І.Г. Підоплічко: життя та наукова діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

І.Г. Підоплічко: життя та наукова діяльність

У статті висвітлено життя і діяльність видатного вченого України у галузі зоології, палеонтології академіка НАН України Івана Григоровича Підоплічка.

Одним із пріоритетних напрямів сучасних історичних досліджень в Україні є наукове вивчення діяльності та наукової спадщини відомих учених, громадських діячів, літераторів, служителів церкви, педагогів. Усвідомлення ролі окремих осіб у вітчизняній історії дає змогу, з одного боку, конкретизувати історичний процес в особистісному аспекті, а з іншого - показати особистість у контексті історичних подій. Наступного року виповнюється 110 років від дня народження відомого вченого, видатного українського зоолога, палеонтолога, академіка Івана Григоровича Підоплічка (1905-1975). Його постать вирізняється своєю значимістю у справі розвитку природничих наук - саме він був фундатором нових наукових напрямків палеонтології та палеозоології в Україні. Засновані і обґрунтовані ним нові методи дослідження у природничих науках (колагеновий та погадковий) стали початком для ґрунтовних, масштабних досліджень сучасної флори і фауни України та їх еволюційного розвитку.

В українській історіографії є низка праць, присвячених вченому, його науковій та громадській діяльності, внеску у розвиток вітчизняної науки. Окремі статті наукового та біографічного характеру виходили ще при життєво. Значна частина з них присвячена науковому доробку вченого - розробці колагенового методу (Алейников А. Геологические часы. Л., 1971); теорії «антигляціалізму» (Проблемы палеогеографии четвертичного периода. М.-Л., 1946; Материалы Совещания по истории четвертичной флоры и фауны в связи з развитием четвертичного оледенения. М., 1955); загальній характеристиці наукової діяльності (Немошкаленко В., Новиков М., Пелих В. Академія наук УРСР.- К., 1969; Занина И. Е. Палеонтологи Советского Союза. Справочник.- Л., 1968). Біографія вченого висвітлювалася у ювілейних статтях, авторами яких були колеги і учні вченого - Шовкопляс І. І., Гізенко О. І., Воїнственський М. А. та інші. Як правило, ці статті не були опубліковані, а були виголошені на святкуваннях. Стисла біографія вченого надрукована у біобібліографічному покажчику «Біобібліографія вчених Української РСР. Іван Григорович Підоплічко» (К., 1976). В останні роки вийшла низка праць присвячених вченому, серед них колективна стаття співробітників Національного науково-природничого музею НАН України Крохмальної Т. В., Михалевича О. А та ін. присвячена постаті вченого [4, с. 83-86], також ряд статей автора, які висвітлюють біографію Івана Григоровича і присвячені аналізу документальної спадщини вченого. [3, с. 33-38; 15, с. 43-50] Проте постать вченого настільки багатогранна, цікава, біографічні дослідження якої не втрачають актуальність і на сьогодення.

У даній статті ставимо за мету ознайомити дослідників з життям і діяльністю І. Г. Підоплічка, його науковою та науково- організаційною діяльністю.

Народився Іван Григорович Підоплічко 20 липня (2 серпня за новим стилем) 1905 р. у с. Козацьке Звенигородського району Черкаської області. Батько - Григорій Аврамович - працював теслею у майстернях барона Врангеля, а потім князів Куракіних. Мати - Феодосія Порфиріївна - займалася домашнім господарством і вихованням восьми дітей. Вже з самого малку маленький Іван працював з батьком в теслярських майстернях, випасав худобу, допомагав матері по господарству. Після закінчення п'ятирічної сільської школи у 1918 р. вступив до вчительської семінарії в с. Шевченковому Вільшанського району Черкаської області, яку закінчив в 1922 р. Смерть батька наприкінці 1922 р. від тифу змусила родину згуртуватися навколо матері. Не зважаючи на складні побутові умови Феодосія Порфиріївна зуміла дати освіту всім дітям. Як зазначає вчений в одній зі своїх автобіографій, один з його братів став вчителем математики в сільській школі, інший обрав кар' єру офіцера, служив у Ташкенті, одна з сестер залишилася жити з матір'ю, інша стала вчителькою. [6, арк. 2, 4, 29]

Ще змалку малого Івана захоплювало все, що діялося навкруги. Як згадує небога, Іван міг годинами спостерігати за пташкою чи метеликом, рослиною чи квіткою. Мальовнича природа Звенигородщини зі степовими і лісовими площами, глибокими ярами, з виходами гранітів і неогенових глин, глибокі родючі чорноземи, місцева фауна і флора - все це викликало жваву цікавість у допитливого юнака. Закінчивши школу Іван Григорович вступив до комітету незаможних селян, який був створений у його селі. [5, арк. 1] Але невтомне прагнення вчитися, пізнавати навколишній світ спонукало юнака продовжити своє навчання на Вищих трирічних педагогічних курсах у м. Корсунь-Шевченківському.

Будучи студентом педагогічних курсів Іван Григорович виявив себе талановитим науковцем і педагогом, він згуртував навколо себе групу однодумців, яка згодом трансформувалася в природознавчий гурток. Члени гуртка вели активну дослідницьку роботу в галузях ботаніки, зоології і геології. Результати їх робіт активно використовувалися в практиці, особливо в сільському господарстві для боротьби із польовими шкідниками.

Після закінчення курсів І. Г. Підоплічко деякий час працював вчителем природознавства у зразковій трудовій школі при Педагогічних курсах. Для підвищення професійної кваліфікації молодий вчитель активно вивчав поточну літературу з природничих наук, виконував науково-дослідницькі роботи за завданням Губернського земельного управління у м. Києві та ВУАН. Завдяки активній діяльності молодого вченого помітили і запросили на роботу до Станції захисту рослин Київського Губернського земельного управління на посаду інструктора по боротьбі з шкідниками. Іван Григорович активно включився до роботи, проводячи науково-дослідну, експедиційну роботу на периферії (Київський, Шепетівський повіти, Черкащина та ін.) [6, арк.14]. Результати таких досліджень та їх опублікування привернули увагу до молодого вченого ленінградських і харківських фахівців. Як згадував І.Г. Підоплічко, восени 1925 р. на З'їзді по захисту рослин у Харкові його кандидатура отримала необхідну підтримку, і вчений був відряджений на навчання до Ленінградського Інституту прикладної зоології та фітопатології.

Зі звіту, датованого 16 квітням 1926 р., видно що молодий вчений протягом цього періоду активно працював у Зоологічному та Геологічному музеях АН СРСР, відвідував лекції у інституті, співпрацював з відомими вченими-зоологами, зокрема з Б. С. Виноградовим, О. О. Борисюком та іншими. Як стверджував сам вчений, саме за ленінградський період він оформився в фахівця-зоолога хребетника (ссавці, птахи)[ 6, арк.1-5].

Повернувшись до Києва І. Г. Підоплічко працював на посадах асистента і спеціаліста відділу ентомології Київської сільськогосподарської станції, до складу якої увійшла Станція захисту рослин Київського Губернського земельного управління. А згодом у 1930 р., коли станція була об'єднана з Українським науково-дослідним інститутом цукрової промисловості, І. Г. Підоплічко працював на посаді старшого асистента лабораторії служби обліку [14, с. 7].

Для професійного вивчення обраного наукового напрямку І. Г. Підоплічко у 1932 р. вступив до аспірантури Інституту геології ВУАН до відділу стратиграфії і палеонтології. Керівниками його роботи були акад. В. В. Різниченко, акад. О. О. Борисяк і проф. В. І. Крокос. Робота вченого стосувалася вивчення четвертинної геології, зокрема питання походження льосу і, так званних, заледенінь. Для досконалого вивчення палеозоології хребетних Іван Григорович паралельно закінчує аспірантуру при Інституті зоології та біології ВУАН під керівництвом акад. І. І. Шмальгаузена за спеціальністю палеонтологія.

У вересні 1935 р. І. Г. Підоплічко успішно захистив дисертацію на тему «Сучасний характер і походження фауни ссавців УСРС» і здобув вчений ступінь кандидата біологічних наук. [7, арк. 1, 4, 6] Наказом від 1 грудня 1935 р. він був затверджений на посаді^ старшого наукового співробітника відділу фауністики Інституту зоології АН УРСР. [11, арк. 1]

Його наукові погляди, новітні розробки і методи згуртували коло однодумців, яке згодом трансформувалось у групу палеозоології, керівництво якою І. Г. Підоплічко здійснював з 1938 р. і до кінця свого життя.

Паралельно з кінця 1930-х років Іван Григорович розгорнув активну наукову, теоретично-практичну діяльність. У 1934-1941 рр. він працював на посаді старшого наукового співробітника Інституту археології АН УРСР, у 1939 р. став доцентом кафедри палеонтології та історичної геології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

З початком Другої світової війни І. Г. Підоплічко мав бути евакуйований як і більшість співробітників АН УРСР. У своїх спогадах вчений занотував: «Ми [вчені] мали бути евакуйовані, але побачивши що твориться навколо, зрозуміли, що наше місце на фронті». [9, арк. 1] З липня 1941 р. І. Г. Підоплічко у складі діючої армії. Бойове хрещення вчений прийняв в кінці липня на Чернігівщині у боях під м. Прилуки. Залишкам радянських військ тоді ледве вдалося уникнути фашистського оточення, двоє товаришів Івана Григоровича, з якими він ішов на фронт загинули. Нажаль військовий період у житті вченого маловідомий, лише деякі факти можна відродити спираючись на малочисельні документи того періоду. З кількох автобіографій, листів, заміток і спогадів самого вченого відомо, що він пройшов важкий бойовий шлях від Сталінграда до Берліна. Був нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями. З листів і спогадів друзів-однополчан відомо, що і у воєнні роки Іван Григорович не полишив своєї наукової діяльності. При можливості він збирав необхідний матеріал, проводив польові дослідження, відсилав зразки порід у тил, обмінювався з колегами результатами роботи.

Після закінчення активних бойових дій майора І. Г. Підоплічко, згідно клопотанням Академії наук України та РНК освіти, було демобілізовано для продовження подальшої роботи у Академії наук УРСР. [1, арк. 28]

Після повернення до Києва Іван Григорович активно включився у наукову і педагогічну роботу. Поряд із своєю основною роботою в Інституті зоології АН УСРС він за сумісництвом працює у 1945-1947 рр. старшим науковим співробітником Інституту археології АН УСРС, з 1945 р. - доцентом Київського університету, згодом проректором з наукової роботи.

Наукову роботу і теоретичні дослідження вчений поєднував з активною практичною діяльністю, протягом життя він прийняв участь у понад 100 експедиціях в різних регіонах. З кінця 40-х років під керівництвом вченого розпочалися масштабні археологічні дослідження біля с. Іллінка (Одещина), м. Амвросіївка (Донбас), Добранічівської та інших. Найбільш відомі стали розкопки поблизу Мізина та Межиріччя. На основі знахідок І. Г. Підоплічко вперше дав предметні реконструкції пізньопалеолітичних жител, матеріалом для спорудження яких були кістки великих тварин, переважно мамонтів. Ці реконструкції стали загальновідомими у всьому світі. Коли реконструкція Межирічського житла експонувалася у Японії, то виставка мала шалений успіх. [16] І на сьогодні даний експонат один з найулюбленіших в експозиції Національного природничого музею НАН України.

На базі проведених масштабних і ґрунтовних польових досліджень, аналізуючи здобутий археологічний матеріал, вивчаючи як викопну так і сучасну фауну, враховуючи попередні наукові розробки і здобутки І. Г. Підоплічко формулює і обґрунтовує так звану теорію антигляціалізму. За цією теорією в історії Землі не існувало періодів та епох, під час яких її поверхня в межах рівнини помірних широт була б вкрита льодом. Певне похолодання на території Східної Європи мало місце у палеонтологічний період, це пояснюється поширенням в її північній половині великого холодноводного басейну, залишками яких є сучасні Балтійське і Біле моря, Ладозьке озеро і інші озера. Ця теорія була детально і аргументовано викладена у чотиритомній праці «Про льодовиковий період», які виходили протягом 1946-1956 років [17].

Така теорія фактично про відсутність льодовикового періоду в історії Землі викликала невдоволення у наукових колах і була відкинута дослідниками. Сам вчений мав негативні наслідки, оскільки його дисертація на здобуття вченого ступеня доктора геолого-мінералогічних наук «О происхождении валунных отложений», у якій були викладені основні положення теорії, незважаючи на позитивні відгуки не була допущена до захисту у 1948 р. [8, арк. 1-12] Але згодом ця теорія знайшла своїх прихильників і послідовників. З кінця 50-х років виходить ряд праць І. Г. Підоплічка присвячених даній теорії, і вони користуються популярністю, особливо серед практиків, інженерів-геологів, гідророзвідників, проектувальників та ін. На сьогодні у зв'язку із зміною клімату ця теорія набула нового дихання.

У 1952-1959 рр. вчений займає посаду професора^кафедри історичної геології КДУ.[13, с. 44-45] Протягом 1965-1973 рр. І. Г. Підоплічко очолював Інститут зоології АН УРСР. Його наукові роботи і організований ним палеонтологічий відділ заклали міцний фундамент для подальших досліджень у цій галузі. [15, с.5.]

Протягом 1966-1970 рр. - Іван Григорович займає посаду академіка-секретаря Відділення загальної біології АН УРСР, був членом Президії АН УРСР, у 1967 р. обраний академіком АН УРСР. [2, арк. 38-41]

Активна участь у експедиціях дозволила вченому зібрати велику кількість музейних експонатів для музеїв. Іван Григорович надавав великого значення, з одного боку, показовості і доступності зібраних музейних цінностей широкому колу глядачів і, з іншого, створенню і збереженню в академічних природничих музеях фондових, документальних і порівняльних колекцій як основи для науково-дослідницької роботи фахівців природничих наук і археологів. З його ініціативи в музеях Інституту зоології АН УРСР були створені унікальні колекції решток викопних хребетних та інших тварин, а також остеологічні колекції. У 1963 р. він став головою Музейної ради АН УРСР, що дало змогу ініціювати проект про створення єдиного музейного комплексу природничих наук.

Постанова уряду УРСР у 1966 р. про створення Центрального науково-природничого музею АН УРСР стала початком у копіткій роботі організації музейного комплексу. Музейні експозиції створювалися працівниками інститутів під керівництвом І. Г. Підоплічка, який ретельно і виважено відбирав колекції і експонати, слідкував за всіма видами організаційних робіт. З 1973 р. він став завідуючим Палеонтологічного і директором Центрального науково-природничого музею АН УРСР. Зали музею для широких кіл відвідувачів відкривалися поступово. З книги записів відвідувачів видно, що музей став популярним не лише серед урядових делегацій різного рівня а й серед громадян усього Радянського Союзу.

Підоплічко І. Г. постійно дбав про охорону природи, одна з його ранніх робіт присвячена охороні корисних птахів. Працюючи у Інституті зоології вчений не раз підіймав питання про охорону навколишнього середовища. Коли у 1955 р. була створена Комісія з охорони природи УРСР, то саме Івана Григоровича назначили її керівником. Немаючі ні штату, ні приміщення, ні коштів І.Г.Підоплічко з присутньою йому енергією і завзятістю взявся до роботи. Протягом десяти років, коли він стояв на чолі, Комісія вела активну боротьбу за навколишнє середовище. Підоплічко І. Г. особисто цікавився всіма питаннями, особливо збереженням цілинних територій і заповідників. Саме при його підтримці були створені Карпатський заповідник, заповідники «Михайлівська цілина», «Стрілецький степ», збережені угіддя Кримського заповідника та інші. Багато уваги вчений приділяв і поширенню знань про оточуючий світ. Звучали думки про необхідність введення до загальноосвітньої програми курсу про охорону природи, І. Г. Підоплічко досить часто проводив публічні лекції про необхідність збереження оточуючого середовища, фауни і флори.

Багатогранна, різнопланова наукова робота, великий практичний досвід, широта інтересів та глибока ерудиція дали змогу І.Г.Підоплічку внести вагомий внесок у розвиток енциклопедичних знань в Україні. Він був заступником головного редактора видання УРЕ. Брав безпосередню участь у розробці науково-методологічної бази, у процесі створення і редагування статей. Іван Григорович автор понад 400 оригінальних енциклопедичних статей. Поряд з такою діяльністю вчений дописувач багатьох журналів, член редколегій журналів «Наука і життя», «Природа», засновник і головний редактор фахового видання «Вісник зоології».

Не стало Іван Григорович 20 липня 1975 р.

Значення постаті Івана Григоровича і його вклад у розвиток природничих наук в Україні важко переоцінити. Його науковий доробок, що нараховує понад 1000 наукових і науково-популярних праць, гіпотези, теорії не втрачають актуальності і для сучасних дослідників.

Джерела та література

науковий громадський історичний

1.Архів Президії НАН України, ф. 251, оп. 4, спр.31.

2.Там само. Особова справа академіка Підоплічка Івана Григоровича.

3.Брязкало, Т. В. Підоплічко Іван Григорович: життя та наукова діяльність за документами особового походження [Текст] / Т. В. Брязкало //

Український вимір: Міжнар. зб інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. - 2009. - Ч. 8. - С. 33-38.

4.Иван Григорьевич Пидопличко (к 100-летию со дня рождения) / Т. В. Крахмальная, О.А. Михалевич, Ю.А. Семенов // Вестн. зоологии. - 2005. - Т. 39, № 6. - С. 83-86. - рос.

5.Інститут архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі - ІА НБУВ), ф. 139, оп.2, спр.1.

6.Іван Григорович Підоплічко - визначний зоолог, палеонтолог, археолог (за документами особового архівного фонду вченого) / Т. В. Брязкало // Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів / відп. ред.: Л. А. Дубровіна, Г. В. Боряк ; Центр. наук. біб-ка ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису . - Київ : АН України, Ін-т укр. археографії, 1993. - Вип. 16 : . - 2012 . - С. 43-50.

7.Іван Григорович Підоплічко / Академія наук УРСР. Біобіліографія вчених Української РСР.- К.: Наук. думка, 1976.- С. 7

8.Інститут зології ім. 1.1. Шмальгаузена. 75 років / Ред. Г.А. Городиська, Н.С. Новіченко.- К.: ТОВ «Велес», 2005.

9.Пидопличко И. Межиричское жилище из костей мамонта на выставке в Японии // Вестник зоологии.- 1973.- № 2.

Размещено на Allbest.ru