Реліктові угруповання з empetrum nigrum l. (empetracea) на Боржавському гірському масиві (українські Карпати): сучасний стан та перспективи збереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реліктові угруповання з empetrum nigrum l. (empetracea) на Боржавському гірському масиві (українські Карпати): сучасний стан та перспективи збереження

Серед чагарничкових угруповань високогір'я Українських Карпат є рідкісні, які в сучасних умовах антропопресії та змін клімату знаходяться на межі зникнення. Це первинні пригребневі чагарничкові угруповання класу Loiseleurio procumbentis - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960. Вони розглядаються як реліктові і потребують моніторингу та особливої уваги з метою їх збереження. До таких осередків рослинності належать угруповання асоціації Empetro-Vaccinietum gaultherioides Br.-Br. In Br.-Br. et Jenny 1926 corr. Grabherr 1993, що були виявлені на Боржавському масиві за останні декілька років. У статті наводяться відомості про сучасне поширення цього угруповання в Українських Карпатах загалом, й на Боржавському масиві зокрема, його видовий склад та структуру а також про перспективи його збереження. З'ясовано, що з середини минулого століття площа угруповань асоціації Empetro-Vaccinietum gaultherioides скоротилася щонайменше удвічі, а деякі характерні лише для високогір'я види судинних рослин вже тут не фіксуються у їх складі. Зміни клімату, що проявляються у аридизації повітря та порушенні часового й територіального розподілу опадів у високогір 'ї, а також посилене антропогенне навантаження через неконтрольований туризм на Боржавському масиві створюють загрозливі умови для розвитку Empetrum nigrum. Тому він знаходиться тут на межі зникнення. Невідкладним є створення Регіонального ландшафтного парку «Полонина Боржава», що пропонується авторами вже декілька років поспіль.

Ключові слова: рослинні угруповання, антропогенні зміни, зміни клімату, Loiseleurio procumbentis - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960, Empetro- Vaccinietum gaultheroides Br.-Bl. in Br.-Bl et Jenny 1926, охорона біорізноманіття, Ландшафтний природний парк «Полонина Боржава».

Felbaba-Klushyna L. M., Huklyvska A. V.

Вступ

Чагарничкові угруповання є характерними для субальпійського поясу усіх гірських систем Європи й Українських Карпат зокрема. Найбільші площі заростей чагарничків спостерігаються на Боржавському високогір'ї, де вони до середини минулого століття займали близько 30% площі високогір'я (Maloch, 1931; Малиновський, & Мельничук, 1955), тоді, як тепер вони займають понад 60% його площі (Фельбаба-Клушина, Бізіля, 2015; Фельбаба-Клушина, Гукливська, 2021). Це переважно чорничники та чорничники-брусничники. Проте серед таких угруповань є рідкісні, реліктові, які трапляються у наш час вкрай рідко і в сучасних умовах антропопресії та змін клімату знаходяться на межі зникнення. Це первинні пригребневі чагарничкові угруповання класу Loiseleurio procumbentis - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960, що відносно мало змінені або зовсім не змінені антропогенним впливом. Вони розглядаються як реліктові і потребують моніторингу та особливої уваги з метою їх збереження. До таких осередків рослинності належать угруповання асоціації Empetro-Vaccinietum gaultherioides Br.-Br. In Br.-Br. et Jenny 1926 corr. Grabherr 1993, що були виявлені на Боржавському масиві за останні декілька років. У статті наводяться відомості про сучасне поширення цього угруповання в Українських Карпатах загалом, й на Боржавському масиві зокрема, його видовий склад та структуру а також про перспективи його збереження.

Матеріали та методи

Дослідження здійснені у період 2021-2023 рр. на Боржавському гірському масиві Українських Карпат. Угруповання з Empetrum nigrum були виявлені на схилах гір Великий Верх та Стой в діапазоні висот 1357-1405 м. над р. м. Угруповання описані за класичною методикою флористичної класифікації Braun-Blanquet (1964). Назви видів судинних рослин приведені за Euro+Med Plant Base (https://europlusmed.org/). Назви бріофітів наведені за найновішим бріологічним зведенням України (Вірченко, Нипорко, 2022). Геоботанічні описи угруповань проведені за класичною флористичною методикою Braun-Blanque (1964).

Місцезнаходження досліджуваних угруповань: гора Великий Верх, північно-східний схил, 1371 м над р.м. (координати: 48,65400°; 23,21839°), гора Стой, північно-східний схил, 1405 м над р.м. (координати: 48, 617190°, 23,199115°).

Характеристика природних умов Боржавського массиву

Боржавський гірський масив є одним із найбільших геоморфологічних утворів Полонинського хребта Українських Карпат, що лежить в межах флористичного району Східні Бескиди й низькі полонини. Його довжина в цілому становить понад 50 км, а приблизна середня ширина становить 5 км. Таким чином, площа Боржаського масиву становить не менше 250 км2. Найвищими вершинами є гори Стой (1681 м) та Великий Верх (1598).

Середньомісячна температура повітря у субальпійському поясі Українських Карпат становить близько 3,2°С, а середньорічна кількість опадів на полонинах становить понад 1400 мм на рік (Милкина, 1988а).

Загалом тут поширені бурі гірськолісові ґрунти, а на вершинах- щебенисті лучно- дернові ґрунти, характерні для усіх високогір'їв Українських Карпат (Милкина, 1988б). Традиційно на полонинах Боржави велося випасання худоби, косіння, збирання чорниці, брусниці й іншої лікарської сировини. Ліси на легкодоступних схилах вирубувалися і часто на їх місцях створювалися штучні ялинники (гори Плай, Темнатик). Внаслідок вищезгаданих чинників на Боржавському масиві відображаються процеси деградації природних екосистем, притаманні Східним Бескидам в цілому. Рослинний покрив Східних Бескидів за останні щонайменше 100 років втратив значну кількість запасу біомаси і значною мірою здатність виконувати основні екосистемні функції (Антропогенні зміни..., 1994).

Однак на схилах Боржавського масиву (гори Стой, Великий Верх, Гимба, Жид-Магура) до цього часу збереглися цінні старовікові букові, буково-яворові, та рідше буково-ялицеві ліси, що є оселищем значної кількості раритетних видів фауни й флори. На найвищих пригребневих кам'янистих ділянках збереглися рідкісні первинні локалітети чагарничково- мохової рослинності, на високогірних луках (полонини) - первинні різнотравно-злакові угруповання з Festuca picturata Pils), F. inarmata Schur) тощо. За попередніми даними власних флористичних досліджень авторів високогір'я Боржави є оселищем понад 350 видів судинних рослин. В його межах зафіксовано 31 вид судинних рослин, включених до Червоної книги України (2009) та враховуючи зміни, зафіксовані Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 15 лютого 2021 року № 111 (https:// zakononline.com.ua/documents/show). Тут знаходяться найбільші площі чагарничкових фітоценозів з домінуванням чорниці (Vaccinium myrtillus L.) в межах Українських Карпатах (Фельбаба-Клушина, Бізіля, 2015; Фельбаба-Клушина, Гукливська, 2021).

E. nigrum - вид з аркто-альпійським ареалом родини водянкових (Empetraceae). Поширений у багатьох європейських країнах, у Західному Сибіру, в Азії (Китай, Монголія, Корейський півострів) і в Північній Америці (Канада, США, Сен- Пьер та Мікелон). Головне оселище цього виду - оліготрофні болота. Окрім того, він трапляється ще й на кам'янистих ділянках та на щебенистих ґрунтах у високогір'ях майже усіх гірських регіонів Північної півкулі. Особливо значні площі заростей E. nigrum спостерігаються у зоні тундри Канади та Росії. В Україні зростає на торф'яних болотах, а також на полонинах Карпат. На рівнинній Україні трапляється зрідка (Тернопільська обл., м. Кременець) (Определитель..., 1987). В Українських Карпатах ареал E. nigrum охоплює такі флористичні райони: Східні Бескиди і низькі полонини, Ґорґани, Свидовець, Чорногора, Чивчино-Гринявські гори, Мармароські Альпи (Чопик, Федорончук, 2015).

Угруповання, описані на полонині Боржава, знаходяться на висотах 1357, 1405 м н.р.м. Це північно-західні схили гір Великий Верх та Стій. Вони локалізовані у місці виходу скельних порід, однак на відносно вирівняних ділянках, де затримуються опади та вода, що стікає з оточуючих схилів. Площа угруповань невелика і становить 30-40 м2. Загальне проєктивне покриття в обох локалітетах становить 80-90%. Яруси виражені слабо завдяки дуже розрідженому трав'яному ярусу і густому ярусу водянки чорної. Домінант E. nigrum утворює проєктивне покриття 60-80%. У двох локалітетах росли одинокі особини Picea abies до одного метра заввишки. В усіх локалітетах поодиноко поміж чагарничками ростуть Luzula alpinapillosa (1-2%), Deschampsia cespitosa (1%), Festuca airoides (+), які мають до 50 (60) см заввишки. Основний ярус - чагарничковий, добре сформований і має 15-20 см заввишки. Окрім E. nigrum тут трапляються Vaccinium uliginosum (20-30 %), V. vitis idaea (2-3%), V. myrtillus (5-10%). У цьому ярусі разом з чагарничками трапляються Nardus stricta (1%), Poa jaczewskii (1-3%), Anthennaria dioica (+-1%), Thymus pulcherimus ssp. Pulcherimus. Мохово-лишайниковий ярус представлений розрідженими заростями Cetraria islandica (L.) Ach. (табл. 1). Таким чином, угруповання з участю E. nigrum, які формуються на скелястих кам'янистих і щебенистих субстратах у високогір'ї Боржавського масиву мають у своєму складі більшість діагностичних видів класу Loiseleurio procumbens - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960 (Vaccinium uliginosum, V. vitis idaea, V. myrtillus), (окрім Loiseleriaprocumbens) та діагностичні види порядку Rhododendro-Vaccinietalia Br.-Bl. in Br.- Bl et Jenny 1926., союзу Loiseleurio procumbentis-Vaccinion Br.-Bl. in Br.-Bl et Jenny 1926. Головним критерієм належності угруповань до цього класу є фізіономічність угруповань, домінування в них чагарничків (Малиновський, Крічфалушій, 2002). Описані угруповання належать до асоціації Empetro-Vaccinietum gaultheroides Br.-Bl. in Br.-Bl et Jenny 1926. У геоботанічному зведенні К. Малиновського та В. Крічфалушія (2002) така асоціація вже була описана з гори Стой у 1949 році з єдиного локалітету. У флористичному плані ці угруповання мало відрізняються. Є лише два види судинних рослин, яких ми не виявили у наших описах - це Juncus trifidus та Carex sempervirens. Ймовірно вони зникли з цього масиву, оскільки вже давно не фіксуються дослідниками. Разом з тим, описані нами угруповання дещо бідніші на видове різноманіття й у них спостерігається чітке домінування Empertum nigrum, тоді як у описах вищезгаданих авторів цей вид переважно мав незначне проективне покриття (Малиновський, Крічфалушій, 2002, табл. 49). Причиною того є порівняно менші площі угруповань та виражене домінування одного виду, який утворює густий килим і залишає мало простору для інших видів.

Площа угруповання, описаного К. Малиновським на горі Стой, була значно більшою і займала 100 м2. Таким чином на сьогодні це лише невеликі залишки тих реліктових угруповань, які мали місце у першій половині минулого століття. Причиною цього є комплекс факторів, з яких особливо важливими є зміни клімату у високогір'ї Українських Карпат. Вони проявляються у аридизації повітря, порушення територіального та часового розподілу опадів, що викликає тривалі бездощові періоди (Карабінюк, Марканич, 2020). Empertum nigrum є найвимогливішим до гідрологічного режиму у порівнянні з іншими чагарничками високогір'я, а тому саме цей вид суттєво скоротить свій ареал в досліджуваному регіоні і може опинитися у переліку зникаючих видів. Охорона масиву Боржава повинна бути негайно розпочата шляхом утворення Регіонального ландшафтного парку «Полонина Боржава» (Фельбаба-Клушина, 2020). Це допоможе врятувати багатьох представників біологічного різноманіття та реліктові угруповання чагарничків з участю Empetrum nigrum зокрема.

Асоціація Empetro-Vaccinietum gaultheroides Br.-Bl. in Br.-Bl et Jenny 1926 на Боржавському масиві Українских Карпат