Продуктивні властивості та фізіолого-біохімічні характеристики ляща (аbramis brama l.) І плітки (rutilus rutilus l.) Сулинської затоки Кременчуцького водосховища

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УААН

УДК 639.37.002.6:612:577[477.56.(26.04)]

ПРОДУКТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА ФІЗІОЛОГО-БІОХІМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЯЩА (Аbramis brama L.) І ПЛІТКИ (Rutilus Rutilus L.) сУЛИНСЬКОЇ ЗАТОКИ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

03.00.10- іхтіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Рудик-Леуська Наталія Ярославівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі гідробіології національного аграрного університету та відділу вивчення водних біоресурсів водосховищ Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук

Науковий керівник: член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор ЄВТУШЕНКО Микола Юрійович, національний аграрний університет, завідувач кафедри гідробіології

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Дворецький Анатолій Іванович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри іхтіології, гідробіології та екології

кандидат біологічних наук, доцент Подобайло Анатолій Віталійович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, доцент кафедри зоології

Захист відбудеться “13” лютого 2008 р. о 13 ^оо годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.364.01 в Інституті рибного господарства УААН за адресою: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту рибного господарства УААН 03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135.

Автореферат розісланий “29” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук ______________ С.А. Кражан

гідрохімічний сулинський лящ нагул

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Сулинська затока Кременчуцького водосховища є одним з важливих регіонів природного відтворення не лише промислово-цінних видів риб, але й інших аборигенних видів. Сприятливі для них екологічні умови природного відтворення відіграють дуже важливу роль у підтриманні в Сулинській затоці біологічного різноманіття іхтіофауни і інших видів гідробіонтів. Свідченням цього є надання даному регіону статусу ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сулинський", функція якого полягає у збереженні біорізноманіття, що вимагає окремого дослідження значення Сулинської затоки як нерестовища та місця нагулу молоді риб.

Дослідження Сулинської затоки у відтворенні іхтіофауни Кременчуцького водосховища здійснювались в окремі роки різними вченими (Мовчан Ю.В., 1973; Демченко М.Ф., Вятчанина Л.И.,1975). Однак, протягом останніх тридцяти років глибоких досліджень щодо стану іхтіофауни в Сулинській затоці майже не проводилось. Між тим, протягом цього періоду в даному регіоні суттєво змінились екологічні умови. Зокрема, змінився гідрологічний режим, рівень води в результаті замулення, зросло заростання водойми макрофітами, а відповідно і площі мілководь, тобто місця нересту фітофільних та інших видів риб, у результаті зменшилось судноплавство та надходження викидів недоочищених промислових стічних вод. Натомість значно зріс антропогенний та браконьєрський прес, що може позначитись на структурі іхтіофауни у цій затоці.

У басейні р. Сули розташовані місця складування пестицидів, Лохвицький спирткомбінат, ВАТ "Азот" (м. Черкаси) та інші підприємства, які скидають недоочищені стічні води. Свідченням цього є випадки задухи риб та при цьому спостерігалась їх масова загибель. Так, взимку 1995-1996 років (Шевченко П.Г., Ситник Ю.М., Євтушенко М.Ю., 1996) зареєстрована масова загибель риби від низького рівня води та дефіциту розчиненого у воді кисню на Кременчуцькому водосховищі, включаючи Сулинську затоку, що негативно вплинула на чисельність та видовий склад іхтіофауни. Тому, доцільним є вивчення сучасного стану іхтіофауни, продуктивних властивостей основних промислових видів риб Сулинської затоки Кременчуцького водосховища. Важливими показниками крім оцінки якості води, стану природної кормової бази і продуктивних властивостей популяцій в цьому регіоні, крім іхтіологічних характеристик, є оцінка фізіологічного статусу риб, особливо в період після нересту, період зимівлі та в переднерестовий період, оскільки вони є головними для продуктивних характеристик риб.

Актуальність цих досліджень підсилюється й тим, що в останні роки умови природного відтворення для дніпровських водосховищ є визначальним фактором забезпечення нормального поповнення популяцій аборигенних видів риб, тобто підтримання належної рибопродуктивності та збереження біорізноманіття іхтіофауни.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконувалась протягом 2004-2006 років на кафедрі гідробіології національного аграрного університету та відділу водосховищ Інституту рибного господарства УААН і є частиною наукових тем "Розробити та впровадити методи оцінки, збереження іхтіофауни і підвищення рибопродуктивності природних водойм", № держреєстрації 0102U006957; "Розробка теоретичних основ підвищення продуктивності рибогосподарських водойм України, якості рибної продукції та впровадження нових безпечних технологій товарного вирощування риби і нерибних об'єктів промислу", № 0104U004250; "Вивчити і визначити механізми функціонування біоценозів великих рівнинних водних об'єктів (дніпровських водосховищ) з урахуванням їх сучасного екологічного стану", № держреєстрації 0102U002050; "Науково обґрунтовані методи підвищення ефективності експлуатації сировинних ресурсів різних типів водосховищ із використанням спрямованої реконструкції іхтіоценозів", № держреєстрації 0196U023118.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягала у вивченні структурно-функціональних характеристик складу іхтіофауни, оцінки продуктивних властивостей та фізіолого-біохімічного стану ляща звичайного і плітки звичайної Сулинської затоки Кременчуцького водосховища.

Для її досягнення були поставленні наступні завдання:

- проаналізувати гідрологічний та гідрохімічний режим Сулинської затоки;

- вивчити стан природної кормової бази;

- дослідити сучасну структуру іхтіофауни Сулинської затоки;

- оцінити умови нересту плідників та нагулу молоді промислово-цінних видів риб;

- дослідити розмірно-віковий склад та показники продуктивності основних промислово-цінних видів риб;

- дослідити продуктивні властивості популяцій основних промислово-цінних видів риб та встановити фактории, які їх обумовлюють;

- встановити урожайність молоді риб Сулинської затоки та Кременчуцького водосховища;

- дослідити фізіологічний стан ляща звичайного та плітки звичайної після періоду нагулу в Сулинській затоці;

- здійснити порівняльний аналіз промислових стад ляща звичайного та плітки звичайної в Сулинській затоці і відкритій частині Кременчуцького водосховища за фізіолого-біохімічними показниками;

- дослідити фізіологічний стан ляща звичайного та плітки звичайної за різних умов зимівлі в Сулинській затоці.

Об'єкт дослідження - іхтіофауна Сулинської затоки Кременчуцького водосховища.

Предмет дослідження - біологічні та біохімічні показники основних видів іхтіофауни Сулинської затоки Кременчуцького водосховища.

Методи дослідження - методи збору та обробки іхтіологічного матеріалу, гідрологічні, гідрохімічні та гідробіологічні методи, світлова мікроскопія, ваговий метод, біохімічні методи; методи статистичного аналізу, у тому числі методи апроксимації даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчена сучасна структура іхтіофауни Сулинської затоки Кременчуцького водосховища та продуктивні властивості популяцій основних промислово-цінних видів риб (лящ звичайний, плітка звичайна) і врожайність молоді.

Вперше встановлено вплив умов зимівлі на фізіолого-біохімічні характеристики ляща звичайного та плітки звичайної, які населяють Сулинську затоку Кременчуцького водосховища.

Вперше визначено вплив чинників водного середовища, зокрема умов зимівлі, на продуктивні властивості популяцій ляща звичайного і плітки звичайної та їх фізіолого-біохімічні показники (загальний вміст білків, ліпідів та вуглеводів (глікогену)).

Практичне значення одержаних результатів. Кількісно визначена роль нерестовищ Сулинської затоки для поповнення та збереження біорізноманіття іхтіофауни запасів риб Кременчуцького водосховища.

Отримані дані розмірно-вікової структури промислової іхтіофауни Сулинської затоки використані для прогнозу раціонального використання рибних запасів Кременчуцького водосховища.

Результати роботи використовуються для складання біологічного обґрунтування на проведення відбіркового лову риби в Сулинській затоці.

Особистий внесок здобувача. Дисертантка разом з науковим керівником сформулювали тему, мету і завдання дослідження. Самостійно провела аналітичний огляд літературних джерел за проблемою, особисто здійснила польові дослідження й обробку отриманих результатів з видового складу іхтіофауни Сулинської затоки, розмірно-вікових характеристик риб, показників продуктивності основних промислових видів риб, з визначення фізіолого-біохімічних характеристик (загального вмісту білків, ліпідів та глікогену), впливу факторів зовнішнього середовища на продуктивні властивості популяцій та динаміку відносної чисельності молоді риб Сулинської затоки та Кременчуцького водосховища.

Аналіз, узагальнення, обговорення та підготовка до друку матеріалів, що відображають основні результати дисертації, проведено спільно з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на: кафедрі гідробіології НАУ, вчених радах Навчально-наукового інституту тваринництва та водних біоресурсів НАУ, конференції "Проблемы воспроизводства аборигенних видов рыб" (Черкаси, 2005 р.), IV з'їзд гідроекологічного товариства України за темою "Структурно-функціональне біорізноманіття та індикатори стану морських і прісноводних екосистем" (с. Курортне, біля м. Феодосія, 26 - 29 вересня 2005 р.) конференції науково-педагогічних працівників, наукових співробітників та аспірантів НАУ (Київ, 10 - 12 квітня 2006 р.) та на міжнародній конференції "Сучасні проблеми біології, екології та хімії" (Запоріжжя, 29 березня - 1 квітня 2007 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових робіт; 4 з них у виданнях, затверджених ВАК України, 2-х - тез конференцій, однієї методичної рекомендації. Дві статті є самостійною працею, а дві - у співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 161 сторінках. Вона складається із вступу, 6 розділів, обговорення отриманих результатів, висновків, рекомендацій, списку використаної літератури (206 джерел), 9 додатків; містить 27 таблиць та 33 рисунки (з них 1 фотографія) та 1 картосхема.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Розглянуто етапи, напрямки та основні результати робіт з вивчення умов природного відтворення іхтіофауни водосховищ дніпровського каскаду, зокрема Сулинської затоки Кременчуцького водосховища. Проаналізовано літературу з питань вивчення факторів, які впливають на продуктивні властивості та фізіолого-біохімічні характеристики основних промислово-цінних видів риб.

Розглянуто сучасний стан іхтіофауни Кременчуцького водосховища, після його становлення, що внесло суттєві зміни в гідрологічний та гідробіологічний режими водойми, а разом з цим і позначилось на умовах існування риб на всіх зарегульованих ділянках ріки; проаналізовані дослідження продуктивних властивостей популяцій промислово-цінних видів риб, структурної оцінки складу іхтіофауни, фізіологічного стану риб, зокрема Сулинської затоки, за час становлення Кременчуцького водосховища.

На основі ретроспективного аналізу та сучасних даних рибогосподарської діяльності у Сулинській затоці Кременчуцького водосховища зроблені узагальнення щодо основних причин зниження уловів риб та сформульовано основні проблемні питання, які необхідно вивчити в рамках виконання дисертаційної роботи.

Матеріали та методи досліджень. Район дослідження. Дослідження проводили у Сулинській затоці Кременчуцького водосховища протягом 2004-2006 років. Сулинська затока була умовно поділена на три частини: верхня, середня та нижня (Демченко М.Ф., 1973 р.). Оскільки нижня частина є найпродуктивнішою і займає найбільшу площу від всієї затоки - 14830га (тобто 54,6 %), дослідження були проведенні саме на цій ділянці.

Проведення науково-дослідних ловів. Науково-дослідний лов проводили ставними сітками у нижній частині Сулинської затоки.

Матеріали для дослідження видового складу, відносної чисельності, окремих розмірних та вікових груп популяцій збирали під час проведення науково-дослідних ловів у квітні - грудні на контрольно-спостережному пункті (КСП).

Науково-дослідний лов риби здійснювали за загальноприйнятою в іхтіології методикою збору і обробки іхтіологічних і гідробіологічних матеріалів з метою визначення лімітів промислового вилучення риб з великих водосховищ і лиманів України за допомогою 46 ставних сіток з кроком вічка 30; 36; 40; 45; 50; 60; 65; 70; 75; 80; 90; 100; 110; 120; 130; 140; 150 і 180 мм. Аналізували не менше 25 сіткодіб кожного кроку вічка. Виловлену рибу відбирали для проведення неповного та повного біологічного аналізу.

Для усереднення результатів дані, отримані з кожної сітки, перераховували на 100 сіткодіб за формулою:

у = (1),

де у - кількість екземплярів певного виду риб і їх довжини в перерахунку на 100 сіткодіб; х - кількість екземплярів певного виду і довжини риби в конкретному улові, відповідно - загальна сума тих кількостей з усіх сіток певного порядку за весь період проведення контрольних ловів; а - кількість одночасно поставлених сіток певного порядку; в - тривалість конкретного лову в добах, відповідно - загальна кількість сіткодіб для певного порядку сітки; 100 - кількість сіткодіб.

З метою визначення абсолютного та відносного співвідношення видів за кількістю екземплярів розраховували кількість екземплярів окремого виду на одну усереднену сітку контрольного порядку за добу:

у^' = (2),

де у^' - кількість екземплярів певного виду на одну усереднену сітку контрольного порядку за добу; - загальна сума особин всіх розмірних категорій одного виду з усіх сіток контрольного порядку в перерахунку на 100 діб лову кожної сітки; 100 - кількості сіткодіб; 18 - кількість класів сіток за кроком вічка.

Проведення гідрохімічного та гідробіологічного аналізу. Гідрохімічні проби відбирали влітку за загальноприйнятими методиками (Алекин О.Ф., Семенов А.Ф., Скопицев В.А., 1973; Методи гідроекологічних досліджень поверхневих вод, 2006). Місця відбору гідрохімічних проб відповідали місцям відбору гідробіологічних проб за стандартною сіткою станцій. Обробляли проби у гідрохімічній лабораторії ІРГ УААН.

Відбір гідробіологічних проб (табл. 1) проводили у літній період. Фітопланктон відбирали батометром Бекмана на різних горизонтах. Фіксацію, згущення та камеральну обробку зібраного матеріалу здійснювали відповідно методик (Усачев П.И, 1961; Приймаченко А.Д., 1981). Біомасу визначали лічильно-об'ємним методом (Топачевський А.В., Масюк И.П., 1984).

Таблиця 1 Кількість зібраного матеріалу під час досліджень

Назва зібраного матеріалу	Кількість
Гідробіологічних проб	20
Неповний біологічний аналіз, екз.	111255
Повний біологічний аналіз, екз.	2516
Плодючість ляща звичайного, самок	178
Плодючість плітки звичайної, самок	150
Біохімічний аналіз ляща звичайного, самки/самці	35/35
Біохімічний аналіз плітки звичайної, самки/самці	35/35
Для визначення врожайності здійснено, лови	63
Обловлено площу для молоді, м2	2210
Визначено цьоголіток, екз.	7550

Зоопланктон відбирали конусною сіткою Джеді - у прибережній зоні - методом фільтрування через сітку 100 л води, а на глибоководних ділянках (більше 3 м) - методом тотальних проб. Матеріал обробляли за загальноприйнятими гідробіологічними методиками (Жадин В.И., 1960; Киселев И.А., 1969). Визначення індивідуальної маси організмів виконувались за таблицями індивідуальних мас (Мордухай-Болтовской Ф.Д., 1954; 1987).

Збір кількісних проб макрозообентосу проводили за допомогою днозачерплювача Петерсена, з площею захоплення 0,025 м². Проби промивали і на місці розбирали за групами і фіксували 40 %-ним формаліном, доводячи концентрацію проби до 4 %. Біомасу окремих груп організмів визначали шляхом зважування на торсійних терезах. Камеральне опрацювання матеріалу здійснювали за загальновизнаними методами (Иоффе Ц.И., 1961, Кражан С.А., Лупачова Л.И., 1991).

Проведення біологічного аналізу. Визначення видового складу риб здійснювали за академічними визначниками (Мовчан Ю.В., 1981; 1983; 1986; 1988, 2003). Систематичне положення та латинські назви видів, які визначили, здебільшого подані за В.Н. Ешмайєром (1992) та А.Я. Щербухи (2003). Українські назви та терміни подані згідно А.Я. Щербухи (2003).

Неповний біологічний аналіз (табл. 1) проводили шляхом визначення стандартної довжини тіла та повної маси тіла без проведення розтину. Після цього частина особин відбиралась для проведення повного біологічного аналізу (табл. 1), який проводили за типовою схемою (Методика збору і обробки іхтіологічних і гідробіологічних матеріалів, 1998).

Плодючість риб (табл. 1) визначали згідно з “Методикою збору і обробки іхтіологічних і гідробіологічних матеріалів з метою визначення лімітів промислового вилучення риб з великих водосховищ і лиманів України” (1998).

Вік риб визначали згідно загальноприйнятих методик (Чугунова Н.И., 1959, Брюзгин В.Л., 1969). Луску відбирали від 10 (5 самок і 5 самців) особин з кожного розмірного класу риб даного виду.

Розмірно-вікову структуру популяцій визначали, користуючись методом Морозова-Майорової (Чугунова Н И., 1959).

Вгодованість тіла риб визначали за Фультоном та Кларк (Морозов А.В., Дубровска К.П., 1951).

Проведення біохімічного аналізу. Біохімічним матеріалом дослідження були статевозрілі особини ляща звичайного та плітки звичайної (табл. 1), виловлені у Сулинській затоці і Кременчуцькому водосховищі.

Зразки тканин (печінка та білі м'язи) фіксували в рідкому азоті. Вміст білків у тканинах риб визначали за Лоурі (Практикум по биохимии, 1989), ліпідів - стандартним методом (Biotest, La Chema) та глікоген - "прямим методом" (Практикум по биохимии, 1989).

Визначення врожайності молоді риб. Для визначення врожайності молоді здійснювали вилов цьоголіток у кінці липня на початку серпня в 2004-2005 роках на Кременчуцькому водосховищі і безпосередньо в Сулинській затоці. Облови проводили мальковою тканкою 1*10 м м. газ № 7 (Ланге Н.О., Дмитриева Е.Н., 1981; Методика збору і обробки іхтіологічних і гідробіологічних матеріалів, 1998). За кожного лову вимірювали площу облову (табл. 1).

Визначення виду личинок та цьоголіток (табл. 1) проводили за методикою Е.А. Веселова (1977) та А.Ф. Коблицької (1981). Проби молоді риб фіксували 4 %-ним формаліном у рівних об'ємних співвідношеннях (Методика збору і обробки іхтіологічних і гідробіологічних матеріалів, 1998). Для кількісної оцінки ролі Сулинської затоки застосовували показник відносної ефективності використання нерестових площ для кожного виду риб, який визначається чисельністю молоді та частками нерестового фонду в затоці та іншій акваторії водосховища.

Статистична обробка матеріалів. Обчислення проводили на комп'ютері у Microsoft Excel. Статистичну обробку цифрових даних проводили з використанням комп'ютерної програми Statistica 99.

Оцінку істотності відмінностей при порівнянні двох незалежних вибірок проводили за допомогою M.Diff. (Лакин Г.Ф., 1990). Вірогідність різниці оцінювали з використанням критерію Стьюдента (Лакин Г.Ф., 1990, Sokal, 1995). Рівень варіабельності ознак виражали за допомогою коефіцієнта варіації (Майр Э., 1971).

Характеристика Сулинської затоки. Сулинська затока утворена в результаті затоплення нижньої ділянки долини р. Сула - лівобережної притоки р. Дніпра. Її акваторія займає більше 23,5 тис. га, що складає близько 11 % від загальної площі водосховища. (Демченко М.Ф., 1975). Мілководдя Сулинської затоки сформувалися на другій і першій заплавних терасах р. Сули.

За характером затоплення затоки, утворення мілководь і іншими ознаками Сулинська затока розділена на 3 частини:

- верхня частина - її площа становить 8466,0 га, тобто 31,2 % від площі затоки. Глибоководні акваторії (русло р. Сули) займають тут усього 47,0 га. Береги ріки зовні дуже чітко виділяються наявністю очеретяних заростей на прирусловій смузі;

- середня частина - площею 3890,0 га, становить 14,2 % площі затоки. Острови тут займають невелику площу - 160,0 га (4,2% площі ділянки), глибоководні акваторії займають 1420,0 га (36,8 %). Мілководдя середньої частини Сулинської затоки заросли водяною рослинністю;

- нижня частина Сулинської затоки займає найбільшу частину всієї площі затоки - 14830,0 га (тобто 54,6%) (Демченко М.Ф., 1975). У цій частині затоки інтенсивно нерестяться сазан, лящ, судак, окунь плоскирка, плітка.

Температурний, гідрологічний та гідрохімічний режими Сулинської затоки. Дослідженнями встановлено, що температурні умови Кременчуцького водосховища і Сулинської затоки характеризувалися наступними показниками: льодостав 2003-2004 рр. тривав 66 днів, 2005 р. був дещо меншим - 43 дні, а найдовший період тривав у 2006 р. - 76 днів. Нагульний період 2004 року тривав 336 діб, а в 2005 р. - 294 доби. Сума температур води у 2004 р. становила: у квітні - 269, у травні - 487, у вересні - 553, у жовтні - 389 градусоднів, у 2005 - у квітні була дещо меншою - 226, у травні аналогічна, у вересні та жовтні дещо вища - 578 і 403 та в 2006 р. - 207 у квітні, і 467 градусоднів у травні.

Зміна гідрологічного режиму є одним з екологічних факторів, дія якого може бути простежена для різних аспектів природного відтворення: стан природної кормової бази риб, хід нересту риб, їх біологічні та біохімічні показники. Оскільки, на даний час дотримуються нових правил експлуатації дніпровських водосховищ, тому нами не зареєстровано суттєвого коливання рівневого режиму.

Гідрохімічний склад води Сулинської затоки та відкритої частини Кременчуцького водосховища (далі - Кременчуцьке водосховище) за основними показниками в цілому відповідав вимогам щодо рибогосподарських водойм і є придатним для нормальної життєдіяльності гідробіонтів.

Стан природної кормової бази. Під час досліджень серед фітопланктону домінували за біомасою синьозелені (біомаса 4,65 г/м³), у меншій мірі діатомові (біомаса 0,74 г/м³) та зелені (біомаса 0,74 г/м³) водорості. "Цвітіння" води було зумовлене значним розвитком синьозелених водоростей (76,9 % від біомаси усіх водоростей) зокрема Aphanizomenon flos-aqua.

Біомаса зоопланктону у Сулинській затоці становила 1,474 г/м³ та 1,390 г/м³, у Кременчуцькому водосховищі (Кружиліна С.В., 2005) - 0,064 і 0,360 г/м³ відповідно (2004-2005 рр.).

У Сулинській затоці в 2004-2005 рр. влітку біомаса "м'якого" зообентосу складала 3,19-5,00 г/м² за чисельності 359-1440 екз/м², його продукція коливалась у межах 191,4-300,0 кг/га. Для Кременчуцького водосховища ці показники становили відповідно: біомаса зообентосу коливалась у межах - 6,4-14,51 г/м², чисельність - 1779-4048 екз/м² та продукція відповідно 379,8-870,6 кг/га. У період досліджень у Сулинській затоці молюсків не виявлено, у той час як у Кременчуцькому водосховищі їх біомаса досягала 93,18 г/м² за чисельності 705 екз/м².

Оцінка умов нересту риб Сулинської затоки Кременчуцького водосховища. Серед інших абіотичних факторів, які формують умови нересту, важливе значення мають температурний режим та кліматичні особливості. В основному вони впливають на терміни та тривалість нересту.

У 2004 році нерест ляща звичайного у Сулинській затоці відмічений у такі терміни: 20 квітня - 24 травня, а в Кременчуцькому водосховищі з 23 квітня до 27 травня; плітка звичайна нерестилася з 21 до 28 квітня у Сулинській затоці та 24 до 30 квітня у Кременчуцькому водосховищі. Нерест був пізній і розтягнутий у зв'язку з тим, що були складні гідрологічні (коливання рівня води) та погодні умови.

Умови для нересту основних промислових видів риб у 2005-2006 рр. також були складними. Середньомісячна температура у квітні (2005 р.) складала 7,5⁰С (на 1,5 ⁰С нижче 2004 р.), що на 0,6 ⁰С менше ніж у 2006 р. Штормові вітри та низькі температури негативно вплинули на терміни нересту риб.

У 2005 р. терміни нересту ляща звичайного у Сулинській затоці відмічені у період з 1 до 17 травня, плітки звичайної - з 28 квітня по 5 травня; у Кременчуцькому водосховищі відповідно з 4 травня по 21 та з 2 по 15 травня. У 2006 р. лящ звичайний у Сулинській затоці нерестився з 4 по 19 травня, плітка звичайна - з 20 квітня до 10 травня; у Кременчуцькому водосховищі терміни нересту ляща звичайного зафіксовані з 2 по 22 травня, плітки звичайної - з 29 квітня до 15 травня.

Враховуючи вище наведений матеріал, можна констатувати, що умови нересту основних промислових видів риб (ляща звичайного та плітки звичайної) у Сулинській затоці та Кременчуцькому водосховищі були задовільними. Несприятливі умови для нересту суттєво впливали на його ефективність, що виражається, зокрема в подовженні термінів масового нересту, виникненні декількох підходів плідників на нерестовища, а в окремих випадках призводили до резорбції статевих продуктів.

Структурно-функціональна характеристика іхтіофауни Сулинської затоки. Видовий склад рибного населення Сулинської затоки в сучасних умовах. На сучасному етапі іхтіофауна Сулинської затоки представлена 34 видами риб, з них промислових - 22 види. За дослідженнями М.Ф. Демченка (1976), у Сулинській затоці виявлено 38 видів риб, з них промислових - 21 вид. Під час досліджень не всі види риб виявлені, які були зареєстровані М.Ф. Демченком, це - осетер стерлядь, минь річковий, пічкур звичайний, лящ клепець, носар, рибець звичайний, голець звичайний, в'юн та багатоголкова колючка мала. Разом з тим, з'явились такі види риб як амурський чебачок, строкатий товстолобик китайський, колючка триголкова, чорноморсько-каспійський бичок Кесслера та голка-риба пухлощока.

Таким чином, сучасна іхтіофауна Сулинської затоки Кременчуцького водосховища представлена 34 видами риб, які належать до 9 родин костистих риб. З них цінними промисловими є: лящ звичайний, щука звичайна, судак звичайний, короп звичайний, лящ синець, плітка звичайна, сом європейський, чехоня звичайна, товстолобики (амурський та строкатий китайський) та білий амур гострозубий. Серед другорядних промислових видів риб виявлено: яльця в'язя, білизну звичайну, плоскирку звичайну, окуня річкового, краснопірку звичайну, карасів (звичайного та сріблястого), яльця звичайного, лина озерного, яльця головня широколобого і підуста звичайного. До малоцінних риб віднесені: верховодка звичайна, тюлька звичайна чорноморсько-азовська, бички та до непромислових - гірчак звичайний і вівсянка неповнолінійна. Основне місце в структурі іхтіофауни займає родина коропових, яка нараховує 21 вид, друге - бичкові та окуневі.

Розмірно-вікова характеристика промислових видів риб. За результатами науково-дослідних ловів серед крупночастикових видів риб домінував лящ звичайний, який займав перше місце в уловах. У 2004-2005 рр. його частка в уловах становила 24 - 35 % за чисельністю, що дещо менше, ніж у Кременчуцькому водосховищі. У 2006 р. частка цього виду в уловах збільшилась і становила 41 % від загального улову.

Динаміка вікової структури ляща звичайного Сулинської затоки свідчить про те, що до 2005 р. спостерігалось поступове накопичення у стаді старших вікових груп. Омолодження стада ляща звичайного, яке спостерігалось у 2005-2006 рр., пов'язане насамперед з кращим поповненням чисельними генераціями 2001-2002 рр., а також оптимізацією промислового навантаження (в тому числі і за рахунок інтенсивного облову крупновічковими сітками під час відбіркового лову). Про це свідчить і динаміка уловів на зусилля контрольних сіток, який : зберігав сталу тенденцію до збільшення - у 2002 р. він становив 3290 екз., у 2005 р. - 6490 екз, у 2006 р. - 9995 екз.

Друге місце за чисельністю, серед промислових видів риб Сулинської затоки Кременчуцького водосховища займає плітка звичайна. Її частка за період досліджень становила більше 30 % від загального улову.

Збільшення частки трьохрічок у 2006 р. до 30,5 % обумовило зниження середньовиваженого віку до 4,2 років, що також є свідченням достатнього поповнення стада плітки звичайної молодшими віковими групами у Кременчуцькому водосховищі, в той період, як у Сулинській затоці навпаки, зменшувалась частка трьохрічок (14,9 %) і збільшувалась частка п'ятирічок до 23,1 %. Аналіз вікової структури плітки звичайної показує, що починаючи з 2005 р. має місце утворення чітко вираженого піку варіаційного ряду, коли частка наступних вікових груп після п'ятирічників зменшується в два-три рази. Частка особин у віці старше 10 років, яка у 2001-2003 рр. складала в середньому 8 %, в 2005 р. становила 1,2 %.

У 2006 р. продовжувалось зменшення середньовиваженого віку популяції плітки звичайної, що пов'язане головним чином із чисельним поповненням і, в меншій мірі, зі скороченням частка старших вікових груп. На відміну від 2005 р., основний улов плітки звичайної припадав на сітки з кроком вічка 36 мм (44 % за кількістю та 33,2 % за масою). Гостровершинна структура варіаційної кривої відмічена і для 2006 р., тобто відбувається інтенсивне вилучення модальних вікових груп і на частку правого крила варіаційного ряду припадає малочисельний залишок.

Порівняльний аналіз показників віку та довжини тіла ляща звичайного та плітки звичайної Сулинської затоки і Кременчуцького водосховища (Р > 0,05) статистично достовірної різниці між ними не виявив.

Характеристика продуктивних властивостей промислових видів риб. Серед крупночастикових риб Сулинської затоки Кременчуцького водосховища перше місце посідав лящ звичайний, який є основним об'єктом промислу. У ході досліджень (2004-2006 рр.) встановлено, що максимальна маса ляща звичайного за найбільш чисельними віковими групами становила: для чотирьохрічок - 348, для десятирічок - 2027 г.; тоді, як протягом того ж періоду у Кременчуцькому водосховищі переважали особини у віці 6 - 10 років, а відповідні показники маси становили 794 та 1923 г. Середньовиважена маса ляща звичайного в Сулинській затоці Кременчуцького водосховища складала у 2004 р. - 1198 г; у 2005 - 1217 та у 2006 - 875 г; в той час, як у Кременчуцькому водосховищі відповідно 1295; 1336 та 1008 г. Середні показники довжини і маси тіла ляща звичайного різних вікових груп у Сулинській затоці були близькими до середніх показників для ляща звичайного Кременчуцького водосховища.

Вагові показники плітки звичайної в 2004 р. перебували в межах: 88-1675 г, у 2005 р. - 79-2800 г, а в 2006 р. у межах - 81-1225 г, середньовиважена маса тіла становила відповідно: 240; 307 та 265 г. Тобто, більш сприятливі температурні умови та льодостав у 2005 році (за період дослідження він був найкоротшим) сприяли меншому зниженню маси тіла риб після зимівлі, що в свою чергу позитивно позначилось на показниках продуктивності.

Порівняльний аналіз характеристики маси тіла ляща звичайного та плітки звичайної Сулинської затоки та Кременчуцького водосховища статистично достовірної різниці не виявив (Р > 0,05).

Середні значення коефіцієнту вгодованості ляща звичайного Сулинської затоки у 2004-2006 рр. за Фультоном становили 2,24; 2,29 та 2,19, за Кларк - 1,92; 1,97 і 1,94, для плітки звичайної відповідно: 2,22; 2,39; 2,15 та 1,88; 1,93; 1,82. Жирність ляща звичайного та плітки звичайної становила відповідно 5 і 4 бали.

У Кременчуцькому водосховищі у 2004-2006 рр. середні значення коефіцієнту вгодованості ляща звичайного становили - 2,12 - 2,48 за Фультоном, за Кларк - 1,67 (2004р.) та плітки звичайної 1,90 - 2,64 за Фультоном.

Встановлено, що темп дозрівання статевих продуктів ляща звичайного був розтягнутий у часі, що пов'язано з затяжною зимою у 2004 та 2006 рр. У Сулинській затоці Кременчуцького водосховища найпродуктивнішими були самки ляща звичайного середнього віку (від 8 до 12 років), їх плодючість коливалась в межах від 169,0 до 246,1 тис. ікринок (2004 р., коли льодостав тривав 66 діб) (рис. 1). У наступний рік дослідження (2005) найпродуктивнішими були самки середнього віку (від 9 до 15 років), плодючість яких становила 313,1 - 511,5 тис. ікринок, що пояснюється впливом умов зимівлі (тепла короткотривала зима 2005 року) (рис. 2). Це підтверджується і тим, що риби в меншій мірі використовували поживні речовини на адаптацію, тому плодючість 2005 р. у нерестовий період була значно вища.

У 2006 р. найпродуктивнішими були самки середнього віку (від 9 до 15 років), що відповідали самкам 2005 року, але плодючість самок ляща звичайного 2006 р. була дещо менша 218,3 - 479,3 тис. ікринок, що пов'язано з затяжною зимою.

Дослідження показників плодючості ляща звичайного свідчать про те, що найменша індивідуальна абсолютна плодючість (ІАП) 30,3 тис. ікринок у 2004 році відмічена у самки довжиною 27 см, тобто, в молодих самок, найбільша середня величина (511,5 тис.ікринок - 2005 р.) у старших самок розміром 50 см та масою 3132 г (2005 р.). З збільшенням маси і віку самок ляща звичайного (до 15 років) Сулинської затоки ІАП зростала, а після 15 років у старших поодиноких самок, спостерігалось зниження об'єму гонад і кількості статевих продуктів, що пов'язано з "старінням" популяції даного виду. Аналогічні зміни за плодючістю відзначені і для плітки звичайної Сулинської затоки Кременчуцького водосховища.

Чисельність промислово-цінних видів риб зв'язана з ефективністю його розмноження у різні роки. Ефективність нересту у більшій мірі визначалась величиною нерестової площі до моменту настання нерестових температур. Найбільш продуктивними за плодючістю у короткотривалий період зимівлі виявлені самки плітки звичайної віком від 3 до 7 років (їх ІАП коливалася в межах 28,0-77,2 тис. ікринок), а за більш тривалої зимівлі ІАП коливалася відповідно 17,2-59,5 тис. ікринок.

Роль Сулинської затоки у відтворенні іхтіофауни Кременчуцького водосховища. Проведення відбіркового лову забезпечує вилучення з водойми представників старших вікових груп аборигенних видів риб, репродуктивна роль яких у популяції відносно невелика. Так, частка самок у віці 11 років і старше у формуванні популяційної плодючості ляща звичайного Кременчуцького водосховища становила 19,3-37,8 %. Слід також враховувати міграційні процеси риб у водосховищі (внаслідок чого локальне осіннє промислове стадо не є тотожним весняному нерестовому стаду), а також підвищену природну загибель особин старших вікових груп під час зимівлі. За весь період проведення відбіркового лову лише у 2002 р. вилов ляща звичайного наблизився до максимальної величини (33,6 т), в останні роки вилов ляща звичайного не перевищував 10-20 т.

При аналізі динаміки відносної чисельності молоді риб Сулинської затоки та Кременчуцького водосховища у період до та після створення заказника, статистично достовірної різниці не виявлено при Р > 0,05. Як в Сулинській затоці, так і в Кременчуцькому водосховищі, спостерігали зниження відносної чисельності промислових видів риб (лящ звичайний, плітка звичайна).

Порівняльний аналіз структури уловів молоді промислових видів риб з Сулинської затоки протягом двох періодів (1990-1998 рр. та 1999-2005 рр.) статистично достовірної різниці не виявив при Р > 0,05.

Незважаючи на це, Сулинська затока відіграє важливу роль у відтворенні промислової іхтіофауни Кременчуцького водосховища. Тут формується основний нерестовий фонд для таких видів: судака звичайного, коропа звичайного, ляща синця, білизни звичайної, яльця головня широколобого. Для більшості видів риб показник відносної ефективності використання нерестових площ для Сулинської затоки є значно вищим, ніж для Кременчуцького водосховища. Так, для ляща звичайного він становив: у затоці - 45,5; у водосховищі - 40,6; для плітки звичайної - 1882 та 951 відповідно.

Фізіолого-біохімічна характеристика промислових видів риб Сулинської затоки. Оцінка фізіологічного статусу ляща звичайного та плітки звичайної після періоду нагулу в Сулинській затоці. Як вже вказувалось раніше, нагульний період у риб в різні роки досліджень був неоднаковим. Якщо у 2004 р. він тривав 336 днів, то у 2005 р. - лише 294 дні, що могло позначитись на накопичені в організмі риб необхідної кількості запасних речовин, які забезпечують їх успішну зимівлю та генеративний обмін. У зв'язку з цим були проведені дослідження, спрямовані на встановлення рівня накопиченя в органах і тканинах ляща звичайного та плітки звичайної білків, ліпідів та глікогену. Отримання такої інформації має безсумнівний інтерес і для оцінки якості цих видів риб, а також є опосередкованим показником оцінки умов нагулу та забезпеченості риб кормом.

Проведеними дослідженнями встановлено, що вміст ліпідів у м'язах самців і самок ляща звичайного в осінній період 2004 р. коливався в межах 1,40-1,71%. Значно менше цієї енергоємної речовини було зареєстровано в м'язах плітки звичайної (0,9-1,0 %) (рис. 3). Між тим, протягом більш короткого нагульного періоду 2005 р. у м'язах самців і самок ляща звичайного виявлено значно менший вміст загальних ліпідів, який коливався в межах 0,68-0,74 %, а у м'язах плітки звичайної - в межах 0,72-0,78 %.

Значно більш високий вміст ліпідів встановлено в печінці ляща звичайного і плітки звичайної у досліджувані роки. Так, в печінці самців і самок ляща звичайного вміст ліпідів у кінці нагульного періоду 2004 р. досягав 4,44-5,11 %, а в печінці плітки звичайної він був значно меншим (2,50-2,60 %) порівняно з лящем звичайним. Проте, протягом менш тривалого нагульного періоду 2005 р. загальний вміст ліпідів у печінці самців і самок ляща звичайного був дещо нижчим порівняно з 2004 р., а в печінці самців і самок плітки звичайної цей показник, навпаки, значно перевищував значення, зареєстровані восени 2004 р.. Тобто, у печінці самців і самок ляща звичайного і плітки звичайної протягом більш короткого нагульного періоду нагромаджувалась приблизно однакова кількість ліпідів. Слід зазначити, що восени у самок ляща звичайного і плітки звичайної вміст ліпідів був дещо вищим, ніж у самців. Отримані результати співпадають з результатами інших дослідників (Малинко А.В., 1973; Федоненко О.В., 1995; Курганський С.В., 1999).

Загальний вміст білків як у м'язах, так і в печінці самців і самок ляща звичайного та плітки звичайної після більш тривалого періоду нагулу 2004 р. мав незначні коливання, проте був дещо вищим, ніж після менш тривалого періоду нагулу 2005 р. (рис. 4).

Встановлено, що вміст глікогену як у м'язах так і в печінці самців і самок ляща звичайного після більш тривалого періоду нагулу 2004 р. коливався в межах відповідно: 88,7-91,4 та 3231,5-3535,3 мг%, а в самців і самок плітки звичайної в межах - 93,0-193,5 та 2602,7-3730,4 мг%. Проте, після менш тривалого періоду нагулу в м'язах ляща звичайного його вміст дещо збільшувався, в печінці, навпаки - зменшувався, а в м'язах і в печінці плітки звичайної цей показник дещо зменшувався.

Отже, тривалість нагулу має вирішальне значення для накопиченя в організмі риб поживних речовин, які можуть забезпечити нормальну зимівлю та процеси синтезу статевих продуктів риб.

Фізіолого-біохімічні показники ляща звичайного та плітки звичайної в Сулинській затоці й відкритій частині Кременчуцького водосховища. У зв'язку з різними умовами нагулу та неоднаковим розвитком природної кормової бази у Сулинській затоці та відкритій частині Кременчуцького водосховища доцільним було б проведення порівняльного аналізу показників, які характеризують фізіологічний статус ляща звичайного і плітки звичайної у цих ділянках.

Дослідженнями встановлено, що вміст ліпідів у м'язах самців і самок ляща звичайного в Сулинській затоці в осінній період коливався в межах 0,68-0,74 %, у відкритій частині Кременчуцького водосховища він становив - 0,60-0,80 %. У плітки звичайної з Сулинської затоки в цей період вміст ліпідів у м'язах був дещо вищим і коливався у межах 0,72-0,78 %, а в відкритій частині водосховища - 0,60-0,70 %. У переднерестовий період у Сулинській затоці вміст ліпідів у м'язах самців і самок ляща звичайного становив - 0,65-0,73, у плітки звичайної - 0,65-0,70 %, дещо менший цей показник був у відкритій частині водосховища (0,58-0,62 у ляща звичайного та 0,56-0,67 % у плітки звичайної).

Більш високий вміст ліпідів відмічено у печінці ляща звичайного та плітки звичайної в досліджуваних водоймах. У печінці самців і самок ляща звичайного в Сулинській затоці в осінній період вміст ліпідів коливався в межах 3,85-4,29 % та дещо менше - 3,73-4,11 % у відкритій частині водосховища. У плітки звичайної цей показник був дещо вищим і коливався в межах відповідно - 4,24-4,64 та 4,10-4,20 %. У весняний період вміст ліпідів у печінці досліджуваних видів риб як в Сулинській затоці, так у відкритій частині Кременчуцького водосховища, був меншим (3,58-3,96 та 3,52-3,90 - у ляща звичайного, 4,09-4,51 та 3,99-4,17 % - у плітки звичайної), це свідчить про те, що ліпіди у риб досліджуваних водойм протягом зимівлі використовувалися майже однаково.

Загальний вміст білка як в м'язах, так і в печінці самців і самок ляща звичайного у Сулинській затоці в осінній та весняний періоди був дещо меншим порівняно з відкритою частиною водосховища. У плітки звичайної в досліджувані періоди відзначена статева відмінність. Так, у Сулинській затоці більший вміст білків зазначено у самок, ніж у самців плітки звичайної, а у відкритій частині водосховища навпаки - більший вміст білків виявлено у самців, ніж у самок плітки звичайної.

Вміст глікогену у м'язах ляща звичайного та плітки звичайної в Сулинській затоці в осінній та весняний періоди був вищим, ніж у риб з відкритої частини Кременчуцького водосховища. У печінці цей показник в осінній період також був вищим у досліджуваних видів риб з Сулинської затоки, а в переднерестовий період навпаки - був більший у відкритій частині водосховища. При цьому отримані результати носять достовірний характер. Так, у печінці й м'язах самок плітки звичайної з Сулинської затоки вміст глікогену восени був вищим на 21,8 і 27,4 % відповідно порівняно з відкритою ділянкою водоймища. Для самців плітки звичайної за даними показниками було також відзначено аналогічне збільшення.

Таким чином, досліджувані види риб з Сулинської затоки характеризувались більш високими показниками за накопиченням енергоємних речовин (ліпідів і глікогену) порівняно з відкритою ділянкою Кременчуцького водосховища, що не може не позначитися на продуктивних властивостях популяцій ляща звичайного й плітки звичайної даної водойми, а також на якості й життєстійкості їхніх нащадків.

Фізіологічний стан ляща звичайного та плітки звичайної за різних умов зимівлі у Сулинській затоці Кременчуцького водосховища. Як відзначалось раніше, зимовий період 2004 р., 2005 та 2006 рр. суттєво відрізнявся тривалістю зими та температурним режимом, що не може не позначитись на швидкості використання накопичених у період нагулу поживних речовин для забезпечення різних форм обміну речовин (Смирнова Л.П., 1987; Сидоров В.С., 1987).

У зв'язку з цим, одним із завдань було вивчення впливу умов зимівлі на вміст загальних білків, ліпідів та вуглеводів (глікогену) в м'язах та печінці ляща звичайного і плітки звичайної Сулинської затоки.

Дослідженнями встановлено, що в зимовий період незалежно від тривалості льодоставу для забезпечення фізіологічних процесів у першу чергу використовується глікоген, потім ліпіди та білки. Проте, у переднерестовий період після короткотривалої зимівлі 2004-2005 рр. виявлено вірогідне зниження в м'язах самців і самок ляща звичайного загального вмісту ліпідів та білків порівняно з показниками, які були зареєстровані після нагульного періоду, тобто напередодні зимівлі (рис. 5 та 6). У м'язах самок і самців ляща звичайного протягом короткотривалої зимівлі витрачено відповідно 61 і 53 % накопичених у період нагулу ліпідів, у плітки звичайної - відповідно 39 і 34 %, у печінці ляща звичайного відповідно 4,5 та 21,5, а плітки відповідно - 4,2 і 2,8 %. За даними В.С. Сидорова і інших вчених (1977) вміст ліпідів в органах сильно варіює в залежності від сезону, статі, віку особин. Вміст глікогену в м'язах ляща звичайного в переднерестовий період коливався в межах 70,7-75,1 мг%. При цьому середньомісячна температура під час зимівлі в цей період становила 1,2 ^оС, а протягом вегетаційного періоду 2004 р. - 130,5 ^оС. У печінці самців і самок ляща звичайного виявлено вірогідне зниження вмісту глікогену та білку у переднерестовий період порівняно з показниками, які були зареєстровані напередодні зимівлі. Протягом цих періодів досліджень у самок порівняно з самцями не виявлено суттєвих відмінностей у вмісті в тканинах загальних ліпідів.

У м'язах плітки звичайної протягом короткотривалої зимівлі не виявлено вірогідної різниці у вмісті білків, ліпідів та глікогену між самцями і самками. Проте, в печінці самців плітки звичайної виявлено вірогідне зниження вмісту глікогену порівняно з показниками, які були зареєстровані після періоду нагулу. Однак, за вмістом ліпідів та білків між самцями і самками різниці не виявлено.

Після довготривалої зимівлі (2005-2006 рр.), коли середньомісячна температура була дещо меншою 1,1 ^оС, яка була нижчою протягом вегетаційного періоду 2005 р. (128,8 ^оС), використання глікогену, ліпідів та білків накопичених у м'язах і печінці як ляща звичайного так і плітки звичайної самок і самців протягом нагульного періоду був значно меншим. Вміст глікогену у м'язах самців і самок ляща звичайного після зимівлі, тобто у переднерестовий період, коливався в межах - 83,0-89,9 мг%, у плітки звичайної - 86,2-97,7 мг%. У печінці самок і самців ляща звичайного його вміст був значно вищим - 1666,5-1703,1 мг%, а в плітки звичайної - відповідно 1607,9-1741,0 мг%. Накопичені у нагульний період у м'язах самок ляща звичайного і плітки звичайної білки після довготривалої зимівлі витрачались рибами у значно більших кількостях (відповідно 12,9 та 15,5 %), ніж у самців. Білки, які були накопичені в печінці самок ляща звичайного, також протягом довготривалої зимівлі використовувались у більшій мірі (15,5 %), ніж у печінці самців (0,6 %). Отримані результати пояснюються більш інтенсивним використанням високоенергетичних ліпідів та білків не лише в енергетичному забезпеченні метаболічних процесів у період тривалої зимівлі, а й забезпеченні генеративного обміну напередодні нересту риб.

Отже, за вмістом в органах і тканинах ляща звичайного і плітки звичайної Сулинської затоки поживних речовин, накопичених у період нагулу та за вгодованістю риб, можна констатувати, що рівень розвитку природної кормової бази в ній був достатнім для забезпечення їх організму необхідними енергоємними речовинами на період зимівлі та підготовки до нересту.

За тривалої і суворої зимівлі, накопичені поживні речовини в органах і тканинах ляща звичайного і плітки звичайної використовуються більш економно, ніж за короткотривалої зими. Більш інтенсивне використання в зимовий період накопичених у період нагулу поживних речовин супроводжувалось зниженням продуктивних характеристик ляща звичайного та плітки звичайної статевозрілого віку, зокрема зменшенням їх плодючості, поодинокими випадками резорбції ікри. При цьому, деяка частина статевозрілих риб не брала участі у процесах нересту. У роки з несприятливими умовами зимівлі спостерігалась дещо менша урожайність молоді риб у Сулинській затоці та в Кременчуцькому водосховищі у цілому.

ВИСНОВКИ

1. Гідрологічний та температурний режими Сулинської затоки та Кременчуцького водосховища є в значній мірі визначальними для відтворення риб і нагулу їх молоді. Тривала зимівля та низькі температури води призводили до зміни строків нересту ляща звичайного та плітки звичайної, які були розтягнуті у часі, та негативно впливали на продуктивні характеристики досліджуваних видів риб, наслідком чого була резорбція ікри ляща звичайного.

2. Стан кормової бази риб Сулинської затоки протягом досліджень був задовільним. Біомаса фітопланктону коливалась у межах від 5,19 до 21,2 г/м³, зоопланктону від 1,39 до 1,474 г/м³ та "м'якого" бентосу в межах - 3,19 - 5,00 г/м². За рівнем розвитку фіто-, зоопланктону та зообентосу трофічний статус затоки може бути визначений як середньокормний, свідченням чого може бути вгодованість риб за Фультоном і Кларк, яка становила відповідно 2,19 - 2,29 та 1,92 - 1,97.

3. Сучаний видовий склад іхтіофауни Сулинської затоки представлений 34 видами риб, які належать до 9 родин. З них цінні промислові: лящ звичайний, щука звичайна, судак звичайний, короп звичайний, лящ синець, плітка звичайна, сом європейський, чехоня звичайна, амурський та строкатий китайський товстолобики та білий амур гострозубий. Серед другорядних промислових видів риб виявлено яльця в'язя, білизну звичайну, плоскирку звичайну, окуня річкового, краснопірку звичайну, карасів (звичайного, сріблястого), яльця звичайного, яльця головня широколобого і підуста звичайного. Серед малоцінних риб виявлені: верховодка звичайна, тюлька звичайна чорноморсько-азовська, бички, а непромислових - гірчак звичайний і вівсянка неповнолінійна. Основне місце в структурі іхтіофауни займає родина коропових, яка нараховує 21 вид, друге - бичкові та окуневі.

Протягом останніх тридцяти років у структурі іхтіофауни відбулися наступні зміни: з'явились такі види риб як: амурський чебачок, строкатий товстолобик китайський, триголкова колючка, чорноморсько-каспійський бичок Кесслера та голка-риба пухлощока, а зникли: осетер стерлядь, минь річковий, пічкур звичайний, лящ клепець, носар, рибець звичайний, голець звичайний, в'юн та багатоголкова колючка мала.