Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний фармацевтичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук

Фармакологічне вивчення протизапальної активності густого екстракту листя горобини звичайної

14.03.05 - фармакологія

Кононенко Анна

Харків - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фармакології Національного фармацевтичного університету МОЗ України (м. Харків)

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Дроговоз Світлана Мефодіївна,

Національний фармацевтичний університет

МОЗ України (м. Харків),

професор кафедри фармакології

Офіційні опоненти: доктор фармацевтичних наук, професор

ПОДПЛЕТНЯ Олена Анатоліївна,

Державний заклад «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України (м. Дніпропетровськ),

завідувач кафедри загальної та клінічної фармації

доктор фармацевтичних наук, професор

СИРОВА Ганна Олегівна,

Харківський національний медичний університет МОЗ України (м. Харків), завідувач кафедри медичної та біоорганічної хімії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Запалення лежить в основі більшості захворювань (Стуров Н.В., 2011). Найбільш поширеним класом препаратiв, що виявляють системну протизапальну дiю, є нестероїднi протизапальнi засоби (НПЗЗ) (Smolen J.S., 2010). На жаль позитивний вплив НПЗЗ супроводжується великою кiлькiстю побiчних ефектiв, що суттєво обмежує можливiсть їх застосування. Одними з най6iльш частих ускладнень НПЗЗ є ураження ШКТ та печiнки. Це пов'язано з пригнiченням активностi ЦОГ-1, що призводить до порушення синтезу гастропротекторніх простагландинів, а це в свою чергу спричиняє розвиток ерозiї або виразки слизової оболонки ШКТ (Дубков А. И., 2008).

Побічні ефекти НПЗЗ та потреба їх широкого використання, зумовлює необхідність пошуку більш безпечних протизапальних засобів, перспективним джерелом для створення яких є рослинна сировина. Терапевтична ціннiсть фітопрепаратів доведена тисячорічною iсторiєю застосування і науково обгрунтована результатами доклiнiчних i клінічних дослiджень (Насонов Е.Л., 2010). Фармакологiчна активнiсть природних сполук обумовлена їх здатністю комплексно впливати на організм і рідко викликати серйознi побiчнi реакцiї. Це дозволяє проводити тривале лікування помірно виражених або хронічних запальних захворювань, які супроводжуються порушення функції печінки та ШКТ, а в комплексній терапії дасть можливість знизити дозу НПЗЗ. Беззаперечною перевагою рослинних препаратiв є доступна сировина та економiчний спосiб їх отримання.

Фітопрепарати з широко розповсюдженої в Україні рослини горобини звичайної, яка містять БАР в плодах та листі з протизапальною активністю, є найменш вивченими. З даних літератури відомо, що в народній медицині горобина звичайна з давніх часів застосовується при лікуванні запальних захворювань суглобів (Криворучко О.В., 2010).

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за планом науково-дослідної роботи Національного фармацевтичного університету затвердженої МОЗ України «Фармакологічні дослідження біологічно-активних речовин і лікарських засобів синтетичного та природного походження, їх застосування в медичній практиці» (номер держреєстррації 0103U000478), у якій автор є співвиконавцем.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є експериментальне обґрунтування можливостей застосування густого екстракту листя горобини звичайної (ГЕЛГЗ) в комплексній терапії запальних захворювань.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:

1. Встановити гостру токсичність ГЕЛГЗ.

2. Визначити умовно-ефективну дозу ГЕЛГЗ за антиексудативною активністю в скринінгових дослідженнях на моделях гострого ексудативного запалення.

3. Визначити антиальтеративну, репаративну та антипроліферативну дію ГЕЛГЗ.

4. Дослідити аналгетичні та жарознижувальні властивості ГЕЛГЗ.

5. Провести вивчення ефективності ГЕЛГЗ на моделі ад`ювантного артриту у щурів.

6. Визначити вплив ГЕЛГЗ на перебіг субхронічного тетрахлорметаново-етанолового гепатиту у щурів.

Об'єкт дослідження - лікування запальних захворювань суглобів та печінки.

Предмет дослідження - фармакологічні дослідження ГЕЛГЗ: протизапальна, аналгетична, жарознижувальна, антиартритна та гепатопротекторна дія на різних загальноприйнятих моделях.

Результати приведених досліджень стануть підставою для обґрунтування доцільності застосування ГЕЛГЗ для лікування запальних захворювань.

Методи дослідження: фармакологічні (макроскопічні, фізикальні), біохімічні, гістологічні, статистичні (параметричні та непараметричні).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше було проведено різнобічне скринінгове дослідження протизапальної активності густого екстракту листя горобини звичайної (Sorbus aucuparia) на різних моделях запалення та визначено його вплив на різні стадії запалення; встановлено його умовно-ефективну дозу за протизапальною дією; досліджена анальгетична та жарознижувальна активність ГЕЛГЗ. Вперше проведена комплексна оцінка ефективності використання ГЕЛГЗ на моделях запалення, адекватних захворюванням людини (модельному артриті та гепатиті). Розширено уявлення про фармакодинаміку НПЗЗ рослинного походження, яка включає крім протизапальної, гепато- та хондропротекторну дію, а низька токсичність робить можливим комплексне застосування ГЕЛГЗ при запальних захворюваннях суглобів та печінки. екстракт горобина антипроліферативний

Практичне значення одержаних результатів. Експериментально доведена ефективність ГЕЛГЗ на різних моделях запалення, що визначає доцільність та надає можливості подальшого вивчення ГЕЛГЗ з метою використання його у комплексній терапії запальних захворювань суглобів та печінки. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано інформаційний лист «Інноваційні перспективи застосування густого екстракту листя горобини звичайної в якості протизапального засобу», який затверджено Укрмедпатентінформ МОЗ України (№81-2012). Одержані результати по протизапальній активності ГЕЛГЗ опрацьовані при створенні фітопрепарату з сировини горобини звичайної, про що є акт апробації ТОВ «Науково-виробнича фармацевтична компанія «ЕЙМ».

Запропоновано новий спосіб застосування водного екстракту з листя горобини звичайної як засобу з антиальтеративною дією, що забезпечує зменшення площі некротичних виразок та збільшення швидкості їх загоєння (Патент України на корисну модель № 75582 від 10.12.2012 р.)

Результати дисертаційної роботи впроваджено в науково-педагогічний процес на кафедрі фармакології Буковинського державного медичного університету, кафедрі фармакології Івано-Франківського національного медичного університету, кафедрі фармакології Луганського державного медичного університету, загальної та клінічної фармакології Одеського національного медичного університету, кафедрі фармакології Національного фармацевттичного університету.

Особистий внесок здобувача. Разом з науковим керівником визначені мета, завдання, розроблені методичні підходи, згідно з якими відібрані моделі та методи для виконання експериментальної частини дисертаційної роботи. Автором особисто здійснений патентно-інформаційний пошук, проведений аналіз даних літератури за темою дисертації, експериментальні дослідження, проведені статистична обробка й аналіз отриманих результатів, оформлення їх у вигляді таблиць, графіків і діаграм, сформульовані висновки дисертації. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертантом наведені результати власних експериментальних досліджень, взято участь в аналізі та узагальненні отриманих даних, у написанні статей.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені і обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення лікарських засобів» (Харків, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення лікарських засобів» (Харків, 2011 р.); IV національному з'їзді фармакологів України (Київ, 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення лікарських засобів» (Харків, 2012 р.); III Всеукраїнській науково-практичній конференції «Хімія природних сполук» (Тернопіль, 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення лікарських засобів» (Харків, 2013 р.); Національному конгресі «Клінічна фармація: 20 років в Україні» (Харків, 2013 р.); наукових засіданнях ЦНДЛ та кафедр медико-біологічного циклу НФаУ.

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 14 робіт, з них 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих МОН України, 1 патент на корисну модель, 1 інформаційний лист, 8 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 167 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків, списку використаних джерел. Робота містить 23 таблиць і 36 рисунків. Бібліографія включає 245 посилань на наукові праці, з них 159 - кирилицею, 86 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Об`єктом дослідження є густий екстракт листя горобини звичайної (ГЕЛГЗ), отриманий на кафедрі фармакогнозії НФаУ під керівництвом доц. О.В. Криворучко. Екстракт є густою речовиною темного кольору з різким запахом. Основними діючими речовинами ГЕЛГЗ є флавоноїди (3,14% в перерахунку на рутин) та гідроксикоричні кислоти (4,57% в перерахунку на хлорогенову кислоту), супутніми - дубильні речовини, вуглеводи (поліцукри, моноцукри), амінокислоти, органічні та жирні кислоти (бурштинова, оцтова), ізопреноїди (терпеноїди), вітаміни (С, каротин), макро- та мікроелементи (Криворучко О.В., 2010, 2013).

Як препарати порівняння використовували диклофенак натрію - «Вольтарен» виробництва «Novartis Pharma» (Швейцарія) таблетки, вкриті оболонкою, 0,025; індометацин - «Індометацин-ретард» виробництва «Стіролбіофарм» (Україна) капс. 0,075; кверцетин - «Гранули кверцетина» ПАТ НВЦ «Борщагівській ХФЗ» (Україна) 2,0; метамізол натрію - «Анальгін-Дарниця» ФФ «Дарниця» (Україна), таблетки 0,5; силімарин - «Карсіл» «Sopharma» (Болгарія), таблетки, вкриті оболонкою, 22,5 мг.

Експериментальне вивчення протизапальної активності ГЕЛГЗ включало дослідження його антиексудативної, мембранозахисної, антиальтеративної, репаративної, антипроліферативної дії; визначення анальгетичної та жарознижувальної активності, поглиблене вивчення ефективності ГЕЛГЗ на моделях запалення суглобів та печінки (з перевагою ексудації, альтерації, проліферації).

ГЕЛГЗ вводили внутрішньошлунково, при вивченні антиексудативної активності - в дозах 25; 75, 100 та 150 мг/кг маси тіла щурів, для подальших досліджень була обрана умовно-ефективна доза 100 мг/кг. Референтного препарати вводили внутрішньошлунково: диклофенак натрію, індометацин та метамізол натрію в дозах EД₅₀ - 8 мг/кг, 10 та 50 мг/кг, відповідно (Стефанов О.В., 2001); кверцетин та силімарин - у вигляді тонко диспергованих суспензій у очищеній воді, стабілізованих емульгатором твіном-80, кверцетин - в умовно-ефективній дозі, яка складає 5 мг/кг (Сахарова Т. С., 2006) та силімарин в дозі - 100 мг/кг (Фисенко В.П., 2000).

Дослідження виконано на 259 статевозрілих білих щурах масою 180-230 г, 24 мишах-самцях масою 15-24 г, вирощених у розпліднику віварію ЦНДЛ НФаУ, відповідно до вимог GLP, згідно з методичними рекомендаціями ДЕЦ МОЗ України (Стефанов О.В., 2001), Національними «Загальними етичними принципами експериментів на тваринах» (Україна, 2001) та ухвалою Першого національного конгресу з біоетики (Київ, 2007). Дотримання етичних норм підтверджено комісією з біоетики НФаУ (протокол № 3 від 20.03.2013). Дослідження проводили у ЦНДЛ НФаУ, що сертифікована ДЕЦ МОЗ України (посвідчення № 21 від 30.04.2009 р.).

Усі дослідження були виконані згідно з методичними рекомендаціями «Доклінічні дослідження лікарських засобів» (Стефанов О.В., 2001). Гостру токсичність ГЕЛГЗ при внутрішньошлунковому введенні визначали на щурах та мишах у широкому діапазоні доз 1000-10000 мг/кг. Спостереження за тваринами здійснювали протягом двох тижнів. Критеріями оцінки гострої токсичності була клінічна картина інтоксикації: загибель тварин, загальний стан. На основі отриманих даних встановлювали середньолетальні дози ГЕЛГЗ та визначали клас токсичності препарату (Сидоров К. К. и соавт.,1977).

Скринінгові дослідження антиексудативної дії ГЕЛГЗ проводили на моделях карагенінового та зимозанового набряків. Оцінку антиальтеративної активності виучуваного екстракту проводили на моделі некротичних виразок, антипроліферативної дії - на моделі ватної гранульоми у щурів. Аналгетичну дію ГЕЛГЗ вивчали на моделі вісцерального болю за методом оцтовокислих корчів у щурів, оцінку жарознижувальної активності - на моделі молочної лихоманки у щурів. Етапи фармакологічного дослідження протизапальної дії ГЕЛГЗ та експериментальні моделі наведено на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Однією з моделей для вивчення ефективності протизапальних засобів, яка вважається адекватною ревматоїдному артриту у людини, є модель ад'ювантного артриту (Стефанов О.В., 2001). Вплив ГЕЛГЗ та препарату порівняння на розвиток і перебіг ад'ювантного артриту оцінювали за їх здатністю зменшувати набряк кінцівок, знижувати загальну кількість лейкоцитів, рівень ШОЕ, загального білка (ЗБ), вміст сіалових кислот (СІК), лужної фосфатази (ЛФ), активність аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ), вміст ТБК-активних продуктів (ТБК-АП) у сироватці крові експериментальних тварин.

Об`єм лап вимірювали за допомогою механічного онкометру за А.С. Захаржевським на 1, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 19 та 22 добу експерименту. Загальну кількість еритроцитів та ШОЕ протягом досліду реєстрували три рази: початковий фон (до введення препаратів), на 12 та 22 добу. Лейкоцити підраховували в камері Горяєва, ШОЕ визначали за мікрометодом Т. П. Панченкова, активність АсАТ, АлАТ - за методом Райтмана-Френкеля, вміст СІК - за методом Гесса, ЛФ - за методом Бесселя-Лоурі-Брока, рівень ЗБ - за біуретовою реакцією (набори реактивів виробництва НВП «Філісіт-Діагностика», Україна), ТБК-АП - за реакцією з 2-тіобарбітуровою кислотою спектрофотометрично за методом І. Д. Стальної, Т. Г. Гарішвілі (1977). Морфологічні дослідження суглобів за допомогою уніфікованих методів світлової мікроскопії (Афанасьев Ю. И. и соавт., 2002) проведено на базі ХНМУ за консультації доцента каф. гістології та ембріології ХНМУ Дєєвої Т. В.

Поглиблене вивчення протизапальної дії ГЕЛГЗ проводили також на моделі хронічного тетрахлорметаново-етанолового гепатиту у щурів (Стефанов О.В., 2001). Стан печінки оцінювали за масовим коефіцієнтом печінки (МКП), показником виживання тварин та біохімічними показниками. У сироватці крові визначали: активність АлАт, вміст ЛФ, рівень ЗБ, сечової кислоти (СК), холестеролу. У гомогенаті печінки визначали рівень ТБК-АП і ВГ (Арутюнян А.В. і співавт., 2000). Швидкість виділення жовчі визначали за методом С. М. Дроговоз (2001), вміст жовчних кислот і холестеролу в жовчі - за методом В. П. Мірошниченка та співавт. (1978). Морфологічні дослідження печінки за допомогою уніфікованих методів світлової мікроскопії (Афанасьев Ю. И. и соавт., 2002) проведено на базі ЦНДЛ НФаУ за консультації ст.н.сп. Ларяновської Ю.Б.

Кількісні дані обробляли за допомогою програми статистичної обробки StatPlus 2009: за критерієм t Стьюдента - у разі нормального розподілу, за критерієм (W) Уайта - у разі його відсутності; внутрішньогрупові відмінності аналізували за парним критерієм TЮ Вілкоксона (Реброва О.Ю., 2001; Халафян А.А., 2006).

Результати та їх обговорення. Найважливiшою характеристикою потенцiйних лікарських засобiв є безпечність, тому на першому етапi даного дослiдження було доцільним визначити гостру токсичність ГЕЛГЗ. У результаті досліджень встановлено, що ГЕЛГЗ при одноразовому внутрішньошлунковому введенні тваринам в діапазоні доз з 1000 до 10000 мг/кг не має токсичного впливу. Отже, відповідно до класифікації речовин за токсичністю, ГЕЛГЗ належить до VІ класу токсичності - відносно нешкідливих речовин (LD₅₀ > 10 000 мг/кг) (Сидоров К. К. и соавт.,1977).

Розвиток запалення характеризується вираженою ексудацією, тому в гострий період важливо призначити препарат з антиексудативною дією, що допомагає зменшити симптоми та уповільнити розвиток запального захворювання (Мамчур В.Й. та співавт., 2005). Враховуючи вищенаведене, з метою визначення антиексудативної дії та умовно-ефективної дози на моделях гострого асептичного запалення була досліджена антиексудативна активність ГЕЛГЗ в діапазоні доз 25-150 мг/кг.

Вивчення антиексудативної активності ГЕЛГЗ проведено на моделях карагенінового та зимозанового набряку у щурів. Вибiр даних моделей обумовлений їх інформативністю, оскiльки на кожній стадії розвитку запалення (за рівних інших умов) переважне значення має певна група (або групи) медіаторів, які беруть участь у розвитку ексудативної реакції (Boughton-Smith N.K., 1993). Різноплановість механізму розвитку гострого ексудативного запалення на обраних моделях набряків дозволило досконаліше вивчити особливості антиексудативної дії, передбачити механізм протизапальної дії та визначити умовно-ефективну дозу ГЕЛГЗ, необхідну для проведення подальших досліджень.

Скринінгове дослідження ГЕЛГЗ з вивчення антиексудативної активності показало її наявність та залежність від дози ( табл. 1). Оскільки ГЕЛГЗ в дозі 100 мг/кг виявив активність, що достовірно не відрізнялася від дози 150 мг/кг, то дозу 100 мг/кг ми вибрали як умовно-ефективну за протизапальною активністю. В подальших дослідженнях ми використовували ГЕЛГЗ у цій дозі. Досліджуваний засіб в умовно-ефективній дозі 100 мг/кг виявляє виражені антиексудативні властивості на рівні дії кверцетину (табл. 1).

Подальший аналіз динаміки антиексудативної дії ГЕЛГЗ та її виразності на певну годину карагенінового та зимозанового набряку в порівнянні з ефектом референтного препарату дозволили припустити можливі його механізми (рис. 2 а,б).

Таблиця 1

Вплив ГЕЛГЗ на перебіг карагенінового та зимозанового набряків

Досліджуваний препарат	Доза, мг/кг	Середня антиексудативна активність, в %
		карагеніновий набряк (протягом 6 годин )	зимозановий набряк (протягом 4 годин)
ГЕЛГЗ	25	8,9	18,5
ГЕЛГЗ	75	28,7	26,0
ГЕЛГЗ	100	39,3	31,9
ГЕЛГЗ	150	43,0	34,3
Кверцетин	5	28,5	39,1

Отримані результати дозволяють припустити, що у механізмі антиексудативної дії ГЕЛГЗ певне місце належить пригніченню біогенних амінів (гістаміну, серотоніну), кінінів, меншою мірою - простагландинів, тому що ГЕЛГЗ був найбільш активним на 1-3 годину експерименту (фазу активізації біогенних амінів та кінінів).

Рис. 2. Динаміка антиексудативної активності досліджуваних засобів на моделі карагенінового (а) та зимозанового (б) набряку.

ГЕЛГЗ на моделі зимозанового набряку виявив помірну активність на рівні 22,7-36,7 % (на протязі 4 годин), що зростала з часом, на відміну від кверцетину активність якого була найвищою на 1-2 годину (лейкотрієнову фазу) і знижувалась на 3-4 годину (простагландинову фазу) (рис. 2б) (Щокіна К.Г., 2006). Це дає змогу припустити, що БАР ГЕЛГЗ здатні пригнічувати активність простагландинів та лейкотрієнів (Щокіна К.Г., 2006).

Дані літератури також свідчать про те, що БАР горобини звичайної здатні підвищувати антиоксидантний захист та пригнічувати процеси ПОЛ (Зузук Б.М.,2008; Olszewska M.A., 2012). Вищенаведене дозволяє припустити, що антиексудатина активність ГЕЛГЗ пов'язана не лише з гальмівним впливом на біогенні аміни, кініни та простагландини, а також і з його здатністю пригнічувати процеси ПОЛ, які активізуються починаючи з першої години набряку (Robert J Nijveldt, 2001).

Таким чином, результати дослідження на двох моделях гострого запалення (карагенінового та зимозанового) свідчать, що антиексудативна дія ГЕЛГЗ реалізується за рахунок гальмівного впливу на біогенні аміни, кініни, лейкотрієни та простагландини, а також за рахунок його здатності пригнічувати процеси ПОЛ. Антиексудативна властивість ГЕЛГЗ забезпечується наявністю флавоноїдів, фенілкарбонових кислот, антоціанів, полісахаридів, макро- та мікроелементів, дубильних речовин у складі зазначеного екстракту (Криворучко О.В., 2010). Здатність ГЕЛГЗ пригнічувати процеси ПОЛ, ймовірно, обумовлена флавоноїдами, фенілкарбоновими кислотами, вітамінами, макро- та мікроелементами (Olszewska M.A., 2011).

У фармакодинаміці протизапальних засобів крім антиексудативної дії важливе значення належить антиальтеративному та антипроліферативному ефектам (Беловол А. Н., 2008; Дубков А. И., 2008). Вивчення антиальтеративної активності ГЕЛГЗ проводили на моделі оцтових виразок шкіри у щурів (Стефанов О.В., 2001). Використання ГЕЛГЗ в лікувально-профілактичному режимі призвело до затримки утворення ран на 6 днів пізніше порівняно з групою контрольної патології, в якій утворення некротичних виразок спостерігалося на наступний день після моделювання патології. Площа виразок під впливом досліджуваного препарату була достовірно меншою в 2,6 разу, ніж у тварин з групи контрольної патології. Це свідчить про наявність антиальтеративної активності ГЕЛГЗ, на відміну від референтних препаратів: диклофенак натрію та кверцетин не затримували розвиток некротичних виразок, а також поступалися ГЕЛГЗ за здатністю зменшувати площу ран в 2,6 та 2,4 разу, відповідно.

Репаративна активність в групі тварин, яких лікували ГЕЛГЗ, була найвищою - 74,7% і перевищувала цей показник при застосуванні диклофенака натрію (на 56,3%) та кверцетину (на 46,5%). При цьому повне рубцювання виразок спостерігалось у 83,3% тварин, що приймали ГЕЛГЗ. У групі тварин, лікованих кверцетином, цей показник склав 40%. У тварин групи контрольної патології та лікованих диклофенаком натрію не зафіксовано жодного випадку повного рубцювання ран у тварин. Отримані результати дослідження можна пояснити наявністю у складі листя горобини значної кількості флавоноїдів та антоціанів, які виявляють виражені протизапальні та противиразкові властивості (Криворучко О.В., 2010).

Оскільки доведена негативна роль вільних радикалів та цитолітичних ферментів у розвитку запальних процесів, було проведено вивчення впливу ГЕЛГЗ, кверцетину та диклофенака натрію на активність процесів ПОЛ та цитолітичних процесів в умовах некротичних виразок. Кверцетин та ГЕЛГЗ гальмували процеси ПОЛ: знижували рівень ТБК-АП і виявляли антиоксидантну активність на рівні 70,0 та 61,8%, відповідно (табл. 2). Диклофенак натрію не чинив достовірної антиоксидантної дії (табл. 2). Отже, можна зробити висновок, що пригнічення процесів ПОЛ відіграє важливу роль у механізмі антиексудативної дії як кверцетину, так і ГЕЛГЗ, що підтверджено даними літератури (Зузук Б.М.,2008; Olszewska M.A., 2011).

Збільшення активності АсАТ (маркеру цитоліза) свідчить про наявність запальних та деструктивних процесів. Під дією ГЕЛГЗ та кверцетину відбувалося достовірне зниження цього показника в 1,6 разу, застосування ж диклофенака натрію не сприяло зниженню активності АсАТ (табл. 2).

Порівняння встановлених активностей ГЕЛГЗ наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Порівняння фармакологічної активності (в %) ГЕЛГЗ з ефектами референтних препаратів

Активність, в %	ГЕЛГЗ, 100 мг/кг	Кверцетин, 5 мг/кг	Диклофенак натрію, 8 мг/кг	Індометацин, 10 мг/кг
репаративна	74,7	28,2	16,3
антицитолітична	69,4	66,0	12,2	-
антиоксидантна	61,8	70,0	18,9	-
жарознижувальна	39,3	-	57,1	-
антиексудативна*	39,3	28,5	-	-
аналгетична	23,3	19,4	59	-
антипроліферативна	14,3	-	20,5	42,6

Примітка. - - дослідження не проводилося ; * - вказана активність отримана на моделі карагенінового набряку.

На останніх етапах запального процесу провідна роль належить процесу проліферації. Для запобігання перетворення регенерації в дисрегенерацію (патологічну проліферацію) в клініці призначають протизапальні засоби з антипроліферативною дією (Зайко М.Н., 2008). Тому наступним етапом наших досліджень було визначення антипроліферативної дії ГЕЛГЗ на моделі ватної гранульоми у щурів. Як препарат порівняння ми обрали індометацин, оскільки відомо, що він має найбільш виражену антипроліферативну активність (пригнічує синтез колагену) та диклофенак натрію - золотий стандарт серед НПЗЗ (Щокіна К.Г., 2006).

На тлі введення ГЕЛГЗ маса гранульоми зменшилась до 38,4±1,9 мг, на тлі диклофенака натрію - до 35,6±2,1 мг, індометацину - до 25,7±2,8 мг. За виразністю антипроліферативної активності досліджувані препарати розподілили в такий ряд: індометацин (42,7%) > диклофенак натрію (20,5%) > ГЕЛГЗ (14,3%). Таким чином, на підставі проведених досліджень встановлено, що ГЕЛГЗ виявив лише тенденцію до антипроліферативної дії.

Медіатори запалення (зокрема, брадикінін, простагландини, гістамін) викликають не тільки розвиток запальної реакції, але також сприяють виникненню болю та лихоманки (Балабанова Р.М., 2005). Пригнічуючи активність медіаторів запалення, протизапальні засоби виявляють аналгетичний та жарознижувальний ефекти. Враховуючи вищезазначене було доцільним оцінити аналгетичну активність ГЕЛГЗ на моделі оцтовокислих корчів, яка є моделлю вісцерального (периферичного) болю (Баринов А.Н., 2005). Препаратами порівняння були обрані диклофенак натрію та кверцетин.

На моделі оцтовокислих корчів ГЕЛГЗ виявив помірну аналгетичну активність (23,3%) на рівні кверцетину, але у 2 рази поступався дії - диклофенака натрію (табл. 2). Помірні аналгетичні властивості ГЕЛГЗ, вочевидь, можна пояснити його здатністю пригнічувати ПГ (що було доведено на моделях гострого запалення) та процеси ПОЛ, які відіграють значну роль в деградації клітинних мембран, що сприяє вивільненню лізосомальних ферментів та посиленню процесів альтерації та ексудації (Olszewska M.A., 2012).

В умовах молочної лихоманки ГЕЛГЗ майже в 2 рази поступався за виразністю жарознижувальної дії диклофенаку натрію (39,3% проти 57,1%, відповідно). Отримані результати співпадають з даними літератури щодо жарознижувальної активності БАР листя горобини (Куцін Р.В., 2004).

Таким чином, за результатами проведених досліджень фармакологічних властивостей встановлено, що ГЕЛГЗ виявляє виражену антиальтеративну, репаративну, антицитолітичну, антиоксидантну антиексудативну, жарознижувальну та помірну аналгетичну активність.

Вказані фармакологічні ефекти ГЕЛГЗ дозволяють вважати, що даний екстракт є перспективним та безпечним протизапальним препаратом, тому доцільним було провести оцінку його ефективності на моделях запалення адекватних захворюванням у людини (артриті та гепатиті), з метою з'ясування перспективності можливостей його клінічного застосування.

Найбільш розповсюдженим запальним захворюванням, при якому спостерігаються всі стадії запалення: ексудація, альтерація та проліферація (Davidson A., 2001), є ревматоїдний артрит, який є хронічним запаленням сполучної тканини та суглобів зі складним аутоімунним патогенезом (Насонов Е.Л., 2008). Враховуючи досвід народної медицини, що горобина звичайна ефективна при лікуванні захворювань суглобів (Криворучко О.В., 2010), було проведене вивчення впливу ГЕЛГЗ на перебіг ад'ювантного артриту у щурів у порівнянні з диклофенаком натрію.

За антиексудативною дією ГЕЛГЗ (29,6%) при ад'ювантномуго артриті незначною мірою поступався референтному препарату (38,3%) протягом усього досліду. За впливом на ШОЕ ГЕЛГЗ знаходиться на рівні диклофенака натрію, а за здатністю зменшувати прояви лейкоцитозу навіть достовірно перевищував препарат порівняння (на 15,2%) (табл. 3). При хронічному запаленні суглобів посилюються цитолітичні процеси (Зайко М.Н., 2008). Під дією ГЕЛГЗ та диклофенака натрію спостерігалося зниження маркерів цитолізу АлАТ та АсАТ на 22 день досліду до рівня інтактного контролю (табл. 3). Про здатність ГЕЛГЗ та диклофенака натрію вірогідно зменшувати запалення в організмі свідчить зменшення рівня ЛФ. На 22 день ад'ювантного артриту активність ЛФ під впливом ГЕЛГЗ вірогідно знижувався на 49,5% на відміну від препарату порівняння, який знижував цей показник лише на 33,3% (табл. 3).

Особливість дії ГЕЛГЗ на активність амінотрансферази та ЛФ ймовірно пов'язана з мембраностабілізувальними властивостями флавоноїдів, фенілкарбонових кислота та вітамінів, що складають велику частину даного екстракту (Криворучко О.В., 2010; Зузук Б.М., 2008; Кобзар А.Я, 2004; Olszewska M.A., 2012). За нормалізувальним впливом на білоксинтетичну функцію при ад'ювантного артриту ГЕЛГЗ достовірно переважає дію препарату порівняння (на 14%) (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив ГЕЛГЗ та диклофенака натрію на функціонально-біохімічні показники (в %) щурів на тлі ад`ювантного артриту у порівнянні з контрольною патологією на 22 день патології (n=24)

Показники	ГЕЛГЗ, 100 мг/кг	Диклофенак натрію, 8 мг/кг
Набряк кінцівок	v 29,6*	v 38,3*
АлАТ, мкмоль/ годЧмл	v 42,6*	v 48,1*
АсАТ, мкмоль/ годЧмл	v 42,1*	v 42,5*
Лужна фосфатаза, мкмоль/ (сЧл)	v 49,5*/**	v 33,3*
Сіалові кислоти, ммоль/л	v 15,8*/**	v 25,3*
Загальний білок, г/л	^32,6*/**	^ 18,7*
ТБК-АП, ммоль/л	v 57,4*/**	v 23,4
Лейкоцити, x 109 /л	v 100*/**	v 84,8*
ШОЕ, мм/год	v 92,6*	v92,6*

Примітка. n - кількість спостережень; - показники в групі контрольної патології прийняті за 100%; * - відмінності достовірні по відношенню до контрольної патології, p<0,05; ** - до диклофенака натрію, p<0,05; ^ або v - підвищення або зниження показників по відношенню до контрольної патології;.

Ревматоїдний артрит належить до запальних захворювань суглобів, що супроводжуються посиленням деструктивних процесів в сполучній тканині суглобів, що призводить до підвищення рівня СІК у крові (Насонов Е.Л., 2008). ГЕЛГЗ дещо поступається референтному препарату за впливом на рівень СІК (табл. 3): ГЕЛГЗ знижував рівень СІК на 15,8%, а диклофенак натрію - на 25,3%. Однак, диклофенак натрію вірогідно поступається ГЕЛГЗ за здатністю знижувати інтенсивність процесів ПОЛ, про що свідчить зменшення рівня ТБК-АП (табл. 3). Гальмівний вплив ГЕЛГЗ на процеси запалення суглобів підтверджено морфологічними дослідженнями. ГЕЛГЗ знижував виразність синовію по відношенню до нелікованих тварин. Показник клітинної щільності хондроцитів на тлі ГЕЛГЗ зростає до рівня інтактного контролю на відміну від референтного препарату. Хондроцити в суглобових хрящах тварин лікованих ГЕЛГЗ лежать густо, але не завжди впорядковано (рис. 3). Таким чином, на моделі ад'ювантного артриту ГЕЛГЗ пригнічував вираженість ексудаттивних проявів, зменшував системну запальну реакцію, виявив антицитолітичну та антиоксидантну дію, позитивно впливав на морфоструктуру суглобів.

Одним з ускладнень протизапальної терапії НПЗЗ є гепатотоксичність (Мамчур В.Й., 2005, Штриголь С.Ю., 2005; Schattner A., 2000). Ураження печінки при прийомі НПЗЗ може бути обумовлене як імуноалергічними процесами, так і токсичною дією НПЗЗ (Мамчур В.Й., 2005). Підвищення активності амінотрансфераз в 3 рази і більше виявляється при призначенні не тільки традиційних НПЗЗ, а також і селективних інгібіторів ЦОГ-2 (Merlani G., 2001). В механізмі гепатотоксичності беруть участь і генетичні фактори, зокрема, експресія цитохрома Р450 (Щокина Е.Г., 2003).

Рис. 3. А - Гіалиновий хрящ суглобової поверхні інтактного щура. Синовіальна оболонка нормальної будови. зб. х200. Б - Гомілковостопний суглоб щура після інокуляції ад'юванта Фрейнда. Гіперплазований синовій (праворуч) формує панус (стрілка) і наповзає на хрящ, інвазуючи його. Хондроцити разташовані хаотично. зб. х 150. В - Гомілковостопний суглоб щурів, лікованих диклофенаком натрію. Синовій без крайової проліферації синовіоцитів, хрящ не змінений (в) х 150. Г - Гомілковостопний суглоб щурів, лікованих ГЕЛГЗ. Ділянка дуже вузького хряща. зб. х 200. Забарвлення гематоксиліном та еозином.

Незважаючи на той факт, що гепатотоксичні реакції в структурі побічних ефектів НПЗЗ посідають незначне місце, широка розповсюдженість препаратів цієї групи та тривалість їх прийому обумовлює достатньо значну кількість випадків НПЗЗ-асоційованих уражень печінки (Мамчур В.Й., 2005; Merlani G., 2001; Швец Н., 2004). Тому ми продовжили вивчати протизапальну ефективність ГЕЛГЗ на моделі тетрахлорметаново-етанолового гепатиту, який є моделлю гострого токсичного запалення та оксидантного стресу (Буеверов А.О., 2002).

Застосування ГЕЛГЗ та референтного препарату силімарину позитивно впливало на стан печінки тварин на тлі експериментального гепатиту. ГЕЛГЗ та референтний препарат достовірно знижували МКП, що свідчить про зниження тяжкості інтоксикації та гальмування запального процесу в тканині печінки, а також розвитку жирової дистрофії печінки, викликаних впливом тетрахлорметану та етанолу (Иванова Р.А, 2005).

Під впливом ГЕЛГЗ знижується (на 36,7%) розвиток цитолізу гепатоцитів (активність АлАТ) та вивільнення ЛФ (на 40,6%) із ушкоджених гепатоцитів. Визначено, що ГЕЛГЗ на відміну від силімарину (5%) достовірно знижував прояви оксидативного стресу (зменшення вмісту СК на 27,2%) при гепатиті (табл. 4), нормалізуючи ферментативні та метаболічні процеси в печінці (Richard J Johnson, 2011). Листя горобини містять поліфенольні сполуки, які виявляють антиоксидантні властивості та захищають клітини печінки від дії вільних радикалів, це підтверджене даними літератури (Olszewska M.A., 2009). Однак, через виражений оксидантний стрес гепатоцитів, викликаний сильною гепатотоксичною отрутою (CCl₄ та етанолом), ГЕЛГЗ не зміг повністю нормалізувати процеси ПОЛ в печінці (табл. 4).

Застосування ГЕЛГЗ та силімарину привело до достовірного відновлення жовчоутворювальної функції печінки, а саме сприяло нормалізації швидкості жовчоутворення, вмісту жовчних кислот та холестеролу у жовчі (табл. 4). Препарат порівняння силімарин перевищував ГЕЛГЗ за нормалізуючим впливом на холато-холестеролове співвідношення досягаючи рівня інтактного контролю (табл. 4). Всі щури в групах, що отримували ГЕЛГЗ та силімарин вижили, тоді як в групі контрольної патології спостерігалася загибель 1 тварини.

Таблиця 4

Вплив ГЕЛГЗ та силімарину на функціонально-біохімічні показники (в %) стану печінки при тетрахлорметаново-етаноловому гепатиті у щурів порівняно з контрольною патологією на 7 добу патології (n=52)

Показники	ГЕЛГЗ, 100 мг/кг	Силімарин, 100 мг/кг
Лужна фосфатаза, мкмоль/(с*л)	v 40,6*	v 39,2*
Сечова кислота, мкмоль/л	v 27,2*/**	v 5
МКП	v 21,0*	v 20,9*
АлАТ, мкмоль/год*мл	v 36,7*	v 50,9*
Холестерол в крові, ммоль/л	^ 30,2*/**	^ 2
Жовчовиділення, мл/хв/100г	^ 50,5*	^ 43,4*
Жовчні кислоти жовчі, мг%	^ 16,5*	^ 15,8*
Холестерол жовчі, мг%	^ 65,3**	^86,9*
Жовчні кислоти/Холестерол	^ 69,7*/**	^ 89,6*
Відновлений глутатіон, ммоль/л	^ 12,5*	0
ТБК-активні продукти, ммоль/л	^ 12,0	^ 14,7

Примітка. n - кількість спостережень; - показники в групі контрольної патології прийняті за 100%; * - відмінності достовірні по відношенню до контрольної патології, p<0,05; ** - до силімарину; ^ або v - підвищення або зниження показників по відношенню до контрольної патології.

На підставі аналізу результатів дослідження можна зробити висновок, що за гепатозахисною та жовчогінною активністю на моделі тетрахлорметанового гепатиту ГЕЛГЗ не поступається силімарину, а в деяких показниках, таких як рівень холестеролу в сироватці крові, вміст СК та ВГ переважає його (табл. 4).

За ефектом позитивного впливу на морфологічний стан печінкової паренхіми при токсичному ураженні її тетрахлорметаном та етанолом ГЕЛГЗ за показниками виразності судинної та клітинної реакції, жирової дистрофії перевищував, а за виразністю зон деструкцій поступався препарату порівняння силімарину. В цілому ж обидва досліджених препарати виявляють практично рівнозначний корегуючий вплив на морфологічний стан печінки щурів на даній експериментальній моделі (рис. 4). Гепатозахисна дія ГЕЛГЗ зумовлена перш за все зменшенням розвитку запальних процесів в гепатоцитах та високою антиоксидантною дією, що, в свою чергу, сприяє збереженню структури та функції паренхими печінки (Сумбаев В.В., 2001). Позитивний вплив ГЕЛГЗ на процеси жовчоутворення імовірно зумовлений вмістом у складі листя горобини фенольних, гідроксікоричних та органічних кислот, полісахаридів та флавоноїдів (Lahouel M., 2006).

Одержані результати вивчення гепатопротекторної дії підтверджують данні народної медицини про доцільність застосування екстракту листя горобини при лікуванні пошкоджень печінки (Криворучко О.В., 2010).

Рис. 4. А - Печінка інтактного щура: 1 - нормальний стан паренхіми. Гематоксилін-еозин; 2- відсутність жирових включень у цитоплазмі клітин. Судан. зб. х200. Б - Печінка щура після введення ТХМ та етанолу: 3 - дифузний характер ураження паренхіми (зб. х100); 4 - білкова та жирова дистрофія гепатоцитів (зб. х250); Гематоксилін-еозин; 5 - накопичення жиру у клітинах. Судан IV. зб. х200. В - Печінка щура після введення ГЕЛГЗ на тлі ТХМ та етанолу: 6 - дрібні зони деструкції паренхіми. (Гематоксилін-еозин. зб. х100). 7 - зниження виразності жирової, відсутність гідропічної дистрофії гепатоцитів (Гематоксилін-еозин. зб. х250); 8 - переважно дрібні краплі ліпідів у цитоплазмі клітин (Судан IV. зб. х200). Г - Печінка щура після введення силімарину на тлі ТХМ та етанолу: 9 - відновлення типового рисунку. Гематоксилін-еозин. зб. х100. 10 - виразна жирова дистрофія клітин. Гематоксилін-еозин. зб. х250. 11 - осередок клітин з краплями жиру у цитоплазмі. Судан IV. зб. х200.

Таким чином, результати проведених досліджень фармакологічних властивостей препарату горобини свідчать, що ГЕЛГЗ володіє вираженою антиексудативною, антиальтеративною, антиоксидантною, репаративною, жарознижувальною, мембраностабілізувальною, гепатозахисною, жовчогінною і помірною аналгетичною активностями, тому можна припустити, що в перспективі після проведення клінічних досліджень ГЕЛГЗ можна застосовувати в комплексній терапії хронічних запальних захворювань суглобів та печінки.

Проведені дослідження дозволили припустити можливий механізм реалізації фармакологічної активності ГЕЛГЗ, який складається з наступних компонентів: пригнічення активності циклооксигенази-2 та ліпоксигенази, стабілізації клітинних мембран, антиоксидантної дії, посилення репаративної дії та синтезу білка.

Проведені дослідження доводять перспективність ГЕЛГЗ як рослинного препарату для клінічного дослідження в комплексній терапії хронічних запальних захворювань печінки та суглобів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яке полягає в експериментальному обґрунтуванні доцільності клінічного дослідження ГЕЛГЗ для комплексної терапії запальних захворювань суглобів та печінки. Механізм фармакологічних дії досліджуваного препарату пов'язаний з його протизапальними та антиоксидантними властивостями та пояснюється наявністю у складі листя горобини звичайної фенольних сполук: флавоноїдів, гідроксикоричних та органічних кислот, полісахаридів та ін.

1. Густий екстракт листя горобини звичайної належить, відповідно до класифікації Сидорова К.К., до VІ класу токсичності - відносно нешкідливих речовин (LD₅₀ > 10000 мг/кг).

2. Визначена умовно-ефективна доза ГЕЛГЗ за антиексудативною активністю, яка складає 100 мг/кг. Антиексудативна активність ГЕЛГЗ співставляється з дією препарату порівняння кверцетину (39,3% та 28,5%, відповідно).

3. На моделі некротичних виразок у щурів ГЕЛГЗ виявляє більш виражену антиальтеративну дію (затримку утворення виразок та зменшення їх площі) на відміну від препаратів порівняння кверцетину в 2,4 разу та диклофенака натрію в 2,6 разу. За репаративною дією ГЕЛГЗ (швидкість загоєння виразок) перевищує активність кверцетину в 2,6 разу та диклофенака натрію в 4,6 разу. За антипроліферативною дією (зменшення маси грануляційної тканини) ГЕЛГЗ поступається дії індометацину в 2 рази та диклофенаку натрію в 1,4 разу.

4. ГЕЛГЗ на моделі оцтових корчів виявляє помірну аналгетичну активність (23,3%), яка в 2 рази поступається дії диклофенака натрію та відповідає дії кверцетину (19,4%). Встановлено, що жарознижувальна активність ГЕЛГЗ складає 39,4%, що в 1,4 разу поступається дії диклофенака натрію (54,2%).

5. На моделі ад'ювантного артриту доведена протизапальна та хондропротекторна дія ГЕЛГЗ. На даній моделі ГЕЛГЗ переважає диклофенак натрію за зменшенням кількості лейкоцитів в 1,7 разу, активністю лужної фосфатази - в 2 рази, вмістом ТБК-АП - в 2,3 разу; підвищенням рівня загального білка в 1,5 разу, а ВГ - 2,3 разу. За впливом на зменшення набряку стопи та рівня ШОЕ, активності АсАТ, АлАТ ГЕЛГЗ достовірно не поступається референтному препарату. ГЕЛГЗ поступається диклофенаку натрія за впливом на вміст СІК (15,8% проти 25,3%, відповідно) (p 0,05). За результатами морфологічного дослідження підтверджено протизапальну дію ГЕЛГЗ і препарату порівняння (зниження вираженості синовіту), а також доведена хондропротекторна дія ГЕЛГЗ (підвищення клітинної щільності хондроцитів в 1,2 разу (p 0,05), на відміну від диклофенака натрію.

6. Гепатопротекторний ефект ГЕЛГЗ при тетрахлорметаново-етаноловому гепатиті реалізується зниженням активності індикаторного ферменту цитолізу АлАТ на 36,7%, усуненням явищ холестазу (зниження рівня холестеролу на 30,2% та активності ЛФ на 40,6%), нормалізації антиоксидантної функції печінки (зменшення вмісту СК на 27,2%). Жовчогінний ефект ГЕЛГЗ реалізується збільшенням швидкості секреції жовчі (на 50,5%), вмісту жовчних кислот (на 16,5%), вмісту холестеролу (на 63,5%), холато-холестеролового коефіцієнту (на 69,7%) (p 0,05). ГЕЛГЗ за гепатопротекторною активністю співставляється з препаратом порівняння силімарином. Наявність гепатопротекторної активності підтверджується результатами мікроскопічного дослідження стану печінки щурів, а саме зменшенням виразності судинної та клітинної реакції, жирової дистрофії та зон деструкцій.

7. Проведені дослідження доводять перспективність створення препаратів з протизапальною та гепатопротекторною дією на основі ГЕЛГЗ для використання в комплексній терапії хронічних і помірно виражених запальних захворювань суглобів та печінки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кононенко А. В. Вивчення антиексудативної активності екстракту листя горобини звичайної / А. В. Кононенко, К. Г. Щокіна, О. В. Криворучко // Український біофармацевтичний журнал. - 2010. - № 5 (10). - С. 16-19. (Особистий внесок здобувача: участь у проведенні досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

2. Кононенко А. В. Дослідження антиексудативної активності екстракту листя горобини звичайної на моделях зимозанового та карагенінового набряків / А. В. Кононенко, С. М. Дроговоз, К. Г. Щокіна // Український біофармацевтичний журнал. - 2012. - № 3 (20). - С. 39-43. (Особистий внесок здобувача: участь у проведенні досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

3. Кононенко А. В. Вивчення гепатозахисної активності екстракту листя горобини звичайної // А. В. Кононенко, С. М. Дроговоз // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2012. - № 6 (31). - С. 58-62. (Особистий внесок здобувача: участь у проведенні досліджень, аналіз та узагалінення отриманих результатів).

4. Кононенко Г. В. Вивчення протизапальної активності густого екстракту горобини звичайної на моделі ад'ювантного артриту у щурів / Г.В. Кононенко, С. М. Дроговоз, К. Г. Щокіна // Вісник фармації. - 2013. - № 1 (73). - С. 70-73. (Особистий внесок здобувача: участь у проведенні досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

5. Кононенко А. В. Листя горобини звичайної - перспективна сировина для отримання препаратів з антиартритною дією / А. В. Кононенко, С. М. Дроговоз, О. В. Криворучко // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2013. - № 2 (33). - С. 51-55. (Особистий внесок здобувача: участь у проведенні досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

6. Пат. 75582 Україна, на кор. мод., МПК A61K 36/73, A61P 43/00. Застосування водного екстракту з листя горобини звичайної як засобу з антиальтеративною дією / А. В. Кононенко, С. М. Дроговоз, К. Г. Щокіна,
О. В. Криворучко; заявник та патентовласник Національний фармацевттичний університет. - № u 2012 05317; заявл. 28.04.2012; опубл. 10.12.2012. - Бюл. № 23. -4 с. (Особистий внесок здобувача: участь в інформаційному пошуку, виконанні експерименту, підготовці заявки).

7. Кононенко А. В. Вивчення хімічного складу та протизапальної активності листя горобини звичайної / А. В. Кононенко, О. В. Криворучко, К. Г. Щокіна // Актуальні питання створення нових лікарських засобів: тез. доп. всеукр. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, м. Харків, 21 - 22 квіт. 2010 р. - Х., 2010. - С. 63.

8. Кононенко А. В. Вивчення противиразкової активності екстракту листя горобини звичайної / А. В. Кононенко, А. Ю. Позднякова // Український науково-медичний молодіжний журнал: матеріали наук. форумів, присвячених 170-річчю каф. фармакології та клінічної фармакології НМУ, м. Київ, 25-26 трав. 2011 р. - К., 2011. - № 4. - С. 58.

9. Кононенко А. В. Вивчення протизапальної активності водного екстракту горобини звичайної / А. В. Кононенко, С. М. Дроговоз // Фармакологія та лікарська токсикологія: IV Нац. з'їзд фармакологів України, м. Київ, 10-12 жовт. 2011 р. - К., 2011. -С.104-105.

10. Лобанова Д. Б. Дослідження гострої токсичності екстракту листя горобини звичайної (Sorbus aucuparia) / Д. Б. Лобанова, А. В. Кононенко, С. М. Дроговоз // Актуальні питання створення нових лікарських засобів: тез. доп. всеукр. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, м. Харків, 19-20 квіт. 2012 р. - Х., 2012. - С. 386.

11. Кононенко А. В. Дослідження гепатозахисної дії екстракту листя горобини звичайної на моделі тетрахлорметанового гепатиту у щурів / А. В. Кононенко, С. М. Дроговоз // Хімія природних сполук: тез. доп. всеукр. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, м. Тернопіль, 31-31 жовт. 2012 р. - Тернопіль, 2012. - С. 78-79.

12. Кононенко А. В. Вивчення екстракту горобини звичайної в якості антиартритного засобу / А.В. Кононенко // Клінічна фармація: 20 років в Україні: матеріали національного конгресу, м. Харків, 21-22 берез. 2013 р. - Х., 2013. - С. 134.

13. Kononenko A. V. Pharmacological study of Sorbus aucuparia leaves extract / A. V. Kononenko, S. M. Drogovoz // Actual questions of development of new drugs: book of abstracts of XX international scientists and students, devoted to the 90^th anniversary of doctor of science in pharmacy, prof. D. P. Salo, Kharkiv, April 25-26, 2013. - Kharkiv, 2013. - P. 160.

14. Інноваційні перспективи застосування густого екстракту листя горобини звичайної в якості протизапального засобу / А. В. Кононенко, К. Г. Щокіна, О. В. Криворучко, С. М. Дроговоз // Інформаційний лист № 81-2012.- Укрмедпатентінформ МОЗ України. - Випуск №8 з проблеми «Фармації». - Київ. - 2012. - 3 с.

АНОТАЦІЯ

Дисертаційна робота присвячена експериментальному вивченню протизапальної активності густого екстракту листя горобини звичайної (ГЕЛГЗ).

Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що ГЕЛГЗ належать до VІ класу токсичності - відносно нешкідливих речовин. Встановлено, що за антиексудативною активністю ГЕЛГЗ співставляється з препаратом порівняння кверцетином, а також була визначена умовно-ефективна доза ГЕЛГЗ, яка складає 100 мг/кг.

Встановлено, що ГЕЛГЗ володіє вираженою антиальтеративною, антиоксидантною, репаративною, мембраностабілізувальною, за якими переважає препарат порівняння диклофенак натрію та відповідає дії кверцетину. Також ГЕЛГЗ виявляє виражену жарознижувальну дію, помірну аналгетичну та антиексудативну (на моделі ад'ювантного артриту), за якими поступається диклофенаку натрію. Встановлено, що ГЕЛГЗ, як і силімарин, має виражену гепатозахисну та жовчогінну дію. Механізм реалізації фармакологічних ефектів ГЕЛГЗ насамперед пов`язаний з його антиоксидантними та протизапальними властивостями та пояснюється наявністю у його складі флавоноїдів, фенольних та гідроксикоричних кислот, полісахаридів, вітамінів, макро- та мікроелементів.

Таким чином, проведені дослідження експериментально підтверджують перспективність створення препаратів з протизапальною та гепатопротекторною діэю на основі ГЕЛГЗ для використання в комплексній терапії хронічних запальних захворювань печінки і суглобів.

Ключові слова: фармакологічне дослідження, густий екстракт листя горобини звичайної, запалення, ексудація, альтерація, проліферація, протизапальна дія, антиоксидантна активність.

Диссертация посвящена экспериментальному изучению противовоспалительной активности густого экстракта листьев рябины обыкновенной (ГЭЛРО).

Результаты проведенных исследований позволяют сделать вывод, что ГЭЛРО относится к VI классу токсичности - относительно безвредных веществ. Установлено, что по антиэкссудативной активности ГЭЛРО сопоставляется с препаратом сравнения кверцетином. На моделях острого асептического воспаления (каррагенинового и зимозанового отеков) было установлено дозозависимое действие ГЭЛРО и определена условно-эффективная доза ГЭЛРО, которая составляет 100 мг/кг.

На модели некротических язв установлено, что ГЭЛРО по антиальтеративному действию превышает диклофенак натрия и кверцетин, как показатель учитывался период задержки образования некротических язв и уменьшение их площади. По репаративному действию (скорости заживления язв) ГЭЛРО превосходит действие диклофенака натрия и кверцетина. По антипролиферативному действию на модели ватной гранулемы ГЭЛРО уступает индометацину и диклофенаку натрия. На модели уксуснокислых корчей определено, что ГЭЛРО обладает умеренной анальгезирующей активностью, которая в 2 раза уступает действию диклофенака натрия и соответствует действию кверцетина. В условиях молочной лихорадки жаропонижающая активность ГЭЛРО составляла 39,3%, что почти в 1,5 раза ниже, чем действие диклофенака натрия (57,1%).

Выяснено, что по планиметрическим, биохимическим и морфологическим показателям на модели адъювантного артрита ГЭЛРО достоверно не уступает референтному препарату по противовоспалительному действию, но превышает его по антиоксидантному. ГЭЛРО, как и референтный препарат, снижает цитолитичсекие и деструктивные процессы (нормализует активность трансаминаз, щелочной фосфатазы и уровень сиаловых кислот), в отличие от референтного препарата нормализует белок-синтетическую функцию (увеличивает содержание белка в плазме крови до интактных показателей) и подавляет процессы перекисного окисления липидов, снижая содержание ТБК-реактантов в биосубстратах. Результаты морфологического исследования являются доказательством эффективности ГЕЛГЗ как противовоспалительного и хондропротекторного средства, что подтверждено снижением выраженности синовиита, и повышением клеточной плотности хондроцитов в 1,2 раза, до уровня показателя интактных животных, в отличие от диклофенака натрия.