Визначення структурних компонентів природничої обдарованості
Поняття і структура природничої обдарованості, причини її появи і трансформації в інші види обдарованості. Обґрунтування твердження, що природнича обдарованість з’являється в онтогенезі раніше за інші види обдарованості і лежить в основі більшості з них.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.02.2018 |
| Размер файла | 26,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТІВ ПРИРОДНИЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ
Т.Г. Горчак
РЕЗЮМЕ
природничий обдарованість трансформація
В статті розглянуто поняття та структуру природничої обдарованості, причини її появи та трансформації в інші види обдарованості. Автором запропоновано та обґрунтовано твердження, що природнича обдарованість з'являється в онтогенезі раніше за інші види обдарованості та лежить в основі більшості з них.
Ключові слова: природнича обдарованість, натуралістичне мислення, природнича креативність, мотивація до природничої діяльності.
РЕЗЮМЕ
Определение структурных компонентов естественно-научной одаренности
Т.Г. Горчак
В статье рассмотрены понятие и структура естественнонаучной одаренности, причины ее появления и трансформации в другие виды одаренности. Автором предложено и обосновано утверждение, что естественнонаучная одаренность появляется в онтогенезе раньше других видов одаренности и лежит в основе большинства из них.
Ключевые слова: естественнонаучная одаренность, натуралистическое мышление,
естественнонаучная креативность, мотивация к естественнонаучной деятельности.
THE SUMMARY
Determination of the structural components of natural science talent
T.G. Horchak.
The essence and structure of natural science talent, the reasons for its emergence and transformation into other forms of giftedness discussed in this article. The author suggested and substantiated allegation that naturalistic talent appears in ontogenesis before other talents, and it is the basis of most of them. The results will help to release naturalistic talent in an independent area of psychological and educational research.
Key words: natural science talent, naturalistic mindset, naturalistic creativity, motivation to naturalistic activity.
Постановка проблеми. Однією із важливих психолого-педагогічних проблем в сучасному світі є виявлення, навчання та виховання обдарованої особистості. Обдаровані діти - це величезне загальнолюдське багатство, неоціненний національний статок. Сам факт існування обдарованих дітей гарантує людству гідне існування і перспективи сталого розвитку. В сучасному суспільстві особливого значення набувають природничі науки, які є основою інноваційної економіки, наукоємних і ресурсозберігаючих технологій, попередження екологічних катастроф, вирішення завдань медицини та ін. У зв'язку з цим актуалізується питання підготовки висококваліфікованих, творчих фахівців в цій галузі. І, зокрема, постає питання виявлення та розвитку природничо обдарованих дітей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феномен обдарованості, її природу, структуру, особливості діагностики досліджували багато зарубіжних та вітчизняних вчених. Серед них Дж. Гілфорд, Дж. Рензуллі, Б. Блум, Д. Векслер, Дж. Рамен, П. Торренс, Ф. Уільямс (США); Ю. Бабаєва, Д. Богоявленська, С. Дерябо,
В. Лебедєва, О. Матюшкін, В. Орлов, В. Панов, М. Холодна, В. Шадріков, В. Юркевич, Є. Яковлєва (Росія); Л. Бандура, Е. Бернацька, І. Божим, Д. Наконечна (Польща); О. Антонова, О. Кульчицька, О. Матюшкін, В. Моляко, О. Музика, П. Тадеєв, (Україна) та ін.
Обдарованість особистості - складне і багатогранне явище. Існує чимало визначень поняття обдарованість. Дослідники також по різному підходять до класифікації видів обдарованості. Одні виокремлюють загальну і спеціальну обдарованість. Інші акцентують увагу на таких її видах, як інтелектуальна обдарованість, академічна обдарованість, творча обдарованість, обдарованість, яка характеризується особливими успіхами в певних видах діяльності. Особливий інтерес вчених до спеціальної обдарованості виник після виділення Г. Гарднером окремих видів інтелекту (лінгвістичного, музичного, логіко-математичного, просторового, тілесно-кінестетичного, міжособистісного, внутрішньособистісного, натуралістичного). Це дало змогу дослідникам говорити про типи обдарованості відповідно видів інтелекту за Г. Гарднером, в т. ч. і про природничу обдарованість.
Питання обдарованості, її класифікація, діагностика висвітлені в численних публікаціях. Але спеціальним видам обдарованості вченими приділено менше уваги. Так, технічну обдарованість вивчав В. Моляко, педагогічну - О. Антонова, інтелектуальну - Ю. Гільбух, О. Кульчицька, лінгвістичну - М. Тадеєва.
Разом з тим, аналіз робіт різних авторів показує, що питання природничої обдарованості - її визначення, структура, характеристики - є недостатньо дослідженим.
Тому метою статті було сформулювати власне бачення сутності та визначити структурні компоненти природничої обдарованості.
Виклад основного матеріалу. Якщо термін «обдарованість» вживати лише стосовно людини, а ми, зважаючи на обмежені обсяги статті, не будемо заглиблюватися в питання зоопсихології або порівняльної психології, то природнича обдарованість - це вроджена властивість будь-якого індивідуума Homo sapiens. Недарма, як зазначалося вище, в чисельній психолого-педагогічній літературі відсутнє чітке визначення цього поняття. Це як повітря, до якого ми звикли і зазвичай не помічаємо. Здатність людини пристосовуватися до природного середовища, потреба дитини досліджувати його з самих перших кроків - основа виживання і успішної адаптації.
Можна навіть ризикнути припустити, що природнича обдарованість з'являється в онтогенезі раніше за інші і лежить в основі більшості інших видів обдарованості.
Для обґрунтування цієї тези, на нашу думку, доцільно звернутися до антропології. Є чимало описів людських суспільств, що стоять на порівняно низьких щаблях соціального розвитку. Наприклад, в тропічних лісах на сході о. Суматра (Індонезія) існує плем'я кубу. Частина людей кубу, яка ще не зазнала тиску цивілізації та не перейшла до осілого способу життя, ще й досі займається збиральництвом і полюванням. Вони живуть невеликими групами по кілька особин, весь час мігрують по лісі. Незважаючи на дуже низький рівень розвитку знарядь (основний інструмент - загострена бамбукова палиця), ці люди чудово пристосувалися до життя в тропічному лісі. Діти з 10-12 річного віку залишають батьків, живуть самостійно або шукають собі пару. Середня тривалість життя - близько 30 років. Музика або танці, навіть у вигляді елементарної ритміки, відсутні, якісь прояви образотворчого мистецтва, хоча б у вигляді елементарного орнаменту, відсутні. Словниковий запас невеликий, лише декілька сотень слів, більшість з яких запозичено з малайзійської мови. В самій мові кубу немає таких понять, як час або вік. Відсутні елементарні прояви релігійності, навіть на рівні шаманізму [5].
Можна навести ще цілу низку ознак, які характеризують примітивний рівень розвитку цього суспільства. Розглядаючи плем'я кубу, як і будь-який інший народ, що за рівнем свого розвитку стоїть біля самих початків соціальної еволюції, мимоволі напрошується думка, що здатність до адаптації за будь-яких умов оточуючого середовища, природнича спрямованість мислення (можна вважати - обдарованість) первинна. Вона є базовою, і тому може лежати в основі більшості інших видів обдарованості, які проявляються лише на вищих щаблях розвитку суспільства.
Відомо, що джерелом знання первісної людини була її трудова діяльність, у ході якої накопичувався досвід, зіставлялися причини і наслідки явищ, узагальнювалися і систематизувалися спостереження. Умови життя в першу чергу вимагали нагромадження знань про навколишню природу. На прикладі аборигенів Австралії, бушменів Африки, племен Вогненної Землі та ін. видно, що члени ранньої родової общини мали чималий запас фактичних даних у сфері прикладної географії, ботаніки, зоології, мінералогії, метеорології й інших знань про живу та неживу природу. Щоб підтримувати своє існування, вони повинні були досконало знати топографію кормової території, корисні та шкідливі властивості рослин, шляхи пересування і звички тварин, особливості різних мінералів, видів деревини й інших матеріалів для виробів, уміти передбачати погоду та читати сліди [9]. Незрівнянно обмеженішими у них залишалися узагальнені абстракті поняття, наприклад математичні. Тук, у аборигенів Австралії були тільки три, у бушменів - чотири, а у вогнеземельців - п'ять числових позначень. Щоб сказати «п'ять», австралієць говорив «три» і «два»; будь-які числа понад 10 виражалися поняттям «багато». Сама абстрактність чисельних уявлень була відносною: багато дослідників відзначали, що примітивні народи уявляють собі не числа взагалі, а лише числа визначених предметів.
Щодо питання коли і як з'явилося образотворче мистецтво, то й дотепер ведуться численні суперечки. Так, існує думка, що піздньо-палеолітичні зображення виникли в результаті тривалого поетапного процесу, початок якого прослідковується вже в чашоподібних заглибленнях та охрових плямах і смугах на кам'яних плитках з мустьєрського гроту Ля Феррасі у Франції. Відповідно іншої думки, ці знахідки вказують лише на появу зачатків абстрактного мислення, а образотворча діяльність виникає тільки в «готовому людському суспільстві», тобто на межі пізнього палеоліту. Виникнення інших видів мистецтва прослідковується етнографічно. В усній творчості спочатку з'явилися перекази про походження людей та їхні звичаї, подвиги предків, виникнення світу й різних явищ природи. Незабаром сюди додалися розповіді та казки [9].
У музиці вокальна або пісенна форма, очевидно, передувала інструментальній. Принаймні, вогнеземельцям та народу ведда (о. Шрі-Ланка), що мали нескладні мисливські й інші пісні, не був відомий жодний музичний інструмент. До числа найдавніших видів первісного мистецтва відносяться танці. Як правило, первісні танці колективні. Це імітація сцен полювання, рибальства, збирання, воєнних дій тощо [5].
Отже, якщо розглядати еволюцію людського суспільства і розвиток культури, то навіть неозброєним оком видно, що природничі знання були первинними. Людина вже за визначенням просто зобов' язана більшою чи меншою мірою володіти елементами природничої обдарованості. Хоча ця необхідність була можливо й вимушена. Допитливий розум людини перш за все зупинявся на об'єктах доступних для пізнання. Розвиток цивілізації розширював коло цих об'єктів і трансформував прояви вроджених складових успішної когнітивної діяльності.
Тому, на нашу думку, в процесі індивідуального розвитку людини (або онтогенезу) вона (природнича обдарованість) є базовою і поступово заміщається іншими видами обдарованості (художня, математична ...). В цьому немає нічого дивного, якщо розглядати онтогенез, як коротке повторення філогенезу. Змінюються умови існування, технології, людина все менше й менше залежить від примх природи. А оскільки призначення обдарованості, як вже зазначалося, це максимальна адаптація до світу, оточення, уміння вирішувати непередбачувані проблеми, то й природнича обдарованість поступово відтісняється на другий план.
При цьому, інші види обдарованості вторинні, вони проявилися пізніше і є результатом розвитку суспільства, науки, культури. Тому, що стосується обдарованості у сфері природничих наук, завдання педагога полягає не лише (і не стільки) в її виявленні, а й у збереженні та сприянні розвитку таких здібностей.
Обдарованість є однією з найважливіших психічних функцій впорядкування системи «людина - світ». Обдарованість тісно пов'язана зі всіма психічними проявами людини: сенсорними і когнітивними характеристиками, свідомістю, емоційною сферою і т. д. Основні функції обдарованості - максимальна адаптація до світу, оточення, знаходження вирішення складних проблем, які вимагають саме творчого підходу. Оскільки такі ситуації трапляються в житті кожної людини і досить часто, то логічно припустити, що кожна людина в принципі повинна отримати певний потенціал можливостей, здатність до адекватної адаптації. Це стосується як спадкових чинників, так і набутого досвіду. В цьому сенсі невірно трактувати обдарованість як унікальне явище. Вважається, що спеціальна обдарованість, яка нерозривно поєднана із загальною обдарованістю, передбачає наявність конкретних можливостей ефективно здійснювати певні види діяльності. Спеціальна обдарованість характеризується наявністю у суб'єкта чітких, проектованих на зовні знань, які швидко і конкретно проявляються через функціонування стратегій планування та вирішення проблем [7, 6-7].
Серед багатьох концепцій обдарованості досить популярною на сьогоднішній день залишається модель обдарованості Дж. Рензуллі, згідно якої обдарованість - це поєднання трьох компонентів: вищих за середній рівень розумових здібностей, креативності і мотивації, орієнтованої на виконання завдання [12].
П. Торренс запропонував концепцію обдарованості, яка також складається з трьох компонентів: творчих здібностей, умінь, мотивації [13].
На думку Д. Богоявленскої, В. Щадрикова та інших розробників «Робочої концепції обдарованості», обдарованість - це системна, динамічна якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною високих результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми [8, 5]. Вони виділяють два фактори обдарованості, які і є основними: "інструментальний" і "мотиваційний". Цей підхід дещо нагадує модель Дж. Рензуллі. Але якщо Дж. Рензуллі виділяє три фактори, то автори "Робочої концепції обдарованості" інтегрують видатні здібності й креативність в один фактор - "інструментальний". Вони пропонують розглядати обдарованість у двох основних аспектах: "можу" й "хочу" [8].
А. Матюшкін визначає обдарованість як комплекс інтелектуальних, творчих та мотиваційних чинників. У структурі творчої особистості він виокремлює 5 структурних компонентів [6]:
- домінуюча роль пізнавальної мотивації;
- дослідницька, творча активність, яка проявляється у знаходженні нового, у постановці і вирішенні проблем;
- можливість досягнення оригінальних рішень;
- можливість прогнозування і передбачення;
- здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки.
Аналізуючи ці та інші концепції обдарованості, ми прийшли до висновку, що більшість з них в основу обдарованості включають три основних структурні компоненти: інтелект, креативність (творчість), мотивацію.
На основі цього ми пропонуємо своє тлумачення природничої обдарованості. Отже, природнича обдарованість - це системна якість психіки, яка являє собою сукупність натуралістичного (природничого) інтелекту, природничої креативності, мотивації до виконання природничих завдань, які уможливлюють досягнення високих результатів в галузі природничих наук.
Зрозуміло, що певний рівень розумових здібностей і креативність необхідні для успішної діяльності в будь-який сфері. Але не менш важливою характеристикою обдарованості особистості є мотивація.
В даний час мотивація як психічне явище трактується по-різному. В одному випадку - як сукупність факторів, що підтримують і направляють, тобто визначають поведінку (К. Мадсен, Ж. Годфруа), в іншому випадку - як сукупність мотивів (К. Платонов), в третьому - як спонукання, що викликає активність організму і визначає її спрямованість. Крім того, мотивація розглядається як процес психічної регуляції конкретної діяльності (М. Магомед-Емінов), як процес дії мотиву і як механізм, що визначає виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності (І. Джидар'ян), як сукупна система процесів, що відповідають за спонукання і діяльність (В. Вілюнас). В. Шадриков вважає, що мотивація обумовлена потребами та цілями особистості, рівнем домагань і ідеалами, умовами діяльності (як об'єктивними, зовнішніми, так і суб'єктивними, внутрішніми - знаннями, вміннями, здібностями, характером) і світоглядом, переконаннями і спрямованістю особистості і т. д. З урахуванням цих факторів відбувається прийняття рішення, формування намірів [4, 65].
Мотив розглядають з різних аспектів: як спонукання, потребу, ціль, намір, властивості особистості, стан особистості. Є. Ільїн говорить про мотив, як про складне інтегральне психологічне утворення. Структура мотиву складається з тих компонентів (біологічні та соціальні потреби, обов'язок, інтереси, оцінка своїх можливостей, прогнозування наслідків і т.д.), які зумовили прийняте людиною рішення [4].
Відсутній єдиний підхід і щодо класифікації мотивів. Так, поділ мотивів на біологічні та соціальні, виділення мотивів самоповаги, самоактуалізації, мотивів-прагнень до результату (мотиви досягнення), мотивів- прагнень до самої діяльності, мотивів до успіху і уникнення невдачі у своїй основі базуються на виділенні і класифікації різних видів потреб людини (біологічних і соціальних). За видами активності, що проявляється людиною, мотиви поділяються на мотиви спілкування, гри, навчання, професійної, спортивної та громадської діяльності і т. д. [4, 139].
Але в даному випадку варто говорити не про відсутність або наявність тих чи інших мотивів, а про їх ієрархію. Найбільш бажане, з погляду обдарованості, домінування мотивів, пов'язаних зі змістом навчання (орієнтація на оволодіння новими знаннями, фактами, явищами, закономірностями; орієнтація на засвоєння способів придбання знань і т.п.). Домінування цієї групи мотивів, за Дж. Рензуллі і Е.П. Торренсом, одна із провідних характеристик дитячої обдарованості. Розумова робота, виконувана не через почуття обов'язку, не для одержання високої оцінки й не для того, щоб перемогти в олімпіаді або в конкурсі, а тому, що хочеться самому, тобто на основі внутрішньої потреби, тісно пов'язана з діяльністю центру позитивних емоцій.
Мотиваційний аспект природничої обдарованості може бути охарактеризований такими ознаками: а) яскраво виражений інтерес до пізнання природи, захоплення при вирішенні природничих завдань, наявність почуття задоволення при їх виконанні; б) неприйняття стандартних підходів до вирішення природничих завдань, пошук власних шляхів; в) висока критичність до результатів власної праці, прагнення до досконалості.
Діти з мотивацією до виконання природничих завдань одержують задоволення від дій, пов'язаних із пізнанням природи, наприклад, це спостереження за птахами, колекціонування метеликів та інших комах, дослідження дерев або догляд за тваринами. Вони також люблять ходити в гори, на екскурсії, у походи. Їм подобається вивчати рослини і тварин, знаходити взаємозв'язки і залежності між об'єктами живої та неживої природи, причини і наслідки фізичних, хімічних та біологічних процесів. Для них важливо, щоб навчання проходило на відкритому просторі. Ці діти із задоволенням виконують проектні завдання, пов'язані з вивченням природних явищ тощо.
Наслідками вище перерахованих ознак є надзвичайна наполегливість і працелюбство, допитливість, які призводять до визначних результатів в галузі природознавства.
Говорячи про натуралістичний інтелект, ми також спираємось на теорію множинного інтелекту американського психолога Говарда Гарднера. Він пропонує три визначення поняття „інтелект”: 1) інтелект - це своєрідна риса усіх людських істот; 2) інтелект - це якість, на основі якої люди відрізняються один від одного; 3) інтелект - це спосіб виконання людиною певного завдання з урахуванням своїх інтересів, можливостей [2, 16]. Г. Гарднер стверджує, що всі люди володіють не одним загальним інтелектом, а рядом відносно автономних інтелектів, які утворюють унікальний для кожної людини когнітивний профіль: лінгвістичний, музичний, логіко-математичний, просторовий, тілесно-кінестетичний, міжособистісний, внутрішньо-собистісний, натуралістичний. Натуралістичний інтелект (naturalistic intelligence) дозволяє людським істотам розпізнавати, категоризувати і використовувати властивості довкілля. Він полягає в розумінні цілісності природного світу, умовності поділу об'єктів на систематичні групи, внутрішніх взаємозв'язків об'єктів живої та неживої природи. Передбачає здатність відчувати та розуміти природу, до вивчення флори і фауни, світу природи, схильність до продуктивної діяльності (рослинництво, тваринництво, бджільництво, рибальство тощо), або заняття біологічними науками [11].
Томас Армстронг (доктор філософії, США) пояснив цей тип інтелекту як здатність бачити світ природи під іншим кутом, розуміння взаємодії природи із цивілізацією, симбіотичних взаємин властивих природі, життєвих циклів природи. Так, Чарльз Дарвін, Джон Мюїр, Едвард Уілсон володіли розвинутим натуралістичним інтелектом [10].
Наступним компонентом природничої обдарованості є природнича креативність. Креативність являє собою складне явище, яке має багато визначень, теорій, концепцій. Богоявленська Д.Б. визначає креативність як здатність адаптивно реагувати на потребу нових підходів і продуктів. Ця здатність дозволяє також усвідомлювати нове в бутті, хоча сам процес може мати як свідомий, так і несвідомий характер; здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації [1]. П. Торренс розглядає креативність як здатність до творчого (дивергентного) мислення [13]. Дж. Гілфорд також визначив креативність як «дивергентне мислення» і виділив такі основні її параметри [3]:
1) здатність до виявлення і постановки проблем;
2) здатність до генерування великого числа ідей;
3) гнучкість або здатність до продукування різноманітних ідей;
4) оригінальність або здатність відповідати на подразники нестандартно;
5) здатність удосконалювати об'єкт додаючи деталі;
6) здатність вирішувати проблеми або здатність до аналізу і синтезу.
Г. Гарднер виділяє декілька типів креативності відповідно до типів інтелекту [11]. Це дає нам змогу говорити про натуралістичну (природничу) креативність, яка передбачає дослідницьку активність в галузі природознавства, здатність бачити нові аспекти звичайних природних явищ, можливість знаходження оригінальних рішень та прогнозування наслідків.
ВИСНОВКИ
Отже, можна припустити, що природнича обдарованість з'являється в онтогенезі раніше за інші і лежить в основі більшості видів обдарованості. Сутність і структура обдарованості в галузі природничих наук полягає в сукупності трьох взаємопов'язаних компонентів: натуралістичного (природничого) інтелекту, природничої креативності, мотивації до виконання природничих завдань.
ЛІТЕРАТУРА
1. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей: монография / Д.Б. Богоявленская. - Самара: Издательский дом «Федоров», 2009. - 416 с.
2. Гарднер Г. Структура разума: теория множественного интеллекта / Г. Гарднер; пер. с англ. - М.: ООО «И.Д. Вильяме», 2007. - 512 с.
3. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта / Дж. Гилфорд // Психология мышления. - М.: Прогресс, 1965. - С.433-456.
4. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2002 - 512 с.
5. Маретин Ю.В. Кочевые кубу Восточной Суматры и их место на ступенях эволюции общества / Ю.В. Маретин // Охотники, собиратели, рыболовы. - М.: Наука, 1972. - С. 91-107.
6. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности / А.М. Матюшкин // Вопросы психологии. - 1989. - № 6. - С. 143-149.
7. Моляко В. А. Техническая творческая одаренность / В.А. Моляко // Наука - педагогу. - 2005 - № 1. - С. 6-18.
8. Рабочая концепция одаренности / под общей ред. Д.Б. Богоявленськой. - [2-изд., расшир. и перераб.]. - М.: 2003. - 94 с.
9. Юрій М.Ф. Антропологія: навчальний посібник / М.Ф. Юрій - К.: Дакор, 2008. - 424 с.
10. Armstrong T. Multiple intelligences in the classroom / T. Armstrong. - [3rd ed.]. - Alexandria, Virginia USA: ASCD, 2009. - 246 р.
11. Gardner H. Intelligence reframed: multiple intelligences for the 21st century / H. Gardner. - New York: Basic Books, 1999. - 293 р.
12. Renzulli J.S. The three-ring conception of giftedness: A developmental model for creative productivity // R.J. Sternberg, J.E. Davidson (Eds.). Conceptions of Giftedness. - New York: Cambridge University Press, 1986. - P. 53-92.
13. Torrance E. Guiding creative talent / Е. Torrance - Englewood Cliffs. NY. Prentice-Hall, 1964. - 128 р.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Технології одержання рекомбінантних молекул ДНК і клонування (розмноження) генів. Створення гербіцидостійких рослин. Ауткросінг як спонтанна міграція трансгена на інші види, підвиди або сорти. Недоліки використання гербіцид-стійких трансгенних рослин.
реферат [17,5 K], добавлен 27.02.2013Людина та її біологічні і соціальні ознаки. Поняття здібності, її структура і види. Біологічний годинник. Темперамент людини. Види пам`яті. Групи рис характеру, що утворюють симптомокомплекси. Класи емоційних станів людини. Основні функції мислення.
презентация [675,2 K], добавлен 23.10.2013Фітоценоз — рослинне угруповання, закономірне поєднання флори на території із характерними для неї умовами місцезростання. Властивості фітоценозів, їх добова, сезонна і річна мінливість. Поняття, види та причини утворення автогенних та алогенних сукцесій.
презентация [880,9 K], добавлен 17.11.2014Умови існування плазунів в кінці палеозою і в мезозої. Причини швидкого розвитку плазунів, їх панівне положення в мезозої. Різноманітність давніх плазунів, шляхи їх еволюції. Основні групи древніх плазунів. Причини вимирання більшості груп плазунів.
курсовая работа [3,3 M], добавлен 21.09.2010Історія відкриття зчепленого успадкування, його види та умови виникнення; розрахунок частоти рекомбінацій. Основні положення хромосомної теорії Моргана. Поняття цитогенетичного картування хромосом. Поняття кросинговеру; інтерференція, коінденція.
презентация [3,0 M], добавлен 28.12.2013Огляд деяких тварин нашої планети, які здатні здивувати будь-кого своєю зовнішністю: ай-ай, або мадагаскарська руконіжка; китоголов або королівська чапля; карликова ігрунка, рожевий броненосець, носач, тапір, сакі, ангорський кролик, аксолотль та інші.
презентация [1,1 M], добавлен 08.02.2014Клас плазуни або рептилії: поведінка, спосіб життя, размноження та значення в природі. Види плазунів, занесені до міжнародної Червоної Книги та до Червоної Книги України, їх характеристика. Закони, за якими зберігаються занесені до Червоної книги види.
курсовая работа [44,1 K], добавлен 13.06.2009Важкі метали в навколишньому середовищі. Їх хімічні властивості і роль для живої природи. Вплив важких металів на ріст і розвиток рослин. Важкі метали - забруднювачі навколишнього середовища. Межі витривалості навантаження важкими металами.
реферат [28,7 K], добавлен 31.03.2007Дослідження та визначення головних аспектів розвитку флори на Землі. Різноманіття існуючих нині і живших раніше на Землі рослин як результат еволюційного процесу. Вивчення механізмів зміни, розмноження та реплікації генетичної інформації рослинного світу.
реферат [1,1 M], добавлен 12.03.2019Сутність та сучасні погляди на природній відбір як головний рушійний чинник еволюції живих організмів. Основний закон спадкування, поняття і значення кросинговеру та мутацій. Особливості та види форм природного добору, напрямки еволюційного процесу.
реферат [30,9 K], добавлен 04.09.2010
