Скелет голови – череп

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Скелет голови - череп

Череп побудованим з окремих кісток, які з'єднані між собою (окрім нижньої щелепи і під'язикової кістки) за допомогою швів (рис. 64). У порожнинах черепа розміщені різні за походженням і функцією органи: головний мозок, органи зору, слуху і рівноваги, нюху і смаку; початкові відділи травної і дихальної систем. Череп забезпечує їм опору і захист. Череп поділяють на два відділи: матковий і лицевий. У мозковому черепі (neurocranium) розміщений головний мозок. Лицевий череп, або вісцеральний череп (viscerocranium) утворює кісткову основу обличчя, початок травного і дихального шляхів. у ньому розташовані органи чуття. Мозковий череп дорослої людини за об'ємом у дпа рази більший за лицевий. Він утворений з непарних кісток лобової, клиноподібної, потиличної, решітчастої та парних тім'яних і скроневих кісток. До кісток лицевого черепа належать такі парні кістки: носова, сльозова,

Рис. 64 А. Череп (cranium) людини, бічна норма (norma lateralis)

вилична, верхня щелепа, піднебінна, нижня носова раковина, а також непарні кістки - леміш, нижня щелепа, яка за допомогою суглоба з'єднана з черепом, і під'язикова кістка.

Кістки мозкового черепа

Лобова кістка (os frontale) у дорослих людей непарна, бере участь в утворенні переднього відділу склепіння черепа і передньої черепної ямки. Лобова кістка складається з чотирьох частин: лобової луски, парної очноямкової і носової частин (рис. 65, 75).

Лобова луска (squama frontalis) має опуклу зовнішню поверхню (facies externa) і ввігнуту внутрішню поверхню (facies interna). Унизу луску відокремлює від правої і лівої очноямкових частин парний надочноямковий край (margo supraorbitalis), у якому ближче до носової частини лобової кістки є надочноямкова вирізка (incisura supraorbitalis), а інколи надочноямковий отвір (foramen supraorbitale). Через ні структури проходять надочноямкові артерія і нерв. У присерсдній ділянці надочноямкового краю помітне заглиблення - лобова вирізка (incisura frontalis), через яку проходять однойменні нерв і кровоносні судини. З боків надочноямкові краї закінчуються виличним відростком (processus zygomaticus), що з'єднується з виличною кісткою. Від виличного відростка догори і назад по поверхні луски проходить скронева лінія (linea temporalis) - місце прикріплення скроневої фасції, що покриває скроневий м'яз.

Рис. 64 Б. Череп (cranium) людини, лицева норма (nonna facialis)

Рис. 65. Лобова кістка (os frontale). А - вигляд спереду, Б - вигляд знизу

Трохи вище кожного надочноямкового краю видно опуклий валик - надбрівну дугу (arcus superciliaris), посередині між ними помітна гладка площина - надперенісся (glabella). Вище надбрівної дуги помітний лобовий горб (tuber frontale).

Внутрішня поверхня луски лобової кістки донизу переходить у горизонтально розташовані очноямкові частини. На внутрішній поверхні луски по серединній лінії йде борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), що донизу переходить у лобовий гребінь (crista frontalis). В основі гребеня розміщений сліпий отвір (foramen caecum), де закріплюється відросток твердої оболони головного мозку.

Зовнішній край лобової луски зазубрений, має такі відділи: зверху і з боків - тім'яний край (matgo parietalis), що сполучається з тім'яними кістками, а знизу з двох боків - клиноподібний край (matgo sphenoidalis), що з'єднується з великими крилами клиноподібної кістки.

Очноямкова частина (pars orbitalis) лобової кістки парна, представлена тонкою пластинкою, що лежить горизонтально. Праву та ліву очноямкову частини відокремлює решітчаста вирізка (incisura ethmoidalis), в якій розташована дірчаста пластинка решітчастої кістки. На верхній - внутрішній поверхні (facies interna) очноямкових частин видні пальцеподібні втиснення (impressiones digitatae) і мозкові випини (juga cerebralia). Нижня - очноямкова поверхня (fades orbitalis) гладка, увігнута, вона утворює верхню стінку очної ямки (орбіти). Біля бічного кута очноямкової частини міститься ямка сльозової залози (fossa glandulae lacrimalis), а поблизу надочноямкової вирізки невелика заглибина - блокова ямка (fovea trochlearis). Поруч з ямкою розташована невелика блокова ость (spina trochlearis), з якою зростається хрящовий блок (trochlea) для сухожилка верхнього косого м'яза ока.

Носова частина (pars nasalis) лобової кістки має форму підкови. Розташовуючись між очноямковими частинами, вона обмежує попереду і з боків решітчасту вирізку (incisura ethmoidalis). Передній відділ носової частини зазубрений, з'єднується з носовими кістками і лобовими відростками верхніх щелеп. По серединній лінії від носової частини донизу відходить гребінець, який закінчується гострою носовою остю (spina nasalis). Він бере участь в утворенні кісткової носової перегородки. Праворуч і ліворуч від гребінця є отвори лобової пазухи (aperturae sinus frontalis). Лобова пазуха (sinus frontalis) у дорослих людей має різну величину, містить повітря і розділена перегородкою лобових пазух (septum sinuum frontalium). У задніх відділах носової частини лобової кістки є ямки, що прикривають собою відкриті догори комірки решітчастої кістки.

Клиноподібна кістка (os sphenoidale) розміщена в центрі основи черепа, бере участь в утворенні бічних стінок склепіння, а також порожнин ямок мозкового і лицевого черепа. Клиноподібна кістка складається з тіла, від якого відходять 3 пари відростків: великі крила, малі крила і крилоподібні відростки (рис. 66, 74, 75).

Рис. 66. Клиноподібна кістка (os sphenoidale). А - вигляд ззаду, Б - вигляд спереду

Тіло (corpus) клиноподібної кістки має неправильну кубоподібну форму, всередині його є порожнина - клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis). На тілі розрізняють 6 поверхонь: верхню, або мозкову; задню, зрощену в дорослих людей з основною частиною потиличної кістки; передню, яка без різких границь переходить у нижню; і дві бічні.

На верхній поверхні тіла помітне заглиблення - турецьке сідло (sella turcica). У центрі турецького сідла виражена гіпофізна ямка (fossa hypophysialis), у якій міститься залоза внутрішньої секреції - гіпофіз. Попереду від цієї ямки помітний поперечно розташований горбок сідла (tuberculum sellae), позаду - висока спинка сідла (dorsum sellae). Бічні частини спинки сідла дещо виступають і нахилені вперед - це задні нахилені відростки (processus clinoidei posteriores). Спереду сідла розташована передперехресна борозна (sulcus prechiasmaticus), що веде до зорових каналів (рис. 75). Праворуч і ліворуч від основи спинки сідла помітна борозна для внутрішньої сонної артерії - сонна борозна (sulcus caroticus). Ззовні і дещо позаду від сонної борозни є клиноподібний язичок (lingula sphenoidalis), що перетворює сонну борозну в глибоку жолобинку. Ця жолобинка разом з верхівкою кам'янистої частини скроневої кістки обмежує внутрішній отвір сонного каналу, через який в порожнину черепа входить внутрішня сонна артерія.

На передній поверхні тіла клиноподібної кістки помітний невеликий клиноподібний гребінь (crista sphenoidalis), який продовжується на нижню поверхню тіла і закінчується гострим клиноподібним дзьобом (rostrum sphenoidale). Клиноподібний гребінь переднім краєм з'єднується з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки. З боків гребеня розташовані неправильної форми дві кісткові пластинки - клиноподібні раковини (conchae sphenoidales), які обмежують два отвори клиноподібної пазухи (aperturae sinus sphenoidalis), що ведуть у клиноподібну пазуху (sinus sphenoidalis), найчастіше розділену перегородкою клиноподібних пазух (septum sinuum sphenoidalium) на дві частини. Бічні поверхні тіла клиноподібної кістки продовжуються в малі і великі крила.

Мале крило (ala minor) - це парна горизонтальна тонка трикутна пластинка, що відходить з кожного боку від тіла клиноподібної кістки двома коренями. Між ними є зоровий канал (canalis opticus), через який проходить зоровий нерв і очна артерія. Верхня поверхня малого крила обернена в порожнину черепа, а нижня бере участь в утворенні верхньої стінки орбіти. Передні краї мапих крил зазубрені, вони з'єднуються з очноямковою частиною лобової кістки і дірчастою пластинкою решітчастої кістки. Задній край малих крил гладкий, обернений у порожнину черепа. Присерсдньо на кожному малому крилі виступає передній нахилений відросток (processus clinoideus anterior). До передніх і задніх нахилених відростків приростає тверда оболона головного мозку.

Велике крило (ala major) клиноподібної кістки парне, починається широкою основою від бічної поверхні тіла клиноподібної кістки. В основі кожного крила є три отвори. Найвище й попереду розміщений круглий отвір (foramen rotundum), через який проходить друга гілка трійчастого нерва. Посередині основи великого крила видно овальний отвір (foramen ovale) для третьої гілки трійчастого нерва. Невеликий остистий отвір (foramen spinosum) розташований в ділянці заднього кута великого крила, через нього проходить середня оболонна артерія.

Велике крило має 5 поверхонь: мозкову, очноямкову, верхньощелепну, скроневу і підскроневу. На увігнутій мозковій поверхні (facies cerebralis) добре виражені пальцеподібні втиснення, мозкові випини й артеріальні борозни. Очноямкова поверхня (facies orbitalis) - чотирикутна гладка пластинка, вона входить до складу бічної стінки орбіти. Верхньощелепна поверхня (facies maxillaris) займає ділянку трикутної формі) між очноямковою поверхнею вгорі і основою крилоподібного відростка знизу. На цій поверхні в крило-піднебінну ямку відкривається круглий отвір. Скронева поверхня (facies temporalis) найбільша і майже вертикальна, вона входить до складу стінки скроневої ямки. Нижче підскроневого гребеня (crista infratemporalis) на великому крилі розташована майже горизонтально підскронева поверхня (facies infratemporalis), яка утворює верхню стінку підскроневої ямки. Велике крило має краї, які з'єднуються з відповідними кістками: виличний край (margo zygomaticus), лобовий край (riiargo frontalis), тім'яний край (margo parietalis) і лусковий край (matgo squamosus).

Між малим і великим крилами є верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior). Через цю щілину з порожнини черепа в орбіту проходять окоруховий, блоковий, відвідний нерви (відповідно III, IV, VI черепні нерви) і очний нерв - перша гілка трійчастого нерва (V черепний нерв).

Крилоподібний відросток (processus pterygoideus) парний, відходить вниз від тіла клиноподібної кістки поблизу початку великого крила. Він складається з двох пластинок - присередньої пластинки (lamina medialis) і бічної пластинки (lamina lateralis), що зрощені передніми краями. Донизу обидві пластинки розділені крилоподібною вирізкою (incisura pterygoidea), а зверху між пластинками помітна крилоподібна ямка (fossa pterygoidea), у якій бере початок присередній крилоподібний м'яз. Присередня пластинка донизу переходить у крилоподібний гачок (hamulus pterygoideus). Присередня поверхня крилоподібного відростка обернена у бік кісткової носової порожнини, утворюючи задню частину її бічної стінки. Бічна пластинка служить присередиьою стійкою підскроневої ямки. Основу відростка пронизує спереду назад крилоподібний канал (canalis pterygoideus), через який проходить в крило-піднебінну ямку великий кам'янистий нерв (гілка лицевого нерва, VII черепний нерв) і симпатичні нерви (від внутрішнього сонного сплетення). З підскроневої ямки через цей канал проходить артерія крилоподібного каналу до верхньої частини глотки. Передній отвір крилоподібного каналу відкривається в крило-піднебінну ямку, задній - на зовнішній основі черепа поблизу ості клиноподібної кістки в ділянці рваного отвору.

Потилична кістка (os occipitale) утворює задньо- нижній відділ мозкового черепа. У ній розрізняють основну частину, дві бічні частини і потиличну луску. Усі ці частини оточують великий отвір (foramen magnum), за допомогою якого порожнина черепа сполучається з хребтовим каналом (рис. 67, 74, 75).

Основна частина (pars basilaris) розташована перед великим отвором. У віці 18-20 років вона зростається з тілом клиноподібної кістки. Верхня поверхня основної частини увігнута й утворює схил (clivus). На бічних краях основної частини проходить борозна нижньої кам'янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris). На нижній поверхні основної частини посередині розташований ілотковий горбок (tuberculum pharyngeum), до якого прикріплюється задня стінка глотки.

Бічна частина (pars lateralis) парна, розмішена збоку від великого отвору. Поступово розширюючись, вона переходить позаду в непарну потиличну луску. На нижній поверхні кожної бічної частини є добре виражений еліпсоїдної форми потиличний виросток (condylus occipitalis). Виростки своєю опуклою поверхнею зчленовуються з верхніми суглобовими поверхнями атланта. Через кожну бічну частину над виростком проходить канал під'язикового нерва (canalis nervi hypoglossi), у якому проходить під'язиковий нерв (XII черепний нерв). Відразу за потиличним виростком міститься виросткова ямка (fassa condylaris), на дні якої відкривається непостійний

Рис. 67. Потилична кістка (os occipitale). А - вигляд ззовні (ззаду), Б - вигляд зсередини (спереду)

отвір - виросткотій коти {canalis condylaris), у якому проходять виросткова випускна вена.

Збоку віл потиличного виростка помітна я/гемна вирізка (incisum jugularis). Позадуцювирізку обмежує спрямований лотри яремний відросток (processus jugularis). На мозковій поверхні бічної частини проходить добрі' виражена борозна сигмоподібної пазухи (sukvs sinus sigmoidei).

Потилична луска (squama occipitalis) представлена широкою пластинкою з увігнутою внутрішньою поверхнею й опуклою зовнішньою. У центрі зовнішньої поверхні помітний зовнішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis externa), від якою вниз по серединній лінії до заднього краю великого отвору проходить зовнішній потиличний гребінь (crista occipiralis externa). Від потиличного виступу вправо і вліво йде вигнута донизу верхня каркова лінія (lineo nuchae superior). Паралельно до останньої приблизно на рівні середини зовнішнього потиличного гребеня від нього відходить в обидва боки нижня каркова лінія (linea nuchae inferior). Над зовнішнім потиличним виступом буває непостійна менш помітна найвища каркова лінія (linea nuchae suprema). Лінії і горби с місцями прикріплення потиличних м'язів і фасцій.

На внутрішній поверхні потиличної луски добре виражене хрестоподібне підвищення (eminentia cruciformis), утворене борознами, що поділяють мозкову поверхню потиличної луски на 4 ямки. У центрі хрестоподібного підвищення виражений внутрішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna).

Від виступу праворуч і ліворуч йде борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi), що переходить у борозну сигмоподібної пазухи. Догори від внутрішнього потиличного виступу відходить борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris). Внутрішній потиличний виступ донизу звужується і продовжується у внутрішній потиличний гребінь (crista occipitalis interna), що досягає великого отвору. Зовнішній край потиличної луски зазубрений і має такі ділянки: зверху і з боків - ламбдоподібиий край (margo lambdoideus), що сполучається з тім'яними кістками, і соскоподібний край (margo mastoideus), що з'єднується із скроневими кістками.

Тім'яна кістка (osparietale) парна. Тім'яні кістки утворюють верхньобоковий відділ склепіння черепа (див.рис. 64). Тім'яна кістка має вигляд чотирикутної пластинки з опуклою зовнішньою поверхнею (facies externa) і увігнутою внутрішнюю поверхнею (facies interna). Для неї характерні чотири краї, три з яких зазубрені: передній лобовий край (margo frontalis) з'єднується з лобовою кіпкою; задній потиличний край (margo occipitalis) сполучається з потиличною кісткою: верхній стріловий край (margo sagittalis) з'єднується з однойменною кісткою протилежного боку; нижній лусковий край (margo squamosus) косо зрізаний і сполучається з лусковою частиною скроневої кістки.

Відповідно є 4 кути: переди поверх ній -- лобовий кут (angidus frontalis); передньої ніжній китоподібний кут (angidus sphenoidalis); задньоверхній - потиличний кут (angulus occipitalis); задньонижній - соскоподібний кут (angidus mastoideus).

На зовнішній поверхні тім'яної кістки виступає тім'яний горб (tuber parietale), нижче якого помітні дві вигнуті лінії - верхня і нижня скроневі лінії (lineae temporales superior et inferior). Від них починаються однойменні фасція і м'яз.

Рельєф внутрішньої поверхні тім'яної кістки утворений прилеглою до неї твердою оболонок головного мозку та її судинами. Так, уздовж верхнього краю тім'яної кістки йде борозна верхньої стрілової пазухи (stdeus sinus sagittalis superioris). До цієї борозни, з'єднаної з однойменною борозною протилежного боку, приляї'ає верхня стрілова пазуха твердої мозкової оболони. У ділянці соскоподібного кута проходить борати сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). На внутрішній поверхні кістки помітні чисельні артеріальні борати (sulci arteriasi) - сліди від оболонних артерій.

Решітчаста кістка (os ethmoidale) входить до складу переднього відділу основи черепа, а також лицевого його відділу, беручи участь в утворенні стінок орбіт і кісткової носової порожнини (рис. 68). У решітчастій кістці розрізняють горизонтально розташовану дірчасту пластинку, від якої по серединній лінії йде вниз перпендикулярна пластинка. З боків до дірчастої пластинки приєднуються решітчасті лабіринти, що ззовні закриті очноямковими пластинками.

Дірчаста пластинка (lamina cribrosa) розташована в решітчастій вирізці лобової кістки, бере участь в утворенні дна передньої черепної ямки і верхньої стінки кісткової порожнини носа. Пластинка має численні дірчасті отвори (foramina cribrosa), через які проходять у порожнину черепа нюхові нитки (І пара черепних нервів). Над дірчастою пластинкою по серединній лінії піднімається півнячий гребінь (crista galli). Спереду він продовжується в парний відросток - крило півнячого гребеня (ala cristae galli). Ці відростки разом з лобовою кісткою обмежують сліпий отвір (foramen caecum), у якому закріплюється відросток твердої оболони головного мозку.

Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) має неправильну п'ятикутну форму, що продовжується вниз від півнячого гребеній і розташована у стріловій площині. Перпендикулярна пластинка

Рис. 68. Решітчаста кістка (os ethmoidale). А - вигляд зверху, Б - вигляд збоку

утворює верхню частину кісткової носової перегородки у кістковій порожнині носа.

Решітчастий лабіринт (labyrinthus ethmoidalis) - парне утворення, що складається з кісткових передніх, середніх і задніх решітчастих комірок (cellulae ethmoidales anteriores, mediae et posteriores), які сполучаються між собою і з порожниною носа.

Решітчасті лабіринти розташовані по обидва боки від перпендикулярної пластинки і прикріплюються до кінців дірчастої пластинки. До присерсдньої стінки решітчастих лабіринтів прикріплені дві тонкі вигнуті кісткові пластинки - носові раковини, нижні краї яких вільно звисають в щілину між лабіринтом і перпендикулярною пластинкою. Зверху і позаду прикріплена верхня носова раковина (concha nasalis superior), нижче і трохи попереду від неї розміщена середня носова раковина (concha nasalis media). Іноді буває невелика третя раковина - найвища носова раковина (concha nasalis suprema). Між верхньою і середньою носовими раковинами проходить вузький верхній носовий хід (meatus nasi superior). Поміж середньою і нижньою носовими раковинами розташований середній носовий хід (meatus nasi medius).

Задній кінець середньої носової раковини має вигнутий донизу гачкуватий відросток (processus uncinatus), що на цілому черепі з'єднується з решітчастим відростком нижньої раковини. Позаду від гачкуватого відростка в середній носовий хід виступає решітчастий пухир (bulla ethmoidalis) лабіринту. Між цим пухирем і гачкуватим відростком є решітчаста лійка (infundibulum ethmoidale). Через цю лійку лобова пазуха сполучається із середнім носовим ходом.

Бічна поверхня решітчастого лабіринту представлена гладкою тонкою очноямковою пластинкою (lamina orbitalis), що входить до складу присередньої стінки орбіти.

Скронева кістка (os temporale). Це парна кістка, що входить до складу основи і бічної стінки мозкового черепа, розташовується між клиноподібною, тім'яною і потиличною кістками. Усередині скроневої кістки є барабанна порожнина і кістковий лабіринт внутрішнього вуха, де розміщені органи слуху і рівноваги (див. “Органи чуття”). У каналах скроневої кістки проходять кровоносні судини і нерви. Скронева кістка утворює суглоб з нижньою щелепою, а разом з виличною кісткою - виличну дугу (arcus zygomaticus). Скронева кістка складається з трьох частин: кам'янистої, барабанної і лускової (рис. 69).

Кам'яниста частина (parspetrosa) має форму трибічної піраміди, що розташована у черепі майже горизонтально. Її основа, повернена назад і вбік, переходить у соскоподібний відросток. Верхівка кам'янистої частини (apex partis petrosae) спрямована вперед і досереднини. Кам'яниста частина має 3 поверхні: передню, задню і нижню. Передня і задня поверхні обернені в порожнину черепа, а нижню добре видно з боку зовнішньої основи черепа. Поверхні розмежовані трьома краями: верхнім, переднім і заднім.

Передня поверхня кам'янистої частини (facies anterior partis petrosae) обернена вперед і догори. Збоку вона переходить у мозкову поверхню лускової частини. По середині передньої поверхні видно невелике дугове підвищення (eminentia arcuata), в товщі якого залягає передній півколовий канал кісткового лабіринту внутрішнього вуха. Між дуговим підвищенням і лусковою частиною розташована покрівля барабанної порожнини (tegmen tympani). Біля верхівки кам'янистої частини на передній поверхні помітна ямочка - трійчасте втиснення (impressio trigeminalis), де розміщується трійчастий вузол V черепного нерва. Збоку від трійчастого втиснення є два маленьких отвори: розтвір каналу великого кам'янистого нерва (hiatus canalis пеrvi petrosi majoris), від якого присередньо відходить борозна великого кам'янистого нерва (sulcus nervi petrosi majoris);

Рис. 69. Скронева кістка (os temporale), права. А - вигляд збоку, Б - внутрішня поверхня

дещо попереду і нижче відкривається розтвір каналу малого кам'янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris), що продовжується в борозну малого кам'янистого нерва (sulcus nervi petrosi minoris).

Верхній край кам'янистої частини (margo superior partis petrosae) відокремлює передню поверхню від задньої. Пo цьому краю проходить борозна верхньої ким'янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris).

Задня поверхня кам'янистої частини (facies posterior partis petrosae) обернена назад і присередньо. Приблизно на середині задньої поверхні міститься внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus), що переходить у короткий широкий канал - внутрішній слуховий хід (meatus acusticus internus). На його дні є кілька отворів для лицевого і присінково-завиткового нервів (відповідно VII і VIII черепні нерви), а також для артерії і вен присінково-завиткового органа. Вище і збоку від внутрішнього слухового отвору є піддугова ямка (fossa subarcuata), у яку заходить відросток твердої мозкової оболони головного мозку. Нижче і збоку від цієї ямки є невелика щілина - отвір канальця присінка (apertura canaliculi vestibuli).

Рис. 69. Скронева кістка (os temporale), права (продовження). В - вигляд знизу, Г -вертикальний розпил через барабанну порожнину вздовж довгої осі кам'янистої частини

Задній край кам'янистої частини (margo posterior partis petmsae) відокремлює її задню поверхню від нижньої. По ньому проходить борозна нижньої кам'янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris). Приблизно на середині заднього краю, поруч з яремною вирізкою, розміщена ямочка, на дні якої розташований отвір канальця завитки (apertura canaliculi cochleae).

Нижня поверхня кам'янистої частини (facies inferior partis petrosae) помітна з боку зовнішньої основи черепа і має складний рельєф. Ближче до основи кам'янистої частини є досить глибока яремна ямка (fossa jugularis), на передній стінці якої помітна борозенка, що закінчується отвором соскоподібного канальця (canaliculus mastoideus), у якому проходить вушна гілка блукаючого нерва (X черепний нерв). Задній край яремної ямки обмежує яремну вирізку (incisura jugularis), утворюючи разом з однойменною вирізкою потиличної кістки на цілому черепі яремний отвір (foramen jugulare). Через цей отвір проходять внутрішня яремна вена і три черепних нерви: язико-глотковий (IX), блукаючий (X) і додатковий (XI). Попереду від яремної ямки розташований зовнішній отвір сонного каналу (apertura externa canalis carotici), який веде в сонний канал (canalis caroticus).

Внутрішній отвір сонного каналу ('apertura interna canalis carotid) відкривається на верхівці кам'янистої частини. У стінці сонного каналу, поблизу його зовнішнього отвору, є два маленькі отвори, що продовжуються в тонкі сонно-барабанні канальці (canaliculi caroticotympanin), у яких проходять у барабанну порожнину сонно-барабанні артерії. У гребінці, що відокремлює зовнішній отвір сонного каналу від яремної ямки, є ледь помітна кам'яниста ямочка (fossula petrosa). На дні ямочки відкривається барабанний каналець (canaliculus tympanicus), у якому проходять нижня барабанна артерія (гілка висхідної глоткової артерії) і барабанний нерв - гілка язико-глоткового нерва (IX черепний нерв). Збоку від яремної ямки поблизу соскоподібного відростка виступає тонкий і довгий шилоподібний відросток (processusstyloideus).

Між шилоподібним і соскоподібним відростками добре помітний шило-соскоподібний отвір (foramen stylomastoideum). Через цей отвір з каналу лицевого нерва виходить лицевий нерв (VII черепний нерв) і шило-соскоподібна вена, а входить шило-соскоподібна артерія - гілка задньої вушної артерії. череп мозок шилоподібний

Нижня поверхня кам'янистої частини відділена від її передньої поверхні переднім краєм кам'янистої частиш (margo anterior partis petrosae), який відмежований від лускової частини кам'янисто-лусковою щілиною (fissura petrosquamosa). Поруч з цією щілиною на передньому короткому краї кам'янистої частини є отвір м'язово-трубного каналу (canalis musculotubarius), що веде в барабанну порожнину. Цей канал поділяється перегородкою м'язово-трубного каналу (septum canalis musculotubarii) на півканал м'яза - натягувана барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae), що сполучає у людини барабанну порожнину з носовою частиною глотки.

Соскоподібний відросток (processus mastoideus) розміщений за зовнішнім слуховим ходом. Зверху він відмежований від лускової частини тім'яною вирізкою (incisuraparietalis). Зовнішня поверхня відростка опукла, шорстка. До неї прикріплюються груднинио- ключично-соскоподіблий та інші м'язи. Донизу соскоподібний відросток закруглений (промацується через шкіру). З присереднього боку відросток обмежує глибока соскоподібна вирізка (incisura mastoidea), а за нею розміщена борозна потиличної артерії (sulcus arteriae occipitalis). В основі соскоподібного відростка, ближче до заднього краю скроневої кістки, інколи є соскоподібний отвір (foramen mastoideum) для соскоподібної випускної вени і соскоподібної гілки потиличної артерії. На внутрішній поверхні соскоподібного відростка, оберненої в порожнину черепа, видна широка борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). У середині відростка розміщені комірки.

Барабанна частина (pats tympanica) скроневої кістки має вигляд невеликого, відкритого догори жолоба. Зростаючись своїми краями з лусковою частиною та з соскоподібним відростком скроневої кістки, вона обмежує спереду, знизу і ззаду зовнішній слуховий отвір (potus acusticus externus). Продовженням цього отвору є зовнішній слуховий хід (meatus acusticus extentus), що досягає барабанної перетинки, яка відокремлює зовнішній слуховий хід від барабанної порожнини.

На цій межі розташована дугоподібна барабанна борозна (sulcus tympanicus), до якої прикріплюється барабанна перетинка. Ця борозна зверху обмежена двома виступами: спереду - великою барабанною остю (spina tympanica major); ззаду - малою барабанною остю (spina tympanica minor). Між цими остями помітна барабанна вирізка (incisura tympanica). Між барабанною частиною і соскоподібним відростком виражена барабанно-соскоподібна щілина (fissura tympanomastoidea), через яку із соскоподібного канальця (canaliculus mastoideus) виходить на поверхню кістки вушна гілка блукаючого нерва (X черепний нерв).

Барабанна частина відмежована від лускової частини барабанно-лусковою щілиною (fissura tympanosquamosa), в яку виступає зсередини край покрівлі барабанної порожнини. Тому барабанно-лускова щілина розділена на дві щілини: ближчу до нижньощелепної ямки - кам'янисто-лускову щілину (fissura petrosquamosa) і задню - кам'янисто-барабанну щілину (fissura petrotympanica). Через кам'янисто- барабанну щілину з барабанної порожнини виходить гілка лицевого нерва (VII пара) - барабанна струна.

Лускова частина (pars squamosa) має форму опуклої пластинки зі скошеним верхнім краєм. Вона накладається як луска на відповідний край тім'яної кістки і велике крило клиноподібної кістки, донизу лускова частина з'єднується з кам'янистою частиною, соскоподібним відростком і барабанною частиною скроневої кістки. Зовнішня гладка скронева поверхня (facies temporalis) лускової частини бере участь в утворенні скроневої ямки. На цій поверхні вертикально проходить борозна середньої скроневої артерії (sulcus arteriae temporalis mediae).

Від лускової частини вперед відходить виличний відросток (processus zygomaticus), який зазубреним кінцем з'єднується зі скроневим відростком виличної кістки і утворює виличну дугу (arcus zygomaticus). На нижній поверхні лускової частини розміщена нижньощелепна ямка (fossa mandibularis) для з'єднання з головкою нижньої щелепи. Спереду нижньощелепної ямки розташований суглобовий горбок (tuberculum articulare), що відокремлює Ті від підскроневої ямки. На мозковій поверхні (facies cerebralis) лускової частими видно пальцеподібні втиснення й артеріальні борозни - сліди від гілок середньої оболоппої артерії.

Канали скроневої кістки. Враховуючи практичну значимість каналів скроневої кістки в клініці, подаємо їхню детальну характеристику (табл. 10).

Сонний канал (canalis caroticus), через який у порожнину черепа проходять внутрішня сонна артерія і внутрішнє сонне (симпатичне) нервове сплетення, починається на нижній поверхні кам'янистої частими зовнішнім отвором сонного каналу (apertura externa canalis carotici). Далі сонний канал піднімається догори, згинається під прямим кутом і прямує вперед та присередиьо. Канал відкривається в порожнину черепа внутрішнім отвором сонного каналу (apertura interna canalis carotici).

Сонно-барабанні канальці (canaliculi caroticotympanici) починаються на задній стінці сонного каналу біля зовнішнього його отвору і проникають у барабанну порожнину. По цих канальцях проходять в барабанну порожнину однойменні нерви і артерії.

М'язово-трубний канал (canalis musculotubarius) має спільну стінку із сонним каналом. Починається на передньому краї кам'янистої частини на межі з лусковою частиною скроневої кістки. Він йде назад і вбік, а відкривається на передній стінці барабанної порожнини. М'язово-трубний канал поділяється перегородкою м'язово-трубного каналу (septum canalis musculotubarii) на два півканали. У верхньому - півканалі м'яза-натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) - розташований однойменний м'яз, що натягує барабанну перетинку. Нижній півканал - півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae), який є кістковою частиною цієї труби, сполучає у людини барабанну порожнину з носовою частиною глотки. Такий “дренаж" забезпечує урівноваження тиску повітря по обидва боки від барабанної перетинки.

Канал лицевого нерва (canalis nervi facialis), у якому проходять лицевий нерв (VII пара) і кровоносні судини, починається на дні внутрішнього слухового ходу. Потім у товщі кам'янистої частини скроневої кістки лицевий канал йде горизонтально вперед, перпендикулярно до її поздовжньої

ТАБЛИЦЯ 10. Канали скроневої кістки

осі. Дійшовши до рівня розтвору каналу великого кам'янистого нерва, канал повертає вбік і назад під прямим кутом, утворюючи колінце каналу лицевого нерва (geniculum canalis nervi facialis). Далі канал прямує горизонтально вздовж осі кам'янистої частини до її основи, де повертає вниз, огинаючи барабанну порожнину, і відкривається на нижній поверхні кам'янистої частини шило-соскоподібним отвором (foramen stylomastoideum).

Канадець барабанної струни (canaliculus chordae tympani) починається від каналу лицевого нерва трохи вище шило-соскоподібного отвору, прямує вперед і відкривається в барабанну порожнину. У цьому канальці проходить гілка лицевого нерва (VII черепний нерв) - барабанна струна (chorda tympani), що потім виходить з барабанної порожнини через кам'янисто-барабанну щілину.

Барабанний канадець (canaliculus tympanicus) починається нижнім отвором у глибині кам'янистої ямочки на нижній поверхні кам'янистої частини, потім піднімається догори в барабанну порожнину через її нижню стінку. Далі канадець переходить у борозну мису (sulcus promontorii), що розташований на лабіринтній стінці цієї порожнини - на поверхні мису (promontorium). Потім канадець пронизує верхню стінку барабанної порожнини і закінчується розтвором каналу малого кам'янистого нерва на передній поверхні кам'янистої частини скроневої кістки. У барабанному канальці проходить барабанний нерв - гілка IX черепного нерва, а також нижня барабанна артерія.

Соскоподібний канадець (canaliculus mastoideus) бере початок у яремній ямці, “пересікає”канал лицевого нерва у його нижній частині і відкривається в барабанно-соскоподібну щілину. У цьому канальці проходить вушна гілка блукаючого нерва (X черепний нерв).

Размещено на Allbest.ru