Дослідження листуватого лишайника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Листуватий лишайник

1. Ксанторія настінна (золотянка)

Ксанторія насстінна- це листуватий лишайник з гетеромерним таломом , що має жовте, або жовто-гаряче забарвлення. Ксантторія росте на корі дерев в добре освітлених та багатих на азот місцях, є епіфітним лишайником. Листувата слань цього лишайника має більш пластинчасту, округлу форму. Край тонкої пластинки цілий, або зарубчастий. Поверхня слані буває гладкою, рівною, чи ямкуватою, покритою горбками, бородавками, різноманітними виростами.

В парку, або біля доріг автострад, на корі дерев ми можемо побачити естетично виразний лишайник, який має назву Ксанторія настінна { Xanthoria Parientina},листуватий лишайник, або золотянка, як його ще називають.

На корі дерев Ксанторія може розміщатися групами, чи поодиноко. Розміри слані даного лишайника з власних досліджень, не перевищують 5 см.

Найбільша зустрічаємість листуватого лишайника спостерігається на таких деревах: Тополь Болле( Р. bolleana Louche) Клен звичайний((Acer platanoides L.) Тополь Пірамідальний (Populus pyramidalis Borkh.) та Вяз звичайний (Ulmus laevis Pall.)

На досліджуваній площадці Тернівського парку, була помічена характерно велика зусттрічаємість Ксанторії на Тополі Болле. Саме на цьому дереві лишайник розмістився майже по всьому стовбурі дерева, зверху дерева до його підніжжя. Це і вказує на ознаку того, що забруднення території помірне. Оскільки, чим вища забрудненість території, тим менше лишайників у цьому регіоні.

Ксанторія настінна є найбільш токсикотолерантною до забруднень. Кращими умовами для проростання цього лишайника є добра освітленість, вологість тих місць, де він зростає. Саме тому в умовах парку Терни цей лишайник зростає практично на кожному Клені, вязі, Тополі Болле.

На тополі Болле лишайник зростає здебільшого групами, що вказує на те, що умови цього дерева його влаштовують, а саме, розташування Тополя Болле в умовах достатньої вологості і освітленості, що і спостерігалось в Тернівському парку. Також розміщення лишайника групами на корі Тополей Более, говорить про помірну забрудненість території. Таким чином, найвища зустрічаємість листуватого лишайника була помічена на Тополі Болле. Поодиноко він зустрічався переважно на Клені, Акації, Вязі, Липі, Тополі Пірамідальному, Грецькій горобині та на Каштані. На березі даний лишайник не зростає зовсім.

Загалом, на Тернівському масиві талом Ксанторії настінної з проведених, власних досліджень не перевищував 5 см.

На площадці автодороги, Ксанторія була помічена на Тополі звичайному, Чорному,на Клені, Іві та на Акації. В селітебній зоні її також можна було помітити на Клені, Тополі, Липі.

Завдяки виразному талому, листуватий лишайник вирізняється з поміж інших, особливо своїм забарвленням, яке може бути від жовтого до жовто-гарячого кольору, що спричинюється лишайниковими кислотами.

Листуваті лишайники прикріплюються до субстрату спеціальними нитковидними виростами, що мають назву Ризоїди.

Взагалі за внутрішньою будовою слані лишайники розподіляють на - гетеромерні та гомеомерні.

Листуватий лишайник Ксанторія настінна відносится до гетеромерної будови слані, тобто має гетеромерний талом.

Слань накипних лишайників буває округлою, або не вираженою, тоді як у листуватих слань характерно виражена та добре помітна. На поперечному зрізі, через слань гетеромерного лишайника, можна побачити, що гонідії розташовані в одній так названій гонідіальній зоні.

Зверху слань листуватого лишайника вкрта щільним коровим шаром, який утворений грибним компонентом лишайника( мікобіонтом). Далі -серцевинний шар, складений з пухко розміщених гіфів, між коровим і серцевинним шарами присутні клітини гонідіїв. Верхній коровий шар забарвлений лишайниковими кислотами. Маючи яскраво виражені апотеції ( плодові тіла) в центрі талома, які виходять на поверхню кори дерева, Ксанторія не може залишитися не помітною, оскільки її естетична краса і виразність чіпляють око. Гонідіальний шар, який знаходится під коровим, в ньому розміщені зелені одноклітинні водорості до яких підходять гіфи міцелію гриба.

Епіфітні, листуваті лишайники Тернівського масиву на вигляд, тобто візуальну оцінку, були такими: Поверхня слані була ямкуватою, вкритою горбками та дуже часто сильно, середньо, легко пошкодженою.

На території пробних площадок, а саме: Автодороги, селітебної зони, паркової зони та Тернівського масиву загалом проводилась характеристика пошкодження таломів лишайників з використанням шкали вітальності за класами епіфітних лишайників. Отже, за класом вітальності лишайники Тернівського масиву були сильно, середньо, зрідка злегка пошкодженими, або нормальними.

Метод лінійних пересічень

Метод лінійних пересічень використовується при ліхенологічних дослідженнях. Заклечається даний метод в накладенні гнучкої стрічки з мілкими поділками на поверхню стовбуру і фіксуванні всіх пересічень з таломами лишайника.

Проективне покриття листуватого лишайника на стовбурі даного дерева виміряне методом лінійних пересічень є сума довготи частин горизонтального січення бокової поверхні дерева на висоті 1.5 м, які належать таломам лишайників даного виду, поділена на довготу всього горизонтального січення.

Найбільш часто зустрічаємими на вулицях міста є види:

Phaeophyscia orbicularis, Xanthoria parietina и Scoliciosporum chlorococcum, які є толерантними до атмосферних забруднень. Така особливість цих видів неодноразово була помічена різними дослідниками(Инсарова, Инсаров, 1989).

Xanthoria parietina (L.) Th. Fr., наприклад, росте під прямим со-нячним промінням, при цьому слань набуває яскраво-жовтогарячого кольору, а в затіненому місцезростанні її колір блідіший.

Видовий склад ліхенофлори досліджених парків дещо різниться, для кожного характерний свій видовий склад, а наявність маркерів забруднення повітря (наприклад, Xanthoria parietina) пояснюється тим, що у всіх парках є ділянки, які зазнають сильного антропогенного навантаження, зокрема у вигляді забруднення промисловими полютантами.

Формування ліхенофлори відбувається під впливом комплексу екологічних факторів, серед яких визначаючим є антропогенна трансформація міської території, як в результаті її освоєння так і в результаті збільшення комплексного атмосферного забруднення. Характер розвитку епіфітного лишайникового покрову визначається особливостями функціонального використання території.

Сттан епіфітного лишайникового покрову автомагістралей міста має ярко виражений взаємозв'язок з рівнем атмосферного забруднення, яке надходить від пересувних джерел. Підходи і методи, апробовані в роботі, можуть використовуватись для індикації екологічного стану навколишнього середовища в великих містах.

1.1 Загальна характеристика індикаторного комплексу епіфітних лишайників

Епіфітну складову ліхенобіоти традиційно використовують для індикації стану атмосферного повітря як урбанізованих так природних територій. На видовий склад лишайників епіфітів переважно впливають такі кліматичні і ландшафтні фактори, як вологість повітря, освітленість, висота над рівнем моря, рельеф місцевості і структура лісового масиву, де росте форо фіт, характер кори самого форо фіту, тощо. Епіфітні лишайники чутливі до змін хімічного складу атмосферного повітря а також клімату( температури і вологості повітря в приземному шарі атмосфери) умов лісового ценозу та деяких інших факторів, що найбільше зазнають антропогенного впливу. Ця обставина дозволяє використовувати епіфітні лишайники для індикації стану атмосферної змінності середовища.

Актуальним є моніторинг природних масивів, які тривалий час потерпають від значних антропогенних змін. Таким масивом є Тернівський масив. Для Тернівського масиву характерний вологіший клімат. Кількість опадів приблизно 500-560 мм на рік. Територія Тернівського масиву, площадки селітебних зон, паркової зони та автодороги зазнали значного антропогенного впливу. Індикаторний комплекс епіфітних лишайників складався з присутності у Тернівському масиві загалом на корі таких дерев як, Тополь Чорний, Пірамідальний, Тополь звичайний, Клен звичайний, Вяз, Каштан, накипних лишайників, та особливо часто зустрічались листуваті лишайники ,виду Ксанторія . Різноманітність епіфітних лишайників засвідчує різноманітність умов їх росту та специфічність мікроклімату. Оцінюючи екологічний стан Тернівського масиву варто зазначити помірну забрудненість атмосферного повітря. Серед епіфітних видів лишайник Ксанторія настінна відома як індикатор стану атмосферного повітря.

Грибна основа лишайників формується сумчастими грибами, дуже рідко базидіальними. Водорослевий компонент складається з видів, які відносяться у більшості випадків до родів відділів Зелені( переважно з порядків Протококові-рід Protococcus та плеурококові -Pleurococcus) або Синьозелені ( роди носток- Nostoc, ривулярия- Rivularia)

Ксанторія настінна, як біоіндикатор атмосферного повітря, найбільше зустрічалась на корі дерев автострад Тернівського масиву, що свідчить про надмірне забруднення повітря.

Лишайники є індикаторами чистоти повітря: чим вища забрудненість повітря, тим менше лишайників у цьому регіоні. При цьому відмічається послідовне зникнення лишайників: спочатку вимирають кущисті, потім листяні, а останніми -- накипні лишайники.

Листуватий лишайник Ксанторія настінна має дуже велику стійкість до несприятливих умов, завдяки чому він витримує зони помірного та надмірного забруднення і не зникає. Деякі види лишайників зникають з мінімальним забрудненням повітря. В нашій країні та поза нею накопичився великий досвід використання лишайників в якості біомоніторів забруднення атмосфери полютантами в містах, в біосферних заповідниках, навколо джерел шкідливих викидів, хімічних і металургічних заводів, теплових електростанцій, в зонах радіоактивних аварій. Ліхеноіндикація дозволяє у короткий срок без використання дорогих приборів оцінити багатолітній середній стан повітряного середовища. Екологічні дослідження за вивченням лишайників і використання їх як індикаторів забруднення навколишнього середовища на території Тернівського масиву були проведені, в результаті чого було встановлено, що в переважаючій більшості досліджуваний лишайник Ксанторія настінна зростає на корі дерев розташованих біля автострад.

Актуальність: В сучасний час у зв'язку з посиленням антропогенного впливу на навколишнє середовище та погіршенням екологічної обстановки актуальною задачею є розробка таких методів контролю стану навколишнього середовища, які б максимально точно локалізували несприятливі ситуації й давали можливість оптимізувати природоохоронні затрати. В останній час зріс інтерес до епіфітних лишайників як до біологічних індикаторів якості повітря, оскільки ці рослинні організми отримують все необхідне для своєї життєдіяльності з повітря. Ідея використання лишайників в якості біомоніторів антропогенного забруднення не нова. Ще в 19 сторіччі фінський ліхеноолог В.Найландер (Nylander, J866) при описові флори лишайників Парижа вперше звернув увагу на чутливість цих рослин до забруднення повітря. Зараз епіфітні лишайники являються традиційним обьектом екологічного моніторингу та біоіндикації хімічного забруднення атмосферного повітря. Лишайники чутливі до цілого комплексу забруднюючих речовин. Як показали дослідження на лишайники згубно діють речовини, які збільшують кислотність середовища, такі як діоксид сірки, фториди, хлориди, оксиди азоту і озон. Зовнішнім виявленням чутливості лишайників до забруднення є: деградація таломів, зміна видового складу, зменшення проективного покриття. Маючи високу сорбціонну здатність, лишайники дозволяють визначити присутність навіть самих не великих рівнів активності і кількості радіонуклідів та інших полютантів в атмосферних опадах

2. Вплив промислового забруднення на біолого- екологічну характеристику епіфітних лишайників

Проблема забруднення природного середовища-одна з глобальних проблем сучасного світу. У зв'язку з інтенсивним розвитком індустріальних центрів, промисловості, транспорту до біосфери надходить велика кількість забруднюючих речовин. Найбільш гострою екологічною проблемою у великих промислових містах є проблема забруднення атмосферного повітря викидами шкідливих речовин підприємств. Антропогенний чинник впливає на біорізноманіття як природних так і антропогено трансформованих ландшафтів, що призводить до зникнення різних видів біоти зі складу біогеоценозу. Однією з найбільш чутливих груп організмів щодо забруднення довкілля є лишайники. Вони є досить чутливі до егологічного стресу, насамперед такого, що супроводжується атмосферним забрудненням, ефтрофікацією чи змінами клімату. Саме особливості будови та способу живлення цих організмів, дають змогу широко використовувати їх як індикатори стану навколишнього середовища. Тому, даний листуватий лишайник Ксанторія настінна є характерним індикатором стану навколишнього середовища.

Епіфітну складову ліхенобіоти традиційно використовують для індикації атмосферного повітря як урбанізованих, так і природних територій. На видовий склад лишайників-епіфітів переважно впливають такі кліматичні та ландшафтні фактори як: вологість повітря, освітленість, висота над рівнем моря, рельеф місцевості та структура лісового масиву. Епіфітні лишайники чутливі до змін хімічного складу атмосферного повітря а також до деяких інших факторів, що найбільше зазнають антропогенного впливу. Ця обставина дозволяє використовувати епіфітні лишайники для індикації стану антропогенної змінності середовища. Під час ліхеноіндикаційних досліджень в Тернівському масиві, епіфітні лишайники поділяють на 5 груп згідно за стійкістю до полютантів. 1) Токикотолерантні, 2) Стійкі до атмосферного забруднення, 3) Середньочутливі, 4) Дуже чутливі, 5)Найчутливіші.

Метою роботи було оцінити рівень атмосферного забруднення повітря всіх зон у Тернівському масиві, тобто селітебної, зони автостради, парку та загалом Тернівського масиву. Епіфітні лишайники- невідємний компонент всіх лісних екосистем. Це симбіотичні надорганізменні системи в яких гіфи гриба обплітають клітини одноклітинних водоростей, отримують від них поживні речовини, а самі в свою чергу забезпечують ці клітини водою та мінеральними речовинами, необхідними для нормальної життєдіяльності, а також захищають грибні гіфи від екстремальних впливів середовища. Як вже зазначалось для людини лишайники можуть бути цікавими як індикатори забруднення повітряного басейну. Чутливість епіфітних лишайників головним чином зумовлена відсутністю у них кутикули. Лишайникові угрупування на корі дерев як відомо, дозволяють виміряти забруднення повітря. Необхідно відмітити, що лишайники мають досить низьке проективне покриття, причому, чим ближче до автодороги, тим воно нижче. Найбільш часто в Тернівському масиві загалом зустрічається епіфітний листуватий лишайник Ксанторія, з власних досліджень встановлено найбільше проективне покриття його в парку Терни та в селітебній зоні. Накипні лишайники практично не зустрічались. З близькістю до дороги відмічається зниження видового різноманіття, а кустисті лишайники відмічаються вкрай рідко. листуватий лишайник забруднення епіфітний

В цілому лишайники Тернівського масиву мають не поганий життєвий стан, у більшості із них добре розвинені таломи і органи плодоношення, проте сліди пригнічення без сумніву є.

Отже, ми дійшли висновку, що листуватий лишайник є токсикотолерантним організмом, індикатором навколишнього середовища, який вдало може показати на ступінь забруднення тієї, чи іншої території. При ліхенологічних дослідженнях використовується метод лінійних пересічень( лінійне проективне покриття). Суть даного методу полягає в накладенні гнучкої стрічки з мілкими поділками на поверхню стовбура дерева та фіксуванні всіх пересічень з слоевищами лишайника. Також використовуємо шкалу покриття-зустрічаємості лишайників. Тобто, з яким покриттям і наскільки рідко, часто, лишайник зустрічається на тому, чи іншому дереві. Ще одним важливим фактором в ліхенологічних дослідженнях є- шкала вітальності( візуальна характеристика талома лишайника) яка в свою чергу розподіляється на класи вітальності: нормальні, злегка пошкоджені,сильно пошкоджені, середньо пошкоджені, мертві.

2.1 Еколого-географічний нарис Криворіжжя

Важливим питанням сучасності є територіальна диференціація антропогенного навантаження в умовах інтенсивного техногенного впливу на довкілля. Існує значний досвід у вирішенні даної проблеми, однак ще й досі немає єдиного підходу до оцінки антропогенного навантаження. Враховуючи це, актуальним є удосконалення методичних підходів до оцінки антропогенного навантаження. Ця проблема є особливо актуальною для освоєних в господарському відношенні територій, до яких і належить Криворіжжя - один з найбільш забруднених районів Дніпропетровської області та України, що відносять до регіонів з кризовою ситуацією. Головними факторами, які впливають на рівень інтенсивності антропогенного навантаження у районі є високий показник розвитку й концентрації промислового виробництва, переважно галузей гірничовидобувної промисловості та чорної металургії, висока сільськогосподарська освоєність, густа транспортна мережа та висока інтенсивність її експлуатації, висока щільність населення.

Криворіжжя в цілому вивчено однобічно, всі попередні дослідження велися здебільшого з позиції розвідки, оцінки та розробки родовищ корисних копалин тощо. В геоекологічному розумінні про Криворіжжя також сказано дуже багато. особливої актуальності і значимості набуває необхідність дослідження видів господарської діяльності, рівня техногенного навантаження на територію регіону шляхом з'ясування факторів антропогенного впливу та оцінки їх ваги, а також районування території за інтегральним показником цього впливу. Наявність лишайників на Криворіжжі загалом свідчить про значне антропогенне навантаження, в геоекологічному відношенні лишайники, як індикатори середовища є необхідною умовою, яка вказує на ступінь забруднення середовища.

3. Природа та кліматична характеристика Криворіжжя

Згідно зі схемою кліматичного районування Б. П. Алісова (1969), Криворізький регіон належить до атлантико-континентальної європейської недостатньо вологої, теплої області помірної кліматичної зони. Широтою місцевості (приблизно 48° півн. ш.) зумовлені: висота сонця над обрієм - від 18,6° 22 грудня до 65,4° 22 червня, тривалість світового дня - відповідно від 8 годин 07 хвилин до 15 годин 53 хвилин, тривалість сонячного сяяння - 2102 год/рік. Річні показники сумарної сонячної радіації дорівнюють 107-110 ккал/см, радіаційного балансу - 46-49 ккал/см. Середнє альбедо (здатність поверхні відбивати сонячні промені) території в межах Кривого Рогу достатнє високе влітку (30%) і знижене взимку (35%). Більша частина (65%) сонячної радіації, витрачається на випарування, 35% - на теплообмін з атмосферою. Клімат Кривбасу формується під дією 43 циклонів і 24-43 антициклонів. Антициклональний тип циркуляції атмосфери спостерігається у 2/3 від загальної кількості днів на рік (229-242). Середньорічний показник атмосферного тиску становить - 753,7 мм. рт. ст., взимку - 788,1 мм рт. ст. Основними баричними центрами, що обумовлюють циркуляцію повітряних мас над територією Кривбасу є: ісландський мінімум з північного-заходу, середземноморська та чорноморська баричні депресії з півдня та південного-заходу, західний відріг сибірського максимуму (антициклону) взимку зі сходу, азорський (із заходу) і арктичний (з півночі) максимуми, іранський мінімум - влітку (з південного-сходу і сходу). З кожним баричним центром пов'язане формування повітряних мас з різноякісними властивостями посезонного прояву. У зв'язку з тим, що територія Криворіжжя знаходиться в глибині континентального простору Євразії, на значній відстані від Атлантичного океану, то повітряні маси надходять значно трансформованими - більш спорожнілі від вологи, сухі, а взимку зі сходу - холодні.

Середньорічна температура повітря становить +8,5°С. Середня температура повітря у липні +22,2°С, у січні - -5,1°С. Абсолютний максимум температури +39,3°С (1890 р.), абсолютний мінімум - -35,0°С. Сума активних температур атмосферного повітря (це температури, які є найбільш сприятливими і продуктивними для вегетації рослинності) вище +10°С становить від 3100°С. Тривалість безморозного періоду 175 днів. Середні дати першого та останнього приморозків навесні - 24 квітня, восени - 9 жовтня. Середні дати настання стійких морозів - 10-15 грудня, а їх припинення - 16-21 лютого. Взимку звичайні відлиги - потепління серед зими, кількість таких днів - 45. Континентальність клімату - 56%, що характеризує клімат регіону як помірно-континентальний. Пересічний річний показник відносної вологості повітря 72%. Максимальні значення спостерігається взимку - 82-88%, найменші наприкінці календарного літа - 52-58%. Середнє число днів з туманами - 61, найчастіше в холодну пору року - 9-12 днів на місяць. Кількість атмосферних опадів 400-450 мм/рік (з максимумом на початку літа), Криворіжжя відноситься до посушливих районів України.

Упродовж року сумарна тривалість випадіння опадів 730 годин. За останні 60 років посушливими є кожні 3-4 роки на одне десятиліття. Сильні посухи на Криворіжжі бувають 1 раз на 5-10 років, коли за вегетаційний період випадає усього 100-150 мм опадів. Середні показники випарування 325 мм на рік, випаровуваності (та кількість води, що може бути випарувана за певного клімату) - 800 мм/рік. Коефіцієнт зволоження за М. М. Івановим, складає 0,53, що характеризує регіон, як територію з недостатнім і нестійким зволоженням. На протязі всіх літніх місяців баланс зволоження відрізняється дефіцитом. Дощові опади в теплий період року випадають переважно у вигляді злив. Середня кількість днів зі зливами за вегетаційний відрізок - 29. Зливові дощі супроводжуються грозами та градом. Найчастіше грози трапляються в період з травня по серпень (5-9 днів на місяць), за рік 27-29 днів (максимум 84 дні). На протязі теплого періоду року град спостерігається в середньому 2 дні, максимум - 5. Взимку встановлюється стійкий сніговий покрив. Середня багаторічна декадна висота снігового покриву становить 10-15 см, середня тривалість періоду зі сніговим покривом складає 65 днів. В середньому за зиму буває 12-16 днів з хуртовиною, Максимальна кількість днів з хуртовиною за холодний період року - 27 днів. Упродовж зими частим явищем є ожеледь, яка фіксується, в середньому, 15 днів. 26 днів за зиму бувають з температурою атмосферного повітря нижче -10°С. 52% зим є безсніжними та малосніжними, якщо панують сухі східні та північно-східні вітри і стоїть антициклональна морозна погода.

Структура, напрям та характеристики вітрів знаходяться в прямій залежності від особливостей загальної та місцевої циркуляції атмосфери. Переважають вітри північних румбів (49% повторюваності), а також східні вітри. Рідше за інших спостерігається південний вітер. Влітку найбільш часто повторюються північні та північно-західні вітри, в інші сезони року - північно-східні, північні та східні вітри. Штилі найчастіше трапляються на початку осені та влітку (приблизно 3 дні на місяць). Середня швидкість вітру за рік становить 5,0 м/сек. Сильні вітри (зі швидкістю понад 15 м/сек.) відмічаються в середньому 29 днів на рік. В теплий період часто спостерігаються суховії - вітри східних румбів, які характеризуються швидкістю більше 5,7 м/сек. при дуже низькій відносній вологості повітря - 25-30%. Вони формуються навесні - початку літа, в умовах трансформації сухих арктичних повітряних мас над просторами Середньої Азії та Заволжя. Число днів з суховіями досягає від 15-20 на рік, середня їх тривалість 4,4 дні.

Над територією міста сформувався своєрідний мікроклімат «острова тепла». В місті тепліше на 1,8°С. Особливо це помітно в холодний період року. Також більше опадів, туманів, часто з низьких хмар і пило газових викидів підприємств та автомобілів взимку утворюються смоги, знижені дози сонячної радіації.

Агрокліматичні ресурси - кліматичні ресурси та умови території відповідні до потреб сільськогосподарського виробництва. Вивчаються агрокліматологією. Згідно з агрокліматичним районування території України (Дмитренко, 1989), Криворіжжя входить до складу посушливої дуже теплої агрокліматичної зони. Вона характеризується наступними агрокліматичними показниками. Сума активних температур вище +10°С. Показує обсяги тепла, якими володіє територія і які забезпечуватимуть вегетацію рослин.

Територія Кривбасу добре забезпечена тепловими агрокліматичними ресурсами. Сума активних температур становить 3100°С, що дозволяє вирощувати майже всі культури, окрім тропічних. Тривалість безморозного періоду - визначає, час, за який ніколи не спостерігаються заморозки, які пригнічують розвиток рослин і травмують або повністю знищують їх. До безморозного періоду відноситься термін між середніми датами весняних і осінніх приморозків. Для Криворізького регіону тривалість безморозного періоду становить 170-180 днів. Цього цілком достатньо для того щоби рослини пройшли всі етапи свого розвитку - від проростання до визрівання плодів. Вологозабпеченість. При характеристиці вологозабезпеченості найбільша увага приділяється кількості атмосферних опадів, режиму їх випадінню, гідротермічний коефіцієнт. Територія Криворіжжя за зволоженням відрізняється посушливими умовами - опадів недостатньо, режим їх випадіння нерегулярний, часто спостерігаються посухи. Все це несприятливо впливає на розвиток сільськогосподарських рослин, необхідне штучне зрошення. Умови перезимування рослин.

При оцінці цих умов до уваги беруться показники середній з абсолютних річних мінімумів температури повітря та ґрунту, їх абсолютні значення, суму негативних температур, глибину промерзання ґрунту, висоту снігового покриву. В цілому, умови перезимування рослин на Криворіжжі добрі, хоча в окремі роки і спостерігаються аномалії, наприклад повне вимерзання посівів озимих зернових при відсутності снігового покриву (а він в регіоні нестійкий) та низьких температур повітря і відносно глибокого промерзання ґрунту. Регіональні відмінності агрокліматичних показників (особливо через вологозабезпеченість) зумовлює те, що сільське господарство Кривбасу має ризикований характер.

3.1 Обьект дослідження

Обьектом ліхенологічного дослідження є лишайник. Обьектом вивчення даної роботи є - Листуватий лишайник Xanthoria Parientina. Ксанторія, як вже зазначалось, виразний, естетично привабливий лишайник з гетеромерним талломом, токсикотолерантний, епіфітний лишайник, який є індикатором навколишнього природного середовища. Оскільки, зовнішнє забарвлення лишайника спричинене лишайникомими кислотами, Ксанторія являеться однією з найвиразніших лишайників, тому помітити її на деревах не важко. При дослідженнях данного лишайника на Тернівському масиві, було помітно до яких умов ксанторія пристосовується краще, а до яких гірше. Найсприятливішим місцем проростання на деревах для неї виявився парк Терни. Біля автострад також можна було помітити Ксанторію, проте у дещо меньшій кількості, ще менше на селітебних зонах. Частіше листуватий лишайник можна було помітити групами на деревах, групами він у більшій кількості проростає на тому, чи іншому дереві.Так як Ксанторія настінна є обьектом вивчення даної роботи, слід зосередити увагу на зовнішньму вигляді данного лишайника та внутрішній його будові. Листувата слань має більш пластинчасту форму, округлу. Край тонкоі пластинки цілий, або зарубчастий. Поверхня слані буває гладкою,рівною, чи ямкуватою, покритою горбками, бородавками, різними виростами. Зверху слань украта більш-менш щільним коровим шаром, який утворений грибним компонентом лишайника (мікобіонтом). Далі серцевинний шар, складений з пухко розміщених гіфів. Між коровим і серцевинним шаром присутні числденні клітини гонідіїв. ( зелені одноклітинні водорості). Верхній коровий шар забарвлений лишайниковими кислотами, що і надає Ксанторії виразного, естетичного вигляду. Розмножується вегетативно та частинами талому. В центрі талому багаточисленні апотеції ( вторинна слань). Росте на корі дерев в добре освітлених, багатих на азот місцях. Так як лишайник складається з мікобіонту і фікобіонту, це надає йому особливої універсальності. Прикріпляється до субстрату - разоїдами, своєрідними тонковидними виростами. Будучи найстійкішим до забруднень, зовнішнього негативного впливу, Ксанторія чи не єдиний лишайник, який витримує та переносить антропогене навантаження. Така токсикотолерантність є одним із факторів універсальності листуватого лишайника. Тобто слід відмітити окрім таких властивостей як токикотолерантність, індекаторність, симбіотичність, ще одну сутнісно важливу властивість ксанторіїї, на мій погляд, іі Універсальність. Так як Ксанторія- симбіотичний організм, в якому спостерігаеться взаємне співіснування мікобіонту і фікобіонту, здатна показувати на ступінь забруднення, витримуючи його майже у повній мірі, при антропогенному навантаженні та сучасному техногенезі, вона набуває своеї характерної універсальності, властивої їй самій, та її можливостям, як індикатора природного середовища. Першим показником універсальності Ксанторії є саме гармонійне співжиття у ній мікобіонту та фікобіонту. В повній мірі цей фактор відкривається у впливі лишайника на середовище та у його відомих можливостях щодо забруднення територій. Отже, я дійшла такої думки щодо універсальності Ксанторії завдяки власним спостереженням за нею. Дослідження обьекту проводились на урбанізованих територіях, площадках автострад, селітебних територіях, Тернівському парку та на масиві Терни загалом. Оскільки вона є обьектом ліхеноологічних досліджень варто зазначити якою корисною вона є. Проростаючи на деревах у більшій, чи меньшій кількості, своїм зовнішнім виглядом, проективним поктриттям, вона дає нам знати про характер та ступінь забруднення. Досліджувались лишайники на таких деревах як: Тополь Боллє, Липа звичайна,Клен, Тополь пірамідальний, Калина червона, Тополь чорний, вяз, Клен, Каштан, Акація, Іва, Яблуня, Грецька калина. Збирались лишайники на корі тополі чорної Populus nigra та білої акації Robinia Pseudoakacia. Головним завданням роботи було встановити видовий склад ліхенофлори міста Кривий Ріг, зясувати екологічні особливості лишайників Тернівського масиву.

3.2 Методи досліджень

Видовий склад лишайників визначали за допомогою серії визначників (Окснер, 1956, 1993 та ін.). Ліхеноіндикацію для дослідження стану атмосферного повітря проводили за методикою Ю. Л. Мартина (Мартин, 1984) . У насадженнях вивчались і описувались епіфітні лишайники, знайдені по обидва боки стовбура на пробних ділянках. Пробна ділянка обмежувалася на стовбурі дерев'яною рамкою розміром 10 . 10 см, яка була розділена всередині тонким дротом на квадратики по 1 см2. На кожному дереві описували мінімум чотири пробні ділянки: дві біля основи стовбура (з різних його сторін) і дві на висоті 1-1,5 м. Слід зазначити, що опис і обстеження епіфітного лишайникового покриву виконували в ході маршрутних досліджень по всій території району дослідження.

Размещено на Allbest.ru