Взаємозв’язок психофізіологічних функцій з показниками серцево-судинної та респіраторної систем у дітей молодшого шкільного віку із слуховою депривацією

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ З ПОКАЗНИКАМИ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ ТА РЕСПІРАТОРНОЇ СИСТЕМ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ СЛУХОВОЮ ДЕПРИВАЦІЄЮ

Виконала Гасюк Олена Миколаївна

Київ - 2004



АНОТАЦІЯ

Гасюк О.М. Взаємозв'язок психофізіологічних функцій з показниками серцево-судинної та респіраторної систем у дітей молодшого шкільного віку із слуховою депривацією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дана дисертаційна робота є дослідженням особливостей психофізіологічних функцій, показників серцево-судинної та респіраторної систем у дітей 7-11 років з вадами слуху. Вивчали взаємозв'язки між досліджуваними показниками в умовах слухової депривації.

З'ясовано, що у дітей із слуховою депривацією більшість досліджуваних параметрів відхиляється від норми, на відміну від відповідних показників у дітей із нормальним слухом. Показано, що існують певні статеві відмінності у пристосуванні до умов слухової депривації. Показники зовнішнього дихання у дітей з вадами слуху мають функціональні відмінності у порівнянні із показниками дітей з нормальним слухом. Показано, що для дітей зі слуховою депривацією більш характерні зміни кровообігу у вертебрально-базилярній системі головного мозку ніж у каротидній.

В умовах хронічної слухової депривації змінюється характер вірогідних кореляційних взаємозв'язків між показниками психофізіологічних функцій, функцій серцево-судинної та респіраторної систем. Ці зміни, незважаючи на індивідуальну резистентність організму до деприваційних впливів, є постійними та специфічними для даного типу депривації.

слуховий депривація сенсомоторний церебральний



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними фахівців кількість осіб, що мають соціально значущі дефекти слуху, постійно зростає (Конігсмарк Б.В. та ін., 1980; Базаров В.Г. та ін., 1989; Рахманов В.М., 1992; Бертинь Г.П., 1998; Тарасов Д.І., 1998; Подкопаєв В.К. та ін., 1999; Римар В.В., 2000). Кількість членів УТОГ на 2001 рік складає 57 тис. осіб (з них глухих - 41014, а приглухуватих - 15545 осіб). Приблизно 14% з них діти до 14 років, більшість з яких має уроджену або рано набуту форму глухоти.

Психофізіологічним обґрунтуванням впливу порушень слуху на психосоматичний стан людини є положення І.М.Сєченова та І.П.Павлова про те, що функціональний стан ЦНС залежить від рівня аферентації, а отже, обмежене надходження аферентних подразників сприяє формуванню деприваційних змін не тільки у слуховому аналізаторі, а і у інших системах організму. В літературі показано, що у онтогенезі мозок діє як динамічна система здатна до перебудов своєї поточної діяльності, змінюючи функціональний стан та взаємозв'язки окремих структур, які є основою системної діяльності та визначають характер забезпечення психофізіологічних функцій (Макаренко Н.В., 1996; Лизогуб В.С., 2001). В той же час наші знання про взаємозв'язки між психофізіологічними функціями та індивідуальними фізіологічними особливостями в умовах слухової депривації остаються недостатніми.

Висока надійність та тонка регуляція кровопостачання головного мозку є необхідними умовами його нормального функціонування (Москаленко Ю.Е., 1975; Шуба М.Ф., 1991). В літературі приділяється значна увага стану гемодинаміки дорослих людей з вадами слуху (Євдощенко Е.А., Косаковський А.Л., 1989; Благовєщєнська Н.С., 1990; Шидловська Т.В. и соавт., 1990, 2000; Ярменчук І.А., 2000; Ohinata Y. et al. 1997). В той же час, недостатня кількість наукових робіт, які б розкривали особливості гемодинаміки у дітей із слуховою депривацією (Тупицын И.О. 1985; Бікбаєва А.И., Валіуліна Л.В., Хабібулін Р.М., 1987;).

Дотепер нам відомі лише поодинокі дослідження показників дихальної системи глухих та приглухуватих (Шпаєр Е.Л., 1936, Баринова Л.П., 1981; Панченкова Т.Ф., 1983). Детальніше вивчені психофізіологічні функції пам'яті (Розанова Т.В.,1980; Мальцева Н.В., 1986; Назаріна В.І.,1998) та уваги (Гоголева А.В., 1981; Луцько К.М., 1999) у глухих дітей. Молодший шкільний вік оцінюється як сенситивний період розвитку багатьох психофізіологічних та фізіологічних функцій (Виготський Л.С., 1960; Борейко Т.І., 1993; Дубровинськая Н.В., Фарбер Д.А., 1995). Але незважаючи на це, нам не відомі роботи, де досліджується вплив слухової сенсорної депривації на функціональний стан індивідуально-типологічних, нейродинамічних та психофізіологічних показників дітей та їх зв'язок з показниками серцево-судинної системи та системи дихання, які потрібні для створення системи корекційно-реабілітаційних заходів, що повинні забезпечити ефективну соціальну адаптацію осіб звадами слуху.

Мета дослідження. Метою роботи було дослідження взаємозв'язків психофізіологічних функцій, показників серцево-судинної та респіраторної систем молодших школярів в умовах слухової сенсорної депривації, з можливим застосуванням цих показників при розробці реабілітаційно-корекційних заходів спрямованих на соціальну адаптацію глухих.

Задачі дослідження.

- вивчити індивідуально-типологічні властивості та сенсомоторні функції у дітей із слуховою депривацією;

- визначити особливості психофізіологічних функцій у глухих дітей;

- дослідити стан системної і церебральної гемодинаміки у молодших школярів в умовах слухової депривації;

- вивчити стан функцій зовнішнього дихання у глухих молодших школярів;

- дослідити взаємозв'язки між показниками гемодинаміки, функцій зовнішнього дихання, властивостями основних нервових процесів та комплексом психофізіологічних функцій у глухих дітей;

- обґрунтувати оціночні значення відомостей про основні нервові процеси та прояви вегетативних функцій для створення біологічних корекційно-розвиваючих програм, спрямованих на покращення соціальної адаптації дітей з вадами слуху.

Предмет дослідження. Взаємозв'язки та стан психофізіологічних функцій, показників серцево-судинної та респіраторної систем у дітей 7-11 років з вадами слуху.

Об'єкт дослідження. Психофізіологічні функції, показники серцево-судинної та респіраторної систем у молодших школярів із слуховою депривацією.

Методи дослідження. Аналіз та узагальнення даних спеціальної літератури з проблеми; дослідження властивостей основних нервових процесів (функціональної рухливості і сили нервових процесів), латентних періодів зорово-моторних реакцій різної складності визначення властивостей короткочасної зорової пам'яті та функцій уваги; дослідження параметрів системної і церебральної гемодинаміки, функцій зовнішнього дихання; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі були отримані нові дані про особливості стану психофізіологічних функцій та нейродинамічних процесів, системної та церебральної гемодинаміки, функцій зовнішнього дихання у дітей 7-11 років із слуховою депривацією. Вперше зроблено аналіз та визначення кореляцій між психофізіологічними та фізіологічними показниками як у групах глухих та осіб з нормальним слухом, так і у підгрупах хлопчиків та дівчаток). Отримані кількісні показники функцій зовнішнього дихання, системної гемодинаміки і показано зв'язок між цими показниками та психофізіологічними функціями у дітей в умовах слухової депривації, що має важливе значення для уточнення механізмів пристосувальної поведінки людини та теорії функціональних станів. Проведено порівняння та детальний аналіз вищеозначених параметрів з аналогічними у дітей, що мають нормальний слух, що необхідно для розробки шляхів подальшої корекції фізіологічних, психофізіологічних та психологічних відхилень у глухих дітей.

Практичне значення отриманих результатів. Порівняння показників властивостей основних нервових процесів з даними дослідження периферичної та системної гемодинаміки, функцій зовнішнього дихання, параметрів пам'яті та уваги у глухих та осіб з нормальним слухом, можуть застосовуватися при оптимізації навчання, розробці психолого-педагогічних та медико-біологічних корекційно-розвиваючих та реабілітаційних програм для покращення психологічного і соматичного стану дітей з вадами слуху.

Результати досліджень можуть бути використані у міждисциплінарних дослідженнях для порівняння із відповідними розробками в галузі фізіології, психофізіології, диференціальної психофізіології, дефектології нейропсихології та оториноларингології. Матеріали досліджень можуть бути впроваджені в лекційні та практичні курси вузів України, де готують фізіологів, дефектологів, сурдопедагогів та сурдопсихологів. Результати дисертаційної роботи включено в лекційні та практичні курси «Психофізіологія», «Вікова фізіологія та шкільна гігієна», «Валеологія та методика її викладання» Херсонського державного університету, а також до курсу «Фізіологія ВНД» Херсонського медичного коледжу. Крім того результати експериментальних досліджень використовуються при підготовці фахівців Центру зайнятості населення Херсонської облдержадміністрації, у процесі оптимізації оздоровчих заходів у спеціальних навчальних закладах м. Херсона.

Особистий внесок здобувача. Дослідження фізіологічних особливостей сенсорно-депривованих дітей та дітей з нормальним слухом виконано автором самостійно. Зроблено поглиблений аналіз наукових джерел, проведено дослідження 54 фізіологічних та психофізіологічних параметрів систем організму дитини. Проведено поглиблений кількісний, якісний та кореляційний аналіз одержаних результатів. Співавтори опублікованих наукових праць: Тарасова О.О. Пархоменко В.В., Новикова Г.А. робили огляд наукової літератури з тематики, що відповідає змісту статей; Кравченко Ю.В. робила дослідження психофізіологічних показників та серцево-судинної системи молоді з вадами слуху; Бірюкова Т.В. вивчала показники гемодинаміки у глухих підлітків, Шмалєй С.В. приймала участь у обговоренні отриманих результатів. В дисертації не використані ідеї чи розробки, які належали б співавторам опублікованих наукових праць.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В огляді літератури показано, що цілеспрямовані дослідження впливу слухової депривації на психосоматичний стан дітей почалися у другій чверті ХХ сторіччя, але й дотепер неможливо створити цілісну картину особливостей фізичного та психічного стану дитини із вадами слуху. У сучасних роботах глухоту не розглядають як пряму причину виникнення певних розладів, тому тематика досліджень в основному пов'язана з практичними аспектами сурдології та сурдопедагогіки, а спеціальні роботи, присвячені вивченню фізіологічного стану глухих, стосуються переважно клінічних випадків та не дають повного уявлення про вплив слухової депривації на загальний функціональний стан дитини.

Існує багато сучасних наукових робіт присвячених дослідженню інтелектуального розвитку (Корсунська Б., 1990; Фомічова Л., 2000), сприйняття (Д'ячков А., 1957; МатвєєвВ., 1987; Луцько К., 1998), пам'яті (Розанова Т., 1990; Назаріна В., 1998) та довільної уваги (Зайцев Б., 1974; Розанова Т., 1990) у глухих дітей. Проте, недостатньо вивчені нейрофізіологічні механізми вищої нервової діяльності дитини 7-11 років в умовах слухової депривації, тобто, протягом вікового періоду, який є дуже пластичним та уразливим щодо деприваційних впливів.

Відомо, що у дівчат із нейросенсорною приглухуватістю спостерігається зниження мозкового кровообігу, особливо у вертебрально-базилярній системі головного мозку (Бикбаева А. и др., 1987). У дорослих глухих осіб відмічають спазм мозкових судин та інші зміни у каротидній системі головного мозку (Шидловська Т. та ін., 2000). В той же час, дослідження церебрального кровообігу та його вплив на властивості нервової системи у дітей із слуховою депривацією не проводились.

Данні літератури вказують, що в дітей з вадами слуху є ознаки бронхіоспазма, який ускладнює їх навчання словесній мові (Шпайер Е.Л., 1936, Баринова Л.П., 1981). Але не знайдено робіт, де досліджуються особливості респіраторної системи у глухих дітей у зв'язку із іншими фізіологічними функціями.

Об'єкти та методи досліджень

Було обстежено 195 дітей 7-11 років. Групу сенсорно-депривованих склали 95 осіб (з них 46 дівчаток та 49 хлопчиків), які мали діагноз уроджена або рано набута нейросенсорна приглухуватість ІІІ - V ступеню. Отримані дані порівнювались із аналогічними показниками дітей, що мають нормальний слух. Контрольну групу склали 100 осіб (з них 50 хлопчиків та 50 дівчаток).

Дослідження психофізіологічних параметрів проводили за допомогою комп'ютерної програми, яка розроблена Чайченком Г.М., Горго Ю.П. і Філімоновою Н.Б. (1996). Програма є комп'ютерною модифікацією методик Хільченка А.Е. (1961), Небиліцина В.Д. (1966), Лейтеса Н.С. (1970), Мерліна В.С. (1971), Лоскутової Т.Д. (1975), Пейсахова Н.М. (1976), Макаренка М.В. (1991). Функціональну рухливість нервових процесів (ФРНП) досліджували за показником найвищого темпу диференціювання позитивних та гальмівних подразників.

Працездатність головного мозку визначали за загальною кількістю помилок, які зробили досліджувані при виконання завдання. Менший відсоток помилок характеризував вищий рівень ПГМ.

По методиці спостереження за рухомим об'єктом вивчали врівноваженість основних нервових процесів. Враховували середні значення тенденцій до випередження та до запізнювання латентних періодів і за їх показниками розраховували урівноваженість нервових процесів як відношення реакцій, які запізнювалися до передчасних реакцій.

Швидкість простої зорово-моторної реакції (РП) та реакції вибору двох із трьох подразників (РВ) обчислювали як середні значення вимірів латентних періодів (ЛП) даних реакцій.

Дослідження обсягу, продуктивності, переключення та розподілу довільної уваги проводили користуючись коректурними таблицями Анфімова (АнтроповаМ.В. та ін.,1984).

Дослідження короткочасної зорової пам'яті проводили за допомогою таблиць з 10 різномодальними сигналами (не пов'язані між собою змістом слова, двозначні числа, геометричні фігури, образи простих предметів). Більша кількість відтвореної інформації, відповідала вищому показнику обсягу пам'яті (Макаренко М.В., 1996).

Показники церебральної гемодинаміки в системах внутрішньої сонної і хребетної артерій досліджували за допомогою реографа 4РГ-2М. Використовували фронтомастоїдальне і окципітомастоїдальне відведення. Розраховували показники: периферичного опору судин; тонусу судин артеріального типу дрібного калібру; тонусу судин венозного типу дрібного калібр; венозного відтоку із даної області; кровонаповнення артеріального русла, швидкості об'ємного пульсового кровонаповнення. Визначали: частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск.

Для вивчення функцій зовнішнього дихання у дітей використовували спірометрію. Дослідження проводилося за допомогою діагностичного комплексу «Пульмовент-2». Вивчали параметри спокійного дихання, життєвої ємності легенів, форсованого видиху.

Математична обробка одержаних результатів включала обчислення середньої арифметичної величини, середньоквадратичного відхилення та середньої арифметичної похибки. Розраховували коефіцієнт рангової кореляції. Достовірність середніх величин і різниці між показниками досліджуваних груп оцінювали за t-критерієм Ст'юдента.

Результати досліджень та їх обговорення.

Розвиток психофізіологічних функцій молодших школярів в умовах сенсорної депривації. Існує багато відомостей про генетичну детермінованість деяких нейродинамічних та психомоторних функцій людини, яка збільшується в ряду: особливості особистості; індивідуально-типологічні особливості психічних процесів; нейродинамічні властивості (Макаренко М.В., 1997). Разом з тим, ці показники можуть змінюватись під впливом зовнішнього середовища (Лизогуб В.С., 2001). З'ясовано, що слухова сенсорна депривація є фактором, який впливає на психофізіологічні функції дітей з вадами слуху.

Особливості індивідуально-типологічних властивостей ВНД дітей з вадами слуху. Функціональна рухливість нервових процесів у глухих молодших школярів достовірно нижче і складає 1187,82 ± 40,02 мс, а у дітей, що мають нормальний слух - 1067,88 ± 31,33 мс (р<0,001).

Якісний аналіз результатів показав, що низький та нижче середнього рівень показників ФРНП частіше зафіксовано у сенсорно-депривованих дітей. Вище середнього рівня та середні показники функціональної рухливості, навпаки, частіше спостерігаються у дітей, що мають нормальний слух. Відповідний розподіл спостерігається і у одностатевих підгрупах (табл.1).

Таблиця 1. Якісні показники функціональної рухливості нервових процесів у дітей молодшого шкільного віку (%, осіб)

Показники ФРНП	Група глухих (n = 95)	Контрольна група (n = 100)
	Загалом по групі	Хлопчики (n =49)	Дівчатка (n =46)	Загалом по групі	Хлопчики (n =50)	Дівчатка (n =50)
Високий рівень	6,3	4,1	8,7	5,0	8,0	2,0
Вище за середній	43,2	42,9	43,4	54,0	48,0	60,0
Середній рівень	8,4	6,1	10,9	15,0	14,0	16,0
Нижче за середній	24,2	28,6	19,6	10,0	0	20,0
Низький рівень	17,9	18,3	17,9	16,0	30,0	2,0

Ми вважаємо, що слухова сенсорна депривація, зменшуючи кількість аферентних стимулів, викликає зниження швидкості виникнення, перебігу та післядії нервових процесів, тобто, зниження швидкісних характеристик працюючої функціональної системи, а не того чи іншого окремого нервового субстрату. Крім того, у осіб із зниженням слуху достовірно виявлено затримку часу проведення нервового імпульсу (Новикова Л.А., 1987), що може погіршувати показники ФРНП.

При визначенні функціонального рівня системи ми вважали, що під час досліду відбувається постійна зміна збудливості ЦНС, проте існує певний рівень, який є оптимальним для даного стану мозкової активності. ФРС глухих дітей (4,45±0,35 с^-2), є нижчим (р<0,01) ніж у дітей з нормальним слухом (3,64±0,18 с^-2). . При розподілі дітей досліджуваних груп на підгрупи за різними варіаціями функціонального рівня системи виявлено, що в групі глухих відсоток дітей, із низьким функціональним рівнем значно більший ніж у контрольній групі. Отже, сенсорна депривація призводить до порушень у функціонуванні модулюючої системи мозку, особливо у випадках, коли необхідно підтримувати тривалий час певний рівень активності.

Середні значення показників працездатності головного мозку в групі сенсорно-депривованих дітей були вищими (р<0,01) ніж у групі дітей, що мають нормальний слух (відповідно, 13,74±1,09% та 23,96±1,64% помилок).

Відомо, що не завжди залежність між продуктивністю роботи і силою нервової системи є прямою. Напрямок відхилення залежить від індивідуального балансу основних нервових процесів (Данилова Н.Н., 1985). Ми припускаємо, що сенсорна депривація неоднаково впливає на різні відділи мозку, що буде відображатись на його працездатності та функціональному стані.

Показник врівноваженості нервових процесів у сенсорно-депривованих дітей (1,8±0,11 пікс.) достовірно вище ніж у дітей контрольної групи (2,03±0,4 пікс.) (р<0,01). Також глухі дівчатка мають достовірно кращі показники врівноваженості ніж глухі хлопчики (відповідно 1,79±0,16 пікс. та 1,82±0,15 пікс., р<0,01).

Якісний розподіл групи глухих на підгрупи показав, що у 71,6 % глухих дітей переважають реакції, які запізнюються, а врівноважені реакції були виявлені у 15,8%. Отримані результати вказують на те, що у глухих осіб спостерігається підвищена збудливість нервових процесів.

Особливості сенсомоторних функцій молодших школярів з вадами слуху. Визначення нейродинамічних особливостей простих та складних сенсомоторних реакцій має важливе значення для оцінки функціонального стану організму в умовах дії різних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

Виявлено, що латентні періоди простих сенсомоторних реакцій у глухих дітей (424,48 ± 14,47 мс) статистично не відрізняються від показників у дітей контрольної групи (421,01 ± 19,19 мс) у жодній із досліджуваних підгруп.

Середні значення ЛПРВ у глухих дітей більш тривалі (р0,01) і дорівнюють 651,816,78 мс, а у дітей контрольної групи - 566,0314,98 мс, причому подібні розбіжності достовірні і у різностатевих підгрупах. Зазначимо, що в досліджуваних групах латентні періоди для реакції вибору були довшими (р0,01) ніж для простої сенсомоторної реакції, причому у глухих ця різниця була більшою (р0,01).

Більш високі значення ЛПРВ вказують на те, що дітям з вадами слуху частіше притаманна низька швидкість перебігу аналітико-синтетичної діяльності мозку.

Характеристики довільної уваги у молодших школярів із слуховою депривацією. З'ясовано, що обсяг уваги у глухих дітей (6,33±0,19 бали) достовірно вищий (р<0,001) ніж у дітей контрольної групи (4,48±0,15 бали). Також, глухі молодші школярі мають статистично кращі (р<0,01) показники вибірковості уваги ніж їх однолітки із нормальним слухом (0,45±0,01 та 0,5±0,01 відн.од.). За показниками точності та інтенсивність уваги досліджувані діти не відрізняються.

Локальна активація, що охоплює певні зони мозку, визначає вибірковий характер уваги. Дефект слуху значно обмежує кількість аферентних подразників, що діють на дитину в процесі роботи, що дозволяє зосереджуватись на процесі сприйняття та пояснює кращий рівень обсягу та вибірковості уваги.

Особливості показників короткочасної зорової пам'яті у молодших школярів із слуховою депривацією. Дослідження короткочасної зорової пам'яті на стимули різної модальності показало, що особи досліджуваних груп мають значні розбіжності в цих показниках (табл.2).

Таблиця 2.Середньостатистичні показники властивостей короткочасної зорової пам'яті молодших школярів (М ± m)

Показник	Група глухих (n = 95)	Контрольна група (n = 100)
	Загалом по групі	Хлопчики (n =49)	Дівчатка (n =46)	Загалом по групі	Хлопчики (n =50)	Дівчатка (n =50)
КЗПФ	6,48 ± 0,17	6,69 ± 0,19	6,26 ± 0,23	5,79 ± 0,15	5,68 ± 0,22	5,90 ± 0,25
КЗПС	4,58 ± 0,13	4,85 ± 0,27	4,28 ± 0,24	5,48 ±0,18	5,62 ± 0,17	5,34 ±0,18
КЗПЦ	5,03 ± 0,15	5,02 ± 0,26	5,04 ± 0,23	6,62 ±0,17	6,74 ± 0,21	6,50 ±0,21
КЗПО	6,47 ± 0,14	6,57 ± 0,21	6,37 ± 0,17	4,39 ± 0,13	4,36 ± 0,19	4,42 ±0,19

Виявлено, що найкраще глухі діти запам'ятовують геометричні фігури та образи предметів, тобто невербальний матеріал. У контрольній групі найкращі результати діти показували при запам'ятовуванні геометричних фігур та двозначних чисел. Сенсорно-депривовані діти краще запам'ятовують той матеріал, який більше залежить від вміння зафіксувати ніж від вміння осмислювати та вербалізувати тому, що формування другої сигнальної системи у глухих проходить на принципово іншій основі ніж у дітей із нормальним слухом. Запам'ятовування слів ускладнене із-за неточності раніше сформованих словесних значень, та із-за бідності зв'язків між значеннями та їх системами упорядкування, тобто між словом та образом.

Взаємозв'язки між психофізіологічними функціями молодших школярів із вадами слуху. Встановлено, що між окремими психофізіологічними функціями, сенсомоторними, та індивідуально-типологічними якостями є достовірні (р<0,05) кореляційні зв'язки. Для глухих дітей 7-11 років подібні зв'язки показані вперше.

У контрольній групі корелюють показники працездатності головного мозку та функціональної рухливості (r=0,65), тобто низькі та нижче середнього показники ФРНП переважно мають особи із слабкими нервовими процесами, а високий і середній рівень ФРНП обумовлений сильними та середньої сили нервовими процесами. Характер кореляцій у групі глухих є дещо іншим, що підтверджує припущення про компенсаційні зміни внутрішньо-мозкових зв'язків під впливом тривалої депривації аферентацій. Так, достовірно корелюють ПГМ та ФРС (r= -0,42) і ФРС та ФРНП (r=0,34), що свідчить про спроможність глухих дітей підтримувати досить високий рівень працездатності навіть при відносно низьких значеннях ФРС. Також з'ясовано, що із зростанням ФРНП збільшується врівноваженість нервових процесів (r=0,38). У молодших школярів не виявлено зв'язків індивідуально-типологічних властивостей із латентними періодами простої сенсомоторної реакції, а зв'язки із показниками швидкості реакції вибору є високими. Це свідчить про участь центральної ланки у обробці інформації, яка потребує складної аналітико-синтетичної діяльності мозку, а не тільки участі швидкісних характеристик розповсюдження збудження по нейронним сіткам та пояснює факт кореляції ЛПРВ із динамічними процесами уваги. У групі дітей із слуховою депривацією динамічні характеристики довільної уваги жорстко залежать від функціонального рівня та функціональної рухливості працюючої системи, а не її окремих елементів. Найменше від індивідуально-типологічних та сенсомоторних властивостей НС залежать показники короткочасної зорової пам'яті на різномодальні подразники.

Особливості церебральної гемодинаміки у глухих молодших школярів. Розподіл кровотоку у корі головного мозку залежить від нейродинаміки, оскільки ріст функціональної активності нервової тканини вимагає збільшення притоку крові. Тому по характеру кровопостачання коркових структур можна судити про особливості діяльності мозку (Бурцев Е.М., 1986; Цибенко В.О., 2002). Виявлено, що церебральний кровообіг у дітей з вадами слуху, зберігаючи особливості притаманні віку, має відмінності, зумовлені слуховою депривацією (табл.3).

Виявлено, що середньостатистичні значення показника периферичного опору судин (В/А) у глухих дітей достовірно не відрізняється від такого у контрольній групі в жодному із відведень РЕГ та при порівнянні одностатевих підгруп. Існують статеві розбіжності у показниках В/А окціпітомастоїдального відведення. З правої та лівої сторін головного мозку у вертебрально-базилярній системі периферичний опір судин вищий у глухих хлопчиків ніж у дівчаток.

Загалом по групам досліджуваних розподіл величин периферичного опору судин є більш-менш рівномірним між правою і лівою сторонами каротидної та вертебрально-базилярної систем головного мозку. Лише у підгрупах контрольної групи існують відмінності, які свідчать про активізацію у хлопчиків та дівчаток місцевих механізмів регуляції мозкового кровообігу у вертебрально-базилярній системі. Ми вважаємо, що подібна регуляція спрямована на метаболічне забезпечення функціональної активності цієї ділянки мозку. У 83% дітей у групі глухих та 74% у контрольній групі відмічено високі показники В/А у каротидній та і вертебрально-базилярній системах. Низьких показників В/А не зафіксовано.



Таблиця 3. Середньостатистичні показники мозкового кровотоку молодших школярів за даними реоенцефалографії (М ± m)

Показник	Експериментальна група (n = 95)	Контрольна група (n = 100)
	Права сторона	Ліва сторона	Права сторона	Ліва сторона
Фронтомастоїдальне відведення
B/A (відносні цифри), %	88,48±1,28	87,21±1,21	87,98±1,38	88,08±1,31
І/А (відносні цифри), %	78,35±1,25	77,33±1,14	77,60±1,22	78,94±1,38
D/A (відносні цифри), %	81,56±1,21	82,66±1,21	83,59±1,22	84,03±1,31
BOA (відносні цифри),%	9,32±0,71	7,65±0,60	12,74±0,85	8,94±0,77
A Ом/с	0,22±0,01	0,21±0,01	0,22±0,00	0,21±0,00
F Ом/с	0,48±0,02	0,46±0,02	0,48±0,01	0,46±0,02
Окціпітомастоїдальне відведення
B/A (відносні цифри), %	88,09±1,03	86,28±1,21	90,95±1,38	89,76±1,72
І/А (відносні цифри), %	77,07±1,06	76,03±1,22	77,4±2,08	79,29±1,76
D/A (відносні цифри), %	82,46±0,89	79,63±1,15	88,37±1,32	84,29±1,77
BOA (відносні цифри),%	10,05±0,58	13,28±1,08	11,46±0,84	15,11±1,46
A Ом/с	0,25±0,01	0,21±0,01	0,23±0,01	0,22±0,01
F Ом/с	0,64±0,02	0,51±0,02	0,61±0,02	0,96±0,28

При порівнянні кількісних показників тонусу судин артеріального типу дрібного калібру різних ділянок головного мозку з'ясовано, що його величина мало залежить від наявності слухової депривації З'ясовано, що переважна більшість досліджуваних дітей має підвищений тонус судин артеріального типу дрібного калібру. Причому, у фронтомастоїдальному відведенні кількість осіб з підвищеним показником І/А приблизно однакова в обох групах (91-93%), а у окципітомастоїдальному відведенні високий тонус судин артеріального типу дрібного калібру частіше спостерігається у групі глухих (90%) ніж у контрольній групі (83%). Більша кількість осіб із підвищеним тонусом судин артеріального типу дрібного калібру у групі глухих свідчить про гірші адаптаційні можливості церебрального кровообігу, особливо у системі внутрішніх сонних артерій.

Показник тонусу судин венозного типу дрібного калібру виявився більш варіабельним та чутливим до змін локальної активності нейронів у молодших школярів. Середньостатистичні показники D/А дітей із слуховою депривацією статистично достовірно нижче ніж у дітей із нормальним слухом у системі правої внутрішньої сонної артерії, а також у вертебрально-базилярній системі (табл.3)

У групі глухих кількість осіб із високим D/А з правої сторони головного мозку (77% для каротидної системи та 73% для вертебрально-базилярної) була набагато більша ніж кількість осіб, що мали підвищення D/А з лівої сторони мозку (58% для каротидної системи та 46% для вертебрально-базилярної). У контрольній групі подібний розподіл зберігався для каротидної системи, а у вертебрально-базилярній більшою була кількість осіб із високим показником D/А в лівій стороні мозку. Звертає увагу відносно невелика кількість дітей групи глухих (46%), що мають високі показники D/А з лівої сторони вертебрально-базилярної системи.

Оскільки показник І/А відображає тонус судин артеріального типу дрібного калібру, а показник D/А - тонус судин венозного типу дрібного калібру, то вони дозволяють оцінити стан мікроціркуляції та вазомоторної регуляції. Недостатня кількість аферентацій веде до змін активації певних зон мозку (переважно потиличних ділянок), що, в свою чергу, впливає на тонус судин артеріального та венозного типу дрібного калібру, змінюючи стан церебрального кровообігу.

Для молодших школярів характерним є кращий венозний відтік із вертебрально-базилярної системи та дещо гірший із каротидної. В більшості досліджуваних дітей (74% глухих та 64% контрольної групи) було зареєстровано венозну (пресистолічну) хвилю. Враховуючи інші показники реограми, ми вважаємо, що наявність венозної хвилі свідчить про венозну гіпотонію та явища венозного стазу у досліджуваних осіб.

Глухі молодші школярі мають вищі показники артеріального кровонаповнення у вертебрально-базилярній системі з правої сторони головного мозку ніж їх однолітки із нормальним слухом (0,25±0,01 Ом та 0,23±0,01 Ом, р<0,01). Загалом у групі глухих, а також окремо у підгрупах хлопчиків і дівчаток кровонаповнення артеріального русла з правої сторони головного мозку було у вертебрально-базилярній системі вище ніж у системі внутрішніх сонних артерій, а з правої сторони головного мозку вище ніж з лівої. Отже, у глухих дітей спостерігається недостатність кровопостачання головного мозку, найбільш виражена у системі внутрішніх сонних артерій. Загалом, глухі діти мають більш низьку швидкість об'ємного кровотоку ніж діти із нормальним слухом. У досліджуваних групах швидкість кровотоку була більшою у вертебрально-базилярній системі ніж у каротидній.

Ми спостерігали статистично значущі відмінності окремих показників РЕГ між дівчатками та хлопчиками у досліджуваних групах. У глухих дівчаток показники тонусу судин артеріального та венозного типу дрібного калібру, судинного опору у вертебрально-базилярній системі головного мозку були нижче, спостерігалася більш низька швидкість об'ємного пульсового кровонаповнення з лівої сторони вертебрально-базилярної системи. У дівчаток контрольної групи нижче ніж у хлопчиків було кровонаповнення артеріального русла у системі внутрішніх сонних артерій та швидкість об'ємного кровотоку.

Ми вважаємо, що недостатність сенсорної інформації призводячи до змін активації окремих ділянок мозку, в свою чергу видозмінює церебральний кровообіг. Виявлені нами зміни РЕГ, а саме: значне підвищення тонусу дрібних судин артеріального та венозного типу; зменшення пульсового кровонаповнення півкуль; утруднення венозного відтоку (поява венозної хвилі) вказують та стан розумової перевтоми у досліджуваних дітей.

Взаємозв'язки між показниками церебральної гемодинаміки у молодших школярів із вадами слуху. У глухих зміни окремих показників церебральної гемодинаміки, що виникли локально у певній ділянці мозку, ведуть до змін загального стану кровообігу мозку, чого не спостерігається у дітей із нормальним слухом. Утруднення венозного відтоку із порожнини черепа, а отже і збільшення кровонаповнення внутрішньочерепних вен та підвищення в них тиску веде до компенсаторного зростання периферичного опору мозкових судин, тобто зміни РЕГ, що спостерігаються при порушенні венозного відтоку із порожнини черепа, в певній мірі відображають явища внутрішньочерепної гіпертензії. Міжпівкульна асиметрія спостерігається в усіх осіб з вадами слуху, причому в окципітомастоїдальному відведенні вона помітніша ніж у фронтомастоїдальному. Це вказує на більш значні порушення механізмів судинної регуляції у вертебрально-базилярній системі ніж у каротидній. При наявності, протягом тривалого часу, значних змін кровообігу у системі хребетних артерій відбувається декомпенсація ауторегуляторних механізмів у судинах, що призводить до порушення його функцій.

Особливості системної гемодинаміки у молодших школярів із слуховою депривацією. Середньостатистичні значення ЧСС у глухих дітей (81,53±1,30 уд/хв) вищі ніж у дітей із нормальним слухом (79,48±0,98 уд/хв), хоча ця різниця статистично не вірогідна. При загальній схожості середньостатистичних показників ЕКГ, глухі мають меншу ніж у дітей контрольної групи тривалість серцевого циклу (0,68±0,01 с та 0,72±0,01 с, р<0,05) та процесу реполяризації міокарду шлуночків (0,31±0,001 с та 0,32±0,001 с, р<0,05), що можливо зумовлене більшою чутливістю до симпатичних впливів. Середньостатистичні показники артеріального тиску у глухих не відрізняються від таких у контрольній групі.

Таким чином, параметри системної гемодинаміки у глухих, маючи певні особливості, менше відрізняються від подібних показників у осіб контрольної групи ніж параметри периферичної гемодинаміки.

Особливості функцій зовнішнього дихання у глухих дітей. Напруження або перебудова функціональних систем в першу чергу характеризується енергетичними витратами, які зумовлені кількістю використаного О₂, тому система дихання однією із перших реагує на зміни функціонального стану НС при деприваціях (Панченкова Т.Ф., 1983).

Результати досліджень показали, що слухова депривація спричиняє зміни роботи респіраторної системи, а особливо її функціональних можливостей (табл.4).

Таблиця 4. Середньостатистичні показники функцій зовнішнього дихання при функціональних навантаженнях у молодших школярів (М ± m)

Показники	Експериментальна група (n = 95)	Контрольна група (n = 100)
	Загалом по групі	Хлопчики (n = 49)	Дівчатка (n = 46)	Загалом по групі	Хлопчики (n = 50)	Дівчатка (n = 50)
ФЖЕЛ	1,65 ± 0,05	1,7 ± 0,06	1,6 ± 0,07	1,93±0,05	2,01±0,07	1,83±0,07
ЖЕЛ	1,28 ± 0,03	1,38 ± 0,05	1,1 ± 0,03	1,44±0,04	1,57 ±0,05	1,31±0,06
ОФВ1	1,26 ± 0,05	1,37 ± 0,06	1,13±0,06	1,53±0,05	1,68±0,07	1,38±0,07
ІТ	79,77 ±1,27	78,69 ±1,79	80,70 ± 1,79	78,93±,74	75,43 ± 3,43	81,21±1,73
СОШ25-27	1,50 ± 0,10	1,87 ± 0,13	1,10 ± 0,10	1,64 ± 0,10	2,01 ± 0,14	1,26 ± 0,10
ПОШ	2,71 ± 0,13	3,04 ± 0,18	2,35 ± 0,16	3,18 ± 0,15	3,79 ± 0,2	2,56 ± 0,17
МОШ25	2,31 ± 0,14	2,67 ± 0,16	1,93 ± 0,21	2,69 ± 0,13	3,28 ± 0,16	2,10 ± 0,17
МОШ75	1,75 ± 0,1	2,08 ± 0,19	1,40 ± 0,12	2,04 ± 0,09	2,50 ± 0,1	1,58 ± 0,12
МОШ75	1,06 ± 0,07	1,37 ± 0,08	0,72 ± 0,08	1,02 ± 0,06	1,34 ± 0,08	0,70 ± 0,07

Згідно отриманих даних, у глухих дітей ускладнена прохідність на рівні бронхів середнього та крупного калібру, що може свідчити про наявність бронхоспазму та початкової бронхіальної обструкції. Це пропущення підтверджується більш низькими ніж у контрольній групі показниками об'єму форсованого видиху за першу секунду, пікової об'ємної швидкості і МОШ 25 (відображають прохідність бронхів крупного середнього калібру), а також МОШ 50 і середньої об'ємної швидкості видиху на ділянці від 25% до 75% об'єму ФЖЄЛ (характеризує прохідність бронхів середнього калібру).

При якісному аналізі спірограм досліджуваних ми виявили чотири типи стану зовнішнього дихання: нормальний стан, рестриктивні порушення, обструктивні порушення, зміни змішаного характеру. На рис.2 представлено відсоткове співвідношення станів зовнішнього дихання у групах досліджуваних.

Однією із причин великої кількості рестриктивних порушень, при яких знижується здатність легенів грудної клітини розправлятися та зменшуються легеневі об'єми, може бути обмежене використання усної мови дітьми із слуховою депривацією. Кількість випадків обструктивних порушень, для яких характерно звуження просвіту бронхів внаслідок бронхоспазму, а отже і зниження показників форсованого видиху, у глухих може зростати внаслідок низхідних кортико-гіпоталамічних впливів. Зниження рівня сенсорної імпульсації сприяє розвитку у кіркових нейронах гальмівних фазових станів; при цьому послаблюється регулюючий вплив кори на підкоркові структури (Пальчун В.Т., 1977)., що може впливати як на центр дихання, так і на тонус м'язових елементів бронхів.

Таким чином, глухі діти мають достовірно гірші функціональні резерви системи дихання, а у 48% (порівняно із 13% дітей контрольної групи) виявлено дихальну недостатність (порушення легеневої вентиляції різних типів), тобто стан при якому система зовнішнього дихання не забезпечує адекватне насичення крові киснем, або артеріаризація забезпечується напруженням компенсаторних механізмів, що знижує функціональні резерви організму дитини.

Взаємозв'язки між показниками зовнішнього дихання у глухих молодших школярів. Показники легеневої вентиляції, бронхіальної прохідності, легеневих об'ємів та ємності мають велику кількість статистично вірогідних при р<0,05 взаємозв'язків. Характер кореляційних зв'язків форсованої життєвої ємності легенів із іншими показниками зовнішнього дихання дітей із слуховою депривацією значно відрізняється від такого у дітей із нормальним слухом. Для глухих характерно зменшення величини співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ та середньої швидкості форсованого видиху на проксимальних та дистальних ділянках бронхів разом із зменшенням ФЖЄЛ (ОФВ1 r=0,74; СОШ25-75 r=0,66; МОШ 25 r= 0,62; МОШ 50 r=0,64; МОШ 75 r=0,58). Подібні взаємозв'язки із ФЖЄЛ зафіксовано для дихального об'ємі та для швидкісних характеристик спокійного дихання (Євд r=0,64; Тт r=0,54; Твд r= 0,32; Твид r=0,59). Отже, у групі глухих, на відміну від контрольної групи, об'єм ФЖЄЛ пов'язаний із багатьма характеристиками системи дихання, що дозволяє вважати його показником функціонального стану легеневої вентиляції в умовах слухової депривації.

З'ясовано, що частота дихання має практично однаковий характер взаємозв'язків із іншими параметрами зовнішнього дихання в обох досліджуваних групах. Таким чином у глухих дітей достовірне зниження легеневих об'ємів та швидкісних характеристик зовнішнього дихання не компенсується підвищенням частоти дихання та гіпервентиляцією. Цей факт підтверджує припущення про знижені функціональні можливості системи дихання молодших школярів із слуховою депривацією.

Взаємозв'язки між психофізіологічними та фізіологічними функціями в умовах слухової депривації Згідно із вченням І.П.Павлова про вищу нервову діяльність як форму пристосування організму до умов навколишнього середовища та теорією функціональних систем існує зв'язок між корою головного мозку та внутрішніми органами людини. При депривації будь-яких аферентацій виникають умови нестандартного функціонування і, як результат, запуск адаптивно-компенсаторних механізмів нервової системи для відтворення адекватної взаємодії організму із зовнішнім середовищем. Після таких адаптивних перебудов організація міжсенсорних взаємодій переходить на інший рівень, що знаходить відображення у формуванні індивідуального профілю внутрішньо мозкових взаємовідносин.

Кількість вірогідних кореляцій у дітей із слуховою депривацією вища ніж у дітей, що мають нормальний слух. Згідно з теорією функціональних систем, аферентна депривація веде до змін у взаємодії організму та навколишнього середовища, а ці зміни викликають перехід на інший функціональний рівень багатьох взаємопов'язаних систем. Ступінь взаємозв'язку функцій та параметрів не постійна, а залежить від поточного стану організму. Показано, що чим вище напруженість процесів регуляції, тим більша кількість взаємозв'язків між окремими параметрами фізіологічних функцій. З'ясовано, що у випадку хронічної депривації кількість кореляцій між досліджуваними параметрами змінюється і ці зміни є постійними та, незважаючи на індивідуальну резистентність організму, мають притаманну певній депривації («видову») специфічність.



ВИСНОВКИ

У молодших школярів із вадами слуху спостерігаються відхилення від норми основних фізіологічних показників церебральної гемодинаміки, зовнішнього дихання, функціонального стану серцево-судинної системи та показників психофізіологічних функцій на відміну від дітей із нормальним слухом, відповідні показники яких переважно знаходяться у межах вікової норми.

З'ясовано, що у дітей із вадами слуху 7-11 років статистично вірогідно гіршими ніж у їх однолітків із нормальним слухом є середньостатистичні значення 21 із 54 досліджуваних показників, а саме показники функціональної рухливості нервових процесів, функціонального рівня системи; латентного періоду реакції вибору; короткочасної зорової пам'яті на вербальні стимули; тонусу судин венозного типу дрібного калібру лівої сторони системи внутрішніх сонних артерій та вертебрально-базилярної системи; венозного відтоку та кровонаповнення артеріального русла з правої сторони системи хребетних артерій; швидкості об'ємного пульсового кровотоку вертебрально-базилярній системі; функцій серця; частоти дихання; форсованої життєвої ємності легенів; об'єму форсованого видиху за 1 сек.; пікової об'ємної швидкості видиху; миттєвої об'ємної швидкості видиху на рівні 25% та 50% життєвої ємності легенів. Тому слухова депривація є фактором, що негативно впливає на стан здоров'я дитини.

Показано, що в умовах слухової депривації у молодших школярів процеси збудження у нервовій системі превалюють над процесами гальмування.

Діти молодшого шкільного віку із слуховою депривацією мають краще розвинуту короткочасну зорову пам'ять на невербальні стимули, що може бути використано при проведенні корекційно-розвиваючої роботи.

У молодших школярів із слуховою депривацією зміни окремих показників церебральної гемодинаміки, частіше ніж у дітей із нормальним слухом ведуть до змін загального кровообігу головного мозку.

В умовах слухової депривації погіршується функціональний стан респіраторної системи. У стані спокою ці порушення здатні компенсуватися, а в умовах навантаження компенсація є неповною.

У молодших школярів з вадами слуху знайдено 968 статистично-вірогідних взаємозв'язків між досліджуваними параметрами, а у контрольній групі 766 подібних взаємозв'язків. Більша кількість вірогідних кореляцій у дітей із слуховою депривацією і менша у дітей із нормальним слухом, вказує на певні особливості модулюючої та регулюючої систем в умовах сенсорної депривації.

В умовах хронічної слухової депривації змінюється характер вірогідних кореляційних взаємозв'язків між показниками психофізіологічних функцій, функцій серцево-судинної та респіраторної систем. Ці зміни, незважаючи на індивідуальну резистентність організму до деприваційних впливів, є постійними та специфічними для даного типу депривації.

Отримані нами дані вказують на можливість розробки фізіологічних та психолого-педагогічних засобів корекції функціональних станів організму у молодших школярів із вадами слуху.



СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гасюк О.М. Порівняльна характеристика психофізіологічних показників чуючих дітей та дітей з вадами слуху // Наук. записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Біологія, 4 (11), 2000. - С.59-63.

2. Гасюк О.М. Оцінка гемодинаміки, як важливий показник стану здоров'я школярів з вадами слуху. // Біологія. Валеологія. Збірн. наук. праць. Випуск 4.- Харків.: ХНПУ, 2001. - С.203-211.

3. Гасюк О. Особливості стану зовнішнього дихання в умовах сенсорної депривації // Вісник черкаського університету, 2002.-Вип. 39. - С.22 - 30.

4. Гасюк О.М. Особливості міжпівкульної асиметрії у молодших школярів з вадами слуху //Вісник черкаського університету, 2002.-Вип. 32. - С.30-33.

5. Гасюк О.М. Вплив сенсорних депривацій на психофізіологічний стан молодших школярів // Збірник матеріалів конференції «Культура здоров'я як предмет освіти». - Херсон: «ОЛДІ», 2000. - С.21-25.

6. Гасюк О.М., Тарасова О.О. Стан гемодинаміки головного мозку у дітей з вадами слуху // Медико-психологічні проблеми дефектології. Збірн. наук. праць. - Херсон.: «Олди-плюс», 2000.- С.48-51. Співавтор Тарасова О.О. робила огляд наукової літератури з даної тематики.

7. Гасюк О.М. Психофизиологическая диагностика детей с дефектами слуха. Психолого-педагогические основы личностно-ориентированного образования в МДЦ «Артек». Сборник научных трудов.-Ялта: Артек, ГИА, 2001. - С.125-128.

8. Гасюк О., Пархоменко В. Оцінка стану центральної та периферичної гемодинаміки у сенсорно-депривованих дітей // Збірник наукових праць міжнарод. науково-методичної конф. «Культура здоров'я як предмет освіти». - Херсон: Персей, 2002. - С.50-53. Співавтор Пархоменко В. робила огляд наукової літератури з даноїтеми та приймала участь у обговоренні результатів

9. Гасюк О., Новикова Г. Функціональний стан серця у сенсорно депривованих дітей / Збірник матеріалів «Аспірантський колоквіум». - Херсон: «Олди-плюс», 2001. - С.77-84. Співавтор Новикова Г. робила огляд наукової літератури з даної тематики.

10. Гасюк О.М. Дослідження стану серцево-судинної системи у сенсорно-депривованих молодших школярів/Збірник матеріалів «Аспірантський колоквіум». - Херсон: «Олди-плюс», 2001. - С. 32-41.

11. Гасюк О.М., Кравченко Ю.В. Особливості корекційної роботи з сенсорно-депривованими людьми // Материалы IV международной научно-практической конференции «Актуальные вопросы развития инновационной деятельности». - Симферополь: Сонат, 2002. - С.174-176. Співавтор Кравченко Ю.В. робила дослідження психофізіологічних показників молоді з вадами слуху.

12. Гасюк О.М.Функціональні резерви системи кровообігу у дітей з вадами слуху // Матеріали науково-практичної конференції «Безпека життя і діяльності учнівської молоді». - Бердянськ: БДПІ, 2002. - С. 150-158.

13. Гасюк О.М. Психофізіологічне дослідження здоров'я дітей з вадами слуху // Тези доповідей. ІV Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених. - Тернопіль: «Укрмедкнига», 2000. - С.171.

14. Гасюк О.М. Сенсорна депривація як чинник майбутньої професійної орієнтації // Тези доповідей ІІІ наукової конференції «Індивідуальні психофізіологічні особливості людини та професійна діяльність». - Київ-Черкаси:, 2001. - С.21.

15. Гасюк О.М. Особливості психофізіологічних показників у дітей з вадами слуху // Тези доповідей Всеукр. наукової конференції «Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології». - К., 2002. - С.33.

16. Birucova T., Gasyuk E., Kravchenko J., Shmaley S. Some particular qualities of ontogenesis of the cardiovascular system in conditions of the hearing deprivation // Materials of 11^th International Symposium of Polish Network of Molecular and Cellular Biology UNESCO/PAS. - Cracow: Wydawnictwo Naukowe AР, 2002. - P.46-47. Співавтори: Бірюкова Т.В. вивчала показники гемодинаміки у глухих підлітків, Кравченко Ю.В. досліджувала серцево-судинну систему у молоді з вадами слуху, Шмалєй С.В. приймала участь у обговоренні отриманих результатів.

17. Гасюк О.М. Вплив сенсорної депривації на онтогенез дітей молодшого шкільного віку // Матеріали Всеукр. конференції молодих вчених пам'яті акад.. В.В.Фролькіса - К., 2002. - С.34-35.

18. Гасюк О., Шмалєй С. Особенности гемодинамики в условиях сенсорной депривации // Current Status and Prospects of International Astronomy, Ecology and Exctreme Physiology in the Elbrus Region. - Terskol-Kyiv. 2002. - C.123-124. Співавтор Шмалєй С.В. приймала участь у обговоренні отриманих результатів.

Размещено на Allbest.ru