Флора, рослинність та созологічна цінність Ічнянського національного природного парку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного

УДК 581.9:504.73:502.72(477.51)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Флора, рослинність та созологічна цінність Ічнянського національного природного парку

03.00.05 - ботаніка

Жигаленко Олександр Анатолійович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної Академії Наук України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Андрієнко-Малюк Тетяна Леонідівна, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, завідувач міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Устименко Павло Митрофанович, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, провідний науковий співробітник відділу геоботаніки

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Орлов Олександр Олександрович, Поліський філіал УкрНДІЛГА НАН України та ДКЛГ України, заступник директора по науці, завідувач лабораторії радіаційної екології лісу

Захист відбудеться « 06 » червня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.211.01 Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28

Автореферат розісланий « 29 » квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради канд. біол. наук О.М. Виноградова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ратифікація Україною Конвенції про біологічне різноманіття та проголошення Генеральною Асамблеєю ООН 2010 року Міжнародним роком біорізноманіття підвищують значення досліджень флори і рослинності, зокрема об'єктів природно-заповідного фонду. Національні парки відіграють значну роль в охороні біорізноманіття та екологічній освіті населення. Вони є однією з найстаріших природоохоронних категорій світу. Нині в Україні налічується 22 національні природні парки. Їх успішне функціонування залежить від розробки раціональних способів управління, науково обґрунтованого функціонального зонування, визначення найбільш цінних ділянок та тих, що потребують особливої уваги. Все це можливе лише за умови всебічного та досконалого дослідження території парків. Важливу роль у цьому відіграють дослідження флори, рослинності та визначення созологічної цінності території.

Ічнянський національний природний парк (Ічнянський НПП) був створений відповідно до Указу Президента України від 21.04.2004р. №464/2004 на території Ічнянського району Чернігівської області. На час створення інформація про флору та рослинність Ічнянського НПП була недостатньою, оскільки були проведені лише дослідження, які передували створенню парку. Саме тому постала необхідність детального вивчення флори та рослинності території, яка увійшла до складу НПП, а також визначення її созологічної цінності. Вирішенню цих питань і було присвячене наше дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до головної наукової теми Ічнянського НПП “Літопис природи”; бюджетних тем міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи НАН України та Мінприроди: № 348 “Адаптація до умов України міжнародної програми “Важливі ботанічні території (ІРА)”, аналіз перспектив впровадження” (держреєстраційний № 0106U000018), № 376 “Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України та його охорона” (держреєстраційний № 0109U001043).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було виявлення флористичного та ценотичного різноманіття території Ічнянського НПП, здійснення її созологічної оцінки, розробка заходів по збереженню фіторізноманіття Ічнянського НПП.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

1.Узагальнити та проаналізувати дані про природні умови регіону дослідження.

2.Вивчити флору судинних рослин Ічнянського НПП, скласти конспект флори.

3.Здійснити систематичний, біоморфологічний, еколого-ценотичний та географічний аналіз флори регіону дослідження, виділити та проаналізувати синантропну фракцію флори.

4. Дослідити рослинність регіону, її територіальний розподіл, скласти картосхему рослинності Ічнянського НПП.

5. Скласти продромус синтаксонів парку згідно домінантної класифікації, дати їх характеристику. Виділити та охарактеризувати рідкісні рослинні угруповання.

6. Визначити раритетну компоненту флори досліджуваної території, дослідити поширення рідкісних видів на території парку.

7. Дати созологічну оцінку території НПП, проаналізувати перспективи її розширення.

Об'єктом дослідження є флора та рослинність Ічнянського НПП.

Предметом дослідження є сучасний стан флори та рослинності Ічнянського НПП та його созологічне значення.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі отриманих результатів дослідження встановлено флористичне різноманіття території Ічнянського НПП. Вперше встановлено синтаксономічний склад рослинності, наведено характеристику синтаксонів та картосхему рослинності. Вперше встановлено склад раритетної компоненти флори, складено картосхему поширення рідкісних видів судинних рослин. Розроблені пропозиції щодо оптимізації функціонального зонування Ічнянського НПП. Вперше обстежено території, прилеглі до Ічнянського НПП, підготовано їх наукові характеристики з метою розширення парку в перспективі. Встановлена созологічна цінність території Ічнянського НПП.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертаційної роботи було використано при підготовці Проекту організації території Ічнянського НПП, Літописів природи (2007-2010).

На основі отриманих результатів досліджень було внесено корективи до функціонального зонування Ічнянського НПП. Підготовано матеріали для розширення території НПП. Відповідні матеріали передані до дирекції парку.

Створено та передано дирекції парку гербарій судинних рослин Ічнянського НПП. Разом з гербарієм передано конспект флори судинних рослин парку.

Отримані результати було використано під час формування оновленого списку регіонально рідкісних видів судинних рослин Чернігівської області.

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача. Виконано 432 повних геоботанічних описи, складено картосхему рослинності, картосхеми поширення рідкісних видів та угруповань, закладено 4 еколого-ценотичних профілі, зібрано 620 гербарних зразків вищих судинних рослин, підготовані наукові характеристики 9 об'єктів ПЗФ, що входять до складу Ічнянського НПП. Підготовано наукові обґрунтування для розширення території НПП.

Апробація результатів дисертації. Результати та основні положення роботи доповідалися на ХІІ з'їзді Українського ботанічного товариства (Одеса, 2006), на Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Біологія: від молекули до біосфери” (Харків, 2006, 2007), на Міжнародній конференції молодих учених (Одеса, 2007), на Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів (Львів, 2007), на Міжнародних конференціях молодих учених-ботаніків (Київ, 2007; Кам'янець-Подільський, 2008; Кременець, 2009; Ялта, 2010), на Міжнародній науково-практичній конференції “Шацький національний природний парк: регіональні аспекти, шляхи та напрями розвитку” (Луцьк, 2007), на науковій конференції “Створення кадастрів фіторізноманіття заповідних територій, ботанічних садів та дендропарків” (Канів, 2008), на Міжнародній конференції “Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин” (Київ, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 праць, з них 7 у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України: 3 статті в “Українському ботанічному журналі”, 2 - у “Заповідній справі в Україні”, 1 - у “Науковому віснику Волинського державного університету імені Лесі Українки”, 1 - у “Віснику Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: біологія”.

Структура та обсяг роботи. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 215 сторінок, з них основного тексту 122. Робота складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (250 найменувань, з яких 230 на кирилиці, 20 на латиниці), трьох додатків, викладених на 45 сторінках. Ілюстрована 25 таблицями та 19 рисунками.

Основний зміст роботи

Природні умови території Ічнянського національного природного парку

Територія дослідження знаходиться на південний захід від м. Ічні Чернігівської області. За фізико-географічним районуванням України (Маринич, Шищенко, 1993) територія належить до Ніжинсько-Бахмацького фізико-географічного району Північно-Дніпровської терасної низовинної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції Лісостепової зони (Шищенко, 1993). Площа території Ічнянського національного природного парку становить 9665,8 га.

Наведено характеристику геологічної будови, рельєфу, гідрографії, ґрунтів та кліматичних умов.

За геоботанічним районуванням України (Геоботанічне районування, 1977) Ічнянський національний природний парк знаходиться в Прилуцько-Лохвицькому геоботанічному районі Роменсько-Полтавського геоботанічного округу лучних степів, дубових, грабово-дубових (на заході) та дубово-соснових (на терасах річок) лісів і евтрофних боліт Лівобережнопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області.

Історія вивчення рослинного покриву Ічнянського національного природного парку

Аналіз літературних джерел свідчить про те, що територія, яка входить до складу Ічнянського національного природного парку, до проведення наших досліджень була вивчена фрагментарно. Досліджувались переважно прилеглі території. Перші згадки про рослинність регіону можна знайти в роботах С.О. Іллічевського та Ю. Камінського (Іллічевський, 1929; Камінський, 1929).

У 60-их - на початку 80-их років минулого століття окремі дослідження проводили Ф.О. Гринь, С.О. Мулярчук, О.П. Мринський, В.М. Любченко (Гринь, 1961; Мулярчук, 1970; Мринський, 1969; Любченко, 1988).

З середини 1980-х - до кінця 1990-х рр. на цій території працювала експедиція Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Т.Л. Андрієнко та П.М. Устименко). Основним завданням роботи експедиції була підготовка наукового обґрунтування створення Ічнянського національного природного парку (Андриенко, 1987). Протягом 1997-2000 рр. Н.О. Стецюк досліджувала лісові масиви в околицях м. Ічня-2 (Дружба), частина з яких увійшла до складу Ічнянського НПП. Нею описані основні їх формації, відмічені рідкісні види судинних рослин (Стецюк, 2001). З 1998 р. на території Ічнянського та Ніжинського районів працювала Л.О. Лобань, яка досліджувала басейн річки Удай (Лобань, 1999; 2000). У 2006 році вивчення неофітів Ічнянського НПП проводили Р.І. Бурда та І.В. Нестеренко (Бурда, Нестеренко, 2007). У 2007 році І.Х. Удра та Н.І. Батова вивчають поширення Carpinus betulus L. на території Ічнянського НПП (Удра, Батова, 2008). У 2007 році на території, прилеглій до Ічнянського НПП, працювала ботаніко-зоологічна експедиція по вивченню гідрологічного заказника “Жевак” (Прядко, Полуда, Жигаленко, Легейда, 2009).

Матеріали та методи досліджень

Матеріали досліджень. Дослідження флори та рослинності проводились протягом 2005-2009 років на території Ічнянського національного природного парку та на прилеглих до нього територіях в межах Ічнянського району Чернігівської області. Отримані нами результати включають 432 повних геоботанічних описи (також щороку проводились геоботанічні описи на 4 пробних площах), 620 гербарних зразків судинних рослин. На основі наших гербарних зборів нині створений гербарій Ічнянського НПП, який включає 620 видів, гербарні зразки рідкісних видів флори НПП передано до Гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW). Сформовано фототеку рослин та рослинних угруповань, створено 10 карт різного масштабу, закладено 11 дослідних площ для багаторічних спостережень за популяціями рідкісних видів судинних рослин, в т.ч. ефемероїдів.

Методика вивчення та аналізу флори. Дослідження флори проводились маршрутними та напівстаціонарними методами. Проводився збір гербарних зразків відносно рівномірно по всій території дослідження. Закладені моніторингові ділянки для спостережень за динамікою популяцій рідкісних видів судинних рослин таких як Aldrovanda vesiculosa L., Galanthus nivalis L., Scilla siberica Haw., Chimaphila umbellata (L.) W.Barton, Veratrum nigrum L. та іншими. Здійснювалось крапкове картування рідкісних видів рослин шляхом нанесення їх місцезнаходжень на карти різних масштабів з використанням GPS навігатора GARMIN GPS 60, що використовує Систему глобального позиціонування, програм OziExplorer 3.95.4 та MapInfo Professional 9.5.1 для встановлення точних координат їх локалітетів.

Методика геоботанічних досліджень. Підчас дослідження рослинності використовувались загальноприйняті геоботанічні методи. Геоботанічні описи проводились за загальноприйнятою схемою на пробних ділянках, площа яких становила: 100 мІ для лучної та болотної рослинності та 0,25 га для лісової. Закладено еколого-ценотичні профілі (Юнатов, 1964) в долині р. Удай довжиною 160 метрів, на території гідрологічного заказника місцевого значення “Жевак” довжиною 625 метрів, на ставі Мисливський довжиною 80 метрів та в центральній частині Ічнянського НПП довжиною 400 метрів. Закладено моніторингові ділянки для вивчення динаміки лук, площадки для вивчення заростання водойм, трансекту для проведення багаторічних спостережень за динамікою заростання пісків. Використовувались картографічні матеріали лісовпорядкування та топографічні (масштабу 1:100000, система координат 1942 року), на основі яких було підготовано карти поширення різних типів рослинності та рослинних угруповань, включених до Зеленої книги України (2009). Картування ділянок різних типів рослинності проводилось методом паралельних ходів та по контуру (Грибова, Исаченко, 1972) на основі карт лісовпорядкування, а також із застосуванням GPS навігатора GARMIN GPS 60.

Аналіз флори території Ічнянського нпп

На основі оригінальних, літературних та гербарних даних нами складено конспект природної флори судинних рослин Ічнянського національного природного парку. Здійснено систематичний, біоморфологічний, еколого-ценотичний та географічний аналіз флори. Таксони подано за номенклатурно-таксономічним довідником С.Л. Мосякіна та М.М. Федорончука (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999).

Систематичний аналіз. Флора судинних рослин Ічнянського НПП нараховує 672 види, що належать до 347 родів, 101 родини, 6 класів та 5 відділів. Судинні спорові та голонасінні, представлені 19 видами (2,8 %), відіграють незначну роль у формуванні флори парку, що є характерним для всіх регіональних флор земної кулі. Провідну роль займає відділ Magnoliophyta, представлений 653 видами (97,2 %).

Серед Magnoliophyta на Liliopsida припадає 23,2 % (156 видів), що характерне для Бореальної (22-36 %) та Середньоєвропейської (19-27 %) флористичних областей (Шмидт, 1979), а на Magnoliopsida - 74,0 % (497 видів). Співвідношення Liliopsida до Magnoliopsida складає пропорцію 1:3,2. Такий показник характерний для флор Середньої Європи (1:2,9-3,6) (Толмачев, 1974).

Середня кількість видів у родині - 6,7 видів, що є характерним для флор Бореальної флористичної області (5,6-8,1 видів). Середня кількість родів в родині - 3,4 роди, що характерне для флор Бореальної (2,8-3,9 рода) та Середньоєвропейської (3,4-4,7) флористичних областей. Середня кількість видів в роді (родовий коефіцієнт) становить 1,9 видів, що є близьким до показників флор Середньоєвропейської флористичної області (1,8-2,3) (Шмидт, 1979).

У родинному спектрі три перші місця займають Asteraceae - 72 види (10,7 %), Poaceae - 55 видів (8,2 %) та Cyperaceae - 41 вид (6,1 %). Три провідні родини включають 25,0 % загальної кількості видів. Склад 3-х та 10-и провідних родин Ічнянського НПП подібний до складу провідних родин флори Українського Полісся (Фіторізноманіття, 2006). Перші три провідні родини обох флор однакові. Різниця виявляється лише в розподілі між провідними родинами позицій 5-7 та 9. Так, родина Fabaceae займає п'яту позицію (на відміну від 6-ї у флорі Українського Полісся), родина Lamiaceae - шосту (на відміну від 9-ї), родина Caryophyllaceae займає сьому позицію (на відміну від 5-ї), родина Ranunculaceae - дев'яту (на відміну від 7-ї) (Фіторізноманіття, 2006; Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983). Це зумовлено розташуванням території Ічнянського НПП на півночі Лівобережного Лісостепу. Десять провідних родин охоплюють 373 види (55,5 %) і 185 родів (53,3 %), що близько до показників флор Арктичної, Бореальної та Середньоєвропейської флористичних областей (Шмидт, 1979). Решта родин представлена 299 видами (44,5 %) та 162 родами (46,7 %). Як і в більшості флор Голарктики, провідне місце у флорі НПП займає родина Asteraceae (10,7 %). Наявність серед провідних родин Caryophyllaceae (4,5 %), Fabaceae (4,9 %), Lamiaceae (4,6 %) та Apiaceae (3,6 %) свідчить про вплив середземноморського центру видоутворення на формування флори Ічнянського НПП.

Індекс співвідношення числа видів родин Asteraceae та Lamiaceae Ічнянського НПП становить 2,3 і є характерним для флор Бореальної та Неморальної областей (2,1-3,8). Індекс співвідношення числа видів родин Asteraceae та Cyperaceae становить 1,8 і теж є характерним для флор Арктичної, Бореальної та Неморальної областей (0,6-1,8). Індекс співвідношення числа видів родин Asteraceae та Poaceae становить 1,3, що є характерним для флор Бореальної (0,6-1,5) та Середньоєвропейської (0,9-1,5) флористичних областей (Шмидт, 1979, 1980). Таким чином, родинний спектр флори НПП підтверджує її подібність як до флор Бореальної, так і Середньоєвропейської флористичних областей.

У родовому спектрі три перші місця займають роди Carex - 32 види (4,8 %), який є бореальним родом, та роди, що об'єднують види різного географічного поширення: Viola - 11 видів (1,6 %) та Veronica - 11 видів (1,6 %). Серед 10 провідних родів є й інші бореальні, такі як Salix - 10 видів (1,5 %) та Ranunculus - 10 видів (1,5 %).

Флора Ічнянського НПП за основними показниками систематичної структури подібна до флор Бореальної та Середньоєвропейської флористичних областей. Це пояснюється розташуванням НПП на півночі Лівобережного Лісостепу.

Біоморфологічний аналіз. Для аналізу біоморфологічної структури флори Ічнянського НПП нами використані такі характеристики як життєва форма (клімаморфа) (за К. Раункієром) (Raunkiaer, 1934) та основна життєва форма (за І. Серебряковим) (Серебряков, 1962).

У флорі НПП переважають гемікриптофіти - 413 видів (61,4 %). Це характерно для помірної зони Голарктики. На другому місці знаходяться терофіти - 84 видів (12,5 %). Терофіти характерні для аридних територій Середземномор'я. Третє місце займають фанерофіти - 63 види (9,4 %). Найменшу кількість видів складають гелофіти - 10 видів (1,5 %).

В біоморфологічному спектрі переважають трав'яні рослини - 596 видів (88,7 %), серед них - полікарпіки - 456 видів (67,9 %), що є типовим для помірної зони Голарктики. Друге місце займають монокарпіки - 83 види (12,4 %), третє - малорічники - 57 видів (8,5 %). Дерева представлені лише 25 видами (3,7 %).

Еколого-ценотичний аналіз. Для аналізу розподілу видів Ічнянського НПП по групах за відношенням до водного, кислотного та сольового режиму ґрунтів за основу взята класифікація, викладена в “Екофлорі України” (Екофлора України, 2000). Віднесення видів до певної групи визначалося за діапазоном зволоження, кислотності та засолення, зазначеним для виду в базі даних показників фітоіндикації, створеної у відділі екології фітосистем Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного (Дідух, Плюта, 1994). Показники для окремих видів, відсутніх в базі даних, були визначені на підставі літературних даних.

За відношенням до водного режиму ґрунтів найбільша кількість видів належить до мезофітів - 217 видів (32,3 %), друге місце займають субмезофіти - 147 видів (21,9 %), третє - гігромезофіти - 133 види (19,8 %).

Найбільша кількість видів за відношенням до кислотного режиму ґрунтів є субацидофілами (294 види; 43,8 %) та нейтрофілами (271 вид; 40,3 %). Третє місце посідають ацидофіли (72 види; 10,7 %).

За відношенням до сольового режиму найбільша кількість видів флори Ічнянського НПП є семіевтрофами (370 видів; 55,1 %), друге місце за кількістю видів посідають мезотрофи (148 видів; 22,0 %), третє - евтрофи (104 види; 15,5 %).

Найбільша кількість видів Ічнянського НПП належить до лучної еколого-ценотичної групи (118 видів; 17,6 %), друге місце займають види узлісь (94 види; 14,0 %), третє місце - лісові неморальні види (83 види; 12,4 %). Це пояснюється особливостями структури території Ічнянського НПП та розміщення його рослинного покриву. Окремі лісові масиви мають невеликі площі і розташовані відносно рівномірно по території НПП, що зумовлює наявність значної площі узлісь. Розвинута річкова система (долини річок Удай та Іченька) зумовлює наявність ділянок справжніх лук, які, незважаючи на відносно невеликі площі, характеризуються значним видовим багатством. Переважання в еколого-ценотичній структурі НПП неморальної флори пов'язане з розташуванням території Ічнянського НПП на півночі Лівобережного Лісостепу і переважанням серед корінних ценозів неморальних лісів.

Таким чином, еколого-ценотичний аналіз флори досить добре відображає специфіку рослинного покриву Ічнянського НПП.

Географічний аналіз. Аналізуючи географічну структуру флори Ічнянського НПП за довготним типом ареалу, нами було виявлено, що у флорі НПП переважають види з Євразійським ареалом (220 видів; 32,7 %). На другому місці знаходяться види з Європейсько-західноазійським ареалом (181 вид; 26,9%), на третьому - з Циркумполярним ареалом (129 видів; 19,2 %). Дещо менше видів з Європейським ареалом (122 види; 18,2 %). Найменша кількість видів мають Американський ареал (8 видів; 1,2 %). Повністю відсутні види з Азійським ареалом.

За широтним типом ареалу найбільша кількість видів має ареали, які охоплюють температну зону (588 видів; 87,5 %), друге місце посідають види, ареали яких охоплюють субмеридіональну зону (473 види; 70,4 %), третє - бореальну зону (371 види; 55,2 %). Найменша кількість видів має ареали, що охоплюють тропічну (49 видів; 7,3 %) та південну (35 видів; 5,2 %) широтні зони.

Синантропна фракція флори. Територія Ічнянського НПП зазнає значного антропогенного впливу, у зв'язку з її особливостями (територія НПП складена значною кількістю відносно дрібних ділянок, котрі межують з населеними пунктами та перелогами, природні лісові ценози здебільшого замінені культурами Pinus sylvestris L.).

Для проведення аналізу синантропної фракції флори НПП було використано список видів синантропної флори України В.В. Протопопової (Протопопова, 1991). У флорі НПП було виділено 209 видів синантропних рослин, що становить 18,6 % всіх видів синантропної флори України. Серед них апофітна фракція складає 142 види, а адвентивна - 67 видів. Індекс синантропізації становить 31,1 %. Така кількість видів синантропної флори суттєво знижує репрезентативність природної флори Ічнянського НПП.

В синантропній флорі Ічнянського НПП переважає апофітна фракція (рослини, що виявляють тенденцію до зростання на антропогенних середовищах). Види апофітів становлять 67,9 % від загальної кількості синантропних видів та 21,1 % від загальної кількості видів флори НПП. Серед апофітів переважають евапофіти (рослини виключно антропогенних місцезростань). Дещо менше видів є геміапофітами (рослини, що зростають як на природних, так і на антропогенно змінених територіях). Найменша кількість видів апофітної фракції є випадковими апофітами.

Адвентивна фракція флори становить 32,1 % від загальної кількості синантропних видів НПП та 10,0 % від загальної кількості видів флори парку. Стабільний елемент (агріофіти, епекофіти та геміепекофіти) представлений 59 видами, що становить 88,1 % від загальної кількості адвентивних видів і вказує на успішність натуралізації більшості видів апофітів. Серед адвентивних видів переважають епекофіти (види, що натуралізувалися в повністю трансформованих екотопах та молодих перелогах), що характерно для адвентивної флори України (Протопопова, 1991). Нестабільний елемент (ефемерофіти) представлений лише 3 видами (4,5 % від загальної кількості адвентивних видів НПП). Все це вказує на високу ступінь натуралізації видів адвентивної фракції флори Ічнянського НПП. За часом занесення серед адвентивних видів переважають археофіти, занесення яких відбулось до XVІ століття (36 видів). Дещо менша кількість видів (30) є кенофітами, занесення яких відбулось у більш пізній період.

Синантропна фракція флори представлена 44 родинами, які об'єднують 148 родів. Апофітна фракція синантропної флори переважає не лише за кількістю видів, а і за кількістю родів.

Спектр десяти провідних родин синантропної фракції флори Ічнянського НПП загалом подібний до спектру провідних родин синантропної флори України (Протопопова, 1991). Суттєвою відміністю є значне зниження в спектрі синантропної флори НПП ролі родини Brassicaceae і відсутність родини Chenopodiaceae, типових представників синантропних флор, зниження участі родини Poaceae, яка майже завжди представлена в першій трійці родин подібних спектрів, а також входження родин Polygonaceae і Rosaceae, що відображає специфіку флор регіону. Найбільша кількість видів синантропної фракції флори є трав'яними рослинами (199), значна частина яких є полікарпіками (96), а найменша - чагарничками (1).

За клімаморфою серед синантропної флори переважають гемікриптофіти (58,4 %), друге місце займають терофіти (31,1 %), третє поділяють між собою фанерофіти та геофіти (по 3,3 %).

За відношенням до водного режиму ґрунтів серед видів синантропної фракції флори перші три місця зайняті мезофітами (36,4 %), субмезофітами (29,7 %) та гігромезофітами (17,6 %).

За відношенням до кислотного режиму ґрунтів найбільша кількість видів синантропної фракції флори є субацидофілами (47,8 %) та нейтрофілами (40,2 %), третє місце посідають ацидофіли.

Найбільша кількість видів синантропної фракції флори є семіевтрофами (58,4 %), друге місце за кількістю видів посідають евтрофи (23,4 %), третє - мезотрофи (14,4 %). Найбільша кількість видів належить до рудеральної еколого-ценотичної групи (28,2 %), друге місце посідає лучна (18,2 %), третє - узлісна (12 %).

Такий розподіл видів пояснюється особливостями території Ічнянського НПП - наявністю значних площ перелогів та населених пунктів, які межують з територією НПП, а також наявністю в складі парку ділянок, які зазнали впливу меліорації.

На території Ічнянського НПП можна виділити ділянки, які можуть сприяти процесам фітоінвазії і потребують постійного контролю за зміною складу флори. Такими є прируслова заплава р. Іченьки, центральна (осушена) частина заплави р. Удай, лісові масиви у складі яких є інтродуковані та декоративні види судинних рослин, сільскогосподарські угіддя, перелоги, населені пункти, дороги (Бурда, Нестеренко, 2007). На ділянках, прилеглих до населених пунктів, спостерігається експансія Impatiens parviflora DC. (в широколистяних лісах) та Chelidonium majus L. (в соснових лісах). Обидва види інколи утворюють суцільний покрив. Також у флорі парку можна виділити низку ергазіофітів. Це такі види як Parthenocissus quinquefolia (L.) Planch., Quercus rubra L. P. quinquefolia зростає на територіях, де в ХІХ-на початку ХХ ст. знаходились маєтки. Ймовірно вид використовувався як декоративна рослина для озеленення прибудинкових територій. Q. rubra на території НПП трапляється в культурі. Це переважно дрібні ділянки, розташовані в різних частинах парку. Останнім часом спостерігається експансія Q. rubra на прилеглих ділянках. У широколистяних лісах вид поширюється переважно по узліссях, а у культурах сосни - по всій ділянці. Таким чином синантропна фракція флори Ічнянського НПП є досить різноманітною та динамічною.

Рослинність території Ічнянського нпп

Загальний розподіл рослинності. Своєрідність рослинності Ічнянського НПП зумовлена його розташуванням на півночі Лівобережного Лісостепу. Серед природної рослинності переважає лісова. Однією з особливостей НПП є те, що тут накладаються ареали дуба, граба та липи (Андриенко, 1987). Граб знаходиться на східній межі свого ареалу. Серед природної лісової рослинності переважають дубові та грабово-дубові ліси, розташовані переважно в центральній частині парку, серед болотної - трав'яні евтрофні болота вздовж р. Удай та лісові вільхові - вздовж численних приток р. Іченьки. Лучна рослинність представлена окремими ділянками, зайнятими справжніми луками, завширшки до 50 м, які розташовані вздовж водотоків (річки Удай, Іченька та їх численні притоки). Псамофітна рослинність виявлена на борових терасах річок, на ділянках, які нині є перелогами (Рис. 1).

Лісова рослинність. Лісистість території, в межах контуру НПП, становить близько 40 %. Оскільки до складу парку увійшли переважно лісові масиви, загальна площа лісів Ічнянського НПП становить 8026,67 га (83 % всієї території парку). Лісові масиви відносно невеликі. Майже всі вони оточені сільськогосподарськими угіддями та перелогами, які не увійшли до складу національного природного парку, а значна їх частина межує з населеними пунктами. Соснові ліси, представлені культурами Pinus sylvestris, розташовані переважно в північній та західній частинах національного природного парку, дубові та дубово-грабові - в центральній і південно-східній, липові - в центральній та східній, вільшняки - вздовж русел річок Удаю, Іченьки та їх приток, а також у вологих зниженнях.

Нами встановлено, що у складі лісової рослинності Ічнянського НПП найпоширенішими є ценози формації Querceta roboris, рідше трапляються Alneta glutinosae, Tilieta cordatae та Populeta tremulae.

Субформація Querceta roboris представлена ценозами груп асоціацій Querceta (roboris) aegopodiosa (podagrariae), Querceta (roboris) galeobdolosa (lutei), Querceta (roboris) stellariosa (holosteae), Querceta (roboris) caricosa (pilosae) та Querceta (roboris) graminosa. Фрагменти їх угруповань нерідко межують один з одним.

Основні ценози субформації Carpineto (betuli)-Querceta (roboris) розташовані здебільшого в центральній та південно-східній частинах Ічнянського НПП (Удра, Батова, 2008). Найпоширенішими є ценози груп асоціацій Carpineto (betuli)-Querceta (roboris) aegopodiosa (podagrariae), Carpineto (betuli)-Querceta (roboris) caricosa (pilosae), Carpineto (betuli)-Querceta (roboris) galeobdolosa (lutei) та Carpineto (betuli)-Querceta (roboris) stellariosa (holosteae). Майже в кожному грабово-дубовому лісі можна виявити фрагменти всіх цих ценозів.

Основною групою асоціацій формації Tilieta cordatae є Tilieta (cordatae) corylosa (avellanae). Це нечисленні невеликі ділянки.

Угруповання формації Populeta tremulae трапляються майже по всій території парку. Представлені ценозами груп асоціацій Populeta (tremulae) stellariosa (holosteae) та Populeta(tremulae) caricosa (pilosae).

Угруповання формації Alneta glutinosae здебільшого представлені ценозами груп асоціацій Alneta (glutinosae) urticosa (galeopsifoliae).

Значні площі нині займають культури Pinus sylvestris (близько 30% площі лісів НПП). флористичний созологічний фіторізноманіття парк

Крім лісогосподарських культур, на території НПП є насадження видів, які використовуются як декоративні породи, - Quercus rubra та Larix decidua Mill. Дуже дрібні ділянки Q. rubra трапляються майже повсюдно в парку, а культури Larix decidua виявлені в центральній частині парку.

При порівнянні отриманих нами даних з результатами досліджень, що проводилися до створення парку, виявлено зміни, яких зазнала лісова рослинність. Зросла частка лісів субформації Carpineto (betuli)-Querceta (roboris) у формації Querceta roboris та культур Pinus sylvestris. В середині ХІХ сторіччя на лісовкритих територіях майбутнього парку переважали широколистяні та мішані ліси, які нині збереглися лише фрагментарно. Ці угруповання є природними ядрами парку. Саме широколистяні ліси є осередками зростання рідкісних та малопоширених видів (Жигаленко, 2009).

Болотна рослинність. Згідно торфово-болотного районування України (Брадіс та ін, 1973), Ічнянський НПП розташований у районі Лівобережного Лісостепу торфово-болотної області Лісостепу. Заболоченість в межах контуру парку становить близько 6 % і значно перевищує загальнузаболоченість району.

Рис. 1. Розташування рослинності в заплаві болота Удай

Умовні позначення: 1 - Carex elata; 2 - Carex appropinquata; 3 - Carex nigra; 4 - Carex panicea; 5 - Typha latifolia; 6 - Menyanthes trifoliata; 7 - Urtica galeopsifolia; 8 - Geranium palustre; 9 - Angelica sylvestris; 10 - Ostericum palustre; 11 - Jasione montana; 12 - Helichrysum arenarium; 13 - Agrostis tenuis; 14 - Alnus glutinosa.

I - ценози Cariceta omskianae та Cariceta appropinquatae; II - ценози формації Alneta glutinosae (paludosa); III - ділянки з лучним різнотрав'ям (Carex panicea, Geranium palustre); IV - ділянка псамофітної рослинності з переважанням Jasione montana, Agrostis tenuis та Helichrysum arenarium.

Лівобережного Лісостепу (3,2 %). Це пов'язане з розташуванням парку на півночі Лісостепу та наявністю розвинутої гідрологічної мережі річок. За геоморфологічним типом на території НПП наявні заплавні, притерасні болота та болота-“блюдця”. Переважають заплавні болота. Загальна площа боліт, що входять до території Ічнянського НПП, становить 1209,26 га. Це переважно трав'яні евтрофні болота, розташовані в долині р. Удай та заплавах Іченьки та їх приток. В їх рослинному покриві переважають ценози формацій Cariceta omskianae, C. acutiformis, C. appropinquatae. Також тут є лісові болота, розташовані по краю заплави р. Удай, вздовж р. Іченьки та їх приток, а також у зниженнях в заплавах цих річок (переважають ценози формації Alneta glutinosae (paludosa)), та чагарникові болота, представлені ценозами формації Saliceta cinereae.

Болота Ічнянського національного природного парку своєрідні. Вони мають в цілому лісостеповий характер, але на них наявні бореальні елементи. Це пов'язане з розташуванням на півночі Лівобережного Лісостепу.

Лучна рослинність. Ценози формацій лучної рослинності Ічнянського НПП розташовані на притерасних частинах заплав, смугами завширшки до 50 м. Площі зайняті луками невеликі, що частково пов'язане з проведенням меліорації у верхів'ї р. Удай та обдамбуванням р. Іченьки. Тому збереглись переважно справжні луки на верхніх елементах рельєфу. Торф'янисті луки трапляються фрагментарно, невеликими ділянками. Вони часто утворюють комплекси з перелогами та псамофітними ділянками. Луки поблизу населених пунктів частково викошуються та неінтенсивно випасаються. На ділянках, які не зазнають цих впливів, спостерігаються процеси заростання видами роду Salix.

Справжні луки трапляються переважно на схилах вододільних пасм, горбів, на рівнинних ділянках. Для них характерні дернові супіщані опідзолені ґрунти. Клас формацій Prata genuine представлений ценозами формацій Festuceta pratensis, Calamagrostideta epigeioris, Agrostideta tenuis, Poeta pratensis.

Ценози формації Calamagrostideta epigeioris виявлені на перелогах в центральній частині Ічнянського НПП, на терасі однієї з приток р. Удай. Ценози формації Agrostideta tenuis на території парку виявлені на притерасній частині болота Удай. Угруповання формації Poeta pratensis виявлені в північно-західній частині НПП на притерасній частині болота Удай.

Клас формацій Prata turfosa представлений ценозами формацій Deschampsieta caespitosae та Holceta lanati. Ці луки є досить рідкісними для НПП і трапляються фрагментарно в північній частині парку. Ценози формації Deschampsieta caespitosae розташовані переважно в заплаві р. Іченьки, по берегах її приток. Ценози формації Holceta lanati на території Ічнянського НПП представлені монодомінантними угрупованнями Holcus lanatus L., що займають незначні площі вздовж боліт.

Водна рослинність. Водна рослинність Ічнянського НПП зосереджена у водоймах, які належать до басейну р. Дніпра. Це річки Удай, Іченька та їх притоки. До складу НПП також увійшла частина каналів меліораційної системи, що знаходиться на р. Удай, на південь від с. Заудайка. Загальна площа водойм Ічнянського НПП становить 98,4 га. Зараз р. Іченька та її притоки є системою ставів, на більшості з яких збудовані дамби. Течія тут майже відсутня. Між ставами розташовані заболочені ділянки. Найбільші площі водойм території дослідження зайняті ценозами класу формацій Vegetatia aquatica.

В складі класу формацій Vegetatia aquatica виділено три групи формацій: Vegetatia aquiherbosa amphibia, Vegetatia aquiherbosa natantis та Vegetatia immersa. Серед ценозів групи формацій Vegetatia aquiherbosa amphibia найпоширенішою є формації Nuphareta luteae та Nymphaeeta albae. Зрідка трапляються ценози формації Nymphaeeta candidae. Ценози виявлені переважно в центральній частині водойм. Група формацій Vegetatia aquiherbosa natantis представлена переважно ценозами формацій Lemneta minoris та Lemneta trisulcae, зрідка Polygoneta amphibii. Група формацій Vegetatia immersa представлена переважно ценозами формації Ceratophylleta demersi та фрагментами ценозів формацій Myriophylleta verticillati, Hottonieta palustris, Utricularieta vulgaris та Utricularieta minoris. Площі, зайняті цими угрупованнями у різних водоймах, різняться і можуть варіювати від 15 до 70 % площі кожної водойми.

Серед ценозів класу формації Vegetatia amphibia на території Ічнянського НПП найпоширенішими є ценози формацій Typheta angustifoliae, Phragmiteta australis та Oenantheta aquaticae.

Рослинність водойм Ічнянського НПП загалом має лісостеповий характер. Це виявляється у переважанні ценозів видів роду Typha. Характерні для Полісся ценози Schoenoplectus lacustris (L.) Palla представлені лише фрагментарно. Проте на окремих водоймах виявлені бореальні види та ценози.

Псамофітна рослинність. Ценози формацій псамофітної рослинності в парку розташовані переважно на борових терасах річок Удаю, Іченьки, їх приток та на перелогах. Клас формацій Vegetatia arenosae представлений ценозами формацій Calamagrostideta epigeioris, Filageta minimae, Hieracieta piloselli та фрагментів формації Sedeta sexangulari. Псамофітна рослинність Ічнянського НПП своєрідна. Ці ділянки раніше використовувались як сільгоспугіддя, а нині є перелогами і заростають псамофітною рослинністю, яка, імовірно, і була тут переважаючою до розорювання. На ділянках, які розташовані поблизу лісових масивів, починається процес заліснення. В ньому беруть участь Betula pendula Roth, Pinus sylvestris, Pyrus communis L.

Созологічне значення флори та рослинності Ічнянського НПП

Раритетна компонента флори. У флорі Ічнянського національного природного парку нами виявлено 52 рідкісні види судинних рослин. З них 3 занесено до Додатку І Бернської конвенції (Aldrovanda vesiculosa L., Ostericum palustre (Besser) Besser, Pulsatilla patens (L.) Mill.), 14 - до Червоної книги України (2009) (Aldrovanda vesiculosa L., Carex bohemica Schreb., Dactylorhiza incarnata (L.) Soу, Dactylorhiza maculata (L.) Soу, Dactylorhiza majalis (Reichenb.) P. F. Hunt et Summerhayes, Epipactis helleborine (L.) Crantz, Galanthus nivalis L., Lilium martagon L., Lycopodium annotinum L., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Platanthera bifolia (L.) Rich., Pulsatilla patens (L.) Mill., Salix starkeana Willd., Utricularia minor L.), 37 видів регіональної охорони (занесені до Переліку видів судинних рослин, що підлягають особливій охороні на території Чернігівської області), серед яких на найбільшу увагу заслуговують Adenophora lilifolia (L.) A. DC., Cerasus fruticosa (Pall.) Woron., Chimaphila umbellata (L.) W.Barton, Corydalis intermedia (L.) Merat, Ophioglossum vulgatum L., Scilla siberica Haw., Veratrum nigrum L., Viola stagnina Kit (Рис.2).

Найбільша кількість місцезнаходжень рідкісних видів на території Ічнянського НПП виявлена у старих дубових та дубово-грабових лісах, які збереглись переважно в центральній частині парку, а також на луках вздовж р.Іченьки та приток р.Удай. Знахідки C. bohemica та U. minor на території парку нині є єдиними в Чернігівській області.

Раритетна компонента рослинності. На території Ічнянського НПП нами було виявлено 2 рослинних угруповання та їх фрагменти, включені до Зеленої книги України (2009) (угруповання Pineta (sylvestris) juniperosa (communis) та угруповання формації Utricularieta minoris) (Жигаленко, 2010).

Території та об'єкти природно-заповідного фонду в складі Ічнянського НПП. До території парку увійшли Дендрологічний парк загальнодержавного значення “Тростянець”, а також заказники місцевого значення: гідрологічні заказники “Князьки” та “Довгий яр”, ландшафтні заказники “Урочище Кути” та “Волик”, лісові заказники “Кути”, “Софіївка-Романівщина” та “Довгий яр”, заповідне урочище“Софіївка” та ботанічна пам'ятка природи місцевого значення “Багатовіковий дуб”. Всі ці об'єкти увійшли до складу Ічнянського НПП без вилучення у землекористувачів. Внаслідок включення до території НПП статус цих об'єктів та їх окремих частин змінився. Частина з них була попередньо включена до заповідної зони, зони стаціонарної та регульованої рекреації і навіть до господарської зони. Нами розроблено пропозиції щодо положення цих ділянок у системі функціонального зонування НПП.

Дослідження Дендрологічного парку “Тростянець” нами не проводилась у зв'язку з тим, що Дендрологічний парк створений штучно і має свою адміністрацію.

Внаслідок проведених досліджень було встановлено, що лісові та ландшафтні заказники, які увійшли до складу Ічнянського НПП, мають загалом подібний ценотичний та флористичний склад. Це пояснюється тим, що всі охарактеризовані заказники розташовані на території, яка в минулому, ймовірно, була суцільним лісовим масивом з переважанням лісів формації Querceta roboris. Значною відмінністю між цими об'єктами є їх ступінь збереження. Ще до створення НПП вони зазнали значного антропогенного навантаження. Внаслідок лісогосподарської діяльності значна частина корінних ценозів була замінена культурами Pinus sylvestris. На ділянках, які збереглись в природному стані, сформовані типові ценози широколистяних лісів.



Рис. 2. Місцезнаходження видів судинних рослин міждержавної та державної охорони на території Ічнянського національного природного парку (за Жигаленко, 2010 з доповненнями)

Умовні позначення: 1 - Pulsatilla patens; 2 - Ostericum palustre; 3 - Aldrovanda vesiculosa; 4 - Utricularia minor; 5 - Lilium martagon; 6 - Galanthus nivalis; 7 - Dactylorhiza incarnata; 8 - Dactylorhiza majalis; 9 - Dactylorhiza maculata; 10 - Epipactis helleborine; 11 - Neottia nidus-avis; 12 - Platanthera bifolia; 13 - Carex bohemica; 14 - Lycopodium annotinum; 15 - Salix starkeana; 16 - ліси; 17 - населені пункти.

На сучасному етапі необхідно звернути увагу на організацію належної охорони фрагментів корінних ценозів, адже саме вони є осередками біорізноманіття на території Ічнянського НПП. Ці ділянки рекомендуємо включити до заповідної зони, а менш цінні - до зони регульованої рекреації, забезпечивши обмеження доступу відвідувачів.

Перспективи розширення території Ічнянського НПП

В 2006-2009 рр. нами були обстежені території, прилеглі до території Ічнянського НПП з метою встановлення їх наукової та природоохоронної цінності, а також доцільності приєднання до НПП. Було обстежено південну частину гідрологічного заказника загальнодержавного значення “Дорогинський”, котрий межує з НПП, гідрологічний заказник місцевого значення “Жевак”, лісовий заказник місцевого значення “Луги”, урочища “Лисовина” та “Ясковець”, а також лісовий масив на південь від села Крупичполе. З ботанічної точки зору найбільш цінними є лісовий заказник “Луги”, де виявлені добре збережені старі дубові ліси та болота-“блюдця” з добре сформованим покривом із сфагнових мохів і гідрологічні заказники “Дорогинський” та “Жевак”, які є частинами єдиного комплексу осокового болота в заплаві р. Удай з рідкісними видами флори.

Розширення території Ічнянського НПП із внесенням запропонованих змін до попереднього функціонального зонування території Ічнянського НПП сприятиме підвищенню його ролі в збереженні та раціональному використанні природно-ландшафтних комплексів у верхів'ях р. Удай.

Висновки

1. Встановлено, що Ічнянський НПП характеризується багатою і різноманітною флорою із добре виявленою раритетною компонентою. Флора вищих судинних рослин Ічнянського національного природного парку нараховує 672 види, які належать до 347 родів, 101 родини та 5 відділів. У родинному спектрі три перші місця займають Asteraceae (72 види; 10,7 %), Poaceae (55 видів; 8,2 %), Cyperaceae (41 вид, 6,1 %), які об'єднують 168 видів (25,0 %). До десяти провідних родин належать 373 види (55,5 %). За основними показниками систематичної структури, флора Ічнянського НПП подібна до флор Бореальної та Середньоєвропейської флористичних областей. До синантропної фракції флори Ічнянського НПП належить 209 видів (31,1 %).

2. Виявлено, що за біоморфологічною структурою у флорі НПП переважають трав'яні рослини (596 видів; 88,7 %), значно менше чагарників (44 види; 6,5 %) та дерев (25 видів; 3,7 %), найменше чагарничків (7 видів; 1,0 %).

3. За екологічною структурою флори Ічнянського НПП по відношенню до водного режиму ґрунтів у флорі парку переважають мезофіти (217 видів; 32,3 %), по відношенню до кислотного режиму ґрунтів - субацидофіли (294 види; 43,8%) та нейтрофіли (271 вид; 40,3 %), по відношенню до сольового режиму ґрунтів - семіевтрофи (370 видів; 55,1%). За еколого-ценотичною структурою переважають лучні (118 видів; 17,6 %), узлісні (94 види; 14,0 %) та лісові неморальні види (83 види; 12,4 %).

4. Географічна структура флори Ічнянського НПП за довготним типом ареалу характеризується переважанням видів з Євразійським ареалом (220 видів), а за широтним типом ареалу - види з ареалами, що охоплюють температну зону (588 видів).

5. Встановлено, що територія НПП зазнала значного антропогенного впливу. Нині рослинність території дослідження неоднорідна, великі площі зайняті культурами Pinus sylvestris. За домінантною класифікацією представлена 5 типами, 8 класами формацій, 6 групами формацій, 41 формацією. Серед природної рослинності Ічнянського НПП переважає лісова. У складі лісової рослинності найпоширенішими є ценози формації Querceta roboris. Серед болотної рослинності переважають трав'яні евтрофні болота. Ценози водної, лучної та псамофітної рослинності на території НПП займають незначні площі.

6. На території Ічнянського НПП виявлено 14 видів вищих судинних рослин, занесених до “Червоної книги України” (2009), 3 види, занесені до Додатку І Бернської конвенції, 35 видів регіональної охорони. З рідкісних видів на найбільшу увагу заслуговують Aldrovanda vesiculosa, Carex bohemica, Utricularia minor, Cerasus fruticosa та Veratrum nigrum.

7. На території НПП виявлено 2 рослинних угруповання та їх фрагменти, що включені до “Зеленої книги України” (2009). Це угруповання Querceto (roboris)-Pineta (sylvestris) juniperosa (communis) та Utricularieta minoris.

8. На підставі отриманих даних щодо созологічної цінності територій та об'єктів ПЗФ які увійшли до складу Ічнянського НПП, нами запропоновано внести зміни до функціонального зонування території НПП: більш цінні ділянки (кв. 23-26, 37, 43, 46-52, 57-60, 75-77 Жадьківського лісництва) рекомендуємо включити до заповідної зони, а менш цінні (кв. 35-36, 41-42 Жадьківського лісництва) - до зони регульованої рекреації, забезпечивши обмеження доступу відвідувачів.

9. Встановлено, що території прилеглі до Ічнянського НПП утворюють з ним єдиний природний комплекс і мають важливе созологічне значення. Тому доцільним є приєднання найбільш цінних з них до території Ічнянського НПП, насамперед заказників “Луги”, “Дорогинський” та “Жевак”.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Жигаленко О.А. Рослинний світ Ічнянського національного природного парку / О.А. Жигаленко // Наук. вісник Волинс. держ. Ун-ту ім. Лесі Українки. - 2007. - № 11, Ч. ІІ. - С. 202-204.