Розвиток і становлення топографії непарної та напівнепарної вен в пренатальному періоді онтогенезу людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Тернопільська державна медична академія імені І. Горбачевського

УДК: 616-053.31-071.3:612.215.5

Розвиток і становлення топографії непарної та напівнепарної вен в пренатальному періоді онтогенезу людини

14.03.01. - нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Росола Тетяна Федорівна

Тернопіль 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Ужгородському державному університеті Міністерства освіти України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор медичних наук, професор Головацький Андрій Степанович, медичний факультет Ужгородського державного університету Міністерства освіти України, завідувач кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

доктор біологічних наук, професор Волков Костянтин Степанович, Тернопільська державна медична академія ім. І.Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

доктор біологічних наук, професор Стеченко Людмила Олександрівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач лабораторії електронної мікроскопії.

ПРОВІДНА УСТАНОВА:

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра нормальної анатомії.

Захист відбудеться “19” листопада 1999 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.58.601.01. у Тернопільській державній медичній академії ім. І.Горбачевського МОЗ України за адресою: 46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім.І.Горбачевського МОЗ України (46001, м.Тернопіль, вул.Руська, 12).

Автореферат розіслано “19” жовтня 1999 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Кіт О.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення морфологічних закономірностей органогенезу людини, необхідне для правильного розуміння суті тих складних процесів, які відбуваються в період антенатального життя (В.Г. Ковешников, 1990; І.І. Бобрик, 1995; А.С. Головацький, В.М. Круцяк та ін., 1997; В.М. Круцяк, В.І. Проняєв та ін., 1998). У повсякденній практичній діяльності лікарів нерідко зустрічаються помилки в діагностиці та лікуванні ряду недуг, в основі яких є незнання характерних особливостей розвитку органів з врахуванням різних варіантів будови та топографії всіх їх структур у певні періоди розвитку організму. Точне знання онтогенезу венозних судин є морфологічною основою для розуміння механізмів варіантів та вад розвитку, а також для антенатальної профілактики ряду захворювань, які зустрічаються після народження (В.Н. Круцяк, В.П. Пишак та ін., 1992; В.М. Лупырь, Б.М. Смолкина и др., 1998).

Тому дослідження закономірностей закладки, розвитку та становлення топографо-анатомічних взаємовідношень непарної та напівнепарної вен з суміжними органами та анатомічними структурами викликає значний інтерес і набуває великого теоретичного та практичного значення (Н.С. Скрипников, В.И. Шепитько и др., 1992; Р.Й. Вайда, 1998, В.М. Круцяк, 1999).

Ембріональний розвиток венозних судин та становлення їх топографії привертає увагу багатьох дослідників (И.И. Бобрик, Е.А. Шевченко, В.Г. Черкасов, 1991; Е.И. Золина, 1995; В.І. Проняєв, Ю.Т. Ахтемійчук та ін., 1995; В.Г. Черкасов, О.О. Шевченко та ін., 1998). Однак, незважаючи на велике функціональне і практичне значення непарної та напівнепарної вен вони не стали об'єктом всебічних морфологічних досліджень. В літературі останніх десяти років майже відсутні спеціальні роботи щодо розвитку та становлення топографії непарної та напівнепарної вен впродовж пренатального періоду онтогенезу людини. Наведені дані торкаються лише окремих періодів розвитку непарної та напівнепарної вен і не дають повного уявлення про динаміку їх становлення протягом всього пренатального періоду онтогенезу людини. Морфологічні аспективи цієї проблеми недостатньо вивчені або не досліджені зовсім, а деякі з них залишаються дискусійними. Думки вчених з цих питань вимагають подальшої розробки і уточнення, зокрема, про час закладки непарної та напівнепарної вен, ембріотопографію досліджуваних судин, про джерела утворення та морфологічну характеристику непарної та напівнепарної вен.

Найбільш важливим, на наш погляд, є те, що ніхто з дослідників не простежив комплексно за розвитком і становленням топографії непарної та напівнепарної вен протягом всього пренатального періоду онтогенезу. Саме це, поряд з односторонністю багатьох досліджень, і не дає змоги створити цілісну уяву про розвиток цих судин. Таким чином, стає очевидною актуальність нашого дослідження по вивченню особливостей розвитку і становлення топографії непарної та напівнепарної вен в пренатальному періоді онтогенезу людини, а також з'ясування морфологічних передумов і періоду можливого виникнення природжених вад, що має важливе значення для пояснення причин та механізмів виникнення різних варіантів будови непарної та напівнепарної вен (В.И. Бураковский, 1996; В.П. Пішак, В.М. Круцяк та ін., 1996; Д.Б. Беков, 1998).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою медичного факультету Ужгородського державного університету 24 січня 1995 р., протокол № 3. Робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології медичного факультету Ужгородського державного університету “Дослідження особливостей розвитку та становлення топографії важливих венозних колекторних судин в пренатальному періоді онтогенезу людини”, яка є фрагментом наукової проблеми під номером державної реєстрації 0196U003532.

Мета дослідження. Вивчити особливості розвитку та становлення топографії непарної та напівнепарної вен протягом пренатального періоду онтогенезу людини та у новонароджених.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Уточнити час і джерела закладки непарної та напівнепарної вен.

2. Простежити динаміку становлення непарної та напівнепарної вен, їх взаємовідношення з сусідніми органами.

3. Вивчити кількісну морфологічну характеристику непарної та напівнепарної вен впродовж внутрішньоутробного розвитку та у новонароджених.

4. З'ясувати морфологічні передумови і час можливого виникнення природжених вад і варіантів непарної та напівнепарної вен.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше комплексно вивчені етапи розвитку та становлення топографії непарної та напівнепарної вен впродовж всього періоду онтогенезу людини та у новонароджених. Простежена динаміка кількісних змін морфологічних показників непарної та напівнепарної вен у різні періоди внутрішньоутробного розвитку. З'ясовані топографо-анатомічні співвідношення непарної та напівнепарної вен з суміжними органами та структурами протягом всього пренатального періоду та у новонароджених. Описані варіанти топографії непарної та напівнепарної вен у плодів і новонароджених. Виявлено морфологічні передумови, що зумовлюють виникнення певних вроджених вад і варіантів будови досліджуваних судин. Показано, що ці варіанти будови є результатом порушення процесу розвитку на певних стадіях ембріогенезу людини.

Уточнено та доповнено дані літератури стосовно джерел та часу закладки непарної та напівнепарної вен, особливостей становлення їх топографії протягом пренатального періоду онтогенезу людини. Враховуючи особливості топографії та зовнішньої будови непарної та напівнепарної вен, нами вперше запропоновано використати такі терміни: мала непарна вена (ліва) та велика непарна вена (права).

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані поглиблюють та доповнюють існуючі уявлення про розвиток та становлення топографії непарної та напівнепарної вен. Результати дослідження мають практичне значення, оскільки допомагають зрозуміти процеси розвитку органів грудної порожнини при переході від префункціонального до функціонального стану. Одержані дані дозволяють з'ясувати причини і механізми виникнення природжених вад розвитку та варіантів будови непарної та напівнепарної вен. Відомості про особливості топографії непарної та напівнепарної вен є морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів антенатальної профілактики й постнатальної хірургічної корекції у новонароджених і дітей раннього віку. Зокрема, знання топографії непарної та напівнепарної вен можна використати в клініці при оперативних втручаннях на органах та стінках грудної порожнини.

Результати наших досліджень про хід розвитку непарної та напівнепарної вен, їх скелетотопію, синтопію, варіанти зовнішньої будови у плодів і новонароджених повинні враховуватись при ультразвуковій діагностиці.

Результати дослідження можуть бути використані при виданні монографій з ембріології, анатомії людини, дитячої хірургії та будови венозних судин.

Результати наукової роботи впроваджено в навчальний процес кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології, курсу дитячої хірургії медичного факультету Ужгородського державного університету, кафедр анатомії людини Буковинської, Тернопільської, Івано-Франківської державних медичних академій, Української медичної стоматологічної академії та Вінницького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено вибір напрямку, обсягу і методів дослідження. Самостійно обгрунтовано та сформульовано мету і задачі дисертаційної роботи. Дисертантом здійснено забір біологічного матеріалу, виконано морфологічні, морфометричні та реконструкційні дослідження, проведено статистичну обробку одержаних даних, аналіз та узагальнення результатів дослідження, сформульовано висновки та практичні рекомендації.Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались і обговорювались на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу медичного факультету Ужгородського державного університету (1996, 1997, 1998, 1999), на ІІ Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Луганськ, 1998), на спільному засіданні кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології, і кафедри факультетської хірургії медичного факультету Ужгородського державного університету та Закарпатського обласного відділення наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (29 квітня 1999 року).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, із них 5 статей у фахових наукових виданнях, 4 - у матеріалах наукових конференцій та з'їздів.

Структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 159 сторінках машинописного тексту.

Складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списка використаних джерел літератури. Робота ілюстрована 61 рисунком, 6 таблицями.

Бібліографічний вказівник містить 186 джерел, з них 52 - іноземних авторів.

вена морфологічний внутрішньоутробний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для вивчення розвитку та становлення топографії непарної та напівнепарної вен було використано 130 препаратів зародків, передплодів, плодів і новонароджених людини. Матеріал для дослідження одержували з гінекологічних і рододопоміжних закладів міста Ужгорода та Закарпатської області. Крім цього, для дослідження були використані серійні гістологічні зрізи із колекції кафедри анатомії людини Буковинської державної медичної академії. Віковий склад об'єктів дослідження наведений у таблиці 1. Вік об'єктів дослідження визначали за таблицями, на підставі вимірювання тім'яно-куприкової довжини (ТКД). Вивчення морфометричних параметрів непарної і напівнепарної вен у плодів і новонароджених вивчали безпосередньо у патологоанатомічному відділенні Закарпатської обласної клінічної лікарні (м. Ужгород).

Вимірювання зародків і передплодів перших двох місяців проводили після одноденного їх фіксування у 5% розчині нейтрального формаліну, чим досягали сталості форми драглистого тулуба об'єкта, і, як наслідок, уникали небажаних огріхів при визначенні його віку.

Препарати передплодів третього місяця, плодів і новонароджених фіксували у 5% розчині нейтрального формаліну протягом 2 тижнів, потім вимірювали і переносили у 3% формалін, де вони й зберігалися.

Після антропометричних вимірів і маркерування плодів та новонароджених їх промивали проточною водою, а потім препарували. Передню грудну стінку тулуба розсікали П-подібним розрізом, відпрепаровували органи грудної порожнини до заднього середостіння. Вивчали топографо-анатомічні співвідношення непарної ті напівнепарної вен з органами та анатомічними структурами грудної порожнини. Після відпрепарування непарної та напівнепарної вен описували їх скелетотопію, а також проводили вимірювання довжини та діаметру досліджуваних судин. Для вивчення витоків непарної та напівнепарної вен епігастральним поперечним та серединним повздовжнім розтином досягали черевної порожнини. Після розсікання заднього листка пристінкової очеревини відокремлювали аорту, нижню порожнисту вену та органи заочеревинного простору. Потім проводили ретельне вивчення судин задньої стінки черевної порожнини, а також місця проходження їх через діафрагму.

Таблиця 1 Віковий склад і кількість об'єктів дослідження

У передплодів більше 18,0мм ТКД проводили попередню декальцинацію, для чого їх занурювали на 3 доби у 7% розчин азотної кислоти. Щоб уникнути набряк сполучної тканини, препарати поміщали на 24 години у 5% розчин сірчанокислого натрію. Виготовлення серійних гістологічних зрізів з парафінових блоків товщиною 15мкм проводили в одній із трьох взаємноперпендикулярних площин - сагітальній, фронтальній або горизонтальній. Серійні зрізи фарбували гематоксилін-еозином і заключали у канадський бальзам. Морфометричні дослідження проводили за допомогою окуляр-мікрометра і морфометричної лінійки.

З метою вивчення форми, топографії та взаємовідношення досліджуваних судин і органів грудної порожнини у людини на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку ми користувались методом графічних реконструкцій, запропонованим Н.Г. Туркевичем (1967). Замальовування збільшених контурів зрізів досліджуваних венозних судин проводили на одному аркуші паперу. Співставлення контурів кожного наступного зрізу здійснювали за допомогою направляючих орієнтирів. За допомогою копіювального паперу контури досліджуваних структур переносили на основний аркуш паперу. Шляхом штриховки одержаного зображення надавали йому об'ємного вигляду.

Для вивчення топографії досліджуваних судин та взаємовідношення структур і органів грудної порожнини у плодів та новонароджених проводили ін'єкцію венозних судин тушшю, желатиною та протакрилом з наступною макроскопією. Заповнення непарної та напівнепарної вен і їх притоків ін'єкційною масою проводили через стегнову вену. Після цього препарат занурювали у водопровідну воду на 6 годин. Відпрепаровували всі м'які тканини та органи, крім судин, які підлягали дослідженню. Проводили морфометричні дослідження: визначали діаметр та довжину цих судин. Отримані цифрові дані оброблялись варіаційно-статистичним методом.

Результати дослідження. Вивчення процесу органогенезу свідчить про те, що закладка та становлення топографії непарної та напівнепарної вен у зародковому та передплодовому періоді онтогенезу людини відбувається у взаємозв'язку з оточуючими їх органами та структурами.

Формування непарної та напівнепарної вен пов'язано із закладкою та розвитком основних системних вен зародка. У зв'язку з цим ми вважали за доцільне, поряд з дослідженням розвитку і становлення топографії непарної та напівнепарної вен, вивчити особливості розвитку та будови основних системних вен зародка людини.

На основі наших спостережень, а також приймаючи до уваги результати досліджень інших вчених, ми дійшли висновку, що формування непарної та напівнепарної вен відбувається в залежності від темпів розвитку суміжних з ними структур.

Вперше системні вени з'являються у зародків 4,0-6,0 мм ТКД (четвертий тиждень внутрішньоутробного розвитку) і представлені парними кардинальними венами - передніми та задніми. Задні кардинальні вени відводять кров від органів черевної порожнини, в тому числі і порожнини тазу. Вони проходять позаду мезонефросів і латеральніше дорзальної аорти. Вивчення серій гістологічних зрізів зародків 4,0-6,0 мм ТКД показало, що у всіх випадках ліва та права задні кардинальні вени розташовані асиметрично по відношенню до хребта та дорзальної аорти.

Проксимальніше від дорзальної аорти на рівні бруньок майбутніх верхніх кінцівок спостерігається закладка передніх кардинальних вен. Каудальний кінець правої задньої кардинальної вени проходить позаду пупкової артерії, зливається з лівою задньою кардинальною веною, утворюючи вени, що відводять кров від нижніх кінцівок - майбутні клубові вени.

Як показали наші дослідження, п'ятий тиждень внутрішньоутробного розвитку (зародки 7,0-8,0 мм ТКД) характеризується подальшим морфогенезом органів грудної та черевної порожнин. Розвиток внутрішніх органів призводить до перебудови венозної системи, що супроводжується латеральним видовженням задніх кардинальних вен та появою субкардинальних вен. Субкардинальні вени утворилися в результаті магістралізації анастомозів між брижовими притоками медіальних вен мезонефросів і проходять вздовж вентромедіальних поверхонь закладки наднирників і вторинних нирок.

В результаті наших досліджень встановлено, що асиметричне розташування задніх кардинальних вен у зародків властиве і субкардинальним венам.

Така перебудова венозної системи протягом п'ятого тижня внутрішньоутробного розвитку призводить до “переносу” відтоку венозної крові від первинних нирок та статевих залоз в систему субкардинальних вен. На цій стадії розвитку спостерігається інтенсивний ріст печінки, що супроводжується розшаруванням первинних нирок на задній целомічній стінці. По мірі розвитку зародка спостерігається збільшення розміру задніх кардинальних вен. Результати наших досліджень свідчать про те, що права субкардинальна вена має більший діаметр, ніж ліва.

У зародків цього віку нижче пупкових артерій і позаду хвостатої частки печінки відбувається подальший інтенсивний розвиток вторинних нирок. Ріст вторинних нирок супроводжується утворенням анастомозу між субкардинальними венами, із якого згодом утворюється субкардинальний синус. За нашими даними довжина інтерсубкардинального синусу становить 400,01±0,04 мкм, а діаметр - 100,09±0,09 мкм.

Протягом шостого тижня внутрішньоутробного розвитку (зародки 9,0-13,0 мм ТКД) проходить інтенсивний розвиток органів грудної та черевної порожнини, які групуються у вигляді органокомплексів. Це призводить до утворення іще однієї пари венозних стовбурів - супракардинальних вен. Вони відводять венозну кров від дорзальної стінки тіла зародка. На рівні середньої частини мезонефросу супракардинальні вени з'єднуються із субкардинальним синусом так само, як це відбувалося із задніми кардинальними венами на більш ранніх етапах розвитку.

Нами отримані морфометричні параметри всіх основних венозних магістралей зародка людини.

Наприкінці шостого тижня внутрішньоутробного розвитку (зародки 13,0 мм ТКД) праві нирка і наднирник наближаються один до одного пoзаду кореня брижі дванадцятипалої кишки. Між їх дорзомедіальною поверхнею та аортою, попереду симпатичного стовбура, залягають поздовжні венозні анастомози, які з'єднують задні кардинальні, супракардинальні та субкардинальні вени. Це призводить до утворення нових венозних судин, які ми назвали серединними венами. Ці серединні вени мають сіткоподібну будову і дають початок непарній та напівнепарній венам.

Таким чином, наші дослідження показали, що непарна та напівнепарна вени сформовані вже наприкінці зародкового періоду онтогенезу людини (зародки 13,0 мм ТКД, кінець шостого тижня внутрішньоутробного розвитку).

Проведені спостереження показали, що процес становлення топографії непарної та напівнепарної вен починається у зародковому періоді, продовжується протягом усього передплодового і плодового періодів розвитку і набуває близького до дефінітивного стану у новонароджених.

Нами встановлено, що зміни топографії непарної та напівнепарної вен у передплодів та плодів пов'язані із становленням топографії органів грудної та черевної порожнин. По ходу дослідження ми переконалися, що морфологічно непарна та напівнепарна вени дуже варіабельні впродовж усього пренатального періоду онтогенезу людини.

Що стосується питання про строки та джерела формування непарної та напівнепарної вен, то в наших спостереженнях ми виявили їх вже наприкінці зародкового періоду (висхідні поперекові вени, ниркові вени, задні міжреберні вени).

Ми переконані, що джерела формування непарної та нaпівнепарної вен залишаються незмінними на всіх етапах онтогенезу. Вивчаючи скелетотопію непарної та напівнепарної вен по відношенню до хребта, ми встановили, що непарна та напівнепарна вени можуть займати такі положення: крайнє праве, крайнє ліве та серединне. Зберігаючи висхідний напрямок, непарна вена не завжди має вертикальний хід. Частіше зустрічаються випадки, коли безпосередньо над діафрагмою непарна вена розташовується по серединній лінії хребта, а перед утворенням дуги зміщується вправо.

В динаміці пренатального періоду онтогенезу людини не залишається незмінними і рівень розміщення устєвого відділу досліджуваних вен. Нами показано, що у передплодів непарна вена впадає у верхню порожнисту вену на рівні першого грудного хребця, а до кінця плодового періоду і у новонароджених цей рівень зміщується до нижнього краю тіла третього грудного хребця.

Результати проведених нами досліджень дають можливість зрозуміти і пояснити причину виникнення різних варіантів розвитку та джерел формування непарної та напівнепарної вен у процесі морфогенезу.

Причину варіабельності будови та різноманітності джерел утворення непарної та напівнепарної вен ми бачимо у різних гемодинамічних умовах, які виникають у процесі перебудови кардинальних вен протягом перших двох місяців ембріонального розвитку. Оскільки цей період характеризується інтенсивним розвитком усіх органів та систем, ембріон є найбільш чутливим до різноманітних шкідливих впливів. В ембріогенезі непарної та напівнепарної вен людини можна виділити окремі критичні періоди розвитку, коли морфологічні зміни виступають передумовою появи нових варіантів будови досліджуваних вен: четвертий тиждень ембріогенезу - з'являються задні кардинальні вени; п'ятий тиждень ембріогенезу - формування субкардинальних вен; початок шостого тижня ембріогенезу - закладка супракардинальних вен; кінець шостого тижня - становлення непарної і напівнепарної вен.

Враховуючи складність морфогенезу і становлення топографії непарної та напівнепарної вен, нами встановлено, що їх витоки можуть бути самими різноманітними і залишаються незмінними на всіх етапах пренатального онтогенезу.

Вивчення джерел утворення непарної та напівнепарної вен у плодів показало, що у їх формуванні беруть участь судини, які розташовані як нижче, так і вище діафрагми.

Піддіафрагмальний початок непарної вени виявлено на 20 препаратах (41,6 %), коли вона як сформований венозний стовбур входила через діафрагму у грудну порожнину. В її утворенні беруть участь: висхідні поперекові вени (35,0 %), перша поперекова вена (15,0 %), вени зовнішнього хрубтового сплетіння (20,0 %), перша та друга поперекові вени (15,0 %) та венозний стовбур, який починався від нижньої порожнистої вени (5,0 %).

Піддіафрагмальний початок напівнепарної вени нами знайдено на 25 препаратах (52,1 %). Ми виявили 6 варіантів піддіафрагмального початку напівнепарної вени:

1 - є продовженням лівої висхідної поперекової вени (40,0 %);

2-формується із зовнішнього венозного хребтового сплетіння (16,0%);

3 - є продовженням венозного стовбура із нижньої порожнистої вени (8,0 %);

4 - починається від лівої ниркової вени (12,0 %);

5 - формується із лівої висхідної поперекової вени та венозного стовбура від нижньої порожнистої вени (4,0 %);

6 - починається від лівої першої поперекової вени (20,0 %).

Формування основного стовбура непарної та напівнепарної вен над діафрагмою спостерігався у 59,4% і 47,9% відповідно. При цьому, у 46,4% у непарну вену продовжувалась права підреберна вена, у 17,8% права одинадцята задня міжреберна вена, у 3,6% права десята міжреберна вена, у 10,8% права підреберна та права одинадцята задня міжреберні вени, у 3,6% права підреберна і права ниркова вени, у 14,2% права підреберна та права висхідна поперекова вени і у 3,6% права підреберна і венозний стовбур від нижньої порожнистої вени.

Напівнепарну вену над діафрагмою формують ліва підреберна вена (43,6%), ліва підреберна та ліва одинадцята задня міжреберна вени (21,7%), ліва підреберна вена та вени зовнішнього хребтового сплетіння (21,7%), ліва одинадцята задня міжреберна та ліва висхідна поперекова вени (4,3%).

Нами показано, що рівень впадіння напівнепарної вени у непарну постійно зміщується і впродовж усього пренатального періоду знаходиться на рівні від шостого до дев'ятого грудного хребця.

В результаті морфометрії і статистичної обробки кількісних структурних показників непарної та напівнепарної вен ми встановили їх вікову динаміку і закономірності зміни довжини та калібру. На початку передплодового періоду (передплоди 15,0-17,0 мм ТКД, сьомий тиждень внутрішньоутробного розвитку) діаметр непарної вени на горизонтальних зрізах становить 175,10?0,58 мкм. Напівнепарна вена дещо менших розмірів - 133,07 ? 0,14 мкм. Наприкінці восьмого тижня внутрішньо-утробного розвитку (28,0-30,0 мм ТКД) розміри непарної та напівнепарної вен зростають до 203,03? 0,02 мкм та 165,01?0,37 мкм відповідно. У передплодів дев'ятого - десятого тижня внутрішньоутробного розвитку (31,0-53,0 мм ТКД) діаметр непарної вени зростає до 211,12?0,07 мкм, а напівнепарної вени до 169,04?0,05 мкм. Наприкінці передплодового періоду (передплоди 54,0-80,0 мм ТКД, одинадцятий-дванадцятий тиждень внутрішньоутробного розвитку) непарна вена має діаметр 218,09?0,46 мкм, а напівнепарна - 173,02?0,08 мкм.

Досліджуючи діаметр і довжину непарної і напівнепарної вен у плодів нами встановлено, що зростання калібру цих вен проходить паралельно із зростанням їх довжини. Так, у плодів четвертого-п'ятого місяця внутрішньоутробного розвитку (81,0-185,0 мм ТКД) діаметр непарної вени становить 1,10?0,03 мм, а її довжина дорівнює 15,10?0,07 мм. В кінці сьомого - на початку восьмого місяця (270,0-280,0 мм ТКД) діаметр непарної вени зростає до 5,0?0,08 мм, а її довжина становить 41,20?0,02 мм. У плодів дев'ятого-десятого місяця внутрішньоутробного розвитку (311,0-375,0 мм ТКД) розмір непарної вени майже не змінюється. Її діаметр та довжина становлять відповідно 5,40?0,09 мм та 52,50?0,72 мм .

Розміри напівнепарної вени також неоднаково змінюються протягом плодового періоду розвитку. На початку плодового періоду діаметр напівнепарної вени дорівнює 0,82?0,07 мм, а її довжина - 10,50?0,06 мм. Всередині плодового періоду внутрішньоутробного розвитку її розміри зростають відповідно до 2,30?0,01мм і 18,80?0,09 мм. А наприкінці плодового періоду діаметр напівнепарної вени становить 3,90?0,05 мм, а довжина - 34,50?0,02 мм.

Отримані нами морфометричні параметри переконливо показують, що довжина і калібр непарної та напівнепарної вен змінюються не однаково у різні періоди пренатального онтогенезу. Розміри непарної та напівнепарної вен найбільш інтенсивно зростають у передплодовому періоді на восьмому тижні розвитку і у плодовому - на сьомому-восьмому місяці.

Особливості розвитку та топографії непарної і напівнепарної вен у новонароджених вказують на те, що становлення топографії цих судин до народження не закінчується, а продовжується і у післянатальному періоді.

Прослідкувавши розвиток та становлення топографії непарної та напівнепарної вен протягом всього пренатального періоду онтогенезу, вважаємо доцільним використати такі терміни: мала непарна вена (ліва) та велика непарна вена (права).

Таким чином, ми вважаємо, що між непарною та напівнепарною венами і суміжними структурами у ранньому періоді онтогенезу людини існує тісний взаємозв'язок, який зумовлює своєрідну залежність в ембріотопографічних взаємовідносинах.

ВИСНОВКИ

Закладка непарної та напівнепарної вен відбувається у людини наприкінці зародкового періоду, і у своєму розвитку вени проходять дві стадії: перша - формування серединних вен із анастомозів між кардинальними венами (зародки 12,0 мм ТКД, середина шостого тижня внутрішньоутробного розвитку); друга - утворення із серединних вен непарної та напівнепарної вен наприкінці шостого тижня внутрішньоутробного розвитку (зародки 13,0 мм ТКД).

Анатомічна будова непарної та напівнепарної вен має широкий діапазон індивідуально-вікової мінливості. Процес становлення топографії цих вен продовжується протягом усього передплодового та плодового періодів розвитку і обумовлений формуванням органів грудної порожнини та органокомплексів заочеревинного простору.

Розміри непарної та напівнепарної вен впродовж внутрішньоутробного розвитку зростають. Встановлено два максимуми інтенсивного "росту" цих вен - на восьмому тижні передплодового періоду та на сьомому-восьмому місяці плодового періоду.

Топографічно непарна та напівнепарна вени у новонароджених не набувають завершеного дефінітивного стану. Ці судини мають індивідуальні відмінності за будовою, розмірами та джерелами утворення.

Морфологічними передумовами виникнення природжених вад та варіантів зовнішньої будови непарної та напівнепарної вен є порушення розвитку великих венозних магістралей - задніх кардинальних, субкардинальних та супракардинальних вен на четвертому - шостому тижні онтогенезу людини.

6. В ембріогенезі непарної та напівнепарної вен людини можна виділити критичні періоди розвитку: початок четвертого тижня, п'ятий тиждень, початок і кінець шостого тижня, впродовж яких структури, що розвиваються, є найбільш "чутливими" до пошкоджуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Практичні рекомендації

1. Отримані дані щодо часу закладки та становлення топографії непарної та напівнепарної вен в пренатальному періоді онтогенезу людини можуть бути використані при виданні монографій з ембріології, анатомії людини, дитячої хірургії та будови венозних судин.

2. Особливості становлення ембріотопографії непарної та напівнепарної вен дають можливість розробити нові адекватні, з урахуванням онтогенетичних даних, оперативні прийоми при хірургічних втручаннях у новонароджених та дітей раннього віку.

3. Дані про просторово-часове взаємовідношення непарної та напівнепарної вен із суміжними органами та структурами в пренатальному періоді онтогенезу, про процес становлення топографії досліджуваних вен дають можливість вдосконалити існуючі і розробити нові методи оперативних втручань на органах і стінках грудної порожнини відповідно до запитів практичної медицини.

4. Результати досліджень про розвиток непарної та напівнепарної вен, їх скелетотопію, синтопію, варіанти зовнішньої будови у плодів і новонароджених повинні враховуватись при ультразвуковій діагностиці.

5. Дані виконаної дисертаційної роботи можуть знайти застосування у відділенні судинної хірургії, наукових лабораторіях, а також можуть використовуватись в навчальному процесі на кафедрах анатомії людини, гістології, ембріології та дитячої хірургії.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Росола Т.Ф. Розвиток та становлення топографії непарної і напівнепарної вен у зародковому періоді // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”.- 1996.- Вип. 3.- С.94-96.

2. Росола Т.Ф. Джерела формування та топографічні особливості непарної та напівнепарної вен у плідному періоді онтогенезу людини // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. - 1997. - Вип. 4. - С.215-217.

3. Росола Т.Ф. Розвиток та становлення топографії непарної та напівнепарної вен у передплідному періоді онтогенезу людини// Український медичний альманах.- 1998. - №3.-С.81-82.

4. Росола Т.Ф. Особливості топографії вен заднього середостіння у новонароджених //Науковий вісник Національного аграрного університету. - Київ. - 1999.- С.151-152.

5. Росола Т.Ф. Джерела формування та топографічні особливості непарної та напівнепарної вен в ембріогенезі людини// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”.- 1999.- Вип. 7.- С.50-52.

6. Росола Т.Ф. Морфологічні особливості розвитку непарної і напівнепарної вен в пренатальному онтогенезі людини // Матер.наук.конф.анат., гістол., ембріол.і топографоанат. “Актуальні проблеми функціональної анатомії судинної системи”.- Львів, 1995.-С.95.

7. Особливості розвитку та становлення топографії нижньої порожнистої, непарної та напівнепарної вен у ранньому періоді онтогенезу людини /Головацький А.С., Круцяк В.М., Кочмарь М.Ю., Росола Т.Ф.// Наукові записки. - Київ. - 1997.- С.152-153.

8. Головацький А.С., Круцяк В.М., Росола Т.Ф. Джерела формування непарної та напівнепарної вен у передплідному періоді онтогенезу людини // Вестник проблем биологии и медицины. - Полтава-Харьков. - 1997. - С.22-26.

9. Круцяк В.М., Кочмарь М.Ю., Росола Т.Ф. Розвиток та становлення топографії венозних судин заочеревинного простору в пренатальному періоді онтогенезу людини // Матеріали наук.конф. “Актуальні питання травматології та ортопедії”. - Чернівці.-1998.-С.37-38.

Размещено на Allbest.ru