Біологічна характеристика Ixodes в умовах Верхівського лісництва Острозького району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України

Рівненське відділення МАН

Відділення «Хімія та біологія»

Секція «Загальна біологія»

Біологічна характеристика Ixodes в умовах Верхівського лісництва Острозького району

Виконала:

Валькова Валерія Федорівна

Науковий керівник:

Гусаковська Т.М.

Рівне - 2015

Зміст

Вступ

Розділ 1. Матеріали і методи дослідження

1.1 Особливості морфології іксодових кліщів

1.2 Систематичний огляд представників родини іксодових кліщів

1.3 Методика збору і обліку іксодових кліщів

1.4 Методика оцінки чисельності кліщів

Розділ 2. Дослідження якісних і кількісних характеристик представників роду Ixodes в умовах лісгоспу

2.1 Динаміка поширення іксодових кліщів на території Рівненської області

2.2 Дослідження кількісних показників популяції Ixodes risinus L. в лісовому біоценозі Верхівського лісництва

2.3 Сезонна динаміка чисельності Ixodes risinus L. на тваринних об'єктах околиць села Верхів Острозького району

2.4 Методи боротьби з іксодовими кліщами

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Ряд Acari (= Acarina) - кліщі - друга за кількістю видів (понад 20 тис.) група павукоподібних (в Україні відомо понад 3 тис. видів).

Кліщі поширені всюди: у ґрунті та на його поверхні, на рослинах, у морях та прісних водоймах. Є серед них паразити рослин, тварин і людини. Кліщі завдають великої шкоди тваринництву. Серед них зустрічаються постійні і тимчасові паразити людини і тварин. Кліщі часто є збудниками і переносниками інфекційних хвороб людини, свійських і диких тварин.

Дослідження кліщів пов'язане з великими труднощами у вивченні їх біології і екології. Малі їх розміри, нерівномірний розподіл, наявність в їх розвитку декількох активних фаз потребують застосування спеціальних методик вивчення.

Кліщі швидко розмножуються, онотогенетичний розвиток самки включає дві німфальні фази і три линьки, самця - одну німфальну фазу і дві линьки. Період кладки у кліщів нерідко розтягнутий, тому вони за сезон можуть продукувати до 12 генерацій. Кліщі не можуть самостійно пересуватись на далекі відстані, тому легко переносяться вітром, водою, тваринами і людиною. Вивчення іксодових (пасовищних) кліщів має, крім теоретичного велике практичне значення: частина кліщів є паразитами людини, домашніх тварин і птахів. Крім того, більшість з відомих видів -- переносники гемоспоридіозних та інших трансмісивних захворювань сільськогосподарських тварин і людини.

Для активної ліквідації вогнищ та успішного проведення профілактичних заходів потрібно знати видовий склад кліщів, розподіли їх у природі, розвиток і види тварин, на яких живиться кліщ.

Пасовищні кліщі, зазвичай, зустрічаються на великих ссавцях і на дрібних звірах (мишах, полівках, кажанах, їжаках), дуже часто зустрічаються на птахах і рептиліях. Кліщі швидко бігають по тілу тварини, а деякі сидять нерухомо, присмоктавшись у кутів рота, на губах і частіше всього на вухах. У більшості домашніх тварин кліщів можна знайти на будь-якій частині тіла.

Мета роботи: дослідити якісний та кількісний склад іксодових кліщів лісового біоценозу Верхівського лісгоспу Острозського району Рівненської області.

Об'єкт дослідження: лісові біоценози Верхівського лісгоспу.

Предмет дослідження: іксодові кліщі.

Для досягнення окресленої мети перед нами постають наступні завдання:

· вивчення загальних відомостей та особливостей вивчення й ідентифікації представників, проблем систематизації ряду Асаrіnа;

· ґрунтовний аналіз загальної біологічно-морфологічної будови та стадій розвитку павукоподібних кліщів ряду Асаrіnа;

· ознайомлення з методиками дослідження популяцій іксодових кліщів;

· визначення видової приналежності іксодових кліщів лісових біоценозів Верхівського лісгоспу;

· проаналізувати дані обласної санепідстанції щодо поширення іксодових кліщів в біоценозах Рівненської області;

· дослідити якісний і кількісний аналіз популяцій іксодових кліщів в лісових біоценозах Верхівського лісгоспу ;

Наукова новизна: популяційний стан роду Ixodes в різних біоценозах вивчений не достатньо в умовах Рівненської області, більшість праць присвячена морфології і біології кліщів як паразитичних тварин, існують різні погляди щодо їх систематики, тому вибір теми є актуальним для встановлення біоценотичних зв'язків в екосистемах.

Практичне значення. Виявлений, проаналізований та узагальнений матеріал дослідження можна використовувати у навчальному процесі вищих навчальних закладів та у системі загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, а також у навчально-виховній роботі під час проведення тематичних заходів.

Розділ 1. Матеріали і методи дослідження

1.1 Особливості морфології іксодових кліщів

Тіло кліщів несегментоване. У голодних екземплярів воно сплющене в спинно-черевному напрямі, овальне, звужене до переду. На передньому кінці тіла міститься хоботок (capitulum), який називається гнатосомою (gnathosoma). Тіло кліща - ідіосома (idiosoma) - являє собою хітиновий мішок, в якому розміщені внутрішні органи. На боках тіла, ближче до переднього краю, розміщені ноги. Тіло голодних кліщів світложовте або коричневе. Форма тіла змінюється залежно від ступеня насищеності, набираючи яйцевидної або круглої форми; воно збільшується, порівняно з голодними кліщами, більше ніж в 100 раз. Кліщі в своєму розвитку проходять три активні фази (личинка, німфа, статевозріла форма - самці і самки), що відрізняються між собою морфологією і внутрішньою будовою. Статевий диформізм у іксодових кліщів чітко виявлений.

Хоботок складається з основи, або комірця, парних щупалець (пальп), непарного смоктальця (гіпостома) та парних різаків (хеліцер). Комірець являє собою міцну хітинову капсулу, прикріплену безпосередньо до тіла. Він буває трикутної, чотирикутної, шестикутної форми. На комірці з дорсальної сторони розміщені порові поля, які мають вигляд густої сітки. Вони, крім функції чуття дотику, відіграють, мабуть, якусь роль в статевому процесі самок. У самців, німф і личинок порові поля відсутні. Щупальця прикріплені по боках комірця і складаються з чотирьох члеників. Перший членик короткий, у більшості видів має форму кільця, прикріпленого безпосередньо до комірця. Другий і третій членики у більшості видів довгасті; другий буває трохи довший за третій. Четвертий членик щупалець маленький, міститься на кінці третього і має вигляд кільця або виступу з пучком щетинок. Внутрішня сторона щупалець має форму жолобків, які прикривають різаки та гіпостом. Внутрішньобоковий край щупалець (з черевної сторони) називається інфраінтернальним, з спинної сторони - супраінтернальним. Щетинки, розміщені на цих сторонах, мають відповідні назви. Щупальця кліщів вкриті щетинками різної довжини і форми.

Різаки (хеліцери) довгі, розташовані ближче до центра комірця, на передньому кінці несуть зубці, що мають вигляд пилки. За їх допомогою кліщ розрізає шкіру тварини, утворюючи ранку, в яку вставляє гіпостом і ссе кров. Різаки зовні прикриті футляром.

Тіло (alloscutum) кліщів являє собою м'який хітиновий мішок, вкритий спинним щитком. У самців він вкриває всю спинну поверхню тіла, а у самок, німф і личинок лише її передню третину. Тіло голодної самки зморщене. В міру насищення її кров'ю зморшки розтягуються і розмір тіла збільшується. Спинний щиток захищає тіло кліща від ушкоджень. З внутрішнього боку до нього прикріплені пучки м'язів, за допомогою яких рухаються хоботок та ноги. Щиток у самок, німф та личинок буває різної форми - круглий, серцевидний, ромбічний. Бокові частини переднього краю щитка виступають вперед і утворюють так звані плечі (scapule). На спинному щитку є різні борозенки та заглибини. Від плечей вниз по щитку простягаються цервікальні борозенки; вони короткі, лише у деяких видів самок, личинок і німф тягнуться через весь щиток або до половини його довжини. Паралельно до цервікальних борозенок у самок, личинок і німф розміщені бокові (латеральні) борозенки. У самців вони розташовані по боковому краю щитка і тягнуться вниз, у деяких видів вони не завжди досягають заднього його кінця. Позаду спинного щитка у самок і на відповідному місці у самців є пара дисковидних залоз - фовеа.

У кліщів родів Ixodes очей немає. Поверхня спинного щитка (самці, самки, німфи і личинки) у більшості видів вкрита дрібними точками. Ці точки бувають дрібними, крупними, розміщеними густо або рідко на щитку. Крім того, щиток (а у деяких видів і все тіло) вкритий щетинками-хетами. Щетинки на тілі кліща розміщені в певному порядку і є характерною ознакою родів, особливо у доімагінальних фаз (личинки і німфи). У самців роду Ixodes крім спинного щитка, є ще черевні. Кількість, розміщення та форма черевних щитків різні. У цього роду черевні щитки мають форму плоских пластинок, яких буває сім - статева, середня, анальна, дві аданальних, дві епімеральних. Всі пластинки щільно прилягають одна до одної і утворюють суцільний щиток.

Статевий отвір у самців і самок (у личинок і німф він відсутній) розташований на черевній поверхні, ближче до переднього краю тіла. Він має форму поперечної щілини або серповидний. Статевий отвір у статевозрілих кліщів оточений борозенкою. У кліщів роду Ixodes вона поряд з анальною доходить до заднього краю тіла. Анальний отвір кліщів розташований на черевній поверхні в задній частині тіла, прикритий спеціальним клапаном, який складається з двох стулок, оточених міцним м'язовим кільцем. На анальних стулках є щетинки: у личинок їх одна пара, у німф - три, а у статевозрілих особин - дві - п'ять.

Анальний отвір кліщів оточений борозенкою. У кліщів роду Ixodes вона зімкнута у вигляді дуги над отвором, а вільні кінці її тягнуться назад до краю тіла. За цією ознакою кліщів відносять до групи Prostriata.

Дихальця у самців, самок і німф розташовані по боках тіла, позаду четвертої пари кокс (у личинок відсутні). Вони мають форму решітки і містяться на міцній хітиновій пластинці - перитремі, в центрі якої є дихальний отвір, а навколо нього дрібні пори. Перитрема облямована хітиновим кільцем і буває різної товщини та форми: кругла, ретортовидна, комоподібна.

Статевозрілі кліщі та німфи мають чотири пари ніг, личинки ­ три. Нога складається з шести члеників: кокси, вертлюга, стегна, голінки, передлапки і лапки. Кокси прикріплені безпосередньо до тіла і нерухомі. Останні членики ніг з'єднані між собою рухомо.

Тіло кліщів зовні вкрите кутикулою. На різних частинах тіла вона неоднакова. Тверда хітинізована кутикула вкриває спинний ниток, черевні щитки самців, хоботок, кінцівки. М'яка кутикула у самців розміщена між щитками та коксами, а у самок значна частина тіла (alloscutum) вкрита м'якою кутикулою, зібраною в складки. На поверхні кутикули у кліщів є різні утворення (шипи, ямки, борозенки, щетинки тощо). Функції цих утворень різні: захист тіла від зовнішніх ушкоджень, зміцнення окремих органів, аерація, прикріплення м'язів тощо. Щетинки (хети) є складовою частиною покриву тіла кліщів, розміри та функції щетинок різні, в основному вони виконують функцію чуття дотику. У кліщів є також залози, зв'язані з покривом тіла. Одні з них беруть участь в утворенні нової кутикули під час линяння, а інші - змащують та живлять кутикулу.

У іксодових кліщів розвинені такі системи внутрішніх органів: органи травлення, виділення, кровоносна, дихальна, нервова та статева системи. Крім того, розвинені слинні, кутикулярні залози та різні додаткові залози статевої системи.

Структура та розмір травного каналу кліщів змінюються в зв'язку з циклічністю живлення на кожній фазі їх розвитку. В процесі ссання крові змінюється гістологічна структура і значно збільшується об'єм середньої кишки та її відростків, особливо у статевозрілих самок.

Кровоносна система кліщів незамкнена. За даними Дугласа (1943), циркуляторна система складається з серця, спинної аорти та двох синусів - перигангліозного і перієзофагіального.

Основну функцію виділення продуктів обміну речовин виконують мальпігієві судини. Органи дихання. У статевозрілих кліщів та німф дихання трахейне.

Периферичними органами чуття у кліщів є: орган Галлера та щетинки. Орган Галлера розміщений на спинній стороні лапок першої пари ніг, він має вигляд ямки, оточеної щетинками. За допомогою органу Галлера кліщ розшукує свого живителя. Можна спостерігати, як кліщ підстерігає живителя: він в позі нападу прикріплюється другою-четвертою парами ніг до стебла рослин, а першу пару ніг виставляє вперед і весь час ними рухає.

1.2 Систематичний огляд представників родини іксодових кліщів

Іксодові кліщі є тимчасовими високоспеціалізованми облігатними гематофагами. Кліщі родини Ixodidae (Metastigmata: Ixodoidea) налічує 713 видів, з яких 41 вид зустрічається на території європейської частини. Розглянемо основні таксономічні групи кліщів, які приурочені до даної території, і зокрема, трапляються в Україні.

Царство Animalia

Тип Arthropoda

Клас Arachnida

Ряд Acari (= Acarina)

Родина Ixodidae (Koch, 1844)

Підродина Ixodinae

Рід Boophilus (Birula). В Україні і СНД він представлений одним видом -- Boophilus annulatus, він же В. calcaratus. Це також дрібні кліщі: голодні розміром 2,5--5 мм, після насичення кров'ю -- до 12 мм. Колір тіла світло-коричневий з жовтуватим відтінком. Хоботок у них широкий, але короткий, з шестикутною основою. Очі погано помітні, плоскі, бокові. Кокси першої пари ніг мають неглибоку насічку на вільному кінці. Прианальна боріздка відсутня. У самців дві пари вентральних щитків. Перитреми овально-округлої форми. Тіло самки поздовжньо-овальної форми, покрите короткими світлими щетинками. Дорсальний щиток трикутно-подовжений з вершиною назад.

Розвиток биколюба відбувається за одноживительним типом. У 99 % випадків головним живителем є велика рогата худоба, досить рідко -- коні та вівці. Виявлення його на інших тваринах вважають випадковим. Нападають і паразитують на великій рогатій худобі весь період випасання, навіть взимку, якщо вона тепла. Перезимовують яйця і личинки. Личинки зберігають життєздатність до 5--7 міс. Кліщі люблять теплий, субтропічний клімат з достатньою вологістю. Мешкають вони найчастіше в затемнених місцях з багатою рослинністю. За один рік розвивається дві-три, іноді чотири генерації. З появою кожного нового покоління кліщів спостерігаються спалахи кровопаразитарних захворювань серед великої рогатої худоби -- пізньовесняний, літній та осінній піки, у південній частині ареалу можливий і четвертий. Його вважають одним з найнебезпечніших серед іксодид. Він переносить і депонує збудників піроплазмідозів, а також анаплазмозу великої рогатої худоби.

Рід Dermacentor (Koch). В іксодофауні СНД представлений вісьмома видами. Характерним для всіх них є колір та рисунок дорсального щитка -- він покритий сріблясто-білим емалевим пігментом, малюнок мармуровий. Завдяки цій ознаці їх досить легко відрізнити від інших іксодид.

Кліщі мають яйцеподібну чи округло-овальну форму, короткі ноги. Голодні кліщі мають розмір 4--5 мм, самки після насичення кров'ю -- до 15 мм. Хоботок у них короткий, з чотирикутною основою, є очі та фестони. Кокса першої пари ніг розщеплена, прианальна борозенка незамкнена спереду.

Розвиваються за триживительним типом. Перезимовує лише імаго. Тривалість циклу розвитку не перевищує одного року. Імаго живиться на свійських та деяких диких тваринах, інші стадії -- на мишоподібних гризунах, їжаках, зайцях і птиці. їх знаходять на живителях лише в літній період. Імаго, що з'являються восени, ведуть себе по-різному: деякі з них паразитують на тваринах, а основна маса зимує у голодному стані й нападає на живителів лише навесні. Голодують інколи до трьох років.

Мешкають у лісах, степах, напівпустелях, зустрічаються у гірській місцевості. Межі ареалу знаходяться між 51 та 53° північної широти.

В Україні поширений Dermacentor marginatus. При найбільш сприятливих умовах вони встигають закінчити свій розвиток за З міс, а в звичайних -- за рік, деякі види -- за 2--4.

Дермацентори -- перенощики і резерванти збудників піроплазмідозів коней, свиней, собак, а також анаплазмозу великої рогатої худоби і. збудників кліщового енцефаліту, кліщових рикетсіозів, туляремії, чуми та ін.

Сюди відносять 6 видів: D.niveus (Neumann, 1897), D.nuttalli (Olenev, 1927), D.pavlovskyi (Olenev, 1927), D.reticulatus (Fabricius, 1794), D.silvarum (Olenev, 1927), D.pictus (Serdjucova, 1951), останній був зафіксований на території України.

Рід Haemaphysalis (Koch). Іксодофауна СНД налічує 11 видів, в Україні їх два: Haemaphysalis punctata і Н. otophita. Кліщі порівняно невеликі: голодні розміром 1--4 мм, після насичення кров'ю -- 12--14 мм. Хоботок короткий, з чотирикутною основою. Дорсальний щиток коричневий. Очей не мають, фестонів -- 9--12. Прианальна борозенка незамкнена спереду. Ноги короткі, кокси першої пари ніг не розщеплені.

Поширені у всіх частинах світу. В Україні це мешканці лісостепової та степової зон. Розвиваються за триживительним типом. Імаго паразитує на ссавцях, птиці, інші стадії -- на дрібних диких ссавцях, птиці і плазунах. Деякі з них нападають на людину. Сезон їх паразитування припадає на весну, літо та осінь. Розвиток однієї генерації триває рік. Переносять збудників піроплазмідозів сільськогосподарських тварин, а також бруцельозу, туляремії, чуми, вірусних та рикетсіозних захворювань.

Рід Hyalomma (Koch). На території СНД представлений 16 видами і підвидами. Це найбільші з іксодових кліщів. У голодному стані досягають 4--10 мм, самки при насиченні кров'ю -- 20--25 мм. Колір дорсального щитка від червоно- до темно-коричневого і навіть чорного, все інше світліше. Хоботок у них довгий, його основа прямокутна. Очі і фестони є. Парма у деяких видів світліша від іншої частини тіла. Кокси першої пари ніг глибоко розщеплені, клешнеподібні. У самців на черевній поверхні є 2.--4 пари щитків. Прианальна борозенка незамкнена спереду. Перитреми досить різні за формою. Кінцівки дужі й довгі, у багатьох видів у місцях зчленування їх. (фаланг) кільця білого чи світлого хітину.

Кліщі різних видів розвиваються по-різному. Так, H. scupense -- за одноживительним типом, H. detritum та , H. plumbeum -- двоживительним, а H. annatolicum -- триживительним. У них річний цикл розвитку. Три останні зустрічаються на півдні України.

Більшість видів адаптована до пустельних та напівпустельних зон, деякі з них мешкають у гірському деревно-чагарниковому поясі. У H. detritum та H. anatolicum розвиток може відбуватися у тваринницьких приміщеннях майже цілий рік. Кліщам цього роду характерна відсутність у виборі живителя. У стадії імаго вони паразитують на різних видах свійських і диких тварин. Личинки та німфи паразитують на дрібних хребетних.

Гіаломи -- перенощики збудників піроплазмідозів коней, тейлеріозу та анаплазмозу великої рогатої худоби. Можлива їх участь у передачі збудників кліщового сипного тифу, гарячки Ку, чуми, лептоспірозу, бруцельозу тварин і людей тощо.

Рід Rhipicephalus (Koch). Із семи виявлених у СНД найбільш поширеним є тепло- і вологолюбивий кліщ Rhipicephalus bursa.

Кліщі дрібні: голодні -- 2--5 мм, після насичення кров'ю -- 10--12 мм. Колір їх від червоно-коричневого до темно-коричневого. Хоботок короткий, з шестикутною основою. Очі погано помітні, плоскі. Кокси першої пари ніг розщеплені. Прианальна боріздка незамкнена спереду. У самців є дві пари черевних щитків. Фестони добре помітні.

Цих кліщів знаходять на півдні України. Серед них переважають кліщі з триживительним типом розвитку, але є і двоживительні, наприклад, Rhipicephalus bursa. Живителями переважно є копитні та інші ссавці. Дорослі кліщі паразитують на великій та дрібній рогатій худобі, конях, собаках, зайцях; личинки і німфи -- на дрібних і великих ссавцях, інколи на людях. Вони мешкають у Степу, Лісостепу, напівпустелях і пустелях, зустрічаються на планеті майже повсюди.

Переносять і зберігають збудників піроплазмідозів великої та дрібної рогатої худоби, коней, собак, свиней, збудників анаплазмозу жуйних та великої групи збудників інфекційних захворювань тварин і людей.

Рід Ixodes (Koch). Найбільш поширена група кліщів східно-європейського регіону. На планеті нараховується 34 представники цього роду. В Україні, у зоні Лісостепу та Полісся, зустрічається досить часто Ixodes ricinus, зрідка -- I. persulcatus.

Розмір голодних кліщів -- 1,5--5 мм. Форма їх тіла овальна, дещо звужена в передній частині. Самки після насичення кров'ю збільшуються до 7--15 мм. Дорсальний щиток у них темно-коричневий. Колір кутикули у самок від сірувато-жовтого до червоно-коричневого. Хоботок довгий, основа його чотирикутна. Очей та фестонів немає. Прианальна боріздка незамкнена ззаду. Кокси першої пари кінцівок клиновидні. Перитреми круглі або овальні. У самців на черевній поверхні сім щитків.

Розвиваються за триживительним типом, вологолюбні. Дорослі кліщі переважно навесні та восени паразитують на великій рогатій худобі, конях, вівцях та собаках, нападають І на людей, личинки та німфи -- на дрібних ссавцях (їжаки, лисиці, зайці та ін.) і птиці. Коло живителів кліщів цього роду надзвичайно велике і налічує близько 200 видів ссавців та понад 120 видів птиці. Зимують у природі всі активні стадії кліща. Протягом року розвивається одне покоління, у деяких випадках розвиток триває 5-- 6 років. Імаго здатні голодувати до двох років. У зоні Лісостепу на тілі тварин їх знаходять протягом усього теплого періоду року, найбільша кількість їх нападає на живителів у другій половині травня і першій половині червня.

Іксодеси -- перенощики збудників бабезіозу великої рогатої худоби, анаплазмозу жуйних, а I. persulcatus, крім того, збудників вірусних та бактеріальних інфекцій людини.

1.3 Методика збору і обліку іксодових кліщів

Іксодові кліщі зустрічаються в різних ландшафтних зонах, але найбільшу різноманітність відзначають в південних районах. У межах свого ареалу вид може заселяти різні стації. Іксодові кліщі нападають на свого господаря і присмоктуються до його тіла на час харчування; відкладання ж яєць, линяння личинок і німф, а також зимівля відбуваються у зовнішньому середовищі.

Вивчення іксодових (пасовищних) кліщів має, крім теоретичного велике практичне значення: частина кліщів є паразитами людини, домашніх тварин і птахів. Крім того, більшість з відомих видів -- переносники гемоспоридіозних та інших трансмісівних захворювань сільськогосподарських тварин і людини.

Для активної ліквідації вогнищ та успішного проведення профілактичних заходів потрібно знати видовий склад кліщів, розподіли їх у природі, розвиток і види тварин, на яких живиться кліщ.

Пасовищні кліщі, зазвичай, зустрічаються на великих ссавцях і на дрібних звірах (мишах, полівках, кажанах, їжаках), дуже часто зустрічаються на птахах і рептиліях. Кліщі швидко бігають по тілу тварини, а деякі сидять нерухомо, присмоктавшись у кутів рота, на губах і частіше всього на вухах. У більшості домашніх тварин кліщів можна знайти на будь-якій частині тіла. Таким чином, джерела харчування, а також місця проживання, визначають життєдіяльність кліщів, досить різноманітні.

Польовий збір кліщів. Самці і самки іксодових кліщів харчуються на великих господарях. Самки, які насмоктались крові,залишають господаря та певний час перебувають у лісовій підстилці, в тріщинах грунту, під сміттям та інших місцях (звідки їх можна витягнути пінцетом), де через деякий час приступають до відкладки яєць. Яйця відкладають купками, до 3000 штук. Плодючість самки залежить від ступеня насичення кров'ю. Личинки присмоктуються до дрібних тварин -- полівках, мишах, бурундуках, білок, зайців, птахів -- на рябчиках, глухарях і ін. Можуть присмоктуватися личинки і до худоби.

Процес ссання крові триває 3-6 днів, в цей час личинки сильно збільшуються в розмірах і стають свинцево-сірими. Потім вони залишають хазяїна і подальше їх життя протікає в лісовій підстилці та інших місцях проживання; тут вони линяють і перетворюються на німф. Німфи нападають на тих же господарів, що і личинки, ссуть кров 4-5 діб, потім відпадають, через деякий час у зовнішньому середовищі линяють і перетворюються у самців і самок.

Кліщі на господарях проводять не більше 15-25 днів. Решту часу вони можуть знаходитися у зовнішньому середовищі: у житлі людини, курниках, гніздах птахів (особливо голубів), лігві кажанів, норах різних гризунів, в стійлах, на місцях водопою і пасовищах домашніх тварин тощо. Вибравши певні місця на зазначених вище стаціях, здійснюють ручний збір на різних ділянках. Обстежують ці місця кілька разів на сезон. Кращим часом для збору кліщів у природних умовах є час їх найбільшої активності -- ранкові години, після того, як спаде роса, і вечірні (з 19 до 20 год). Дрібних кліщів збирають просіюванням трухи пташиних гнізд, нір. Можна використовувати термоеклектор або відлякуючі речовини -- репеленти (нафталін, дезинсекталь тощо) (Галузо, 1946).

При масових рекогносцированих обстежень та при обстеженні великих площ користуються спеціальними волокушами з марлі розміром 0,5х9 м (по способу Нутталя) або з вовняної матерії розміром 1х1,5 м, краще зі слідами поту корови або коня. Один кінець волокуші беруть в руки, а до другого прикріплюють вантаж. Таку волокушу слід проволокти 500 кроків. На неї з трави переходять голодні кліщі і прикріплюються до тканини. Через кожні 100 кроків волокушу оглядають і вибирають виявлених представників названих ектопаразитів.

Для збору кліщів на лісових ділянках, в степових, угіддях з високим травостоєм, в чагарникових заростях і в інших місцях, де неможливо протягнути волокушу, Р. В. Сердюкова запропонувала пропашник. Складається він з чотирикутника розміром 40х50 см, зроблений з фанери і обтягнутого м'якою тканиною. До одному з його кутів прикріплюють ручку довжиною 50-70 см.

Пропашником з силою проводять крізь рослинний покрив, торкаючись землі вузьким краєм приладу. Для отримання порівнювальних даних про чисельність кліщів на різних ділянках, пропашник також на протягують певну відстань (кроки), після чого знімають кліщів.

Для визначення вертикального розподілу кліщів по ярусах рослинності запропоновано екран (Померанцева, Сердюкова). Виготовляють з рейок раму (200х75 см), скріплюють поперечними розпірками і обтягують білої бяззю, на яку наносять шкалу у вигляді поперечних смуг з проміжками по 25 см, смуги нумерують. Вертикально поставлений екран протягують удвох крізь зарості. Періодично оглядають, знімають кліщів і відзначають висоту їх розташування на екрані. З екраном працюють удвох. Оглядають його через кожні 5 хв. Виявлених кліщів знімають і відзначають висоту, на якій вони сидять. Деякі види кліщів Нуоlоmmа збирають руками, так як вони не виловлюються зазначеними способами.

Повзаючих на поверхні грунту кліщів збирають так званим ловчим столиком. Привертають кліщів природним господарем -- користуються ловчим твариною, яку попередньо повністю звільняють від кліщів.

На невеликих ділянках кліщів виловлюють прапорцями з шматків марлі або іншої м'якої матерії розміром близько 80 x 60 см, прикріпленим до палиці. Ними повільно обкошують траву та чагарники, проводять по гілкам дерев. Прапорець через кожних 25-50 кроків оглядають і збирають кліщів. Останніх переносять у пробірку з відповідною етикеткою.

Найбільш зручний метод обкошування рослин ентомологічним сачком, так як в сачок потрапляють обидві вільноживучі фази. Обкошування пробних майданчиків певних розмірів у різний час року в одному і тому ж місці або облік яким-небудь іншим способом надає можливість виявити зміну кліщової фауни місцевості як по фазах метаморфозу, так і за кількістю екземплярів. Сачок при обліку оглядають не тільки зсередини, але і зовні. Інших наземних кліщів збирають у різних місцях -- їх стаціях: під камінням і під корою, сухих і гнилих пеньків, у купах трісок, у лісовій підстилці, з моху, в пташиних гніздах, у траві, соломі тощо.

Для фіксації іксодових кліщів, з метою вивчення систематики і зовнішньої морфології використовують наступні речовини:

1) кліщів поміщають в 70° спирт і суміш рівних об'ємів його з 5%-вим формаліном; при роботі з цим фіксатором кліщі підгинають під себе ноги, а це погіршує подальше визначення та обробку матеріалу (виготовлення препаратів);

2) кліщів попередньо фіксують в гарячій воді (70-80° С), а через 30 хв. перекладають у 60-70° спирт або ж обливають гарячим спиртом;

3) фіксують наступним складом (модифікації Шпрингольц -- Шмідта); гліцерину -5 частин, оцтової кислоти -- 2 частини, хлороформу-- 1 частина, води дистильованої -- 2 частини. У цій рідині кліщі фіксуються з розправленими ногами, зберігається їх гнучкість і в той же час помірно просвітлюється препарат;

4) для сухопутних кліщів більш придатною сумішшю слід вважати речовину в такому складі: спирту 70° -- 87 частин, гліцерину -6 частин, оцтової кислоти -- 8 частин; формаліну необхідно уникнути;

5) для збереження забарвлення застосовують консервуючи рідину наступного складу: гліцерину -- 5 частин, оцтової кислоти -- 2 частини, дистильованої води -- 3 частини;

6) Нуттал рекомендує брати 25-30° спирт з кількома краплями сірчаного ефіру, а через 1-2 доби переносити в 60° спирт. Пробірки або банки закривають пробками і в такому вигляді зберігають.

Тотальні препарати виготовляють таким чином: після зневоднення об'єкт поміщають в насичений розчин карболової кислоти в ксилолі, прояснюють у гвоздичному або м'ятній олії і укладають у бальзам.

1.4 Методика оцінки чисельності кліщів

При аналізі кількісних показників популяцій іксодових кліщів використовують оцінку відносної чисельності кліщів в розрахунку на один пропашник (волокушу) за одиницю пройденої відстані або затраченого часу. Так, показники відносної чисельності кліщів, при 120 екземплярах, зібраних за 2 години на маршруті 2 км, складає 20 кліщів на пропашник/км або пропашник/час (120/3*2). Найбільш універсальною і об'єктивною оцінкою чисельності вважається перерахунок чисельності кліщів на кілометр маршрута. Облік кліщів проводять в ясні дні - вранці, від моменту висихання роси до настання денної жари, і ввечері, після пониження температури до настання сутінок або вечірнього пониження температури; в похмурі і недощові дні обліки можна проводити вдень.

Облік чисельності кліщів розраховують окремо для кожного типу біотопу, а при необхідності розраховують середнє значення чисельності для біоти Х0 (Кучерук, Коренберг, 1964): Х0 =У dixi, де di - пробна ділянка; xi - чисельність кліщів.

Для кількісної оцінки даних по іксодових кліщів використовують різні зоопаразитичні індекси (Беклемішев, 1961). В залежності від методу обліку застосовують різні показники зустрічності.

Коефіцієнт зустрічності (Р,%) - частка господарів, на яких знайдені кліщі ( розраховуються від загальної кількості господарів):

де Np - кількість заражених господарів, n - загальна кількість проб.

Коефіцієнт зустрічності - це відношення числа проб, в яких даний вид зустрічається до загального числа проб в %.

, де

п - кількість проб, де знайдено матеріал; N - загальна кількість проб.

Коефіцієнт щільності - це середня величина числа комах на одну пробу (для кожного біотопу окремо).

 , де

К - сума всіх особин виду у всіх пробах; п - кількість проб.

Індекс прокормки - добуток індексу чисельності паразиту на відносну кількість господаря. іксодовий кліщ популяція біоценоз

ІП = ІЧ*N,

де - кількість господарів.

Таким чином, обробка досліджуваного матеріалу зводилась до наукового опису, визначення видової приналежності, розрахунку популяційних характеристик, виявлення заканомірності розподілу представників ряду Odonata на досліджуваній території, отримання порівнювальних величин та їх математична обробка.

Розділ 2. Дослідження якісних і кількісних характеристик представників роду Ixodes в умовах лісгоспу

2.1 Динаміка поширення іксодових кліщів на території Рівненської області

Дослідження чисельності кліщів в лісових біоценозах проводиться працівниками ентомологічної лабораторії, яка входить до складу відділу Особливо небезпечних захворювань Рівненської обласної санепідстанції. Облік кліщів проводиться за загальноприйнятими методиками в лісових біоценозах по способу Н. Нутталя та Р.В.Сердюкова та методиками обліку кліщів на тваринницьких обєктах по методиці Н.Беклемішева.

Аналізуючи дані обліку відділу Особливо небезпечних захворювань (додаток В, рис. 3.1.) на протязі 2012-2014 рр. в результаті інтенсивного обліку в біогеоценозах, встановлена було визначена середня кількість кліщів на одиницю площі. На території області найчастіше зустрічається вид Ixodes risinus (Linnaeus, 1758), однак на нашій території може зустрічатись ще один вид роду Ixodes - I.persulcatus (Schulze, 1930). Однак, I.persulcatus (Schulze, 1930) за останні три роки не був виявлений, що не означає його повної відсутності в біоті. Облік Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) проводиться на тваринних об'єктах за методикою Н. Беклемішева або методом волокуш Н.Нутталя або пропашником Р.В. Сердюкова в природніх біогеоценозах.

В результаті обліку кліща було встановлено, що найбільша чисельність в південних районах Рівненської області спостерігалась в Рівненському районі, а найменша в Острозькому. В певній мірі, це пов'язано з кліматичними, ландшафтним, геоботанічними та іншими особливостями територій області. Необхідно зауважити, що більшість вчених вважають, що поширення кліщів в межах однієї кліматичної зони, має мозаїчний тип розселення.



Рис.3.1. Динаміка чисельності іксодових кліщів у 2012 - 2014 роках в біоценозах Рівненської області, екз/га.

Аналізуючи кількість облікованих кліщів на тваринних об'єктах (додаток Г), а саме на гризунах і собаках, найбільша чисельність Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) спостерігалась в Здолбунівському та Рівненському районах, а найменша кількість фіксується у Гощанському районі. Необхідно зазначити, що інтенсивні обліки проводяться в період активності кліщів з травня по серпень. Як видно з гістограми (рис. 3.2) на протязі останніх трьох років динаміка чисельності кліща на тваринних об'єктах відносно стабільною є Здолбунівському, Гощанському і Рівненському районах, в інших районах спостерігається тенденція до зменшення їх кількості. Така тенденція до заклащування, в першу чергу, пов'язана з динамікою чисельністю популяцій хазяїв.



Рис. 3.2. Динаміка чисельності іксодових кліщів на тваринницьких об'єктах у 2012 - 2014 роках в Рівненській області

Отже, чисельність популяції іксодових кліщів напряму залежить від природно-кліматичної зони, мікрокліматичних умов біоти, стану біоценозу і чисельності популяції тварин, на яких проходить процес закліщування.

2.2 Дослідження кількісних показників популяції Ixodes risinus L. в лісовому біоценозі Верхівського лісництва

Дослідження іксодових кліщів ми проводили в 2014 році у лісовому біоценозі Верхівського лісництва Острозького району.

Дослідження ми проводили у три етапи:

· Облік кліщів згідно методикам загальноприйнятих методик в акарології;

· Камеральна обробка результатів польових досліджень в лабораторії прикладної ентомології РДГУ;

· Визначення популяційних характеристик Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) в межах досліджуваної території.

Дослідження кількісних показників популяції Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) в біоценозі Верхівського лісництва ми обрали 5 досліджуваних ділянок, в яких було взято 6 проб по методиці Н. Нутталя і Р.В. Сердюкова .

Для аналізу кількісних показників популяції Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) ми обрали показники обліку популяцій К.К. Фасулаті та Н. Беклемішева для природніх біотопів, а саме визначили відносну та абсолютну щільність, коефіцієнт зустрічності виду в біотопі (додаток Е, рис. 3.3).

Рис. 3.3. Показники відносної і абсолютної щільності популяції Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) в лісовому біоценозі Верхівського лісництва

Відносну щільність ми розраховували, виходячи із загальної кількості екземплярів на кількість проб, взятих з однієї досліджуваної ділянки. Відносна щільність коливалась в межах від 1 до 3,5 екземплярів на 1 пробу.

Розраховуючи абсолютну щільність, ми виходили з того, що загальна площа досліджуваних ділянок становила 5 га. В результаті обрахунку ми отримали абсолютну щільність кліща в досліджуваному біотопі. Як видно з отриманих результатів, показники абсолютної та відносної щільності вказують на нерівномірний розподіл виду на досліджуваній території.

Найбільший коефіцієнт зустрічності спостерігався на дослідних ділянках №1 (16,7%) та №2, найменші - №5 (6,7%).

Рис. 3.4. Показники коефіцієнту зустрічності Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) в лісовому біоценозі Верхівського лісництва

Найбільша кількість кліщів спостерігалась в тих дослідних ділянках, які характеризувались достатньою зімкненістю крони і помірною вологістю. Найбільша ступінь зустрічності спостерігалась в дубових і в дубово-грабових асоціаціях, вільховиках, ялиново-широколистяних насадженнях. Менша кількість кліщів спостерігалась на ділянках ольсового мілколісся зі слабким розвитком трав'яного покриву і просіками не більше 10 метрів.

Такий нерівномірний розподіл кліща в біотопі можна пояснити тим, що він напряму залежить від коливання чисельності ссавців (гризунів, хижих тощо), в деякій мірі від деревних та чагарникових насаджень, наявності підстилки тощо.

2.3 Сезонна динаміка чисельності Ixodes risinus L. на тваринних об'єктах околиць села Верхів Острозького району

Сезонна динаміка чисельності Ixodes risinus L.на тваринах в різні роки і в залежності від природніх географічних і екологічних умов різна. Зазвичай, личинки і німфи Ixodes risinus L.активні весь сезон (починаючи з березня) з максимумом закліщування в травні - червні, повторно в кінці літа та восени (серпень - вересень).

Наші дослідження показали, що напади дорослих кліщів Ixodes risinus L. на собак, велику рогату худобу та людину спостерігається з ранньої весни (кінець квітня) до кінця листопаду. При цьому динаміка чисельності дорослих кліщів може бути представлена у вигляді двох вершинної кривої з максимум весною (більш високий) і восени (більш низький) в серпні - вересні.

Дослідження, які були проведені в Верхівському лісництві і в околицях с. Верхів, показали (таблиця 3.1), що в природі, в місцях випасу худоби, на собаках, в травні і в червні зустрічались у великій кількості голодні статевозрілі особини (57,7%), а в червні - тільки німфи. Мінімальні кількість кліщів спостерігалась у другій декаді серпня.

Дослідження показали, що головними господарями голодних кліщів з домашніх тварин були велика рогата худоба, собаки. До другорядних можна віднести коня, вівцю, кішку, козу.

Аналізуючи ступінь насиченості кліщів на тваринах, ми можемо стверджувати, що найбільшу нападають на домашні тварини, в основному, самки і німфи, в залежності від періоду їх активності. Самці нападають менше, вірогідно, це пов'язано з тим, що вони переважно харчуються на дрібних гризунах.

Таблиця 3.1 Віковий склад і ступінь насиченості кліщів Ixodes risinus L., знятих з тварин

Стадії розвитку кліща	Знято з тварин
	Атакуючі	Закліщені
		Сильнона-сичені кров'ю	Напівнасичені кров'ю	Голодні	Всього закліщених
	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%
Самки	129	47,1	4	70	70	43,75	21	13,1	95	59,4
Самці	102	37,2	3	1	1	0,62	-		4	2,5
Німфи	36	15,7	18	24	24	15,0	19	11,9	61	36,1
Всього	267	100	25	15	95	59,4	40	25,0	160	100

Закліщування тварин широко варіює в залежності від кількості кліщів, які нападають на тварин, і залежить від температури середовища, тому ступінь закліщування тварин є індексом стану погоди, ніж показники істинної щільності кліщів в біотопі.

Отже, кліщі Ixodes risinus L. часто зустрічаються на тих тваринах, які знаходяться з ними в одному ареалі і ведуть подібний спосіб життя. Напад кліщів на тварин приходився на весну - початок літа. Чисельність кліщів в біоті прямопропорційно пов'язана з фактором живлення.

2.4 Методи боротьби з іксодовими кліщами

В цілях попередження виникнення і розповсюдження природно-осередкових хвороб необхідно своєчасно і в повному об'ємі проводити комплекс організаційних, профілактичних і протиепідемічних заходів.

Особливе місце в комплексі заходів щодо локалізації природного вогнища займають заходи щодо боротьби з переносниками.

Боротьба з кліщами носить комплексний характер і охоплює весь життєвий цикл кліща. Вона включає заходи екологічної, господарської і хімічної дій на популяцію кліщів на всіх стадіях його розвитку.

Мета протикліщових заходів в природних біотопах - зниження чисельності іксодових кліщів.

Виконання робіт по протикліщових обробках прилеглої території дитячих установ і місць масового відпочинку у літній період проводиться по розпорядженнях посадовців,що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

Обробці передує обстеження території фахівцями - ентомологами (як правило, співробітниками ФГУЗ «Центр гігієни і епідеміології»), що виявляють ділянки, що підлягають обробці акарицидами.

Ділянки, що особливо часто відвідуються людьми (доріжки, дитячі майданчики і т.д.) не обробляються, вони повинні бути механічно звільнені від трав'янистих рослин і лісової підстилки, де можуть знаходитися кліщі (скошування трави до висоти травостою не більше 7-10 см.)

Обробку слід проводити при сприятливому метеопрогнозі (відсутність опадів) на найближчі 3 дні.

Якщо дозволяють умови, можливо застосування апаратури на автомобілях. Основна умова - забезпечення рівномірного покриття робочою суспензією всієї заданої площі.

Перед відкриттям літніх оздоровчих установи для дітей і підлітків заміського типа, рекомендується проводити бар'єрні обробки території, створюючи бар'єр по периметру огорожі ширина якого не повинна бути менше 30 - 50 м. Для кліщів роду Hyalomma - не менше 100 м.

Акаріцидні обробки проводити за 5-7 днів до заїзду дітей і перед кожним потоком. Термін дії акарицидних засобів на кліщів 20-30 днів. При необхідності за фактом наявності кліщів на обробленій території можлива її повторна обробка. При розташуванні поблизу лісових масивів пришкільних літніх оздоровчих таборів, санаторно-курортних установ, рекомендується проводити обробку території, створюючи бар'єр, ширина якого повинна бути не менше 100м. по периметру огорожі. Населення, що проживає поблизу оброблюваної території, повинне бути завчасно інформовано про місця і терміни обробок, що проводяться. Інформація повинна включати наступні відомості: небезпека кліщів переносників, необхідність обробки і заходу безпеки.

Забороняється обробляти території, розташовані біля рибогосподарських і питних водоймищ на відстані 500 м. від межі затоплення при максимальному стоянні паводкових вод, але не ближче 2 км. від існуючих берегів.

Необхідно своєчасно сповістити власників пасік (не менше ніж за 2 діб) про місця і терміни проведення обробок і необхідності захисту бджіл. В цілях захисту пасік від дії засобу необхідно вивести їх до іншого джерела медозбору на відстані не менше 5км. від оброблюваних ділянок і ізолювати будь-яким способом до 10 діб після обробки[2,15].

Акарицидні препарати з отруйною речовиною альфаметрин характеризуються нервово-паралітичною дією на кліщів. Це проявляється через 5 хвилин - у кліщів настає параліч кінцівок, і вони відпадають від одягу.

До високоефективних акарицидних засобів відносяться наступні: Претікс, Рефтамід Тайговий, Гардекс антиклещ, Пікнік Антикліщ, Торнадо-антикліщ, Максимум-антикліщ, КОМАРОФФ анти кліщ, Бриз-Антикліщ тощо.

Висновки

Дослідження поширення популяцій іксодових кліщів ми проводили в 2014 році у лісовому біоценозі Верхівського лісництва Острозького району.

На території області по літературним джерелам зустрічається 2 представника роду Ixodes - Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) та Ixodes persulcatus (Schulze, 1930)

В результаті облікув на досліджуваній території ми виявили один вид роду Ixodes - Ixodes risinus (Linnaeus, 1758).

Для аналізу кількісних показників популяції Ixodes risinus (Linnaeus, 1758) ми обрали показники обліку популяцій по методиці К.К. Фасулаті, Н. Нутталя, Р.В. Сердюкова та Н. Беклемішева для природніх біотопів, а саме визначили відносну та абсолютну щільність, коефіцієнт зустрічності виду в біотопі.

Показники абсолютної та відносної щільності вказують на нерівномірний розподіл виду на досліджуваній території.

Найбільший коефіцієнт зутрічності спостерігався на дослідних ділянках №1 (16,7%) та №2, найменші - №5 (6,7%).

Найбільша кількість кліщів спостерігалась в тих дослідних ділянках, які характеризувались достатньою зімкненістю крони і помірною вологістю. Найбільша ступінь зустрічності спостерігалась в дубових і в дубово-грабових асоціаціях, вільховиках, ялиново-широколистяних насадженнях. Менша кількість кліщів спостерігалась на ділянках ольсового мілколісся зі слабким розвитком трав'яного покриву і просіками не більше 10 метрів.

Екологічний розподіл кліща в біотопі залежить від коливання чисельності ссавців (гризунів, хижих тощо), в деякій мірі від деревних та чагарникових насаджень, наявності підстилки тощо.

Наші дослідження показали, що напади дорослих кліщів Ixodes risinus L. на собак, велику рогату худобу та людину спостерігається з ранньої весни (кінець квітня) до кінця листопаду.

Дослідження, які були проведені в Верхівському лісництві і в околицях с. Верхів, показали, що в природі, в місцях випасу худоби, на собаках, в травні і в червні зустрічались у великій кількості голодні статевозрілі особини (57,7%), а в червні - тільки німфи. Мінімальні кількість кліщів спостерігалась у другій декаді серпня.

Аналізуючи ступінь насиченості кліщів на тваринах, ми можемо стверджувати, що найбільшу нападають на домашні тварини, в основному, самки і німфи, в залежності від періоду їх активності. Самці нападають менше, вірогідно, це пов'язано з тим, що вони переважно харчуються на дрібних гризунах.

Закліщування тварин широко варіює в залежності від кількості кліщів, які нападають на тварин, і залежить від температури середовища, тому ступінь закліщування тварин є індексом стану погоди, ніж показники істинної щільності кліщів в біотопі.

Чисельність популяції іксодових кліщів напряму залежить від природно-кліматичної зони, мікрокліматичних умов біоти, стану біоценозу і чисельності популяції тварин, на яких проходить процес закліщування.

Список використаних джерел

1. Абуладзе К. І. Паразитологія і інвазивні хвороби сільськогосподарських тварин. / К. І. Абуладзе, Н. В. Демідов, А. А.Непоклонов - М.: Агропроміздат, 1990 - 379 с.

2. Адамович В. Л. Количественные взаимодействия между хазяином и ектопаразитами в биогеоценозе. / В.Л.Адамович -М.:Высшая школа, 1990-167с.

3. Ананьева Л. П. Иксодовые клещевые боррелиозы (Лаймская болезнь). Экология, клиническая картина и этиология. / Л. П. Ананьева - М.: Терапевтический архив, 2000 - 78 с.

4. Бабенко Л. В. Опыт изучения характера распределения пастбищных иксодовых клещей по территории биотопов. / Л. В. Бабенко - М.: Акаропаразитология, 1964 - 337 с.

5. Балашов Ю. С. Іксодові кліщі - паразити і переносники інфекцій. / Ю. С. Балашов - С.: Наука, 1998 - 287 с.

6. Балашов Ю. С. Организм иксоидных клещей как середа обитания трансмисивных иньекций. / Ю. С. Балашов - С.: Наука, 1989 - 230 с.

7. Бей-Бабиенко Г. Я. Общая энтология - 3-е издание. / Г. Я. Бей-Бабиенко - М.: Высшая школа, 1991 - 344 с.

8. Белозеров В. Н. Материалы к биологии клеща. / В. Н. Белозеров - М.: Высшая школа, 2000 - 210 с.

9. Бельгард А. Л. Степное лесоведение. / А. Л. Бельгард. - М.: Лесная промышленность, 1971 - 336 с.

10. Волцит О. В. Биологическое разнообразие иксодовых клещей и методы его изучения. / О. В. Волцит - М.: Зоологические исследования, 1999 - 98 с.

11. Догель В. А. Курс общей паразитологии. / В. А. Догель - М.: Учпедгиз.: 1947 - 372 с.

12. Дубинин В. Б. Исследование адаптации екопаразитов. Паразитологический сборник Зоологического института Акад. наук СССР. / В. А. Дубинин - М.: Высшая школа, 1947 - 222 с.

13. Дубинин В. Б., Строение покровов млекопитающих и птиц как фактор, определяющий видовой состав и локализацию наружных паразитов. / В. Б. Дубинин - М.: «Природа», 1948 - 29 с.

14. Дубинин В. Б. О специфичности перьевых клещей в связи с еволюцией их хозяев. / В. Б. Дубинин - М.: «Усп. соврем. биол.», 1950 - 457 с.

15. Ємчук Є. М. Фауна України. Іксодові кліщі. / Є. М. Ємчук - К.: Вид-во АН УРСР, 1960 - 164 с.

16. Євстаф'єв І. Л. Хвороба Лайма - епізоотологічний аспект. / І. Л. Євстаф'єв - Л.: Наука, 2002 - 73 с.

17. Захватін Ю. А. Акарология - наука о клещах. Учебное пособие. / Ю.А. Захватін - М.: Книжный дом «Либроком», 2012 - 192 с.

18. Кербабаєв Э. Б. Основи ветеринарної акарології. Методи і засоби боротьби з кліщами. / Э. Б. Кербабаєв - М.: Зоологические исследования, 1998 - 187 с.

19. Ковальов Н. Г. Особливості боротьби з кліщем Hyalomma marginatum на території Ставропольського краю. Проблеми сучасної паразитології: Матеріали Міжнародної конференції і III-го з'їзду суспільства, Паразитології, при РАН. / Н. Г. Ковальо, Ю. М. Тохов - С.: Наука, 2003 - 205 с.

20. Коренберг Э. И. Абсолютный учёт взрослых голодных клещей Ixodes persulcatus методом пробных площадок (Ixodidae). / Э. И. Коренберг, Ю. В. Ковалевський - С.: Генеза, 1982 - 229 с.