Стебло - осьова частина пагона

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕКЦІЯ

Стебло - осьова частина пагона

Основні поняття: стебло, конус наростання, галуження стебла, епідерміс, первинна кора, хлоренхіма, коленхіма, основна паренхіма, ендодерма, центральний циліндр (стела), перицикл, зона провідної тканини, прокамбій, пучок закритого типу, пучковий камбій, міжпучковий камбій, ксилема, флоема, серцевина, вторинна будова стебла: безпучковий тип, пучковий тип.

Стебло та його основні функції

Стебло - осьовий вегетативний орган рослини, який несе листки й бруньки, квіти, плоди і насіння, має необмежений верхівковий ріст, позитивний геліотропізм, радіальну симетрію (рис. 34).

1 - листок; 2 - верхівкова брунька; 3 - пазушна брунька; 4 - стебло; 5 - міжвузля;6 - вузол.

Основні функції стебла:

а) є опорою рослині;

б) здійснює зв' язок усіх частин рослини;

в) збільшує поверхню рослини за рахунок галуження;

г) забезпечує необмежений ріст рослини;

д) забезпечує транспорт води, мінеральних і органічних речовин;

е) служить для вегетативного розмноження і фотосинтезу;

є) запасає поживні речовини або воду (кактуси);

ж) за допомогою стебла листки розміщуються та орієнтуються найбільш ефективно у просторі для поглинання променистої енергії та вуглекислого газу повітря.

Формування та морфологічна класифікація стебел

Структура стебла формується в результаті діяльності верхівкової (апікальної) меристеми, ініціальних клітин конуса наростання (рис. 19).

Конус наростання, або точка росту, стебла у перших листостеблових рослин (мохів, папоротеподібних) складається лише з однієї ініціальної клітини пірамідальної форми. У голонасінних і квіткових (покритонасінних) рослин верхівкова (апікальна) меристема має вигляд конуса з округлою верхівкою, який складається з безлічі меристемати-чних клітин і схований в основі бруньки. Конус наростання є самою активною та важливою частиною, адже формує первинну структуру стебла, листки, бічні пагони та генеративні органи.

За напрямком росту та розміщенням у просторі стебла бувають прямостоячі, виткі, повзучі, чіпкі (схема 7).

Морфологічно за ступенем здерев'яніння стебла поділяють на трав'янисті та дерев'янисті (схема 7). Молоді стебла дерев'янистих рослин спочатку трав' янисті, зелені, здатні до фотосинтезу. Згодом клітинні стінки стебла цих рослин просочуються суберином (лігніном), тобто дерев' яніють. Серед дерев' янистих розрізняють дерева та кущі (чагарники).

Дерева мають головне стебло - стовбур, який росте впродовж усього життя. За рахунок його галуження формується крона, тобто сукупність усіх надземних пагонів дерева, розміщених вище від початку галуження стовбура.

Галуження - утворення на основному стеблі з вегетативних бруньок бічних пагонів. Галуження буває дихотомічне, моноподіальне, симподіальне (рис. 35). При дихотомічному галуженні з верхівкового конуса наростання стебла виростають дві гілки, а з верхівкових конусів наростання кожної гілки також виростає по дві гілки. Дихотомічне галуження характерне для плаунів, мохоподібних, водоростей. При моноподіальному галуженні верхівкова брунька протягом усього життя рослини продовжує ріст головного стебла, яке здовжується і потовщується більше, ніж бічні гілки. Моноподіальне галуження характерне для сосни, ялини, бука тощо.

При симподіальному галуженні верхівкова брунька стебла не розвивається, а найближча від неї бічна брунька дає пагін, який продовжує ріст стебла. Таке розгалуження характерне для картоплі, яблуні, волоського горіха, липи.

стебло морфологічний галуження будова

У кущів (чагарників) галуження стебла починається біля самої поверхні ґрунту. Внаслідок цього утворюється кілька бічних пагонів (смородина, аґрус, шипшина).

Напівкущі (напівчагарники) відрізняються від кущів тим, що їхні стебла дерев' яніють лише у багаторічній нижній частині, від якої щороку відростають однорічні трав' янисті пагони (шавлія лікарська, полин гіркий).

Загальну морфологічну класифікацію стебел подано на схемі 7.

Первинна будова стебла

Першим етапом утворення стебла є формування його первинної структури, яка у голонасінних та дводольних рослин згодом замінюється на вторинну. У однодольних первинна структура стебла зберігається протягом усього життя рослини.

В первинній будові стебла розрізняють такі ділянки:

1. Епідерміс - первинна покривна тканина, видовжені клітини якої мають відносно товсті прямолінійні стінки; серед клітин епідермісу є продихи, які забезпечують газообмін.

2. Первинна кора - багатошарова тканина, яка складається з неоднорідних паренхімних клітин:

а) хлоренхіма (від грецьк. chloros - зелений та enchyma - тканина) (хлорофілоносні клітини паренхіми) - фотосинтезуюча паренхімна тканина, яка розміщена безпосередньо під епідермісом, завдяки їй молоді ділянки стебел мають зелене забарвлення;

б) коленхіма (від грецьк. kolla - клей, enchyma - тканина) - механічна (опорна) тканина, особливістю якої є нерівномірне целюлозне потовщення тих ділянок клітинних стінок, що піддаються дії найбільшого механічного навантаження;

в) основна паренхіма - пухка тканина, що складається з великих тонкостінних клітин, величина яких змінюється: до центра вони зменшуються і мають потовщені клітинні стінки; у багаторічних рослин в основній паренхімі відкладаються запасні речовини, після чого вона перетворюється на запасаючу тканину; в однодольних рослин частина основної паренхіми руйнується (утворюється порожнина) або стає дуже пухкою;

г) ендодерма (від грецьк. endon - усередині та derma - шкіра) - шар клітин зі специфічними крохмальними зернами (беруть участь в процесах збереження відповідного просторового положення стебла та його геотропічних реакціях, не беруть участі в обміні речовин), а також із здерев'янілими, кутинізованими або окорковілими стінками, тому непроникні для води; у деяких рослин на радіальних стінках клітин виникають потовщення - пояски Каспарі.

3. Центральний циліндр (стела) - внутрішня частина стебла і кореня вищих рослин, яка оточена первинною корою. Складається з різних тканин:

а) перицикл - один або кілька шарів паренхімних клітин, які складають первинну меристему; з перициклу утворюються механічні (пери-циклічні) волокна; у однодольних рослин перициклу може не бути;

б) зона провідної тканини, основними структурними елементами якої є провідні пучки, які формуються із попередньо не диференційованих, уособлених і згрупованих у тоненькі прошарки-тяжі меристематичних клітин - прокамбію; кожен пучок прокамбію поступово диференціюється і в ньому розпочинається утворення перших елементів ксилеми і флоеми; флоема і ксилема розміщуються на різних радіусах (ксилема ближче до центру); у деяких рослин весь прокамбій використовується для утворення провідних елементів і провідний пучок більше не потовщується, стає пучком закритого типу (стебла однодольних); однак у більшості рослин (дводольні, голонасінні) з вузького прошарку прокамбію, що зберігається між елементами ксилеми та флоеми, утворюється нова твірна тканина - пучковий камбій, завдяки поділу клітин якого за первинними елементами утворюються нові, уже вторинні за походженням, ксилема та флоема;

в) серцевина - займає центральну частину стебла; складається з кулястих або циліндричних паренхімних клітин з дуже тонкими целюлозними стінками, які рідко дерев'яніють, та міжклітинників; на початку серцевина складається з живих клітин, але наприкінці року живий вміст її клітин зникає: вони відмирають і клітинна порожнина заповнюється повітрям; якщо клітини серцевини відмирають одночасно, її називають однорідною (бузина); якщо серцевина складається не тільки з живих, а й з мертвих клітин, її називають різнорідною (дуб, береза); у деяких багаторічників серцевина довгий час залишається живою і виконує функцію запасаючої тканини (яблуня).

Размещено на Allbest.ru