Мозкова система позитивного емоційного підкріплення та її місце у механізмах набутих мотивацій

Отримані дані щодо 3-місячних щурів можна розглядати як свідоцтво серотонінергічного контролю над дофамінергічними ланками забезпечення емоційної активності. У місячних щурів норадренергічні механізми включають неспецифічну систему забезпечення рівня загальної активації (РФСМ). Таке різноманітне нейрохімічне опосередкування реакцій і зумовлює формування мотивації до морфіну вже на ранніх строках наркотизації у 3-місячних щурів, тому що у них існує природний постійний дефіцит позитивних емоцій. У місячних щурів така мотивація не виникає, що пов'язано з незрілістю морфо-функціональної організації мозку та специфічної диференціації емоціогенної системи на цьому етапі онтогенезу.

Нейрофізіологічний аналіз ролі емоційного стресу у формуванні морфінної залежності. У результаті щоденного (15 діб) попереднього (до введення морфіну) стресового впливу серед 24 щурів виявлені три групи тварин:

1) стійкі до стресу (28%);

2) нестійкі до стресу з активним униканням (50%);

3) нестійкі до стресу з пасивним униканням (22%).

В основу такого розподілу тварин полягли особливості їх поведінкових реакцій на стрес, зміни артеріального тиску і порогів больової чутливості.

Судомна електрична активність у неокортексі у більшості тварин була підвищеною, з найбільшою визначеністю у щурів, що стійкі до стресу. У них також реєстрували перевагу повільнохвильових процесів у септумі та гіпоталамусі. У нестійких до стресу щурів з активним униканням відбувалося наростання швидких коливань з фокусом у РФСМ, ЦБСР і неокортексі. У нестійких до стресу щурів з пасивним униканням характер біопотенціалів був змішаним. Стійкі до стресу щури демонстрували в основному низький рівень емоційної активності (30%), нестійкі з активним униканням - підвищену і високу емоційність (40%), нестійкі з пасивним униканням - помірну активність емоціогенної системи мозку (30%).

Разове введення тваринам першої групи морфіну збільшувало частоту реакції самостимулювання з 28,02,74 до 43,94,0 нат/хв., другої - знижувало цю частоту з 98,09,32 до 62,214,7 нат/хв, тобто на 32,4%, третьої - майже не викликало змін (68,33,24 і 60,711,09 нат/хв).

Електрична активність мозку при гострому введенні морфіну характеризувалась у щурів, що стійкі до стресу, підсиленням захисно-оборонних реакцій. Це сполучалось з пароксизмальною і судомною активністю у септумі, гіпоталамусі та неокортексі. Разове введення морфіну нестійким до стресу тваринам з активним і пасивним униканням пригнічувало електрографічні прояви емоційного стресу, що є прогностичним критерієм подальшого розвитку у цих щурів потягу до морфіну.

Введення морфіну протягом 15-ти днів після закінчення стресового впливу у щурів, що стійкі до стресу, не впливало на частоту самостимулювання, діапазон якої відповідає низькій емоційній активності. У щурів, нестійких до стресу з активним униканням частота знижувалася на 31% відносно початкової і на 19% відносно такової при позбавленні морфіну. У щурів, нестійких до стресу з пасивним униканням частота падала на 87% у порівнянні з початковою і на 88,6% у стані позбавлення морфіну.

Таким чином, тварини, що стійкі до стресу, були стійкими і до дії морфіну. Щури, нестійкі до стресу з активним униканням виявили схильність до морфінної залежності. У щурів, що нестійкі до стресу з пасивним униканням, формувався потяг до морфіну. До того ж щури останньої групи у три рази швидше ставали залежними від морфіну, про що свідчить істотне зниження частоти самостимулювання після введення наркотику. Це підтверджувалось змінами електричної активності мозку. У щурів, що стійкі до стресу, у стані позбавлення морфіну були відсутні або незначно проявлялись елементи судомної активності. Після введення морфіну ЕЕГ-кореляти не відрізнялись від таких після стресового впливу. У тварин, що були нестійкі до стресу з активним та пасивним униканням, реєструвались певні зміни електричної активності мозку, які характеризували процес формування морфінної залежності.

Таким чином, тривалий стресовий вплив формував індивідуальні реакції тварин на морфін при хронічному його введенні, детерміновані активністю емоціогенної системи мозку.

ВИСНОВКИ

1. Нейрофізіологічним субстратом формування морфінної залежності є лімбіко-неокортикальна система позитивного емоційного підкріплення. У певних умовах вона стає матрицею набутої штучно мотивації - потягу до цього ейфоригену як ерзац-фактору, що заміщує природні задовільнення. Гіпоталамо-септальні структури мозку є ланками, що відіграють ініціюючу роль у механізмах морфінної залежності з відповідним нейромедіаторним та нейропептидним забезпеченням. У щурів 3-місячного віку ініціюючими структурами виступають гіпоталамус та ЦБСР. Ретикуло-таламічна система виконує роль фактора загальної активації.

2. Потяг до наркотику залежить від стану емоційного гомеостазу. Дефіцит позитивних емоцій зумовлює високу потребу у його компенсації, про що свідчить значна інтенсивність реакції самостимулювання емоціогенного мозку. Критерієм формування потягу до морфіну є зниження частоти самостимулювання або її надмірне підвищення з помірного рівня емоційної активності У пубертатному періоді існує високий ризик, коли має місце постійний дефіцит позитивних емоцій у силу конкурентних біологічних мотивацій, зумовлених гормональними перебудовами та соціально-особистими відносинами.

3. Діяльність емоціогенного мозку як в умовах норми, так і під впливом морфіну у зрілих тварин, забезпечується різноманітними метаболічними рівнями, диференційованою участю біологічних ендогенних регуляторів - норадреналіну, адреналіну, дофаміну, серотоніну, бета-ендорфіну, мет- та лей-енкефалінів, цАМФ і цГМФ у різних структурах. Співучасть й взаємодія біологічних регуляторів залежить не стільки від їх топографічної локалізації у мозку, скільки від належності тієї чи іншої структури лімбіко-неокортикальної та нігростріатної емоціогенних субсистем до формування набутої мотивації. У зрілих тварин під впливом морфіну як при переході з високого рівня емоційної активності до помірного, так і з низького до помірного, відсутня диференційованість нейромедіаторного забезпечення цього процесу. Показником стану залежності від морфіну у дорослих тварин є підвищення вмісту адреналіну і особливо дофаміну, а також зниження рівня норадреналіну, лей-енкефаліну та бета-ендорфіну у крові.

4. У щурів тримісячного віку під впливом морфіну здійснюється посилення адреномедулярної активності, зниження вмісту дофаміну та підвищення вмісту серотоніну у гіпоталамусі й ЦБСР - у структурах, що ініціюють формування залежності від морфіну. У РФСМ спостерігається зниження дофаміну. На відміну від дорослих тварин, у крові відмічається зниження вмісту всіх біогенних амінів, особливо серотоніну.

5. У ранньому періоді онтогенеза реакція на введення морфіну є неспецифічною й розвивається за механізмами загальної орієнтувально-дослідницької або пасивно-оборонної реакції, що зумовлене незрілістю емоціогенного мозку, поліморфізмом його відповідних реакцій на зміну внутрішнього гомеостазу. Це проявляється у змінах вмісту біологічних ендогенних регуляторів, відмінних від таких у дорослих тварин: відбувається зниження дофаміну, норадреналіну, адреналіну, серотоніну у септумі;підвищення дофаміну - у ЦБСР та гіпоталамусі;значне підвищення норадреналіну та адреналіну в крові.

6. Тривале самостимулювання системи позитивного підкріплення з ініціацією через латеральний гіпоталамус пов'язане з тими ж закономірностями змін электрогенезу функціонального стану системи підкріплення та нейромедіаторно-нейромодуляторного забезпечення, що й в умовах хронічної морфінізації. Вихід на крайні значення (низький та високий) рівня емоційної активності є показником ендогенної “наркотизації”, яка подібна морфінній. Базисну роль в такій ендогенній “наркотизації” (самостимулюванням) виконують катехоламінергічні системи мозку, а опіоїдергічна система забезпечує модуляторні впливи. За своєю суттю тривале самостимулювання мозку є моделлю ендогенної “наркотизації”.

7. Опіоїдергічна система мозку є одним з нейромедіаторних ланцюгів забезпечення морфінної залежності. Чітка функціональна динамічна інтеграція активності опіоїдних пептидів простежується у зрілому віці, у пубертатний період вона загублює усіляку доцільність також, як і її відношення з центральною норадренергічною системою та внутрішньоклітинними регуляторами (цАМФ, цГМФ). Ці дані дозволяють припустити, що емоційний гомеостаз, котрий складає біологічну основу будь-якої цілеспрямованої поведінки (у тому числі й штучно надбаних мотивацій), може забезпечуватися різними нейромедіаторними механізмами навіть у відсутності опіоїдних пептидів.

8. Хронічний емоційний стрес та його наслідок - порушення емоційного гомеостазу є фактором, що ініціює розвиток потягу до морфіну та посилює стан морфінної залежності. У щурів, що нестійкі до стресу, формувався потяг до мофіну. Тварини, що стійкі до стресу, стійкі й до дії морфіну.

9. Критеріями раннього виявлення наркоманійної залежності можуть бути такі показники:

а) рівні активності мозкової системи позитивного емоційного підкріплення (низький і високий), їх “переходи” в помірний - критерій формування наркотичної залежності, при цьому для високого рівня характерно десінхронізація основних ритмів, низького - пароксизмальні прояви біопотенціалів, помірного - альфа- й тета-ритмія на ЕЕГ;

б) високий рівень адреналіну, низький - норадреналіну, лей-енкефаліну є показниками фактора ризику розвитку наркозалежності;

в) ЕЕГ-критеріями абстинентного наркоманійного синдрому є вихідно висока судомна й пароксизмальна активність;

г) домінування функціональної активності емоціогенних структур правої півкулі чи “нівелювання” функціональної асиметрії є показниками фактора ризику розвитку наркоманійної залежності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Нейробиологические закономерности формирования морфинной наркомании // Нейробиология патологических влечений: алкоголизма, токсико- и наркоманий: Монография / Т.М. Воробьева, П.В. Волошин, Л.Н. Пайкова и др. - Х.: Из-во “Основа”, 1993. - С. 115-130.

2. Экспериментальные подходы к подавлению патологических влечений // Нейробиология патологических влечений: алкоголизма, токсико- и наркоманий: Монография / Т.М. Воробьева, П.В. Волошин, Л.Н. Пайкова и др. - Х.: Из-во “Основа”, 1993. - С. 130-136.

3. Экспериментальное исследование нейробиологических закономерностей влияния потенцированных форм морфина (БАВ-1 и БАВ-2) на модели морфинной наркомании // Информационно-онтологические модели адаптации: Монография / Под общ. ред. О.И. Эпштейна. - М.: ИМПЭ, 1997. - С. 97-136.

4. Причинно-следственные взаимоотношения функционального состояния эмоциогенной системы и формирования морфинной зависимости // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1994. - Вип. 4. - С. 150-155.

5. Нейрофизиологические особенности формирования морфинной зависимости у крыс пубертатного возраста // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1995. - Т. 3, вип. 1. - С. 227-230.

6. Нейробіологічні кореляти стійкості та схильності до впливу морфіну // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1996. - Т. 4, вип. 5(12). - С. 409-410.

7. Значение функциональной асимметрии эмоциогенного мозга в механизмах формирования морфинной зависимости (экспериментальное исследование) // Архів психіатрії. - Київ, 1997. - Вип. 12-13. - С. 82-83.

8. Катехоламін та серотонінергічні кореляти формування морфінної залежності у щурів пубертатного віку // Нейрофизиология. - 1999. - Т. 31, №1. - С. 33-35. нейробіологія морфін онтогенез

9. Тривале самостимулювання емоціогенних зон гіпоталамусу - модель ендогенної наркотизації // Фізіол. журн. - Київ, 1998. - Т. 44, №3. - с. 27.

10. Самостимуляция эмоциогенного мозга - модель эндогенной наркотизации // Архів психіатрії. - Київ, 1998. - Вип. 1(16). - С. 104-112.

11. Нейрофізіологічний аналіз ролі емоційного стресу у формуванні морфінної мотивації // Нейрофизиология. - 1999. - Т. 31, №1. - С. 36-40.

12. Нейробиологический анализ терапевтической эффективности БАВ-1 и БАВ-2 с использованием модели экспериментальной морфинной наркомании // Деп. рукопис УКРИНТЭК 16.01.97, №55 У1, 1997. - Харьков, 1997. - 43 с. (Т.М. Воробьева, О.И. Эпштейн, О.Г. Берченко, В.В. Гейко, Т.И. Гармаш, А.М. Титкова).

13. Концептуальная модель сходства и различия формирования нарко- и токсикоманий // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1993. - Вип. 1. - С. 28-32. (Т.М. Воробйова, М.Г. Сергієнко).

14. Нейробиологические особенности устойчивости и предрасположенности к действию морфина // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1995. - Т. 3, вип. 2(6). - С. 248-249. (А.М. Титкова, В.В. Гейко).

15. Показатели энергетического обмена в плазме крови крыс при стимуляции вентромедиального гипоталамуса и введении морфина // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1995. - Т. 3, вип. 2(6). - С. 239-241. (Т.В. Винокурова, А.М. Титкова).

16. Особливості вуглеводно-ліпідного обміну та вмісту основних нейромедиаторів у крові щурів після введення морфіну та самостимуляції мозку // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1996. - Т. 4, вип. 5(12). - С. 435-436. (М.Г. Сергієнко, А.М. Тіткова, Т.В. Винокурова).

Размещено на Allbest.ru