Солі як хімічні сполуки

2

Реферат на тему:

Солі як хімічні сполуки

Робота учня 8 класу

Ліцею №1

ім. Т.Г. Шевченка

Комашка Станіслава

2004

Термін сіль умовний. Виникнення пояснюється подібністю за ознаками речовин цього класу до відомої здавна людству твердої кристалічної та солоної на смак сполуки - хлориду натрію NaCL.

Насправді ж, є не лише солоні на смак солі (NaCL), а й кислі (NaHSO4), солодкі (Pb (H3C2O2) 2 - „свинцевий цукор" гіркі (солі магнію) з „мильним смаком” (NaHCO3) та ін.

За способом утворення сіль можна визначити так:

а) СІЛЬ - це продукт повного або часткового заміщення атомів водню в молекулі кислоти металом або „металічною" групою (амонійною, наприклад).

б) СІЛЬ - це продукт заміщення гідроксильних груп основи (або амфотерного гідроксиду) кислотними залишками.

Таке заміщення теж може бути повним або частковим.

в) КИСНЕВМІСНА СІЛЬ - це продукт сполучення основного і кислотного оксидів або основного чи кислотного з амфотерним оксидом.

Можливі й інші визначення солі за способом її утворення та властивостями.

З погляду теорії електролітної дисоціації сіль - це електроліт, який під час розчинення у воді утворює іони металу і кислотного залишку. Часом утворюються іони водню, наприклад:

NaF Na2+ + F-;

Ba (NO3) 2 Ba2 + 2NO3

За хімічним складом та властивостями солі поділяються на кілька груп:

Середні (нормальні), подвійні та основні.

Середні солі - це сполуки, до складу молекул яких уходять лише атоми металу та кислотних залишків, наприклад: NaCL, KNO3, BaSO4, Ca3 (PO4) 2, NH4NO3 та ін.

Як видно з цих формул, середні солі є продуктами повного заміщення водню кислот металом або металічною групою, наприклад NH4.

Середні (розчинні у воді) солі під час дисоціації утворюють іони металу (або металічної групи, наприклад NH4+) та кислотного залишку.

Подвійні солі - це продукти повного заміщення водню в молекулі кислоти двома різними металами або металом і металічною групою NH4, наприклад: NaKSO4, NAl (SO4) 2, MgNH4PO4.

Кислі солі - це продукт неповного заміщення водню кислоти металом або металічною групою.

Кислі солі (розчинні) під час електролітичної дисоціації можуть утворювати іони металу, водню і кислотного залишку. Сполуки цього типу поєднують властивості солей, і, до певної міри, кислот.

Основні солі - це похідні основ (або амфотерних гідроксидів,

Утворені в наслідок неповного заміщення гідроксильних груп кислотними залишками.

Такі солі є похідними від нерозчинних гідроксидів, наприклад:

Cu (OH) Cl, Al (OH) SO4.

Добування солей: відомо багато способів добування солей. Але ми спинимось на найтиповіших.

Реакція між кислотою, і металом. У багатьох випадках сіль можна добути реакцією між розчином кислоти і металом, наприклад:

2HCL+Mg=MgCL2+H2

3H2SO4+2AL=AL2 (SO4) 3+3H2

2) Реакція нейтралізації:

NaOH+HNO3=NaNO3+H2O

Cu (OH) 2+H2SO4=CuSO4+2H2O

3) Реакція між основним або амфотерним оксидом і кислотою:

Fe2O3+3H2SO4=Fe2 (SO4) 3+3H2O

Bi2O3+6HCL=2BiCL3+3H2O

4) Реакція між основою або амфотерним гідроксидом та ангідридом:

Ba (OH) 2+CO2=BaCO3 +H2O

5) Взаємодія між основним і амфотерним оксидом і ангідридом. Так здебільшого добувають різні солі під час нагрівання.

CaO+SiO2=CaSiO3

Чиста сіль у нашому вжитку

Цю сiль (вуглекислий кальцiй - СаСОз) застосовують як зубний порошок. Для виготовлення його користуються штучно приготовленим (осадженим) вуглекислим кальцiєм. Беруть розчин гiдрату окисиду кальцiю - Са (ОН) 2 - i насичують його вуглекислим газом. Застосовувати природний вуглекислий кальцiй - крейду - не можна, бо в ньому є твердi рештки черепашок, якi дряпають емаль зубiв, руйнують її. Вуглекислий кальцiй є також основною частиною зубнї пасти. А що зубний порошок i зубна паста є вуглекислими солями, неважко пере свiдчитись. Вiзьмiть пучку зубного порошку i в склянцi облийте невеликою кiлькiстю столового оцту. Видiлиться з шипiнням вуглекислий газ. Те саме станеться i з зубною пастою. Вiдбудеться така реакцiя:

СаСОз + 2НАс = СаАС2 + Н2О + С02.

НАС - так скорочено позначають оцтову кислоту НС2НзО2' кислотний залишок оцтової кислоти (вiд слова ацетикум - оцтовий).

Cолi, якi ми вживавємо в їжу

Щодня з Їжею ми вживаємо хлористий натрiй (NaCl) - Кухонну сiль. Але для приготування харчових продуктiв застосовують i деякi iншi солi: селiтру - азотнокислий натрiй (NаNОз) для солiння, наприклад, м'яса; азотистокислий натрiй (NaN02) - для ковбасних виробiв; буру

(Nа2В4О7* lOH2O) - як консервуючий засiб (для iкри зернистої та iн), питну соду - двовуглекислий натрiй (NаНСОз) - для виготовлення шипучих напоїв (видiляє вуглекислий газ С02), у хлi6нi (вуглекислий газ, що видiляється, розпушує тісто); сiль, яка вiдома в продажу пiд назвою "амонiй вуглекислий" i застосовується в кондитерському виробництвi, являє собою сумiш вуглекислого амонiю [ (NH4) 2СОз], двовуглекислого амонiю (NН4НСОз) i карбамiновокислого амонiю (NH4COONH2). Цiкава доля цiєї сумiшi. При виссокiй температурi в кондитерськiй печi вiдбуваються такі реакцiї:

(NН4) 2СОЗ =2NНз + Н2О +С02; NН4НСОз = NНз + Н2О + С02; NH4COONH2 = 2NНз + С02.

Отже, з цiєї сумiшi солей виходить леткi продукти (NH3, Н2О i С02), якi розпушують тісто, i з нього видаляються: в готовому печивi "вуглекислий амонiй" не лишається.

Солі з різним вмістом кристалізаційної води

Солi часто кристалiзуються з однiєю або кiлькома молекулами води. Наприклад: мiдний купорос CUSO4.5Н2О; залiзний купорос FeSO4.7H2O; галун хромовокалiєвий K2S04. СГ2 (SО4) З.24Н2О.

Є солi й з iншими кiлькостями кристалiзацiйноi води, навіть з дро-

бовими. Найцiкавiшi 3CdSO4.8Н2О, або CdSO4.8/зН2О.

Можна ще навести сiль з пiвтора молекулами води: Ni (SCN) 2 Х

Х 1,5H2O.

Властивicть солей кристалiзуватися з молекулами води. Так, глауберова сiль кристалiзуеться з десятьма молекулами води, що збiльщує вагу солi порiвняно з безводною майже вдвiчi, а це мaє значения при перевезеннi.

Однак цю властивicть використовують iнодi цiкавим способом. При певнiй для даної солi температурi водна сiль переходить у безводну. Наприклад, Na2S04' 10H2O переходить у безводну Na2S04 при температурi 32,380 С, водна сiль NaBr.2Н2О - при температурi 50,670 С. Ці температури сталi так само, як температура танення льоду i кипiння води. Як при таненні льоду температура лишається 0, поки весь лiд не розтане, так i при переходi водної глауберової солi в безводну температура її лишається сталою.