Букові ліси Подільської височини (флористичні та еколого-ценотитичні особливості, наукові основи охорони)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД

Імені М.М. ГРИШКА

КОРІНЬКО ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Букові ліси Подільської височини (флористичні та еколого-ценотитичні особливості, наукові основи охорони)

03.00.05 - ботаніка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі ботаніки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор,

Мельник Віктор Іванович,

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України,

завідувач відділу природної флори

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор,

Кохно Микола Арсенович

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України,

головний науковий співробітник

доктор біологічних наук, професор,

Попович Сергій Юрійович

Національний аграрний університет Кабінету міністрів України,

завідувач кафедри дендрології та лісової селекції

Провідна установа: Київський національний університет імені

Тараса Шевченко (кафедра ботаніки), Кабінету міністрів України

м. Київ

Захист відбудеться “13” квітня 2004 р. о1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.215.01 при Національному ботанічному саду ім. М.М.Гришка НАН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Тімірязєва, 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Тімірязєва, 1

Автореферат розісланий “13” березня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук Н.І.Джуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми: Охорона та раціональне використання лісових екосистем - одна із найважливіших екологічних проблем сучасності. Особливої уваги потребують рідкісні лісові угруповання, до яких в Україні належать букові ліси Подільської височини. Букові ліси Поділля є одними з найбільш продуктивних в Європі. Як свідчить досвід вирощування лісових культур із насіння подільських буків, високі показники їх продуктивності генетично обумовлені. В зв'язку з цим актуальним завданням є збереження генофонду букових лісів Поділля і використання його з метою підвищення продуктивності лісових культур. Букові ліси Поділля відзначаються високими ґрунтозахисними, водоохоронними, водорегулюючими, кисневотвірними функціями. Вони є унікальними осередками збереження біорізноманіття, зокрема рідкісних та зникаючих видів флори і фауни, які консортивно пов'язані з буком лісовим (Fagus sylvatica L.). Як рідкісні лісові угруповання букові ліси Поділля внесені до Зеленої книги України (1987), 27 видів рідкісних та зникаючих видів рослин, які в них зростають, внесені до Червоної книги України (1996).

В умовах інтенсивного антропогенного впливу на екосистеми букових лісів Поділля, зокрема рубок головного користування, площа яких постійно зростає, унікальні угруповання букових лісів на східній межі ареалу перебувають під загрозою зникнення. Лише своєчасна розробка та проведення в життя науково-обґрунтованих рекомендацій дозволить зберегти і раціонально використати цінний генофонд Fagus sylvatica та його унікальні угруповання на східній межі ареалу. В зв'язку з цим актуальним є комплексне вивчення географічного поширення, флористичних та еколого-ценотичних особливостей букових лісів Поділля.

Зв'язок роботи з програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі ботаніки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова за темою “Вивчення біологічних, біохімічних, цитостатичних та антибактеріальних властивостей лікарських рослин України” (1996-2000 рр). Дисертація пов'язана з плановими дослідженнями відділу природної флори Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України “Теоретичні основи формування інтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин з метою їх охорони” №01000U0000418.

Мета і задачі досліджень. Аналіз закономірностей географічного поширення, з'ясування флористичних і еколого-ценотичних особливостей букових лісів Поділля та розробка наукових основ охорони і раціонального використання букових лісів Подільської височини. Відповідно до мети досліджень були поставлені такі задачі;

· з'ясувати рівень внутрішньовидової мінливості Fagus sylvatica на Поділлі;

· встановити сучасний стан та динаміку ареалу букових лісів на Поділлі;

· виявити причини острівної локалізації букових лісів поблизу східної межі ареалу;

· провести аналіз флори букових лісів Поділля;

· з'ясувати видовий склад та сучасний стан популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин флори букових лісів Поділля;

· встановити еколого-ценотичні особливості букових лісів в різних фізико-географічних умовах Подільської височини;

· провести аналіз ценопопуляцій Fagus sylvatica поблизу східної межі ареалу виду;

· розробити наукові рекомендації щодо охорони та раціонального використання букових лісів Поділля.

Об'єкт дослідження - букові ліси Подільської височини.

Предмет дослідження - флора та рослинність букових лісів, ареал та ценопопуляції Fagus sylvatica на Подільській височині.

Методи дослідження. Методи систематики, флористики, фітоценології, популяційної екології та інтродукції рослин.

Наукова новизна. Вперше на ценопопуляційному рівні вивчений Fagus sylvatica в лісах рівнинної частини України. На основі біометричного аналізу листків бука підтверджено його віднесення до підвиду Fagus sylvatica subsp. moesiaca (Mаly) Czeczott. Досліджена динаміка ареалу і встановлені причини острівної локалізації букових лісів на Подільській височині, проведено систематичний, біоморфологічний та географічний аналіз флори букових лісів Поділля; виявлені еколого-ценотичні особливості букових лісів в різних фізико-географічних умовах Подільської височини; встановлено видовий склад та сучасний стан популяцій рідкісних і зникаючих видів флори букових лісів Поділля.

Практичне значення одержаних результаті. Виявлені, досліджені і рекомендовані до охорони як ботанічні заказники 4 ділянки букових лісів в Білокам'янському та Гологірському лісництвах Львівської області, у Волинському та Нараївському лісництвах Тернопільської області, які відзначаються значним флористичним різноманіттям. Наукові обґрунтовання на створення заказників передані до Львівського та Тернопільського обласних управлінь Міністерства екології та природних ресурсів України.

Проведені дослідження сучасного стану букових лісів Поділля можуть бути основою для моніторингу за їх станом. Матеріали по плодоношенню бука лісового на Поділлі можуть бути використані лісогосподарськими підприємствами для організації заготівлі та вирощування сіянців бука в умовах культури.

Матеріали дисертації використовуються при читанні лекцій та проведенні практичних занять з ботаніки та фітогеографії в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Всі наукові результати одержані особисто автором. Автор самостійно проводила збір фактичного матеріалу під час польових досліджень та його обробку. Наукові положення, які виносяться на захист, отримані здобувачем самостійно. Дисертація узагальнює результати багаторічних досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на науковій конференції “Фітосоціологія 100 років наукового напрямку” (Київ, 2000), на Міжнародній конференції молодих вчених “Ліси Євразії в третьому тисячолітті” (Москва, 2001), на конференції молодих вчених-ботаніків України “Актуальні проблеми ботаніки та екології” (Ніжин, 2001), на Міжнародній практичній конференції “Геоекологічні та біоекологічні проблеми Північного Причорномор'я” (Тирасполь, 2001), на ХІ з'їзді Українського ботанічного товариства (Харків, 2001), на читаннях присвячених 100-річчю з дня народження Ю.Д.Клеопова (Київ, 2002), на Дев'ятих Каришинських читаннях (Полтава, 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука і національна самосвідомість„ (Київ, 2002), на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції “Академік В.І.Вернадський і світ у ІІІ тисячолітті” (Полтава, 2003), на засіданнях кафедри ботаніки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 16 наукових робіт, в тому числі 8 наукових статтей, 6 із них у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 9 розділів, висновків та списку використаних джерел (260). Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок, із яких основний текст 160. В дисертаційній роботі міститься 25 рисунків, 10 таблиць та 1 додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Історія вивчення букових лісів Поділля

Географічне поширення бука та букових лісів на Поділлі досліджували W.Szafer (1912, 1935), S.Wierdak (1925, 1927, 1932, 1938), J.Fуdakowski (1928), М.І.Котов (1930), П.П.Кожевніков (1937), A.Њrodoс (1937), O.Dyrr (1937), Ю.Д.Клеопов (2002), О.О.Лоначевський, Ф.О.Гринь (1952), В.І.Білоус (1962), С.А.Постригань (1951), І.С.Івченко, Ю.О.Войтюк (1978), Б.В.Заверуха, І.С.Івченко (1986).

Фітоценотичні особливості букових лісів Поділля вивчали S.Kulczyсski, J.Motyka (1936), М.Г.Косець (1947, 1953, 1971), Е.І.Шишова (1953), А.М.Гаврусевич (1959), Б.В.Заверуха (1959), М.О.Бухало (1961), В.А.Онищенко (1999), С.М.Стойко, М.М.Барна (1963).

Палеоботанічні та палінологічні дослідження бука на Поділлі провели Н.Я.Шварьова (1964), Г.О.Пашкевич (1975), A.Њrodoс (1985, 1990).

Таксаційна характеристика букових деревостанів Поділля, наведена в роботах В.М.Гаврилюка, В.І.Білоуса (1974), А.О.Тшука, М.С.Грисюка (1974), С.І.Миклуша (1986, 2000), В.І.Парпана, В.М.Вітра (1999), І.М.Попадинця (2001).

Проблеми охорони букових лісів Поділля розглянуті в публікаціях А.М.Гаврусевича (1957), С.А.Постригань (1957), Ю.Д.Третяка (1957), С.В.Зелінки (1980), С.М.Стойка (1980).

В цілому відомості про букові ліси Поділля є неповними та дещо застарілими.

природні умови подільської височини

Подільська височина - це найбільш припіднята частина Правобережного Лісостепу України. Поверхня дуже розчленована. Перепад висот - від 60 - 180 м на першій терасі Дністра до 467 - 471 м на Гологоро-Кременецькому кряжі. Особливості орографії Подільської височини та розміщення припіднятих ділянок на шляхах переважаючих західних вітрів відбиваються на характері розподілу рослинності. Букові ліси займають найвищі висоти, починаючи від 250 - 350 м.

Подільська височина відноситься до південно-західної підобласті Атлантично-континентальної кліматичної області. Радіаційний баланс Подільської височини становить 40 - 45 ккал/см2. На Подільській височині переважають західні та північно-західні вітри з частим проходженням циклонів, що сприяє достатній забезпеченості території атмосферною вологою. Середня річна відносна вологість повітря становить 65 - 66%. Протягом року на Подільській височині випадає 500 - 600 мм опадів. Клімат Подільської височини м'який, помірно-континентальний, сприятливий для розвитку лісової рослинності.

Найпоширенішим типом ґрунтів на Подільській височині є опідзолені ґрунти на лесовидних суглинках та карбонатні світло-сірі опідзолені ґрунти. Під буковими лісами Поділля сформувались сірі та світло-сірі опідзолені ґрунти.

На Поділлі зростає 1893 види судинних рослин природної флори, які належать до 647 родів і 128 родин. До її складу входить 15 видів волино-подільських ендеміків та 31 вид подільських ендеміків. У складі природної рослинності подільської височини переважають широколисті ліси (дубові, грабово-дубові та букові). Спостерігаються деякі відмінності в географії рослинного покриву Західного та Східного Поділля, рубежем між якими є річка Збруч. Це проявляється в розподілі букових лісів. На заході Поділля вони займають значно більші площі, ніж на сході. Так, на них припадає 9% лісового фонду Тернопільської області, а в Хмельницькій та Вінницькій областях відомі лише окремі відділені один від одного локалітети букових лісів.

об'єкти та методика досліджень

Основою для написання роботи послужили дослідження, виконані в період з 2000 по 2003 рр. Об'єктами досліджень були букові ліси в Рогатинському держлісгоспі Івано-Франківської області, в Бродівському та Золочівському держлісгоспах Львівської області, в Бережанському, Кучацькому, Кременецькому, Тернопільському, Чортківському держлісгоспах Тернопільської області, в Старокостянтинівському та Ярмолинецькому держлісгоспах Хмельницької області, в Могилів-Подільському держлісгоспі Вінницької області. Було проведено 11 експедиційних поїздок, маршрути яких охопили букові ліси Опілля, Вороняків, Гологір, Кременецьких гір, Медоборів, Тернопільського плато, Східно-Подільської рівнини. Всього досліджено близько 2000 га лісових фітоценозів.

Для з'ясування біометричних показників листків в популяціях Fagus sylvatica поблизу східної межі ареалу вимірювалася довжина та ширина листків, довжина черешків, визначалась кількість пар бічних жилок. Аналізувалось 28-30 зразків з кожної популяції. Отримані цифрові дані опрацьовувались варіаційно-статистичними методами (Лакин, 1990).

Вивчення рослинності букових лісів проводилось на пробних ділянках площею 0,25 га. При характеристиці деревостанів використовувались методи лісової таксації (Анучин, 1982). Аналіз фітоценозів проведено на основі фітоценотичних описів, виконаних за методами школи Браун-Бланке (Б.М.Міркін та інші 2001).

Аналіз ценопопуляцій Fagus sylvatica проводився на основі кількісного співвідношення рослин різних онтoгенетичних станів на 11 пробних ділянках, розміщених в різних частинах Поділля. Онтогенетичні стани рослин визначали за методиками О.В.Смирнової зі співавторами (1989), В.І.Парпана, О.О.Чистякової (1990). Облік рослин різних онтогенетичних станів, за виключенням сходів, проводився за методикою, викладеною в працях О.В.Смирнової зі співавторами (1989) та О.О.Чистякової, В.І.Парпана (1991). Підрахунки проводили на 4 - 6 ділянках 0,25 га в кожному досліджуваному масиві букового лісу. Середню кількість одиниць кожного онтогенетичного стану перераховували на відповідну одиницю площі, а далі на площу в 1 га. Облік насіння бука в урожайні роки та спостереження за станом сходів проводились на пробних ділянках, закладених в Білокам'янському лісництві Золочівського держлісгоспу Львівської області та в Самчиківському лісництві Старокостянтинівського держлісгоспу Хмельницької області. Облік сходів проводився на ділянках площею 1 м2 в кількості 100 штук на кожну пробну площу. Вони розміщувались систематично-вибірково в 35 паралельних рядах і відображали всі типи мікросередовища.

Аналіз флори букових лісів проведений відповідно до методичних принципів, викладених в роботах А.І.Толмачева (1974) та Г.Вальтера (1982), Ю.Д.Клеопова (1990). Назви рослин наведені за зведенням С.К.Черепанова (1995).

Систематичне положення та внутрішньовидова мінливість Fagus sylvatica

H. Zapaіowicz (1908) вперше вказав на відмінності подільського бука і назвав його Fagus sylvatica var. podolica Zap. W. Szafer (1935) на основі біометричних досліджень прийшов до висновку, що подільський бук займає проміжне положення між Fagus sylvatica та Fagus orientalis і відніс його до підвиду Fagus sylvatica subsp. moesiaca (Maly) Czeczott. Його відмінність від типового Fagus sylvatica полягає у кількості бічних жилок на листках. У західноєвропейського бука їх 4-8 у подільського -9. Другою відмінною ознакою є наявність в нижній частині обгортки листочків з широкою основою. У типового Fagus sylvatica листочки обгортки шилоподібні, J. M№dalski (1938, 1947,1951) наводить для Поділля типову форму Fagus sylvatica, Fagus sylvatica subsp. moesiaca та Fagus orientalis.

Наші дослідження проведені поблизу східної межі ареалу виду на Поділлі показали, що найчастіше листки мають 6-7, рідше - 8-9 пар бічних жилок. Оскільки у типової форми Fagus sylvatica із Західної Європи в листках є по 8 (4) пар жилок, а 9 пар жилок не було виявлено (Beсker, 1981), є всі підстави вважати, що за цією ознакою подільський бук відрізняється від типової форми Fagus sylvatica. Ця ознака вказує на те, що подільський бук генетично пов'язаний не лише з типовим Fagus sylvatica, а й з Fagus orientalis. Отже, віднесення подільського бука до підвиду Fagus sylvatica subsp moesiaca є достатньо обґрунтованим.

Ареал Fagus sylvatica та особливості його поширення на Поділлі

Fagus sylvatica L. - ендемік флори Європи. В межах України бук поширений переважно в Карпатах (450 тис. га) та в горах Криму (32,9 тис га). На Поділлі Fagus sylvatica перебуває поблизу східної межі ареалу. П.І.Молотков (1966) розрізняє межі суцільного поширення бука в Карпатах та острівного поширення на Поділлі. Однак, віднесення всього рівнинного осередку острівного поширення Fagus sylvatica не є вірним. Існує придністровська диз'юнкція в ареалі виду, поза якою він поширений суцільно на Опіллі та Розточчі і у вигляді островів на схід від межиріччя Золотої Липи та Коропця. Площа букових лісів суцільного поширення на Опіллі складає 116,6 тис. га, площа острівних місцезростань Fagus sylvatica на Поділлі - 14500 га.

П.І.Молотков проводить межу острівного поширення Fagus sylvatica через Кам'янець-Подільський, Сатанів, Гермаківку, Кременець та Володимир-Волинський. Нами виявлено 5 нових локалітетів бука на Поділлі: три локалітети на сході Кременецьких гір у Волинському лісництві Кременецького держлісгоспу в Шумському районі Тернопільської області; та по одному в урочищі Середня Дубина поблизу с. Слобідка-Смотрицька в Чемеровецькому районі Хмельницької обл. та в урочищі Баглаї поблизу с. Лажеве Старокостянтинівського району Хмельницької обл. Це дозволило уточнити східну межу острівного поширення Fagus sylvatica на Поділлі. За нашими даними вона проходить від м. Володимир-Волинський по межі між Волинською височиною та Поліською низовиною до смт Гориньград поблизу м. Рівного, звідки повертає на південь до м. Кременця, далі на схід до м. Старокостянтинова і звідти на південь до смт Сатанова та Муровані-Курилівці, далі повертає на захід до міст Кам'янець-Подільський та Хотин і огинає з півдня Хотинську височину.

Питання про причини острівної локалізації Fagus sylvatica на Поділлі дискусійне. Існують гіпотези, які пояснюють це явище незакінченою міграцією бука на східній межі ареалу, впливом кліматичних факторів та конкуренцією з основними лісоутворювачами Поділля, впливом едафічних та антропогенних факторів.

Острівна локалізація букових лісів на східній межі ареалу пов'язана з недостатньою для росту і розвитку сходів Fagus sylvatica ґрунтовою та атмосферною зволоженістю Поділля. Сходи бука лісового відзначаються високою інтенсивністю транспірації, однак, недостатньо розвинена коренева система з обмеженою зоною поглинання може забезпечити потребу рослин у волозі лише при достатньому постійному зволоженні поверхневих шарів ґрунту. При перезволоженні ґрунтів, погана їх аерація негативно впливає на сходи. На відміну від природних угруповань, в букових культурах, як правило, відсутній підріст Fagus sylvatica. Це наводить на думку про те, що умови сприятливі для росту Fagus sylvatica на початкових етапах онтогенезу на східній межі ареалу є лише в природних бучинах, які приурочені до найбільш припіднятих ділянок рельєфу, розміщених на шляхах переносу вологих повітряних мас. Таким чином, острівні букові ліси Поділля є первинно-рідкісніми стенотопними угрупованнями, які приурочені до екотопів зі специфічним режимом зволоження.

флора букових лісів поділля

До складу флори букових лісів Поділля входить 200 видів із 137 родів 66 родин, що становить 15% видів, 21% родів та 51,5% родин всієї флори Поділля. Більшість видів відноситься до покритонасінних - 182 види (91%). Голонасінні представлені лише одним видом. Вищі спорові рослини - 17 видами (8,5%). Серед них переважають папоротеподібні -14 видів (7%). Хвощеподібні представлені лише двома видами (1%), плауноподібні - лише одним видом (0,5%).

За кількістю видів у флорі букових лісів Поділля перше місце займає родина Ranunculaceae (15 видів). На другому місці - родина Rosaceae (14 видів), на третьому - родина Orchidaceae (13 видів). За нею - родина Scrophulariaceae (7 видів). Шість родин - Apiaceae, Betulaceae, Campanulaceae, Cyperaceae, Liliaceae, Poaceae мають у своєму складі по 5 видів. Висока умброфітність букових лісів не сприяє інвазії до них видів із родин Asteraceae, Fabaceae, Lamiaceae, Caryophylaceae та інших.

Еколого-ценотичні умови букових лісів Поділля добре відображає біоморфологічна структура флори. В її складі переважають полікарпiчні (99%), які представлені травами - 145 видів (72,5%), деревами - 22 види (11%), кущами - 22 види (11%), кущиками - 5 видів (2,5%) та ліанами - 2 види (1%). Участь монокарпічних рослин є вкрай незначною - лише два види однорічників - Impatiens parviflora DC. та Melampypum nemorosum L. (1%). Відповідно класифікації життєвих форм К.Раункієра види флори букових лісів Поділля розподіляються таким чином: фанерофіти - 41 вид (20,5%), хамефіти - 12 видів (6,0%), гемікриптофіти - 97 видів (48,5%), криптофіти - 48 видів (24,0%), терофіти - 2 види (1,0 %) .

Географічний аналіз флори букових лісів Поділля показав такий розподіл видів за геоелементами:

Голарктичний - Equisetum telmateia, Botrychium matricarifolium, Cystopteris fragilis, Gymnocarpium dryopteris, Dryopteris carthusiana, D. filix-mas, Polystichum aculeatum, P. braunii, P. vulgare, Rumex sanguineus, Alnus glutinosa, Corylus avellana, Vaccinium myrtillus, Alliaria petiolata, Rubus idaeus, R. nessensis, Chamaerion angustifolium, Polygonatum multiflorum, Epipogium aphyllum, Malaxis monophyllos, Juncus effusus, Carex contigua, Adoxa mochatellina. Всього 23 види (11,5%).

Бореальний - Equisetum sylvaticum, Botrychium virginianum, Ranunculus auricomus, Alnus incana, Pyrola minor, P. rotundifolia, Trientalis europaea, Populus tremula, Crataegus monogyna, Fragaria vesca, Circaea alpina, Oxalis acetosella, Impatiens noli-tangere, Lonicera xylosteum, Veronica officinalis, Mainthemum bifolium, Paris quadrifolia, Cypripedium calceolus, Epipactis atrorubens, E. helleborine, Listera ovata, Lusula pilosa, Melica nutans. Всього 23 види (11,5%).

Євразійський - Asplenium adiantum-nigrum, Pinus sylvestris, Betula pendula, Salix caprea, Hepatica nobilis, Chelidonium majus, Stellaria holostea, Tilia cordata, Humulus lupulus, Urtica dioica, Geum urbanum, Astragalus glycyphyllos, Lathyrus vernus, Euonymus nana, Frangula alnus, Rhamnus cathartica, Galium aparine, G. odoratum, Lathraea squamaria, Scrophularia nodosa, Veronica chamaedrys, V. spicata, Glechoma hederacea, Galeobdolon luteum, Campanula rаpunculoides, Stachys sylvatica, Polygonatum odoratum, Gagea lutea, Lilium martagon, Neottia nidus-avis, Platanthera bifolia, Brachypodium pinnatum, Calamаgrostis epigeios. Всього 33 види (16,5%).

Європейсько-сибірський геоелемент - Viola hirta, V. mirabilis, Daphne mezereum, Circaea lutetiana, Epilobium montanum, Pulmonaria mollis, P. obscura, Festuca gigantea. Всього 8 видів (4%).

Європейсько-кавказько-малоазійський - Ranunculus bulbosus, Moehringia trinervia, Carpinus betulus, Pyrola media, Dentaria bulbifera, Tilia platyphyllos, Ulmus minor, Parietaria officinalis, Cerasus avium, Pyrus communis, Acer pseudoplatanus, Staphylea pinnata, Euonymus europaea, E. verrucosa, Swida australis, Sanicula europaea, Sambucus nigra, Vinca minor, Fraxinus excelsior, Ajuga reptans, Salvia glutinosa, Campanula persicifolia, Allium ursinum, Polygonatum verticillаtum, Scilla bifolia, Cephalanthera longifolia, C. rubra, Platanthera chlorantha, Lusula sylvatica, Carex remota, Brachypodium sylvaticum. Всього 32 види (16%).

Європейсько-кавказький - Actaea spicata, Anemone ranunculoides, Quercus petraea, Ribes lucidum, Grossularia reclinata, Aruncus dioicus, Acer campestre, Aegopodium podagraria, Crataegus monogyna, Scopolia carniolica, Veronica montana, Convallaria majalis. Всього 12 видів (6%).

Європейсько-малоазійський - Phyllitis scolopendrium, Ulmus glabra, Sorbus aucuparia, Mercurialis perennis, Rubus hirtus, Acer platanoides, Atropa bella-donna. Всього 7 видів (4%).

Субсередземноморський - Viola odorata, Euphorbia amygdaloides, Sorbus torminalis, Cornus mas, Viburnum lantana. Всього - 5 видів (2,5%).

Панєвропейський - Asarum europaeum, Anemone nemorosа, Ficaria verna, Ranunculus cassubicus, Corydalis bulbosa, C. cava, Quercus robur, Lysimachia nummularia, Primula veris, Viola reichenbachiana, Lunaria rediviva, Malus sylvestris, Swida sanguinea, Chaerophyllum aromaticum, Laserpidium latifolium, Melampyrum nemorosum, Melittis melissophyllum, Campanula trachelium, Galanthus nivalis, Cephalanthera damasonium. Всього 20 видів (10%).

Середньоєвропейський - Aconitum moldavicum, A. variegatum, Cimicifuga europaea, Helleborus purpurascens, Isopyrum thalictroides, Ranunculus lanuginosus, R. stevenii, Fagus sylvatica, Primula elatior, Dentaria glandulosa, Rubus bertramii, Waldsteinia geoides, Lathyrus laevigatus, Geranium phaeum, Hedera helix, Astrantia major, Symphytum cordatum, Phyteuma orbiculare, P. spicatum, Aposeris foetida, Seneсio umbrosa, Crocus heuffelianus, Polygonatum hirtum, Erythronium dens-canis, Leucojum vernum, Epipactis purpurata, Carex pilosa, C. umbrosa, Arum besserianum, Sambucus racemosa. Всього 30 видів (15%).

Плюрирегіональний - Нuperzia selago, Botrychium multifidum, Athyrium filix-femina, Pteridium aquilinum, Stellaria media. Всього 5 видів (2,5%).

Адвентивний - лише один вид Impatiens parviflora, який походить із Центральної Азії.

У складі флори букових лісів Поділля є 59 рідкісних видів рослин, що становить 29,5% видового складу цієї флори.

27 видів флори букових лісів Поділля внесені до Червоної книги України (1996). Це Huperzia selago, Staphylea pinnata, Euonymus nana, Lunaria rediviva, Astrantia major, Atropa bella-donna, Scopolia carniolica, Crocus heuffelianus, Allium ursinum, Erythronium dens-canis, Lilium martagon, Galanthus nivalis, Leucojum vernum, Cephalanthera longifolia, C. damasonium, C. rubra, Cypripedium calceolus, Epipachis atrorubens, E. helleborine, E. purpurata, Goodyera repens, Listera ovata, Malaxis monophyllos, Neottia nidus-avis, Platanthera bifolia, P. chlorantha, Carex umbrosa. Чотири види флори букових лісів Поділля внесено до Міжнародних списків рідкісних видів (European Red List, 1991) - Botrychium matricarifolium, B. multifidum, B. virginianum, Cypripedium calceolus. В букових лісах Поділля нами виявлені нові місцезнаходження Staphylea pinnata, Lunaria rediviva, Atropa bella-donna, Scopolia carniolica, Cypripedium calceolus та деяких інших рідкісних видів.

Фітоценотична характеристика букових лісів Поділля

Букові ліси Поділля відносяться до класу Querco - Fagetea Br. - Bl. et Vlieger in Vlieger 1937 порядку Fagetalia sylvaticae Pawіowski 1928 союзу Fagion sylvaticae Luguet 1926 асоціації Аsperulo odoratae - Fagetum Sougner et Thill 1959.

Букові деревостани відзначаються високою зімкненістю (0,8-0,9). Оскільки бук є найбільш тіневитривалою породою широколистих лісів, участь інших видів дерев в його угрупованнях є незначною. Постійними компонентами деревостану є Acer pseudoplatanus, Betula pendula, Carpinus betulus, Cerasus avium, Populus tremula, Quercus petraea, Q. robur, Tilia cordata, Ulmus minor. Чагарниковий ярус та трав'яний покрив у букових лісах Опілля слаборозвинений. До складу чагарникового ярусу найчастіше входять Corylus avellana, Daphne mezereum, Euonymus europaea, E. verrucosa, Lonicera xylosteum, Viburnum lantana. Інші види підліску зустрічаються значно рідше. Проективне покриття трав'яного ярусу -10-40%, ранньовесняної синузії -50-80%. Постійними компонентами трав'яного покриву є тіневитривалі види Aegopodium podagraria, Asarum europaeum, Carex pilosa, Euphorbia amygdaloides, Dentaria glandulosa, Galeobdolon luteum, Pulmonaria obscura, Stellaria holostea. Досить часто зустрічається ліана Hedera helix та напівкущик Vinca minor.

Букові ліси Західного Поділля за флористичним складом є значно багатшими порівняно із буковими лісами, розміщеними східніше від р. Збруч. В межах Західного Поділля флористично найбагатшими є суцільні масиви букових лісів Опілля. В них масово зростають види, які М.І.Косець (1971) відносить до гірських або карпатських (Aposeris foetida, Arum besseriаnum, Dentaria bulbifera, D. glandulosa, Luzula sylvatica, Polygonatum hirtum, Symphytum cordatum). В острівних букових лісах Західного Поділля вони є більш рідкісними, а в бучинах Східного Поділля деякі з них зовсім відсутні. В цілому, букові ліси Поділля за складом трав'яного покриву близькі до бучин Розточчя та Карпат і відмінні від них за видовим складом деревостанів. В подільських бучинах відсутні темнохвойні види Picea abies та Abies alba, які є характериними видами букових деревостанів Карпат та Розточчя. Від букових лісів Розточчя букові ліси Поділля відрізняються також незначною участю Pinus sylvesris та Vaccinium myrtillus, яка часто домінує в трав'яно-чагарниковому ярусі бучин Розточчя.

Подільські бучини найбільш подібні до люблінських, хоч останні флористично значно бідніші. В них відсутні характерні для подільських бучин середньоєвропейські види Tilia platyphyllos, Stаphylea pinnata, Atropa bellа-donna, Cimicifuga foetida, Crocus heuffelianus, Erythronium dens-canis, Helleborus purpurаscens та деякі інші види. Таким чином, подільські бучини є найбaгатшими у флористичному відношенні серед рівнинних букових лісів у східній частині ареалу Fagus sylvatica.

Аналіз ценопопуляцій Fagus sylvatica на східній межі ареалу

Спектри онтогенетичних станів популяцій Fagus sylvatica у всіх досліджених поблизу східної межі ареалу виду природних букових лісах ( Рис. Воронківському (1), Пуківському (2), Бережанському (3), Кур'янівському (4), Нараївському (5), Коропецькому (6), Золотопотіцькому (7), Словітському (8), Гологірському (9), Білокам'янсьському (10), Сасівському (11), Ланівецькому (12-13), Волинському (14-16), Сатанівському, Самчиківському та Муровано-Курилівському лісництвах) однотипні (рис.). Популяції повночленні і мають близькі показники щільності дорослих особин.

В них переважають молоді особини: кількість імматурних та ювенільних рослин коливається від кількох тисяч до кількох десятків тисяч на 1 га. Чисельність ювенільних рослин значно зростає в роки, що йдуть після урожайних. Сходи і ювенільні рослини масово відпадають в перші роки життя, тому для ценопопуляцій Fagus sylvatica характерні значні флюктуації чисельності ювенільних рослин.

На східній межі ареалу бука серед імматурних та віргінільних рослин переважають особини пониженої життєвості, а серед репродуктивних рослин переважають особини нормальної життєвості.

Fagus sylvatica добре адаптований до екологічних умов Поділля. В антропогенно не порушених місцезростаннях його популяції є гомеостатичними, відзначаються повночленними лівосторонніми спектрами онтогенетичних станів та різновіковою структурою деревостанів. Все це вказує на тривале існування острівних букових лісів в регіоні, оскільки саме така структура відповідає найбільш стійким фітоценозам з рівномірним відновлювальним процесом.

Рисунок. Спектри онтогенетичних станів ценопопуляцій Fagus sylvatica на східній межі ареалу.

Поповнення ценопопуляцій Fagus sylvatica новими особинами на Поділлі відбувається виключно насінним шляхом. Добре плодоношення бука лісового корелює з теплим і сухим літом року, який передує плодоношенню, коли формуються зачатки репродуктивних органів. Дощова погода або заморозки під час цвітіння негативно впливають на плодоношення. У високоурожайний 2000 р. запас насіння Fagus sylvatica на поверхні землі становив в середньому 275-350 здорових плодів на 1 м2, що становить 70,5-77,6 % від загальної кількості горіхів. Значною є кількість порожніх горіхів 18-19%. На горіхи, пошкоджені комахами, припадає 3,3-5,4 %, грибами - 1,1-5,1%. В цілому, запас здорових горіхів Fagus sylvatica в лісах Поділля в 2000 р. був досить високим - він становив 2750000-3500000 шт на 1 га. Протягом перших двох років життя рослин нової генерації відбувається значний відпад особин (77-89%) в зв'язку з пізньовесняними заморозками, посухами, винищенням мишовидними гризунами та пошкодженням патогенними грибами. Хоч виживає менша частина генерації, показник абсолютної кількості ювенільних рослин, які збереглись до кінця вегетаційного періоду другого року життя, є досить високим. В листопаді 2002 р. в букових лісах Поділля нараховувалось до 320 000 особин бука генерації 2002 р. Така значна кількість підросту бука однієї генерації є достатнім резервом для заміщення дорослої частини деревостану.

Наукові основи охорони та раціонального використання букових лісів поділля

Букові ліси виконують важливі ґрунтозахисні, водоохоронні, водорегулюючі, кисневотвірні та інші пов'язані з поліпшенням оточуючого середовища функції. Вирубування букових лісів призводить до катастрофічних наслідків. В перший рік після вирубки змив ґрунту становить 300-600 м3/га (інколи - до 1800 м3), змив підстилки - 300 м3/га.

Суцільні рубки суттєво погіршують гідрологічні умови водозборів, особливо протягом десяти перших років після їх проведення.

Букові ліси Поділля є унікальними осередками зростання рідкісних видів флори України. З буком лісовим консортивно пов'язана велика кількість видів тварин, серед яких є дуже рідкісні види. Високі санітарно-гігієнічні властивості букових лісів та їх цілющий та оздоровлювальний вплив на організм людини добре відомі як в народній, так і в науковій медицині.

В цілому, охорона букових лісів на Поділлі забезпечена задовільно. На Подільській височині букові ліси охороняються в заповіднику Медобори, в національному природному парку Товтри Поділля, в регіональному ландшафтному парку Дністровський каньйон, в двох заказниках загальнодержавного значення, в двох пам'ятках природи загальнодержавного значення, в семи заказниках місцевого значення, в двох заповідних урочищах місцевого значення та в 25 пам'ятках природи місцевого значення. Однак, поза сіткою природно-заповідних об'єктів виявились деякі унікальні ділянки букових лісів, які відзначаються значним флористичним різноманіттям. Під час проведення наших досліджень були виявлені та рекомендовані до охорони нові об'єкти. Наукові обґрунтування на їх охорону як ботанічних заказників були передані до Львівського та Тернопільського обласних управлінь Міністерства охорони природи та ресурсів України. Запропоновані нами під охорону угруповання букових лісів на Поділлі після одержання статусу заказників місцевого значення варто перевести до статусу заказників загальнодержавного значення. Підвищити природоохоронний статус до рангу заказників загальнодержавного значення слід також для таких цінних ділянок букових лісів як Пам'ятка Пеняцька на Львівщині і урочищa Новики та Баглаї на Хмельниччині та Бучина на Вінничині.

ВИСНОВКИ

Встановлені закономірності географічного поширення, флористичні та еколого-ценотичні особливості букових лісів Подільської височини, з'ясовані тенденції їх змін під впливом антропогенних факторів, розроблені рекомендації щодо поліпшення охорони угруповань Fagus sylvatica L. на східній межі ареалу.

Біоморфологічний аналіз листків Fagus sylvatica L., із мергінальних популяцій на Подільській височині підтверджує віднесення подільського бука до підвиду Fagus sylvatica subsp. moesiaca (Maly) Czeсzott.

Східна межа острівного поширення букових лісів в Україні проходить від Володимир-Волинського по межі між Волинською височиною та Поліською низовиною до смт Гориньград поблизу м. Рівного, звідти повертає на південь до м. Кременця і далі до м. Старокостянтинова, смт Сатанова і смт Муровані-Курилівці і повертає на захід до м. Кам'янець-Подільський.

Палеоботанічні, історичні та топонімічні матеріали не дають підстав вважати, що в недалекому минулому Fagus sylvatica був широкопоширеним видом в Правобережній Україні. Вони свідчать про те, що хоч ареал виду в минулому був ширшим від сучасного, однак, букові ліси і тоді зустрічались у вигляді окремих ізольованих островів на східній межі ареалу на Східному Поділлі та у Придніпров'ї.

Острівна локалізація букових лісів поблизу східної межі ареалу пов'язана з невідповідністю умов повітряного та ґрунтового зволоження Поділля екологічним потребам сходів бука у волозі. Лише в специфічних умовах повітряного та ґрунтового зволоження на найбільш підвищених ділянках рельєфу, які розміщені на шляхах західного переносу вологих повітряних мас, мікрокліматичні умови сприятливі для росту і розвитку сходів бука. Відповідно лише в таких умовах можлива безперервна зміна поколінь бука і саме існування букових лісів.

Букові ліси Поділля є первинно-рідкісними стенотопними лісовими угрупованнями, які відносяться до класу Querco-Fagеtea Br.-Bl. еt Vlieger in Vlieger порядку Fagetalia sylvaticaea Pawіowski союзу Asperulo odorаtae -Fagetum Socegner et Thill.

У складі флори букових лісів Подільської височини є 200 видів рослин із 137 родів і 66 родин, що становить відповідно 15 % видів, 21 % родів, 51,5 % родин від загальної флори Поділля. До покритонасінних відноситься 182 види, голонасінних - 1 вид, папоротеподібних - 14 видів рослин. За чисельністю видів переважають родини Ranunculaceae (15 видів), Rosaceae (14 видів), Orchidaceae (13 видів).

Для умброфітних умов букових лісів Поділля характерна значна участь гемікриптофітів - 97 видів, криптофітів - 48 видів. Фанерофіти представлені - 41 видом, хамефіти - 12 видами, терoфіти - 2 видами. Таким чином, спектр життєвих форм за К. Раункієром в більшій мірі відображає пристосування рослин до ценотичних умов широколистих лісів, ніж до кліматичних умов помірного поясу Європи.

Географічний аналіз флори букових лісів Поділля показав значну участь голарктичних, євразійських та європейсько-сибірських геоелементів (45,5%), панєвропейських, середньоєвропейський геоелементів (25 %) та субсередземноморських, європейсько-малоазіатських і європейсько-кавказьких геоелементів (28 %), що вказує на генетичний зв'язок флори букових лісів Подільської височини не лише з карпатськими, балканськими, а й з кримськими та кавказько-малоазіатськими буковими лісами.

У складі флори букових лісів Поділля виявлено 59 рідкісних та зникаючих видів, 27 з яких внесено до Червоної книги України. Рідкісні види Huperzia selago, Euonymus nana, Atropa bella-donna, Scopolia carniolica, Crocus heuffelianus, Allium ursinum, Erythronium dens-canis, Cypripedium calceolus, які в букових лісах Поділля відомі з 1-3 місцезнаходжень, належать до зникаючих видів, Botrychium matricarifolium, Botrychium multifidum, Botrychium virginianum, Epipogium aphyllum, які в останнє відмічались на Поділлі в І поливині ХХ століття, очевидно, зникли із флори букових лісів Подільської височини.

Ценопопуляції Fagus sylvatica поблизу східної межі ареалу виду в антропогенно малопорушених лісах Поділля відзначаються повночленними спектрами онтогенетичних станів та різновіковою структурою деревостанів, що вказує на тривале існування букових лісів в регіоні і їх добру адаптацію до екологічних умов Подільської височини. Поповнення ценопопуляцій новими генераціями особин відбувається в роки, які слідують, за роками високої урожайності насіння Fagus sylvatica.

Інтенсивні рубки головного користування, ставлять під загрозу цінний генофонд Fagus sylvatica та унікальні угруповання букових лісів на східінй межі ареалу виду. З метою поліпшення охорони флористичного різноманіття букових лісів Подільської височини необхідно створити заказники Білокам'янський та Бучина у Львівській області, Гутинський та Букові ліси Кременецьких гір в Тернопільській області, відновити заповідний режим резервату Стратин в Івано-Франківській області. Зважаючи на цінність генофонду Fagus sylvatica на східній межі ареалу та важливу роль букових лісів Подільської височини в поліпшенні середовища, їх необхідно вилучити із головного лісокористування як лісонасінні ділянки.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Корінько О.М. Порівняльний аналіз природних та інтродукційних популяцій бука лісового Fagus sylvatica L. на східній межі ареалу виду // Інтродукція рослин. -№3-4 -Київ. -2000. -С.- 49-53.

Корінько О.М. Ценопопуляція бука лісового (Fagus sylvatica L.) на східній межі ареалу /Фітосоціологія: 100 років наукового напрямку. -Київ. -2000. - С. 52.

Корінько О.М. Рослинні угруповання бука лісового Fagus sylvatica L. в межах Східного Поділля та їх охорона // Матеріали конференції молодих вчених-ботаніків України “Актуальні проблеми ботаніки та екології”. -Ніжин. -2001. -С. 39.

Корінько О.М. Бук лісовий (Fagus sylvatica L.) в лісах Волинської височини / Наукові записки. Збірник наук. праць. Вип. XLII. -Київ: НПУ імені М.П.Драгоманова, -2001. -С.213.

Коринько Е.Н. Бук лесной (Fagus sylvatica L.) в лесах Восточного Подолья //Материалы международной научно-практической конференции “Геоэкологические и биоэкологические проблемы северного Причорномор'я”. -Тирасполь. -2001. - С.134.

Корінько О.М. Фітосозологічна оцінка букових лісів Поділля // Матеріали ХІ з'їзду Українського ботанічного товариства. -Харків. -2001. - С.182.

Корінько О.М. Буковые леса Подолья и научные основы их охраны // Международная конференция молодых ученых “Леса Евразии в третьем тысячелетии”. Том 2. -Москва. -2001. -С. 48.

Корінько О.М. Букові ліси Поділля та проблеми їх охорони //Міжнародна науково-практична конференція “Екологічні проблеми довкілля та шляхи їх вирішення”. Дев'яті Каришинські читання. Збірник наукових праць. - Полтава, -2002. - С. 79.

Корінько О.М. Необхідність охорони рослинних угруповань букових лісів з Fagus sylvatica L. східного Поділля /Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 144: Біологія. - Чернівці: ЧНУ, 2002. - С.194-197.

Корінько О.М. Інтродукційна популяція бука лісового (Fagus sylvatica L.) на східній межі ареалу виду /Вісник “Інтродукція та збереження рослинного різноманіття.” Збірник наукових праць. Випуск 5. -Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2002. - С.34-36.

Корінько О.М. Сучасний стан та охорона букових лісів Поділля /Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. Серія “Екологія. Біологічні науки”. - Полтава. -2002 -С. 128-133.

Корінько О.М. Вплив бука лісового Fagus sylvatica на сучасний стан екології та його вплив на життя людини /Гігієна населених місць. Випуск №40. -Київ. -2002. -С. 316-319.

Мельник В.І., Корінько О.М. Внутрішньовидова мінливість і генезис ареалу Fagus sylvatica L. на Поділлі // Матеріали читань, присвячених 100-річчю з дня народження Ю.Д.Клеопова “Ю.Д.Клеопов та сучасна ботанічна наука”. - Київ: Фітосоціоцентр, 2002. - С. 263-267.

Корінько О.М. Поширення бука лісового Fagus sylvatica L. на Подільській височині //Всеукраїнська науково-практична конференція “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість”. Т.-2. -Київ. -2002. С. -151-155.

Корінько О.М. Ареал Fagus sylvatica та поширення його на Поділлі //Всеукраїнська студентська науково-практична конференція “Академік В.І. Вернадський і світ у ІІІ тисячолітті” - Полтава, -2003. - С. 201- 203.

Корінько О.М. Рослинні угруповання бука на східному Поділлі та необхідність їх охорони /Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. Серія “Екологія. Біологічні науки”. - Полтава. -2003 -С. 20-24.

АНОТАЦІЯ

поділля буковий ліс охорона

Корінько Олена Миколаївна: “Букові ліси Подільської височини (флористичні та еколого-ценотитичні особливості, наукові основи охорони)” - рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 - Ботаніка.

В дисертації викладены результати багаторічних комплексних еколого-ценотитичних досліджень Fagus sylvatica L. на Подільській височині.

Висвітлені питання поширення та еколого-ценотичної приуроченості Fagus sylvatica. З'ясовано питання острівної локалізації букових лісів в Україні. За біоморфологічним аналізом листків подільського бука підтверджено віднесення його до підвиду Fagus sylvatica subsp. moesiaca (Maly) Czeсzott. Встановлені флористичні особливості букових лісів Поділля та описаний склад флори. Визначені спектри онтогенетичних станів ценопопуляцій Fagus sylvatica на Поділлі. Запропоновані і розроблені рекомендації по збереженню цінного генофонду Fagus sylvatica та унікальних угруповань букових лісів на східній межі ареалу виду.

Ключові слова: Fagus sylvatica L., Подільська височина, ареал, еколого-ценотична приуроченість, популяція, охорона.

АННОТАЦИЯ

Коринько Елена Николаевна: “Буковые леса Подольской возвышенности (флористические та эколого-ценотические особенности, научные основы охраны)” - рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 - Ботаника.

В диссертации приводятся результаты многолетних комплексных популяционно-биологических исследований Fagus sylvatica L. на Подольской возвышености. Определены тенденции их изменений под воздействием антропических факторов.

На основании биоморфологического анализа листьев Fagus sylvatica L. из маргинальных популяций доказано, что подольский бук относится к подвиду Fagus sylvatica subsp. moesiaca (Maly) Czeсzott. Так же нами были установлены 5 новых местонахождений Fagus sylvatica, неописанных ранее в литературе, и на основании этого проведена более точная восточная граница островного распространения в пределах Украины. Установлена причина островной локализации буковых лесов вблизи восточной границы ареала.

Установлен состав флоры буковых лесов Подолья. В нее входит 200 видов растений, что составляет 15% видов, 21% родов, 51,5% семейств флоры Подольской возвышенности. В связи с умброфитными условиями буковых лесов Подолья для них характерно большое участие гемикриптофитов - 97 видов, криптофитов - 48 видов, фанерофитов - 41, хамефитов - 12 видов и терофитов - 2 вида. В составе флоры буковых лесов Подолья выявлено 59 редких и исчезающих видов, 27 из которых занесены в Красную книгу Украины (1996). Географический анализ флоры показал большое участие голарктических, евразийских и европейско-сибирских геоэлементов (45,5%), паневропейских, среднеевропейский геоэлементов (25%) и субсредиземноморских, европейско-малоазиатских и европейско-кавказких геоэлементов (28 %). Это указывает на генетическую связь флоры буковых лесов Подольской возвышености не только с карпатскими, балканскими, но и с крымскими, кавказко-малоазиатскими буковыми лесами. Базовый возрастной спектр Fagus sylvatica на Подольской возвышенности - левосторонний. Спектры онтогенетических состояний популяций - полночленные. Пополнение ценопопуляций новыми генерациями особей происходит в годы, которые следуют, за годами высокой урожайности Fagus sylvatica.

В связи с массовыми вырубками буковых лесов оказался под угрозой исчезновения ценный генофонд Fagus sylvatica и уникальные сообщества буковых лесов на восточной границе ареала вида. С целью улучшения охраны флористического разнообразия не обходимо создать заказники Белокамянский и Бучина во Львовськой области, Гутинский и Буковые леса Кременецких гор в Тернопольской области, и восстановить заповедный режим резервата Стратын в Ивано-Франковской области, а также извлечь из главного лесопользования все участки буковых лесов Подольской возвышености и использовать их в качестве лесосеменных участков.

Ключевые слова: Fagus sylvatica L., Подольская возвышеность, ареал, эколого-ценотическая приуроченость, флора, популяция, охрана.

SUMMARY

Korinko O.M. “Beech forest Podolian Upland (floristic ecological and coenological peculiarities, scientific principles of conservation)” - manuscript.

Thesis for Candidate's scientific degree of Biology, Speciality 03.00.05 - Botany.

The thesis presents the results of ecological and coenotical studies of Fagus sylvatica L. in Podolian Upland.

The problems of distribution and ecological attachment of Fagus sylvatica have been elucidated. The islulare localization of beech forest at the eastern margin of the area is emphasized. Biomorphological analysis of the leaves of Fagus sylvatica proved its belonging to the subspecies Fagus sylvatica subsp. moesiaca (Maly) Czeсzott. The floristic characteristics of beech forests were desribed. The spectrums of ontogenetic states in populations of Fagus sylvatica in Podolian Upland were defined. Recommendation for improvement of conservation of beech communities in Podolian Upland are proposed.

Key words: Fagus sylvatica L., Podolian Upland, area, population, ontogenesis, flora, conservation.

Размещено на Allbest.ru