Особливості анатомічної будови листків у різних видів рослин

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Основні функції листка відбились на його анатомо-морфологічних особливостях (рис. 1) та розвитку відповідних тканин, в основному паренхімної та провідної (див. табл. 1).

Рис. 1. Анатомічна будова листка: 1 - епідерма; 2 - стовпчаста (палісадна) паренхіма; 3 - губчаста паренхіма; 4 - провідний пучок жилки

Листок, як найпластичніший орган рослини, реагує на зміни факторів середовища в першу чергу. Розглянемо особливості будови листків хвойних, тіньовитривалих і світлолюбних рослин, водяних рослин і рослин посушливих місцевостей (ксерофітів).

Особливості будови листків хвойних:

1) епідерміс містить клітини з товстими здерев'янілими стінками, кутикула дуже розвинена; продихи лежать у запорошених зернятками воску ямках, їх замикаючі клітини мають здерев'янілі стінки;

2) за епідермісом лежить підшкірка - гіподерма, що складається з одного або кількох шарів клітин, які витягнуті по довжині хвої і мають потовщені стінки;

3) під гіподермою розміщена асиміляційна тканина, яка оточує безбарвну центральну частину, що має один або два судинних пучки.

Особливості будови листків тіньовитривалих рослин (тонконіг лучний, суниці, липа, черемха):

1) відсутня стовпчаста (палісадна) паренхіма, тому фотосинтезуючу функцію виконує губчаста паренхіма;

2) хлоропласти великих розмірів і надзвичайно світлочутливі;

3) кількість хлорофілу велика;

4) клітини епідерми випуклі, подібні до лінз, фокусуючих світло;

5) клітини тонкостінні, дуже розвинені повітряні міжклітинники, епідерміс має тонісіньку кутикулу, а випаровуюча поверхня дуже велика;

6) продихи випнуті над поверхнею листка.

Таблиця 1. Особливості анатомічної будови листка у зв'язку з його функціями

Особливості будови листків світлолюбних рослин (модрина, береза, дуб звичайний, евкаліпт, пальми, яблуні, груші, сливи, вишні, абрикоси):

1) мають пристосування для вловлювання світла:

а) черешки вигинаються, повертаючи листкову пластинку до світла;

б) розташовуються листки таким чином, щоб вони менше затіняли один одного (листкова мозаїка);

2) стовпчаста паренхіма добре розвинена (і на верхньому, і на нижньому боці листка);

3) хлоропласти дрібні, можуть змінювати своє положення: при надмірному освітленні вони розміщуються так, що промені сонця падають лише на вузькі сторони пластид; коли світла мало, пластиди прилягають своїми плоскими боками до клітинної стінки, зверненої до сонячного проміння. листковий хвойний епідерміс фотосинтез

Якщо порівняти різні деревні породи щодо їх потреби у світлі, то можна скласти певний ряд залежно від того, при якому світловому режимі в частках від повного денного світла вони можуть розвиватись, а саме:

- модрина - 1/5;

- береза - 1/8;

- сосна - 1/10;

- дуб - 1/26;

- клен - 1/55;

- бук - 1/70;

- самшит - 1/100.

Особливості будови листків водяних рослин:

1) асиміляційна тканина у них розвинена слабко в зв'язку з недостатніми умовами освітлення та газообміну;

2) палісадної тканини немає, а у губчастої між верхнім і нижнім епідермісом з'являються перегородки, між якими утворюються великі повітряні порожнини; система повітряних міжклітинників забезпечує листки плавучістю і є резервом СО2 та О2;

3) у підводних рослин покривна тканина не розвинена, і стінки епідермісу не потовщені; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, листкова пластинка досить міцна і шкіряста;

4) кутикула тоненька або її зовсім немає;

5) у клітинах епідермісу багато хлоропластів, які виконують функцію асиміляційної тканини;

6) у підводних рослин продихи відсутні, бо листкова пластинка дуже тоненька і може адсорбувати з води безпосередньо своєю поверхнею гази та поживні речовини; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, на верхньому боці багато продихів (наприклад, у жовтих глечиків, або латаття, на верхньому епідермісі є 460 продихів на 1 мм2, а на нижньому епідермісі їх зовсім немає);

7) судинних пучків мало;

8) флоема розвинена більше, ніж ксилема, але слабше, ніж у надземних рослин.

Размещено на Allbest.ru