Критичні періоди розвитку людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

З КУРСУ "Індивідуальний розвиток організмів та основи еволюційної теорії"

НА ТЕМУ: Критичні періоди розвитку людини

Виконала:

студентка

групи БТ-31

Карпова Ю.О.

Перевірив:

доцент, к. б. н.

Галкін О. Ю.

Київ - 2015

Вступ

Критичними періодами розвитку людини є дуже важливими етапами онтогенезу. Оскільки сама назва «критичний» говорить про те, що організм стає чутливим і вразливим. Тобто підвищується чутливість до певних впливів та знижується резистентність щодо них.

Крім того, кожен такий період відрізняється від іншого, в цей час відбуваються важливі зміни в організмі, які визначатимуть його подальший розвиток. Тому дуже важливим є докладне вивчення критичних періодів для попередження виникнення відхилень в онтогенезі. Від зовнішніх впливів у такі періоди залежить як фізіологічний, так і психічний розвиток людини.

Не менш важливими є відмінності у критичних періодах розвитку у жіночої та чоловічої статей.

1. Критичні періоди розвитку людини

Експериментальне вивчення розвитку тварин показало, що впродовж як онтогенезу взагалі, так і ембріогенезу зокрема існують періоди, коли зародок найбільш чутливий до пошкодження різноманітними факторами, які можуть порушувати нормальний розвиток. Ці періоди отримали назву критичних, тобто - це періоди найменшої стійкості (резистентності) зародків до факторів зовнішнього середовища.[1]

Спочатку поняття критичний період було введено в ембріології для позначення часових відрізків, що характеризуються підвищеною чутливістю до дії факторів, які виходять за межі фізіологічної норми. Під час внутрішньоутробного розвитку в строго певні його моменти кожен орган зазнає критичні стадії диференціації.

В основі виборчого підвищення чутливості лежить посилення процесів обміну речовин в найбільш швидко зростаючих органах і тканинах. Загалом критичні періоди в ході внутрішньоутробного розвитку дитини збігаються з часом найбільш інтенсивного росту і диференціювання; вони ніби маркують процес розвитку, відзначаючи стадії морфогенезу.[2]

Критичними (сенситивними) є відносно короткі періоди онтогенезу, в які підвищується чутливість до певних впливів та знижується резистентність щодо них; відбувається включення і виключення генів, що детермінує розвиток нових біологічних, соціальних, психічних якостей і перехід організму на більш високий рівень розвитку завдяки формуванню нових системних зв'язків в організмі, які визначають його подальший онтогенез. Є підстави вважати, що різні гени починають функціонувати на різних стадіях ембріогенезу, які співпадають з критичними періодами. Такого висновку дійшли на підставі того, що під впливом пошкоджувальних факторів фізичної й хімічної природи виникають порушення нормального розвитку, які нагадують собою мутації.[3]

Фізіологи виділяють такі критичні періоди онтогенезу людини:

зачаття (злиття сперматозоїда та яйцеклітини і утворення);

перші 2 місяці ембріогенезу, коли закладаються зачатки тканин, органів;

третій місяць ембріогенезу - період формування плаценти;

народження;

перші 6 років життя, коли дитина освоює прямоходіння, відбувається формування мови, фізіологічних регуляторних процесів та закладаються особливості психічного відображення світу, соціалізація;

пубертатний період, коли формуються вторинні статеві ознаки;

клімакс - період згортання статевої функції і, відповідно, набуття організмом нового фізіологічного статусу.[2]

П.Г. Свєтлов у розвитку людини надає великого значення таким критичним періодам: імплантація (6- 7 доба після зачаття), плацентація (кінець другого місяця вагітності) і перинатального (пологи). У критичні періоди різко змінюється діяльності всіх систем організму матері (характер кровообігу, газообміну, живлення тощо). Крім того, є критичні періоди розвитку окремих органів, тканин на різних етапах розвитку зародка (плоду) людини.[3]

2. Теорія критичних періодів Свєтлова

Російський ембріолог П. Г. Свєтлов у 1960 р. сформулював теорію критичних періодів розвитку і перевірив її експериментально. Суть цієї теорії полягає в утвердженні загального положення, що кожний етап розвитку зародка в цілому і його окремих органів починається відносно коротким періодом якісно нової перебудови. Ця перебудова супроводжується детермінацією, проліферацією і диференціюванням клітин.[1] У критичні періоди у зародків активується метаболізм, різко посилюється дихання, змінюється вміст РНК, виявляються нові білки й одночасно гальмується темп росту. В цей час ембріон найбільш чутливий і сприйнятливий до пошкоджуючої дії різної природи. Всебічне вивчення критичних періодів показує, що вони співпадають з активним морфологічним диференціюванням, з переходом від одного періоду розвитку до іншого, зі зміною умов існування зародка. Так, перехід зиготи до дроблення створює для зародка інші умови взаємозв'язку в організмі. Те ж саме відбувається з настанням гаструляції. У ссавців імплантація бластоцисти у стінку матки теж є критичним періодом - переходом до нових умов живлення і газообміну. Розвиток плаценти й перехід до плацентарного живлення і газообміну являють собою новий переломний етап у житті зародка і потребують нових пристосувань.[2,3]

Що стосується людини, то в її ембріональному розвитку П. Г. Свєтлов розрізняє такі критичні періоди: прогенез (а саме стадія мейозу), запліднення, імплантація, під час якої проходить гаструляція, диференціювання зародкових листків і закладка осьових органів, плацентація, органогенез і період пологів. З останнім критичним періодом в організмі новонародженого пов'язані різкі зміни умов існування і перебудова діяльності всіх систем організму (змінюється характер кровообігу, газообміну, живлення тощо). Крім того, відмічені критичні періоди розвитку окремих органів на різних етапах життя ембріона людини. Вивчення критичних періодів в ембріогенезі показує необхідність захисту материнського організму від шкідливих факторів, особливо на ранніх стадіях вагітності. Умови існування зародка в цей час позначаються на його ембріональному розвитку, а, отже, на всьому наступному періоді життя.[4]

Серед органів і систем людини, що розвиваються, особливе місце належить головному мозку, який на ранніх стадіях виступає в ролі первинного організатора диференціювання навколишніх тканинних і органних зачатків (зокрема, органів чуття), а пізніше відрізняється інтенсивним розмноженням клітин (приблизно 20 000 в хвилину). Отже, в онтогенезі людини виділяють декілька критичних періодів розвитку: у прогенезі, ембріогенезі і постнатальному житті. До них відносяться: розвиток статевих клітин -- овогенез і сперматогенез; запліднення; імплантація (7-8 доба ембріогенезу); розвиток осьових зачатків органів і формування плаценти (3-8 тиждень розвитку); стадія посиленого росту головного мозку (15--20-й тиждень); формування основних функціональних систем організму і диференціювання статевого апарату (20--24-й тиждень); народження; період новонародженості (до 1 року); статеве дозрівання (11--16 років).[5]

Однак, не варто думати, що в будь-які критичні періоди зародок однаково чутливий до всіх подразнюючих факторів. П. Г. Свєтлов вважає, що в один критичний період зародок більш чутливий до температурної дії, в інший - до хімічної і т.д. В критичні періоди в зародків значно міняється метаболізм, різко посилюється дихання, змінюється вміст РНК, імунологічно проявляються нові, які раніше не спостерігалися, білки. Одночасно падає темп росту.[1]

3. Проблема чутливості організму до різних дій в критичні періоди розвитку

Наукові здобутки у вивчені проблеми критичних періодів та поступове впровадження їх в життя батьками, соціальними інституціями сприяють оптимізації розвитку малечі. Так покладання дитини на живіт матері, прикладання маляти до груді одразу після народження сприяє лактації та утворенню невидимих гармонізуючи енергетичних зв'язків між матір'ю і дитиною. Використання плавання в грудному віці і на основі цього оптимізація фізичного, психічного розвитку базується на відкритті безумовного плавального рефлексу, з яким народжується немовля . Раннє оволодіння мовами базується на тому, що критичним для знання мов є перші 3 роки життя дитини. Тому спілкування з дитиною ще з грудного віку декількома мовами сприяє природному їх засвоєнню.[3]

Яскравим прикладом впливу критичних періодів на життя людини є творчість В. А. Моцарта, витоки якої слід шукати ще в ембріогенезі, грудному віці, в яких на плід, немовля постійно діяла музика. Адже його батько був придворним музикантом. І в домі постійно звучала музика. Цілеспрямоване навчання батьком малого Вольфгана музиці сприяло тому, що вже в 5 років хлопчик почав створювати музику, а в 6 виступати разом із сестрою, граючи на клавесині, на сценах Відня, а потому і багатьох міст різних країн Європи. Прикладом цілеспрямованого впливу на організм підлітка є життєвий досвід Рустама Ахметова - відомого стрибуна у висоту, який із 14 років почав цілеспрямовано діяти на свій організм системою специфічних фізичних вправ для того, щоб вирости і займатися тим видом спорту, який йому подобався. Таке інтенсивне витягування сталося завдяки дії системи природних і соціальних факторів у критичний підлітковий вік, коли відбувається інтенсивний ріст організму на тлі відсутності генетичних передумов високого зросту (попередники низькорослі).[6]

Окремі тканини й органи формуються в різні періоди росту ембріона й плода. При цьому тканини організму в момент максимальної інтенсивності процесів дифференцировки стають високо чутливими до пошкоджуючих впливів зовнішнього середовища (іонізуюча радіація, інфекції, хімічні агенти). Такі періоди, для яких характерна підвищена чутливість до впливу факторів, що ушкоджують, називають «критичними періодами эмбріогенезу». Імовірність формування відхилень у розвитку в критичні періоди найбільш висока.

У процесі закладки кожного органу також існують особливо чутливі періоди, коли вплив несприятливих факторів середовища може викликати, те чи інше відхилення в його розвитку (тобто аномалію). У критичні періоди зародок або плід стає високо реактивним і лабільним по відношенню до дії зовнішніх факторів. Аномалії розвитку виникають при цьому в силу того, що боротьба організму з руйнівними процесами (тобто, регуляторна функція органів і систем плода) у ці періоди може бути ослаблена. Безпосередньою причиною аномалії може послужити або зупинка розвитку тієї чи іншої системи організму в критичний період, або порушення координації в швидкості компенсаторних відповідних реакцій систем плода, що розвивається. Чим на більш ранній стадії свого розвитку знаходиться ембріон, тим його відповідна реакція на дію патогенного фактора більш відрізняється від реакції систем дорослого організму.[7]

До найбільш частих факторів, що порушує нормальний ембріогенез, належать: перезрівання жіночої статевої клітини, порушення обміну речовини у матері, гіпоксія, вміст у крові матері токсичних речовин (наприклад, лікарських препаратів, наркотичних речовин, нікотину, алкоголю та ін), інфекція, особливо вірусна. Для розвитку теплокровних тварин і людини велике значення має температура тіла. Тривале перегрівання організму матері призводить до аномалій розвитку плоду. Рентгенівське опромінення небезпечно у зв'язку з можливими мутаціями, так як клітини ембріональних зачатків особливо чутливі до радіації.

Чутливість різних органів до ушкоджувальних впливів залежить від стадії ембріогенезу.[4,7]

Фактори, що роблять шкідливу дію, не завжди являють собою чужорідні для організму речовини або впливу. Це можуть бути і закономірні дії середовища, забезпечують звичайне нормальний розвиток, але в інших концентраціях, з іншого силою, в інший час. До них відносять кисень, живлення, температуру, сусідні клітини, гормони, індуктори, тиск, розтягнення, електричний струм і проникаюче випромінювання.[6]

4. Ранній період розвитку

Ранній вік охоплює період дитинства орієнтовно від народження до 3-4 років життя. Це вік найбільш швидкого фізичного і психічного розвитку дитини. Значно збільшується зріст (в середньому від 50 см у новонародженої дитини до 85 см у дворічної) і вага (в середньому від 3,5 кг на час народження до 12 кг у дворічному віці). Такий важливий для діяльності організму і психічного розвитку людини орган, яким є головний мозок, росте в перші роки життя надзвичайно інтенсивно. Якщо у новонародженої дитини вага мозку дорівнює в середньому 380 г, то на кінець другого року вона досягає 1025 г, тобто зростає майже в три рази. Збільшення маси мозку супроводиться вдосконаленням його анатомічної структури. Здійснюється мієлінізація нервових шляхів, диференціюються клітинні елементи мозкової кори. Разом з анатомічними змінами відбувається розвиток вищої нервової діяльності дитини. Зростає швидкість утворення тимчасових зв'язків. Поступово збільшується швидкість вироблення диференційовок і точність розрізнювання сприйманих подразників. Це створює необхідні фізіологічні умови для збагачення досвіду дитини, для навчання її різним навичкам і вмінням.[7]

Також в цей період активно зростає кістковий скелет дитини. Велика частина кісток ще складається з хрящової тканини, тому особливу увагу слід приділити правильній поставі малюка, щоб уникнути викривлення хребта, що в майбутньому може принести чимало неприємностей. Крім того, недостатньо розвинена м'язова система дитини, тому суглоби у дітей більш рухливі, ніж у дорослих.

Недосконала ще й дихальна система дитини - слизова оболонка містить дуже багато лімфотичних і кровоносних судин, а просвіт дихальних шляхів дуже вузький. В результаті при найменшому запаленні слизова оболонка набрякає, що утруднює дихання.[8]

Харчування 3-х річної дитини поступово наближається до харчування дорослої людини. У цей період відбувається формування жувального апарату, а також збільшується обсяг шлунка.

За перші два роки життя дитина навчається сидіти, приймати вертикальне положення, ходити, захоплювати предмети руками і маніпулювати ними різним чином. Інтенсивно розвивається сприймання навколишньої дійсності, вдосконалюється зір, слух, дотик, м'язове почуття.

Важливих успіхів досягає дитина впродовж раннього дитинства в оволодінні мовою, що має першорядне значення для формування дитячого мислення. Вдосконалення рухів і пізнавальної діяльності дитини тісно пов'язано з появою у неї нових потреб і почуттів. У перші роки життя визначається емоційна основа майбутньої особистості. Важливу роль у психічному розвитку дітей раннього віку відіграє формування так званого «комплексу пожвавлення», позитивної емоційної реакції на появу дорослої людини. Ця емоційна реакція переростає потім у більш глибоке і стійке почуття симпатії до близьких людей і править могутнім стимулом для підвищення рівня активності дитини, для набуття нових знань і вмінь.

Складний процес психічного розвитку у ранньому дитинстві істотним чином залежить від умов життя і виховних впливів. Тому необхідно, починаючи з немовлячого віку, турбуватися не тільки про охорону здоров'я і про нормальний хід дозрівання дитячого організму, але й про виховання дитини, про правильне керування розвитком психічних процесів і властивостей особистості, враховуючи її вікові психофізіологічні особливості.[9]

На 2 - 3-му роках життя закін-чується прорізування молочних зубів. Після 2 ро-ків щорічне збільшення розмірів тіла уповільнюється. Вік дитини від 1 року до 7 років називають ще періодом нейтрального дитинства, оскільки хлопчики і дівчатка майже не відрізняються одне від одного за розмірами і формою тіла. Однак слід зауважити, що вже в цей період у дівчаток значно більша товщина підшкірної жирової клітковини.[3]

У руховому розвитку особливе значення набуває розвиток дрібних точних рухів пальців кистей і рук та ручної вмілості. Дитина поступово освоює складні рухи пальцями: від захоплення всіма пальцями в кулачок до кінця першого року вона переходить до «пінцентного» захопленню (бере дрібні предмети двома пальчиками, виявляючи особливий інтерес до дрібних предметів і всяких пушинок), потім рухи стають більш досконалими і різноманітними. Розвиток дрібних рухів важливий не тільки для освоєння різноманітних дій - вiн має стимулюючу дію на розвиток мови.[8]

5. Препубертатний період

Препубертатний період охоплює вік 7-8 років. У цьому віці фізичний і психічний розвиток пов'язаний з формуванням суспільних обов'язків в зв'язку з початком навчання в школі і адаптацією до цих нових умов. Цей період характеризується вдосконаленням моторики, мислення. Недостатня шкільна адаптація, надмірні вимоги, що пред'являються до дитини в цей період, можуть привести до виникнення невротичних реакцій і протестним реакціям з відмовою від відвідувань школи.

З 6-10 років починається нова хвиля поступового підвищення рівня фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормонів (причому утворення останнього відбувається швидше). їх вміст суттєвіше зростає у період 10-15 років і до кінця цього терміну може сяга-ти рівня дорослого чоловіка. Протягом статевого дозрівання спостеріга-ються пікові нічні "сплески" секреції гонадотропінів.

У цей період фізіологічна роль андрогенів полягає у стимуляції розвит-ку вторинних статевих ознак, сперматогенезу, а також впливу на ріст, си-нергічного з гормоном росту. Андрогени виявляють виражену анаболічну дію, особливо це позначається на біосинтезі м'язових білків. У препубертат-ний період невеликий, але поступово зростаючий рівень андрогенів підви-щує чутливість паросткових зон кісток до дії гормону росту, в результаті чого посилюється їх ріст у довжину. Але потім, коли вміст статевих гор-монів у крові стає вищим за певний визначений рівень, відбувається зак-риття епіфізарних хрящів і ріст припиняється.[9]

Таким чином, після прояву активності у період 6-23-го тижнів внутрішньоутробного розвитку гормональна функція сім'яників до 30-го тижня припиняється і знову поновлюється у 10-12-го річному віці. До ць-ого часу кількість тестостерону крові подвоюється завдяки синтезу в над-ниркових залозах. Протягом репродуктивного періоду тестостерон у них майже не утворюється (так виявляється ефект негативного зворотного зв'язку) і практично вся його кількість синтезується у сім'яниках. Інші андрогени (андростендіол, дигідротестостерон тощо) утворюються як у надниркових залозах, так і в інших органах та тканинах.

У період дитинства естрогени у жіночому організмі секретуються наднирковими залозами і яєчниками у таких малих кількостях, яких недостатньо для індукування по-дальшого розвитку репродуктивних органів. Однак у цей період яєчники зберігають здатність реагувати на дію гонадотропних гормонів, у разі екзоген-ного введення або раннього початку ендогенної продукції яких може виника-ти передчасне статеве дозрівання дівчаток. Початок статевого дозрівання ре-гулюється головним мозком (супрагіпофізарними відділами). Естрогени, що є у крові в цей період, забезпечують інгібування секреції гонадотропних гор-монів відповідними центрами ЦНС за рахунок зворотного зв'язку.[10]

Починається секреція гонадотропних гормонів, які і забезпечують статеве дозрівання. Одним із основних чинників, що обмежують чутливість центральних структур до гонадотропних гормонів, є гормон епіфізу мелатонін, утворен-ня якого в цей період починає поступово зменшуватися.

Підвищена продукція естрогенів та андрогенів яєчниками у відповідь на новий, вищий рівень гонадотропних гормонів призводить до приско-рення росту і розвитку матки, піхви, зовнішніх статевих органів, таза, грудних залоз, а також вторинних статевих ознак. Процес статевого дозрівання починається у період 9-10 років, хоча перші місячні можуть з'явитися у 12 і навіть 16 років. Початкове підвищення гонадотропної ак-тивності гіпофіза з формуванням ФСГ та ЛГ ще не характеризується ви-раженою циклічністю, але вона забезпечує поступове підвищення про-дукції естрогенів і розвиток фолікулів у яєчниках. Лише через 1-2 роки після цього під впливом постійного поступового підвищення рівня ЛГ настає перша овуляція з формуванням жовтого тіла, в якому утворюється гормон прогестерон. Але на цей час жовте тіло ще недостатньо активне і продукція прогестерону в ньому є нетривалою. У результаті у дівчаток пе-реважає вплив естрогенів над впливом прогестеронів, що є особливо важ-ливим для завершення росту організму і формування матки, піхви, груд-них залоз. Поява перших місячних (через кілька днів після овуляції) ще не означає становлення регулярного статевого циклу.[9]

6. Пубертатний період розвитку

критичний ембріогенез пубертатний пошкодження

Пубертатний період починається в дівчаток і хлопчиків у різний час. В дівчаток він настає дещо швидше, а хлопчики вступають у цю фазу свого розвитку приблизно на рік пізніше. Сам період не є тривалим, оскільки охоплює 3-4 роки життя людини (у хлопчиків він триває в середньому від 10 до 14 років, а у дівчаток від 9 до 13), однак має важливе значення, бо саме в цей час відбувається статеве пробудження людини. Важливість цього періоду переважно не усвідомлюється, проте він має вирішальне значення для усього дорослого життя. В пубертатний період розвитку відбувається бурхливе дозрівання статевих залоз, внутрішніх та зовнішніх статевих органів. У цей період також починають формуватися так звані вторинні статеві ознаки (особливості будови скелету, тип розвитку та вираженості підшкірної клітковини, наявність і розвиток молочних залоз, характер волосяного покриву, тембр голосу і т.д.). [3]

Важливим моментом сексуального пробудження є поява фізіологічних ознак статевої зрілості: менструації у дівчат та полюцій у хлопців. Властиво, з появою саме цих ознак статевої зрілості й закінчується пубертатний період розвитку людини. Як і всі критичні періоди, цей період характеризується підвищеною чутливістю організму людини до різних подразників і при цьому зниженою стійкістю до їх дії. Після пубертатного періоду наступає постпубертатний період. В цей час послідовно розвиваються статеві функції та завершується формування вторинних статевих ознак. Завершується підлітковий розвиток людини і починається вік юності. Організм юнака наприкінці періоду має здатність запліднювати яйцеклітину. А у дівчат завершується розвиток статевого циклу. Фізіологічно організм молодої людини в цей час вже готовий до дітородження. [5]

На даний час вчені не можуть дати повну та вичерпну відповідь на питання, що саме ініціює статеве дозрівання. Відзначається велика роль у даному процесі гормонів. Фізіологія розвитку хлопчика або дівчинки в період статевого дозрівання (пубертатний період) відбувається безпосередньо під впливом статевих гормонів. Саме в цей час спостерігається підвищена секрекція (виділення) цих гормонів, яка регулюється іншими гормонами людського організму. Це гормони гіпофізу: фолікулостимулюючий (ФСГ) та лютеїнізуючий (ЛГ) гормони. Вони посилюють синтез статевих гормонів у наднирниках та статевих залозах. Їх синтез, у свою чергу, контролюють так звані рилізинг-гормони (рилізинг-фактори), які продукує гіпоталамус.

У хлопчиків ФСГ активує сперматогенез (процес утворення зрілих сперматозоїдів).8 А ЛГ - утворення особливих гормонів, які називаються андрогенами. Саме під дією андрогенів і відбувається, так би мовити, перетворення хлопчика в чоловіка. Хочу знову підкреслити, що маємо справу із соматичним перетворенням. Отож, під дією андрогенів відбувається активація анаболізму білків, внаслідок чого стає більш масивною мускулатура, а також збільшується вміст білка в кістках. Саме така анаболічна дія андрогенів забезпечує посилений ріст мускулатури хлопчиків у підлітковому віці (особливо інтенсивно розвиваються плечові та грудні м'язи хлопця-підлітка) і кращий, ніж у жінок, розвиток м'язевої маси у дорослих чоловіків. У хлопчиків в період статевого дозрівання спостерігається раптове і різке збільшення лінійних розмірів тіла. Це також наслідок дії андрогенів. Хлопці мають два стрибки росту: перший - в період перед першою нічною полюцією, а другий - після неї. Під впливом андрогенів формується ще одна ознака статевого дозрівання хлопчиків - зміна голосу. Ці гормони активують ріст гортані. Тому голосові зв'язки видовжуються і починають генерувати більш нижчі звуки. Чоловічий тип волосяного покриву (борода, вуса, оволосіння грудей) також розвивається під впливом андрогенів.

Вплив ФСГ, концентрація якого поступово зростає, викликає у дівчаток ріст і розвиток яєчників. В яєчниках іде дозрівання фолікулів, а в середині кожного з них розвивається і дозріває яйцеклітина. Але на ранній стадії статевого дозрівання не відбувається овуляції дозрілого фолікула. Фолікули розсмокуються (цей процес називають атрезією). З часом встановлюється тип секреції ЛГ і ФСГ, який є характерний для статево зрілого жіночого організму. Тоді під впливом ФСГ дозріває фолікул, який, у свою чергу, починає продукувати жіночі статеві гормони - естрогени. Тоді на місці фолікула починає розвиватися так зване жовте тіло, яке під впливом ЛГ продукує інший жіночий статевий гормон - прогестерон.[9] Встановлюється двофазний менструальний цикл. Жіночі статеві гормони активують ріст внутрішніх та зовнішніх статевих органів, ріст молочних залоз, а також формування характерної для жінок будови тіла. Естрогени характеризуються відносно слабою анаболічною дією, тому в дівчаток спостерігається помірний стрибок росту. І до кінця даного періоду лінійний ріст тіла зупиняється. Важливо зазначити, що в пубертатний період у дівчаток часто спостерігаються ановуляторні цикли. Це цикли, коли фолікул дозріває та виділяє велику кількість естрогену, але овуляції немає. На даний час причини ановуляторних циклів ще не повністю відомі. Такий цикл закінчується овуляцією і, відповідно, зниженням рівня естрогенів. І лише наприкінці підліткового віку встановлюються регулярні менструальні цикли. [4]

Слід зауважити, що секреторна функція статевих залоз стимулюється помірними фізичними навантаженнями. Надмірні навантаження в підлітковому віці можуть призвести до посилення андрогенної функції як у хлопчиків, так і в дівчаток. Тоді у дівчаток- підлітків спостерігається маскулінізація, внаслідок якої дівчатка набувають форми тіла, подібної до хлопців. Однак можуть виникати ситуації, коли надмірні фізичні навантаження можуть призвести і до пригнічення виділення статевих гормонів. У цьому випадку відбувається затримка статевого розвитку дитини. Зміни в інших фізіологічних системах підлітка.[6]

В пубертатний та постпубертатний періоди спостерігається зміни не лише в статевій системі. Змінюється поведінка й інших систем організму. Адже людський організм складається з різних систем, які працюють злагоджено, бо є компонентами одного цілого. Так, в період статевого дозрівання спостерігається значне збільшення щитовидної залози. Найбільш виражене воно у дівчаток. Виникає стан гіпертиріозу, що призводить до посилення енергетичних процесів, підвищення збудливості та зростання частоти серцебиття. Щодо імунної системи, то в підлітковому віці спостерігається зменшення маси лімфоїдних органів. І хоч статеві гормони в цей період стимулюють гуморальну ланку імунітету, однак друга ланка (клітинна) перебуває у пригніченому стані. Саме тому шкідливі звички та стреси легко можуть послаблювати імунну систему підлітка. [10]

В даний критичний період чітко вираженими є зміни у кровообігу. Маса серця та розміри його камер дуже швидко збільшуються на фоні повільного збільшення діаметру кровоносних судин і сильного видовження судин (оскільки відбувається різкий стрибкоподібний ріст тіла дитини). Ріст серця випереджає ріст його клапанів. Всі ці зміни впливають на характер потоку крові, тому можливою є поява функціональних шумів серця. Також у період підліткового стрибка росту спостерігається збільшення частоти серцебиття, яке до кінця постпубертатного періоду встановлюється на дорослому рівні.

У підлітковому віці посилюються статеві відмінності серцево-судинної системи. Для міокарда хлопчиків-підлітків характерні більші функціональні можливості, ніж у дівчаток. А от у дівчаток- підлітків спостерігається передменструальне підняття систолічного артеріального тиску і зниження частоти серцебиття.[4, 9]

Висновок

Отже, критичними (сенситивними) є відносно короткі періоди онтогенезу, в які підвищується чутливість до певних впливів та знижується резистентність щодо них; відбувається включення і виключення генів, що детермінує розвиток нових біологічних, соціальних, психічних якостей і перехід організму на більш високий рівень розвитку завдяки формуванню нових системних зв'язків в організмі, які визначають його подальший онтогенез.

Російський ембріолог П. Г. Свєтлов у 1960 р. сформулював теорію критичних періодів розвитку і перевірив її експериментально. Суть цієї теорії полягає в утвердженні загального положення, що кожний етап розвитку зародка в цілому і його окремих органів починається відносно коротким періодом якісно нової перебудови. У процесі закладки кожного органу також існують особливо чутливі періоди, коли вплив несприятливих факторів середовища може викликати, те чи інше відхилення в його розвитку (тобто аномалію). У критичні періоди зародок або плід стає високо реактивним і лабільним по відношенню до дії зовнішніх факторів.

Ранній вік охоплює період дитинства орієнтовно від народження до 3-4 років життя. Це вік найбільш швидкого фізичного і психічного розвитку дитини. Препубертатний період охоплює вік 7-8 років. У цьому віці фізичний і психічний розвиток пов'язаний з формуванням суспільних обов'язків в зв'язку з початком навчання в школі і адаптацією до цих нових умов. Пубертатний період починається в дівчаток і хлопчиків у різний час. В дівчаток він настає дещо швидше, а хлопчики вступають у цю фазу свого розвитку приблизно на рік пізніше. Сам період не є тривалим, оскільки охоплює 3-4 роки життя людини (у хлопчиків він триває в середньому від 10 до 14 років, а у дівчаток від 9 до 13), однак має важливе значення, бо саме в цей час відбувається статеве пробудження людини.

Список використаної літератури

Пішак В. П. Медична біологія: підручник для ВНМЗ / В. П. Пішак, Ю. І. Бажора. - Вінниця: Нова книга, 2009. - 608 с.

Марцинковская Т. Д. Психология развития / Т. Д. Марцинковская, Т. М. Марютина, Т. Г. Стефаненко. - Москва: Академия, 2007. - 528 с.

Євсєєва О. В. Вплив вікових критичних періодів та життєвих криз на онтогенез людини / О. В. Євсєєва. // Фізичне виховання. - 2013. - №35. - С. 12-15.

Пучков В.Ф. Разработка проблем медицинской эмбриологии в ИЭМе / В. Ф. Пучков // Биомедицинский журнал Medline.ru. - 2001. - Т. 2. - С. 308-313.

Пикалюк В. С. Філо-, онтогенез органів і систем людини / В. С. Пикалюк, А. Ю. Османов. - Сімферополь, 2011. - 312 с.

Біла І. М. Психологія дитячої творчості / І. М. Біла, Г. В. Бєлєнька, В. М. Чернобровкін. - Київ: Фенікс, 2014. - 137 с.

Чеботарьова В. Д. Пропедевтична педіатрія: навч. посіб. / В. Д. Чеботарьова, В. Г. Майданник. - Київ: Либідь, 1999. - 578 с.

Заброцький М. М. Вікова психологія / М. М. Заброцький. - Київ: МАУП, 1988. - 92 с.

Кука О. А. Фізіологія статевого розвитку дитини: пубертатний період [Електронний ресурс] / О. А. Кука // Сімейний інститут. - 2012. - Режим доступу до ресурсу: http://www.family-institute.org.ua/.

Фізіологія людини: підручник / М. Р.Гжегоцький, В. І. Філімонов, Ю. С. Петришин, О. Г. Мисаковець. - Київ: Книга плюс, 2005. - 494 с.

Размещено на Allbest.ru