Класифікація археоциат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Геолого-географічний факультет

Кафедра загальної та морської геології

Реферат

На тему: «Класифікація археоциат»

Виконав студент ІІ курсу

Котюк О.Є.

Науковий керівник

Завідуючий кафедрою, доктор геолого-мінералогічних наук

професор - Янко В.В.

Одеса 2018

1. Археоциати (Archaeocyathа)

Археоциати (Archaios, грец. - древній; cyathus, грец. - невеликий кубок)- тип вимерлих безхребетних тварин. Мешкали в морях раннього кембрію (на глибині до 100 м.). Мали вапняний, зазвичай кубкообразний або роговидновигнутий пористий скелет, довжина в середньому 5-10 см. (у деяких форм до 1 м), діаметр 1,5 - 3 см. (зрідка до 50 см.). Відомо більше 1000 видів; знайдені у всіх частинах земної кулі. У СРСР -- на Уралі, в Сибірі і на далекому сході. Зазвичай -- поодинокі форми, рідше -- колоніальні. Вели прикріплений спосіб життя; іноді утворювали рифоподібні тіла. Археоциати -- керівні викопні нижнекембрийских відкладень [1].

Серед археоциат виділяють одностінні та двостінні форми (мал. 1). У двостінних археоциатінтерваллюм -- простір, обмежений зовнішньою і внутрішньою стінками[2],заповнений різними структурними утвореннями. У інтерваллюмі виділяються вертикальні і горизонтальні елементи. Вертикальні елементи представлені правильними радіальними перегородками -- септами або викривленими, нерідко потовщеними пластинками -- теніями, горизонтальні -- простими або гребінчастими днищами. Прості днища є горизонтальними пластинками. Гребінчасті днища утворені ізольованими балочками, що знаходяться на певних горизонтальних рівнях. На поперечному розрізі такі днища представляють часті поперечини, розташовані на септах на зразок зубців гребінки. На поздовжньому розрізі місця перетину окремих балочок з септів утворюють горизонтальний ряд здуття. У інтерваллюмі, крім названих вертикальних і горизонтальних елементів, можуть спостерігатися рідкісні радіально розташовані стерженьки або досить складна система стерженьків. У такій системі зазвичай розпізнаються стерженьки вертикальні, горизонтальні і радіальні; на поздовжньому і поперечному розрізі вони представляють собою пунктирні лінії або точки. Будова стінок, їх товщина, число пір між сусідніми септами (інтерсептум)можуть істотно варіювати. Дуже важливою ознакою є будова центральної внутрішньої порожнини. Вона може бути вільної або заповненої різними структурними елементами: бульбашками, трубками і стерженьками.

Мал. 1. Будова правильного і неправильного археоциата

2. Класифікація археоциат

скелет археоциат кишечнополостний онтогенетичний

Систематика археоциат заснована на числі стінок, будові інтерваллюма і центральної внутрішньої порожнини. Загальновизнано поділ типу Archaeocyatha на два класи: Regulares - правильні і Irregulares - неправильні археоциати.

1. Клас Regulares

a. Отряд Monocyathida, до якого відносять одностінних археоциат, які не мають скелетних елементів у внутрішній порожнині

b. Отряд Ajacicyathida, який об'єднує двустінних археоциат з інтерваллюмом, заповненим септами, днищами, а також відокремленими стерженьками.

a. Putapacyathida.

2. Клас Irregulares

a. Отряд Talassocyathida об'єднує одностінних археоциат, внутрішня порожнина яких заповнена різними структурними елементами: пухирчастої тканиною, стерженьками і пористими трубками - тубулами.

b. Отряд Syringocnematida двостінні, в інтерваллюмі яких є пористі трубчасті утворення і днища.

c. Отряд Dictyocyathida представлений двостінними археоциатами, у яких в інтерваллюмі є система стерженьків і можуть бути присутні днища.

d. Отряд Archaeocyathida включає двостінні форми, в інтерваллюмі яких можуть бути присутніми тенії, днища, фолії - дрібні пластинчасті утворення або тігни - горизонтальні балочковидні міжстінні перемички.

Мал. 2. Геологічне поширення археоциат (за О. Г. Вологдіним, 1957р.)

3. Клас Regulares. Правильні археоциати

До класу правильних археоциат (лат. Regularis - правильний) відносяться поодинокі або колоніальні археоциати, скелет яких складається з однієї або двох пористих стінок. Діаметр кубків коливається від декількох міліметрів до 30-50 см., але у більшості він не перевищує 20-25 мм.; висота кубків, як правило, пропорційна діаметру і коливається від 6-10 до 250-300 мм., в середньому складаючи 80-150 мм. Зовнішня форма кубків варіює від вузькоконічних або циліндричних до грибоподібних, напівкулястих або блюдцеподібних. Зовнішня стінка з простими або складними порами або з системою порових каналів, у деяких є тумули. Внутрішня стінка, що виникла пізніше зовнішньої, зазвичай товща зовнішньої і різноманітніша за своєю будовою: від тонкої стінки з простими округлими порами до складної стінки, утвореної кільцями, пластинами в поєднанні з різного роду каналами. Центральна порожнина обмежена внутрішньою стінкою. Інтерваллюм забезпечений різного типу скелетними елементами: стерженьками, простими або гребінчастими днищами, перегородками або поєднанням перегородок і днищ, але ніколи не мав теній.

3.1 Отряд Monocyathida

Моноціатиди (гр. Monos - один), або одностінні археоциати, об'єднують археоциат з одностінним кубком. Вихідною формою приймають рід Archaeolynthus, що мав маленький кубок з простою пористою стінкою і масивним каблучком приростання. Від цього роду виникли, з одного боку, сферичні і напівсферичні археоциати з зовнішньою стінкою, пронизаною каналами двох типів - широких і вузьких, сполучених один з одним, з іншого - дві гілки: перша дала форми з тумуловими порами (Tumuliolynthus) і друга - форми з горизонтальними стерженьками (Rhabdolynthus); від перших надалі розвинулися археоциати з гіллястими каналами (Rhabdocyathella) (мал. 72). Вони були поширені в ранньому кембрії (Томмотський - початок Ленського ярусу). [2]

Мал. 3. Клас Regulares (ранній кембрій). Отряд Monocyathida: 1а-в - Archaeolynthus; 2 - Rhabdocyathella; 3 - Tumuliolynthus: 3а - подовжній перетин, 3б - реконструкція (за Журавльовою, 1963 р.)

3.2 Отряд Ajacicyathida

Аяциціатиди (Ajax - рід. Ajacis - один з вождів греків у Троянській війні, за іменем якого названо рудник в Австралії, де знайдені ці археоціати) - поодинокі, рідше колоніальні, двостінні археоциати. Кубки різноманітної форми. Інтерваллюм порожнистий або заповнений скелетними елементами. На цій підставі отряд розділений на підряди: Dokidocyathina - з рідкісними радіальними горизонтальними стерженьками, Ajacicyathina - з радіальними перегородками, але без днищ, Coscinocyathina - з пористими днищами і перегородками, Nochoroicyathina - з гребінчастим днищами і перегородками (тільки поодинокі).

Аяциціатиди походять від одностінних археоциат на початку алданoского століття і вимерли до кінця раннього кембрію. Реліктові форми виявлені на початку середнього кембрію. Розвиток аяциціатид йшов по декількох шляхах. Після розвитку внутрішньої стінки у одних в інтерваллюмі з'явилися радіальні стерженьки (докидоціатини), у інших (аяциціатини) - перегородки, у третіх (косциноціатини) - днища і перегородки, у четвертих (нохороіціатіни) розвинулися перегородки і гребінчасті днища, причому днища з'явилися пізніше перегородок. Паралельно у цих груп йшло ускладнення скелетних елементів, в першу чергу зовнішньої і внутрішньої стінок. Відомо понад 150 родів (мал. 4).

Мал. 4. Клас Regulares (ранній кембрій). Отряд Ajacicyathida: 1 - Dokidocyathus з радіальними стерженьками (р): 1а - поперечний, 1б - поздовжній переріз; 2 - Ajacicyathus, поперечний переріз; 3 - Ethmophyllum: 3а - поперечний переріз, внутрішня стінка з поровимі каналами (к), 3б - подовжній перетин уздовж септи (с); 4 - Orbicyathus, реконструкція кубка;
5 - Coscinocyathus, косий розріз кубка; 6 - Nochoroicyathus, поперечний переріз; гд - гребінчасті днища, дн - днища,с - септи. [2]

3.3 Отряд Putapacyathida

Путапациатіди - поодинокі або колоніальні археоциати маленьких розмірів; кубки вузькоконічні або циліндричні. Кубок - побудований з двох складних стінок, з'єднаних пористими днищами. У інтерваллюмі, крім того, є тонкі вертикальні пластинки і пухирчаста тканина. Ранній кембрій. Відомо 7 родів. [2]

4. Клас Irregulares. Неправильні археоциати

До класу, неправильних, або теніальних, археоциат відносяться поодинокі або колоніальні форми, котрі володіли, кубками різних обрисів, часто неправильної форми. Зовнішня стінка зазвичай пронизана порами, внутрішня складніша, з простими порами або поровимі каналами. Інтерваллюм значно ширше, ніж у правильних тархеоціат; в ньому можуть бути присутніми різноорієнтовані стерженьки, пухирчаста тканина, переривчасті викривлені або прямі тении, радіальні пористі трубки, пористі днища. На відміну від правильних археоциат внутрішня стінка в онтогенезі з'являється досить пізно, після заповнення внутрішньої порожнини різно орієнтованими стерженьками, ламинамин і пухирчастою тканиною. У однієї групи центральна порожнина заповнена призматичними трубками.

Неправильні археоциати включають також форми з одностінним кубком, внутрішня порожнина яких заповнена пухирчастою тканиною, стерженьками або ламинами.Були поширені в ранньому кембрії; одиничні форми дожили до початку середнього кембрію.[2]

4.1 Отряд Thalassocyathida

Талассоциатіди. Одностінні археоциати, у яких у внутрішній порожнині присутня пухирчаста тканина або стерженьки, орієнтовані в різних напрямках. До отряду віднесені два рода: Bacatocyathus - з простоюпористою стінкою і порожниною, заповненою пухирчастою тканиною (мал. 5, 1)і Thalassocyathus має в порожнині стерженьки і бульбашкову тканину.

До цього отряду умовно віднесені поодинокі або колоніальніархеоциати, що мають внутрішню стінку, розташовану ексцентрично, утворену шляхом втискання частини зовнішньої стінки у внутрішню порожнину. Інтерваллюм вільний від скелетних елементів. Їх виділяють в підряд Capsulocyathina.

Мал. 5. Клас Irregulares (ранній кембрій). Отряди Thalassocyathida (1), Archaeocyathida (2-4) і Syringocnemidida (5): 1 - Bacatocyathus, подовжній переріз; 2 - онтогенез Prismocyathus praesignis Fonin (оригінал В. Д. Фоніна); поперечним перерізом при діаметрі кубка: а - 0,2 мм, б - 0,5 мм, в - 0,7 мм, г - 1,3 мм, д - 1,5 мм, е - 1,7 мм, ж - 2,5 мм, з - 3,5 мм; стадії: а-б - нагадує Bacatocyathus, в-д - нагадує Rhizacyathus, е - нагадує Dictyocyathus, ж-з - несе ознаки роду; 3 - Archaeocyathus, поперечний переріз; 4 - Verthocyathus, реконструкція (оригінал В. Д. Фоніна); 5 - Syringocnema, поперечний переріз.

4.2 Отряд Syringocnemidida

Сирінгокнемидіди (гр. Syrinx - трубка, knemis - коліно, фрагмент). Поодинокі археоциати, кубки конічної форми, зовнішня стінка проста, пориста, внутрішня з простими порами; інтерваллюм заповнений призматичними пористими трубками; немає ні септ, ні днищ. На ранній стадії онтогенезу - одностінного кубка - є стерженьки і пухирчаста тканина, пізніше з'являється внутрішня стінка і пористі трубки в інтерваллюмі. Ранній кембрій. Відомо 6 родів (мал. 5, 5).

До археоциат відноситься отряд Kazakhstanicyathida, заснований на одному роді з раннього кембрію. Кубок одностінний, внутрішня порожнина з пористими днищами, і стерженьками. Систематичне положення отряду незрозуміле. [2]

4.3Отряд Dictyocyathida

Диктіоціанотиди - двостінні стерженькові поодинокі або колоніальні археоциати, інтерваллюм яких заповнений системою стерженьків; можуть бути присутніми днища і пухирчаста тканина. Центральна порожнина іноді з трубками. [6]

Висновок

Археоциати - це схожі на губок, донно прикріплені, одиночні і рідше рифоутворюючі тварини, близькі до кишечнополостним, з кубковидним пористим карбонатним скелетом. Від губок відрізняються відсутністю спікул, способом прикріплення і структурою скелета. Найчастіше археоциати були поодинокими, а не колоніальними, так фильтратори за своєю природою не можуть жити дуже тісними поселеннями, тому що, ефективно проціджуючи воду, вони позбавляють своїх сусідів їжі. Були основною частиною нерухомого бентоса раннього кембрію.

На підставі особливостей будови скелета і онтогенетичного розвитку виділяються дві основні групи археоциат, які розглядаються в якості класів: Regulares (правильні) і Irregulares (неправильні археоциати).

1. Клас Regulares

a. Отряд Monocyathida

b. Отряд Ajacicyathida

c. Отряд Putapacyathida.

2. Клас Irregulares

a. Отряд Talassocyathida

b. Отряд Syringocnematida

c. Отряд Dictyocyathida

d. Отряд Archaeocyathida

Використана література

1. Большая советская энциклопедия. -- М.: Советская энциклопедия. 1969--1978.

2. В. В. Друщиц. Палеонтология беспозвоночных. -- Москва: Издательство Московского университета, 1974.

3. Вологдин А. Г. Археоциаты и их стратиграфическое значение. - Actapaleontol. Sinica, 1957, 5, № 2, 173 - 222; 22 табл.

4. Археоциаты Сибири. Одностенные археоциаты (отряды Monocyathida и Rhizacyathida) / Журавлева И.Т. / Издательство Академии наук СССР, Москва, 1963 г., 153 стр.

Размещено на Allbest.ru