Висотно-поясний підхід до рекреаційного лісокористування на північно-східному мегасхилі Українських Карпат

М.М. Запоточний

Рекреаційна діяльність - невід'ємна частина сучасного способу життя. В Українських Карпатах для різних видів рекреаційної діяльності використовують майже всі придатні для цього ліси - від передгірних до високогірних. Інтенсивно використовуються насамперед ліси зелених зон навколо промислових міст та інших населених пунктів, ліси пам'яток природи, національні природні парки, ліси, які найбільш доступні для рекреантів, мають добрі шляхи і транспортне сполучення та відзначаються привабливістю і придатністю для масового відпочинку [10].

Частка туристів, які відвідують ліси Українських Карпат під час вегетаційного періоду, досягає 70 %. Все це призводить до 20-кратного зростання рекреаційного навантаження на ліси регіону останніми роками [6]. Граничні показники рекреаційної місткості Карпатського регіону становлять: кількість одноразова - 2,2 млн осіб; річна - 8 млн туристів і відпочивальників; туристів вихідного дня - близько 12 млн осіб. Динаміка кількості туристів, а значить і потенційних відвідувачів лісу, за останні роки в регіоні Українських Карпат має істотну тенденцію до зростання і при цьому частка туристів, які відвідують ліси в літні місяці, досягає 50 % [12].

Залучаючи у сферу цієї діяльності природні об'єкти, рекреаційні комплекси, інфраструктуру та інші складові рекреаційного потенціалу, рекреанти здійснюють вплив на навколишнє середовище, який має нерівномірні кількісні показники антропогенного впливу на стан лісових масивів для різних висотних поясів. У цій роботі на основі аналізу літератури та власних досліджень зроблено спробу обґрунтувати важливість висотно-поясного підходу до використання територій лісових масивів для рекреації та намітити шляхи його покращення.

Методи і матеріали. У розташуванні рекреаційних ресурсів північно- східного мегасхилу Українських Карпат характерна дискретність, яка впливає на процес просторової організації рекреаційних комплексів та нерівномірний розподіл антропогенного впливу на навколишнє природне середовище. природний рекреаційний лісовий антропогенний

Важливою передумовою територіального планування і просторової організації рекреаційних комплексів є районування його природно-ресурсної бази. Тому актуальним завданням оптимізації рекреаційного лісокористування є порівняльна кількісна оцінка антропогенних змін у різних висотних поясах, а для протидії негативним процесам необхідне розроблення заходів щодо усунення наслідків антропогенної діяльності у різних висотних поясах без активізації притаманних для гір стихійних явищ.

Результати дослідження. Північно-східний мегасхил Українських Карпат починається з Передкарпатської височини, для якої характерне чергування грядово-горбистих межиріч із широкими долинами й улоговинами. Коливання висот тут становить 300-500 м. Дальше смугу гір утворюють Скибові Горгани, у верхній частині яких поширені кам'янисті розсипи. Вертикальне розчленування тут сягає амплітуди 800-950 м. За ними Зовнішні Карпати, абсолютні висоти хребтів тут змінюються від 1100 до 1800 м.

Загальною природною закономірністю територій північно-східного ме- гасхилу Українських Карпат є висотна поясність комплексу фізико-географічних факторів. Різноманітність рельєфу, клімату, ґрунтів зумовлюють чітку диференціацію рослинного покриву. Під впливом вертикальної зміни ґрунтово- кліматичних умов тут формується п'ять основних рослинних поясів [2, 9]. Вони послідовно змінюються із зростанням висоти місцевості.

Передгірний пояс у Передкарпатті сягає підніжжя гірської системи (400500 м н.р.м.) і представлений мішаними лісами з дуба, бука та ялиці; нижній гірський пояс до висот 800 (900) м формують ялицеві та ялицево-ялинові бучини. Верхній гірський пояс, що сягає висот 1400-1600 м представлений ялиновими лісами за участю в нижній його частині ялиці і бука. Вище розміщені субальпійський (до висоти 1800 м н.р.м.) і альпійський пояси [8].

Різноманітний рослинний і тваринний світ північно-східного мегасхилу, мальовничі природні та слабоокультурені ландшафти Верхньо-Дністровських і Сколівських Бескид, Зовнішніх і Привододільних Горган та Чорногори, значні площі пралісів, багаті рекреаційні ресурси є сприятливими для виникнення тут рекреаційних комплексів. Регіон характеризується вологим і теплим кліматом, вертикальною зональністю, значною лісистістю (40 %), наявністю сприятливих перепадів висот для організації гірськолижних спусків, лижних полів тощо.

Поряд з природними, у регіоні велике значення мають історико-культур- ні рекреаційні ресурси: історичні пам'ятки, визначні місця, традиційні народні промисли і ремесла, пам'ятки народної творчості. Тут є багато старовинних замків, кам'яних фортець, церков та інших культових споруд, що також сприяє розвитку рекреації, пізнавального туризму, релігійного паломництва. У гірських долинах зі сприятливим мікрокліматом функціонують такі рекреаційні комплекси як Славське, Тисовець, Яремча, Ворохта, Вижниця, Хотин та ін.

Під впливом антропогенної діяльності (зокрема і рекреаційної) лісовий покрив північно-східного мегасхилу Українських Карпат значною мірою змінений. Найбільш разючі зміни відбулися у нижньогірному поясі мішаних букових лісів. Лісистість тут нижча 50 % [3]. Змінений і породний склад лісової рослинності. Лише 40-45 % лісової рослинності представлено корінними деревними породами - буком із домішкою ялиці й зрідка ялини. Домінантна площа лісів (> 50 %) зайнята похідними ялинниками (табл. 1).

Табл. 1. Характеристика лісового покриву в різних висотних поясах північно-східного мегасхилу Карпат

Загалом цей пояс характеризується значними змінами природних умов. Тут найвища в регіоні інтенсифікація стихійних явищ - паводків, ерозії ґрунту, селевих потоків, зсувів і сніголамів [11]. Значне поширення у лісових угіддях похідних ялинників зумовлює невисоку стійкість лісу до шкідників, хвороб та вітрової діяльності. Тому часті санітарні рубання лісу у комплексі з головним користуванням впливають на рекреаційну привабливість лісу.

Краща природна ситуація на вищих гіпсометричних рівнях. Уже у смузі мішаних лісів ялинового поясу (800-1100 м н.р.м.) лісистість є оптимальною. Негативною рисою лісового покриву є надмірна частка ялини, яка сягає 82 % за оптимуму для цих умов 60-70 % [7]. Ці гіпсометричні рівні гірської системи характеризуються помірним перетворенням природи. Через високу лісистість тут менший розвиток ерозійно-селевих процесів та паводкової діяльності, порівняно з попередньою зоною, покращені умови формування ґрунтового живлення річок. Однак тотальне панування ялинників підсилює вітровальність лісу, що становить небезпеку для рекреантів та утруднює доступ.

Верхня смуга ялинових лісів (природні ялинники) на висотах понад 1100 м характеризується відносно доброю збереженістю природних умов. У складних метеорологічних і геоморфологічних умовах цієї смуги основний негативний наслідок антропогенного впливу - зниження верхньої межі лісу. Стихійні явища тут здебільшого локальні природного походження - вторгнення снігових лавин із субальпійського поясу (Чорногора) та обвально-осипні процеси на схилах крутизною 30-45° (Ґорґани) [11]. Великою небезпекою для смуги є посилення вітру, яке спричиняє виникнення половини вітровальних ситуацій у регіоні [3]. У зв'язку із змінами рельєфу крутизна схилів у різних природних зонах неоднакова. Для передгірних територій характерне домінування пологих схилів крутизною до 10° та спадистих до 20°, для гірських спадистих до 20° та стрімких схилів понад 20° [7] (табл. 2).

Табл. 2. Розподіл площі північно-східного мегасхилу Українських Карпат