Варіабельність серцевого ритму у випробовуваних з різним типом вегетативної регуляції під впливом керованого дихання з індивідуально підібраною частотою

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 612.213

ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ВИПРОБОВУВАНИХ З РІЗНИМ ТИПОМ ВЕГЕТАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПІД ВПЛИВОМ КЕРОВАНОГО ДИХАННЯ З ІНДИВІДУАЛЬНО ПІДІБРАНОЮ ЧАСТОТОЮ

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

БІрюкова Олена ОлександрІвна

Сімферополь - 2010



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Центрі корекції функціонального стану людини при Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Чуян Олена Миколаївна Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського перший проректор, завідувач кафедри фізіології людини і тварин і біофізики

Офіційні опоненти доктор біологічних наук, професор Лизогуб Володимир Сергійович Черкаський національний університет завідувач кафедри анатомії та фізіології людини і тварин, директор НДІ фізіології ім. Михайла Босого.

кандидат біологічних наук, доцент Грабовська Олена Юріївна Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського завідувач кафедри медико-біологічних основ фізичної культури

Захист відбудеться «09» грудня 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.04 у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського за адресою: вул. Ялтинська, 20, зал засідань захисту дисертацій, м. Сімферополь, 95007.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: пр. Вернадського, 4, м. Сімферополь, 95007.

Автореферат розісланий «08 » грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 52.051.04 Д.Р. Хусаінов



АНОТАЦІЯ

Бірюкова О.О. Варіабельність серцевого ритму у випробовуваних з різним типом вегетативної регуляції під впливом керованого дихання з індивідуально підібраною частотою - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.13 - фізіологія людини і тварин - Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського, Сімферополь, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню варіабельності серцевого ритму (ВСР) випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції під впливом керованого дихання (КД) з індивідуально підібраною частотою. серцевий кардіореспіраторний вегетативний навантаження

У результаті проведеного дослідження було встановлено, що, КД, частота якого відповідає частоті максимального піку потужності в низькочастотному діапазоні спектру серцевого ритму, є потужним засобом керування серцевим ритмом і функціональним станом кардіореспіраторної системи випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції, про що свідчить оптимізація показників ВСР, збільшення толерантності серцево-судинної системи до субмаксимального фізичного навантаження і збільшення синхронізації серцевого і дихального ритмів.

Ключові слова: варіабельність серцевого ритму, система вегетативного керування серцевим ритмом, кероване дихання, вегетативна регуляція, нормотоніки, симпатотоніки, ваготоніки.



АННОТАЦИЯ

Бирюкова е.А. Вариабельность сердечного ритма у испытуемых с разным типом вегетативной регуляции под влиянием управляемого дыхания с индивидуально подобранной частотой - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.13 - физиология человека и животных - Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского, Симферополь, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию вариабельности сердечного ритма (ВСР) испытуемых с разным типом вегетативной регуляции под влиянием управляемого дыхания (УД) с индивидуально подобранной частотой (ИПЧ).

В результате проведенного исследования было установлено, что УД, частота которого соответствует частоте максимального пика мощности в низкочастотном диапазоне спектра сердечного ритма (СР), является мощным средством управления СР и функциональным состоянием кардиореспираторной системы испытуемых с разным типом вегетативной регуляции, о чем свидетельствует оптимизация показателей ВСР, увеличение толерантности сердечно-сосудистой системы к субмаксимальной физической нагрузке и увеличение синхронизации сердечного и дыхательного ритмов.

Показано, что у испытуемых-симпатотоников изменения изученных показателей происходили в наиболее ранние сроки и были выражены в большей степени; изменения ВСР нормотоников в основном регистрировали, с 5-6-х суток воздействия, а у ваготоников под воздействием УДИПЧ практически не наблюдалось изменений изученных показателей ВСР. Следовательно, модифицирующий эффект УДИПЧ в значительном степени зависит от типа вегетативной регуляции испытуемых.

Зарегистрировано, что курсовое воздействие УДИПЧ приводит к уменьшению исходных межгрупповых различий у испытуемых с разным типом вегетативной регуляции и приближению значений показателей ВСР у нормо- и симпатотоников к наиболее оптимальному в функциональном отношении ваготоническому типу, что указывает на гомеостатическое действие этого фактора.

Кроме того, получены данные о зависимости изменений показателей ВСР испытуемых разных групп от продолжительности курса УДИПЧ: достоверные изменения изучаемых параметров зарегистрированы уже после первых сеансов, а максимальные эффекты - после 9-10-тикратного воздействия; на протяжении последующих 7-ми суток после окончания курса УДИПЧ показатели ВСР испытуемых достоверно отличались от исходных, что указывает на выраженное последействие данного фактора.

Ключевые слова: вариабельность сердечного ритма, система вегетативного управления сердечным ритмом, управляемое дыхание, вегетативная регуляция, нормотоники, симпатотоники, ваготоники.



SUMMARY

Birukova, E.A Heart rate variability of subjects with different types of vegetative regulation under the influence of controlled breathing with individually chosen frequency - Manuscript.

Thesis for a candidate degree of biological sciences on speciality 03.00.13 - physiology of man and animals - Taurida National V.I. Vernadsky University, Simferopol, 2010.

The thesis is devoted to the comprehensive study of heart rate variability (HRV) of subjects with different types of vegetative regulation under the influence of controlled breathing (СВ) with individually fitted frequency.

As a result of the research we have established that the CB, the frequency of which corresponds to the maximum peak power at low frequencies, the spectrum of cardiac rhythm, is a powerful way to control heart rhythm and the functional state of the cardiorespiratory system of examinees with different types of autonomic regulation, that is evidenced by the optimization of HRV, increased tolerance of the cardiovascular system to submaximal exercise and increased synchronization of cardiac and respiratory rhythms.

Key words: heart rate variability, heart rate vegetative control system, controlled breathing, autonomic regulation, subjects with vagal predominance, examinees with sympathetic predominance, examinees with regular vegetative tone.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема оцінки якості життя, функціональних резервів і моніторингу функціонального стану (ФС) організму людини виходить на пріоритетне місце в сучасній фізіології. Проте, не дивлячись на бурхливий розвиток сучасних інформаційних технологій, у вчених виникають методологічні труднощі, пов'язані із відсутністю експрес-методів і засобів виділення об'єктивної інформації про стан об'єкту. Саме тому в розряд найважливіших висуваються завдання комплексного, оперативного, простого і при цьому раціонального і об'єктивного методу оцінки ФС організму.

Особливий інтерес останніми роками викликає дослідження взаємодії біологічних ритмів у живих організмах, життєдіяльність яких зумовлена наявністю великої кількості складних ритмічних процесів (Glass L., Mackey M.C., 1998; Glass L., 2001; Mosekilde E., Maistrenko Yu., Postnov D., 2002). Яскравим прикладом такої взаємодії є функціонування кардіореспіраторної системи (КРС). Відомо (Безп'ятов О.Б., 2005), що одним із головних коливальних процесів у КРС людини є процес серцебиття з частотою, яка близька до 1 Гц, що генерується водієм ритму серця. Цей процес називається основним серцевим ритмом (СР) і реєструється в записах електричної активності серця, зокрема, в послідовності R-R-інтервалів, яку називають варіабельністю серцевого ритму (ВСР), оскільки вона відображає коливання частоти серцевих скорочень (ЧСС) в часі і є результатом діяльності складної системи вегетативного керування ритмом серця (СВКС). Відомо, що ВСР модулюється безліччю різних зовнішніх впливів, серед яких, у тому числі, виступає процес дихання, що зазвичай має частоту приблизно 0,25 Гц (Glass L., 2001). У результаті взаємодії СР з диханням ЧСС зростає при вдиханні і зменшується при видиханні, що свідчить про його частотну модуляцію і виявляється в сигналах спектрограми СР появою основного хвилевого піку в її низькочастотному діапазоні близько 0,1 Гц (De Boer R.W., Karemuker J.М., Stracker J., 1986).

Деякими авторами (Prokhorov M.D., Ponomarenko V.I., Gridnev V.I. et al., 2003; De Boer R.W., Karemuker J.М., Stracker J., 1985, 1986) показана можливість гармонізації СВКС за допомогою керованого дихання (КД) з частотою 0,1 Гц. Ефект резонансу в даному випадку обумовлений фізичним збігом частот двох гармонійних коливальних процесів: зовнішнього, яким виступає дихання, і власних коливань системи. Проте, широко відома індивідуальна варіативність хвильового піку в низькочастотному діапазоні спектру СР (від 0,05 Гц до 0,15 Гц), тому недоліком існуючих підходів є те, що частота дихання 1 вдих / 6 секунд (0,1 Гц) не завжди матиме резонансний відгук у СВКС.

Отже, перспективним є використання методу КД з індивідуально підібраною частотою (ІПЧ). Проте, вплив КДІПЧ на функціональний стан організму людини з різним типом вегетативної регуляції залишається невивченим.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до планів науково-дослідницьких робіт кафедри фізіології людини і тварин і біофізики і Центру корекції функціонального стану людини в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського у межах держбюджетних тем «Фізіологічні механізми біологічної дії чинників різної природи і інтенсивності на функціональний стан людини» (номер держреєстрації 0106U003977), «Обґрунтування ефективності вживання методів діагностики і корекції функціонального стану організму студентів» (номер держреєстрації 0108U007002) і «Механізми біологічної дії фізичних чинників різної інтенсивності на функціональний стан організму людини» (номер держреєстрації 0107U012105).

Тему дисертаційної роботи затверджено Вченою радою Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (27.02.2008 р., протокол № 2).

Мета роботи - виявити особливості варіабельності серцевого ритму випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції під впливом керованого дихання з індивідуально підібраною частотою.

Завдання дослідження:

1. Виявити відмінності варіабельності серцевого ритму у випробовуваних із різними індивідуально-типологічними особливостями вегетативної регуляції.

2. Вивчити модифікуючу дію керованого дихання з індивідуально підібраною частотою на показники варіабельності серцевого ритму випробовуваних, використовуючи методи статистичного, геометричного, спектрального, автокореляційного аналізів і варіаційної пульсометрії серцевого ритму.

3. Охарактеризувати залежність зміни показників варіабельності серцевого ритму під впливом керованого дихання з індивідуально підібраною частотою від типу вегетативної регуляції випробовуваних.

4. Вивчити зміни показників варіабельності серцевого ритму залежно від тривалості курсу керованого дихання з індивідуально підібраною частотою.

5. Дослідити вплив керованого дихання з індивідуально підібраною частотою на зміну показників варіабельності серцевого ритму в процесі відновлення після субмаксимального навантажувального тестування та їх залежність від типу вегетативної регуляції випробовуваних.

6. Дослідити зміни синхронізації коливальних процесів у кардіореспіраторній системі під впливом керованого дихання з індивідуально підібраною частотою і їх залежність від типу вегетативної регуляції випробовуваних.

Об'єкт дослідження - кардіореспіраторна система людини.

Предмет дослідження - варіабельність серцевого ритму випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції під впливом керованого дихання з індивідуально підібраною частотою.

Методи дослідження. Формування однорідних груп випробовуваних здійснювалося після оцінки індивідуально-типологічних відмінностей ВСР випробовуваних, пов'язаних із значеннями стрес-індексу. Як методи оцінки індивідуально-типологічних особливостей КРС випробовуваних використані основні методи аналізу ВСР: статистичний, геометричний, спектральний (у системі оцінок, що рекомендуються стандартами Європейського кардіологічного товариства і Північноамериканського товариства стимуляції і електрофізіології; 1999), а також метод варіаційної пульсометрії за Р.М. Баєвським (1989).

Для оцінки міри синхронізації коливальних процесів у КРС випробовуваних використовували крос-кореляційний аналіз пневмограми (ПГ) і кардіоінтервалограми (КІГ). Для оцінки зміни показників ВСР протягом відновлювального періоду після навантажувального тестування використовували метод велоергометрії (ВЕМ) із ступінчасто-зростаючим субмаксимальним фізичним навантаженням. Результати дослідження оброблялися за допомогою параметричних і непараметричних критеріїв із використанням кореляційного і дисперсійного статистичних методів.

Наукова новизна отриманих результатів. Виявлені відмінності в індивідуальному профілі функціонального стану організму випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції (Пат. 38565 Україна, МПК (2006) А61N 1/00). Запропоновано способи індивідуального підбору частоти керованого дихання, яка відповідає частоті локалізації максимального піку спектральної потужності в низькочастотному діапазоні спектру серцевого ритму (Пат. 48096 Україна, МПК (2009) А61В 5/00), корекції порушень вегетативної регуляції ритму серця за допомогою керованого дихання з індивідуально підібраною частотою (Пат. 48506 Україна, МПК (2009) А61N 2/00) і оцінки ефективності корегуючих впливів (Пат. 38560 Україна, МПК (2006) А61N 2/00; Пат. 46119 Україна, МПК (2009) А61N 2/00). Уперше показано, що курсове вживання КДІПЧ призводить до збільшення тонусу парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи (ВНС), оптимізації механізмів регуляції СР випробовуваних і нівеляції вихідних міжгрупових відмінностей ВСР у випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції. Уперше показано, що КДІПЧ впливає на відновлювальні процеси ВСР після ВЕМ-проби, а ефективність цього процесу залежить від індивідуального профілю ФС КРС випробовуваних. Уперше виявлені відмінності в рівні синхронізації дихального і серцевого ритмів залежно від типу вегетативної регуляції випробовуваних і досліджені особливості впливу КДІПЧ на процеси синхронізації ендогенних ритмів КРС (Пат. 46119 Україна, МПК (2009) А61N 2/00).

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати мають теоретичне значення, оскільки значно розширюють уявлення про механізми регуляції ВСР і зв'язки між коливальними процесами в КРС випробовуваних. Результати цього дослідження мають також прикладне значення, оскільки розкривають можливість комплексної оцінки ВСР для діагностики ФС організму; обґрунтовують вживання методу КДІПЧ із метою корекції ФС і підвищення адаптаційного потенціалу організму людини. Отримані в роботі відомості про особливості ВСР випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції під впливом КДІПЧ включені в загальні і спеціальні курси «Фізіологія людини і тварин», «Медична біофізика», «Біофізичні методи корекції функціонального стану», «Основи функціональної діагностики» кафедри фізіології людини і тварин і біофізики Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Особистий внесок здобувача є достатнім. Здобувачем самостійно виконана експериментальна частина досліджень, проведена статистична обробка отриманих результатів, зроблено аналіз літературних даних. Методологія експериментів, аналіз результатів дослідження та їх обговорення проведені за участю наукового керівника. У роботах, написаних в співавторстві, дисертантові належать експериментальна частина, аналіз літератури і деякі теоретичні положення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені на ІV і V Міжнародних конференціях "Психофізіологічні і вісцеральні функції в нормі і патології" (Київ, 2008, 2010), Міжнародній науковій конференції "Біофізичні механізми функціонування живих систем" (Львів, 2008), VI Міжнародному симпозіумі «Актуальні проблеми біофізичної медицини» (Київ, 2009), Міжнародній Кримській конференції «Космос і Біосфера» (Судак, 2009), Міжнародній науковій конференції «Системна організація психофізіологічних та вегетативних функцій» (Луцьк, 2009), Науково-практичній конференції «Здобутки клінічної та експериментальної медицини» (Тернопіль, 2009), XVIII з'їзді Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю (Одеса, 2010), щорічних XXXVII, XXXVIII і XXXIX наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ ім. В.І. Вернадського (Сімферополь, 2008-2010).

Публікації. За результатами досліджень, що увійшли до дисертації, опубліковано 27 наукових робіт, у тому числі 13 статей в журналах і періодичних виданнях із списку, затвердженого ВАК України, 1 наукова-методична рекомендація, 5 патентів України на винахід, 8 тез у матеріалах конференцій та з'їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 160 сторінках, складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів: огляду літератури (1 розділ), опису матеріалів і методів дослідження (2 розділ), результатів дослідження (3 розділ), обговорення результатів дослідження (4 розділ), висновків і списку з 169 джерел літератури, серед яких 101 робота авторів України і країн СНД і 68 робіт зарубіжних авторів. Дисертація ілюстрована 43 рисунками і включає 16 таблиць.

В дослідженні брали участь 146 студентів-волонтерів жіночої статі у віці 20-25 років, умовно здорових, без ознак серцево-судинної і дихальної патології, в міжменструальному періоді. Усі випробовувані надали добровільну згоду на участь у дослідженні.

Експерименти проводилися у тихому, добре провітрюваному приміщенні з постійною температурою +20 - +22 С⁰, у ранкові години, що дозволило виключити вплив добових коливань ВСР на результати дослідження (Huikuri H.V., Niemela M.J., Ojala S. et al., 1994; Cajochen C., Pischke J., Aeschbach D. et al., 1994.), на сертифікованому обладнанні, яке пройшло метрологічну перевірку.

Метою першої серії досліджень стало визначення індивідуально-типологічних особливостей ВСР і синхронізації коливальних процесів КРС у випробовуваних із різними значеннями стрес-індексу (Si). У цій серії брали участь 93 студенти-волонтери. Роботу починали з реєстрації кардіосигналу в першому стандартному відведенні за допомогою програмно-апаратного комплексу (ПАК) для дослідження ФС людини «Омега-М» (виробництво науково-дослідної лабораторії «Динаміка», м. Санкт-Петербург; дозволений для використання в медичній практиці України, свідоцтво про держреєстрацію № 7564/2003) і ПГ з допомогою ПАК «Нейрон-спектр-5» (виробництво компанії «Нейрософт», м. Іваново; дозволений для використання в медичній практиці України, свідоцтво про держреєстрацію № 4248/2005).

Реєстрацію КIГ та ПГ проводили в положенні лежачи при спокійному диханні протягом 3-5-ти хвилин, тобто часу, необхідного для набору 300 кардіокомплексів. Після попереднього запису і аналізу КIГ за значеннями Si всі випробовувані були розділені на 3 групи: I-ша - з середніми значеннями Si (50?Si?200 ум.од.) - 56% (n=53); II-га - з низькими значеннями Si (Si?50 ум.од.) - 27% (n=25); III-тя - з високими значеннями Si (Si?200 ум.од) - 17% (n=15).

Згідно з рекомендаціями Європейського кардіологічного товариства та Північноамериканського товариства стимуляції і електрофізіології (1999) і низки авторів (Баєвський Р.М., 1997; Михайлов В.М., 2002), як методи оцінки ВСР були використані:

§ статистичні: ЧСС (HR; частота серцевих скорочень; уд/хв), СКВ (середнє квадратичне відхилення повного масиву R-R-інтервалів; мс), RMSSD (квадратний корінь із суми різниць послідовного ряду R-R; мс), pNN50 (кількість пар R-R із різницею понад 50мс; у % до їх загального числа);

§ геометричні: Мо (мода гістограми R-R-інтервалів; мс), Amo (амплітуда моди гістограми R-R-інтервалів; n), Dx (варіаційний розмах гістограми R-R-інтервалів; мс);

§ спектральні: TP (сумарна потужність спектру ВСР; мс²), HF (потужність високочастотного компонента спектра СР; мс²), LF (потужність низькочастотного компонента СР; мс²); VLF (потужність дуже низькочастотного компонента; мс²), LF/HF (коефіцієнт вагосимпатичної взаємодії), ІЦ (IC; індекс централізації);

§ автокореляційні (нелінійні): 1k (коефіцієнт кореляції після першого зрушення автокореляційної функції), m0 (число зрушень автокореляційної функції до набуття значення негативного коефіцієнта кореляції);

§ варіаційної пульсометрії - ІВР (індекс вегетативної рівноваги; ум.од.), ВПР (вегетативний показник ритму; ум.од.), ПАПР (показник адекватності процесів регуляції; ум.од.), Si (ІН; стрес-індекс, індекс напруги регуляторних систем; ум.од.);

§ інтегрального аналізу ВСР: ПАРС (показник активності регуляторних систем; бали).

Для оцінки міри синхронізації коливальних процесів у КРС випробовуваних реєстрували показник крос-кореляції серцевого і дихального циклів (KRS; Михайлов В.М., 2002).

З метою дослідження зміни показників ВСР у процесі відновлення після субмаксимального навантажувального тестування проводили ВЕМ-пробу і повторну реєстрацію КІГ протягом 30-ти хвилин (6 записів по 5 хвилин) після субмаксимального фізичного навантаження. Отримані КІГ надалі обробляли за допомогою основних методів аналізу ВСР.

Метою другої серії досліджень стало вивчення модіфікуючої дії КДІПЧ на показники ВСР і синхронізацію ритмів КРС випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції. У цій серії брали участь 53 умовно здорових студенти-волонтери, розділені на 3 групи (I-ша - з середніми значеннями Si - 40% (n=21); II-яга - з високими значеннями Si - 30% (n=16) і III-тя - з низькими значеннями Si - 30% (n=16). Для всіх випробовуваних протягом 10-ти днів щодня проводили реєстрацію КІГ і ПГ за допомогою ПАК «Омега-М» та «Нейрон-спектр-5».

У перший день дослідження запису КІГ і ПГ проводили на фоні спонтанного дихання - контрольний запис. При цьому контролювали відсутність форсованих вдихань і затримок дихання під час реєстрації КІГ, тим самим виключаючи довільні впливи дихання на серцево-судинну систему, тобто дослідження проводили у відносно стандартних умовах.

У подальші 10 днів експерименту для кожного випробовуваного запис КІГ і ПГ здійснювали щодня, не раніше, ніж через 5 хвилин після закінчення сеансу КД, індивідуально підібрана частота якого відповідала частоті максимального піку потужності в низькочастотному (LF) діапазоні спектру СР і була розрахована індивідуально на підставі аналізу КІГ, записаної безпосередньо перед кожним сеансом КДІПЧ.

На 10-й день дослідження повторно проводили ВЕМ-пробу, а після навантажувального тестування - 30-тихвилинну реєстрацію КІГ з подальшою обробкою записів за допомогою основних методів аналізу ВСР.

Через 7 днів після закінчення курсу КДІПЧ (17 день експерименту) також проводили запис КІГ і ПГ для реєстрації ефекту післядії.

Критерієм ефективності використовуваного методу КДІПЧ була зміна показників аналізу ВСР і крос-кореляції серцевого і дихального ритмів відносно фонового запису.

Статистична обробка матеріалу проводилася шляхом вирахування середнього значення досліджуваних величин (M) і помилки середнього арифметичного (m). Достовірність відмінностей між досліджуваними показниками визначали за допомогою t-критерію Стьюдента (у випадку нормального розподілу) і критерію Вілкоксона (Комалєв В.О і співавт., 2005; Наслєдов О.Д., 2004; Новіков Д.О., Новочадов В.В., 2005). Для порівняння вибірок за частотою зустрічності ефекту, який цікавить, використовували кутове перетворення Фішера (критерій ц*; Наслєдов О.Д., 2004; Новіков Д.О., 2005). Для порівняння значень показників у випробовуваних різних індивідуально-типологічних груп використовували коефіцієнт порівняння (k) цих показників у випробовуваних різних груп, що розраховувався за формулою 1.

К=, (1),

де: М₁ - середні значення показників, отримані в одній групі, а М₂ - в іншій групі випробовуваних. Силу і спрямованість зв'язків між показниками ВСР у випробовуваних з різним типом вегетативної регуляції вивчали за допомогою кореляційного аналізу з розрахунком коефіцієнта кореляції Пірсона (r) (Комалєв В.О і співавт., 2005; Наслєдов О.Д., 2004; Новіков Д.О., Новочадов В.В., 2005).

З метою врахування впливу КДІПЧ на показники ВСР проводили дисперсійний аналіз (ANOVA; у випадку нормального розподілу). Для оцінки вкладу впливу КДІПЧ в загальну дисперсію використовували метод Н.А. Плохінського (1972), при якому досліджуваною ознакою факторного відгуку був показник сили впливу (з²) контрольованих чинників на показники ВСР, розрахований за формулою 2.



(2),

де з² - % вклад контрольованих чинників в загальну дисперсію; SS effect (Dx) - сума квадратів у рівнянні дисперсії, обумовлена дією контрольованих чинників; SS error (Dz) - сума квадратів у рівнянні дисперсії, обумовлена дією неконтрольованих чинників (Комалєв В.О і співавт., 2005). Статистична обробка і графічне оформлення отриманих у роботі даних проводилися з використанням пакету програм «Омега-М», «Статистика-6.0» та «Microsoft Excel» (Боровіков В.О, 2003; Наслєдов О.Д., 2004; Новіков Д.О., 2005).

Особливості ВСР випробовуваних із різними значеннями стрес-індексу. Згідно з отриманими методами статистичного, геометричного, варіаційного, спектрального і автокореляційного аналізів даних, у випробовуваних I-ої групи (50? Si ?200 ум.од.) всі зареєстровані показники ВСР знаходилися в межах умовної фізіологічної норми. При цьому стан нейрогуморальної регуляції характеризувався помірним рівнем вагальних, симпатичних і гуморально-метаболічних (церебральних ерготропних) впливів на модуляцію СР (Si - 108,8±6,7 ум.од; HF - 514,2±45,4 мс²; TP - 2028,9±118,8 мс²; ІЦ - 4,9±0,8 ум.од), що характеризує змішаний (збалансований або нормотонічний) тип вегетативної регуляції СР випробовуваних цієї групи.

У випробовуваних II-ої групи (Si ?50 ум.од.) зареєстровані найбільш високі значення загальної потужності спектру СР при високому рівні вагальних і симпатичних впливів у нейрогуморальну модуляцію СР (HF - 1637,1±232,6 мс²; LF - 1666,8±181,2 мс²). Треба також відзначити, що ці випробовувані характеризувалися мінімальною централізацією управління СР (ІЦ - 4,0±0,8 ум.од.) і значною перевагою активності автономного контуру регуляції СР і парасимпатичного відділу ВНС (Si - 41,1±1,8 ум.од.), що пов'язане з високими адаптаційними можливостями і значними функціональними резервами СВКС і свідчить про виражений ваготонічний тип вегетативної регуляції СР цих випробовуваних.

У випробовуваних III-ої групи (Si?200 ум.од.), навпаки, був зареєстрований максимальний вплив вищих рівнів СВКС, виражений у зниженні загальної потужності спектру СР (ТР - 706,4±148,7 мс²), низькому рівні симпатичних, вагальних і гуморально-метаболічних впливів у модуляцію СР (HF - 87,3±15,5; LF - 280,6±58,5; VLF - 339,3±84,8 мс²) при відносній перевазі симпатичної (Si - 359,7±43,1 ум.од.) і гуморально-метаболічної активності (ІЦ - 7,8±1,2 ум.од.), що, напевно, пов'язано з ригідністю барорефлекторних механізмів і високим зв'язком вегетативного забезпечення СР з гуморально-метаболічними механізмами. Це свідчить про низькі адаптаційні можливості СВКС і симпатичний тип вегетативної регуляції випробовуваних даної групи.

Таким чином, виявлені індивідуально-типологічні відмінності ВСР волонтерів із середніми, низькими і високими значеннями Si, виражені в різному типі як вегетативної, так і нейрогуморальної регуляції СВКС цих випробовуваних.

Модуляція ВСР випробовуваних з різними індивідуально-типологічними особливостями за допомогою КДІПЧ. Статистичними методами аналізу СР під впливом 10-тиденного курсу КДІПЧ у випробовуваних I-ої групи було зареєстровано збільшення показників RMSSD, СКВ і pNN50 на 29,83% (р<0,05), 27,61% та 71,16% (р<0,01) відносно вихідних значень. У випробовуваних II-ої групи не виявлено достовірних змін досліджуваних показників (рис. 1-А), а у випробовуваних III-ої групи - зареєстровано максимальне збільшення значень RMSSD, СКВ і pNN50 на 110,43% (р<0,01), 59,69 % та 336,96% (р<0,001) відносно вихідних значень (див. рис. 1-А).

Відомо (Баєвський Р.М., Берсенєва Г.П., 1997; Робоча група Європ. кардіол. тов-ва., 1999, Михайлов В.М, 2002), що зростання значень RMSSD, СКВ та pNN50 свідчить про мобілізацію автономного контура і, зокрема, парасимпатичної ланки регуляції СР, тому отримані дані свідчать про зміну під впливом КДІПЧ ВСР волонтерів I-ої і III-ої груп шляхом збільшення активності парасимпатичного відділу ВНС, що, згідно з літературними даними, свідчить про оптимізацію регуляторних механізмів ВСР цих випробовуваних.

Отримані дані у значній мірі підтверджуються результатами інших методів аналізу ВСР, зокрема, геометричного аналізу СР.

Крім того, методом варіаційної пульсометрії СР у випробовуваних I-ої групи під впливом 10-тикратного КДІПЧ було зареєстровано зниження значень показників ІВР, ПАПР та Si на 29,46%, 17,87% і 26,60% (р<0,05), і збільшення ВПР на 16,33% (р<0,05). Треба зазначити, що у випробовуваних III-ої групи ці зміни носили аналогічний характер, проте, були виражені в ще більшій мірі (ВПР, ПАПР, ІВР, Si - 128,18% (р<0,01), 64,01%, 44,00%, 58,22% (р<0,001) відносно значень, отриманих у першу добу дослідження), а у випробовуваних II-ої групи достовірних змін досліджуваних показників зареєстровано не було (р<0,05).

Згідно з літературними даними (Баєвський Р.М., 1997; Михайлов В.М., 2002), істотне зниження Si, поряд з іншими показниками варіаційної пульсометрії (ІВР і ПАПР) і зростання ВПР свідчать про зменшення у волонтерів рівня напруженості регуляторних систем організму і збільшення активності парасимпатичної ланки вегетативної регуляції.

Спектральний аналіз СР також показав достовірні зміни як сумарної потужності спектру СР (ТР), так і його складових у випробовуваних I-ої та III-ої груп (див. рис. 1-Б). У випробовуваних I-ої групи на 10-ту добу дослідження значення ТР збільшилися на 82,34%, LF - на 111,94%, HF - на 72,67% (p<0,05; див. рис. 1-Б). У випробовуваних II-ої групи лише на 8-у добу КДІПЧ було зареєстровано достовірне збільшення на 17,17% (р<0,05) потужностей хвиль в HF діапазоні спектру СР (див. рис. 1-Б). У волонтерів III-ої групи значення TP, LF і HF зросли на 82,91%, 182,91%, 144,99% (p<0,05) відповідно (див. рис. 1-Б). Треба зазначити, що у випробовуваних I-ої групи у відповідь на КДІПЧ сталося найбільш значне в порівнянні з іншими компонентами збільшення спектральної потужності в LF-діапазоні СР (див. рис. 1-Б). У випробовуваних III-ої групи, що початково характеризуються превалюванням низькочастотних (LF та VLF) компонентів спектру, було зареєстровано більш виражене збільшення потужності HF-компонентів (див. рис. 1-Б), що створювали найменший вклад в загальну потужність спектру при фоновому записі.

Згідно із стандартами Європейського кардіологічного товариства і Північноамериканського товариства стимуляції і електрофізіології (1999) і даними інших авторів (Кисельов А.Р., Киричук В.Ф., Пoснєнкова О.М. і співавт., 2005; Кисельов А.Р., Гриднєв В.І., Поснєнкова О.М. і співавт., 2008) спектральні компоненти ВСР характеризують стан СВКС в конкретний момент часу. При цьому потужність хвиль у низькочастотному (LF) діапазоні спектру ВСР є наслідком функціональної активності центральних механізмів СВКС, оскільки характеризує стан симпатичного відділу ВНС, зокрема, системи регуляції судинного тонусу. Високочастотна (HF) компонента СР, у свою чергу, характеризує процеси взаємодії серцево-судинного і дихального центрів регуляції (Chess G. F., Tam R.M., Carlaresu F.R., 1975; Akselrod S.D., Gordon D., Ubel F.A. et al., 1981; Ferrary A. et al., 1990; Ноздрачов А. Д., 1995.; Richter D. W., Spyer K. M., 1990; Montano N., Gnecchi Ruscone T., Porta A., et al, 1996). Отже, можна передбачити, що зареєстроване збільшення LF-компоненти в умовах КДІПЧ у випробовуваних I-ої та III-ої груп (див. рис. 1-Б) пов'язано з активацією симпатичної регуляції СР і барорефлекторної регуляції, а HF компоненти - з посиленням впливу блукаючого нерва і активізацією парасимпатичного відділу ВНС.

Слід також відзначити, що у випробовуваних II-ої та III-ої груп на 10-ту добу дослідження зареєстровано достовірне зниження значень індексу централізації (ІЦ) на 38,33% та 32,00% (р<0,05), а у випробовуваних I-ої групи достовірних змін цього показника зареєстровано не було. Відомо, що ІЦ відображає співвідношення між центральним і автономним контурами управління СР, отже, отримані нами дані свідчать про значне зменшення централізації управління СР і впливу надсегментарних мозкових структур на регуляторні процеси СВКС випробовуваних II-ої та III-ої груп під впливом КДІПЧ.

Таким чином, курсова дія КДІПЧ змінює ВСР випробовуваних виділених груп, що пов'язане з посиленням барорефлекторних механізмів, підвищенням активності автономного контура регуляції і активацією парасимпатичного відділу ВНС, проте, спрямованість і міра вираженості цих змін залежали від типу вегетативної регуляції.

Індивідуально-типологічні відмінності реакції на КДІПЧ у випробовуваних виділених груп. Більшою мірою зміни вивчених показників ВСР (RMSDD на 110,43%; pNN50 - 336,96%, Si - 42,88%, ТР - 182,91%, LF - 144,99%, HF - 182,91%; р<0,05) відбувалися у випробовуваних-симпатотоніків. Треба також відзначити, що у випробовуваних даної групи зміни ВСР зареєстровані в найбільш ранні терміни (після 1-3-го сеансу КДІПЧ (р<0,05), див. рис. 1), ніж у випробовуваних інших груп. У той же час в випробовуваних-ваготоніків під впливом КДІПЧ достовірні зміни були зареєстровані лише для деяких показників ВСР (HF, ІЦ).

Так, дисперсійний аналіз дозволив встановити статистично достовірний вплив КДІПЧ на показники ВСР, зокрема, стрес-індекс і показники спектрального аналізу СР волонтерів (див. рис. 2). Причому, більшою мірою КДІПЧ впливає на ВСР нормотоніків (р<0,05) і, особливо, симпатотоніків (р<0,001). У випробовуваних II-ої групи достовірних змін вивчених показників за 10 днів дослідження виявлено не було.

Крім того, при аналізі процентного вкладу впливу КДІПЧ в загальну дисперсію Si і показників спектрального аналізу СР (TP, HF, LF) випробовуваних I-ої групи зареєстровано достовірне збільшення з² на 17% (Si), 24% (HF), 44% (LF) і 29% (TP) (р<0,01) відносно фонових значень цих показників (див. рис. 2). У випробовуваних III-ої групи спостерігалася найбільша зміна з², який зріс на 41%, 52%, 32% та 37% (р<0,001) відповідно відносно вихідних значень (див. рис. 2).

Під впливом курсу КДІПЧ зареєстрована не лише істотна зміна показників ВСР у представників різних груп, але і наближення їх значень у волонтерів з нормо- і симпатотонічним типами регуляції СР до значень, отриманих в групі ваготоніків, у яких початково зареєстровані найбільш оптимальні показники ВСР.

Підтвердженням цього є аналіз патернів коефіцієнтів зрушення вивчених показників ВСР у випробовуваних I-ої та III-ої груп стосовно до значень, зареєстрованих у другій групі випробовуваних із ваготонічним типом вегетативної регуляції (рис. 3), що вказує на гомеостатичну дію КДІПЧ

Такі зміни ВСР волонтерів під впливом КДІПЧ, мабуть, можна пояснити законом «початкових значень» Вільдера-Лейтеса, основний сенс якого полягає в «стягуванні» початково різних значень показника до єдиного рівня в зоні середніх значень фізіологічної норми (Плєханов Г.Ф., Васильєв Н.В., Козлова Т.І., 1989).

Залежність зміни показників ВСР у випробовуваних із різними індивідуально-типологічними особливостями від тривалості курсу КДІПЧ. Динаміка вивчених показників свідчить про те, що позитивний ефект від курсу КДІПЧ у випробовуваних I-ої та III-ої груп реєструвався вже з 2-ої - 3-ої доби дослідження (р<0,05), а на 5-ту - 6-ту добу показники ВСР в основному виходили на «плато» і практично не змінювалися. Проте, проведення дисперсійного аналізу і, зокрема, оцінка кількісного вкладу КДІПЧ в загальну дисперсію ознаки (див. рис. 2) дозволило зареєструвати значне збільшення вкладу контрольованого чинника, яким і є КДІПЧ, в зміну показників ВСР залежно від тривалості курсу - достовірні зміни досліджуваних показників спостерігалися вже після 3-кратної (р<0,05) дії КДІПЧ, тоді як максимальні ефекти проведення курсу КДІПЧ досягалися до 9-10-тої доби (р<0,001; див. рис. 1-3). Крім того, через сім діб після закінчення курсу КДІПЧ, біологічні відповіді на дану дію у випробовуваних з нормальним і підвищеним симпатичним тонусом ВНС також достовірно відрізнялися від початкових (див. рис. 1, 3), що свідчить про виражений ефект післядії курсу КДІПЧ.

Зміна показників ВСР під впливом КДІПЧ у відновлювальному періоді після ВЕМ-проби. Аналіз записів ВСР, вироблених з 5-ої по 30-у хвилини після ВЕМ-тестування дозволив зареєструвати зміни динаміки відновлювальних процесів у випробовуваних виділених груп під впливом 10-тиденного курсу КДІПЧ (рис. 4).

Так, отримані дані про зниження Si на 30-тій хвилині відновлювального періоду (у випробовуваних I-ої групи на 50,81%, II-ої - на 43,19%, III-ої - на 62,23%; р<0,05) і підвищенні ТР (I-ої - на 76,49%, II-ої - на 95,67%, III-ої - на 112,20%; р<0,05) у відновлювальному періоді після ВЕМ у випробовуваних всіх трьох груп під впливом КДІПЧ (див. рис. 4) свідчать про збільшення вагусного впливу на СР та оптимізацію барорефлекторної регуляції, а, отже, і більшій активації вегетативного контура регуляції СР у порівнянні з даними, отриманими до дії КДІПЧ, що, мабуть, може бути пов'язано з підвищенням анаеробного порогу і зниженням рівня стресу організму випробовуваних у відповідь на фізичне навантаження (Аронов Д.М, 1992) під впливом даного чинника.

Таким чином, згідно з приведеними результатами дослідження, 10-тикратна превентивна дія КДІПЧ призводить до збільшення адаптивних можливостей організму, оптимізації регуляторних механізмів, зниження енергетичних витрат і підвищення швидкості відновлювальних процесів при субмаксимальному фізичному навантаженні, що свідчить про оптимізацію ФС і збільшення толерантності до фізичного навантаження організму випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції.

Зміна синхронізації ритмічних процесів в КРС випробовуваних різних груп під впливом КДІПЧ. Проведення спільного синхронного запису КІГ і ПГ із подальшою побудовою гістограми тривалості дихальних циклів і графічним її накладанням на спектрограму СР (рис. 5) дозволило виявити достовірні відмінності вихідних значень коефіцієнтів крос-кореляції між дихальним і кардіоритмом випробовуваних із різним тонусом ВНС. Показано, що до проведення курсу КДІПЧ у випробовуваних-ваготоніків зареєстровані найбільш високі (на 11,88% вище (p<0,001), ніж нормотоніків), а в симпатотоніків - низькі значення KRS (на 20,97% нижче (p<0,001), ніж у випробовуваних з середніми значеннями Sі). Відомо (Михайлов В.М., 2002), що KRS відображає відношення між частотою дихання і HF-компонентом.

При цьому надлишкова активація симпатоадреналової системи неминуче пов'язана з порушенням функціонального стану і зниженням адаптаційних резервів організму випробовуваних. Це виражається у зниженні загальної ВСР і порушенні патерну дихання, що призводить до асинхронізації у роботі дихального і серцевого циклів, що і зареєстровано в нашому дослідженні у випробовуваних III-ої групи.

Отже, початково низькі значення коефіцієнта крос-кореляції в симпатотоніків можна пояснити порушенням синхронізації коливальних процесів в КРС. У ваготоніків, навпаки, зареєстровані найбільш високі значення KRS, що є формальним свідоцтвом синхронної роботи дихального центру і ядер n.vagus (Судаков К. В., Тараканов О. П., Юматов Е. А., 1995; Михайлов В.М., 2002).

Оскільки показано, що міра синхронізації кардіореспіраторних ритмів неоднакова при різному тонусі ВНС - це може бути використано для оцінки реактивності КРС до дії КДІПЧ. Так, результати аналізу KRS свідчать про значне його підвищення у випробовуваних I-ої та III-ої груп вже з 2-ої доби КДІПЧ на 10-у добу у випробовуваних I-ої групи на 37,74% (р<0,001; див. рис. 5), а III-ої групи - на 53,43% (р<0,001) від вихідних значень).

Треба зазначити, що в ході дослідження були зареєстровані відмінності у зміні КРС-синхронізації під впливом КДІПЧ залежно від вегетативного статусу випробовуваних - більшою мірою збільшення коефіцієнта кросу-кореляції серцевого і дихального ритмів відбувалося у випробовуваних-симпатотоніків і, навпаки, у меншій мірі - у ваготоніків, що характеризуються початково високими значеннями даного коефіцієнта.

Визначимо, що через сім діб після закінчення курсу КДІПЧ значення коефіцієнта крос-кореляції також достовірно відрізнялися від вихідних значень (у випробовуваних I-ої групи - 137,81% (р<0,001), II-ої - 108,63%; (р<0,05) та III-ої - 154,03% (р<0,001), що підтверджує отримані дані про виражений ефект післядії КДІПЧ.

Таким чином, багатократне КДІПЧ призводить до збільшення синхронізації коливальних процесів у КРС випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції. Це пов'язано з тим, що для роботи того або іншого коливального контура управління, яким, зокрема, є СВКС, важливе значення має система зворотнього зв'язку (Кисельов А.Р., Кіричук В.Ф., Пoснєнкова О.М. і співавт., 2005; Кисельов А.Р., Гриднєв В.І., Поснєнкова О.М. і співавт., 2008). При цьому характер еферентного сигналу залежитиме від характеристик аферентної інформації, що надійшла у центр управління коливальним контуром. Якщо передбачити, що всі ритмічні процеси усередині СВКС здійснюються на різних частотах коливань і з різною силою, а складний вихідний коливальний сигнал системи є свого роду сумою всіх внутрішніх процесів, то при збігу частот коливань яких-небудь двох процесів усередині СВКС можна очікувати ефект резонансного посилення даної частоти на формування вихідного сигналу.

Особливості чутливості СВКС і наявність у цієї системи власних низькочастотних (LF) періодичних складових (Кутєрман Э.М., Хаспєкова Н.Б., 1992; Malpas S.C., Ноге Т.А., Navakatikyan M., 1999) дозволяють використовувати резонансний відгук у вказаному діапазоні спектру СР у відповідь на КД із індивідуально підібраною частотою, яка відповідає локалізації максимального піку в низькочастотному діапазоні спектру СР. Ефект резонансу в даному випадку обумовлений фізичним збігом частот двох гармонійних коливальних процесів: зовнішнього, яким виступає дихання, та власних коливань системи. Отже, вживання КД з частотою, що підбирається індивідуально на основі попереднього запису ВСР, можна розцінювати, як введення періодичної компоненти в зовнішній сигнал із метою гармонізації СВКС, а достовірні, позитивні зміни показників ВСР у випробовуваних, зареєстровані у наших дослідженнях, пов'язані з процесом підстроювання ендогенних ритмів під зовнішній ритм, КДІПЧ, що задається. При цьому збільшення синхронізації серцевих і дихальних ритмів розцінюється як поліпшення адаптаційних можливостей КРС і організму в цілому.



ВИСНОВКИ

1. Кероване дихання, частота якого відповідає частоті локалізації максимального піку потужності в низькочастотному діапазоні спектру серцевого ритму, є потужним засобом керування серцевим ритмом і функціональним станом кардіореспіраторної системи випробовуваних з різним типом вегетативної регуляції, про що свідчить оптимізація показників варіабельності серцевого ритму, збільшення толерантності серцево-судинної системи до субмаксимального фізичного навантаження і збільшення синхронізації серцевого і дихального ритмів.

2. Методами статистичного, геометричного, варіаційного, спектрального і автокореляційного аналізів серцевого ритму виявлені індивідуально-типологічні відмінності варіабельності серцевого ритму випробовуваних із різними значеннями стрес індексу: у випробовуваних з середніми значеннями Si (50<Si<200 ум.од) зареєстрований помірний рівень вагальних, симпатичних і гуморально-метаболічних впливів і змішаний (збалансований або нормотонічний) тип вегетативної регуляції; випробовувані із низькими значеннями Si (Si<50 ум.од) характеризувалися мінімальною централізацією управління і вираженим ваготонічним типом вегетативної регуляції серцевого ритму; у випробовуваних із високими значеннями Si (Si>200 ум.од) зареєстрована значна напруга регуляторних систем, переважання гуморально-метаболічної активності і виражений симпатотонічний тип вегетативної регуляції серцевого ритму.

3. Курсова дія керованого дихання з індивідуально підібраною частотою змінює варіабельність серцевого ритму випробовуваних виділених груп, що пов'язане з посиленням барорефлекторних механізмів, підвищенням активності автономного контура регуляції та активацією парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.

4. Зміни показників варіабельності серцевого ритму під впливом керованого дихання з індивідуально підібраною частотою залежать від типу вегетативної регуляції випробовуваних: у волонтерів, що початково характеризуються симпатичним типом вегетативної регуляції зміни вивчених показників відбувалися у найбільш ранні терміни (після 1-3-ої дії) і були виражені більшою мірою (на 10-ту добу дослідження значення показника RMSSD складали 110,43%; pNN50 - 336,96%, Si - 42,88%, ТР - 182,91%, LF - 144,99%, HF - 182,91%; p<0,05); у випробовуваних-нормотоніків достовірні зміни вивчених показників в основному реєстрували, починаючи з 5-6-ої доби КДІПЧ (на 10-ту добу RMSSD - 129,83%; pNN50 - 171,16%, Si - 69,33%, ТР - 182,34%, LF - 244,99%, HF - 282,91%; p<0,05); у випробовуваних з парасимпатичним типом вегетативної регуляції достовірних змін вивчених показників практично не спостерігалося.

5. Курсова дія керованого дихання з індивідуально підібраною частотою призводить до зменшення вихідних міжгрупових відмінностей у випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції і наближенням значень показників ВСР у нормо- і симпатотоніків до найбільш оптимального у функціональному відношенні ваготонічного типу, що вказує на гомеостатичну дію цього чинника.

6. Зміни показників варіабельності серцевого ритму випробовуваних різних груп залежать від тривалості курсу керованого дихання з індивідуально підібраною частотою: достовірні зміни вивчених параметрів зареєстровані вже після перших сеансів, а максимальні ефекти - після 9-10-тикратної дії; впродовж подальших 7-ми діб після закінчення курсу керованого дихання показники варіабельності серцевого ритму достовірно відрізнялися від початкових, що вказує на виражену післядію даного чинника.

7. Превентивна дія керованого дихання з індивідуально підібраною частотою призводить до підвищення швидкості відновлювальних процесів, збільшення вагусного впливу на серцевий ритм і оптимізації барорефлекторної регуляції, більшої активації вегетативного контуру регуляції серцевого ритму після субмаксимального фізичного навантаження, що свідчить про оптимізацію функціонального стану, збільшення адаптивних можливостей організму і збільшення толерантності до фізичного навантаження організму випробовуваних, проте більшою мірою відновлення вивчених показників варіабельності серцевого ритму відбувалося у випробовуваних, що характеризуються симпатичним типом вегетативної регуляції.

8. Багатократна дія керованого дихання, частота якого відповідає частоті максимального піку потужності у низькочастотному діапазоні спектру серцевого ритму, призводить до збільшення синхронізації коливальних процесів у кардіореспіраторній системі випробовуваних, проте міра синхронізації серцевого і дихального ритмів залежить від типу вегетативної регуляції випробовуваних: більшою мірою збільшенням коефіцієнта крос-кореляції (на 54,03%; p<0,05) відбулося у випробовуваних-симпатотоніків із початково низькими значеннями цього показника (11,3±1,2), а в меншій мірі (на 7,83%; p>0,05) - у ваготоніків, що характеризуються початково високими значеннями даного коефіцієнта (16,0±1,3).



СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті:

1. Чуян Е.Н. Комплексный подход к оценке функционального состояния организма студентов / Е. Н. Чуян, Е. А. Бирюкова, М. Ю. Раваева // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Сер. «Биология, химия». - 2008. - Т. 21 (60), №1. - С. 123-140. (Особистий внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, обробка результатів, спільно зі співавторами аналіз літератури).

2. Чуян Е.Н. Роль управляемого дыхания в коррекции функционального состояния организма студентов / Е. Н. Чуян, Е. А. Бирюкова, М. Ю. Раваева // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Сер. «Биология, химия». - 2008. - Т. 21 (60), №2. - С. 147-155. (Особистий внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, обробка результатів, спільно зі співавторами аналіз літератури).

3. Чуян Е.Н. Физиологические механизмы вариабельности сердечного ритма: обзор лит. / Е. Н. Чуян, Е.А. Бирюкова, М.Ю. Раваева // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Сер. «Биология, химия». - 2008. - Т. 21 (60), №3. - С. 168-189. (Особистий внесок дисертанта - аналіз літератури, спільно зі співавторами підготовка статті до друку).

4. Особенности системы вегетативного управления сердцем у испытуемых с различным типом вегетативной регуляции / Е. Н. Чуян, Е. А. Бирюкова, М. Ю. Раваева, И. Р. Никифоров // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Сер. «Биология, химия». - 2009. - Т. 22 (61), №1. - С.113-133. (Особистий внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, обробка результатів, спільно зі співавторами аналіз літератури).