Стан ценопопуляції цибулі переможної на території Українського Розточчя

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Alliumvictorialis L. (цибуля переможна) гірсько-субальпійська багаторічна трав'яниста кореневищно-цибулева рослина, яка належить до європейсько-малоазіатської групи євроазіатського типу ареалу, який поширений у верхньому лісовому, альпійському та субальпійському поясах у горах Європи (Піренеї, Альпи, Балкани, Карпати) та Малої Азії. Окрім цього ізольовані популяції ростуть в листяних (Розточчя) і темнохвойних лісах, на лісових галявинах, луках Волжсько-Камського регіону, в горах Кавказу, Закавказзя, Сибіру, Алтаю, Далекого Сходу, Сахаліну, Камчатки, Монголії, Японії, Гімалаїв, Північної Америки (Klokov, 1950; Chopyk, 1977; Malynovskii, 1980; Kawanoetal., 2005; Pandeyetal., 2008; Pistricketal., 2008.).

Вид запропоновано до Червоної книги Українських Карпат. Знаходиться під охороною у Румунії, Канаді, деяких заповідниках, природних парках Російської Федерації (Seriogin, 2007).

Рід Allium в Україні представлено 42 видами. Згідно з аналізом гербарних фондів (збори датовано періодом 1859-2009 рр.) провідних навчальних та наукових закладів м. Львова щодо поширення Alliumvictorialis, цей вид широко представлений в чотирьох областях Карпатського регіону. Він росте на субальпійських луках, скелях, у верхній частині лісового поясу і в поясі криволісся на висотах від 750 до 1750 м н. р. м. Стосовно Львівської обл. всі 7 гербарних зразків цибулі переможної зібрано в Сколівському районі, де цей рідкісний вид охороняють на території НІ IIІ "Сколівські Бескиди". Там він трапляється на полонинах парку, на хребті поблизу г. Парашка та утворює лінійну популяцію із кількох нечисельних локусів по 2-6 генеративних особин (Lyaxet Milkina, 2008; Milkinaetal., 2011).

Для Українського Розточчя у працях М. Сороки (Soroka, 2000, 2008) наведено 6 представників роду Allium (Alliumvictorialisу цьому списку не фігурує). Проте В. Ткачик для заповідного урочища "Немирів" описав 2 локалітети Alliumvictorialis, які, поза сумнівом, знаходяться в рефугіумі плейстоценового періоду, про що свідчить зростання тут окремих видів, які генезисом і характером сучасного поширення пов'язані з гірськими територіями: AbiesalbaMill., HederahelixL., Aposerisfoetida (L.) Less., Dactylis polygama Horvat, Polygonatum vertcillatum (L.) All. тощо (Tkachyk, 1995).

На території Польського Розточчя, а саме в Розточанському парку народовому, цибулю переможну відомо з 32 місць росту (Izdebskietal., 1991).

Матеріали та методика дослідження. У 2014 р. на території Українського Розточчя у Немирівському лісництві Рава-Руського ДЛГО у заповідному урочищі "Немирів", яке створене задля збереження залишків ялицевих лісів регіону, виявлено чисельну за кількістю особин популяцію цибулі переможної. Впродовж 20142015 рр. виявлено 9 окремих локалітетів виду, різних за площею (від 1 м2 до 800 м2), розміщених один від одного на відстанях від декількох десятків до сотень метрів. Популяція розташована на рівнинній місцевості зі слабохвилястим рельєфом, розвиненою яружною системою у правобережній частині басейну р. Блех. Ґрунти дерново-слабопідзолисті, супіскові.

Важливо зазначити, що заповідне урочище "Немирів" у 2009 р. увійшло до заповідної зони Біосферного резервату "Розточчя" і це зобов'язує приділяти посилену увагу вивченню рідкісних видів фітобіоти.

У 2015 р. на другій терасі р. Блех вибрано локалітет Alliumvictorialisз найбільшою площею поширення, у якому закладено пробну ділянку площею 10 м2 з метою вивчення екологічних умов зростання та особливостей ценопопуляції. Впродовж 2015-2018 рр. на визначеній пробній площі вивчали щільність, вікову, віталітетну структури та насіннєву продуктивність ценопопуляції Alliumvictorialis за загальноприйнятими методиками (Rabotnov, 1950; Uranov, 1975; Zhykova, 1987, Zhivotovsky, 2001; Zlobin, 1989; Vaynagy, 1974). Математичну обробку результатів проводили згідно з Г. Зайцевим (Zaicev, 1991).

У межах пробної ділянки склад насадження: 3Дз2Сз3Бб1Гз+Влч+Лпд+Клг. Вік 60-70 років. Повнота 0,7. У підрості трапляються ялиця біла, ялина європейська, граб звичайний, бук лісовий, клен гостролистий. Підлісок складається з ліщини звичайної, горобини звичайної, крушини ламкої, ожини шорсткої. Загальне проективне покриття (ЗІ II І) трав'яного ярусу (весняний аспект) 40 %. Переважаючими видами є Alliumvictorialis 25 % та Anemonenemorosa L. 10 %. Трапляються також Stellariaholostea L. 3 %, Majanthemumbifolium (L.) F. W. Schmidt 1 %, Hederahelix L. 1 %, Carexbrizoides L. 1 %, OxalisacetosellaL. +, Pulmonariaobscura Dumort. +, Equisetum sylvaticum L. +, Athyrium filix-femina (L.) Roth +, Polygonatum verticillatum (L.) All. +.

ЗІ IIІ літнього аспекту становить 27 %: Allium victorialis 25 %, Stellaria holostea 2 %, Majanthemum bifolium 1 %, Hedera helix 1 %, Carex brizoides 1 %, Oxalis acetosella +, Pulmonaria obscura +, Equisetum sylvaticum +, Athyrium filix-femina 1, Polygonatum verticillatum +.

Табл. 1

Зі IIІ пізньоосіннього аспекту 5 %: Alliumvictorialis 1 %, Stellariaholostea 1 %, Majanthemumbifolium 1 %, Hederahelix 1 %, Carexbrizoides 1 %, Oxalisacetosella +, Pulmonariaobscura +, Equisetumsylvaticum +, Athyriumfilix-femina 1, Polygonatumverticillatum +. Окрім цього, описано флористичний склад інших локалітетів цибулі переможної (табл. 1).

Локалітет № 1. Площа 6x3 м (18,0 м2). Розташування: плато в західному напрямку від мокрого яру.

Локалітет № 2. Площа 7x7 м (49,0 м2). Розташування: південно-західний схил мокрого яру та верх плато. Повнота деревостану 0,4.

Локалітет № 3. Площа 6x4 м (24,0 м2). Розташування: західна експозиція берегу яру. Повнота деревостану 0,5. Вік деревостану близько 60 років.

Локалітет № 4. Площа 1,5x4 м (6,0 м2). Розташування: західна експозиція яру з наявним у ньому невеликим потічком.

Локалітет № 5. Площа 20x40 м (800,0 м2). Розташування: підвищене плато на другій береговій терасі в долині р. Блех.

Локалітет № 6. Площа 0,20x0,40 м (0,80 м2). Розташування: рівнинна ділянка в глибині лісового масиву.

Локалітет № 7. Площа 0,20x0,30 м (0,60 м2). Розташування: рівнинна ділянка в глибині лісового масиву.

Локалітет № 8. Площа 10,0x5,0 м (50,0 м2). Розташування: західний схил мокрого яру.

Локалітет № 9. Площа 10,0x5,0 м (50,0 м2). Розташування: західний схил мокрого яру.

Результати дослідження та їх обговорення. У заповідному урочищі "Немирів" загальна площа поширення цибулі переможної становить близько 1000 м2.

Загалом ці території не вирізняються багатим флористичним видовим різноманіттям (див. табл. 1): тут присутні 11 видів деревних видів, 4 чагарникових, 21 трав'янистих. Окрім цього, на території лісового кварталу, але поза межами локалітетів, виявлено види рослин, занесені до Червоної книги України, а саме: Huperziaselago (L.) Bernh. ех Schrank et Mert., Lathyrus laevigatus (Waldst. et Kit.) Gren., Galanthus nivalis L.

Варто зазначити, що виявлені ділянки цибулі переможної характеризуються різновіковою структурою, наявністю як значної кількості генеративних особин, так і молодих рослин, що засвідчує не лише про добре вегетативне поновлення виду, а й про достатнє насіннєве.

Впродовж вегетаційного періоду спостерігали за основними фенологічними фазами розвитку цибулі переможної в цьому регіоні: початок вегетації середина березня; повний розвиток вегетативної маси початок квітня, масова бутонізація середина травня; до 1 декади червня масове цвітіння від другої половини травня; утворення плодів, достигання насіння та розкривання коробочок впродовж червня, висипання насіння кінець червня друга декада липня; початок пожовтіння листя окремих особин остання декада липня. Окремі пожовклі особини виду ще фіксували в першій декаді жовтня.

За роки вивчення відзначено незначну зміну щільності особини A. victorialis (особливо за період 20162018 рр.). Середнє значення щільності становить 59,6 ос./м2 На закладеній пробній площі вид поширений нерівномірно, абсолютна чисельність особин в окремих квадратах трансекти змінюється від 0 до 161. Відповідно і чисельність особин різних вікових груп на квадратний метр змінюється в межах: ювенільних 030, іматурних 0-56, віргінільних 0-87, генеративних 0-23 (табл. 2, рис. 1).

Табл. 2

Рис. 1

Рис. 2

Табл. 3

Впродовж 2015-2018 рр. характер вікового спектра залишається з максимумом на групі особин віргінільного стану (див. рис. 1). Лише дещо змінюється співвідношення онтогенетичних груп: роль ювенільних особин у віковому спектрі знижується у 1,7 раза, іматурних зростає в 1,8 раза, частка віргінільних особин найвища в 2016 р., а генеративних найбільш варіабельна сповості в цей рік.

Значна кількість ювенільних особин може свідчити про добре насіннєве поновлення та сприятливі умови для проростання насіння.

Табл. 4

Особини обстеженої популяції А. victorialis характеризуються високою (2016 р.) та середньою життєвістю (2015, 2017-2018 рр.), про що свідчить їхній процвітаючий та рівноважний віталітетний тип у відповідні роки (табл. 3).

Оскільки віталітетний склад популяцій є динамічною характеристикою й у випадку зміни еколого-ценотичних чинників, віталітетний спектр також змінюється (Zlobin, 1989), можна припустити, що в останні роки вивчення дещо погіршились через екологічні умови існування (рис. 3). Про це свідчить переважання у віталітетному спектрі 2017-2018 рр. особин низької життєвості (с-класу), які є ознакою адаптивного запасу (потенціалу) популяції, що дає змогу не лише пристосуватися та вижити в несприятливих умовах, але й бути певним резервом для відновлення популяції (Zhyliaev, 1989; 2005).

цибуля трав'янистий насіннєвий

Рис. 3. Віталітетний спектр на території Українського Розточчя впродовж 2015-2018 рр. (а, в, с класи віталітету)

Оскільки плід цибулі переможної це коробочка кулясто-тригранна, зі широкозворотними-серцеподібними стулками (Flora, 1935), у кожному гнізді коробочки цибуль може розміщуватися по 2 насінини, тобто потенційно у коробочці може дозрівати 6 насінин. Під час дослідження насіннєвої продуктивності цибулі переможної встановлено, що в досліджуваного виду у природних умовах плід містить лише 1-3 насінини, а саме здебільшого (71,6 %) одну, значно рідше дві (19,5 %) і три (8,9 %). Тому впродовж років вивчення усереднені показники кількості дозрілих насінин на плід змінюються в межах 1,2-1,48. Як результат, на фоні достатньо високого відсотка плодоцвітіння, фактична насіннєва продуктивність значно менша від потенційної, на що вказують невисокі значення Кпр (23,435,1 %) (табл. 4).

Хоча фактична насіннєва продуктивність у 2016 р. дещо вища, ніж у 2015 р., значення врожаю насіння у 2016 р. менше. Отже, врожай насіння більше залежить від щільності генеративних особин, ніж від значення фактичної насіннєвої продуктивності (щільність генеративних особин у 2015 р. майже в 3 рази вища від аналогічного значення 2016 р.) (рис. 4).

Рис. 4. Залежність врожаю насіння Alliumvictorialis L. від фактичної насіннєвої продуктивності та щільності генеративних особин

Отже, список видів Allium L для території Українського Розточчя поповнився A. victorialisL., до відомих A. ursinum L., A. scorodoprasum L., A. montanum F. W. Schmidt, A. angulosum L., A. oleraceum L., A. carinatum, L. (Soroka, 2008) і нараховує 7 видів.

Сучасний стан вивченої ценопопуляції A. victorialisможна охарактеризувати як задовільний: чисельність підтримується вегетативним та насіннєвим способами, щільність відносно стала, тип популяції молода, повночленна. Добре насіннєве поновлення за невисокого значення коефіцієнта насіннєвої продуктивності, належність дослідженої ценопопуляції до рівноважного типу віталітетної структури свідчить про екологічний оптимум умов існування для цього виду.

З огляду на нечисельність популяцій Alliumvictorialis на території області, унікальність їхньої наявності на рівнині, а саме в межах Українського Розточчя, пропонуємо внести цей рідкісний вид до нового Переліку видів судинних рослин, що потребують охорони в межах Львівської обл. (видів регіональної охорони).

Література

1. Izdebski, K., Czarnecka, B., Grqdziel, T., Lorens, B., & Popiolek, Z. (1991). Mapy zbiorowisk roslinnych i rozmieszczenia roslin rzadkich Roztoczanskiego Parku Narodowego. Roztoczanski Park Narodowy. Lublin, 25 map: kolor.; w tece 32x22 cm. [In Polish]. Komarov, V. L. (Ed.) (1935). Flora SSSRLeningrad: AN SSSR, 760 p. [In Russian].

2. Liakh, I. V., & Milkina, L. I. (2008). Natsionalnyj pryrodnyj park "Skolivski Beskydy''. Nelisova roslynnist,(pp. 50-51). Lviv: Spolom. [In Ukrainian].

3. Milkina, L. I., Deineka, A. M., & Pryndak, V. P. (2011). Natsionalnyj pryrodnyj park "Skolivski Beskydy". Rarytetnyj fitigenofond.Lviv: Kamula, 140 p. [In Ukrainian].

4. Soroka, M. I. (2008). Roslynnist Ukrainskoho Roztochchia.Lviv: Svit, 434 p. [In Ukrainian].

5. Tkachyk, V. P. (1995). Znakhidka Allium victorialis L. v Ukrainskii chastyni Roztochchia. Ukrainian Botanical Journal, 32(4),544545. [In Ukrainian].

6. Zhyliaev, H. H. (2005). Zhyznesposobnostpopuliatsyi rastenyi. Lviv: Publishing house NAN Ukrainu, In-t Ekologii Karpat, 304 p. [In Russian].

7. Zhyvotinskij, L. A. (2001). Ontogeneticheskie sostoyaniya, effektivnaya plotnost' I klassifikatsiya populyatsij rastenij. Ekologiya, 1, 3

8. Zlobin, Ju. A. (1989). Teoriya i praktika otsenki vitalitetnogo sostava rastenij. Botanicaljournal,74(6), 769-781. [InRussian].

Размещено на Allbest.ru