Удосконалення засобів специфічної профілактики дерматомікозів коней

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

УДК 619:616.5/.98-084:631.1

16.00.03 - ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБІВ СПЕЦИФІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕРМАТОМІКОЗІВ КОНЕЙ

Муковоз Вячеслав Миколайович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, доцент Мазур Тетяна Василівна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, доцент кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи

Офіційні опоненти:

- доктор ветеринарних наук, професор Галатюк Олександр Євстафійович, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та епізоотології

- кандидат ветеринарних наук, старший науковий співробітник, членкор УААН Ображей Анатолій Федорович, Інститут ветеринарної медицини УААН, директор

Захист дисертації відбудеться "16" грудня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд.65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, к.28

Автореферат розісланий "12" листопада 2009р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Міськевич

Анотації

Муковоз В.М. Удосконалення засобів специфічної профілактики дерматомікозів коней. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 - ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія.- Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена удосконаленню засобів специфічної профілактики дерматомікозів коней. Вивчена епізоотична ситуація та етіологічна структура дерматомікозів коней на території Полтавської та Рівненської областей.

Визначені культуральні та біологічні особливості виділених штамів дерматофітів. Розроблені елементи технології виробництва високоефективної вакцини проти дерматомікозів коней "Мікоеквівак" (ТУУ 24.4-31112822-003:2007, РП № 3061-04-0354-07 від 21 грудня 2007 року, патент України № 28145 від 26 листопада 2007 року) та вивчена її нешкідливість, динаміка формування імунітету, тривалість і напруженість імунітету, лікувальна ефективність.

Доведена висока ефективність вакцини проти дерматомікозів коней методом гострого зараження на векторних тваринах, кількість яких демонструє вірогідність отриманих результатів.

Ключові слова: коні, дерматофіти Trichophyton equinum і Microsporum canis, дерматомікози, специфічна профілактика, вакцина "Мікоеквівак".

Муковоз В.Н. Усовершенствование средств специфической профилактики дерматомикозов лошадей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.03 - ветеринарная микробиология, эпизоотология, инфекционные болезни и иммунология. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена усовершенствованию средств специфической профилактики дерматомикозов лошадей. Изучена эпизоотическая ситуация и этиологическая структура дерматомикозов лошадей на территории Полтавской и Ровенской областей. На территории этих областей дерматомикозы (трихофития и микроспория) лошадей проявляются в виде спорадических случаев и энзоотий, которые протекают, преимущественно, в двух клинических формах - пятнистой и диссеминированной и по степени поражения тканей разделяются на поверхностные и глубокие. Лошади разной масти, пола и возраста одинаково чувствительны к дерматомикозам. В благополучных по дерматомикозам лошадей пунктах болезнь регистрируют в течение всего года при отсутствии четкой сезонности. В неблагополучных по дерматомикозам пунктах процент заболеваемости возрастает в период появления чувствительного к болезни поголовья - не привитого молодняка. Основными возбудителями дерматомикозов лошадей на данной территории являются дерматофиты Trichophyton equinum (59,4 %), Microsporum canis (25 %) и Trichophyton mentagrophytes (15,6 %), которые выделяются в ассоциации с условно-патогенными дрожжеподобными грибами рода Candida и плесневыми грибами рода Aspergillus, Mucor и Penicillium. Чаще регистрируются ассоциации дерматофита между собой, а также с плесневыми грибами родов Aspergillus и Mucor. Ассоциацию дерматофита с грибами родов Penicillium и Candida фиксировали достаточно редко, поскольку последние погибают при конкуренции с дерматофитом в микотичних очагах.

Определены культуральные и биологические особенности выделенных штаммов дерматофитов.

Для изготовления вакцины "Микоэквивак" были отобраны клоны штаммов дерматофитов Trichophyton equinum, № 13, и Microsporum canis, № 22, которые характеризуются высокой иммуногенностью, а также обильным спорообразованием. Для контроля данной вакцины были отобраны штаммы дерматофитов Trichophyton equinum, № 2 К, и Microsporum canis, № 65 К, которые характеризуются высокой вирулентностью и обильным спорообразованием. После инокуляции штамма Т. equinum № 2 К, в количестве 600±0,81 тыс. микроконидий/см² и штамма М. canis № 65 К - 600±0,93 тыс. микроконидий/см² у животных через 10 суток регистрировали ярко выраженные клинические признаки дерматомикозов.

Определена оптимальная среда для культивирования дерматомицетов - сусло-агар и установлен оптимальный температурный режим культивирования дерматофитов, который позволяет получить значительный урожай микроконидий грибов при 26 ⁰С-28 ⁰С.

Разработаны элементы технологии производства высокоэффективной вакцины против дерматомикозов лошадей "Микоэквивак" (ТУУ 24.4-31112822-003:2007, РП № 3061-04-0354-07 от 21 декабря 2007 года, патент Украины № 28145 от 26 ноября 2007 года) и изучена ее безвредность, динамика формирования иммунитета, его длительность и напряженность.

Для профилактической иммунизации животных 1-3-месячного возраста вакцину "Микоэквивак" применяют в дозе 30-40 млн микроконидий (объем дозы - 0,5 см³), а для животных старше 3-месячного возраста - 60-80 млн микроконидий (объем дозы - 1,0 см³), двукратно, с интервалом 12 суток. Формирование напряженного поствакцинального иммунитета у лошадей происходит на 21-25 сутки после повторной вакцинации и длится 12 месяцев.

Определена оптимальная терапевтическая доза вакцины "Микоэквивак" для лошадей старше трёх месяцев, составляющая 90-120 млн микроконидий (объем дозы - 1,5 см³), которую используют больным животным внутримышечно, двукратно с интервалом 12 суток. Для лошадей до трёх месяцев оптимальная лечебная доза составляет 60-80 млн микроконидий (объем дозы - 1,0 см³), которую вводят больным животным внутримышечно, двукратно с интервалом 12 суток. Выздоровление привитых больных животных заканчивается на 15-17 сутки после повторного введения препарата.

Подтверждена высокая эффективность вакцины против дерматомикозов лошадей в результате острого заражения векторных животных, количество которых демонстрирует достоверность полученных результатов.

Плановое применение данной вакцины с профилактической целью даст возможность значительно снизить уровень заболеваемости лошадей дерматомикозами, предупредить инфицирование контактирующих с ними лиц и снизить расходы средств, которые необходимы для ликвидации этой болезни.

Ключевые слова: лошади, дерматофиты Trichophyton equinum и Microsporum canis, дерматомикозы, специфическая профилактика, вакцина "Микоэквивак".

Mukovoz V.M. Improvement of facilities of specific prophylaxis of dermatomycosis of horses. - Manuscript.

The dissertation is presented for scientific degree of candidate in veterinary medicine sciences, in specialty 16.00.03 - veterinary microbiology, epizootology, infectious diseases and immunology. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to improvement facilities of specific prophylaxis of horses' dermatomycosis. An epizootic situation and etiological structure of horses' dermatomycosis was studied in Poltava and Rivne regions.

The cultural and biological features of selected cultures of dermatophytes were determined. The elements of production technology of high-efficiency vaccine "Mikoekvivak" against horses' dermatomycosis were developed (TUU 24.4-31112822-003:2007, RP № 3061-04-0354-07 from December, 21, 2007, patent of Ukraine № 28145 from November, 26, 2007). Harmlessness, dynamics of immunity formation, duration and immunity tension, medical efficiency of the vaccines was studied.

High efficiency of vaccine against horses' dermatomycosis by the method of sharp infection on vectorial animals, the amount of which demonstrates probability of received results, was proved.

Key words: horses', dermatophytes - Trichophyton equinum and Microsporum canis, dermatomycosis, specific prophylaxis, "Mikoekvivak" vaccine.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дерматомікози належать до групи зооантропонозів і являють собою небезпеку внаслідок високої контагіозності як для тварин, так і людини (Сергеев А.Ю., Сергеев Ю.В., 2003; Маноян М.Г. та ін., 2008; Титова В.Ю. та ін., 2008).

Грибкові захворювання досить поширені на всіх континентах. За даними ВООЗ, мікозами уражений кожний п`ятий житель планети. У структурі шкірних захворювань частка мікозів становить близько 40 % (Харченко С.Н., Волков А.Н., 2008).

В Україні проблема дерматомікозів вирішується не досить ефективно (Волкославская В.Н., 2002).

Незважаючи на успіхи в діагностиці та лікуванні дерматомікозів, спостерігається значне підвищення частоти спалахів цієї хвороби. Це може бути обумовлено недооцінкою ролі змішаної грибково-бактеріальної флори при мікозах, переважно тяжким перебігом алергічних реакцій внаслідок ускладнень.

З багатьох відомих засобів, які використовують в терапії дерматомікозів, одні демонструють протизапальну дію при слабо вираженій фунгіцидній активності, з чим пов'язаний тривалий курс лікування. Інші мають короткотривалий лікувальний ефект, але їх дія супроводжується потужною місцевою, а інколи і загальною реакцією (Алешкевич В.Н., 2008). Особливо це стосується організму коней, що пов'язано з їх природною підвищеною реактивністю і шкірною чутливістю. Тому підбір ефективних засобів терапії залишається актуальним.

У зв'язку з цим була взята орієнтація на створення ефективної та дешевої порівняно з комерційною вакцини проти дерматомікозів коней, яка не шкідлива для тварин, людей і довкілля, стабільна за дії високої температури, має тривалий термін зберігання та формує стійкий імунітет.

Зараз єдиним комерційним препаратом, який використовують для профілактики та лікування дерматомікозів коней, є вакцина Полівак-ТМ, яка містить 8 штамів грибів із родів Trichophyton і Microsporum (Поляков И.Д., Иванова Л.Г., 1994). Недоліком цього препарату є те, що його антиген перевантажений генетичною інформацією, що зумовлює значну реактогенність.

Останнім часом на території України збільшується поголів`я коней, які досить чутливі до дерматомікозів. Зростає інтерес до кінного спорту, з чим пов`язана необхідність створення надійної системи заходів попередження виникнення та поширення дерматомікозів цих тварин (Шингалов В.А. та ін., 2005).

Хоча хвороба не викликає загибелі коней, економічний збиток від дерматомікозів досить значний. У випадку виникнення цієї інфекції, хворих коней знімають з перегонів, не допускають на аукціони та іподроми. Порушення обмежень тягне за собою подальше поширення інфекції (Каришева А.Ф., 2002).

Трихофітія і мікроспорія коней є причиною захворювання спортсменів та обслуговуючого персоналу. Враховуючи постійно зростаючий інтерес населення до заняття кінним спортом, хворі тварини можуть бути причиною поширення дерматомікозів серед населення.

Використання протигрибкової вакцини з терапевтичною метою є одним із найбільш ефективних, швидких і поширених методів лікування дерматомікозів коней (Маноян М.Г. та ін, 2008). Тому, впровадження у щоденну клінічну практику нових засобів лікування та профілактики дерматомікозів залишається актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота "Удосконалення засобів специфічної профілактики дерматомікозів коней" виконана в розрізі ініціативної теми № 0107U004868, зареєстрованої в Національному аграрному університеті (нині - Національний університет біоресурсів і природокористування України).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - удосконалення засобів специфічної профілактики дерматомікозів коней.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- вивчити епізоотичну ситуацію з дерматомікозів коней в Полтавській та Рівненській областях;

- визначити культуральні, морфологічні та патогенні властивості виділених збудників з метою селекції штамів дерматофітів, необхідних для виготовлення вакцини проти дерматомікозів коней;

- розробити елементи технології та проект нормативної документації на експериментальний зразок вакцини проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) коней;

- оцінити ефективність новоствореного препарату.

Об'єкт дослідження. Засоби специфічної профілактики дерматомікозів коней.

Предмет дослідження. Епізоотична ситуація з дерматомікозів коней; вакцинні та контрольні штами дерматофітів Trichophyton equinum і Microsporum canis; хворі на трихофітію і мікроспорію та клінічно здорові коні; експериментальний зразок вакцини "Мікоеквівак".

Методи дослідження. Епізоотологічні (епізоотологічне обстеження деяких господарств Полтавської та Рівненської областей), клінічні (клінічне обстеження експериментально заражених та хворих на дерматомікози тварин), мікологічні (люмінесцентне дослідження та мікроскопія патологічного матеріалу, культивування та виділення культури збудника дерматомікозів на живильному середовищі, ідентифікація збудника дерматомікозів) та статистичі (обробка експериментальних даних та визначення їх вірогідності).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що на території Полтавської та Рівненської областей України дерматомікози коней проявляються у вигляді спорадичних випадків та ензоотій, які перебігають, переважно, у двох клінічних формах - плямистій та десимінованій. За ступенем ураження тканин поділяються на поверхневі та глибокі. Коні різної масті, статі і віку однаковою мірою чутливі до дерматомікозів.

Вперше з'ясовна етіологія дерматомікозів коней на території означених областей, пов'язана з дерматофітами Trichophyton equinum (59,4 %), Microsporum canis (25 %) та Trichophyton mentagrophytes (15,6 %), які виділено в асоціації з умовно-патогенними дріжжеподібними грибами роду Candida та пліснявими грибами роду Aspergillus, Mucor і Penicillium.

Встановлено, що оптимальна кількість мікроконідій, яка забезпечує несприйнятливість до дерматомікозів у лабораторних тварин та коней - 60-80 млн відповідно обох виробничих штамів дерматофітів. Мінімальна заражаюча доза контрольних штамів дерматофітів для лабораторних тварин і коней становить 600 тис. мікроконідій /см² скарифікованої шкіри.

Розроблені елементи виробництва вакцини проти дерматомікозів коней асоційованої інактивованої "Мікоеквівак": умови культивування виробничих штамів - сусло-агар за температурного режиму - 26 ⁰С-28 ⁰С з наступною ступінчастою інактивацією культур при температурному режимі 45 ⁰С протягом 3-х діб (кожну добу по 12 годин) (патент України за № 28145).

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень увійшли до технології виготовлення дослідної серії вакцини проти дерматомікозів коней асоційованої інактивованої "Мікоеквівак" (ТУУ 24.4-31112822-003:2007, РП № 3061-04-0354-07 від 21 грудня 2007 року), яка затверджена у чинному порядку.

Планове застосування цієї вакцини з профілактичною метою дасть можливість значно знизити рівень захворюваності коней на дерматомікози, попередити інфікування контактуючих з ними осіб та знизити витрати коштів, необхідних для організації заходів при виникненні даної хвороби.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно визначений план досліджень, обґрунтований науковий напрямок, аналіз літературних даних за темою роботи, проведені лабораторні експерименти, науково-виробничі досліди, аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Здобувачем проведені дослідження з визначення видового складу збудників дерматомікозів коней, вивчення культуральних, морфологічних та патогенних властивостей епізоотичних штамів дерматофітів.

Спільно з доктором ветеринарних наук О.М. Літвіновим і кандидатом медичних наук Т.Г. Нестеренко розроблена технологія виробництва вакцини проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) коней асоційованої інактивованої "Мікоеквівак". Вивчена нешкідливість цієї вакцини, динаміка формування імунітету, тривалість і напруженість імунітету, лікувальна ефективність доведена у досліді з гострим зараженням на векторних тваринах.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи були оприлюднені на: V Всеросійському конгресі з медичної мікології (м. Москва, 2007 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів "Молодь та поступ біології" (м. Львів, 2007 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 15-річчю створення факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії "Організація ветеринарного обслуговування в сучасних умовах" (м. Полтава, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми ветеринарної медицини з питань епізоотології, біотехнології та імунології" (м. Полтава, 2008 р.); конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва НАУ (м. Київ, 2008 р.); Міжнародному конгресі з ветеринарної медицини, присвяченому 85-річчю з дня заснування ННЦ "ІЕВКВМ" (м. Харків, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Інфекційна патологія тварин", присвяченій 50-річчю ФГУП "Федеральний центр охорони здоров`я тварин" (м. Владимир, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів "Сучасні проблеми біотехнології, стандартизації та забезпечення контролю якості ветеринарних препаратів, кормів та кормових добавок" (м. Київ, 2008 р.); конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва НАУ (м. Київ, 2009 р); першій науково-практичній конференції молодих вчених "Біотехнологія: розробка та контроль препаратів - 2009" (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, серед яких 6 статей (з них 4 одноосібні) у фахових вітчизняних виданнях, що входять до переліку ВАК України, 1 патент, 3 тези доповідей на різних форумах в Україні.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 159 сторінках комп`ютерного тексту, ілюстрована 20 таблицями та 13 рисунками і складається із вступу, огляду літератури, вибору напрямків досліджень, матеріалів і методів виконання роботи, результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел та додатків. Список використаної літератури включає 195 джерел, у тому числі 45 - іноземних.

Основний зміст роботи

Вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання роботи

Експериментальна частина роботи виконана у 2006-2009 рр. на базі кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи Національного університету біоресурсів і природокористування України. Окремі фрагменти роботи - в ТОВ "Алтекс", ЗАТ НВАП "Новогалещинська біологічна фабрика", Полтавській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини та тваринницьких господарств різних форм власності Полтавської та Рівненської областей.

Дослідження епізоотичного процесу при дерматомікозах та клінічного прояву хвороб у кінних господарствах і в приватному секторі Полтавської та Рівненської областей проводили за загальноприйнятими методиками (Колосов А.А., 1986; Литвин В.П., Ярчук Б.М., 1995; Литвин В.П., Поліщук В.В., 1997; Литвин В.П. та ін., 2008).

Для виконання експериментальних досліджень тварин підбирали за принципом аналогів.

Перед початком досліду здійснювали повне клінічне обстеження тварин. Особливу увагу звертали на предмет інфікування їх дерматофітами: перевіряли цілісність шкірного покриву, підозрілі частини тіла, а саме: безволосі та ушкоджені ділянки. В експериментальній роботі використовували такі види тварин: мурчаків масою 250-350 г - 226 голів; кролів масою 2,5-3 кг - 248 голів; коней різного віку - 459 голів.

Для культивування збудників дерматомікозів з метою вивчення їх культуральних та морфологічних властивостей використовували: сусло-агар, агар Сабуро та МПБ із вмістом 2 % глюкози (Петрович С.В., 1989).

У запланованих дослідах використовували культури дерматофітів, які були виділені з патологічного матеріалу від хворих коней господарств різної форми власності Полтавської та Рівненської областей.

Лабораторна діагностика збудників дерматофітозів тварин включала люмінесцентне дослідження патологічного матеріалу, його мікроскопію, виділення чистої культури на поживному середовищі, ідентифікацію збудника. дерматомікоз вакцина епізоотичний штам

При вивченні імуногенних властивостей збудників дерматомікозів коней дослідження проводили з антигенами культур T. equinum, М. саnis різних методів виготовлення. Для отримання антигенів культури гриба вирощували на сусло-агарі протягом 17-25 діб. В одному випадку на нього впливали дією високої температури, а в іншому - використовували в нативному вигляді.

Для виготовлення вакцини проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) коней асоційованої інактивованої "Мікоеквівак", а також для контролю імуногенної активності даного препарату були відібрані штами з корисними властивостями: Trichophyton equinum № 13, Trichophyton equinum № 2К, Microsporum canis № 22 та Microsporum canis № 65К .

Кількість мікроконідій у грибкових гомогенатах та вакцині визначали шляхом підрахунку в камері Горяєва за загальноприйнятою методикою (Саркісов А.Х., 1976).

Експериментальне зараження тварин проводили нашкірним методом.

Вивчення тривалості та напруженості імунітету у коней здійснювали шляхом нашкірного експериментального зараження. У контрольних групах використовували здорових коней, які раніше не хворіли і не були щеплені проти дерматомікозів. Аналогічні дослідження проводили і на лабораторних тваринах.

Використовуючи програму Excel, проводили статистичну обробку отриманих результатів.

Результати власних досліджень

Епізоотична ситуація щодо дерматомікозів коней в Полтавській та Рівненській областях України

За результатами епізоотологічних обстежень господарств різної форми власності Полтавської та Рівненської областей встановлено, що дерматомікози коней проявляються переважно у вигляді спорадичних випадків, оскільки коефіцієнт вогнищевості в усіх досліджених районах становив переважно 1 (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика неблагополучних з дерматомікозів коней пунктів Полтавської та Рівненської областей за 2007-2009 роки

Область	Район	Категорія епізоотичного вогнища	Обстежено поголів'я	Кількість неблагополучних пунктів	Підозрювані у захворюванні	Мікроскопічно позитивні проби	Коефіцієнт вогнищевості
1	2	3	4	5	6	7	8
Полтавська	Глобинський	Стаціонарне	68	1	2	1	1,0
	Зінківський	Нове	57	2	5	2	1,0
	Козельщинський	Стаціонарне	32	6	11	10	1,6
	Кобеляцький	Нове	38	1	1	1	1,0
	Миргородський	Нове	97	2	6	3	0,6
	Решетилівський	Нове	41	1	4	1	1,0
	Семенівський	Нове	33	1	2	1	1,0
	Хорольський	Стаціонарне	48	2	5	2	1,0
	Чорнухинський	Нове	39	1	1	1	1,0
	Чутівський	Нове	67	1	3	2	2,0
Рівненська	Березнівський	Нове	49	1	3	1	1,0
	Демидівський	Нове	36	1	1	1	1,0
	Млинівський	Нове	42	1	5	1	1,0
	Острозький	Стаціонарне	48	2	6	4	2,0
	Сарненський	Нове	42	1	3	1	1,0
Всього	15	4/11	737	24	58	32	17,2

Найменший показник був відмічений в Миргородському районі Полтавської області і становив 0,6. Найвищий коефіцієнт вогнищевості був зафіксований на території Чутівського району Полтавської області та Острозького району Рівненської області і становив 2. Тут хвороба мала форму ензоотії.

Встановлено, що на території досліджуваних областей дерматомікози коней характеризуються двома формами клінічного прояву: плямистою і дисимінованою. За тяжкістю перебігу прояв хвороби поділяли на поверхневий і глибокий. При цьому хворіли тварини усіх вікових груп, статі та масті. Сезонність не впливає на епізоотичну ситуацію дерматомікозів коней. За наявності сприйнятливого поголів'я коней, які раніше не хворіли та не були щеплені, захворювання виникало незалежно від пори року.

Асоційований характер етіологічних чинників дерматомікозів коней. При проведенні лабораторних мікологічних досліджень патологічного матеріалу від хворих на дерматомікози коней часто виділяли збудників цих хвороб в асоціації з грибами роду Candida, Aspergillus, Mucor, Penicillium, так званої опортуністичної та непатогенної мікрофлори (рис. 1).

Взагалі виділено 63 культури різних грибів. Із них патогенні дерматофіти виду Trichophyton equinum становили 19 культур (30,2 %), Microsporum canis - 8 (12,7 %) і Trichophyton mentagrophytes - 5 (7,9 %). Умовно-патогенних дріжжеподібних грибів роду Candida виявлено лише 4 культури, що становило 6,3 %.

Низький відсоток умовно-патогенної мікрофлори на шкірі коней, ймовірно, існує тому, що у них відмічається досить висока неспецифічна резистентність до цих мікроорганізмів.

Рис. 1. Відсоткове співвідношення культур грибів, виділених від хворих коней.

У мікотичних вогнищах на шкірі хворих тварин в значній кількості були виділені плісняві гриби. Гриби роду Aspergillus становили 17 культур (26,9 %), Mucor - 9 (14,2 %), Penicillium - 1 (1,6 %). Частіше реєстрували асоціації дерматофітів між собою, а також з пліснявими грибами родів Aspergillus і Mucor.

Таким чином, встановлено, що дерматомікози коней рідко перебігають як моноінфекції.

Результати селекції контрольних і виробничих штамів дерматофітів для виготовлення вакцини проти дерматомікозів коней

При культивуванні 58 проб патологічного матеріалу, який був відібраний від коней господарств приватного сектору та спеціалізованих кінних господарств Полтавської та Рівненської областей, в чистій культурі виділили 32 штами: T. equinum - 19, T. mentagrophytes - 5, М. саnis - 8.

Проби патологічного матеріалу досліджували шляхом виявлення люмінесценції. При ураженні збудником трихофітії відмічали відсутність світіння у волоссі та кірочках. При мікроспорії волосся і кірочки характеризувались світінням яскраво-зеленого кольору. Також відмічали неспецифічне фіолетове, блакитне, помаранчеве світіння волосся і кірочок у тих випадках, коли уражені ділянки були оброблені протигрибковими лікувальними засобами.

Крім того, було встановлено, що основним збудником дерматомікозів коней на сьогодні є гриб Trichophyton equinum, який виділявся частіше всього - 59,4 %. В меншій кількості - 25 % було виділено збудника Microsporum canis. За результатами ідентифікації культур дерматофітів було з'ясовано, що Trichophyton mentagrophytes становив лише 15,6 % від загальної кількості виділених дерматоміцетів.

З епізоотичних штамів, отриманих від хворих коней для виготовлення та контролю вакцини, були відібрані такі дерматофіти:

- штам Trichophyton equinum, № 13, при культивуванні на живильному середовищі сусло-агар утворював плоскі, оксамитові, білого кольору, інколи із світло-рожевим відтінком колонії, центр яких заглиблений у вигляді незначного кратера, край, що росте рівний, зворотний бік колонії від світло-коричневого до світло-помаранчевого кольору. Характерний ріст відмічався на 2-4 добу культивування. При мікроскопії спостерігали рівні, гілчасті та септовані гіфи; мікроконідії видовженої, паличкоподібної, овальної форми, відзначаються високою концентрацією. Макроконідії виявляються рідко. У лабораторних тварин (кролів та мурчаків) при нашкірному зараженні цим штамом спостерігаються всі ознаки запалення (гіперемія, злущування епідермісу, утворення кірок). Зовнішній вигляд шкіри та її функції повністю відновлюються на 25-30 добу.

- штам Microsporum canis, № 22, досить стабільний, при культивуванні на сусло-агарі відмічають плоскі колонії з незначним випуклим центром, оксамитові, білого чи світло-коричневого кольору, з променистим краєм, що росте. Зворотний бік колоній жовтого кольору різної інтенсивності. Характерний ріст відмічається на 3-4 добу культивування. Мікроскопія: гіфи прямі, гілчасті, септовані; мікроконідії круглої, овальної, рідко - грушоподібної форми, багаточисельні. Наявні макроконідії і хламідоспори, макроконідії веретеноподібної форми з 6-12 перетинками. У лабораторних тварин (мурчаків та кролів) при нашкірному зараженні цей штам мікроспорума викликає яскраво виражену гіперемію, злущування епідермісу, утворення кірок. Тривалість мікотичного ураження триває до 25 діб.

- штам Trichophyton equinum, № 2 К, при культивуванні на сусло-агарі демонструє колонії злегка випуклої форми, оксамитові, білого кольору, інколи із світло-рожевим, або жовтуватим відтінком, центр колонії має вигляд неглибокого кратера, край, що росте рівний. Зворотний бік колонії від світло - коричневого до світло - помаранчевого кольору. Характерний ріст відмічається на 3-4 добу культивування. Гіфи рівні, гілчасті, септовані, по ходу яких розміщені мікроконідії видовженої, паличкоподібної, овальної форми, багаточисельні. Характерним елементом є наявність рудиментарних макроконідій з 3-5 перетинками.

- штам Microsporum canis, № 65 К, при культивуванні на сусло-агарі утворює колонії плоскої форми із злегка випуклим центром, оксамитово- пухнасті, білі, інколи із світло-рожевим відтінком та променистим краєм, що росте. Зворотний бік колонії пігментований від світло-жовтого до світло - коричневого кольору різної інтенсивності. За ступенем накопичення пігменту може набувати темного кольору. Характерний ріст відмічається на 3-4 добу культивування. Міцелій хвилястий, завширшки 4-6 мкм, який з часом потовщується. Гіфи рівні або вигнуті, гілчасті, септовані; мікроконідії круглої, овальної, рідко - грушоподібної форми, багаточисельні. Часто виявляються макроконідії веретеноподібної форми з 6-12 перетинками.

Ці штами задепоновані в колекції мікроорганізмів Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів. При зараженні чутливих тварин вони виявилися високовірулентними і за короткий проміжок часу викликали типову клінічну картину дерматомікозів з тяжким і тривалим перебігом.

Результати розробки елементів технології експериментального зразка вакцини проти дерматомікозів коней

Підбір оптимальних умов культивування виробничих штамів дерматофітів. При виділенні культур збудників дерматомікозів коней із патологічного матеріалу культивування проводили на сусло-агарі, агарі Сабуро та МПБ із 2 % глюкози. рН середовищ коливалась в межах 6,2-6,8. Відмічено, що накопичення біомаси культур, які отримані із одних і тих же проб патологічного матеріалу на різних середовищах різна.

Найкращі результати були отримані при використанні сусло-агару. З 23 висіяних зразків патологічного матеріалу, в якому локалізувалися спори гриба T. equinum, було отримано 19 культур, що становило 82,6 %. В той же час на МПБ із 2 % глюкози вдалося отримати тільки 8 штамів (34,7 %). Значно меншу кількість штамів, ніж на сусло-агарі - 11 (47,8 %), вдалося виділити на агарі Сабуро. Аналогічну картину відмічали і при посіві патологічного матеріалу, в якому знаходилися спори грибів M. сanis та T. mentagrophytes.

Для підбору оптимального температурного режиму культивування грибів використали штами трихофітонів - Trichophyton equinum (штам № 2, 13, 17) та мікроспорумів - Microsporum canis (штам № 22, 65, 71), в яких реєстрували типові культуральні та морфологічні властивості.

При культивуванні цих штамів дерматофітів на сусло-агарі найбільш характерна картина росту відмічена на 17-25 добу при температурі від 26 ⁰С до 28 ⁰С. Досить інтенсивно розвивалися штами Trichophyton equinum № 2, 13 та Microsporum canis № 65, 22. При температурі 5 ⁰С, 10 ⁰С та 45 ⁰С спостерігали відсутність росту всіх досліджуваних штамів.

Шляхом відбору колоній, які досить інтенсивно розвивалися, вдалося отримати культури, що схильні до швидкого росту й при цьому утворюють велику кількість мікроконідій. В подальшому при роботі з цими штамами вдалося отримати на сусло-агарі культуру гриба, яка складається, переважно, з мікроконідій і меншою мірою - з макроконідій.

Визначення мінімальних заражаючих доз (МЗД ₁₀₀) контрольних штамів дерматофітів для лабораторних тварин (кролів та мурчаків) та коней. Мінімальні заражаючі дози контрольних штамів дерматофітів Trichophyton equinum, № 2 К, і Microsporum canis, № 65 К, для коней, кролів та мурчаків встановили експериментально (табл. 2).

Таблиця 2. Визначення мінімальних заражаючих доз контрольних штамів дерматофітів для лабораторних тварин та коней

№ п/п	Тварини	Кількість тварин у групі, гол.	Інокульовано нашкірно кількість мікроконідій, тис./см2	Кількість хворих тварин, гол.
			T. eguinum № 2 К	M. canis № 65 К	трихофітія	Мікроспорія
1	Мурчаки	8	300±0,81	300±0,84	1	1
		8	400±0,74	400±0,75	1	2
		8	500±0,84	500±0,65	2	2
		8	600±0,81	600±0,93	4	4
		8	700±0,74	700±0,62	4	4
2	Кролі	8	300±0,81	300±0,84	1	1
		8	400±0,74	400±0,75	1	1
		8	500±0,84	500±0,65	3	2
		8	600±0,81	600±0,93	4	4
		8	700±0,74	700±0,62	4	4
3	Коні	6	400±0,74	400±0,75	1	1
		6	600±0,81	600±0,93	3	3
		6	800±0,68	800±0,80	3	3

У результаті проведеного експерименту було встановлено, що мінімальна заражаюча доза контрольного (вірулентного) штаму Trichophyton equinum, № 2 К як для лабораторних тварин (мурчаків та кролів), так і для сприйнятливих тварин (коней) становить 600±0,81 тис. мікроконідій на 1 см² скарифікованої шкіри, а Microsporum canis № 65 К - 600±0,93 тис. мікроконідій.

Порівняльна характеристика ефективності живого та стабілізованого шляхом ступінчатої інактивації вакцинного антигену. Для проведення цього дослідження були використані кролі і коні. Їх дворазово щепили вакциною із живими і ступінчасто інактивованими антигенами, виготовленими з культур Trichophyton equinum, № 13, і Microsporum canis, № 22. Через 25 діб після повторного щеплення всіх дослідних і контрольних тварин експериментально заразили вірулентними штамами Trichophyton equinum, № 2 К, і Microsporum canis, № 65 К.

Після експериментального зараження контрольними штамами у всіх щеплених тварин не було виявлено клінічних змін протягом встановленого терміну спостереження (40 діб).

У тварин контрольних груп відмічали типові ознаки дерматомікозу, які були підтверджені позитивними результатами мікологічних досліджень.

При ступінчастій інактивації виробничого антигену життєдіяльність грибів і ферментативні процеси в них припинялися, а антигенна структура не змінювалася. Імуногенність інактивованих вакцинних антигенів при цьому не відрізнялась від штамів дерматофітів у живих вакцинах.

Це свідчить про те, що живий і ступінчасто інактивований антиген однаковою мірою сприяють формуванню стійкого імунітету проти дерматомікозів як у лабораторних (кролів), так і у сприйнятливих тварин (коней).

Результати оцінки ефективності новоствореного препарату "Мікоеквівак"

Термін формування імунітету у лабораторних тварин та коней, щеплених вакциною "Мікоеквівак". Досліди проводили на лабораторних тваринах (кролях і мурчаках) та на лошатах віком один місяць і конях віком три роки, які раніше не були щеплені вакциною проти дерматомікозів та не хворіли на трихофітію і мікроспорію.

Для визначення терміну формування імунітету, через 7, 12, 17, 21, 25 і 30 діб після повторного щеплення тварин (через 12 діб після першого щеплення), здійснили їх зараження нашкірним методом контрольними штамами дерматофітів (Trichophyton equinum, № 2 К, і Microsporum canis, № 65 К). Контрольна група коней складалась з 3-х не щеплених тварин, яких також заражали аналогічно. Облік формування імунітету проводили за проявом клінічних ознак хвороби і результатами мікологічних досліджень.

Отримані дані свідчать про низький рівень імунобіологічної перебудови організму на 7, 12 та 17 добу після повторного щеплення. У тварин дослідних груп реєстрували характерні клінічні ознаки дерматомікозів і у відповідності з цим низький рівень формування протективної відповіді.

Проте на 21, 25 та 30 добу всі тварини експериментальних груп виявилися стійкими до зараження, що вказує на формування напруженого імунітету проти дерматомікозів.

Отже, формування напруженого поствакцинального імунітету у коней та лабораторних тварин (кролів та мурчаків) до дерматомікозів завершується на 21-25 добу після повторного щеплення (через 12 діб після першого щеплення) інактивованою вакциною "Мікоеквівак", оскільки клінічні ознаки трихофітії та мікроспорії при експериментальному зараженні були відсутні.

Визначення мінімального віку коней, з якого формується напружений імунітет при щепленні вакциною "Мікоеквівак". Експериментальне дослідження провели на 45 лошатах віком від 14 діб до 3-х місяців, яких розділили на групи за принципом аналогів і щепили вакциною "Мікоеквівак" внутрішньом`язово в ділянці середньої третини шиї в дозі 1,0 см³ з концентрацією мікроконідій 60-80 млн дворазово з інтервалом 12 діб. Лошат контрольної групи не щеплювали.

Через 25 діб після повторного застосування вакцини тваринам дослідної групи, їх та тварин контрольної групи, заразили вірулентними штамами Trichophyton equinum, № 2 К, і Microsporum canis, № 65 К. Результати продемонстрували, що у лошат у віці до 30 діб при щепленні імунітет не формується. Зараження тварин цієї вікової групи призводить до прояву типової клінічної картини дерматомікозів. У лошат 1-3-місячного віку щеплення в усіх випадках зумовлювало формування напруженого імунітету, оскільки клінічні ознаки трихофітії та мікроспорії при експериментальному зараженні були відсутні. Отже, щеплювати коней проти дерматомікозів (трихофітії і мікроспорії) інактивованою вакциною "Мікоеквівак" доцільно, починаючи з 30-денного віку.

Визначення кореляційної залежності профілактичної дози вакцини для лабораторних тварин (кролів та мурчаків) та коней. Досліди проводили на клінічно здорових лабораторних тваринах (кролях і мурчаках) та на конепоголів'ї різних вікових груп від одного місяця до одного року.

Тварин розділили на 3 групи і щепили вакциною "Мікоеквівак" в об'ємі 0,5; 1,0 та 1,5 см³ внутрішньом'язово дворазово з інтервалом 12 діб.

Через 25 діб після другого щеплення провели нашкірне зараження лабораторних тварин у ділянці холки за загальноприйнятою методикою, а коней у ділянці лопатки контрольними штамами Trichophyton equinum, № 2 К, та Microsporum canis, № 65 К.

Облік результатів експериментального зараження коней та лабораторних тварин проводили через 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35 та 40 діб. При появі мікотичних вогнищ і в сумнівних випадках проводили мікологічні дослідження.

У не щеплених (контрольних) тварин через 10-20 діб після інокуляції контрольних штамів дерматофітів відмічали виражене мікотичне ураження, яке характеризувалося поширенням за межі ділянки зараження і утворенням кірочок. Захворювання у контрольних тварин тривало 40 діб (термін спостереження) (табл. 3, 4).

Таблиця 3. Формування імунітету залежно від об'єму введеної вакцини лабораторним тваринам

№ п/п	Кількість тварин у групі, гол.	Об`єм дози вакцини, см3 дворазове застосування	Результати нашкірного зараження штамом Т. еquinum, № 2 К, у дозі 600±0,87 тис. мікроконідій /см2	Результати нашкірного зараження штамом М. саnis, № 65 К, у дозі 600±0,74 тис. мікроконідій /см2
КРОЛІ
1	6	0,5	Захворіли	Захворіли
2	6	1,0	Не захворіли	Не захворіли
3	6	1,5	Не захворіли	Не захворіли
4	12 (контроль)	-	Захворіли	Захворіли
МУРЧАКИ
5	6	0,5	Захворіли	Захворіли
6	6	1,0	Не захворіли	Не захворіли
7	6	1,5	Не захворіли	Не захворіли
8	12 (контроль)	-	Захворіли	Захворіли

Вакцина "Мікоеквівак" в дозі 1,0 см³ та 1,5 см³ формує стійкий імунітет, який проявляється потужною протективною дією при експериментальному зараженні у лабораторних тварин.

При застосуванні вакцини у дозі 0,5 см³ імунітет не формувався, а у тварин спостерігали виражений прояв типової клінічної картини дерматомікозів.

Вакцина в дозі 1,0 см³ з концентрацією 60-80 млн мікроконідій формує стійкий імунітет у коней всіх вікових груп. У тварин 1-3-місячного віку відмічали формування напруженого імунітету при застосуванні дози 0,5 см³, а у коней 4-12-місячного віку при введенні даної дози вакцини імунітет не формувався і при експериментальному зараженні відмічали яскраво виражену клінічну картину дерматомікозу.

Таблиця 4. Визначення оптимальної профілактичної дози вакцини "Мікоеквівак" на конях різних вікових груп

№ п/п	Кількість тварин у групі, гол.	Вік тварин, міс.	Об`єм дози вакцини, см3 дворазове застосування	Результати нашкірного зараження штамом Т. еquinum, № 2 К, в дозі 600±0,87 тис. мікроконідій /см2	Результати нашкірного зараження штамом М. саnis, № 65 К, в дозі 600±0,74 тис. мікроконідій /см2
1	6	1-3	0,5	Не захворіли	Не захворіли
2	6	4-7	0,5	Захворіли	Захворіли
3	6	8-12	0,5	Захворіли	Захворіли
4	6	1-3	1,0	Не захворіли	Не захворіли
5	6	4-7	1,0	Не захворіли	Не захворіли
6	6	8-12	1,0	Не захворіли	Не захворіли
7	6	1-3	1,5	Не захворіли	Не захворіли
8	6	4-7	1,5	Не захворіли	Не захворіли
9	6	8-12	1,5	Не захворіли	Не захворіли
10	27 контроль	3 гол. у кожній групі	-	Захворіли	Захворіли

Таким чином, для профілактичного щеплення коней 1-3-місячного віку потрібно використовувати вакцину у дозі 0,5 см³, а для коней старше 3_місячного віку - у дозі 1,0 см³ .

Вивчення тривалості імунітету у коней проти дерматомікозів при застосуванні вакцини "Мікоеквівак". З цією метою використали лошат 1-3- місячного віку, яких щеплювали вакциною "Мікоеквівак" внутрішньом`язово в ділянці середньої третини шиї в дозі 1,0 см³, дворазово з інтервалом 12 діб. Контрольну групу лошат не щеплювали.

Після другого щеплення, через 1, 3, 6, 9, 12 та 15 місяців, лошат заразили вірулентними штамами Trichophyton equinum, № 2 К, і Microsporum canis, № 65 К, використовуючи нашкірний метод зараження.

Проведені дослідження показали, що у щеплених тварин сформувався тривалий, напружений імунітет, який тривав 12 місяців.

У результаті проведених експериментальних досліджень у всіх коней, яким вводили вакцину "Мікоеквівак", не виявили відхилень від фізіологічної норми, що свідчить про нешкідливість цієї вакцини і вказує на формування стійкого імунітету, який тривав 12 місяців.

Терапевтична ефективність вакцини для коней. Для проведення даного експерименту використали 63 голови коней різних вікових груп, яких заразили нашкірно в ділянці лопатки контрольними штамами Trichophyton equinum, № 2 К, і Microsporum canis, № 65 К (табл. 5, 6).

Таблиця 5. Визначення оптимальної терапевтичної дози вакцини "Мікоеквівак" для коней віком до трьох місяців

№ групи	Кількість тварин у групі, гол.	Об`єм дози вакцини, см3 дворазове введення	Інокульовано нашкірно кількість мікроконідій, тис./см2	Одужало тварин, гол.	Період одужання, діб
			T.eguinum № 2 К	M. canis № 65 К
1	6	0,5	600±0,87	600±0,74	6	27-29
2	6	1,0	600±0,87	600±0,74	6	15-17
3	6	1,5	600±0,87	600±0,74	6	13-15
4	6	2,0	600±0,87	600±0,74	6	11-14
5	12 (контроль)	-	600±0,87	600±0,74	12	40

Діагноз встановлювали на основі клінічного огляду та вибіркового лабораторного мікологічного дослідження.

Коней, заражених контрольними штамами дерматофітів, щепили експериментальним зразком вакцини "Мікоеквівак" внутрішньом`язово в ділянці середньої третини шиї дворазово з інтервалом 12 діб різними дозами (0,5; 1,0; 1,5; 2,0 см³), а тварин контрольної групи не обробляли. Спостереження за тваринами проводили протягом 40 діб.

У тварин 1-3-місячного віку при застосуванні вакцини "Мікоеквівак" у дозах 1,0; 1,5; 2,0 см³ спостерігали одужання всіх тварин на 11-17 добу, а при застосуванні вакцини в дозі 30-40 млн мікроконідій (об'єм дози - 0,5 см³) процес одужання тривав довше і становив 27-29 діб. Порівняно з контрольною групою тварини дослідної групи одужували швидше на 11-13 діб.

Таблиця 6. Визначення оптимальної терапевтичної дози вакцини "Мікоеквівак" для коней старше 3-місячного віку

№ Групи	Кількість тварин у групі, гол.	Об`єм дози вакцини, см3 дворазове введення	Інокульовано нашкірно кількість мікроконідій, тис./см2	Одужало тварин, гол.	Період одужання, діб
			T.eguinum № 2 К	M. canis № 65 К
1	6	1	600±0,87	600±0,74	6	25-31
2	6	1,5	600±0,87	600±0,74	6	15-17
3	6	2	600±0,87	600±0,74	6	13-15
4	9 (контроль)	-	600±0,87	600±0,74	9	40

У тварин старше 3-місячного віку при застосуванні вакцини "Мікоеквівак" в дозі 1,0 см³ процес одужування тривав значно довше, ніж у тварин інших дослідних груп і завершився на 25-31 добу, що становило різницю в 9-15 діб порівняно з тваринами контрольної групи. При застосуванні вакцини в дозах 1,5 та 2,0 см³ реєстрували одужування всіх тварин дослідних груп цієї вікової категорії на 15-17 добу. Через 60 діб на уражених ділянках шкіри волосяний покрив повністю відновився, хоча волосся було пігментоване і мало темніший колір порівняно з похідним окрасом.

У тварин контрольної групи за період дослідження відмічали появу нових осередків ураження грибами на шкірі.

Таким чином, вдалось встановити, що оптимальна терапевтична доза вакцини "Мікоеквівак" для коней віком старше трьох місяців становить 90-120 млн мікроконідій (об'єм дози - 1,5 см³). Вакцину вводять хворим тваринам внутрішньом`язово двічі з інтервалом 12 діб. А для коней віком до трьох місяців оптимальна лікувальна доза становить 60-80 млн. мікроконідій (об'єм дози - 1,0 см<sup>3</sup>), яку вводять хворим тваринам внутрішньом`язово дворазово з інтервалом 12 діб. Одужання хворих тварин, яким вакцину застосовували з лікувальною метою, завершується на 15-17 добу після повторного введення препарату.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка виявляється в удосконаленні засобів специфічної профілактики дерматомікозів коней. З цією метою вивчена епізоотична ситуація та етіологічна структура дерматомікозів коней на території Полтавської та Рівненської областей, відселекціоновані виробничі та контрольні штами з корисними для технології виготовлення вакцини властивостями. Розроблено елементи технології виготовлення вакцини "Мікоеквівак" та отримані позитивні результати випробувань експериментального зразка цього препарату.

1. На території Полтавської та Рівненської областей дерматомікози (трихофітія і мікроспорія) коней проявляються у вигляді спорадичних випадків та ензоотій, які перебігають, переважно, у двох клінічних формах - плямистій та десимінованій і за ступенем ураження тканин поділяються на поверхневі та глибокі. Коні різної масті, статі і віку однаковою мірою чутливі до дерматомікозів. У благополучних з дерматомікозів коней пунктах хворобу реєструють протягом року при відсутності чіткої сезонності. В неблагополучних з дерматомікозів пунктах відсоток захворюваності зростає в період появи чутливого до хвороби поголів'я - не щепленого молодняку.

2. Основними збудниками дерматомікозів коней на території Полтавської та Рівненської областей є дерматофіти Trichophyton equinum (59,4 %), Microsporum canis (25 %) та Trichophyton mentagrophytes (15,6 %), які виділяються в асоціації з умовно-патогенними дріжжеподібними грибами роду Candida та пліснявими грибами роду Aspergillus, Mucor і Penicillium. Частіше реєструються асоціації дерматофітів між собою, а також з пліснявими грибами родів Aspergillus та Mucor. Асоціацію дерматофітів з грибами родів Penicillium і Candida фіксували досить рідко, оскільки останні гинуть при конкуренції з дерматофітами у мікотичних вогнищах.

3. Для виготовлення вакцини "Мікоеквівак" відселекціоновані штами дерматофітів Trichophyton equinum, № 13, та Microsporum canis, № 22, які характеризуються високою імуногенністю для коней та лабораторних тварин, а також значним спороутворенням. Для контролю активності даної вакцини відібрані штами дерматофітів Trichophyton equinum, № 2 К, і Microsporum canis, № 65 К, які характеризуються значним спороутворенням та високою вірулентністю для коней і лабораторних тварин. Після інокуляції штаму Т. equinum, № 2 К, у кількості 600±0,81 тис. мікроконідій /см² і штаму М. canis, № 65 К - 600±0,93 тис. мікроконідій /см² у тварин через 10 діб реєстрували яскраво виражені клінічні ознаки дерматомікозів.

4. При виготовленні виробничого антигену визначено оптимальне середовище для культивування дерматоміцетів - сусло-агар. Температурний режим культивування дерматофітів, який дозволяє отримати значний урожай мікроконідій грибів - 26 ⁰С-28 ⁰С.

5. Для профілактичного щеплення тварин 1-3-місячного віку вакцину "Мікоеквівак" застосовують в дозі 30-40 млн мікроконідій (об'єм дози - 0,5 см³), а для тварин старше 3-місячного віку - 60-80 млн мікроконідій (об'єм дози - 1,0 см³), дворазово, з інтервалом 12 діб. Формування напруженого поствакцинального імунітету у коней завершується на 21-25 добу після повторного щеплення і триває 12 місяців.