Полівка звичайна. Морфометричні та краніологічні особливості даного виду на території Західного Поділля

Рис. 4. 5. Мінливість будови Мі полівки звичайної

Умовні позначення: 1,2,3 - фенотипові групи; Lb - щічний бік; Lg - язиковий бік; р - п'ятка; А - антикліналь, S - синкліналь.

Перша група нараховує 47 особин (40,2%), із них 31 самець і 16 самок. Синкліналі в даній групі з тупою (круглою) верхівкою. LgS3 - частково обмежена «нависаючою» LgA4. П'ятка М3 нависає над синкліналлю лише з щічного боку щелепи. З язикового боку вона плавно переходить в LgA4, що наводить на думку про часткову редукцію п'ятки в цій групі.

Друга група є найбільш чисельною, вона нараховує 66 особин (56,4%), із яких 32 самки і 34 самці. Синкліналі глибокі, з більш - менш округлими вершинами, дещо вигнутими до п'ятки моляра. Сама ж п'ятка видовжена, на кінці звужена і загалом не відмежовується від синкліналей.

Найменш чисельною виявилась третя група, що нараховує всього 4 особини (3,4%), із них 2 самки і 2 самці. Будова Мі даної групи має багато спільного із 1 та 2 групами, проте є ряд особливостей. Як і в попередніх групах, розміри і форма антикліналей досить різноманітна, синкліналі не дуже глибокі. Як і у попередній групі синкліналі і LgS3 відкриті. П'ятка ж добре відособлена і нависає над синкліналями не лише з щічного (LgS3), а частково і з язикового (LgS4) боків.

Таким чином, в умовах Тернопільської області мінливість форми Мі найяскравіше проявляється в відмінності п'яткового відділу і в меншій мірі торкається будови синкліналей та антикліналей обох боків зубної поверхні.

Помітні і внутрішньовидові варіації будови М№ полівки звичайної. В Тернопільській області у полівки звичайної перший корінний зуб характеризується наявністю широких антикліналей, як правило, з округлими вершинами. Синкліналі в межах одного моляра мають різну форму. Вершини їх найчастіше розміщуються проти основи протилежної антикліналі.

Як відомо, найкращою діагностичною ознакою для M. arvalis Pall. є форма параконідного комплексу (параконіду), хоча і він піддається значній мінливості (Лозан, 1971). Всю різноманітність варіацій будови параконідного комплексу ми умовно розділили на 7 груп.

Найбільш чисельною є перша група. Вона нараховує 47 особин (29,75%), із яких 27 самців і 20 самок. Параконідний комплекс у представників даної групи характеризується значним відособленням від зуба, адже синкліналі LgS3 та LgS4 дуже глибокі. Вхідні кути параконіду розміщуються асиметрично. Як у більшості випадків наших відловів, з щічного боку кут розміщується нижче, а з язикового - вище. Верхівки обох кутів заокруглені. Головка параконіду слабо відокремлена і нависає над шийкою з язикового боку щелепи, з щічного боку вона округла і поступово переходить у шийку. Загалом передня непарна петля відносно завужена.

Друга за чисельністю група (рис. 4.6: 2а, 2б) нараховує 35 особин (17 самців і 18 самок). Вона характеризується значним відокремленням головки параконіду, яка нависає над шийкою з обох боків щелепи. Зовнішня сторона головки рівномірно округла і переходить в шийку поступово. Загалом непарна петля видовжена і дещо завужена, хоча рідко зустрічаються екземпляри з короткою петлею. У більшості особин вершини вхідних кутів розміщуються асиметрично. Іноді щічний кут параконіду сильно вигнутий до переду зуба, формуючи відкриту петлю. Власне кут сильно нависає над синкліналлю LbS3. Ця варіація зустрічається серед наших відловів лише один раз (рис. 4.6: 2б).

Відносно великими є третя та четверта групи, які нараховують по 17 особин (по 10,76%). Третя група (рис. 4.6: 3) включає 6 самок та 11 самців. Головка параконіду даної групи слабо відокремлена від шийки. Шийкове звуження ледь помітне. Головка параконіду має незначне загострення з язикового боку зуба, а зовнішній бік круглий і переходить у шийку, формуючи невеликий дашок. Як правило, передня непарна петля дещо розширена у верхівці. Вершини вхідних кутів параконіду не розміщуються один проти одного, причому з щічного боку загострений, то з язикового він округлий.

У представників четвертої групи (рис. 4.6: 4), що включає 9 самок і 8 самців, параконід відмежований слабо, форма його досить своєрідна. Перш за все, хоча вхідні кути параконіду і розміщуються асиметрично, проте ця асиметрія не настільки разюча, як у попередніх випадках, причому щічний вхідний кут утворює майже прямий кут з передньою непарною петлею. Власне непарна петля дещо нависає над шийкою параконіду з язикового боку щелепи, тоді як з щічного боку зовнішній край округлий і плавно переходить в шийку. Таким чином шийка параконіду майже не відмежована.

Відмінність в будові параконіду п'ятої групи (рис. 4.6: 5) помітна лише в будові передньої непарної петлі. Для цієї варіації характерно те, що головка параконіду має овальну форму. Серед наших відловів було виявлено 27 представників цієї групи, що становить 17,1% (12 самок і 15 самців).

Досить відмежований параконід у представників шостої групи (рис. 4.6: 6). Вхідні кути його розміщуються майже симетрично, верхівки їх круглі. Для середньої непарної петлі також характерна майже кругла форма. Головка її добре нависає над шийкою з обох боків зуба, хоча сама шийка досить широка. Серед наших відловів така будова параконіду зустрічається досить рідко (5,1%), а саме у 8 особин (з яких 4 самки і 4 самці).

Сильно асиметричним є параконід упредставників 7 групи (рис. 4.6: 7). Вхідний кут щічного боку розміщується нижче від вхідного кута язикового боку. Шийка майже не помітна. Головка параконідного комплексу сильно загострена до верхівки, з язикової сторони майже прямою лінією переходить у шийку, тоді як з щічного - формує нависаючий над шийкою кут. Загалом непарна петля за своєю формою нагадує трапецію. Така будова дуже специфічна і зустрічається у 7 особин (4,4%), серед яких 5 самок і 2 самці.

Висновки

Висвітлені питання поширення полівки звичайної у світі та на території Західного Поділля. Розглянуто різні аспекти відмінностей морфометричних параметрів на території регіону, детально проаналізовано краніологічні особливості даного виду та внутрішньовидові відмінності будови Мі, М№ нижньої щелепи. Проаналізовано екологічні особливості даного виду.

1. Полівка звичайна - це фоновий евритопний вид мишоподібних гризунів антропогенізованих біоценозів Західного Поділля. Загалом - це помірнокліматичний або темперантний вид, що характеризується суббореальним неморальним ареалом поширення.

2. Морфометричні та краніологічні параметри звірят на території Західного Поділля мало відрізняється від описаних у літературі.

3. Статевий диморфізм полівки звичайної проявляється у переважанні абсолютних розмірів самців над самками. Відмінності параметрів виступаючих частин тіла не достовірні.

4. Найбільш крупні особини полівки звичайної були відловлені на відкритих просторах всіх ландшафтно - географічних районів Західного Поділля. Розміри тварин у нетипових для цього виду біотопах (мішані ліси) достовірно відрізняються від попередніх. Відмінності параметрів виступаючих частин тіла в межах регіону н виявлені.

5. Внутрішньовидові відмінності краніологічних промірів проаналізовані на матеріалі зібраному на Подільській височині та Товтровому кряжі. Встановлено достовірне переважання виличної ширини, висоти та ширини черепа в області слухових барабанів, потиличної ширини, базальної висоти черепа звірят Подільської височини в порівнянні з матеріалами Товтрового кряжу. Проміри ширини лівого слухового барабану, довжини носової кістки, довжини різцевих передньопіднебінних отворів мають тенденцію до зменшення у цьому ж напрямку.

6. Аналізом внутрішньовидових відмінностей Мі було виділено три внутрішньовидових групи, що в основному відрізняються формою п'яткового відділу і в меншій мірі формою синкліналей та антикліналей обох боків зубної поверхні.

За формою М№ нижньої щелепи виявлено 7 внутрішньовидових груп. Відмінності М№ головним чином проявляються в будові параконіду. Антикліналі широкі з заокругленими вершинами, найбільш мінливою є форма синкліналей навіть в межах одного зуба. Вершини синкліналей, як правило, розміщуються проти основи антикліналі протилежної поверхні.

7. Аналізом встановлено, що полівка звичайна характеризується колоніальним типом поселення. Звірята риють групові нори, що мають складну будову з численними підземними ходами, гніздовими камерами та місцями збереження їжі.

Розмножується даний вид протягом всього теплого періоду року. Зимова пауза в процесі розмноження є нетривалою і часто переривається.

Протягом року у відловах зустрічаються представники різних вікових груп у різному процентному співвідношенні.

Полівка звичайна є типовим рослиноїдним видом, що поряд з зеленими частинами рослин поїдає насіння, може споживати молюсків, комах та їх личинок.

8. Екологічні функції гризунів даного виду пов'язані з ґрунтоутворюючими процесами в природі та участю у ланцюгах живлення. В агроценозах Західного Поділля життєдіяльність полівки звичайної суперечить інтересам людини, через що даний вид відносять до шкідників сільського господарства.

Значним є негативний вплив виду як основного переносника збудників небезпечних трансмісивних захворювань людини.

Список використаних джерел

1. Аргиропуло А.И., Мыши. - М. - Л.: Изд - во АН СССР, 1940 - Из серии «Фауна СССР» - Т.Ш., вып. 5.

2. Башенина Н.В. К вопросу об определении возраста обыкновенной полевки (Microtus arvalis Pall/ Н.В. Башенина) // Зоол. Журн. - 1953. - Т. ХХХП - С. 15-18.

3. Башенина Н.В. Адаптативные особенности теплообмена мышевидных грызунов/Н.В. Башенина - М.: изд - во Московского ун - та, 1977 - 306 с.

4. Благосклонов К.Н., Особенности распространения мышевидных грызунов в западнях областях Украины и в южной Польше/ К.Н. Благосклонов // Зоол. журн. - 1946. - Т.ХХХУ. - С. 36-39.

5. Бобринский Н.А., Определитель млекопитающих СССР/ Н.А. Бобринский, А.П. Кузнецов. - М.: «Просвещение», 1965. - 407 с.

6. Варшавский С.Н. Основные принципы определения возраста мышевидных грызунов/ С.Н. Варшавский, К.Г. Крылова. - Л.: изд - во «Наука», 1948 - 24 с. (Сб. «Фауна и екологія грызунов», вып. 3).

7. Васильева В.А. Первинна структура і деякі фізико - хімічні властивості міоглобіну ондатри: авторефер, дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол. наук: спец. 03.00.16. «Екологія тварин»/ В.А. Васильева. - Л., 2007. - 20 с.

8. Виноградов Б.С. Краткий определитель грызунов/Б.С. Виноградов, И.М. Громов, - М.: изд - во «Наука», 1984. - 140 с.

9. Геренчук К.І. Природньо - географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів/ К.І. Геренчук, М.І. Кайнов, П.М. Цись. - Львів, 1964. - 220 с.

10. Громов И.М. Млекопитающие фауны СССР: в 2 ч /И.М. Громов - М. - Л.: изд - во АН СССР, 1963. - ч. 1. - 639 с.

11. Громов И.М., Фауна СССР: Млекопитающие/ И.М. Громов, И.Я. Поляков. - Л.: изд - во «Наука», 1977. - Т.Ш. - 504 с.

12. Доброхотов Б.П., Применение электрофореза гемоглобинов для идентификации серых полевок (Microtus) группы Arvalis (Rodentia, Cricetidae) / Б.П. Доброхотов, В.М. Малыгин. // Зоол. журн. - 1982. - вып. 3. - С. 436 - 439.

13. Дударев В.П. Роль гемоглобина в механизмах адаптации к гипоксии и гипероксии/ В.П. Дударев. - К.: вид - во «Наука, думка», 1979. - 151 с.

14. Загороднюк И.В. Географическое распространение и уровни численности Microtus arvalis на територии СССР/ И.В. Загороднюк / Вестн. зоологи. - 1992. - №6. - С. 14-18.

15. Загороднюк И.В. Виды - двойники надвида Microtus arvalis на Украине: Распространение Microtus arvalis/ И.В. Загороднюк, С.В. Тесленко // Вестн. зоологии. - 1986. - №6. - С. 27-31.

16. Загороднюк И.В. Виды - двойники подвида Microtus arvalis на Украине: Сообщение 1. Распространение Microtus arvalis/ И.В. Загороднюк, С.В. Тесленко // Вестн. зоологии. - 1986. - №3. - С. 43-50.

17. Западнюк И.П. Лабораторные животные/ И.П. Западнюк, В.И. Западнюк. - К.: изд - во «Высш. школа», 1983. - 383 с.

18. Кушаковский М.С. Клинические формы повреждения гемоглобина / М.С. Кушаковский. - Л.: изд - во «Медицина», Ленинградское отделение, 1968. - 63 с.

19. Ленинджер А.Г. Глобулярные белки. Структура и функция гемоглобина / А.Г. Ленинджер. - М.: изд - во «Мир». - Т.І. - 1985, - С. 187 - 219.

20. Марисова І.В., Деякі спостереження за фауною хребетних Західного Поділля / І.В. Марисова, К.І. Татаринов // Наук. записки Кременецького педінституту, 1961. - т. УІ. - С. 4-10.

21. Мейер М.Н. Виды - двойники в группе Microtus arvalis (Rodentia, Cricetidae) / М.Н. Мейер, В.Н. Орлов, Е.Д. Схолль // Зоол. журн. - 1972. - Т. 51. - С. 724 - 738.

22. Наумов А.П. Очерки сравнительной экологии мышевидны грызунов / А.П. Наумов - М.: изд - во АН СССР. - 1948. - 345 с.

23. Наумов Н.П. экология животных / Н.В. Наумов - М.: изд - во Наук.дум, - 1963. - 742 с.

24. Пилявский Б.Р., Сезонная динамика численности мышевидных грызунов в агробіоценозах Подольской возвышенности / Б.Р. Пилявский,

Л.Е. Шевчик // Тезисы докл. УП. Всес. Совещ. тер. об-ва / Б.Р. Пилявский, Л.Е. Шевчик. - Свердловск, 1988. - Т.ІІІ. - 36 - 37.

25. Пилявский Б.Р. Сезонная динамика численности и размножения серой полевки в агроценозах Западного Подолья УССР / Б.Р, Пилявский,

Л.Е. Шевчик // Тезисы докл. съезда Всес. Териол. об - ва АН СССР - 1990. - Т.П. - С. 248 - 249.

26. Рогатко И.В. Возрастная изменчивость гематологических показателей у обыкновенной и общественной полевки/ И.В. Рогатко // Вестн. зоологи. - 1970. - №3. - С. 21 - 25.

27. Рудишин М.П. Количественная характеристика распространения серой полевки в зависимости от ландшафтних особенностей западнях особенностей западнях областей УССР / М.П. Рудишин // Материалы к совещ. по вопросам зоогеографии суши. - Л.: изд-во Львов. у-та, 1957. - С. 40-43.

28. Рудишин М.П. До питання про розмноження та плодючість сірої полівки у західних областях УРСР. Біол. зб. Львівського ун - ту, вып. УП. - 1958.

29. Рудишин М.П. Розміщення, динаміка чисельності мишовидних гризунів західного лісостепу/ М.П. Рудишин. - К.: изд - во АН УССР. - 1958. - 139 с.

30. Рудишин М.П. Про залежність будови нір сірої полівки від грунтово - кліматичних умов / М.П. Рудишин // Наукові записки науково - природничого музею АН УРСР, 1958. - №6. - С. 39-41.

31. Рудишин М.П. Особенности распространения мышевидных грызунов в зависимости от ландшафтних условий западных областей УССР / М.П. Рудишин // Материалы к конференции по вопросам зоогеографии суши. - Алма Ата: из - во Наука, 1963. - С. 20-24.

32. Рудишин М.П. Розміщення мишовидних гризунів в рослинних асоціаціях Боржавської полонини і Чорногори / М.П. Рудишин // Наукові записки науково - природознавчого музею АН УРСР. - 1961. - Т.Х - С. 49-70.

33. Свириденко П.А. Мышевидные грызуны и защита от них урожая, запасов продуктов и древесных культур / П.А. Свириденко. - К.: изд - во АН УССР, 1953. - 123 с.

34. Сокур І.Т. Ссавці фауни України та їх господарське значення / І.Т. Сокур - К.: Вид - во «Рад. школа», 1968 - 98 с.

35. Солбриг О. Популяционная биология и эволюция / О. Солбриг,

Д.С. Солбриг. - М.: изд - во «Мир», 1982. С. 113 - 115.

36. Стародуб Н.Ф. Структура, свойства, синтез и биологическая роль /

Н.Ф. Стародуб, В.Н. Коробов, В.И. Назаренко. - К.: вид - во «Наук. Думка», 1982. - 281 с.

37. Страутман Ф.И. Распространение мышевидных грызунов в растительных ассоциациях Боржавских полонин / Ф.И. Страутман,

Г.О. Бенедюк // Работы ин - та агробиол. АН УССР - 1954. - Т. ІХ - С. 96-98.

38. Татаринов К.А. Звірі західних областей України / К.А. Татаринов. - К.: вид - во АН УРСР, 1956 - 173 с.

39. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України / К.А. Татаринов. - Л.: вид - во Львівського ун - ту, 1973. - 255 с.

40. Шевчик Л.О. До поширення мишовидних гризунів на Західному Поділлі / Л.О. Шевчик // Тези доповідей регіональної науково - практичної конференції. - Тернопіль, 1990. - С. 75 - 76.

Размещено на Allbest.ru