Стан імунної системи і метаболічний профіль крові коропа при захворюванні краснухою і різних способах його лікування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Краснуха коропових риб належить до одного з найпоширеніших захворювань ставових риб, яке завдає значної шкоди рибництву. Збудником захворювання вважають бактерію Aeromonas hydrophyla, хоча часто у хворих риб виявляють також бактерії роду Pseudomonas і вірус Rabdovirus cyprinis (Бучацкий Л.П., 1994; Грищенко Л.И. с соавт., 1999; Прудников В.С. с соавт., 2001; Matras M., Antychowicz J., 2008). Наданий час найчастіше у рибних господарствах України зустрічається асоційована форма краснухи коропа, яка спричиняється бактеріями двох родин Aeromonas і Pseudomonas. Загальновизнаним є положення, що краснуху коропових риб спричинюють сапрофітні бактерії кишківника, вірулентність яких посилюється зі зниженням резистентності організму риб унаслідок дії різних чинників стресу (порушення гідрохімічного режиму і годівлі, висока щільність посадки, наявність у воді токсикантів різної природи тощо). Поодинокі літературні дані свідчать про зниження активності імунної системи та порушення деяких ланок обміну білків і ліпідів в організмі коропа при захворюванні на краснуху. Проте ці дані є не достатні для широкого узагальнення і обґрунтування біохімічних аспектів патогенезу захворювання. Актуальним є також питання створення нових препаратів з метою більш ефективного лікування хворих на краснуху риб. Науковий і практичний інтерес становить вивчення впливу різних препаратів, що застосовуються в лікуванні хворих на краснуху риб, на їх імунний і антиоксидантний статус та обмін речовин у їхньому організмі. Цим зумовлена актуальність вивчення біохімічних та імунологічних аспектів патогенезу захворювання на краснуху, а також впливу різних лікувальних препаратів, що застосовуються в лікуванні хворого на краснуху коропа, на фізіологічні функції та обмін речовин у його організмі.

Мета і завдання досліджень. З'ясувати активність систем імунного й антиоксидантного захисту, а також метаболічний профіль периферичної крові коропа ураженого асоційованою формою краснухи та ефективність лікувальних заходів.

Завдання дисертаційної роботи передбачало дослідження:

-- кількості Т- і В-лімфоцитів та їх функціонального стану в крові коропа при захворюванні на краснуху і у клінічно здорових коропів;

-- активності факторів природної резистентності в крові хворих на краснуху і у клінічно здорових коропів;

-- вмісту продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і активності антиоксидантних ферментів у крові хворих на краснуху і у клінічно здорових коропів;

-- вмісту загального білка і співвідношення окремих білкових фракцій, вмісту загальних ліпідів, співвідношення окремих їх класів та їх жирнокислотного складу в крові коропа при захворюванні краснухою і у клінічно здорових коропів;

-- впливу різних препаратів «Фуразолідон», «Вітан», «Бровасептол» на перелічені імунологічні та біохімічні показники в крові коропа при захворюванні на краснуху та їх лікувальну дію.

1. Огляд літератури

В огляді літератури проаналізовано літературні дані щодо збудників краснухи у коропових риб. Розглянуто фізіологічні особливості аеромонад і псевдомонад та їх роль у етіології захворювання, а також вплив умов середовища на його виникнення і перебіг. Наведено дані про механізми природної резистентності й імунного захисту у риб, про імунологічні та біохімічні аспекти патогенезу захворювання коропа на краснуху. Розглянуто способи профілактики й лікування аеромонозу в Україні та інших країнах. Огляд літератури завершується обґрунтуванням теми дисертаційної роботи і застосованих методів досліджень.

2. Загальна методика та основні методи досліджень

Досліджували хворих на краснуху дволіток і триліток лускатого і рамчастого коропа, із фермерських господарств Городоцького району Львівської області. Матеріали для бактеріологічних досліджень брали із зовнішніх покривів, виразок, зябер та внутрішніх органів риб. Первинний посів біологічного матеріалу при мікробіологічних дослідженнях проводили на триптозосоєвий агар (ТSA). Чисті культури мікроорганізмів одержували шляхом пересіву на ТSA. ДНК-азну активність виділених штамів бактерій визначали на ДНК-азоагарі виробництва фірми «DIFCO». Бактеріальні ізоляти, переважно, ідентифіковані як бактерії родин Pseudomonas i Aeromonas. З'ясовано, що бактерії роду Aeromonas, виділені із зовнішніх покривів риб, мають високу ДНК-азну активність. Це свідчить про те, що виділена флора вірулентна й спричинює патологічний процес.

Як тест-культури для з'ясування бактерицидної дії препаратів використовували штами Aeromonas sp. та Pseudomonas sp., виділені від коропа, щуки, дунайського лосося, сома, амура, товстолоба. Досліджували вплив фуразолідону, вітану, бровасептолу на виділені від риб патогени. Для дослідження активності препаратів щодо тест-культур та їх дії застосовували метод дисків.

У стабілізованій крові підраховували кількість лейкоцитів і еритроцитів, визначали вміст гемоглобіну, гематокрит за загальноприйнятими методами (Головина Н.А., 1979). Кількість Т- і В-лімфоцитів та їх субпопуляцій у крові визначали методом розеткоутворення (Jondal M. et al., 1972). Визначаючи кількість Т-клітин у периферичній крові коропа, як індикаторні клітини при розеткоутворенні використовували еритроцити вівці. Кількість Т-клітин із переважно супресорною активністю вираховували, як різницю загальної кількості Т-лімфоцитів та кількості теофілін-резистентних Т-клітин.

Фагоцитарну активність нейтрофілів крові визначали з використанням інактивованої добової культуру лабораторного штаму Aeromonas punctata (Гостев Ю.М., 1958). Фагоцитарну реакцію нейтрофілів оцінювали за фагоцитарною активністю (ФА), фагоцитарним числом (ФЧ) та індексом фагоцитозу (ІФ). Лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК) визначали нефелометричним методом (Дорофейчук В.Г., 1986), за реакцією на мікробну тест-культуру Aeromonas punctata. Бактерицидну активність сироватки крові (БАСК) визначали фотоколориметричним методом (на ФЕК-56, л=540 нм), за реакцією на мікробну тест-культуру Aeromonas punctata. Комплементарну активність сироватки крові визначали за методом, описаним В.О. Желтовою і В.І. Чекопіло (1978). Кількість циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові визначали за методом, описаним Е.Ф. Чернушенко (1978).

Інтенсивність ПОЛ оцінювали за концентрацією дієнових кон'югатів (Стальная И.Д., 1997), гідропероксидів ліпідів (Мирончик В.В., 1984), малонового діальдегіду - (Коробейников С.Н., 1989). Активність глутатіонпероксидази (ГПО, КФ 1.11.1.9) в еритроцитах визначали методом, описаним В.М. Моїним, (1986), активність супероксиддисмутази (СОД, КФ.1.15.1.1.) - методом, описаним Е.Е. Дубиніною зі співавторами (1983), активність каталази (КФ. 1.11.1.6) - за методом, описаним М.А. Королюком (1988), глутатіонтрансферази - за методом, описаним В.Н. Гришко (1999), білкових SH-групи плазми - фотоколориметричним ультраметодом, описаним В. Ф. Фоломеєвим (1981). Вміст загального білка в плазмі крові визначали методом Лоурі (Lowry O.N. et al., 1951). Білкові фракції одержували за допомогою електрофорезу в поліакриламідному гелі (7,5 %) в буферній системі Мауера. Денситометрію проводили на автоматичному аналізаторі фореграм АФ-1.

Ліпіди плазми крові екстрагували сумішшю хлороформу і метанолу у відношенні 2:1 методом Фолча (Кейтс М., 1975) і визначали їх кількість біхроматним методом, використовуючи стандартний набір фірми Lachema (Чехія). Класи ліпідів виділяли із ліпідного екстракту методом тонкошарової хроматографії на силікагелі в системі гексан-діетиловий ефір-льодова оцтова кислота у співвідношенні 70:30:1 і визначали їх кількість біхроматним методом. Жирнокислотний склад загальних ліпідів визначали методом газорідинної хроматографії (Немировський В.І. зі співавт., 1984).

Одержані цифрові дані опрацьовували статистично за допомогою стандартного пакету статистичних програм Microsoft EXCEL.

Метою першої серії дослідів було дослідження активності імунної і антиоксидантної систем та біохімічних показників крові, які характеризують обмін білків і ліпідів в організмі коропа при захворюванні на асоційовану бактеріальну форму краснухи.

У 1-му досліді цієї серії (травень 2006 р.) досліджували показники клітинного та гуморального імунітету (кількість Т- і В-лімфоцитів та їх субпопуляцій, бактерицидну, лізоцимну, фагоцитарну активність), вміст загального білка та окремих білкових фракцій, вміст загальних ліпідів, їх окремих класів та жирнокислотний склад, вміст продуктів ПОЛ і активність ферментів системи антиоксидантного захисту в крові дволіток коропів, хворих на асоційовану бактеріальну форму краснухи (A.hidrophila, Pseudomonas), та клінічно здорових коропів. Першу групу досліджуваних риб становили клінічно здорові коропи, другу - коропи з ураженням шкіри та м'язів, третю - коропи з ураженням шкіри, м'язів і плавників.

У 2-му досліді першої серії (вересень 2006 р.) досліджували згадані вище імунологічні і біохімічні показники в крові триліток коропів, хворих на асоційовану бактеріальну форму краснухи (A.hidrophila, Pseudomonas), та клінічно здорових коропів.

У другій серії дослідів визначали вплив фуразолідону, вітану, бровасептолу на показники клітинного та гуморального імунітету, білковий і ліпідний профіль крові, вміст продуктів ПОЛ і активність антиоксидантних ферментів у крові хворих на краснуху коропів та визначали їх лікувальну ефективність.

У 1-му досліді цієї серії (серпень-вересень 2006 р.) вивчали вплив фуразолідону на вказані імунологічні та біохімічні показники в крові хворих на краснуху коропів. Фуразолідон на крохмальному клейстері вводили хворим рибам через зонд в дозі 6 мг на 100 г маси тіла риб упродовж 10 днів з одноденною перервою між п'ятиденками. Риб упродовж цього й наступних дослідів утримували в акваріумах об'ємом 0,5 м3.

У 2-му досліді другої серії (квітень 2007 р.) вивчали вплив вітану на вказані вище імунологічні та біохімічні показники в крові коропів за різних способів його застосування. Дослід проведено на трьох групах дволіток коропів. До першої (контрольної) групи входили коропи з ознаками захворювання на асоційовану форму краснухи, яких не лікували, до другої - коропи з асоційованою бактеріальною формою захворювання, яких лікували, додаючи вітан у воду, третю - хворі коропи-аналоги, яким вітан вводили орально. У воду вітан вносили дозою 200 мл/га водного дзеркала двічі з інтервалом один день. Орально вітан вводили рибам через зонд дозою 10 мг на 1 кг маси тіла риб упродовж 10 днів з одноденною перервою між п'ятиденками.

У 3-му досліді (квітень 2007 р.) досліджували вплив препарату «Бровасептол» на зазначені вище показники в крові. Дослід проведено на трьох групах дволіток коропів. Першій групі хворих на краснуху коропів бровасептол не вводили. Другій групі бровасептол, дозою 5 мг/100 г маси тіла риб, вводили орально упродовж 10 днів, з однією перервою через 5 днів. Третій групі бровасептол вводили внутрішньочеревно упродовж 5 днів дозою 1 мл/кг маси тіла риб.

У дослідах використано по 10 риб у кожній групі. У кінці дослідів ефективність застосування досліджуваних препаратів у лікуванні хворих на краснуху коропів визначали морфометричним методом.

3. Результати досліджень та їх аналіз

Стан імунної та антиоксидантної систем і метаболічний профіль крові дволіток коропа при захворюванні на асоційовану бактеріальну форму краснухи. У 1-му досліді при порівнянні здорових і двох груп уражених краснухою коропів встановлено, що загальна кількість лейкоцитів у крові коропів другої і третьої груп, хворих на краснуху, була відповідно в 1,31 і 1,43 раза менша (р<0,05; р<0,01), ніж у клінічно здорових коропів (рис. 1). Різниці у фагоцитарній активності нейтрофілів крові риб другої групи (рис. 2), порівняно з рибами першої (контрольної) групи не виявлено. Проте у коропів третьої групи, з більш важкою формою захворювання, фагоцитарна активність нейтрофілів була нижча (р<0,05), ніж у коропів першої групи. Лізоцимна активність крові у коропів другої і третьої груп була вища, ніж у коропів першої групи (р<0,05; р<0,01). При аналізі наведених даних звертає на себе увагу значно більша кількість циркулюючих імунних комплексів у крові коропа другої і третьої груп (відповідно в 1,5 і 1,4 раза, р<0,001), ніж у крові коропа першої групи.

З'ясовано, що кількість загальних Т-лімфоцитів у крові хворих на краснуху коропів другої і третьої груп була відповідно на 9,6 і 14,3 % менша (р<0,5; р<0,05), ніж у риб контрольної групи.

Кількість активних Т-лімфоцитів у крові коропів другої і третьої груп була відповідно на 20,4 і 17,5 % менша (р<0,05), ніж у крові коропів першої групи. При цьому кількість Т-лімфоцитів, які приєднують 6_10 еритроцитів, у крові коропів другої і третьої груп була відповідно в тричі і вдвічі менша, а недиференційованих Т_лімфоцитів - відповідно на 15,7 і 13 % більше (р<0,05), ніж у крові коропів першої групи. Кількість Т_лімфоцитів_хелперів із середньою щільністю рецепторів у крові коропів другої і третьої груп була більша (р<0,05), ніж у крові коропів першої групи, що свідчить про їх активацію при захворюванні риб на краснуху. Кількість Т-лімфоцитів-супресорів у крові коропів другої і третьої груп була відповідно в 1,43 і 1,42 раза більша (р<0,01; р<0,05), ніж у крові коропів першої групи. При цьому різниця в кількості В-лімфоцитів і їх активності в крові коропів другої і третьої груп, порівняно з їх кількістю в крові риб першої групи, відсутня.

Вміст дієнових кон'югатів у плазмі крові коропів другої і третьої груп був у 2,5 раза більший (рис. 4), ніж у плазмі крові коропів першої групи (р<0,001). При цьому вміст гідропероксидів у плазмі крові риб другої і третьої груп був більший відповідно на 46,6 і 55,5 % (р<0,001), а вміст малонового діальдегіду - на 31,6 і 33,9 % (р<0,001), порівняно з їх вмістом у плазмі крові коропів першої групи. Ці дані свідчать про посилення ПОЛ при захворюванні коропів на асоційовану бактеріальну форму краснухи.

Проведені дослідження показали, що активність глутатіонпероксидази в еритроцитах крові риб другої і третьої груп була відповідно на 24,6 і 16,5 % нижча (р<0,01; р<0,05), ніж у еритроцитах крові риб першої групи. В еритроцитах крові риб третьої групи виявлено також вірогідно нижчу активність глутатіонтрансферази (р<0,05).

Одержані результати становлять зацікавлення із огляду на те, що активність супероксиддисмутази в еритроцитах крові коропів (рис. 5) другої і третьої груп була відповідно на 52,1 і 50,3 % вища (р<0,05; р<0,001), ніж у еритроцитах коропів першої групи. Із цих даних випливає, що збільшення утворення активних форм кисню, зокрема супероксидного радикала, в організмі хворих на краснуху риб приводить до підвищення активності супероксиддисмутази, проте розпад утвореного при цьому пероксиду водню зменшується внаслідок зниження активності глутатіонпероксидази.

Вміст загального білка у сироватці крові хворих на краснуху та клінічно здорових риб не відрізнявся. При цьому, привертає увагу (рис. 6) менший відносний вміст альбумінів (р<0,05) і більший вміст б-глобулінів (р<0,05), у складі білків сироватки крові коропів третьої групи, та відповідно менше співвідношення альбуміни/глобуліни (р<0,05).

Вміст загальних ліпідів у плазмі крові коропів другої і третьої груп (рис. 7) був відповідно на 22,4 і 13,1 % менший (р<0,01; р<0,05), ніж у плазмі крові коропів першої групи. Ці зміни зумовлені, головним чином, зменшенням у складі ліпідів плазми крові риб другої і третьої груп (рис. 8) частки моно- і диацилгліцеролів (р<0,01; р<0,001), тоді як частка фосфоліпідів при цьому збільшувалася (р<0,001; р<0,05). Різниця у вмісті ліпідів інших класів у плазмі крові риб другої і третьої груп, за винятком підвищеного вмісту триацилгліцеролів у плазмі крові риб третьої групи, не відрізнялися від контролю. У загальних ліпідах плазми крові коропів другої і третьої груп, порівняно з коропами першої групи (рис. 9), виявляли значно менший відносний вміст лінолевої (С 18:2) і арахідонової (С 20:4) кислот (р<0,001) і більший відносний вміст стеаринової (С 18:0) та ейкозатриєнової (С 20:3) кислот (р<0,001).

Стан імунної та антиоксидантної систем і метаболічний профіль крові триліток коропа при захворюванні на асоційовану бактеріальну форму краснухи. У крові хворих на краснуху триліток коропів, порівняно з клінічно здоровими коропами-аналогами, як і у крові дволіток, уражених асоційованою формою краснухи, виявлено: більшу кількість В-лімфоцитів (р<0,05) і підвищення їх рецепторної здатності; більший вміст продуктів ПОЛ (р<0,05-0,001), меншу кількість білкових SН-груп (р<0,001), нижчу активність супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази, більший вміст б-глобулінів (р<0,001) у складі білків сироватки крові, менший вміст лінолевої та арахідонової кислот у складі ліпідів плазми крові (р<0,001).

Вплив фуразолідону на активність імунної та антиоксидантної систем і метаболічний профіль крові дволіток коропа при захворюванні на асоційовану бактеріальну форму краснухи. Проведені дослідження показали, що оральне введення хворим на краснуху дволіткам коропа упродовж 10 днів фуразолідону (друга група) суттєво не вплинуло на кількість Т_ і В_лімфоцитів у крові та їх звідність, порівняно з цими показниками у хворих риб, яких не лікували (перша група). Більшу кількість активних Т_лімфоцитів у крові коропів контрольної і дослідної групи становили недиференційованих клітини (60,3 і 59,7 %) і лише 10,6 і 13,3 % становили лімфоцити із середньою щільністю рецепторів (р<0,05). Різниці в кількості Т_лімфоцитів_хелперів і супресорів у крові коропів двох груп не відзначено. Кількість В-лімфоцитів у крові коропів дослідної і контрольної груп була майже однакова. Більшу кількість В-лімфоцитів, як і Т_лімфоцитів, у крові коропів обох груп становили недиференційованих форми: відповідно 65,3 і 66,0 %. Загалом, одержані результати, свідчать про відсутність інгібуючого впливу фуразолідону на утворення і активність Т_ і В_лімфоцитів імунної системи дволіток хворих на краснуху коропів.

Вміст гідропероксидів ліпідів і малонового діальдегіду в плазмі крові коропів другої групи був менший, ніж у плазмі крові коропів першої групи (р<0,05), тоді як вміст дієнових кон'югатів у плазмі крові риб двох груп не відрізнявся. При цьому виявлено вищу активність глутатіонпероксидази (р<0,05) і більший вміст білкових SН_груп (р<0,01) в еритроцитах крові риб другої групи, порівняно з активністю в еритроцитах крові риб контрольної групи.

При дослідженні загального білка в сироватці крові хворих на краснуху коропів другої групи відмічена тенденція до його зниження (17,5 %) порівняно з рибами контрольної групи. При цьому вміст альбумінів у сироватці крові риб другої групи був менший (р<0,05), а вміст б_ і г_глобулінів - значно більший (р<0,01; р<0,001), ніж у сироватці крові риб першої групи. Альбуміно_глобуліновий коефіцієнт у коропів першої і другої груп становив відповідно 1,21 і 0,72.

Заслуговує на увагу також вищий (р<0,05) вміст лінолевої, ліноленової та арахідонової кислот у загальних ліпідах плазми крові коропів другої групи, ніж у плазмі крові коропів першої групи.

З'ясовано, що малі за розміром виразки загоюються на 5-6-й день, а великі - на 7-8-й день після початку введення фуразолідону.

Вплив вітану на імунний і антиоксидантний статус та метаболічний профіль крові дволіток коропа при захворюванні на асоційовану бактеріальну форму краснухи за різних способів його застосування. Фагоцитарна активність нейтрофілів і лізоцимна активність сироватки крові коропів другої і третьої груп була нижча (р<0,05), а бактерицидна активність дещо вища, ніж у сироватці коропів першої групи. З цих даних випливає, що вітан, при обох шляхах попадання в організм, пригнічує вказані чинники природної резистентності в організмі хворих на краснуху коропів.

Застосування вітану в лікуванні коропа, хворого на краснуху, як внесенням його у воду, так і оральним введенням хворим рибам суттєво не вплинуло на кількість Т-лімфоцитів у крові. Проте кількість активних Т-лімфоцитів із середньою щільністю рецепторів (6_10) у крові коропів другої і третьої груп була вірогідно менша (р<0,001), а кількість Т-лімфоцитів з щільністю рецепторів 3_5 - більша, ніж у крові риб контрольної групи. Такі ж зміни відмічено і щодо кількості В-лімфоцитів у крові коропів другої і третьої груп, порівняно з їх кількістю в крові коропів першої групи.

Вітан при додаванні його у воду і оральному введенні суттєво не вплинув на ПОЛ в організмі риб, хворих на краснуху. Про це свідчить відсутність вірогідної різниці в концентрації дієнових кон'югатів, гідропероксидів ліпідів і малонового діальдегіду в плазмі крові риб другої і третьої групи порівняно з рибами першої групи. При цьому в еритроцитах крові риб другої групи виявлено вищу активність супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази і каталази (р<0,001, р<0,001, р<0,05), ніж у риб першої групи, що свідчить про стимуляцію ферментативної ланки системи антиоксидантного захисту під дією вітану, за умов додавання його до води.

Вміст загального білка в сироватці крові риб обох дослідних груп, особливо другої, був значно вищий (р<0,01), ніж у сироватці крові риб першої групи. При цьому суттєвої різниці в фракційному складі білків у сироватці крові риб контрольної та дослідних груп не виявлено.

У загальних ліпідах плазми крові коропів третьої групи, порівняно з коропами першої групи, виявлено вірогідно більший вміст лінолевої (р<0,01) і пальмітинової кислот (р<0,01) та менший вміст стеаринової кислоти (р<0,05), а також деяких мінорних поліненасичених жирних кислот: докозатетраєнової, докозапентаєнової, нервонової (р<0,05-0,01). Дослідження показали, що виразки на тілі коропів при обох способах застосування вітану загоюються на 6-9-й день.

Вплив бровасептолу за різних способів його застосування на імунний і антиоксидантний статус та метаболічний профіль крові дволіток коропа при захворюванні на асоційовану бактеріальну форму краснухи. В результаті проведених досліджень виявлено високу бактерицидну активність препарату «Бровасептол» до низки штамів псевдо- та аеромонад, які найчастіше є збудниками хвороб різних видів риб. Тому окремо досліджували застосування бровасептолу в лікуванні хворих на краснуху риб оральним (друга група) і внутрішньочеревним його введенням (третя група).

Фагоцитарна активність нейтрофілів і комплементарна активність сироватки крові у коропів другої і третьої груп були нижчі, ніж у коропів першої групи (р<0,05). Проте бактерицидна активність сироватки крові у коропів другої і, особливо, третьої груп, була вища (р<0,05), ніж у коропів першої групи.

Застосування бровасептолу у лікуванні дволіток коропа, хворого на краснуху, певною мірою вплинуло на кількість Т_ і В_лімфоцитів та популяційний склад Т_лімфоцитів у крові. Про це свідчить вірогідно більша кількість загальних Т_лімфоцитів у крові риб другої групи (р<0,05), яким бровасептол вводили орально. При цьому помічено меншу авідність Т_лімфоцитів у крові коропів другої групи, ніж у крові риб першої групи. У крові коропів третьої групи, порівняно з коропами першої, виявлено вірогідно меншу кількість активних Т_лімфоцитів і збільшення у їх складі кількості низькоавідних форм. У крові коропів другої групи спостерігається менша авідність Т_лімфоцитів хелперів (р<0,05) і більша кількість Т_супресорів (р<0,001). Вірогідна різниця у кількості В-лімфоцитів при цьому відсутня. Загалом одержані дані свідчать про зниження авідності Т_ і В_лімфоцитів у коропів при обох способах застосування бровасептолу.

Концентрація дієнових кон'югатів і гідропероксидів ліпідів у плазмі крові риб другої і третьої груп суттєво не відрізнялася від їх вмісту у плазмі крові риб першої групи, тоді як концентрація малонового діальдегіду була більша (р<0,05), ніж у риб першої групи. Проте активність антиоксидантних ферментів глутатіонової системи (глутатіонпероксидази, глутатіонтрансферази) і каталази не відрізнялася, а активність супероксиддисмутази була вища (р<0,05) в еритроцитах крові риб другої і третьої груп, порівняно з активністю в еритроцитах риб першої групи.

Різниці у концентрації загального білка та співвідношенні окремих його фракцій у сироватці крові коропів другої і третьої груп, порівняно з першою групою, не відмічали. Встановлено, що при обох способах введення бровасептолу, виразки на тілі коропів затягувалися через 5-7 днів після початку лікування.

Висновки

краснуха короп антиоксидантний імунологічний

У дисертації представлено нові наукові результати, які характеризують стан імунної й антиоксидантної систем та деякі показники метаболізму білків і ліпідів у крові коропа при захворюванні на асоційовану бактеріальну форму краснухи, теоретично узагальнено та по-новому розв'язано деякі аспекти проблеми лікування коропів при цьому захворюванні. Описано вплив фуразолідону, вітану та бровасептолу на імунологічні і біохімічні показники в крові риб, уражених асоційованою бактеріальною формою краснухи.

1. При захворюванні на асоційовану бактеріальну форму краснухи у крові дволіток коропів зменшується кількість загальних і активних Т-лімфоцитів (р<0,05), збільшується лізоцимна активність сироватки крові й знижується фагоцитарна активність нейтрофілів (р<0,05-0,01), підвищується (р<0,001) концентрація продуктів ПОЛ (дієнових кон'югатів, гідропероксидів ліпідів і малонового діальдегіду), знижується активність глутатіонпероксидази (р<0,05-0,01) і підвищується активність супероксиддисмутази (р<0,05-0,001), зменшується вміст загального білка й альбумінів та збільшується вміст б-глобулінів (р<0,05) у сироватці крові, у плазмі крові знижується вміст загальних ліпідів (р<0,05) і відносний вміст у їх складі лінолевої і арахідонової кислот (р<0,001) порівняно із здоровими рибами.

2. У крові хворих на краснуху триліток коропа збільшується кількість В-лімфоцитів (р<0,05) і підвищується їх рецепторна здатність; збільшується вміст продуктів ПОЛ (р<0,05-0,001), зменшується кількість білкових SН-груп (р<0,001), знижується активність супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази, збільшується вміст б-глобулінів (р<0,001) у складі білків сироватки крові, а також вміст лінолевої та арахідонової кислот у складі ліпідів плазми крові (р<0,001), порівняно з клінічно здоровими коропами-аналогами.

3. У сироватці крові хворих на краснуху дволіток коропа після лікування фуразолідоном при оральному його введенні зменшується вміст альбумінів (р<0,05) і зростає вміст б_ (р<0,01) і г_глобулінів (р<0,001) та вміст лінолевої, ліноленової і арахідонової кислот у складі ліпідів плазми крові (р<0,05).

4. При застосуванні в лікуванні хворих на краснуху коропів вітану, внесенням його у воду або при оральному введенні, в їх крові збільшується активність супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази і каталази (р<0,001), знижується фагоцитарна активність нейтрофілів (р<0,05).

5. Встановлено високу чутливість бактерій Aeromonas і Pseudomonas до препарату «Бровасептол» в умовах тест-культури. Після його застосування з метою лікування у крові хворих на краснуху дволіток коропа відзначено зменшення кількості гемоглобіну та зниження комплементарної активності сироватки крові й фагоцитарної активності нейтрофілів, підвищення бактерицидної активності, порівняно з хворими на краснуху коропами контрольної групи.

6. Загоєння виразок на тілі коропів хворих на краснуху, при лікуванні фуразолідоном спостерігається на 6-7-й день, вітаном - на 6-9-й день, бровасептолом - на 5-6-й день.

Пропозиції виробництву.

1. Для лікування хворого на краснуху коропа рекомендується застосовувати препарат «Вітан» дворазовим внесення його у воду через добу у дозі 200 мл/га водного дзеркала.

2. Для лікування коропа, хворого на краснуху, рекомендується застосовувати препарат «Бровасептол» шляхом додаванням його до комбікорму у дозі 5 мг/100 г маси тіла, або 5 г на 10 кг комбікорму впродовж 10 днів з одноденною перервою між п'ятиденками.

Література

Тушницька Н.Й. Імунний статус коропа при захворюванні асоційованою формою краснухи / Н.Й. Тушницька, Н.М. Матвієнко, В.Г. Янович // Біологія тварин. -- 2006. -- Т.8, №1, 2. -- С. 251-254.

Тушницька Н.Й. Показники природного імунітету в крові коропа при захворюванні асоційованою формою краснухи / Н.Й. Тушницька, В.Г. Янович // Наук.-техн. бюл. Інституту біології тварин УААН, ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. -- Львів, 2006. -- В. 7, № 3, 4. -- С. 143-145.

Тушницька Н.Й. Антиоксидантний статус коропа при захворюванні асоційованою формою краснухи / Н.Й. Тушницька, В.Г. Янович, Н.М. Матвієнко // Наук.-техн. бюл. Інституту біології тварин УААН, ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. -- Львів, 2006. -- В. 7 № 1, 2. -- С. 182-186.

Тушницька Н.Й. Вміст ліпідів і їх жирнокислотний склад у плазмі крові коропа при захворюванні краснухою / Н.Й. Тушницька // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. -- Львів, 2006. -- Т. 8, № 2 (29), Ч.2. -- С. 151-154.

Матвієнко Н.М. Вивчення доцільності застосування бактерицидного препарату бровасептол в аквакультурі / Н.М. Матвієнко, А.І. Мрук, Н.Й. Тушницька // Наук.-техн. бюл. Інституту біології тварин УААН, ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. -- Львів, 2007. -- Вип. 8, № 3, 4. -- С. 436-438.

Тушницька Н.Й. Вплив фуразолідону на білковий і антиоксидантний статус коропа при захворюванні краснухою / Н.Й. Тушницька // Наук.-техн. бюл. Інституту біології тварин УААН, ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. -- Львів, 2007. -- В. 8, № 1, 2. -- С. 180-182.

Размещено на Allbest.ru