Рід Rosa L. в Україні: історія, напрями досліджень, досягнення та перспективи

Велика робота з типіфікації та критичного аналізу видів роду Rosa флори України проведена М.М. Федорончуком (2001, 2002, 2003).

Українськими ботаніками в результаті вивчення флори України встановлено, що на території нашої країни росте значна кількість реліктових і ендемічних видів, які потребують охорони. В роді Rosa виділені шипшини: R. donetzica Dubovik та R. czackiana Besser, які занесені до Червоної книги України (2009).

Вивчення вітаміноносних рослин в Україні почалось у 20-х роках ХХ століття, але особливо інтенсивні дослідження розгорнулись у 40-х роках, коли під час та одразу після Великої вітчизняної війни гостро стояло питання забезпечення населення вітамінами.

Дослідження проводились за такими напрямками: визначення видового складу вітаміноносних видів (Хржановський, Лазебна, 1951; Хржановський, 1958; Шелудько, 1964; Смик, 1973; Новосад, Дубовик, 1984; Миронова, Піменова, Конькова, 1992), вмісту вітамінів в плодах (Хржановский, Лазебна,1951; Заверуха, Стрілко, 1966; Кондратюк, Остапко, 1988; Долгова, Коваль, 2006; Семенченко, 2009) ресурсів сировини (Івашин, 1960, 1963; Котов, Харкевич, 1967; Храбра, Черняк, 1997; Миронова, Піменова, Конькова, 1997); географії заготівлі (Івашин, Бутейко, 1972), об'ємам заготівлі (Малинковський, 1973; Антонюк, Сікура, Нікольська, 1984; Крицька, 1988), а також розробка прийомів культивування та розмноження (Закордонець, 1947, 1949, 1953; Назаренко, 1962; Котуков, 1974; Данько, Перцев, 1988; Кібкало, 1993).

Розділ 5 "Підсумки інтродукції троянд". Виділені п'ять основних етапів інтродукції представників роду до Європи (табл. 1), результати трьох з них (два етапи інтродукції в середні віки з Близького Сходу та один у нові часи із Східної Азії) мали величезне значення для селекції троянд та створення сучасного сортименту, який нараховує близько 30 тисяч сортів.

Розглянуто інтродукцію троянд в Російській імперії, яка почалася під час царювання Михайла Федоровича (1596-1645 рр.) і набула широких масштабів і організованого характеру із створенням ботанічних садів.

Простежено інтродукцію троянд в ботанічних садах та дендропарках України, проаналізовано генофонд цих наукових установ.

Наведено історію інтродукції та сучасний стан збереження різноманіття ефіроолійних троянд в Росії та Україні.

Визначено внесок приватних садових господарств України в інтродукцію та поширення троянд. Особливо відзначено внесок у справу збагачення сортименту приватних фірм південних регіонів: Р.Ф. Роте, братів Дайбер (Одеса), І.Г. Гроссена (Сімферополь), а також спеціалізовану фірму з вирощування троянд А.В. Десятова в Харківській губернії.

rosa рід біологічний

Таблиця 1

Найважливіші етапи інтродукції роду Rosa до Європи

№ етапу	Назва періоду	Хронологічні межі	Джерело інтродукції	Інтродуковані види роду Rosa
I	Античні часи	До V ст.	Близький Схід	R. gallica R. damascena R. persica R. foetida
II	Епоха хрестових походів	XI-XII ст.	Близький Схід	R. gallica officinalis R. damascena
III	Нові часи	XVI-XVII ст.	Близький Схід	R. foetida R. foetida bicolor R.hemisphaerica
IV	Нові часи	XVIII ст.	Східна Азія	R. chinensis R. chinensis minima R. laevigata R. bracteata R. banksiae R. multiflora R. rugosa
V	Нові часи	ХІХ ст.	Північна Америка	R. virginiana R. foliolosa R. nitida R. carolina

Розділ 6 "Дослідження еколого-біологічних особливостей видів і сортів роду Rosa". Наведено дані про морфологічні особливості представників роду Rosa, яким багато уваги приділено у флорах, монографіях, атласах, підручниках. Паліноморфологічні особливості роду досліджували Н.І. Демченко (1967), З.І. Клименко, О.В. Ковда, А.І. Заіченко (1982), Є.Ф. Семенова, Л.Г. Назаренко, Л. А. Грищенко (1983), В.Д. Савицький, О.М. Дубовик, М.М. Федорончук (1987), М.М. Федорончук, В.Д. Савицький (1987), В.Ю. Мандрик, В. Д. Савицький (1988).

Дані анатомічних особливостей черешків листків 35 видів роду Rosa, одержані О.М. Дубовик, Л.І. Крицькою, Т.С. Лебедєвою, А.П. Ілїнською (1987), були використані як додаткові ознаки при розмежуванні видів і складанні системи роду. І.Ю. Юдіна, Н.М. Литвиненко (1993) та Є.Г. Бірюльова, З.К. Клименко, О.П. Челомбіт (2009) вивчали анатомічну структуру листків троянд у зв'язку з посухостійкістю, а І.В. Коваль (2003) - анатомію однорічних пагонів у зв'язку з зимостійкістю.

Початок досліджень органогенезу троянд в Україні належить до 60-х років ХХ ст. (Лемпіцький, 1957). В подальшому вчені вивчали формоутворення різних органів як в умовах відкритого, так і закритого ґрунту, що дало можливість обґрунтувати оптимальні прийоми обрізування, а також біотехнології рослин: живцювання, щеплення, та встановити оптимум гідротермічних умов в теплицях. Дослідження біохімічних процесів в онтогенезі троянд (К.І. Зиков, А.В. Ратькін, З.К. Клименко, 1991) показали напрямки процесу біосинтезу пігментів в квітках троянд.

Першою публікацією, яка стосується фенологічних спостережень за трояндами в Україні, була робота М.А. Гартвіса про осіннє цвітіння троянд в Імператорському Нікітському ботанічному саду (1857). Дуже цінними є матеріали Є.В. Вульфа (1925) з фенології троянд у Нікітському саду на початку ХХ ст.

У подальшому в літературі зустрічаються дані про динаміку цвітіння різних груп троянд, зв'язок початку цвітіння з сумою ефективних температур, вплив температурних умов та кількості опадів на ріст і розвиток троянд, зв'язок росту і розвитку з річним ходом температур. В результаті порівняння строків початку цвітіння з сумою температур, що накопичилась з початку активної вегетації, Л.П. Савчук (1969) був розроблений метод розрахунку строку початку цвітіння ефіроолійних троянд.

В.А. Коршуновим (1979) досліджено об'єми водовикористання ефіроолійних троянд в різні фенофази. Встановлено, що найбільші витрати вологи наступають у фазі бутонізація - цвітіння та інтенсивного росту річного приросту.

О.Л. Рубцова (1980), І.В. Кибич (1989), П.Д. Конькова, М.Є. Пименова (2001), О.П. Челомбіт (2007) приділили багато уваги біології плодоношення різних видів і культиварів роду Rosa.

У кінці ХХ - на початку ХХІ ст. велику увагу було приділено екологічним особливостям видів і сортів роду Rosa. Автори "Атласу лікарських рослин України" (2002) виділяють мезофітну та ксерофітну групи шипшин і відзначають, що всі шипшини є геліофітами. І.С. Івченко (1981) дослідив поширення 25 видів роду на Поліссі у зв'язку з їх ксерофітизацією.

У Карадагському заповіднику в Криму вивчались ценопопуляції R. canina (Конькова, Пименова, Огуреєва, 2000). Було встановлено, що найбільшу чисельність (18-40 особин/100 м?) R. canina має в заростях чагарників (види Crataegus, Pyrus elaegrifolia), а також в соснових культурах.

На території України головним фактором, що лімітує інтродукцію та культивування троянд, є низькі температура повітря і ґрунту. Тому актуальними були дослідження зимостійкості троянд і способів їх укриття.

У 1805 р. Гун фон Оттон (1806), який відвідав сад графа К. Розумовського в Яготині, писав про укриття троянд. В Державному архіві м. Києва є відомості про вкриття соломою троянд, які були висаджені на території Києва.

Планове дослідження зимостійкості троянд почалося після 1945 р. у ботанічних садах України, а також в Інституті ефіроолійних та лікарських рослин у Сімферополі.

Л.П. Савчук (1969) встановила критичні для троянди ефіроолійної абсолютні мінімальні температури повітря (25-30?С для молодих, - 20-24?С - для середньовікових та старих плантацій). В результаті спрогнозований можливий культурний ареал троянди ефіроолійної в Україні, а також в Молдові, на Кавказі та в Середній Азії.

Діагностика зимостійкості проводилась як візуально, так і за фізіолого-біохімічними показниками (динамікою крохмалю, жирів, цукрів, вмістом аскорбінової кислоти, ступеня лігніфікації пагонів, штучним проморожуванням рослин або зрізаних пагонів).

Крім стійкості до низьких температур і несприятливих зимових умов, в південних районах проводились дослідження стійкості рослин до високих температур. Співставлялась візуальна оцінка із водоутримуючою здатністю листків і стійкістю до в'янення.

Невеликий об'єм мали досліди з визначення продуктивності троянд залежно віж едафічних умов (Железнов, 1948; Куколев, 1960; Лещук, 1948).

Л.П. Савчук (1972) встановлено кореляційні відношення між врожайністю ефіроолійних троянд і сумою опадів. Зроблено висновок, що постійне підтримання оптимальної вологості ґрунту протягом вегетації троянди сприяє високій продуктивності цієї культури.

В результаті досліджень представників роду Rosa в умовах техногенних територій в степовій зоні України Л.І. Литвинова, Ф.М. Левон (1986); О.А. Ткачук (1979); О.В. Дубова (1995) виявили найбільш толерантні до забруднення сорти.

Починаючи з 40-х років ХХ століття, спостерігається тенденція переміщення уваги вчених з описових досліджень на фізіолого-біохімічні. У представників роду Rosa з'ясовували фізіолого-біохімічні особливості пагонів, листків, пелюсток, пилкових зерен і плодів.

Певна увага була приділена вмісту вітамінів в плодах (Хржановський, Лазебна, 1951; Лемпіцький, Александрова, 1970; І.Н. Остапко, В.М. Остапко, 1988; Долгова, Коваль, 2006).

О.М. Дубовик, Л.І. Крицька, Т.С. Лєбєдева, А.П. Ільїнська (1987) вивчали розчинні білки пилкових зерен 34 видів роду Rosa. Дослідженнями були охоплені представники всіх секцій, характерних для флори України. Аналіз подібності білкового спектру досліджуваних видів дав можливість переглянути об'єм секцій роду Rosa.

В.А. Коршунов (1973, 1979) та Л.Г. Долгова, Т.А. Демура, І.В. Коваль (2003) досліджували водний режим у зв'язку з посухостійкістю троянд. Вивчення вуглеводного обміну (Коваль, 2005) дало можливість рекомендувати найбільш морозостійкі види в умовах степового Придніпров'я.

Співробітниками Інституту ефіроолійних та лікарських рослин (Панковецький, Тютюнник, 1978; Погорельська, 1980) досліджено динаміку вмісту і локалізацію запасного крохмалю в пелюстках троянди ефіроолійної з у зв'язку з накопиченням ефірної олії і восків. А.Н. Погорельська (1980) встановила, що синтез компонентів ефірної олії здійснюється у всіх органах рослин троянди: в листках, стеблах, чашечках і пелюстках квітки, а також простежила динаміку накопичення та випаровування ефірної олії.

Дослідженнями пігментів в листках і пелюстках троянд займались В.І. Тютюник в ІЕЛР і К.І. Зиков в Нікітському ботанічному саду. В.І. Тютюник встановив флавоноїдний склад пігментів в листках і пелюстках троянди ефіроолійної сорту Фестивальная (1975). К.І. Зиков показав мінливість вмісту флавонолів і антоціанідінів в процесі оногенезу квіток. Шляхом системного аналізу результатів вивчення мінливості флавоноїдних пігментів при онтогенеі, філогенезі, а також під впливом мутагенів при створенні нових сортів садових троянд, К.І. Зиковим були розроблені дві гіпотези кінцевих етапів біогенезу флавоноїдів в квітках.

Ці гіпотези дають можливість успішно узгоджувати всі відомі дані з мінливості вмісту флавоноїдних пігментів і забарвлення квіток в процесах успадкування, утворення мутацій, онтогенезу і еволюції садових троянд, деякі з них не знаходили раніше достатньо чіткого пояснення (Зиков, Клименко, 1993; Зиков, Ратькин, Клименко, 1991). Результати досліджень використовуються при створенні рясно квітучих та імунних сортів шляхом індукованого мутагенезу для підбору вихідних форм і попереднього швидкого відбору перспективних мутантів.

Розділ 7 "Історія становлення, розвитку та сучасні досягнення селекційної роботи з трояндами". Представлені найважливіші світові досягнення в селекції троянд - це сучасний світовий сортимент, який нараховує близько 30 тисяч культиварів і значне різноманіття кольорів, форми, розмірів, аромату квіток, форми і розмірів суцвіть, габітусу і розмірів рослин. Наведені коротка історія створення і характеристика основних садових груп троянд.

Виділено три етапи селекційної роботи з трояндами: перший - до 1875 р., другий - 1875-1967 рр., третій - від 1967 - до теперішнього часу. Перший період - найдовший. Він тривав близько 5 000 років. Закінчився він близько 1875 р. з відкриттям законів Менделя. Наступний період характеризується плануванням гібридизації на основі закономірностей, які були відомі на той час, і закінчується введенням біотехнології в селекцію троянд у 1967 р. Тривалість другого періоду - близько 90 років. Третій період відрізняється якісно новими методами в селекції троянд, хоча традиційні методи також дають відмінні результати.

В результаті аналізу світового сортименту троянд за 2003-2007 рр. встановлені основні тенденції формування світової колекції троянд:

1. Значно збільшується загальна кількість сортів.

2. Незважаючи на досить велику кількість садових груп, основна маса сортів входить до складу 13-15 груп, основну частину світового сортименту складають чайно-гібридні сорти червоного та рожевого кольору (табл. 2, 3).

Коротко охарактеризована селекційна робота з трояндами в Росії. Це роботи І.В. Мічурина, М.Ф. Кащена, Ф.Р. Губоніна, М.М. Ульяніщева, А. Черненко, Б.А. Номерова, І.І. Штанька.

Головним селекційним центром України є Нікітський ботанічний сад, в якому з самого початку його існування (1812 р.) створювалась колекція троянд. Нікітський ботанічний сад є також піонером селекції садових троянд в Росії - другий директор саду Микола Андрійович Гартвіс почав цю роботу з 1828 р. В селекційній роботі з трояндами він використовував різні методи.

Спочатку це були більш прості, коли він вів відбір цінних декоративних форм серед сіянців, одержаних від вільного запилення сортів в колекційних насадженнях, а також відбір спортів, що з'являлись у троянд в умовах Південного берега Криму. Пізніше М.А. Гартвис включив в селекцію і більш складні методи: використовував міжсортову гібридизацію, а в 1828 р. одним з перших почав віддалену міжвидову гібридизацію з метою одержання морозостійких троянд.

В селекції М.А. Гартвіс використовував 9 видів троянд (R. alba L., R. bengalensis Persoon, R. centifolia L., R. damascene Miller, R. gallica L., R. indica Loureiro, R. multiflora Thunb., R. sempervirens L.) і одержав цінні сорти, які прикрасили парки Південного берега Криму. За 36 років селекційної діяльності в Нікітському ботанічному саду Гартвісом було створено більше 100 сортів, серед них: Наталья Наришкіна, Граф Воронцов, Граф Готлебен, Граф Мордвінов, Прєкрасная Нікіта, Алупка, Графиня Воронцова, які увійшли в сортимент кращих садів троянд Західної Європи.



Починаючи з 1939 р., продовжувалась селекційна робота з трояндами у Нікітському ботанічному саду. Значний вклад у виведення кримських троянд вніс у 1939-1948 рр. М.Д. Костецький, а з 1949 р. - В.М. Клименко, яка набула досвід селекції плодових під керівництвом І. В. Мічуріна, а пізніше, за порадою М.І. Вавилова, почала займатися квітниково-декоративними рослинами, головним чином трояндами. Віра Миколаївна вивела понад 100 сортів троянд різних садових груп, створених на основі віддаленої і міжсортової гібридизації. Праця Віри Миколаївни дістала світове визнання, коли в 1976 році на Міжнародному конкурсі троянд у Римі її сорту Климентина був присуджений Почесний диплом. Результати селекційної роботи з трояндами на півдні України узагальнені Вірою Миколаївною у двох монографіях (1966, 1974).

Селекційну роботу з трояндами продовжує дочка Віри Миколаївни Зінаїда Костянтинівна Клименко. На науково-дослідних ділянках Нікітського ботанічного саду З. К. Клименко вивчила 2,5 тисячі сортів троянд, провела 80 тисяч схрещувань, в результаті яких було одержано 500 тисяч сіянців троянд. В результаті майже сорокарічних селекційно-генетичних досліджень З.К. Клименко захистила докторську дисертацію "Биологические основы селекции садовых роз на юге Украины" (1996). Докторська дисертація Зінаїди Костянтинівни - це багатопланова робота, яка є підсумком створення генофонду троянд, його всебічного вивчення і залучення в селекційний процес. Теоретичне значення дисертації полягає в обґрунтуванні та реалізації ідеї комплексної селекції троянд з використанням різних методів. Кінцевим результатом селекційної роботи З.К. Клименко є вітчизняні сорти високої якості, які можуть конкурувати з кращими зразками світової селекції.

За участю З.К. Клименко були створені біля 100 сортів садових троянд, які тепер прикрашають сади і парки Криму та інших міст України. Двадцять п'ять сортів районовані в Україні і країнах СНД. В національний Реєстр сортів рослин України внесено 20 сортів троянд, автором яких є З.К. Клименко, серед них такі широко відомі, як Кораловий Сюрприз, Красний Маяк, Гуцулочка, Золотая Осєнь, Октябріна, Аю-Даг та інші. Сорт Кораловий Сюрприз на Міжнародній виставці садівництва у Німеччині в 1986 р. одержав золоту медаль.

Власники найкращих західних фірм, що займаються створенням сортів троянд, - Жорж Дельбар із Франції, Гаррі Уіткрофт з Англії, Кордес з Німеччини, Джим Гілберт з США приїжджали до Нікітського ботанічного саду, щоб ознайомитись з результатами селекційної роботи, і давали їй найвищу оцінку.

Крім класичних методів селекції садових троянд (висівання насіння від вільного запилення, інцухт, міжсортова та віддалена гібридизація, клонова селекція), в 1974 р. З.К. Клименко разом з чоловіком Костянтином Івановичем Зиковим почали активно вивчати і використовувати нові методи селекції, зокрема - експериментальний мутагенез. В результаті досліджень було показано, що мутаційний процес у троянд не є повністю випадковим, а в значній мірі зумовлений генотипом вихідної форми, що зазнала дії мутагенних факторів. Отже, хід мутаційного процесу може бути в значній мірі прогнозованим. Це має дуже велике значення на практиці, перш за все, для успішного підбору вихідних форм для впливу на них мутагенами.

К.І. Зиков сформулював гіпотезу, що пояснює з генетичних позицій особливості мутаційної кількісної мінливості ознак у садових троянд.

За допомогою даної гіпотези можна досить легко пояснити всі фактично виявлені особливості мінливості ознак у соматичних мутантів троянд, що були описані вище, а саме - наявність трьох типів вихідних сортів: ті, що продукують переважно мутанти з підвищеною або, навпаки, зниженою вираженістю ознак, або ті і інші з однаковою імовірністю; існування тенденції, згідно якої вихідні сорти першого типу відносно близькі до вихідних аціанових, немахрових і дрібноквіткових диких видів, що брали участь у створенні садових троянд, в той час як вихідні сорти другого типу частіше належать до більш еволюційно успішних садових груп і є продуктами тривалих схрещувань в їх межах, і, нарешті, явище "дзеркальної симетричності процесів спадкування і мутації" (Зиков, Клименко, 1993).

Теоретичні дослідження здійснювались паралельно з практичними роботами по створенню нових господарсько-цінних форм і сортів троянд з використанням мутагенів.

Крім Нікітського ботанічного саду, в Україні в першій половині XIX століття селекцією садових троянд займався перший директор Імператорського Одеського ботанічного саду Жак-Луї Дессеме.

На початку ХХ ст. в Одесі П.П. Гільцендегером були одержані нові сорти ремонтантних троянд: Веркмейстер, Добриня Нікітіч, Святогор та сорт Ігор, який належить до групи зморшкуватих троянд.

В НБС ім. М.М. Гришка НАН України Л.П. Лемпіцьким у 1952-1958 рр. одержано 3000 гібридів від міжсортового та віддаленого схрещування. Виділено понад 10 перспективних форм троянд, серед них: Роза Шевченка, Леся Українка, Валентина Терешкова, Юрій Гагарін, Пам'яті Ілліча, Марко Вовчок, Ольга Кобилянська, Зоря Мічуріна.

Нами з 1973 р. проводиться селекційна робота з парковими трояндами. Було проаналізовано вихідний матеріал для селекції (видовий та сортовий склад колекції НБС), виділені перспективні батьківські рослини за декоративними якостями (забарвлення, форма квітки, габітус куща), біологічними (будова квітки, життєздатність пилку, тривалість цвітіння, плодоношення) та екологічними (зимостійкість, посухостійкість, стійкість до шкідників та хвороб) особливостями.

Були використані як класичні методи виведення нових форм: висів насіння від вільного запилення, міжсортова та віддалена гібридизація, клонова селекція, так і хімічний мутагенез з наступним індивідуальним відбором.

В результаті проведеної селекційної роботи було одержано 15 високодекоративних перспективних форм, які відрізняються рясним і тривалим цвітінням, оригінальним забарвленням, зимостійкістю, стійкістю до шкідників. Виділені форми одержані в результаті міжсортових та віддалених схрещувань, клонової селекції (була відібрана витка форма у чайно-гібридного сорту Електрон), хімічного мутагенеза (в результаті обробки бруньок хіммутагенами сорту червоного сорту Дам де Кер було одержано мутант рожевого кольору).

У 2007 р. ми одержали авторське свідоцтво на сорт троянди паркової групи "Хортиця" (співавтор В.І. Чижанькова), який вирізняється яскравим жовтим забарвленням, оригінальною модною формою квітки "квадратна розетка", блискучими листками, міцним високим кущем, раннім, тривалим цвітінням, зимостійкістю, стійкістю до хвороб. Сорт одержаний шляхом віддаленої гібридизації між сортами троянд флорибунда та паркової груп.

Початком селекційної роботи з ефіроолійними трояндами були роботи І.В. Мічуріна у 90-х роках XIX століття. Він вперше в Росії створив сорти Маслічная Русская (1898 р.) і Царіца Свєта (1901 р.).

Розгортання селекційної роботи з ефіроолійними трояндами як в Україні, так і в Росії в цілому почалося після 1917 р. одночасно з організацією сировинної бази. Вихідним матеріалом були троянди, завезені в Росію з Болгарії, які збереглися в Криму (Нікітський ботанічний сад), на Північному Кавказі, в Грузії та інших регіонах. Систематична робота з селекції ефіроолійних троянд була розпочата у 1923 р.

Для створення нових продуктивніших сортів троянди ефіроолійної з тридцятих років ХХ ст. продовжувалась селекційна робота в Нікітському ботанічному саду (П.А. Нестеренко, Р.І. Невструєва), а також в інших наукових установах України і Росії - на Кримській зональній дослідно-селекційній станції (З.Г. Майченко), експериментальній базі Всесоюзного інституту ефіроолійної промисловості (Є.І. Алєксєєва). Трохи пізніше (1940 р.) селекція цієї культури була розгорнута на Молдавській дослідній станції (Ю.С. Кравченко).

Згідно опублікованим відомостям про виконану селекційну роботу з трояндою ефіроолійною, яка проводилась більше 80 років науково-дослідними установами України, Росії, Молдови і Азербайджану, створено 23 сорти (в Україні - 19). Зокрема, в Нікітському ботанічному саду - Кримская красная, Україна, Тавріда, Ароматная, Фестівальная, Іюльская, Джаліта, Вілена, Кримская розовая; в Інституті ефіроолійних рослин - Новінка, Кооператорка, Піонерка, Мічурінка, Радуга, Лань, Аура, Лада, Романца.

Вагомий вклад в селекцію ефіроолійних троянд зробив відомий кримський вчений, доктор сільськогосподарських наук, академік Кримської академії наук, лауреат премії АР Крим Леонід Григорович Назаренко, який разом з помічниками і співробітниками ІЕЛР УААН створив такі сорти ефіроолійної троянди, як Радуга, Лань, Аура, Лада. Вченим було опубліковано близько 130 наукових робіт, серед них книги: "Роза эфиромасличная" (1978), "Селекция розы эфиромасличной" (1997), "Эфиромасличное розоводство" (2006),

З метою інтенсифікації селекційного процесу було проведено різноманітні дослідження морфологічних особливостей квіток, розвитку чоловічого і жіночого гаметофіту, пилку, методів селекції, успадкування ознак, кореляції ознак тощо.

Для з'ясування причин низької насінної продуктивності, повноцінності і схожості насіння, проведено комплексні дослідження біології статевого відтворення троянд за такими напрямками:

1) Морфологія квіток та пилкових зерен.

2) Біологія запилення та запліднення видів і сортів троянд.

3) Життєздатність пилку і його здатність запліднювати яйцеклітини.

4) Вплив погодних умов на ембріональні процеси.

5) Динаміка формування на материнській рослині зародків від запилення.

6) Культура плодів, насіння та ізольованих зародків in vitro.

Велику увагу було також приділено цитогенетичним дослідженням (Орленко, 1990; Башмакова, Бугара, Назаренко, 1998).

Особливий інтерес мають дослідження, пов'язані з вивченням характеру успадкування гібридними сіянцями морфологічних ознак (кількість бутонів в суцвітті, махровість, забарвлення квітки, кількість колючок, висота куща) і властивостей батьківських форм (вага квітки, сила росту, стійкість до хвороб, зимостійкість, вихід перспективних сіянців в потомстві різного походження). Починаючи з 70-х років в Інституті ефіроолійних і лікарських рослин цими дослідженнями займався Л.Г. Назаренко (1973, 1976, 1978, 1980, 1997), в Нікітському ботанічному саду С.П. Орленко (1990) та З.К. Клименко (1996). Одержані дані дали можливість виділити групи ознак троянд, які тісно корелюють при успадкуванні гібридним потомством: забарвлення квіток і листків зі стійкістю пелюсток до вигорання; форми бутонів з формою квіток та їх забарвлення; форми квітки з особливостями розпускання бутонів. Встановлена висока кореляція між стійкістю до борошнистої роси та іржі (r=0,70), що дало можливість припустити їх зчеплення (зв'язок) і спільне успадкування в потомстві.

З.К. Клименко (1996) встановлена висока кореляція між розмірами складного листка і верхівкового листочка (коефіцієнт кореляції r=0,86) при рівні значимості 0,05 і взаємозв'язки морфологічних особливостей листків: темно-зелене забарвлення листкової пластинки корелювало з шкірястістю і глянцевитістю; зелене - з відсутністю шкірястості. Незалежними від будь-яких ознак виявились ремонтантність, рясність цвітіння і стійкість до несприятливих погодних умов.

Проведені дослідження показали, що троянди вирізняються великим різноманіттям ознак, які мають певну цінність для селекційної програми.

Розділ 8 "Історія формування і становлення біологічних основ культури троянд". Показано розвиток культури троянд, починаючи з античних часів. Культура троянд, яка нараховує вже 5 тисяч років, постійно вдосконалювалась.

В регіонах з більш суворим кліматом розроблялись прийоми зимового укриття, а також вирощування троянд в оранжереях. Внаслідок тривалої інтродукційної та селекційної роботи з'явились троянди з різноманітними морфологічними ознаками, а також сорти, що повторюють цвітіння. Вдосконалювались і особливості агротехніки (особливо обрізування і розмноження).

Культурі троянд присвячені численні праці, починаючи з античних авторів. Більшість цих робіт описового характеру, хоча вони, звичайно, базуються на дослідному матеріалі - часто значному і тривалому. З сучасних зарубіжних видань необхідно відмітити монографії Г. Крюсмана (1974, 1981).

В колишньому СРСР, величезна територія якого дуже відрізнялась за умовами вирощування, культура троянд описана досить детально для різних кліматичних зон. Крім численних статей в наукових журналах, надрукована також значна кількість монографій, багато з яких становлять значний інтерес (Штегман, 1892; Кичунов, 1893; Рунов, 1899; Сушков, 1948; Ижевский, 1949; Коваль, 1959; Номеров, 1965; Хахлов, 1965; Козьминский, Вечерябина, 1972; Саков, Риекста, 1973; Былов, Михайлов, 1978; Кияткин, 1981; Коробов, 1981; Васильева, 1999) Матеріали з культури троянд викладені також у збірнику "Опыт выращивания роз" (1965).

В Україні також накопичений значний досвід культури троянд. Він висвітлений в численних статтях і монографіях (Десятов, 1915; Яковлєв, 1930; Лещук, 1948; Костецький, 1951; Лемпіцький, 1958; Клименко, 1966, 2001; Ткачук, 1975; Назаренко, 1978; Клименко, Рубцова, 1986; А.А. Ткачук, О.А. Ткачук, 1993; Мороз, 2006; Назаренко, Коршунов, Кочетков, 2006).

На наш погляд, значний внесок у вивчення культури троянд в Україні крім наукових установ, таких як ботанічні сади, та дендропарки, зробили приватні садові господарства і розсадники (ХІХ - початку ХХ ст.), які безпосередньо займались вирощуванням і розмноженням троянд. Деякі з власників цих господарств опублікували свої спостереження і рекомендації. Одним з таких власників, господарство якого у Харківській губернії спеціалізувалось переважно на трояндах, був Г.А. Десятов, який опублікував у 1915 р. книгу "Роза. Практическое руководство к размножению и культуре розы в грунту и под стеклом", в якій докладно описав догляд за трояндами.

У зазначених вище працях можна виділити такі основні розділи, що стосуються культури троянд:

1. Вибір місця для садіння.

2. Підготовка ґрунту.

3. Садіння.

4. Догляд за трояндами: підживлення, боротьба з бур'янами, зимове вкриття.

Окремі напрямки підлягали спеціальним дослідженням:

1. Зрошення, вологість ґрунту, водний режим.

2. Густота садіння.

3. Вплив глибини обробки ґрунту на формування кореневої системи.

4. Обрізування.

5. Вплив підживлення на ріст, розвиток та цвітіння.

6. Засоби внесення мінеральних добрив.

7. Особливості культури троянд у захищеному ґрунті.

8. Розмноження троянд.

Велику увагу було приділено історії вирощування троянд в старовинних оранжереях України (XVIII-XIX ст.) та дослідженням з розмноження представників роду Rosa.

Розділ 9 "Використання троянд в ландшафтному будівництві". Простежено історію виникнення садів троянд у світовому просторі, зроблений акцент на першому монокультурному саду з троянд у Мальмезоні (Франція), проаналізовано формування розаріїв в залежності від успіхів інтродукційної і селекційної роботи.

Детально розглянуто особливості використання троянд в садах і парках Росії, починаючи з XVI ст. і до сучасних садів троянд в ботанічних садах.

Однією з перших згадок про сади троянд в Україні є гравюра 1705 року видатного українського гравера І. Щирського. Ця гравюра, на якій зображений уявний сад троянд, є ілюстрацією до панегіричної поеми чернігівського поета Івана Орновського "Bogaty w parentele, slawe I honoru wirydarz Zacharzewskich" ("Багатий шаною, славою й честю сад Захаревських") (рис.). До цієї поеми І. Щирський виконав 5 гравюр, які є рідкісними в українській графіці садово-парковими пейзажами.

У 1752-1755 рр. у Києві було побудовано Царський палац з садом, в якому за описом І.Я. Лерхе (Осипов, 1897), була долина троянд. В період XVII-XVIII століть розгортається будівництво палацово-паркових ансамблів в Україні, в багатьох з яких було висаджено значну кількість троянд.

В першій половині ХІХ ст. в Україні з'являються міські парки і сади. В цей період зроблені перші спроби благоустрою Києва. У 1841 р. при університеті Св. Володимира був заснований ботанічний сад, який займався поширенням посадкового матеріалу, зокрема - троянд.



Рис. Гравюра І. Щирського до книги І. Орновського "Bogaty w parentele, slawe I honoru wirydarz Zacharzewskich"

У ХІХ столітті троянди значно ширше використовуються в садах і парках України, ніж у попередній період. Це пов'язано з організацією ботанічних садів, приватних садових господарств і міських розсадників, які займались інтродукцією і розмноженням троянд. Особливе місце в інтродукції, поширенні і використанні в декоративних насадженнях займають південні регіони України, де троянди широко використовувались і використовуються в озелененні.

В літературних джерелах є відомості про використання троянд в садах Криму, починаючи з XVIII ст. Троянди є недовговічними рослинами: їх вік обмежується 20-30, іноді - 50 роками, хоча в старовинних садах і парках Криму збереглися поодинокі екземпляри витких троянд, яким близько 200 років. З палацово-паркових ансамблів Криму XVIII ст. необхідно відмітити палац і сад в Бахчисараї із садом троянд.

Всі сади і парки Криму XVIII - початку XX ст. можна розділити на три категорії:

1) Нікітський ботанічний сад - інтродукційний і селекційний центр величезної кількості рослин, зокрема - троянд.

2) Палацово-паркові комплекси (Масандра, Лівадія, Алупка, Ореанда, Харакс, Кореїз, Гаспра, Мухалатка).

3) Маєтки поміщиків (напередодні революції тільки у Таврійській губернії нараховувалось понад 1100 великих і дрібних маєтків поміщиків).

Клімат Криму, а також велика інтродукційна і селекційна робота Нікітського ботанічного саду і в подальшому сприяли поширенню троянд в Криму та широкому використанню їх в садах і парках цього регіону. Чудові сади троянд нині прикрашають палацово-паркові ансамблі в Масандрі, Алупці.

Аналіз досвіду використання троянд в садах і парках Криму показав:

1. Троянди використовувались в садах і парках Криму починаючи з XVIII ст. Цьому сприяли кліматичні умови цього регіону.

2. Важлива роль в поширенні троянд у ХІХ ст. належала Нікітському ботанічному саду - центру інтродукції і селекції троянд в Криму.

3. На початку ХХ ст. вже існував значний сортимент троянд. В колекції Нікітського саду в цей час було 2629 сортів, які розмножувались і поширювались в садах і парках Криму.

4. Сортимент троянд складався як з зарубіжних сортів, так і сортів, що були виведені у Нікітському ботанічному саду.

5. Троянди висаджували у розаріях, використовували в альпінаріях, з них створювали алеї. Троянди вкривали арки, перголи, стіни. Використовувалися як кущові, так і штамбові троянди.

Сортимент троянд, що використовувався і використовується нині в озелененні міст України, попередньо випробуваний в культурі в ботанічних садах, дендраріях, дендропарках.

Особливе місце в сучасному ландшафтному будівництві України займають сади троянд наукових установ, які, крім декоративного ефекту і показу можливостей використання троянд в зеленому будівництві, мають ще пізнавальну та навчальну функцію. Особливо вирізняються сади троянд НБС, Нікітського ботанічного саду, Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, Національного дендрологічного парку "Софіївка".

Розділ 10 " Перспективи подальших досліджень роду Rosa в Україні". Розділ присвячено напрямкам подальших досліджень роду Rosa. Показано, що вирішення актуальних питань ботаніки, систематики, фізіології, біохімії, селекції, культивування, ландшафтного будівництва можливе з урахуванням теоретичних і практичних напрацювань попередників.

Наголошено, що необхідно розвивати всі напрями досліджень роду Rosa - інтродукційний, географічний, флористичний, еколого-біологічний, селекційний, агротехнічний, ландшафтно-декоративний, враховуючи, що характерною тенденцією розвитку сучасних досліджень є поступове стирання меж поміж спорідненими дисциплінами на основі спільності інтересів і взаємопроникнення методів та ідей.

1. Флористичні дослідження роду Rosa потребують вивчення зміни видової і внутрішньовидової різноманітності роду під впливом антропогенного фактору.

2. Розробка філогенетичних систем роду Rosa для вирішення теоретичних питань систематики повинна базуватися на основі комплексних досліджень: палеоботаніки, морфології і анатомії вегетативних та репродуктивних органів, ембріологічного розвитку, каріології, цитології, палінології, молекулярної біології, біохімічних особливостей, репродукції, зважаючи на те, що сучасні філогенетичні системи роду Rosa побудовано на морфологічних ознаках, деякою мірою - на анатомічних особливостях будови черешків листків та біохімічних даних про склад білків.

3. Деталізація історії формування ареалу роду Rosa, визначення флористичних зв'язків різних регіонів, уточнення місця деяких таксонів у системі роду можливе на основі подальшого розвитку досліджень викопних залишків троянд.

4. Охорона генофонду - проблема не лише біологічна, а й соціально-економічна, вона потребує вирішення таких питань: збереження рідкісних та зникаючих видів роду Rosa як in situ, так і ex situ, зокрема у колекціях ботанічних садів і дендропарків; використання методу кріоконсервації насіння видів роду Rosa для збереження його генетичних ресурсів, постійного моніторингу за раціональним використанням популяцій шипшин, як лікарської сировини.

5. Збагачення видового і внутрішньовидового різноманіття і використання його в селекції потребує інтродукції видів з генетичних центрів роду (зокрема - з флори Ірану), і сортів з відомих селекційних центрів: фірми W. Kordes' Sohne, M. Tantau - Німеччина; Meiland Richardier, G. Delbard - Франція; D. Austin, R. Harkness - Великобританія; D. Poulsen - Данія; F. Sveida - Канада, Jackson & Perkins - США.

Актуальним при створенні колекцій троянд є встановлення такої їх структури, яка б максимально відображала світове біорізноманіття, використовуючи розроблені автором основні напрями формування колекції троянд з урахуванням існуючої кольорової гами троянд. Світовий сортимент роду Rosa представлений 56 садовими групами за низкою ключових показників, виходячи з цього структура колекцій наукових установ повинна відображати існуюче біорізноманіття.

6. Розширення експериментальних напрямів досліджень дасть можливість підвищити ефективність та економічність інтродукції рослин, краще простежити функціональні процеси життєдіяльності троянд, дослідити механізми адаптації рослин до низьких та високих температур, гідротермічного режиму, мінерального живлення, оцінити біохімічну цінність інтродукованого матеріалу, розробити рекомендації з агротехніки троянд, підбору сортименту для ландшафтного будівництва, підвищити інтенсифікацію використання рослинних ресурсів.

7. Для збільшення виробництва і покращання якості посадкового матеріалу необхідно розширити селекційну роботу з відбором нових підщеп для різних садових груп і навіть сортів у відповідних зонах України, а також зосередити дослідження на мікроклональному розмноженні троянд, як одного з пріоритетних напрямків біотехнології.

8. Потребує удосконалення система догляду за трояндами, особливо такий трудомісткий процес, як обрізування. Необхідні дослідження особливостей механізованого обрізування декоративних троянд, яке з успіхом використовується на плантаціях ефіроолійних троянд. Його впровадження в декоративне садівництво значно скоротить витрати з утримання зелених насаджень.

9. Необхідне розширення селекційної роботи на базі колекційних фондів наукових установ України для створення високодекоративних, зимостійких, посухостійких троянд з тривалим ремонтантним цвітінням з активним залученням диких видів світової флори і ефіроолійних троянд з урахуванням сучасних тенденцій у світі культивування троянд

10. Ландшафтне будівництво з використанням троянд потребує досліджень з постійного оновлення сортименту для різних типів садово-паркового ландшафту та міських екотопів, приведення цього сортименту у відповідність з одного боку з екологічними умовами, з іншого - досягненнями світової та української селекції.

Наголошено, що подальше вивчення роду може успішно і плідно розвиватись лише за умови прогресу усього комплексу наук: флористика, систематика, екологія, ботанічна географія, ембріологія, анатомія, морфологія, цитологія, фізіологія, біохімія, ресурсознавство, селекція, ландшафтне будівництво.

Висновки

У дисертації проаналізовано і узагальнено дослідження роду Rosa в Україні, визначено їх основні етапи і напрями, висвітлено найважливіші досягнення і перспективи, сформульовано основні теоретичні положення, викладено значення прикладних аспектів досліджень.

Результати проведеного дослідження узагальнені у висновках, основні з яких винесено на захист.

1. Встановлено, що тема комплексного дослідження роду Rosa в Україні раніше спеціально не розроблялась і не виділялась як проблема. Проаналізовані нами праці містять лише окремі відомості, жодне з них не ставило завдання аналізу та узагальнення досвіду вивчення роду Rosa в Україні. Досі не було цілісної картини історії досліджень роду Rosa.

2. Вперше на основі вивчення архівних, наукових та літературних джерел, а також власних теоретичних та практичних пошуків здійснено комплексний історико-науковий аналіз досліджень роду Rosa в Україні (ХІХ-ХХ, початок ХХІ ст.) і визначено їх основні напрями: інтродукційний, географічний, флористичний, еколого-біологічний, селекційний, агротехнічний з біологічними основами культивування, ландшафтно-декоративне використання троянд.

3. Показано, що початок наукових досліджень видів і сортів роду Rosa в Україні належить до ХІХ століття, попередній період використання троянд характеризується як аматорський.

4. Встановлено, що весь період досліджень роду Rosa в Україні складається з двох етапів:

1) описовий, тобто збирання фактів та їх систематизація (ХІХ - середина ХХ століття);

2) логіко-аналітичний, що характеризується якісним аналізом об'єктів дослідження, переміщенням центру ваги з описових розділів на експериментальні, виникненням гіпотез і теорій, які пояснюють явища і факти, одержані в експерименті та в процесі спостережень за явищами (друга половина ХХ століття).

5. Показано, що флористичні дослідження видів роду Rosa в Україні можна поділити на два етапи. Перший етап (ХІХ - початок ХХ ст.) фрагментарні, нетривалі дослідження, які охоплювали незначну частину України. Їх результатом стала низка праць описового характеру.

Другий етап (ХХ ст.) - велика робота з інвентаризації флори України, результат якої - численні конспекти, флори, визначники, теоретичні розробки, практичні рекомендації.

6. Визначено п'ять найважливіших етапів інтродукції видів роду Rosa у світовому контексті: три перші (до V ст., XII-XIII ст., XVI-XVII ст.) - з Близького Сходу, четвертий (XVIII ст.) зі Східної Азії і п'ятий (XIX ст.) - з Північної Америки. Результати трьох з них (два етапи інтродукції в середні віки з Близького Сходу та один у нові часи із Східної Азії) мали важливе значення для селекції троянд. Види роду Rosa, інтродуковані протягом цих етапів, стали основою сучасного величезного сортименту троянд, який нараховує близько 30 000 культиварів.

Інтродукція троянд до Росії розпочалася у XVII столітті під час царювання Михайла Федоровича. До цього часу в садах Росії вирощували шипшини (свороборинник). Пізніше інтродукцією займались аптекарські городи та ботанічні сади, де, починаючи з XVIII століття створювались значні колекції видів і сортів роду Rosa. Початок інтродукції троянд в ботанічні сади України - ХІХ століття.

7. Показано, що в Україні проведено всебічне дослідження біологічних особливостей троянд. Широкий аспект біологічних досліджень у часі розподіляється нерівномірно: кінець ХІХ - початок ХХ ст. - основні питання - морфологічні описи і зимостійкість. У 40-і роки ХХ століття відзначено широкий спектр досліджень біології: паліноморфологія, онтогенез і морфогенез. Досліджено фенологічні фази розвитку у різних агрокліматичних умовах, зимо- та посухостійкість, фізіолого-біохімічні особливості, вплив едафічних і екологічних умов на фізіолого-екологічні характеристики видів і сортів роду Rosa. Було оцінено морфологічну, екологічну, фізіолого-біохімічну мінливість роду і розроблено практичні рекомендації з агротехніки троянд, селекції та використання видів у вітамінній промисловості.

8. Визначено, що селекційна робота з трояндами, розпочата у XVIII столітті, триває й досі. Нині над виведенням нових сортів троянд працюють близько 1200 селекціонерів, особливо інтенсивно - у фірмах Західної Європи і США. В Україні селекцію троянд вперше на наукову основу поставив М.А. Гартвіс - другий директор Нікітського ботанічного саду. Ця установа і зараз є провідним центром України з селекції троянд. Встановлено, що українськими селекціонерами за майже 200-річний період виведено близько 350 сортів декоративних троянд і 19 сортів ефіроолійних троянд. Два сорти декоративних троянд: Климентина (В.М. Клименко, 1976) і Кораловий Сюрприз (З.К. Клименко, 1986) одержали міжнародні нагороди. Вперше у світі, крім класичних методів селекції садових троянд, в Україні було розроблено та апробовано метод комплексного використання хімічного і радіаційного мутагенезу. На основі багаторічних і різнопланових експериментів закладено теоретичну базу селекції нових сортів троянд з прогнозованими цінними ознаками (декоративність, продуктивність, екологічна пластичність, стійкість до захворювань тощо) та створено нові сорти. У 2007 р. ми одержали авторське свідоцтво на сорт троянди паркової групи "Хортиця" (співавтор В.І. Чижанькова), який вирізняється яскравим жовтим забарвленням квітки, оригінальною модною її формою - "квадратна розетка", блискучими листками, міцним високим кущем, раннім, тривалим цвітінням, зимостійкістю, стійкістю до хвороб. Використані нами науково-теоретичні розробки у підборі вихідного матеріалу для селекції і проведенні конкретних етапів селекційної роботи дають можливість значно скоротити час і трудомісткість селекційної роботи, а також підвищити ефективність одержання нових цінних сортів троянд.

9. Відмічено, що культура троянд, яка нараховує близько 5 тисяч років, постійно вдосконалювалась. На перших етапах розроблялись практичні прийоми культури троянд, і лише з середини ХХ століття розпочались наукові обґрунтування біологічних основ їх культивування: раціональної площі живлення, водного режиму ґрунту та зрошення; системи підживлення, обрізування, розмноження троянд; особливостей культури в умовах захищеного ґрунту. Завдяки дослідженням цих питань в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка, ІЕЛР УААН і Нікітському ботанічному саду було розроблено науково-обґрунтовані рекомендації з культури троянд в різних умовах, що сприяло вирощуванню високо декоративних троянд і одержанню сталих врожаїв ефіроолійних сортів. Виявилось, що ефіроолійні троянди завдяки їх важливому економічному значенню досліджені значно краще, ніж декоративні троянди, хоча за кількістю сортів вони поступаються останнім: український сортимент декоративних троянд становить більше 350 сортів, в той час як ефіроолійних - лише 19.

10. Вперше введено до наукового обігу нові архівні документи щодо проектування саду троянд НБС, селекції троянд в Одесі П.П. Гільцендегером, внеску приватних садових господарств в інтродукцію і сортовивчення троянд, прийомів їх зимового укриття, використання в озелененні м. Києва (звіти Управління "Київзеленбуд"), селекції троянд в НБС ім. М.М. Гришка, культури троянд в садах і парках Криму, сортименту троянд в Сокиринському парку та його оранжереях, в оранжереях Царського саду в Києві, Підлужанської оранжереї біля м. Рівне.

11. Показано доробок вчених України в дослідження роду Rosa, вперше до наукового обігу введено нові імена: перший інтродуктор троянд - король Наварський, граф Шампанський, який у 1240 р. привіз з Сирії махрову форму R. gallica, яка стала родоначальницею декоративних троянд. Далі треба відмітити фізика К.І. Зикова, якій плідно працював в лабораторії радіобіології Нікітського ботанічного саду, розробив теоретичну базу селекції троянд шляхом мутагенезу, та одержав практичні результати - нові сорти троянд: Херсонес, Мальчик-с-Пальчик, Еммі. Висвітлено нові факти з біографій другого директора Нікітського ботанічного саду М.А. Гартвіса, директора Імператорського Одеського ботанічного саду Жака-Луї Дессеме, видатного українського селекціонера З.К. Клименко.

12. Встановлено, що вагомий внесок в дослідження роду Rosa в Україні зробили такі яскраві особистості, як В.Г. Бессер, І.Ф. Шмальгаузен, В.Г. Хржановський, О.М. Дубовик, М.А. Гартвіс, Л.Г. Назаренко, В.М. Клименко, З.К. Клименко, К.І. Зиков, які працювали протягом ХІХ-ХХ та на початку ХХІ ст.

13. Висвітлено фундаментальні дослідження та пріоритетні результати вчених України. Серед найвагоміших досягнень наших співвітчизників: видання багатотомної "Флори України", у шостому томі якої описаний рід Rosa, створення філогенетичних систем роду (автори В.Г. Бессер, В.Г. Хржановський, О.М. Дубовик); монографічну обробку роду Rosa (В.Г. Хржановський); дослідження культури вітамінних шипшин (А.І. Закордонець); розробка двох гіпотез кінцевих етапів біогенезу флавоноїдів в квітках, що були використані для підбору вихідних форм при селекції троянд методом мутагенезу (К. І. Зиков); розробка і апробація комплексної системи селекції садових троянд для умов Півдня України (З.К. Клименко); створення сортів української селекції, які одержали світове визнання: "Климентина" - Почесний диплом на Міжнародному конкурсі у Римі в 1976 р. (В.М. Клименко), "Кораловий Сюрприз" - золота медаль у Німеччині у 1986 р. (З.К. Клименко); створення високопродуктивних ефіроолійних сортів, які широко використовуються в ефіроолійній промисловості Криму, Молдови та півдня Росії (Л.Г. Назаренко), розробки автора з еволюції садів троянд.

14. Основні теоретичні і практичні розробки проводились в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України, Нікітському ботанічному саду - Національному науковому центрі УААН, Інституті ефіроолійних і лікарських рослин УААН.

15. Встановлено, що в результаті 200-річної діяльності ботанічних, акліматизаційних садів, дендропарків та приватних садових господарств в Україні зібрано великі колекції представників роду Rosa, накопичено значний досвід з їх випробування і вирощування. Особливо багаті сучасні колекції Нікітського ботанічного саду (1228 сортів, 124 види), НБС (417 сортів, 26 видів), Національного дендропарку "Софіївка" - 300 сортів, 75 видів). Колекційні фонди наукових установ України є основою для вивчення еколого-біологічних особливостей троянд і селекційної роботи з ними, розробки теоретичних положень і практичних рекомендацій.

16. Аналіз архівних і літературних джерел та власних досліджень з використання троянд в садах і парках показав, що композиції з них здавна посідають чільне місце серед об'єктів садово-паркового мистецтва. Зроблено висновок, що розарій як монокультурний сад лише деякою мірою відображав пануючі архітектурні стилі, розвиваючись переважно в залежності від успіхів інтродукційної і селекційної роботи з трояндами. Перші в світі сади троянд з'явились у XVIII ст. у Франції з появою ремонтантних сортів з квітками високої якості. Зі збільшенням сортименту троянд розарії XIX - першої половини ХХ ст. вирізнялись значними розмірами. У другій половині ХХ ст. вони зменшилися за розмірами та кількістю сортів, особливо зі створенням модульних розаріїв. Одним із перших стародавніх садів троянд в Україні був сад у Бахчисараї (XVIII ст.). В цей період троянди почали висаджувати в інших палацово-паркових ансамблях України. З XIX ст. троянди - невід'ємний елемент міських насаджень. Приклад ефективного використання троянд у ландшафтному будівництві - нинішні розарії наукових установ України.

17. Подальше вивчення роду Rosa може успішно і плідно розвиватись лише за умови, що прогресуватиме увесь комплекс наук: флористика, систематика, екологія, ботанічна географія, ембріологія, анатомія, морфологія, цитологія, фізіологія, біохімія, ресурсознавство, селекція, ландшафтне будівництво.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Індивідуальна монографія

1. Рубцова О.Л. Рід Rosa в Україні: генофонд, історія, напрями досліджень, досягнення та перспективи / О.Л. Рубцова. - К.: Фенікс, 2009. - 141 с.

Монографії та довідники у співавторстві

1. Клименко З.К. Розы (интродуцированные и культивируемые на Украине). Каталог-справочник / З.К. Клименко, Е.Л. Рубцова. - К.: Наукова думка, 1986. - 212 с. (Здобувачем проведено польові спостереження, разом із співавтором проаналізовано результати досліджень та підготовлено монографію до друку).