Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Інтелектуальна поведінка тварин, її загальна характеристика

2. Маніпулювання як основа вищих пізнавальних здібностей тварин

3. Форми мислення і характерні особливості у людиноподібних мавп

4. Експериментальні методи вивчення інтелекту тварин

5. Біологічна обмеженість інтелекту

1. Інтелектуальна поведінка тварин, її загальна характеристика

Розвиток наукових ідей і поглядів відбувається діалектично. Протилежні точки зору на один і той же предмет змінюють один одного в процесі розвитку наукового знання, і нова теорія часто є не прямим продовженням попередньої, а її діалектичним запереченням. Вона включає в себе всі позитивні досягнення своєї попередниці, що витримали історичну перевірку, але сама в побудовах і висновках прагне вийти за її межі і захопити нові і більш глибокі шари явищ. - пише в своїй роботі "Передмова до російського видання книги В. Келера" Дослідження інтелекту людиноподібних мавп " видатний психолог Лев Семенович Виготський.

Так само діалектично відбувалося розвиток наукових поглядів на інтелект тварин. Ми можемо чітко відзначити і простежити три етапи, які пройшло в своєму розвитку це вчення останнім часом.

Перший етап - ті антропоморфічні теорії, які, обманюючись зовнішньою схожістю поведінки тварин і людини у відомих випадках приписували тварині погляди, думки і наміри людини, переносили на тварину людський образ дій і вважали, що в подібних ситуаціях тварина досягає таких же результатів, що і людина, за допомогою тих же самих психологічних процесів і операцій. У цю пору тварині приписувалося людське мислення в його самих складних формах.

Другий етап - реакцією проти такої точки зору стало об'єктивне наукове дослідження поведінки тварин, яким шляхом ретельних спостережень і експериментів вдалося встановити, що значна частка тих операцій, які колишня теорія схильна була розглядати як розумні дії, належить просто до інстинктивних, вроджених способів діяльності, а інша частина - мабуть розумних способів поведінки - зобов'язана своєю появою способу випадкових проб і помилок.

Е. Трондайку - цьому батькові об'єктивної психології - в дослідженні інтелекту тварин вдалося експериментально показати, що тварини, діючи за способом випадкових проб і помилок, виробляли складні форми поведінки, які по вигляду виявлялися подібними з такими ж формами у людини, але по суті були глибоко відмінні від них.

Перш, за словами Торндайка, все дуже охоче говорили про розум тварин і ні хто не говорив про їх дурості. Основною метою нового напрямку стала завдання показати, що тварини, будучи поставлені в ситуацію, схожу з тією, в якій людина зазвичай розмірковує, виявляють саме дурість, нерозумна поведінка, по суті не має нічого спільного з поведінкою роздумуючи людини, і, отже, для пояснення цього поведінки немає ніякої потреби приписувати тваринам розум.

Такий найважливіший підсумок досліджень, що створили, як вже сказано, цілу епоху в нашій науці ...

Дослідження Келера, як ряд інших досліджень у цій області, знаменує новий, третій етап у розвитку проблеми. Келер задається тим же самим питанням, що і Торндайк, і хоче дослідити, чи існує у вищих тварин, людиноподібних мавп інтелект у власному значенні слова, тобто той тип поведінки, який здавна вважається специфічним відмінністю людини.

Головне і найважливіше значення роботи Келера, основний висновок, який йому вдалося зробити, полягає в науковому виправданні наївного очікування, що людиноподібна мавпа не тільки відносно деяких морфологічних і фізіологічних ознак варто до людини ближче, ніж до нижчих видів мавп, а й так само і в психологічному відношенні є найближчим родичем людини. Таким чином, дослідження Келера призводять вперше до фактичного обгрунтування дарвінізму у психології в найкритичнішому, важливому і важкому пункті. До даних порівняльної анатомії і фізіології вони додають дані порівняльної психології і заповнюють цим раніше не доставали ланка еволюційної ланцюга.

Можна сказати без жодного перебільшення, що цими дослідженнями вперше дано точне фактичне обгрунтування і підтвердження еволюційної теорії в галузі розвитку вищої поведінки людини. Ці дослідження подолали той розрив між поведінкою людини і поведінкою тварини, який створився в теорії завдяки роботам Торндайка. Вони перекинули міст через безодню, яка розділяла розумне і нерозумна поведінка. Вони показали ту - з точки зору дарвінізму - безсумнівну істину, що зачатки інтелекту, зачатки розумної діяльності людини закладені вже у тваринному світі.

Розглянемо:

- умови виникнення та прояви "розумного" поведінки тварин;

- характерні риси інтелектуального поведінки тварин; на прикладі роботи видатного радянського біолога Северцева О.М. "Еволюція і психіка".

О.М. Северцев пише:

Існують два способи пристосування організмів до змін навколишніх умов: - спадкові зміни організації, спосіб, за допомогою якого досягаються дуже значні кількісно пристосовані зміни будови і функцій тварин; спосіб досить повільний, за допомогою якого тварини можуть пристосуватися тільки до дуже повільно протікають і вельми поступових змін середовища; спосіб не спадкової функціонального зміни будівлі, за допомогою якого тварини можуть пристосовуватися до незначних, але швидко наступаючим змін оточуючих умов. І в тому і іншому випадку будова організмів змінюється. Обидва ці способи існують і у тварин і у рослин.

Крім них існують ще два способи пристосування, які зустрічаються тільки у тварин і які ми могли б позначити як способи пристосування за допомогою зміни поведінки тварин без зміни їх організації. Вони є для нас особливо цікавими, і це питання приводить нас до розгляду різних типів психічної діяльності в широкому сенсі цього слова. Ми знаємо три основних типи психічної діяльності у тварин, а саме:

- рефлекторну діяльність;

- інстинктивну;

- діяльність, яку ми умовно позначимо як "діяльність розумного типу".

Діяльність розумного порядку є так само доцільною, але на відміну від попередніх типів психічної діяльності не спадкової і не машиноподібною. Спадкової є здатність до діяльності даного типу, але не самі дії, і тварини є спадково дуже різними в цьому відношенні: одні здатні до складним дій "розумного" порядку, інші до вельми елементарним, але самі дії не зумовлені спадково і в індивідуальному житті не є готовими, як рефлекси і інстинкти: для виробництва певної дії потрібна певна вишкіл.

Далі ці дії не є "машиноподібною": за певними роздратуванням можуть слідувати дуже різноманітні дії. Зіставляючи ці три типи пристосувальної діяльності тварин, ми бачимо цілком ясно, що ми можемо розподілити їх за основним подібністю між ними на дві групи: до однієї будуть ставитися рефлекси і інстинкти, які відрізняються один від одного тільки кількісно, до іншої - дії "розумного типу": перші спадкові (як дії), не вимагають вишколу і машиноподібною, другі не спадкові, вимагають вишколу і загалом не машиноподібною. Абсолютно ясно, що при порівнянні з пристосувальними змінами будови тварин, інстинкти і рефлекси будуть відповідати спадкових змін будови органів, дії "розумного" типу - функціональних змін органів.

У різних групах тварин переважне значення має або той або інший тип діяльності. Звужуючи наше завдання... ми знаходимо, що в типі членистоногі переважне значення набула діяльність типу інстинкту, в типі хордат - психіка "розумного" типу, ми говоримо, звичайно, тільки про переважне значенні, а не про виняткове значення, тому що безсумнівно і у членистоногих психіка "розумного" типу відіграє певну роль...". Таким чином в ході багатовікової еволюції психіка тварин придбала якості, які можна віднести до проявів дій" розумного "типу -" інтелектуального поведінки ". тварина інтелектуальний психічний інстинктивний

2. Маніпулювання як основа вищих пізнавальних здібностей тварин

Передумовою і основою розвитку інтелекту тварин - у всякому разі в напрямку, що веде до людської свідомості - є маніпулювання, причому перш за все з біологічно "нейтральними" об'єктами. Особливо, як уже було показано, це відноситься до мавп, для яких маніпулювання служить джерелом найповніших відомостей про властивості та структуру предметних компонентів середовища, бо в ході маніпулювання відбувається найбільш глибоке і всебічне ознайомлення з новими предметами або новими властивостями вже знайомих тварині об'єктів. В ході маніпулювання, особливо при виконанні складних маніпуляцій, відбувається узагальнення досвіду діяльності тварини, формуються узагальнені знання про предметних компонентах навколишнього середовища, і саме цей узагальнений рухово-сенсорний досвід становить найголовнішу основу інтелекту мавп.

Про маніпулюванні людиноподібних мавп "біологічно індиферентними" предметами Павлов говорив: "Це ж - найнаполегливіша допитливість. Так що безглузде твердження, ніби у тварин її немає, немає в зачатку того, що є у нас і що в кінцевому рахунку створило науку, - не відповідає дійсності ". Як приклад Павлов послався на спостерігалося їм у шимпанзе маніпулювання предметами, зокрема коробкою, в якій немає "ніяких апельсинів, ні яблук".Проте мавпа "довгий час возиться... над вирішенням механічних завдань, яке не обіцяє їй ніяких вигод, ніякого матеріального задоволення ".

"Здатність виготовляти і використовувати знаряддя протягом довгого часу розглядалася як чисто людська, - пише в своїй роботі" Шимпанзе в природі: поведінку. " англійська дослідниця Гудолл Дж. Поява гарматної діяльності у наших прадавніх предків ознаменувало собою вирішальний крок у нашій еволюції: коли мавпоподібну істота вперше почав регулярно виготовляти знаряддя певної "конструкції", воно стало, за визначенням, людиною з цієї причини гарматна діяльність у тварин завжди привертала увагу дослідників.

Щоб який-небудь предмет можна було порахувати знаряддям, потрібно, щоб його тримали в руці (нозі, у роті) і використовували для досягнення певної найближчої мети. Якщо прийняти це визначення, багато тварин, у т. ч. і деякі комахи увійдуть до числа видів, що використовують знаряддя. Шимпанзе перевершує їх усіх, так як використовує більше предметів і досягає з їх допомогою більш різноманітних цілей, ніж будь-яке інше істота, крім самої людини. Але просте використання предмету як знаряддя саме по собі ще не настільки вражаюче. Головне ж тут - пізнавальні аспекти гарматної діяльності. Шимпанзе з його розвиненим розумінням відношенням між речами може видозмінювати предмети, роблячи їх придатними для даної мети. І він здатний до деякої міри надавати їм певну "конструкцію". Шимпанзе може прихопити і навіть виготовити предмет, яким пізніше скористається як знаряддям в місці, поки ще прихованому від його очей. Але ще важливіше те, що він може використовувати предмет як знаряддя для рішення зовсім нового завдання.

У таблиці 1 перераховані різні предмети, що використовуються шимпанзе як знаряддя в Гомбе, а так само в інших частинах Африки з зазначенням конкретних ситуацій в яких спостерігалася гарматна діяльність, таких як кормівля, турбота про чистоту тіла, дослідження і залякування.

У таблиці перераховуються приклади гарматної діяльності, що спостерігаються в різних місцях проживання шимпанзе. Слід підкреслити, що це не повний перелік типів такої діяльності, а лише зведення тих форм поведінки, які доводилося спостерігати. Тільки в Гомбе і Махале (група К) шимпанзе, що звикли до людини вивчалися протягом досить тривалого періоду, щоб можна було з деякою упевненістю сказати, що були зареєстровані всі звичайні види дій з гарматами. І все-таки ми маємо вже відомі уявлення про різноманітність предметів, використовуваних як знаряддя, і цілей, для досягнення яких вони застосовуються. Форми гарматної діяльності варіюють у межах від мало ефективного протикання або розчавлювання термітів в їх деревних гніздах до ретельного вибору, підготовки, і вмілого введення відповідного предмета всередину термітника; від умочуванні у воду єдиного листа в незміненому вигляді до вилучення вологи за допомогою "губки" з пожмаканих листя; від розбивання плоду з твердою шкаралупою про нерухому поверхню без застосування знаряддя до того витонченого поведінки, яке демонструє "Лускунчик" з Таї. Предмети можуть бути використані в тому вигляді, як вони є, або модифіковані, щоб краще відповідати своїм значенням. Їх можна підібрати в тому місці, де вони надалі будуть застосовуватися, а можна принести з іншого місця, нерідко здалека, так що шимпанзе, вибираючи знаряддя, не має перед очима кінцевої мети.

Таблиця 1. Гарматна діяльність диких шимпанзе з вказівкою (де це відомо) середньої довжини гармат, що використовуються в різних місцях.

3. Форми мислення і характерні особливості у людиноподібних мавп

Найбільш доступно і зрозуміло це питання викладено Л.С. Виготським:

"... В. Кьолеру вдалося показати, що людиноподібні мавпи виявляють інтелектуальну поведінку того типу і роду, яка є специфічною відмінністю людини, саме: що вищі мавпи здатні до винаходу і вживанню знарядь. Вживання знарядь - це основа людської праці, - як відомо, визначає глибоку своєрідність пристосування людини до природи, своєрідність, що відрізняє його від інших тварин... "

"Як тільки людина стає твариною, виробляють знаряддя, - каже Г.В. Плеханов, - він вступає в нову фазу свого розвитку: його зоологічне розвиток закінчується і починається його історичний життєвий шлях". "Ясно, як день, - каже далі Плеханов, - що застосування знарядь, як би вони не були досконалі, передбачає щодо величезний розвиток розумових здібностей. Багато води витекло перш, ніж наші обезьяночеловеческіе предки досягли такого рівня розвитку" духу ". Яким чином вони досягли цього? Про це нам слід запитати не історію, а зоологію... як би там не було, але зоологія передає історію homo (людини), вже володіє здібностями винаходити і вживати найбільш примітивні знаряддя ".

В. Келер спостерігав в експериментах і у вільних природних іграх тварин широке застосування знарядь, яке, безсумнівно, стоїть в генетичну спорідненість з тією передумовою історичного розвитку, про яку говорить Плеханов.

В. Келер описує найрізноманітніші застосування палиці, скриньки та інших предметів як знарядь, за допомогою яких шимпанзе впливає на оточуючі його речі, а так само приклади виготовлення знарядь. Наприклад, шимпанзе з'єднує дві або три палиці вставляючи кінець однієї в отвір іншого, щоб вийшло подовжене знаряддя, або відламує гілку для того, щоб скористатися нею як палицею, або рознімає стоїть на антропоїдних станції апарат для чищення чобіт, щоб визволити з нього залізні прути, або викопує з землі наполовину заритий у неї камінь.

Але тільки палиця, як показав Келер, у мавп улюблений і універсальний інструмент, якому вони знаходили саме різноманітне застосування в цій палиці, як в універсальному знарядді історики культури і психології без жодних зусиль побачать прообраз наших найрізноманітніших знарядь. Палицю вживає шимпанзе як жердина для стрибання, палицею користується як вудкою або ложкою, видавлюючи піднімаються на неї мурашку і злизуючи їх потім. Бита для тварини важіль за допомогою якого воно відкриває кришку водойми, палицею як лопатою, шимпанзе копає землю. Палицею як зброєю, загрожує іншому. Палицею скидає ящірку або миша з тіла, доторкається до зарядженої електричної дроту і т.д.

У всіх цих різних способах вживання знарядь ми маємо безсумнівні зачатки, зародкові сліди, психологічні передумови, з яких розвинулася трудова діяльність людини Енгельс, приписує праці вирішальну роль в процесі олюднення мавпи, говорить, що "праця створила саму людину". з великою ретельністю Енгельс тому намагається простежити передумови, які могли призвести до виникнення трудової діяльності. Він вказує на розділення функцій рук і ніг. "Цим, - говорить він, - був зроблений вирішальний крок для переходу від мавпи до людини".

У повній згоді з Дарвіном, який також стверджував, що людина ніколи не досяг би свого панівного становища в світі без вживання рук, цих знарядь, що володіють дивовижною властивістю, Енгельс бачить рішучий крок у звільненні руки від функцій пересування. Так само в повній згоді з Дарвіном Енгельс вважає, що нашим предком була "найбільш надзвичайно високорозвинена порода людиноподібних мавп" (там же).

У дослідах Келера ми маємо експериментальний доказ того, що і перехід до вживання знарядь був дійсно підготовлений ще в зоологічний період розвитку наших предків.

4. Експериментальні методи вивчення інтелекту тварин

У роботі З.А. Зоріної "Елементарне мислення птахів і ссавців: експериментальний підхід" викладено оригінальний підхід до класифікації та вивченню проявів мислення або розумової діяльності. Пропонується наступна класифікація:

- Рішення за рахунок екстреного уловлювання закономірності, що лежить в основі завдання. Критерій - поява правильної відповіді при першій же пробі. Слід підкреслити, що мова йде про завдання, які можуть бути вирішені логічним шляхом на основі уявного аналізу умов і за природою своєю не вимагають попередніх проб і помилок.

- Рішення за рахунок екстреної реорганізації раніше засвоєних незалежних навичок.

- Рішення на основі виявлення загального алгоритму після багаторазового пред'явлення серії однотипних завдань (формування установки на навчання тощо).

- Рішення на основі узагальнення і абстрагування. Мірою розумової діяльності служать в даному випадку ступінь абстрагованості формованих понять і здатність до символізації.

- Рішення на основі операцій логічного висновку.

Заучування послідовностей стимулів на основі ієрархічної реорганізації внутрішніх уявлень.

Для виявлення та підтвердження викладених вище груп якостей пропонуються різні експериментальні методи (розташовані згідно з вищевикладеної класифікацією):

а) завдання на екстраполяцію напрямки руху харчового подразника, який зникає з поля зору - перший із запропонованих, найбільш розроблений і відомий у літературі тест на розумова діяльність (Крушинський, 1986). Для її вирішення тварина повинна представляти траєкторії руху годівниці з кормом і порожній після їх зникнення з поля зору і на основі їх зіставлення вирішити, з якого боку треба обійти відокремлює від корму непрозору перешкоду, щоб отримати корм. Досліди, проведені на великій кількості видів хребетних, показали, що з ссавців краще всього цю задачу вирішують хижі, а з птахів - Вранова, тоді як гризуни і голуби з нею практично не справляються (Крушинський, 1986);

б) завдання на оперування емпіричної розмірністю фігур пов'язана з оцінкою просторових форм предметів. У цьому завданні голодному тварині або птиці пропонують приманку, яку потім ховають під непрозорий екран. Під його прикриттям приманку поміщають в об'ємну фігуру, наприклад, куб, поруч поміщають плоску фігуру, в даному випадку квадрат, які обертаючись навколо власної осі розсуваються в протилежні сторони (Дашевський, 1977, Крушинський, 1986). Для успішного вирішення цього завдання необхідно уявляти, що принада, що стала невидимою, не зникає, а може бути поміщена в іншу об'ємну фігуру і разом з нею переміщатися в просторі. Виявилося, що голуби взагалі не вирішують це завдання. Хижі ссавці вибирають фігури навмання як при першому так і при повторних пред'явлення завдання. Мавпи справляються із завданням практично без помилок, у більшості досліджених особин дельфінів так само переважають правильні рішення (Крушинський, 1986);

в) у запропонованому тесті (Зоріна та ін, 1991) потрібна екстрена оцінка величини підкріплення у новій для птиці ситуації. Попереднє тренування полягає у виробленні у ворон і голубів серії незалежних ізольованих піщедобивательное умовних рефлексів, де годівниці кожного кольору відповідає певна кількість одиниць дискретного підкріплення. Далі годівниці пред'являли парами в різних, рідко повторюються комбінаціях, - ситуація нова для птиці - і перевіряли, яку годівницю вони будуть вибирати. Для вирішення цього завдання необхідно подумки зіставити раніше отриману інформацію про кількість одиниць підкріплення, пов'язаного з кожною з різнокольорових годівниць, і на основі цього зіставлення здійснити нову реакцію - вибір за принципом "більше, ніж". Виявилося, що птахи обох видів в середньому достовірно частіше вибирають стимул, раніше пов'язаний з великою кількістю підкріплення.

г) основою послужили досліди Г. Харлоу (Harlow, 1958). Тварина навчають вибирати один з пари предметів. Після досягнення певного критерію йому пропонують наступну пару, за своїми ознаками ніяк не пов'язану з першою. Потім вводять третю пару і т.д. Після рішення 100-150 таких завдань тварина вже при другому пред'явленні нової пари діє не навмання, а вибирає той же предмет, що і в першій пробі, якщо рН супроводжувався підкріпленням, або інший, якщо в першій парі підкріплення не було отримано. Здатність до формування установки на навчання досить різна у різних приматів і певною мірою корелює з рівнем розвитку їх мозку, а також екологією їх видів.

д) показано, що тварини можуть формувати поняття про подібність / відмінність, парності / непарність стимулів, симетрії, новизні, просторових характеристиках і т.д. ;

е) у цю групу входять тести на здатність побудови аналогій (елементи індукції) і до транзитивному висновку (елементи дедукції), а так само деякі елементарні логічні завдання, що моделюють різні ситуації добування корму, в тому числі і в природних умовах;

є) вивчення цієї форми стало прямим наслідком "мовних" експериментів (Premack, 1986; Terrace, 1985).

Поряд з усім цим треба чітко уявити собі біологічну обмеженість інтелектуального поведінки мавп. Як і всі інші форми поведінки, воно цілком визначається способом життя і чисто біологічними закономірностями, рамки яких не може переступити навіть найрозумніша мавпа. Так, наприклад, шимпанзе на волі щовечора влаштовують собі майстерно переплетені спальні гнізда з гілок і листя, але, за свідченням англійської дослідниці поведінки мавп Дж. ван Лавік-Гудолл, вони ніколи не споруджують навісів і залишаються абсолютно беззахисними під проливним дощем тропічним.

Дуже рідко мавпи користуються на волі і знаряддями. Правда, є окремі спостереження про гарматних діях шимпанзе при добуванні їжі або нападі. Але, як і інші людиноподібні мавпи, шимпанзе цілком обходяться в повсякденному житті без знарядь. З іншого боку, інші хребетні (калани, галапагоскі Дятловим вьюрки та ін) систематично користуються предметами як знаряддя. Вже це вказує на те, що гарматні дії самі по собі не обов'язково є критеріями високорозвиненої психічної діяльності тварин.

Біологічну обмеженість інтелекту антропоїдів розкриває і аналіз експериментальних даних. Так, Ладигіна-Котс показала, що зорові образи, уявлення людиноподібних мавп є значно слабшими, ніж у людини, і завжди пов'язані з компонентами навколишнього оточення (ситуаційна зв'язаність уявлень).

Ця обмеженість інтелектуального поведінки неодноразово виявлялася в дослідах Ладигіна-Коту, коли шимпанзе допускав "безглузді" помилки при вживанні предметів, наданих йому для виштовхування приманки з труби. Так, наприклад, він намагався заштовхати в трубу шматок фанери всупереч явному невідповідності її ширини і приймався обгризати його лише після низки таких невдалих спроб. Часом неадекватність дій обумовлювалася переважанням деструктивного маніпулювання. Крім того, була проведена спеціальна серія дослідів, в яких мавпі давалася труба, закрита з одного кінця, і гачок. Якщо приманка, закладена в таку трубу, була прикріплена до нитки, шимпанзе легко витягав її звідти. Незважаючи на це мавпа не зуміла адекватно застосувати гачок і, більше того, найчастіше відламував загнуту його частину як заважав елемент. Ладигіна-Котс писала з цього приводу, що "шимпанзе виявився нездатним перейти від шаблонного звичного прийому виштовхування приманки прямим, гладким одиничним знаряддям до використання прийому притягання до себе гаком", і вбачала в цьому "недостатню пластичність психіки шимпанзе, обмеженість його мислення".

Шимпанзе, по Ладигіна-Коту, "не в змозі схопити відразу суттєві особливості в новій ситуації і встановити нові зв'язки на основі осмислювання безпосередньо сприймаються відносин між предметами". Предмети, що пропонувалися шимпанзе, при використанні яких виявлялася обмеженість інтелектуального поведінки цієї мавпи: палички придатні для виштовхування приманки з труби тільки у зв'язаному вигляді, мавпа ж розв'язала їх і намагалася застосувати поодинці; хрестоподібно з'єднані планки треба було з'єднати разом, зсунуті ж під кутом - розпрямити до прямої, як це показано на нижній частині малюнка. Замість цього шимпанзе насамперед роз'єднав планки і намагався застосувати їх окремо (досліди Ладигйной-Котс).

Цей висновок Ладигіна-Котс підтверджується експериментами та інших дослідників. Так, шимпанзе показав ситуаційну зв'язаність своїх уявлень і нездатність охопити суттєва зміна в колишній ситуації в наступному досвіді: шимпанзе пропонується за допомогою палиці підкочувати яблуко до клітки навколо невисокою стінки. Після оволодіння мавпою цим навиком забирається частина стінки безпосередньо перед кліткою, в результаті чого було б зручніше безпосередньо притягувати яблуко палицею. Проте мавпа продовжує виконувати колишнє складне, важке дію, відштовхуючи яблуко від себе і обводячи його навколо стінки.

Використана література

1. Выготский Л.С., Лурия А. Р, Этюды по истории поведения: Обезьяна. Примитив. Ребенок. - М.: Педагогика-Пресс, 1993. - 224 с.

2. Виготський Л.С. Передмова до російського видання книги Келера. / / Зібрання творів. М., Педагогіка, 1982. Т.1. С. 210-237

3. Гудолл Дж. Шимпанзе в природе: поведение. М.: Мир, 1992. С. 546-583

4. Лавік-Гудолл Джейн. Шимпанзе у природі: поведінку. М., 1992

5. Ладигіна-Котс М.М. Конструктивна і гарматна діяльність вищих мавп (шимпанзе). М., 1959. С. 247.

6. Маркс К., Енгельс Ф. Твори.- т.20- С. 486

7.Остовы етологии и генетики поведения. З.А. Зорина, И.И. Полетаева, Ж.И. Резникова, М., 1982

8. Павловские среды. Т. II. М.; л., 1949. С. 166

9. Северцов А.Н. Эволюция и психика. М: Издание М. и С. Сабашниковых, 1922. С. 15-29

10. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии: Учебник для студентов высших учебных заведений, обучающихся по специальностям "Психология", "Биология", "Зоология" и "Физиология". - 3-е изд. - М.: Российское психологическое общество, 1999. С. 159-160

11. Философское наследие Г.В. Плеханова, М., 1956, т.2 - С. 153

12. Harlow, 1958

13. Premack, 1986; Terrace, 1985

Размещено на Allbest.ru