Географічне поширення Scutellaria altissima (Lamiaceae) в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України, вул. Тимірязєвська 1, Київ 01014, Україна

Географічне поширення Scutellaria altissima (Lamiaceae) в Україні

Віктор І. Мельник

Тетяна С. Багацька

Петро Є. Булах

Abstract

Geographical distribution and habitats of Scutellaria altissima (Lamiaceae), a regionally rare species of the Ukrainian flora, were studied. Its localities within the plain areas in the Forest-Steppe, Steppe (mainly on the Donetsk Ridge) Zones and in the Central Polissya are a part of the large European population of this species. In the Crimean Mountains, a separate exclave of its range within the country is located. In Ukraine, habitats of S. altissima are associated with deciduous forests, mainly with broadleaved forests. In the Forest-Steppe and Steppe Zones, S. altissima is a component of forest communities Scutellario altissimae-Quercion roboris confined to sub-floodplain river terraces and to ravines, respectively. In the Ukrainian Polissya, habitats of S. altissima represent the ecotones between deciduous forests and petrophytic communities. A contiguity of the habitats of S. altissima to river valleys and ravines determines linear (striped) structure of their populations. The impact of anthropogenic pressure leads to transformation of the linear populations into locally isolated ones.

Keywords: habitat, population, range, Scutellaria altissima, Ukraine

Вступ

географічний поширення популяція гербарій

Розробка наукових основ охорони флористичного різноманіття є актуальним завданням ботанічних досліджень. Поряд із рідкісними, включеними до Червоної книги України видами, особливої уваги потребують регіонально рідкісні види. До таких в Україні належить Scutellaria altissima L. (Lamiaceae), яка внесена до офіційних списків регіонально рідкісних видів рослин Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Кировоградської та Рівненської областей (Andrienko, Peregrym, 2012). Цей вид включений до Червоної книги Чехії та Словаччини як рідкісний та до Червоного списку рослин, які перебувають під загрозою зникнення в Німеччині (Holub, Michalko, 1990; Ludwig, Schnittler, 1996). Недостатня вивченість S. altissima є перешкодою у справі її науково обґрунтованої охорони. В літературі (Pichugin, 2012) висвітлено лише умови місць трапляння та географічне поширення виду на Кримському півострові і відсутні такі дані щодо хорології S. altissima в рівнинній частині України. Метою наших досліджень було вивчення закономірностей географічного поширення популяцій S. altissima в Україні.

Матеріали та методи

Об'єктом досліджень були популяції S. altissima в Україні. Детальний аналіз географічного поширення цього виду в нашій країні наведено на основі літературних і гербарних даних, а також матеріалів експедиційних досліджень. Вивчено матеріали гербаріїв KW, KWHA, KWU, LW, LWS, LUM, LE, MW, YALT та Рівненського краєзнавчого музею. В "Переліку локалітетів..." процитовано оригінальні тексти гербарних етикеток. На основі гербарних даних точковим методом складено картосхему географічного поширення виду в Україні. Також було використано картосхеми географічного поширення S. altissima в деяких регіонах України - у Житомирській області (Orlov, 2006) та в Гірському Криму (Pichugin, 2012).

Фітоценотичні описи проводились за методикою, викладеною в роботі Т.О. Работнова (Rabotnov, 1983).

Латинські назви наведені переважно за зведенням С.Л. Мосякіна та М.М. Федорончука (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999).

Результати та обговорення

Scutellaria altissima, згідно з даними Ю.Д. Клеопова (Kleopov, 1990), є субсередземноморським елементом, центрально-східноєвропейсько-балкансько-кримсько-кавказьким субелементом флори Східної Європи. Ареал виду охоплює простір від Апеннінського півострова до Уралу. Основна його частина включає Балканський півострів, Альпи (Австрія, Німеччина, Швейцарія), Східні Карпати в межах Румунії (в Українських Карпатах вид відсутній), Тисо-Дунайську (Паннонія), Нижньодунайську та Східно-Європейську рівнини. Окремі ексклави ареалу виду розміщені в Апеннінах, Гірському Криму, на Кавказі та Південному Уралі (Hegi, 1975; Kleopov, 1990). У рівнинній частині ареалу локалітети S. altissima є частиною просторої європейської географічної популяції виду. Українська частина ареалу виду (рис. 1) дещо відособлена від західноєвропейської, оскільки існує диз'юнкція в ареалі виду в Українських Карпатах. Обидві частини ареалу S. altissima змикаються на території Молдови. Західна межа географічного поширення виду в Україні співпадає з долиною Дністра від кордону з Молдовою до с. Нагоряни Івано-Франківської обл. Від цього крайнього північно-західного пункту трапляння S. altissima проходить межа ареалу виду в межах України по лінії міст Заліщики - Борщів Тернопільської області, далі по лінії обласних центрів Хмельницької та Вінницької областей і досягає м. Біла Церква Київської обл. Далі вона повертає на захід і співпадає з південно- західною межею Поліського масиву Українського щита (Центральне або Житомирське Полісся) і проходить приблизно по лінії населених пунктів Коростишів - Житомимир - Новоград-Волинський - смт Соснове Рівненської обл. - Коростень і досягає м. Київ. У Лівобережній Україні північна межа ареалу виду проходить від Києва до м. Яготин і далі - по адміністративній межі між Київською та Полтавською областями і по південній частині Сумської обл. по лінії міст Лебедин - Суми.

Південна межа ареалу S. altissima в Україні проходить по лінії населених пунктів Окни (Красні Окни) - Балта - Саврань Одеської обл. - Голованівськ - Кропивницький - Знам'янка - Олександрія Кіровоградської обл. - Кривий Ріг - Новомосковськ Дніпропетровської обл. - Зміїв - Ізюм Харківської обл. - Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь Донецької обл.

Місцезнаходження S. altissima в рівнинній частині України приурочені переважно до лісостепової зони, де зафіксовано 228 локалітетів. Значно менша їхня кількість відмічена в степовій зоні (51 локалітет) та на Поліссі (23 локалітети) (табл. 1).

Таблиця 1. Хронологічний та хорологічний розподіл місць знахідок Scutellaria altissima в Україні за результатами аналізу гербарних зборів

Table 1. Chronological and chorological distribution of the records of Scutellaria altissima in Ukraine based on herbarium data

У Лісостепу України S. altissima поширена на півдні Подільської височини, на Придніпровській та Середньоруській височинах, на Полтавській рівнині. У степовій зоні локалітети виду приурочені переважно до Донецького кряжу і значно рідше розміщені на Придніпровській та Причорноморській низовинах і Приазовській височині.

Географічне поширення S. altissima на Поліській низовині обмежено Центральним (Житомирським) Поліссям, геологічною особливістю якого є вихід на поверхню кристалічних порід Українського щита, до яких і приурочені місця трапляння цього виду в регіоні.

Кримський ексклав ареалу виду охоплює весь Гірський Крим, включаючи передгір'я, Головну гряду та Південний берег Криму (Pichugin, 2012).

Українська частина ареалу S. altissima майже повністю розміщена на територіях, які не вкривалися льодовиками під час зледеніння. Є.М. Лавренко (Lavrenko, 1930) зараховує цей вид до третинних реліктів флори Європи, які під час зледенінь збереглися в балканському, понтійському та кавказькому рефугіумах. П.Л. Горчаковський (Gorchakovsij, 1963) вважав, що рефугіумом цього реліктового виду є також Південний Урал.

Як рісс-вюрмський релікт, що проник до Лісостепу України долиною Дністра, і під час вюрмського зледеніння зберігся в місцях зі значним перепадом висот, розглядає S. altissima Ю.Д. Клеопов (Kleopov, 1990). Він відмічає дивну на перший погляд двоїсту природу S. altissima, який з одного боку поширений в світлих дібровах на галявинах та в заростях чагарників, а з другого - у затінку вільшняків, пояснюючи це вирішальним значенням фактору посухи на скорочення рісс-вюрмської лісової рослинності.

Ю.Д. Клеопов (Kleopov, 1990) наводить детальний флористичний аналіз широколистяних лісів лісостепової зони Східної Європи, до яких приурочений S. altissima, і зараховує їх до асоціацій Carpineto-Nemoretum ucrainicum тa Mixto-Nemoretum tanaiticum, які поширені в Україні між Дністром і Ворсклою та в басейні Дону із Сіверським Дінцем відповідно, і до чагарникових заростей Spinoso-Fruticeto-Quercetum на крайньому півдні Правобережного Лісостепу України і Fruticeto- Quercetum vallense donetzicum на Донеччині. Поза межами України та Східно-Європейської рівнини S. altissima входить до складу лісових угруповань Tilieto-Nemoretum volgense та Mixto-Nemoretum preuralense в Росії та Fruticeto-Quercetum vallense moldavicum у Молдові (Kleopov, 1990).

Фітоценотично усе різноманіття термофільних лісів з участю S. altissima в Лісостепу і Степу України І.В. Гончаренко зі співавторами (Goncharenko et al., 2020) розглядають у складі союзу Scutellario altissimae-Quercion roboris, зауважуючи, що такі угруповання приурочені до темно-сірих ґрунтів та опідзолених чорноземів на лесах і крейді.

Слід зазначити, що аналогічні угруповання характерні не лише для Східноєвропейської рівнини, а й для Середньодунайської рівнини в Болгарії. Вони описані в ранзі асоціації Scutellario altissimae- Quercetum roboris Roussakova & Tzonev 2003 класу Populetea alba Br.-Bl. 1962 порядку Alno-Quercion roboris ^^t 1938 (Tzonev, 2009).

При вивченні природної популяції S. altissima на території Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України ми встановили її приуроченість до уступу першої надзаплавної тераси р. Дніпра на північній межі Придніпровської височини. Ґрунти - сірі опідзолені, сформовані на лесових відкладах. Тут на площі 0,25 га, розміщеній між Видубецьким монастирем, ділянкою "Хвойні рослини" дендрарію та ботаніко- географічною ділянкою "Ліси рівнинної частини України", збереглась природна діброва. Деревостан двохярусний, І ярус утворений Quercus robur L. та Fraxinus excelsior L. Середній вік дерев - 100 років. Зімкненість крон - 0,7%. У ІІ ярусі ростуть три види кленів: Acer campestre L., A. рlatanoides L., A. tataricum L. Розріджений ярус підліску утворюють Crataegus monogyna Jacq., Euonymus europaeus L., E. verrucosus Scop., Rosa canina L. Трав'яний покрив є досить густим, його проєктивне покриття - 90%. Він сформований Alliariapetiolata (M.Bieb.) Cavara & Grande, Alopecuruspratensis L., Anemone nemorosa L., A. ranunculodies L., Ballota nigra L., Chelidonium majus L., Coronilla varia L., Corydаlis cava (L.) Schweigg. & Korte, C. marshalliana Pers., Dactylis glomerata L., Elytrigia repens (L.) Nevski, Euphorbia cyparissias L., E. peplus L., Galium aparine L., Geranium robertianum L., Geum urbanum L., Lamium album L., L. maculatum L., Poa angustifolia L., P annua L., P bulbosa L., P nemoralis L., P trivialis L., Polygonatum multiflorum (L.) All., Scilla bifolia L., Stellaria graminea L., S. media (L.) Vill., Taraxacum officinale F.H.Wigg. s. l., Veronica verna L., Vincetoxicum hirundinaria Medik., Viola odorata L. та Scutellaria altissima, участь якої значна і становить 20%. Популяція складається як з окремих особин, так і клонів. Площа деяких куртин досягає 5 м2. Виявлено близько тисячі квітконосних пагонів. У спектрі онтогенетичних станів представлені як дорослі (50%), так і ювенільні та віргінільні (сумарно 50%) особини. Це свідчить про те, що дана популяція є повностановою та гомеостатичною (рис. 1).

Рис. 2. Природний біотоп Scutellaria altissima в Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України

Fig. 2. Natural habitat of Scutellaria altissima in the M.M. Gryshko National Botanical Garden, NAS of Ukraine

Подальше вивчення екотопів S. аltissima в природі та за літературними даними показало, що їхня приуроченість до уступів подзаплавних терас, а також до балкових схилів, є характерною закономірністю. Так, до балкової сітки приурочені місця трапляння S. altissima в мезофільних ксеротермічних лісах у верхів'ях р. Інгул (Кіровоградська обл.) на півдні Придніпровської височини в межах лісостепової зони (Vinokurov, 2014).

За нашими спостереженнями, на Подільській височині в околицях с. Шутроминці (Чортківський р-н, Тернопільська обл.) та на території ботанічного заказника "Чаплі" на околиці с. Демшин (Кам'янець-Подільський р-н, Хмельницька обл.) S. altissima приурочений до широколистяних лісів на уступах перших подзаплавних терас рік Дністер і Тернава.

Характеризуючи нову асоціацію Iridio aphyllae- Quercetum pubescentis Pinzaru 2019 з участю S. аltissima, дослідник (Pinsaru, 2019) вказує на приуроченість виду до вапнякових схилів у долинах річок Дністра та Пруту на Подільській височині в Україні та Молдові.

У Лівобережному Лісостепу в межах Середньоруської височини на Харківщині знахідки S. altissima приурочені до схилів заліснених балок (Kotov, 1927).

До широколистяних лісів на крутих сухих схилах в долинах рік Псел і Ворскла, а також до схилів балок приурочені місця поширення S. altissima в Роменсько-Полтавському геоботанічному окрузі (Davydov, 2012).

К.М. Божко (Bojko, 2021), описуючи рослинність байраку "Капітанівський" в околицях с. Надіївка Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл. в степовій зоні України, зауважує, що S. altissima поширений тут у діброві на південному схилі байраку.

М.І. Котов та Є.Д. Карнаух (Kotov, Karnaukh, 1940) вказують на трапляння S. altissima у широколистяному лісі на схилах Грабової балки у верхів'ях р. Міус у Донецькій області.

На Донеччині S. altissima поширений по схилах балок у широколистяних лісах на правобережжі Сіверсько Дінця - в урочищах Теплинська Дача та Маяцька Дача в Національному природному парку "Святі Гори" (Onyshchenko et al., 2007).

Зауважимо, що до байрачних лісів приурочені місцезнаходження S. altissima не лише в понтійських, а й паннонських степах. Так, у горах Віллань, які насправді є горбогір'ям, максимальна висота якого досягає 142 м, на Середньодунайській низовині в Угорщині вид росте в байрачному дубово-грабовому лісі (Erdos et al., 2017).

Своєрідною є еколого-ценотична ніша S. altissima на Поліссі. Всі його місцезнаходження приурочені до виходів кристалічних порід Українського щита в долинах річок. Найзахідніше на Поліссі та єдине в Рівненській обл. місцезнаходження S. altissima в долині р. Случ у проєктованому національному парку "Надслучанський" було виявлено в 1930-х роках. Ботаніки, які його виявили, по-різному характеризували цей екотоп. Так, Mncko (1937) зараховував його до грабових і дубових лісів, Panek (1939) - до петрофільних угруповань, приурочених до виходів на поверхню гранітів і гнейсів. Під час деталього вивчення цього локалітету виявилося, що кожний з цитованих авторів був по-своєму правим, оскільки S. altissima тут росте в екотоні між широколистяним лісом і петрофільним угрупованням на кристалічних породах (Melnyk, 2015). В аналогічних умовах поширений S. altissima в Житомирській області (Orlov, 2005).

У горах Криму S. altissima трапляється в широколистяних лісах: букових, дубових, дубово-липових, дубово-грабових, буково-грабово-кленових з участю Acer stevenii Pojark., займає екологічні ніші на освітленіших місцях - галявинах, серед чагарників, на просіках (Pichugin, 2012).

Для порівняння зазначимо, що переважно до широколистяних лісів приурочені знахідки S. altissima в гірських біотопах поза межами України. На Балканах, в Апеннінах та Альпах S. altissima входить до складу рослинності лісів класу Querco roboris-Fagetea sylvaticae Br.-Bl. & Vieger in Vieger 1937 порядку Fagetalia sylvaticae Pawlowski in Pawlowski, Sokolowski & Wallisch 1928 союзу Erythronio dentis-canis-Carpinion betuli (Horvat, 1958) Marinzek in Marinzek & Grasi 1993 (Horvat et al., 1974; Biorudi, Blasi, 2014). У Східних Карпатах в Румунії S. altissima росте в дубових лісах та чагарникових угрупованнях з домінуванням Prunus fruticosa Pall. (Cerasus fruticosa (Pall.) Borkh.) (Hegi, 1975).

В українській ботанічній літературі відсутні фітоценотичні описи заплавних лісів з участю S. altissima, однак, аналіз гербарних етикеток підтверджує наявність таких екотопів виду в нашій країні. Наприклад, збір М.І. Котова у вільшняку на лівому березі р. Сіверський Донець поблизу м. Чугуїв Харківської обл. (див. Перелік локалітетів...). За межами України S. altissima зафіксовано в заплавних лісах у Словаччині та Румунії (Petrasova, Jerolimek, 2012; Coldea, Ursu, 2016).

Приуроченість оселищ S. altissima до долин річок і байрачних лісів зумовило формування лінійних (стрічкових) популяцій виду в рівнинній частині України. В результаті антропогенного впливу на природне середовище ці популяції трансформуються в локальні ізольовані. Одним із основних чинників антропогенного впливу на S. altissima є збирання її трави як лікарської сировини, адже ця рослина є багатою на біологічно активні речовини, які використовуються при багатьох хворобах (Georgieva et al., 2019). Негативно впливає на стан популяцій вирубування лісів у долинах річок і в байраках, заміщення їх на лісові культури, забудова та рекреаційне використання територій.

За відсутності значних антропогенних впливів S. altissima є доволі стійким видом. Згідно з даними В.С. Пічугіна (Pichugin, 2012), лише в двох локалітетах виду в Гірському Криму - в околицях с. Красносілка та в долині р. Салгир на південний схід від Сімферополя - були знищені популяції S. altissima в зв'язку з розширенням меж населених пунктів і забудови.

Порівняння стану популяцій S. altissima в минулому і в наш час показало їхню стійкість за відсутності значних антропогенних впливів. Так, в 1930-ті роки В. Шафер (Szafer, 1936) зробив опис місця поширення S. altissima на уступі першої подзаплавної тераси в околицях с. Шутроминці (Чортківський р-н Тернопільської обл.). За нашими спостереженнями, стан цього локалітету не зазнав суттєвих змін до нашого часу. Популяція виду тут ценотично пов'язана з широколистяним лісом, що відзначається значним різноманіттям видів дерев. Як і в часи Шафера (Szafer, 1936), у наш час основу деревостану становлять Quercus robur, Acer platanoides, A. pseudoplatanus L., Ulmus laevis Pall. з участю Carpinus betulus L., Fraxinus excelsior L., Quercus petraea (Matt.) Liebl., Acer tataricum, Cerasus aviuum (L.) Moench, Sorbus torminalis (L.) Crantz. Зімкнення крон становить 0,8. Підлісок добре розвинений, утворений Corylus avellana L., Daphne mezereum L., Frangula alnus Mill., Lonicera xylosteum L., Viburnum lantana L. Проєктивне покриття трав'яного покриву становить 80%, з домінуванням Asarum europaeum L. і Stellaria holostea L. До його складу входять також Aposeris foetida (L.) Less., Coronilla elegans Pancic, Galeobdolon luteum Huds., Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Schult., E. helleborine (L.) Crantz, Euphorbia amygdaloides L., Melittis melissophyllum L., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Platanthera bifolia (L.) Rich., Sanicula europaea L. та Scutellaria altissima. Участь останнього в трав'яному покриві, як і в часи Шафера, є досить значною - близько 10%.

Наведені дані свідчать про те, що за відсутності значних антропогенних впливів S. altissima займає стійки фітоценотичні позиції в світлих термофільних лісах.

Оскільки в Україні поки що не існує суттєвих загроз існуванню популяцій S. altissima, регіональний рівень охорони цього виду в окремих адміністративних областях є задовільним.

Актуальним завданням є збільшення кількості природно-заповідних територій для охорони цього виду в тих областях, де зафіксовані лише поодинокі його локалітети.

Обширної європейської географічної популяції виду, яка простягається від Балкан до Поволжя і в межах України охоплює Лісостеп, Степ (переважно в межах Донецького кряжу) і Центральне (Житомирське) Полісся. Інший фрагмент є окремим ексклавом ареалу виду в горах Криму.

В межах України місця знахідок S. altissima тяжіють переважно до широколистяних лісів. В лісостеповій та степовій зонах вид є компонентом лісових угруповань союзу Scutellario-Quercion roboris (Goncharenko et al., 2020), які приурочені до уступів перших надзаплавних терас річок та схилів балок, і трапляються на сірих опідзолених ґрунтах, сформованих на лесових і вапнякових відкладах. У степовій зоні угруповання з участю S. altissima приурочені до байрачних лісів. На Поліссі S. altissima росте в екотонах між широколистяними лісами та петрофільними угрупованнями в місцях виходу на поверхню кристалічних порід Українського щита.

Приуроченість місць поширення S. altissima до долин річок і байрачних лісів обумовлює формування лінійних (стрічкових) популяцій цього виду. Антропогенний пресинг призводить до трансформації лінійних популяцій у локальні ізольовані.

Вирубки лісів на схилах і їх заміщення лісовими культурами, забудова та рекреаційне використання територій, збір лікарської сировини негативно впливають на стан популяцій S. altissima в Україні. Однак за відсутності значних антропогенних впливів популяції відзначаються стабільністю в екосистемах. Охорона на регіональному рівні є достатньою для збереження популяцій S. altissima в Україні.

Подяки

Автори висловлюють велику подяку в сприянні вивчення гербарного матеріалу щодо розповсюдження рідкісного виду української флори Scutellaria altissima Віталії Діденко, Надії Сичак, Галині Чорній, Мирославу Шевері, Олені Міськовій, Артему Леостріну.

Висновки

Ареал рідкісного реліктового виду флори України Scutellariа altissima в нашій країні представлений двома фрагментами. Один з них є частиною

Список посилань

1. Andrienko T.L., Peregrym M.M. 2012. Official lists of regional rare plants of administrative territories of Ukraine (reference book). Kyiv: Alterpress, 148 pp. [Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. 2012. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). Київ: Альтпрес, 148 с.].

2. Biorudi E., Blasi C. 2014. Il Prodromo della vegetatione dltalia il reneltato di un biennio di attvita che la Sosieta Botanica italiana con il, Dmecione per la Protezion della Natura et del Mare. Available at: https://www.prodromo-vegetazione-italia.org (Accessed 20 December 2022).

3. Bojko K.M. 2021. E^h^ical and micromorphological properties of ravine edaphotopes of Southeastern Ukraine (diagnosis, protection, survival prognosis). Cand. Sci. Diss. Abstract. Dnipro, Oles Honchar Dnipro National University, 25 pp. [Божко К.М. 2021. Екологічні та мікроморфологічні властивості байрачних едафотопів південно-східної України (діагностика, охорона прогноз виживання). Автореферат дис. ... канд. біол. наук: "Екологія". Дніпро, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 25 с.].

4. Coldea G., Ursu T.M. 2016. A syntaxonomic revision of floodplain forest communities in Romania. Tuexenia, 36: 9-22. http://dx.doi.org/10.14471/2016.36.009.

5. Davydov D.A. 2012. Forest vegetation of the Romny- Poltava Geobotanical District (Ukraine): syntaxonomy, anthropogenic changes and protection. Cand. Sci. Diss. Kyiv, M.G. Kholodny Institute of Botany NAS of Ukraine, 408 pp. (manuscript) [Давидов Д.А. 2012. Лісова рослинність Роменсько-Полтавського геоботанічного округу (Україна): синтаксономія, антропогенні зміни та охорона: Дис. ... канд. біол. наук: спец. 03.00.05 "Ботаніка". Київ, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, 408 с. (рукопис)] Available at: https:// drive.google.com/file/d/1F1I0vKqc00ozUXf6fCQpY0uFOSMBgMFR.

6. Erdos L., Batoni Z., Falcyesi G., Kevey B. 2017. The Hercynian moesic forests of the Villany Mnts. Phytosociology and conservation importance. Biologia. Section Botany, 72(5): 510-519.

7. Georgieva Y., Kotsarowa M., Gercheva K., Bozov P., Dimitrova S. 2019. HPLC analysis of flavonoids from Scutellaria altissima. Bulgarian Chemical Communications. Special Issue, 51: 119-123.

8. Goncharenko I., Semenischchenkov Y., Tsanalos J.L., Mucina L. 2020. Thermophilous oak forests of the steppe and forest-steppe zones of Ukraine and Western Russia. Biologia, 75: 337-353. https://doi.org/10.2478/s11756-019-00413-w.

9. Gorchakovskij P.L. 1963. Endemic and relict elements of the flora of the Ural and its origin. In: Materials of history of flora and vegetation of USSR. Vol. 4. Moscow, Leningrad, pp. 285-375. [Горчаковский П.Л. 1963. Эндемичные и реликтовые элементы флоры Урала и их происхождение. В кн.: Материалы по истории флоры и растительности СССР. Т. 4. Москва, Ленинград, с. 285-375].

10. Hegi G. 1975. Illustrierte Flora von Mitteleuropa. Bd 5, Teil 4. Berlin; Hamburg: Paul Parey Verlag, pp. 2255-2645.

11. Holub J., Michalko J. 1999. Scutellaria altissima. In: Cervena kniha ohrozenych a vzacnych druhu rostlin a zivocichu CR a SR. Vol. 5: Vyssi rostliny. Eds J. Cerovsky, S. Maglocky. Bratislava: Priroda, s. 337.

12. Kleopov Yu.D. 1990. Analysis of the flora ofdeciduous forests of European Part of USSR. Kyiv: Naukova Dumka, 350 pp. [Клеопов Ю.Д. 1990. Анализ флоры широколиственных лесов европейской части СССР. Киев: Наукова думка, 350 с.].

13. Kotov M.I. 1927. The experience of inpatient study of the vegetation of Kharkov deciduous forests. Scientific notes of Kharkiv Research Cathedral of Botany, 1: 5-30]. [Котов М.И. 1927. Опыт стационарного изучения растительности харьковских лиственных лесов. Наукові записки Харківської науково-дослідної катедри ботаніки, 1: 5-30].

14. Kotov M.I., Karnaukh Y.D. 1940. Ukrainian Botanical Journal (Journal Botanique de lAcademie des Sciences de la RSS d'Ukraine). Vegetation of Reserves in the Stalin Region, 1(3-4): 335-352. [Котов М.І., Карнаух С.Д. 1940. Рослинність заповідників Сталінської області. Ботанічний журнал АН УРСР, 1(3-4): 335-352]. Lavrenko E.M. 1930. Forest relic (tertiary) centres between Carpatian and Altaj Mountains. Journal russkogo botanicheskogo obchczestva, 4: 351-363. [Лавренко Е.М. Лесные реликтовые (третичные) центры между Карпатами и Алтаем. Журнал русского ботанического общества, 4: 351-363].

15. Ludwig G., Schnittler M. (Hrsg.). 1996. Rote Liste gefahrdeter Pflanzen Deutschlands. Bonn & Bad Godesberg: Bundesamt fur Naturschutz, 744 pp.

16. Macko S. 1937. Roslinnosc projectowanych rezerwatow na Wolyniu. Ochrona Przyrody, 17: 111-185.

17. Melnyk VI. 2015. Nadsluchanska Switzerland. The nature of proective national natural park "Nadsluchansky". Kyiv: Fitosociocentr, 22 pp. [Мельник В.І. 2015. Надслучанська Швейцарія. Природа проектованого національного природного парку "Надслучанський". Київ: Фітосоціоцентр, 22 с.].

18. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. 1999. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. Kiev, ххііі + 345 pp. https://doi.org/10.13140/2.1.2985.0409 Onyshchenko V.A., Dyakova O.V., Karpenko Yu.O. 2007. Forests vegetation of Teplynska Dacha and Mayatska Dacha forests (national nature park "Svyaty Hory"). Chornomorski Botanical Journal, 3(2): 88-99. [Онищенко В.А., Дьякова О.В., Карпенко Ю.О. 2007. Лісова рослинність урочищ Теплинська Дача і Маяцька Дача (Національний природний парк "Святі Гори"). Чорноморський ботанічний журнал, 3(2): 88-99].

19. Orlov O.O. 2005. Rare and threatened species of vascular Plants of Zhytomyr region. Zhytomyr: Volyn Publishers PP Ruta, 464 pp. [Орлов О.О. 2005. Рідкісні та зникаючі види судинних рослин Житомирської області. Житомир: Видавництво "Волинь" ПП Рута, 464 с.].

20. Panek J. 1939. Roslinnosc stepova i nascalna lessowego Wolynia. Przevodnik do flory Wolynia. Rocznik Wolynski, 7: 26-66.

21. Petrasova M., Jarolimek J. 2012. Harwood foodplain forests in Slovakia: Syntaxonomical revision. Biologia, 67(5): 889-908.

22. Pichugin VS. 2012. Bulletin of State Nikita Botanical Garden, 105: 17-20. [Пичугин В.С. 2012. Scutellaria altissima во флоре Крыма: распространение и морфология. Бюллетень Государственного Никитского ботанического сада, 105: 17-20].

23. Pmzaru P. 2019. Iridio aphyllae-Quercetum pubescentis Pmzaru - ass. nova, in the Republic of Moldova and Ukraine. Journal of Botany, 11(1(18)): 39-50. Available at: https://ibn.idsi.md/sites/default/files/imag file/3950 0.pdf.

24. Rabotnov T.A. 1985. Phytocenology. 2nd ed. Moscow: Moscow State University, 286 pp. [Работнов Т.А. 1983. Фитоценология. 2-е изд. Москва: Изд-во Московского университета, 296 с.].

25. Szafer W. 1936. Reserwaty lesne u Szutromincach na Podolu. Ochrona Przyrody, 16: 10-22.

26. Tzonev R. 2009. Syntaxonomy of the natural and semi-natural Vegetation of The Middle Danube plain in Bulgaria. Biotechnology and Biotechnological Equipment, 23, suppl. 1: 354-359.

27. Vinokurov D.S. 2014. Wood-shrub vegetation of the valley of the river Ingul (Ukraine). Bulletin ofthe Institute of Complex Research of Arid Territories (Biological Sciences), 2(29): 42-49. [Винокуров Д.С. 2014. Древесно-кустарниковая растительность долины р. Ингул (Украина). Вестник Института комплексных исследований аридных территорий (Биологические науки), 2(29): 42-49].

Размещено на Allbest.ru