Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Симпатичний і парасимпатичний відділи вегетативної нервової системи

Вступ

До симпатичної нервової системи відноситься стовбур з його вузлами та вегетативні нерви та гілки, що відходять від нього.

Симпатичний стовбур (truncus sympathicus) - парне утворення; він складається з ланцюга нервових вузлів, що розташовані по боках по всій довжині хребта. Усі вузли симпатичного стовбура пов'язані між собою міжвузловими гілками. В симпатичному стовбурі виділяють: шийний відділ, що представлений шийними вузлами, грудний, поперековий, крижовий та куприковий, також представлені відповідними вузлами.

В симпатичній частині вегетативної нервової системи передгангліонарні нейрони відходять від спинного мозку тільки тв. Його грудному та частково поперековому відділах. Тіла передгангліонарних нейронів залягають у проміжнолатеральних ядрах бокових рогів спинного мозку. Ці ядра прослівдковуються на рівні усіх грудних та верхніх двох поперекових сегментів спинного мозку. Передгангліонарні симпатичні волокна виходять із спинного мозку у складі передніх корінців спинномозкових нервів. Їх аксони покриті мієліновою оболонкою і в силу цього утворюють білі з'єднувальні гілки, що відходять від спинномозкового нерва. Кожна така гілка з'єднує спинномозковий нерв з одним із вузлів симпатичного стволу своєї сторони. Ці симпатичні вузли також називають паравертебральними гангліями. Частина аксонів передгангліонарних нейронів закінчується синапсами на тілах гангліонарних нейронів відповідних симпатичних вузлів. Решта слідують транзитно через вузол та продовжуються до інших, більш віддалених від хребта вузлів, розташованих у вісцеральних сплеттіннях, де відбувається переключення на еферентні нейрони. Нейрони, що розташовані у вузлах симпатичного стволу, дають початок постганкліонарним мезмієліновим нервовим волокнам, які у складі сірих з'єднувальних гілок направляються до кожного спинномозкового нерву. Частина постгангліонарних нервових волокон у вигляді самостійних нервів або гілок йдуть або до вісцеральних сплетінь, або безпосередньо до органів. У складі спинномозкових нервів постгангліонарні вегетативні волокна направляються до судин та залоз шкіри, до скелетної мускулатури, а у складі вегетативних нервів - безпосередньо до залоз шкірного покрову або кровоносних судин, та закінчуються в ос6новному на клітинах їх гладкої мускулатури. Постгангліонарні волокна йдуть до інервуємих органів трьома шляхами: у складі спинномозкових нервів, у які вони попадають по сірим з'єднувальним гілкам, по ходу кровоносних судин або ж у вигляді

відокремлених нервів, що відходять від симпатичного ствола.

У шийному відділі симпатичного стовбура є три шийних вузла: верхній, середній і нижній. Середній шийний вузол розташовується на рівні VI шийного хребця; він непостійний і може об'єднуватися з нижнім шийним вузлом. Нижній шийний вузол нерідко зливається з верхнім грудним і утворює зірчастий вузол, який лежить на рівні першого ребра позаду підключичної артерії.

Верхній шийний вузол - найбільший; він лежить на рівні II шийного хребця позаду внутрішньої сонної артерії. Прегангліонарні волокна, що йдуть до верхнього і середнього шийних вузлів, починаються від ядер бічних рогів спинного мозку на рівні нижнього шийного і верхніх грудних сегментів; вони транзитно проходять через зірчастий вузол і сходять до верхнього шийного вузла. Від шийних вузлів відходять вегетативні нерви, що прямують до кровоносних судин і органів голови і шиї. До органів голови йдуть гілки від верхнього і нижнього шийних вузлів, поширюючись по ходу кровоносних судин у вигляді зовнішнього сонного, внутрішнього сонного, загального сонного і хребетного сплетінь. Внутрішнє сонне і хребетна сплетіння по ходу однойменних артерій проникають в порожнину черепа, де дають гілки до судин і оболонок головного мозку, а також до гіпофізу. У порожнину черепа проникає також яремний нерв, що дає волокна до вузлів IХ, Х і ХI пар черепних нервів. Зовнішній сонний нерв, утворюючи сплетіння навколо зовнішньої сонної артерії, дає гілки до судин і органам голови. Через загальне сонне сплетіння навколо однойменної артерії верхній шийний вузол дає волокна до слізних, потових, слизових, слинних залоз, до м'язів волосся шкіри, до м'яза, що розширює зіницю, до кінцевих вузлів (вушного і піднижньощелепної).

Органи шиї (гортань, глотка, судини) отримують нервові волокна через гортанно-глоткові сплетіння від всіх трьох шийних вузлів, розташованих поблизу відповідних органів. Кілька гілок від нижнього шийного (зірчастого) вузла утворюють підключичне сплетіння, розташоване вздовж однойменної артерії; з нього іннервуються шитоподібна і білящитоподібна залози і деякі органи грудної порожнини. Кілька гілок від зірчастого вузла приєднуються до діафрагмального і блукаючого нерва. Від кожного з шийних вузлів у напрямку до грудної порожнини відходять також верхній, середній і нижній шийні серцеві нерви, які беруть участь в утворенні серцевих сплетінь. У грудному відділі симпатичного стовбура налічується до 10-12 вузлів. Від другого до п'ятого включно грудних вузлів відходять грудні серцеві гілки, що беруть участь разом з шийними серцевими нервами у формуванні серцевого сплетіння. Від грудних вузлів також відходять тонкі симпатичні нерви до стравоходу, легень, грудної частини аорти, утворюючи стравохідне, легеневе і грудне аортальне сплетіння. Від п'ятого по дев'ятий включно грудних вузлів відходить великий внутрішньостний нерв, а від десятого і одинадцятого - малий внутрішньостний нерв. У складі внутрішньостних нервів містяться в основному прегангліонарні волокна, які транзитно проходять через вузли симпатичного стовбура. З грудної порожнини ці нерви проходять між м'язовими пучками поперекової частини діафрагми, проникають у черевну порожнину і закінчуються синапсами на тілах нейронів, що лежать в черевному сплетінні. Від цього сплетіння постгангліонарні симпатичні волокна направляються до судин, шлунку, кишечнику, нирок і інших органів черевної порожнини.

Поперековий відділ симпатичного стовбура складається з 3-4 вузлів. Від них відходять гілки до найбільшого вісцеральному сплетіння - черевного - а також до черевного аортального, які розташовані близько однойменних судин. Крижовий відділ симпатичного стовбура представлений 3-4 крижовими вузлами симпатичного стовбура. Праві і ліві вузли з'єднуються між собою за допомогою тонких нервових стовбурів-анастомозів. Ці стовбури, поступово коротшають, в результаті чого ліві і праві вузли зближуються до повного з'єднання симпатичних стовбурів з утворенням непарного куприкового нового вузла. від крижових вузлів відходять симпатичні нерви до органів малого таза.

Будова та області іннервації симпатичної частини вегетативної нервової системи

Параганглій - це дрібні скупчення в формі вузликів хромафінних клітин по ходу кровоносних судин і вісцеральних сплетінь. Вони відносяться до додаткових органів симпатичної частини ВНС; як і мозкову речовину надниркових залоз, параганглії виділяють в кров катехоламіни (адреналін і норадреналін). Катехоламіни є також основними нейромедиаторами, що забезпечують симпатичну передачу нервових імпульсів в симпатичної частини автономної нервової системи. До параанглій, як і до мозкового речовини надниркових залоз, підходять тільки прегангліонарні волокна, що беруть початок від ядер бічних рогів спинного мозку. Ці прегангліонарні волокна безпосередньо закінчуються на хромафінних клітинах, стимулюючи вироблення ними катехоламінів. Частина парагангліїв може виконувати і хеморецепторну функцію (наприклад, гломус каротидного синуса, розташований в місці розгалуження загальної сонної артерії на внутрішню і зовнішню сонні артерії). Найбільш крупним параганглієм є поперековий аортальний параганглій.

3. Парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи

В парасимпатичній частині вегетативної нервової системи існують два основні вогнища виходу парасимпатичних нервових волокон з ЦНС: краніальний (в області стовбура мозку) і тазовий (в області крижового відділу спинного мозку).

Краніальна частина включає парасимпатичні ядра, розташовані в середньому мозку (мезенцефалічна частина), а також в області моста і довгастого мозку (бульбарна частина). Парасимпатичні ганглії на відміну від симпатичних, розташовуються в безпосередній близькості від іннервуємих органів або в самих цих органах; тому їх називають кінцевими або термінальними вузлами. В краніальній частини парасимпатичної нервової системи розрізняють: війчастий, крилопіднебінний, піднижньощелепний, під'язиковий і вушної вузли. Війковий вузол (ganglion ciliare) розташований в очниці і пов'язаний сполучними гілками з очного нерва (I гілка трійчастого нерва). Прегангліонарні волокна йдуть до нього з додаткового ядра (ядро Якубовича) окорухового нерва (ІІІ пара). У складі окорухового нерва парасимпатичні прегангліонарні волокна досягають війкового вузла, де вони перемикаються на еферентні нейрони. Постгангліонарні волокна цих нейронів у складі війчастих нервів йдуть до м'яза, що звужує зіницю, і до війчастого м'яза, що здійснює налаштування ока на розглядання близько розташованих або видалених предметів.

Крилопіднебінний вузол (ganglion pterygopa1atinum) розташований в однойменній ямці і тісно пов'язаний сполучними гілками з верхнещелепним нервом (II гілка трійчастого нерва). Однак прегангліонарних волокна до нього направляються в складі лицьового нерва (VII пара); вони беруть початок від нейронів верхнього слиновидільного ядра, розташованого в покришці моста. Відокремившись від лицьового нерва у вигляді великого кам'янистого нерва, частина прегангліонарних парасимпатичних волокон триває до крилонебного вузла, де утворюються синаптичні контакти з його нейронами. Постгангліонарні парасимпатичні волокна виходять з крилонебного вузла, приєднуються до верхньощелепного нерва і направляються для іннервації залоз слизової оболонки носової порожнини, піднебіння і глотки. Інша частина прегангліонарних парасимпатичних волокон відділяється від лицьового нерва у гілці, званої барабанної струною, яка приєднується до однієї з гілок трійчастого нерва (язичного нерву), що триває до поднижнечелюстного і під'язикового вузлів. У цих вузлах, розташованих близько однойменних залоз, знаходяться гангліонарні нейрони, волокна яких в складі залізистих гілок йдуть до підщелепної і під'язикової слинних залоз.

Вушний вузол (ganglion oticum) розташований в області зовнішнього основи черепа біля овального отвору. Прегангліонарних волокна надходять в нього з нижнього слюноотделительного ядра в складі язикоглоткового нерва (ІХ пара). Прегангліонарних парасимпатичні волокна відокремлюються від язикоглоткового нерва у вигляді барабанного нерва, що проникає в барабанну порожнину середнього вуха, де вони утворюють сплетіння.

Далі волокна сплетення у вигляді малого кам'янистого нерва досягають вушного вузла і закінчуються на його нейронах. Постгангліонарні волокна від вушного вузла прямують до привушної слинної залози в складі вухоскроневого нерва (III гілка трійчастого нерва).

Блукаючий нерв (nervus vagus) є основним колектором парасимпатичних нервових шляхів. Ті, що йдуть в його складі парасимпатичні волокна починаються від спинного ядра блукаючого нерва, розташованого в довгастому мозку. Відмінною особливістю цього нерва являється наявність всередині його стовбура майже на всьому протязі скупчень нервових клітин. Ці нервові клітини служать місцем перемикання прегангліонарних волокон на постгангліонарні. Частина прегангліонарних нервових волокон в складі гілок нерва досягає численних кінцевих вузлів, розташованих в області біляорганних або внутрішньорганних (інтрамуральних) вісцеральних сплетінь органів грудної та черевної порожнин тіла. Постгангліонарні волокна нейронів парасимпатических вузлів, в яких перемикаються волокна блукаючого нерва, іннервують щитоподібну залозу, серце, легені, стравохід, органи шлунково-кишкового тракту до лівого вигину товстої кишки, печінку, підшлункову залозу, селезінку, нирки. До всіх цих органів відходять спеціальні невеликі гілки.

Тазова частина парасимпатичної нервової системи складають тазові вузли, розкидані по вісцеральним сплетінням тазової області. Прегангліонарні волокна беруть початок від крижових парасимпатичних ядер, розташованих на рівні II-IV крижових сегментів спинного мозку, виходять з них в складі передніх корінців крижових спинномозкових нервів, потім відгалужуються від них у вигляді тазових внутренностних нервів. Ці нерви утворюють статеве сплетіння і сплетення тазових органів. Прегангліонарні парасимпатичні волокна переключаються в парасимпатичних гангліях цих сплетінь, після чого вже постгангліонарні парасимпатичні волокна іннервують внутрішні статеві органи, сечовий міхур, сечівник, а також мускулатуру і залози кінцевої частини товстої кишки після її лівого вигину, включаючи пряму кишку.

4. Особливості та властивості симпатичного та парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи

Симпатична нервова система готує організм до активних дій. Вона збільшує обмін речовин, посилює дихання і роботу серця, збільшує надходження кисню до м'язів, розширює зіницю, гальмує роботу травної системи, скорочує сфінктери (кругові запірательние м'язи) деяких порожніх органів (сечового міхура, шлунково-кишкового тракту), розширює бронхи. Робота симпатичної нервової системи посилюється при стресогенних подразниках.

Парасимпатична нервова система виконує охоронну функцію, вона сприяє розслабленню організму і відновлення його енергетичних запасів. Подразнення парасимпатичних волокон призводить до ослаблення роботи серця, звуження зіниці, посилення моторної і секреторної діяльності шлунково - кишкового тракту, спорожнення порожнистих органів, звуження бронхів. Таким чином, симпатичний відділ нервової системи пристосовує організм до інтенсивної діяльності (Табл.1.). Парасимпатичний відділ нервової системи сприяє відновленню витрачених ресурсів організму (Табл.1.). Кожен з них має центральну і периферичну частини.

Симпатичні нервові волокна мають значно більш широке поширення, ніж парасимпатичні. Симпатичні нерви іннервують фактично всі органи і тканини організму.

Парасимпатичної іннервації не мають: скелетні м'язи, велика частина кровоносних судин, матка, мозок, органи чуття і мозкову речовину надниркових залоз.

Вплив роботи симпатичного та парасимпатичного відділу ВНС на внутрішні органи людини

Морфологічні відмінності між симпатичною і парасимпатичною системами пов'язані з місцезнаходженням останніх двох нейронів (центрального і периферичного) дуги вегетативного рефлексу (рис. 3). Такі нейрони згруповані в вегетативні ядра всередині ЦНС і в вегетативні ганглії в периферичної НС. Симпатичні ядра розташовані в грудному і верхньому поперековому відділах спинного мозку (в бічних його рогах), а парасимпатичні ядра - в стовбурі головного мозку і крижовому відділі спинного мозку (в проміжній речовині). У зв'язку з розташуванням центральних нейронів симпатичну систему прийнято називати грудинно-поперековою, або торако-люмбальною (thoracale - грудної; lumbale - поперековий), а парасимпатичну - черепнокрижовою, або краніо-сакральної (kranion - череп; sacrale - крижовий).

Рис. 2. Поділ вегетативної нервової системи на симпатичну (А) і парасимпатичну (Б) частини: I-VII - структури ЦНС: I - середній мозок, II - міст, III - довгастий мозок, IV - шийний, V - грудний, VI - поперековий, VII - крижовий відділи спинного мозку; 1 - 8 - структури периферичної нервової системи: 1 - верхній шийний ганглій, 2 зірчастий ганглій, 3 - сонячне сплетіння, 4 - верхній брижовий ганглій, 5 - нижній брижовий ганглій, 6 - волокна окорухового нерва, 7 - волокна лицьового і язикоглоткового нерва, 8 - волокна блукаючого нерва; 9 - 20 - внутрішні органи: 9-очей, 10 - слізні і слинні залози, 11 - легені, 12 - серце, 13 - печінку, 14 - шлунок, 15 - підшлункова залоза, 16 - наднирники, 17 - кишечник, 18 - пряма кишка, 19 - сечовий міхур, 20 - статеві органи

Симпатичні ганглії йдуть уздовж хребта, утворюючи два (правий і лівий) симпатичні ланцюжки. У ланцюжках виділяють шийний, грудний, поперековий і крижовий відділи, в кожному з яких є кілька пар гангліїв. Треба відзначити, що в рефлекторну дугу симпатичної НС останній нейрон може перебувати не тільки в вузлах симпатичного стовбура, а й в нервових сплетеннях (ganglia celiaca - черевний вузол, g.mesenterica - брижових вузол і ін.). Парасимпатичні ганглії знаходяться або поруч з иннервируємим органом (екстрамуральние ганглії), або в його стінках (інтрамуральні ганглії). Таким чином, виходить, що прегангліонарні волокна симпатичної нервової системи короткі, а постгангліонарні - довгі. Для парасимпатичної системи характерна зворотна закономірність.

Необхідно відзначити, що число нервових клітин в гангліях в кілька разів більше числа прегангліонарних волокон (в шийному симпатичному вузлі - в 32 рази, в ресничном вузлі - в 2 рази). Відповідно, кожне з прегангліонарних волокон галузиться і утворює синапси на декількох клітинах ганглія. Таким чином, досягається розширення зони впливу прегангліонарних волокон.

З викладеного ясно, що в головному мозку немає симпатичних центрів. Проте, гладкі м'язи і залози голови мають симпатичну іннервацію. До цих органів підходять волокна, що йдуть від верхніх шийних гангліїв. Вони проникають в порожнину черепа, утворюючи сплетіння навколо внутрішньої сонної і хребетної артерій. Крім голови, шийні ганглії разом з грудними іннервують органи шиї і грудної порожнини. Поперекові ганглії посилають волокна до органів черевної порожнини, а крижові - до прямої кишки і статевих органів.

Парасимпатичні волокна краніального відділу проходять в складі окорухового, лицьового, язикоглоткового і блукаючого нервів. Нагадаємо, що парасимпатичні волокна блукаючого нерва, виходячи з порожнини черепа, утворюють синапси на парасимпатичних гангліях, иннервуючих більшість внутрішніх органів тіла. Волокна, що відходять від сакрального відділу, пов'язані з парасимпатичними впливами на пряму кишку, сечовий міхур, статеві органи.

Ще одну відмінність між симпатичною і парасимпатичною системами можна назвати нейрохімічною, в зв'язку з різними медіаторами, які беруть участь у передачі нервового імпульсу в ВНС. Всі нейрони вегетативних ядер (тобто центральні нейрони) - ацетілхолінергічні. Таким чином, медіатор, що передає нервовий імпульс у вегетативних гангліях (як симпатичних, так і парасимпатичних), - ацетилхолін. У той же час нейрони вегетативних гангліїв відрізняються за вироблюваним ними медіатором. У симпатичної нервової системи це зазвичай норадреналін (табл. 2), а в парасимпатичної - ацетилхолін. Таким чином, в симпатичної нервової системи на виконавчий орган сигнал передається за допомогою норадреналіну, а в парасимпатичної - ацетилхоліну (табл. 2). Останнім часом в вегетативній нервовій системі виділяють ще один відділ - метасимпатична (ентеральна) нервова система. Відмінною її особливістю є рефлекторні дуги, що не проходять через центральну нервову систему. Тобто і чутливий, і вставний, і виконавчий нейрони знаходяться за межами ЦНС, безпосередньо в стінах іннервуємого органу. Завдяки цьому багато внутрішніх органів після перерізання симпатичних і парасимпатичних шляхів або навіть після вилучення з організму (при створенні відповідних умов) продовжують здійснювати властиві їм функції без особливих видимих змін. Наприклад, зберігається перистальтична функція кишечника, скорочується серце, що промивають фізіологічним розчином, стискаються і розтискаються лімфатичні судини і т. п. Разом з тим, володію чи досить великою самостійністю, метасимпатична нервова система зберігає зв'язок з іншою нервовою системою, так як на її нервових клітинах утворюють синапси як симпатичні, так і парасимпатичні нейрони.

Таблиця 2. Основні відмінності в будові і функціях симпатичного та парасимпатичного відділу ВНС

Для симпатичної системи характерне явище мультиплікації, тобто кількість постгангліонарних волокон значно більше, ніж прегангліонарних. Кожне прегангліонарне волокно контактує в ганглії з великою кількістю нейронів (до 30) і охоплює, в свою чергу, великі ділянки іннервируємої тканини. Внаслідок такого розгалуження збудження по симпатичних волокнах поширюється дифузно, займаючи великі області.

У парасимпатичної систем немає такого рясного розгалуження, і тому характер збудження більш локальний. У закінченнях переважної більшості постгангліонарних симпатичних волокон виділяється норадреналін. Периферичні закінчення парасимпатичної нервової системи паралізуються атропіном, тоді як симпатична система блокується іншою речовиною - ерготоксин.

При подразненні вегетативних нервів виявлені своєрідні реакції, що отримали назву аксон-рефлексів або псевдорефлексов. Ці реакції були описані Ленглі, який заперечував існування справжніх рефлексів, здійснюваних вегетативними гангліями.

Аксон-рефлекси відрізняються від справжніх рефлексів тим, що при них не відбувається передачі збудження з рецепторного нейрона на ефекторний. Вони можуть виникати в тому випадку, якщо аксони пре - або постгангліонарних нейронів розгалужуються так, що одна гілка іннервує один орган або одну його частину, а інша гілка іннервує інший орган або іншу його частину. Внаслідок такого розгалуження аксонів роздратування однієї гілки може викликати поширення збудження і по другій гілці, викликаючи реакцію віддаленого від місця роздратування органу.

Висновки

парасимпатичний вегетативний нервовий організм

Таким чином, на основі анатомічних і функціональних відмінностей в вегетативній нервовій системі виділили два відділи - симпатичний і парасимпатичний.

Симпатичний відділ забезпечує посилення окислювальних процесів, посилення дихання, почастішання діяльності серця, тобто пристосовує організм до умов інтенсивної діяльності. У зв'язку з цим тонус симпатичної нервової системи переважає днем, а вночі - парасимпатичної. Парасимпатический відділ виконує охоронну роль (звуження зіниці, бронхів, зниження частоти серцевих скорочень, спорожнення порожнинних органів).

Поряд з функціональними є ряд морфологічних відмінностей симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, а саме:

1. Вогнища виходу парасимпатичних волокон з мозку роз'єднані один від одного (мезенцефалічний, бульбарний, крижовий відділи), симпатичні волокна виходять з одного, але більш протяжного вогнища (тораколюмбальной відділ).

2. До симпатичних вузлів відносяться вузли I і II порядку, до парасимпатичних - III порядку (кінцеві). У зв'язку з чим прегангліонарні симпатичні волокна коротші, а постгангліонарні довші, ніж парасимпатичні.

3. Парасимпатичний відділ має більш обмежену сферу іннервації, іннервуючи тільки внутрішні органи. Симпатичний же відділ вегетативної нервової системи крім внутрішніх органів іннервує всі судини, потові, сальні залози і волоскові м'язи шкіри, а також кісткову мускулатуру, забезпечуючи їй трофічну іннервацію.

Симпатичний і парасимпатичний відділи часто діють як антагоністи. Однак антагонізм цей відносний. При різко зміненому функціональному стані органу вони можуть діяти однонаправлено як синергісти. У відповідь на посилену діяльність організму, наступають і парасимпатичні зрушення, спрямовані на відновлення енергетичного потенціалу і гомеостазу. Завдяки активності та синергізму обох відділів вегетативної нервової системи можлива тривала, адаптивна діяльність організму.

Таким чином, між ними існує не стільки антагонізм, скільки взаємодія, яка забезпечує найбільш тонке регулювання діяльності органів.

Список використаних джерел:

1. Анатомия и морфология центральной нервной системы: учебное пособие для студентов факультета «Психология и социальная работа» / Э.М. Псядло. - Одесса: «Феникс», 2018. - 206 с. - ISBN 978-966-928-312-2

2. Анатомия нервной системы/ Учебное пособие для студентов. - М.: Мир 2006, - 208 с., ил.

3. Атлас «Нервная система человека. Строение и нарушения». Под редакцией В.М. Астапова и Ю.В. Микадзе. 4е издание, перераб и доп. - М.: ПЕР СЭ, 2004. - 80 с.

4. Людина: Навч. посібник / гол. Ред., Т. Сміт. 2002

5. Функциональная анатомия нервной системы: Учебное пособие для вузов / Н.А. Фонсова, В.А. Дубынин. - М.: Издательство «Экзамен», 2004. -192 с.

6. Чурилова Т.М. Физиология центральной нервной системы: Учебное пособие. - Ставрополь: СКСИ, 2005. - с. 264

Размещено на Allbest.ru