Особливості розмноження сортів та форм фундука (Corylus domestica Kosenko et Opalko) здерев’янілими стебловими живцями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України

Балабак О.А.

Анотація

Наведено результати досліджень з укорінювання здерев 'янілих живців сортів і форм фундука. Встановлено, що живці мають слабку регенераційну здатність, а їх укорінення залежить від сортових особливостей, строків заготівлі і висаджування їх на вкорінення та використання живців, узятих з певної частини пагона. Показано, що вдосконалення технології стеблового живцювання сортів і форм фундука може бути досягнуто шляхом підбору оптимального сортименту та впровадження агротехнічних заходів.

Ключові слова: сорти і форми фундука, здерев'янілі живці, коренеутворення, частина пагона, строки живцювання.

Аннотация

Приведены результаты исследований по укоренению одревесневших черенков сортов и форм фундука. Установлено, что черенки обладают низкой регенерационной способностью, а их укоренение зависит от сортовых особенностей, сроков заготовки и высаживания их на укоренение, а также использования черенков, взятых из определенной части побега. Показано, что усовершенствование технологии стеблевого черенкования сортов и форм фундука может быть достигнуто путем подбора оптимального сортимента и внедрения агротехнических приемов.

Ключевые слова: сорта и формы фундука, одревесневшие черенки, корнеобразование, часть побега, сроки черенкования.

Annotation

Keywords: hazelnut cultivars and forms, ligneous cuttings, root generation, shoot part, dates of propagation by cuttings.

Постановка проблеми. Вирощування різних генотипів фундука в Україні є новою і перспективною галуззю агропромислового комплексу, зосередженою переважно в південних регіонах країни, яка при цьому забезпечує зайнятість населення та є джерелом поповнення бюджету. Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови нашої країни дозволяють вирощувати високий урожай плодів багатьох сортів і форм фундука. Проте використовується цей природно-енергетичний потенціал ще малоефективно, що зумовлено допущеними помилками як на етапі закладання насаджень, так і в процесі їх експлуатації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Впровадження сортів і форм фундука у промислове і аматорське садівництво України залежить від наявності високоякісного садивного матеріалу в необхідній кількості. Низька ефективність виробництва садивного матеріалу сортів і форм фундука пояснюється відсутністю нових технологій їх розмноження [5, 7].

Для збереження господарсько-цінних ознак та сортових властивостей, збільшення виходу садивного матеріалу і прискорення його вирощування, створення генетично-однорідних клонів є актуальним розмноження стебловими живцями [2, 8].

Морфогенетичні особливості стеблових укорінюваних живців значно залежать від впливу різних агротехнологічних заходів -- сорту, форми, строків заготівлі здерев'янілих живців і висаджування їх на вкорінення, частини пагона, обробки живців перед висаджуванням на вкорінення біологічно-активними речовинами, типу субстрату та ін. Водночас спостерігається активація або інгібування процесів утворення придаткових коренів і приросту надземної частини укорінених живців із високою та низькою регенераційною здатністю [1, 3, 11].

З метою підвищення ефективності вирощування саджанців, сортів і форм фундука із здерев'янілих живців є підбір сортименту для розмноження, вивчення оптимальних строків їх заготівлі та визначення типу пагона. Літературні дані стосовно кореневласного розмноження фундука мають суперечливий характер [6, 8, 10].

Вище зазначені питання і визначили напрям досліджень, метою яких було вивчення регенераційної здатності здерев'янілих живців сортів і форм фундука.

Завдання та методика досліджень. Дослідження проводили впродовж 2010-2015 рр. на дослідно-виробничій дільниці відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин Національного дендрологічного парку «Софіївка»

НАН України за загальноприйнятими методиками [4]. Повністю здерев'янілі однорічні пагони для живцювання сортів і форм фундука заготовляли із сертифікованих маточних трирічних і чотирирічних рослин 1-10 листопада, 1-10 січня і 1-10 березня (за 15-20 діб до набрякання бруньок).

Заготовлені пагони без розгалужень або зі слабким гілкуванням зберігали в поліетиленових мішках заповнених тирсою за температури від 0^-5⁰С. Весною (110 квітня), перед висаджуванням нарізали живці з апікальної, медіальної і базальної частини довжиною 10 і 15 см де нижній зріз робили під брунькою, а верхній за 0,6--1,0 см над нею. Для заготівлі живців використовували пагони товщиною 0,5-0,7 см і довжиною 20-25 см. Кожен з пагонів мав чотири-п'ять вегетативних бруньок або три міжвузля. Нарізування живців проводили секатором, не допускаючи здавлювання тканин деревини і пошкодження тканин кори. Субстратом для вкорінювання живців слугувала суміш верхівкового торфу (рН 6-7) з чистим річковим піском у співвідношенні 4:1.

Висаджування живців на вкорінення проводили 1-10 квітня, після припинення значних нічних заморозків і прогрівання ґрунту до 10--12⁰С, в гряди завдовжки п'ять метрів і завширшки один метр за схемою 5х5 см, заглиблюючи на 2/3 довжини живця. Після висаджування живців на вкорінення проводили рясне зволоження субстрату.

Під час укорінювання живців створювали оптимальні умови для їх життєдіяльності і регенерування адвентивних коренів, де температура повітря поступово підвищувалась від 15⁰С до 22⁰С, субстрату 9-12⁰С, відносна вологість повітря була сталою -- 85-90%. До утворення перших листочків зволоження проводили один раз на добу, а з їх появою проводили періодичне зволоження -- 5-10 с. кож - ні 10-15 хвилин. З підвищенням температури повітря в середовищі вкорінювання та збільшення кількості листків режим дрібнодисперсного зволоження збільшувався до 10-12 с. з перервами до 5-10 хвилин так, щоб вологість субстрату не перевищувала 70+5% від повної вологоємності. Вранці зрошення живців розпочинали о 8-9 годині. Інтенсивність оптичного випромінювання, при цьому становила 200-250 Дж(м².сек). Укорінювання проводили за традиційними технологіями [9].

Спостереження за проходженням процесів коренеутворення проводили через кожні 5 діб. Повторність досліду чотириразова. В кожному повторенні по 25 живців. Враховували початок і масове з'явлення коренів, розвиток надземної частини і ріст коренів, облік вкорінюваності проводили в кінці вегетаційного періоду (1-10 жовтня). При цьому визначали частку укорінених живців, кількість коренів і довжину кореневої системи, а також величину надземної частини кореневласної рослини.

Статистичну обробку даних проводили методом дисперсійного аналізу, використовуючи сучасні комп'ютерні технології (ПІК «Agrostat», MS Office Excel).

Виклад основного матеріалу дослідження. Встановлено, що вкорінювання здерев'янілих стеблових живців досліджуваних сортозразків залежить від строку їх заготівлі та частини пагона. Аналіз представлених даних свідчить про те, що здатність до формування придаткових коренів у живців кожного досліджуваного генотипу рослин фундука проявляється досить слабко.

Укорінюваність одновузлових і двовузлових здерев'янілих стеблових живців досліджуваних сортозразків фундука, заготовлених з апікальної, медіальної і базальної частини пагона в різні строки живцювання у середньому за роки випробування становила відсотковий нуль.

Серед одновузлових і двовузлових здерев'янілих живців в процесі їх укорінювання виявлено інтенсивне калюсоутворювання, особливо у живців заготовлених з базальної частини пагона, де розмір утвореного калюса в 3,5--5,0 разів перевищував у апікальних та в 2,0-2,5 рази був більшим, ніж у медіальних. регенераційний живець фундук стебловий

Аналізуючи вплив термінів живцювання (1-10.ХІ; 1-10.І; 1--10.ІІІ) на вкорінюваність різнотипних здерев'янілих живців досліджуваних сортів і форм фундука слід відмітити, що вона підвищується, але незначно зі збільшенням кількості вузлів. Істотну перевагу в укорінюваності мали тривузлові і чотиривузлові живці, незалежно від частини пагона, з якої вони були заготовлені.

Укорінюваність здерев'янілих тривузлових живців, у середньому за роки випробування, залежно від строків живцювання і типу пагона становила: у сорту Галле (контроль) -- апікальних живців 0,2 (1--10.ХІ)--0,3 (1--10.ІІІ), медіальних -- 0,5, базальних -- 0,7--0,8 %; у сорту Косфорд -- апікальних живців 0,3--0,4, медіальних -- 0,3--0,4, базальних -- 0,5--0,7 %; у сорту Дар Павленка -- апікальних живців 0,4--0,5, медіальних -- 0,9--0,9, базальних -- 1,1--1,4 %; у сорту Дохідний -- апікальних живців 0,7--0,8, медіальних -- 0,9--1,3, базальних -- 1,3--1,9 %; у сорту Долинський -- апікальних живців 0,5--1,1, медіальних -- 0,9--1,8, базальних -- 1,4--2,1 %; у сорту Україна-50, -- апікальних живців 0,5--0,9, медіальних -- 0,8--1,3, базальних -- 1,8--2,4 %; у сорту Шедевр -- апікальних живців 0,2--03 %, медіальних -- 0,2--04 %, базальних -- 0,5--0,8 %; у сорту Трапезунд -- апікальних живців 0,1--0,2 %, медіальних -- 0,3--0,4 %, базальних -- 0,--0,6 %; у сорту Футкурамі -- апікальних живців 0,1%, медіальних -- 0,1--0,3 %, базальних -- 0,3--0,5 %; у сорту Черкеський-2 -- апікальних живців 0,1 %, медіальних -- 0,2-- 0,3 %, базальних -- 0,4--0,6 % (табл. 1).

Найбільший вплив на рівень досліджуваного показника мав фактор «частина пагона» -- 5% і «строк заготівлі пагонів» -- 10%. До групи за розмірами калюса більше 3 см необхідно віднести генотипи Трапезунд, Футкурамі, Черкесь- кий-2 і Софіївський-1, які характеризуються слабкою здатністю до регенерування адвентивних коренів.

Що стосується формозразків, то укорінюваність здерев'янілих тривузлових живців, у середньому за роки випробування також була досить слабкою. Так залежно від строків живцювання і типу пагона становила: у форм Софіївський-1 -- апікальних живців 0,1--02 %, медіальних -- 0,3--0,4 %, базальних -- 0,5--0,7 %; Софіївський-2 -- апікальних живців 0,4--0,7, медіальних -- 0,8--1,2, базальних -- 1,1--1,8 %; Софіївський-3 -- апікальних живців 1,2--1,5, медіальних -- 1,4--1,9, базальних -- 2,1--2,6 %; Софіївський-15 -- апікальних живців 1,2--1,8, медіальних -- 1,9--2,3, базальних -- 2,5--3,1 % (табл. 2).

Найбільшу частку укорінення зафіксовано у живців які заготовляли 1--10 березня: у сорту Дохідний (1,9 %), Долинський (2,1 %), Софіївський-15 (3,1 %), Софіївський-2 (1,8 %), Софіївський-3 (2,6 %) та Україна-50 (2,4 %), заготовлених з базальної частини пагону. Живці сортів Дар Павленка, Галле, Косфорд вкорінювалися слабше (0,7--1,4 %), а живці сортів Трапезунд, Футкурамі, Черкеський-2 і Софіївський-1 мали найнижчу вкорінювальну здатність.

Таблиця 1. Вихід укорінених тривузлових здерев'янілих стеблових живців сортозразків фундука залежно від строків живцювання (середнє за 2010-2015 рр.), %

Примітка: живці, заготовлені: А -- з апікальної частини пагона; М -- з медіальної; Б -- з базальної.

Таблиця 2. Вихід укорінених тривузлових здерев'янілих стеблових живців формозразків фундука залежно від строків живцювання (середнє за 2010-2015 рр.), %

Аналізуючи показники виходу вкорінених тривузлових здерев'янілих стеблових живців, заготовлених з різних частин пагона, слід зазначити, що істотне збільшення відсотку їх укорінення спостерігалось у кожного сорту по різному. Серед тривузлових живців кращу вкорінюваність мали живці з базальної частини пагона, яка в 0,5-0,8 рази перевищувала апікальні та медіальні.

Встановлено, що у варіанті досліду, де заготівлю пагонів проводили взимку (1-10 січня), здатність тривузлових здерев'янілих живців до коренеутворення була дуже слабкою (живці майже не вкорінювались) і поступалась живцям за строками заготівлі пагонів 1-10 листопада і 1-10 березня, у всіх досліджуваних сортів і форм незалежно від частини пагона. Найнижчу вкорінюваність зафіксовано у апікальних живців. Здерев'янілі тривузлові живці регенерують калюс і придаткові корені інтенсивніше порівняно з одно- і двовузловими. Однак, етап коренеутворення у висаджених живців не завершується восени (1-10 жовтня), а продовжується, що викликає загибель новоутвореної неадаптованої рослини у зимовий період.

Висновки

Вища здатність до коренеутворення проявляється у тривузлових здерев'янілих живців фундука форм Софіївський-15, Софіївський-3, Софіївський-2 та сортів Україна-50, Долинський, Дохідний та Дар Павленка, які були заготовлені з базальної частини пагона та висаджені в гряди з підготовленим субстратом на вкорінення в першій декаді березня, але в цілому використання даного способу розмноження є малоефективним.

Список використаної літератури

1. Балабак А. Ф. Кореневласне розмноження малопоширених плодових і ягідних культур / А. Ф. Балабак. -- Умань : УВПП "Графіка ", 2003. -- 109с.

2. Балабак О. А. Перспективи вирощування форм, сортів і гібридів фундука в Україні / О. А. Балабак // Актуальні питання сучасної аграрної науки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (19-20 листопада 2014р.). - К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2014. - С. 117-119.

3. Иванова З. Я. Биологические основы и приёмы вегетативного размножения древесных растений стеблевыми черенками / З. Я. Иванова. -- К.: Наукова думка. -- 1982. -- 281 с.

4. Кондратенко П. В. Методика проведення польових досліджень з плодовими культурами / П. В. Кондратенко, М. О. Бублик. -- К.: Аграрна наука, 1996. -- 95 с.

5. Косенко І. С. Фундук: Прикладна генетика, селекція, технологія розмноження і виробництво / І. С. Косенко, А. І. Опалко, О. А. Опалко // - К.: Наукова думка, 2008. - С. 70-72.

6. Кренке Н. П. Регенерация растений / Н. П. Кренке. -- М.: Изд-во АН СССР, 1950. -- 682 с.

7. Майдебура В. И. Выращивание плодовых саженцев / В. И. Майдебура. -- К.: Урожай, 1989. -- 168 с.

8. Поликарпова Ф. Я. Выращивание посадочного материала зелеными черенками / Ф. Я. Поликарпова. -- М., 1991. -- 95 с.

9. Тарасенко М. Т. Зеленое черенкование садовых и лесных культур / М. Т. Тарасенко. -- М.: Изд-во МСХА, 1991. -- 270 с.

10. Hans-Peter Maier. Rozmnazanie roslin / Hans-Peter Maier. -- Polska: Hachette, 2005. -- 64 P., Retounard D. Rozmnazanie 250 roslin przez sadzonki / D. Retounard. -- Warszawa: «Wydawca Deltas), 2005. -- 320 P. (Р 171).

11. Hrynkiewicz-Sudnik J. Rozmnazanie drzew i krzewow lisciastych / J. Hrynkiewicz-Sudnik, B. Sзkowski, M. Wilczkiewicz. -- Polska: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2001. -- 636 P. (Р 381, 423).

Размещено на Allbest.ru