Основи природознавства

7. На схемі цифрами позначено етапи життєвого циклу папоротеподібних. Використовуючи підручник, запишіть їх під схемою. В описі життєвого циклу допишіть пропущенні поняття та пояснення. Зафарбуйте зеленим кольором фотосинтезуюче покоління.

Спори розгляньте під мікроскопом.

У життєвому циклі папоротеподібних чергуються два покоління ? нестатеве та статеве.

Запитання для контролю

1. Яку будову мають мохоподібні, папоротеподібні, плауноподібні та хвощеподібні?

2. Які ознаки у зовнішній будові свідчать про те, що ці рослини пристосовані до життя на суходолі?

3. Які особливості будови і життєдіяльності вищих спорових рослин не дали їм змогу опанувати повністю суходіл?

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №7

Тема: Гриби та лишайники. Будова і різноманітність грибів та лишайників

Мета: ознайомитися із будовою лишайників, вищих та нижчих грибів; виявити ознаки, за якими гриби виділяють у окреме царство.

Обладнання: мікропрепарат мукора, шматок хліба з цвіллю, живі гриби, муляжі плодових тіл та шапкових грибів, мікроскоп.

План заняття

1. Ознайомитися з характерними особливостями будови нижчих грибів, на прикладі мукору.

2. Вивчити характерні особливості будови вищих грибів на прикладі шампіньйона.

3. Ознайомитися з особливостями будови і розмноження Відділу Лишайники на прикладі графісу.

4. Познайомитися з різноманітністю отруйних та їстівних грибів (розробити альбом-презентацію їстівних та отруйних грибів).

Загальна інформація

Гриби ? група гетеротрофних організмів, які не містять хлорофілу. Гриби об'єднують в окрему систематичну групу ? царство (поряд з царствами тварин і рослин). Це одноклітинні й багатоклітинні організми. Нині систематики налічують понад 100 тис. видів грибів.

Гриби займають проміжне положення між тваринами і рослинами, оскільки характеризуються низкою ознак, що роблять їх подібними, з одного боку, до тварин (в оболонці є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену, в результаті обміну речовин утворюється сечовина), а з іншого - до рослин (необмежений ріст, всмоктуючий тип живлення). Гриби-сапрофіти живляться органічними речовинами відмерлих організмів, а гриби-паразити можуть жити на рослинах, тваринах і людині. Є також перехідні форми грибів (трутовики), які частину свого життя існують як сапрофіти, а іншу частину ? як паразити. Гриби-сапрофіти живуть на опалому листі, деревині та перегної.

Гриби умовно поділяють на нижчі й вищі. Вегетативне тіло грибів називають грибницею, або міцелієм, воно складається з окремих ниток ? гіфів. Ці нитки знаходяться всередині субстрату, на якому живуть гриби.

Найчастіше грибниця займає велику територію. Через міцелій відбувається всмоктування поживних речовин осмотичним шляхом. Гриби з найпримітивнішою будовою міцелію не мають, їхнє тіло складається з однієї клітини. У грибів із складнішою будовою міцелій часто буває добре розгалужений, одноклітинний, багатоядерний. У вищих грибів міцелій багатоклітинний.

Одно або багатоядерні клітини грибів здебільшого вкриті тонкою клітинною оболонкою.

Клітина грибів містить ферменти, білки. З органел у ній є мітохондрії, подібні до таких у вищих рослин, лізосоми, в яких протеолітичними ферментами розщеплюються білки. У вакуолях містяться запасні поживні речовини: глікоген, ліпіди, жирні кислоти, жири тощо. В їстівних грибах є багато вітамінів і мінеральних солей.

Розмножуються гриби безстатевим шляхом ? спеціалізованими клітинами (спорами) і вегетативне (частинами міцелію, брунькуванням). Спори різних грибів поширюються повітряними течіями, комахами, різними тваринами та людиною.

Цвільові гриби (мал. 1) оселяються на продуктах харчування, в ґрунті, на овочах і плодах. Вони зумовлюють псування доброякісних продуктів (хліба, овочів, ягід, фруктів тощо). Більшість цих грибів ? сапрофіти. Проте деякі з них є збудниками інфекційних хвороб людини, тварин, частіше рослин. Наприклад, гриб трихофітон спричинює стригучий лишай у людини і тварин.

Пенніціліум Мукор Дріжджі

Мал. 1. Цільові гриби

Шапкові гриби. До вищих грибів належать добре відомі людині шапкові гриби (див. мал. 2) ? хрящі, білі, опеньки, лисички, мухомори тощо, які ведуть сапрофітний або симбіотичний спосіб життя. Вони розростаються і живляться за допомогою гіфів, що обплітають частинки ґрунту (сапрофіти) або корені рослин (симбіонти) і утворюють білу грибницю, на якій виникають органи спороутворення ? плодові тіла, що мають пеньок і шапку. Плодове тіло утворене пучками ниток грибниці, які щільно прилягають одна до одної. Зверху шапки нитки гіфів забарвлені. На нижньому боці шапки у одних грибів (білий, маслюк, підберезник тощо) розміщені численні трубочки; ці гриби називають трубчастими.

У інших грибів (сироїжки, лисички, рижики та ін.) нижній шар утворений численними пластинками, тому їх називають пластинчастими. В трубках і на пластинах шапки розміщені сумки зі спорами, якими гриби розмножуються. Шапкові гриби розмножуються і вегетативно ? частинами міцелію.

Ріст і розвиток грибів у лісі залежать від метеорологічних умов, складу ґрунту, утворення мікоризи тощо. У деяких грибів шапка може досягати 72 см у діаметрі, а маса гриба (наприклад, гриба барана) ? 20 кг.



Трубчасті Пластинчасті Сумчасті

Мал. 2. Шапинкові гриби

Трубчастими називаються гриби, в яких нижня сторона шапки, що нагадує губку, складається з дрібних, як правило, круглих трубочок. Ці гриби мають м'ясисті плодові тіла. Серед них є їстівні, неїстівні, а у деякій мірі і отруйні.

До пластинчастих відноситься велика група грибів, які об'єднуються загальною ознакою ? наявністю пластинок на нижній стороні капелюшка. Більшість цих грибів їстівні, проте частина з них можна споживати лише після належної кулінарної обробки.

До сумчастих грибів відносяться усі сморчкові і строчок звичайний, які вважаються умовно їстівними.

Лишайники ? це особлива біологічна група організмів, яка включає до 20 тис. видів, поширених на всій земній кулі, особливо в місцевостях з помірним кліматом. Ростуть лишайники у найрізноманітніших, часто несприятливих умовах: на деревах, парканах, каменях, склі, на залізних ґратах, на поверхні ґрунту.

Лишайники ? це комплексні симбіотичні організми, до складу яких входять сумчасті гриби, рідко бази дійні гриби, зелені та синьо-зелені водорості.

Слань різноманітна за формою, розмірами, будовою, забарвленням. Колір слані зумовлений наявністю пігментів у оболонках гіф і плодових тілах лишайників.

Розрізняють 5 груп пігментів: зелені, сині, фіолетові, червоні і коричневі.

За морфологічними ознаками розрізняють:

- кіркові або накипні - у вигляді тонкої забарвленої кірочки, дуже щільно зрослої із субстратом. Складають до 80% всіх видів лишайників;

Мал. 3. Типи талому лишайників

- листуваті - вигляд листоподібної пластинки, нещільно прикріпленої до субстрату. Краї слані піднесені. Верхня частина сірувата. Нижня - білувата;

- кущисті - слань має вигляд прямостоячого кущика.

Анатомічна будова лишайників досить проста: зверху і знизу слань оточує щільний корковий шар із тісно сплетених гіф, а між ними розташовані гіфи гриба з одноклітинними водоростями.

Живляться лишайники так: водорість у процесі фотосинтезу утворює органічну речовину, а гриб всмоктує з навколишнього середовища воду з розчиненими мінеральними речовинами.

Розмножуються лишайники переважно вегетативно, частинами талому.

Лишайники - рослини-піонери. Руйнують виділеннями субстрат, підготовляючи умови для зростання інших рослин. Лишайники служать укриттям і їжею для багатьох безхребетних рослин. Ними живляться і деякі крупні хребетні.

Лишайники - індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі до забруднення повітря.

Завдання лабораторної роботи

1. Розгляньте на малюнку зовнішню будову рослини, тварини і грибів. Що в них є подібного і чим вони різняться?

А) У яких середовищах мешкають гриби? Як ви вважаєте, що зумовлює їхнє існування в тих чи інших середовищах?

Б) Як відбувається живлення грибів? На які групи можна поділити гриби за способом живлення?

В) Якими способами розмножуються гриби? Що спільного мають їхні способи розмноження із розмноженням нижчих і вищих рослин?

2. Розгляньте уважно неозброєним оком скупчення мукора на харчових продуктах. Опишіть, що побачили.

3. Розгляньте мікропрепарат мукора за допомогою мікроскопа. Знайдіть на кінцях цвілі чорні головки зі спорами, а також головки мукора, які луснули і з яких висипалися спори. Розгляньте спори.

4. Розгляньте на рисунку будову цвілевого гриба мукора. Якими цифрами позначені грибниця, спорангій, ніжка? Які їхні функції? Які умови необхідні для його життя?

Порівняйте на рисунку будову цвілевих грибів мукора та пеніцилу. Чим вони різняться? А що в них подібне? Який з цих грибів має більш складну будову?

Розгляньте на рисунку будову одноклітинного гриба, який називають дріжджі. Що позначено цифрами 1?3? Де оселяються ці гриби? Які особливості їхньої життєдіяльності? Де їх використовують?

5. Розгляньте на рисунку будову шапкового гриба. Які його частини позначені цифрами 1?4? Чим шапкові гриби за своєю будовою відрізняються від рослин?

За допомогою лупи розгляньте будову шапки знизу та знайдіть пластинки або трубочки, на яких визрівають спори.

6. Розгляньте рисунок і розкажіть, як відбувається розмноженні грибів спорами. Де утворюються спори? Які умови необхідні для їхнього проростання і утворення грибниці? Що на рисунку позначено цифрами 1?5?

7. Розгляньте на рисунку зображені гриби. Знайдіть відмінності у будові їстівних і отруйних шапкових грибів.

8. Розгляньте рисунок. Які особливості зовнішньої будови мають лишайники? Чим вони відрізняються від мохів?

Графіс Стінна золотянка Цетрарія

Дайте коротку характеристику цим групам. Чим саме відрізняються представники цих груп один від одного?

9. Розгляньте рисунок. Які особливості внутрішньої будови цього незвичайного творіння природи?

Як розмножуються лишайники? Які спеціальні утвори допомагають розселятися цим організмам?

Запитання для контролю

1. Перерахуйте представників царства Гриби, поділіть їх на дві групи (їстівні та отруйні).

2. Охарактеризуйте живлення грибів і лишайників. Наведіть приклади сапротрофних і паразитних грибів.

3. Назвіть ознаки подібності і відмінності між грибами і рослинами.

4. Дайте загальну характеристику царства Гриби.

5. Дайте загальну характеристику відділу Лишайники.

6. Поясніть роль лишайників у природі та житті людини.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №8

Тема: Різноманітність і будова голонасінних рослин

Мета: ознайомитися із зовнішньою будовою хвої, шишок, пилку та насінням хвойних; виявити головну ознаку рослин відділу Голонасінні; познайомитися з різноманітністю голонасінних рослин України.

Обладнання: живі зразки хвойних рослин, гербарні зразки сосни, ялини (інших хвойних рослин), колекція шишок, мікропрепарат «Мікростробіл сосни», мікроскоп, таблиці із зображенням рослин відділу Голонасінні.

План заняття

1. Ознайомитися з характерними особливостями будови голонасінних рослин на прикладі сосни звичайної.

2. Вивчити характерні особливості розмноження Голонасінних.

3. Ознайомитися з хвойними рослинами, занесеними до Червоної книги України.

4. Познайомитися з різноманітністю хвойних рослин України.

Загальна інформація

Голонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі («голе»).

Головною біологічною перевагою насінних рослин являється внутрішня запліднення, розвиток зародку в середині сім'язачатку та поява ефективної одиниці розселення - насіння.

Всі голонасінні - це дерева або кущі, як правило, автотрофні, хоча у тропіках є два роди паразитичних голонасінних, а у Південній півкулі - дуже дрібні кущики, які за розмірами трішки перевищують мохи. Виключення складають і саговники з товстим нерозгалуженим частково зануреним у грунт стеблом.

Деревина, за виключенням представників класу Гнетові, складається тільки з трахеїд. Листя, як правило, вузьке або лусковидне, хоча є роди з листям, що нагадує листя однодольних рослин.

«Золота доба» голонасінних - це мезозой і до нашого часу вони дійшли у обмеженому різноманітті. При цьому сучасні голонасінні чітко розділяються на дві групи. Перша, що включає саговникові та гінкгові - це «живі викопні».

Мал. 1. Гінго білоба та саговник

Сучасні голонасінні поділяють на чотири класи: саговники, гінкгові, гнетові і хвойні. Найбільше значення з них мають хвойні.

Саговникові процвітали у мезозойську еру. У сучасній флорі їх нараховується лише близько 100 видів. Поширені у субтропіках і тропіках. Мають довгий або вкорочений нерозгалужений стовбур, увінчаний довгими (2 - 3 м) перистими листками. Зовні саговник нагадує пальму, але, звісно, не має з нею нічого спільного. Всередині стовбура накопичується крохмаль, тому з серцевини деяких видів виготовляють крупу сорго. Рослина дводомна. При несприятливих умовах може змінювати стать. Утворює яскраві великі шишки, схожі на ананаси. Це гарні декоративні рослини.

Гнетові займають особливе положення серед голонасінних. Вважається, що вони походять від бенетитових. Ці рослини мають багато рис, які наближають їх до покритонасінних. Так, наприклад, у вторинній деревині гнетових є судини. У них сильно редукований гаметофіт. Мікроспорофіли і мегаспорофіли мають покриви. Статевий процес нагадує подвійне запліднення покритонасінних.

Вельвічієві Гнетові Ефедрові

Мал. 2. Різноманітність Гнетових

Більшість представників цього класу належать до вимерлих рослин. Ті види, які збереглися у сучасній флорі, належать до трьох самостійних порядків: ефедрові, гнетові; вельвічієві.

Хвойні ? найчисленніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини, їх налічують 560 видів. За своїм значенням у природі і для людини вони посідають друге місце після покритонасінних і являють собою групу рослин, що перебуває в розквіті. За зовнішнім виглядом ? це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосен (соснапігмей гірських і субальпійських торфовищ заввишки до 1 м) до гігантських дерев (секвоя ? 100 м заввишки і 11 м у діаметрі, мамонтове дерево ? до 12 м у діаметрі). Трав'янистих рослин серед хвойних не виявлено.

Назву рослинам дали через голчасті (лускоподібні) листки ? хвою, яка розміщена на вкорочених пагонах поодинці або зібрана в пучки. У більшості хвойних листки багаторічні, однак у деяких видів вони обпадають щороку (модрина).

Сосна звичайна Модрина європейська Ялиця біла

Туя біла Тис ягідний Ялівець звичайний

Мал. 3. Різноманітність Хвойних

Типовими представниками хвойних є сосна звичайна і ялина ? основні лісоутворювальні породи лісової зони.

Розмножується сосна насінням. Плодоношення розпочинається на 30-40-х роках життя. До цього часу на деревах формуються шишки двох видів: дрібні чоловічі до 2,5 см у довжину і крупні жіночі. Сосна - однодомна рослина, оскільки чоловічі і жіночі шишки утворюються на одній рослині.

Червонуваті жіночі шишки утворюються на верхівках цьогорічних пагонів в кінці весни. На осі такої шишки розташовано 2 види лусок: зовнішні - покривні і внутрішні - насінні.

На зовнішньому боці насінної луски розміщені два насінні зачатки, в якому формуються яйцеклітини. Чоловічі шишки дозрівають на верхівках тогорічних пагонів, у яких формується пилок. Сосна запилюється вітром. Пізньої весни або на початку літа насінні луски жіночих шишок відхиляються. Велика кількість пилку потрапляє між насінні луски і затримується, прилипаючи до густої рідини, що виділяється через пилковхід. Рідина змочує пилкові зерна і всмоктує їх в середину насінного зачатка протягом 10 хв.

У сосни від запилення до запліднення проходить 12-14 місяців. Після запилення відбувається запліднення, внаслідок чого утворюється зигота з якої формується насінина. Дозріває насіння в кінці другого літа після запилення або на початку осені. У міру дозрівання жіноча шишка дуже розростається, із червоної вона стає зеленою, а потім бурою. У дозрілої бурої шишки взимку або напровесні луски відхиляються, насіння висипається. Насінина сосни має прозорі крильця за допомогою яких переноситься вітром.

Висипання насіння відбувається через 1,5 роки після запилення. Насіння не вибагливе до умов довкілля і може проростати навіть на скелях, витримувати значні морози, але проростки не переносять затінення. Сосонки швидко ростуть, збільшуючись за рік на 30-40 см.

До Червоної книги України (1996) занесені сім видів рослин відділу Голонасінні. До червонокнижних рослин належать: тис ягідний, сосна крейдяна, сосна Станкевича, яловець високий, яловець смердючий, модрина польська і сосна кедрова, або європейська (кедр).

Кожна хвоїнка сосни ? очищувач повітря. Сосна є джерелом кисню: 1 га 50-річного соснового лісу виділяє за рік 5,6 т кисню та понад 500 кг летких речовин ? фітонцидів. Тому повітря в соснових лісах цілюще, майже позбавлене мікроорганізмів. У хвоїнках сосни міститься багато вітамінів. З кожного дерева збирають до 10 кг хвої, з якої можна добути 1 г каротину і 15 г вітаміну С.

Завдання лабораторної роботи

1. Поясніть, чому відділ голонасінні отримав таку назву. Укажіть характерні ознаки відділу.

2. Розгляньте хвою запропонованих Вам рослин. Визначте її форму, розміщення на стеблі Виміряйте довжину. Результати запишіть у таблицю.

Назва рослини	Характеристика хвої
	Форма	Розміщення на стеблі	Довжина	Забарвлення

3. Розгляньте чоловічі та жіночі шишки сосни та замалюйте їх. Укажіть, з якої шишки утворюється насіння.

Чоловічі шишки Жіночі шишки

Укажіть, що позначено на малюнку цифрами 1-5. Опишіть процес розмноження голонасінних рослин.

4. Після запилення і запліднення утворюється насінина. Розгляньте рисунок. Визначте, де на ньому позначені покриви, зародок, ендосперм? Які функції вони виконують? Будову насінини замалюйте в альбом.

5. Закінчіть схему утворення насінини голонасінних

6. Розгляньте уважно рисунок і укажіть, які хвойні рослини зображені на ньому.

7. Голонасінні мають велике значення в природі та житті людини. Заповніть таблиці «Значення голонасінних» та «Різноманітність і особливості будови хвойних рослин»

Роди хвойних	Представники	Особливості будови	Місцезростання
Рід Сосна
Рід Ялина
Рід Модрина

Значення голонасінних
у природі	у господарстві

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №9

Тема: Різноманітність і будова Покритонасінних рослин. Характеристика родин класів Однодольні та Дводольні

Мета: ознайомитися із зовнішньою будовою листків, коренів, квіток покритонасінних; виявити головну ознаку рослин відділу Покритонасінні; познайомитися з різноманітністю покритонасінних рослин України.

Обладнання: живі зразки та гербарні зразки покритонасінних рослин, мікроскоп, таблиці із зображенням рослин відділу Покритонасінні, визначник.

План заняття

1. Ознайомитися з характерними особливостями будови Покритонасінних рослин. Визначити прогресивні риси покритонасінних, які дозволили їм стати панівною групою рослин на Земній кулі.

2. Вивчити характерні особливості розмноження Покритонасінних.

3. Ознайомитися з характерними ознаками видів рослин класів Однодольні та Дводольні.

4. Ознайомитися з покритонасінними рослинами, занесеними до Червоної книги України.

Загальна інформація

Покритонасінні - відділ вищих насінних рослин, деревовидні або трав'янисті з добре розвиненими і різноманітними коренями, стеблами і листками. У квіткових існує цілий ряд особливостей будови - значних ароморфозів:

- з'являються нові органи: квітка і плід.

- насіння формується з насінних зачатків, захищених стінками зав'язі, що перетворюються в оплодень, тому назва - покритонасінні.- маточка з зав'яззю, стовпчиком і приймочкою, плід, який розвивається з зав'язі властиві тільки покритонасінним.

Добре розвинена оцвітина і справжні квітки (звідси назва - квіткові).

Відділ квіткових поділяють на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, і однодольні ? 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин. Обидва класи розвивались у крейдовому періоді мезозойської ери.

Для покритонасінних характерна найвища і найскладніша будова вегетативних органів, що дає їм можливість максимально пристосуватись до умов навколишнього середовища. У них добре розвинена провідна система, яка поєднує надземну й підземні частини рослини.

Покритонасінні рослини представлені деревами, кущами та еволюційно більш молодими травами. Вважають, що предком квіткових рослин була одна з гілок предків вимерлих насінних папоротей. Починаючи з середини крейдового періоду, покритонасінні займають домінуюче положення. Більшість з них ? автотрофи, однак є й вторинні гетеротрофи ? комахоїдні рослини (росичка, пухирник). Близько 400 видів квіткових рослин позбавлені хлорофілу і ведуть частково (омела) або повністю (повитиця, вовчок) паразитичний спосіб життя.

У насінині дводольних є два зародкових листки ? сім'ядолі. У них містяться запасні поживні речовини, які проросток використовує під час розвитку. У дводольних зазвичай розвинена стрижнева коренева система. Це пояснюється тим, що головний корінь, який утворюється із зародкового кореня, живе тривалий час. Більшість дводольних у стеблах і коренях мають бічну твірну тканину -- камбій, яка забезпечує ріст цих органів у товщину. Листки дводольних бувають простими або складними, мають звичайно сітчасте жилкування. Основне число частин квітки здебільшого дорівнює чи кратне 5, рідше 4 (мал. 1).

Мал. 1. Ознаки дводольної рослини

До класу Дводольні відносять близько 2/3 видів покритонасінних, які об'єднують у 429 родин, з яких в Україні є представники близько 180. Найпоширенішими в природі чи в культурі в нашій країні є представники родин Лататтєві, Жовтецеві, Кактусові, Букові, Березові, Гарбузові, Капустяні, Розові, Бобові, Селерові, Пасльонові, Айстрові тощо.

У насінині однодольних є один зародковий листок. Проте в ньому немає поживних речовин. Ця сім'ядоля, яку називають щитком, виконує функцію всмоктування поживних речовин із запасальної тканини насінини ? ендосперму. Головний корінь у них відмирає рано, замість нього розвиваються додаткові корені, з яких формується мичкувата коренева система. Камбій у них відсутній, тому потовщення вегетативних органів обмежене. Листки прості, як правило, мають дугове чи паралельне жилкування (мал. 2). До класу Однодольні відносять близько 1/3 видів покритонасінних, які об'єднують у 104 родини. Загальні уявлення про цей клас дають родини Лілійні, Цибулеві, Зозулинцеві, Осокові, Злакові, Пальмові, Ряскові тощо.

У рослинному світі Землі покритонасінні культурні рослини посідають особливе місце, їх усього кілька тисяч видів, однак площа, яку вони займають, становить 10% усього суходолу. Рослинні угруповання ? результат тривалого історичного розвитку, в них підбирається певний комплекс видів, який складається внаслідок тривалого природного добору за певних кліматичних умов середовища, при постійній взаємодії між рослинами та іншими живими істотами.

Мал. 2. Ознаки дводольної рослини

Однією із структурних ознак угруповання є ярусність: рослини різної висоти розміщують свої надземні органи на різних рівнях, що частково перекривають один одного. Жодний фітоценоз не існує вічно, рано чи пізно він змінюється. Причиною цього є або вплив зовнішніх умов, або зміна середовища у зв'язку з життєдіяльністю організмів, що входять до фітоценозу, або проникнення в угруповання нових видів.

Завдання лабораторної роботи

1. Поясніть, чому відділ покритонасінні отримав таку назву. Укажіть характерні ознаки відділу. Укажіть риси пристосування, які дозволили їм зайняти панівне місце серед царства рослини.

2. Опираючись на матеріал підручника, заповніть таблицю

Загальна характеристика покритонасінних

Ознака	Характеристика
Коренева система
Пагін і стебло
Листок
Квітка

3. Спробуйте визначити родини названих рослин, опираючись на матеріал підручника, визначника рослин та додаткової літератури. З'єднайте стрілками назву виду та відповідної родини.

4. Використовуючи додаткові джерела інформації заповніть таблицю «Характерні ознаки класів однодольних і дводольних»

Ознака	Дводольні	Однодольні
Коренева система
Пагін і стебло
Листок (жилкування)
Квітка
Запилення
Насіння

5. Опираючись на матеріал з додаткової літератури, охарактеризуйте значення родин класів Однодольні (Злакові, Лілійні, Цибулеві) та Дводольні (Капустяні, Складноцвіті, Пасльонові, Розові, Бобові, Гарбузові). Доповідь оформіть у вигляді реферату та електронній презентації.

Розробляючи доповідь необхідно враховувати наступні ознаки родин: найхарактерніші представники, форму рослини (дерево, кущ, трава), тип кореневої системи, тип листка, жилкування, тип суцвіття, будова квітки, тип плоду, господарське значення (сільськогосподарське, лікарське, декоративне).

6. Розгляньте малюнки рослин і за характерними ознаками визначте, до яких родин вони належать. Відповідь обґрунтуйте.

Запитання для контролю

1. Перерахуйте загальні ознаки класів Однодольні та Дводольні.

2. Які прогресивні риси розвитку Покритонасінних рослин ви знаєте?

3. Як відбувається розмноження покритонасінних рослин?

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Основна

1. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка: Анатомія і морфологія рослин: [навч. поібник] / М.І. Стеблянко та ін. - К.: Вища. Школа, 1995. - 456 с.

2. Біологія: [навч. посібник] / А.О. Слюсаєв, О.В.Самсонов, В.М. Мухін та ін., за ред.. та пер. з рос. В.О. Мотузного. - 2-ге вид., випр. - К.:Вища шк..,1997. - 607 с.

3. Васильев А.Е., Воронин Н.С., Еленевский А.Г., Серебрякова Т.И. Ботаника. Анатомия и морфология растений/ А.Е. Васильев - М.: Просвещение, 1978.

4. Войтюк Ю.О., Кучерява Л.Ф., Баданіна В.А. та ін. Морфологія рослин з основами анатомії та цитології / Юрій Олександрович Войтюк та ін. - К.: Фітосоціоцентр, 1998. - 190 с.

5. Воронин Н.С. Руководство к лабораторным занятиям по анатомии и морфологии растений / Николай Сергеевич Воронин. - М.: Высш. шк., 1981. - 160 с.

6. Григора І.М., Верхогляд І.М., Шабарова С.І., Алейніков І.М., Якубенко Б.Є. Морфологія рослин / Іван Михайлович Григора та ін. - Київ: Фітосоціоцентр, 2004. - 143 с.

7. Красільнікова Л.О., Садовниченко Ю.О. Анатомія рослин / Л.О. Красільнікова, Ю.О. Садовниченко. - Харків: Колорит, 2004. - 237с.

8. Перфільєва Л.П., Перфільєва М.В. Лабораторні роботи / Л.П. Перфільєва, М.В. Перфільєва. - К.: Цент учбової літератури, 2008. - 208 с.

9. Потульницький П.М. Ботаніка: анатомія і морфологія рослин: підручник / П.М. Потульницький. - Київ: Вища школа, 1971. - 354 с.

10. Потульницький П.М. Польовий практикум з ботаніки: [навчальний посібник] / П.М. Потульницький. - 2-е вид., перероб. і доп. - Київ: Вища школа, 1972. - 300 с.

11. Учебные задания к лабораторным занятиям по общей ботанике / под. ред. Закорко Н.Г. - Сумы, 1990. - 31 с.

12. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаника: [учеб. пособие] / В.Г. Хржановский, С.Ф. Пономаренко, С.Ф. Пономаренко. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1988. - 383 с.

13. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Практикум по курсу общей ботаники: [учеб. пособие] / В.Г. Хржановский. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1989. - 416 с.

14. Яковлев Г.П., Челомбытько В.А. Ботаника / Г.П. Яковлев, В.А. Челомбытько. - Санкт-Петербург: СпецЛит, 2001. - 680 с.

Додаткова

1. Артамонов В.И. Занимательная физиология растений/ Владимир Иванович Артамонов. - М.: Агропромиздат, 1991. - 337 с.

2. Александров В.Г. Анатомия растений / Василий Георгиевич Александров. - М.: Высш. шк., 1966. - 430 с.

3. Бавтуто Г.А. Лабораторный практикум по анатомии и морфологии растений / Г.А. Бавтуто. - Минск: Высш. шк., 1985. - 352 с.

4. Базилевская Н.А., Белоконь И.П., Щербакова А.А. Краткая история ботаники / Н.А. Базилевская, И.П. Белоконь, А.А. Щербакова. - М., 1968. - 156 с.

5. Барна М.М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії / Микола Миколайович Барна. - К.: Видавничий центр «Академія», 1997. -272 с.

6. Биологический энциклопедический словарь / гл. ред. М.С. Гиляров. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 831с.

7. Войтюк Ю.О., Кучерява Л.Ф., Баданіна В.А. та ін. Морфологія рослин з основами анатомії та цитології / Ю.О. Войтюк, Л.Ф. Кучерява, В.А. Баданіна. - К.: Фітосоціоцентр, 1998. - 190 с.

8. Воронин Н.С. Руководство к лабораторным занятиям по анатомии и морфологии растений: - М.: Высш.шк., 1981. - 160 с.

9. Грин Г., Стаут У., Тейлор Т. Биология. В 3-х томах. - Т. 1. - С. 210-258., Т.2. - С. 160 - 187., Т.3 - С. 165 - 173., с. 108-133.

10. Гришко-Богменко Б.К., Морозюк С.С. та ін. Географія рослин з основами ботаніки. - Київ: Вища шк., 1991. - 255 с.

11. Жизнь растений / под ред. А.А. Уранова, Н.А. Красильникова. - Т.1. - С. 25-49, С. 87-99. Т.4. - С. 8-32.

12. Зиман С.М., Мосякін С.Л., Булах О.В., Царенко О.М., Фельбаба-Клушина Л.М. Ілюстрований довідник з морфології квіткових рослин: навчально-методичний посібник / під ред. С.М. Зиман. Ужгород: Медіум, 2004. - 156 с.

13. Костильов О.В., Романенко О.В. Біологія та екологія автотрофних рослин / О.В. Костильов, О.В. Романенко. Київ: Фітосоціоцентр, 1999. - 192 с.

14.Словарь ботанических терминов/ под общей редакцией д.б.н. И.А.Дудки. - Киев: Наукова думка, 1984. - 308 с.

Размещено на Allbest.ru