Молекулярно-генетична диференціація генеалогічних ліній української чорно-рябої молочної породи за ознаками молочної продуктивності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ГЕНЕАЛОГІЧНИХ ЛІНІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ ЗА ОЗНАКАМИ МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ

М.І. Гиль, доктор сільськогосподарських наук

професор, член НААН України

В.А. Волков, аспірант

Миколаївський державний аграрний університет, Україна

Постановка проблеми

Одним з найпоширеніших напрямків прискорення селекційної роботи з породами великої рогатої худоби молочного напрямку продуктивності в Україні є використання молекулярно-генетичних маркерів [10]. Останніми роками все більшою реальністю є твердження деяких дослідни- ків про те, що «молекулярна генетика прибуває на ферми» [9]. Саме впровадження молекулярно-генетичних методів у реальні селекційні програми може і дозволяє досягати за короткий час таких ефектів, які в минулому, як відомо, очікувалися роками. Проте, необхідно підкреслити, що ефективність викорис- тання молекулярно-генетичних маркерів у селекційній роботі істотно залежить від вибору молекулярно-генетичних маркерів і ознак, у контролі розвитку яких вони беруть участь, а також від селекційного завдання, що вирішується.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Загальновизнаним є те, що економічно найбільш ефективним є використання молекулярно-генетичних маркерів в роботі із племінними тваринами, у процесі оцінки їхньої племінної цінності, з урахуванням підбору відповідних варіантів схрещувань [19]. Але слід зазначити, що задля прискорення вдосконалювання молочної продуктив- ності спеціалізованих порід великої рогатої худоби виділяють два основних на-прямки використання молекулярно-генетичних маркерів. Один із них - картування на хромосомах великої рогатої худоби головних генів молочної продук- тивності (Quantitive Trait Loci - QTL) [10].

Передбачається, що картування QTL може призвести до формування принципово нового етапу в селекції - селекції за допомогою маркерів (Marker Assistant Selection - МАS). Хоча аналіз накопичених даних за результатами такого прийому оцінки свідчить про їхню крайню суперечливість. Так, картування QTL головних ознак молочної продуктивності (надій, кг; вміст жиру й білка, % в молоці) у тварин однієї й тієї ж голштинскої породи виявило різну локалізацію таких генів у хромосомах залежно від країни, де виконувалися дослідження [6]. Напевно, що результати таких досліджень будуть в істотно залежати від специфіки генофондів розглянутих порід тварин, а також від факторів навколишнього середовища, у якій вони відтворюються.

Інший напрямок досліджень пов'язаний з виявленням структурних генів, поліморфізм яких може вносити істотний вклад у мінливість характеристик молочної продуктивності. Для її характеристики у першу чергу розглядаються гени білків молока й деякі системні регулятори, такі як соматотропний гормон, тобто гени-кандидати прямого контролю продуктивних ознак [10]. У генетичну диференціацію між групами корів, що відрізняються за характеристиками молочної продуктивності, можуть втягуватися й генетико-біохімічні системи, поліморфізм яких раніше дозволив виявити відмінності між породами різного на- прямку продуктивності [1].

Постановка завдання.

Враховуючи вищенаведене та з метою оцінки мо- жливість використання таких генів для прискорення вдосконалення української чорно-рябої молочної породи, у представленій роботі виконано порівняльний аналіз поліморфізму й розподілу алелей генів к-казеїну (CSN3), в- лактоглобуліну (BLG), соматотропіну (GH) і лептину (LEP) у представників п'яти генеалогічних ліній худоби, що мають внутріпородні відмінності за голо- вними ознаками їх селекції. Методика досліджень. Матеріалом досліджень була українська чорно-ряба молочна порода (УЧРМ) оцінена в умовах ВАТ «Племзавод «Степной» Запорізької області і представлена п'ятьма генеалогічними лініями - 1650414.73 Валіанта, 1491007.65 Елевейшна, 30587 Аннас Адема, 1629391.72

Хановера РЕД, 352790.79 Старбака. Кров для досліджень брали з яремної вени з наступною консервацією гепарином (у розрахунку 25 МО препарату на 1 мл крові). Електрофоретичні дослідження проводили методами горизонтального крохмального (14 %) і вертикального поліакриламідного (12 %) електрофорезів з наступним гістохімічним фарбуванням за загальноприйнятими методиками із власними модифікаціями.

Сумарну ДНК виділяли із клітин периферійної крові в представників УЧРМ за нижче наведеною методикою. До 200 мкл гепаринізованої цільної крові додавали 1 мл деіонізованої H2O, далі зразок заморожували-відтаювали. Центрифугували 5 хв. при 7 тис. об/хв. Супернатант зливали, додавали 1 мл де- іонізованої H2O, струшували на вортексі й повторювали процедуру до появи безбарвного осаду. Останній суспензували в 500 мкл розчину, що містить 25 мМ ЕДТА, рН 8,0 і 75 мМ NаС1. Зразок інкубували 120 хв. при t+56°С, струшуючи кожні 30 хв. на вортексі, після чого суміш екстрагували рівним об- сягом хлороформу й знову інкубували 30 хв. при кімнатній температурі. Центрифугували 5 хв. при 14 тис. об/хв. З водної фази ДНК здійснювали пре- ципітацію 2,5 обсягами 96 % етанолу або рівним обсягом ізопропанолу. Зразок витримували від 30 до 60 хв. при t -20°С, і центрифугували 15 хв. при 14 тис. об/хв. ДНК-осад промивали 70 % етанолом, підсушували при кімнатній темпе- ратурі й розчиняли в 50 мкл деіонізованої Н2О.

Для полімеразної ланцюгової реакції (ПЦР) використали стандартну реак- ційну суміш обсягом 10 мкл: H2O деіонізованої - 4,3 мкл; буфер ПЦР - 5-х (15 м Мg-1,0 мол) 2,0 мкл; DNTP суміш 10-х (2 мМ кожного) - 0,8 мкл; два прай- мери (70 ng кожного) - 0,8 мкл; Taq-полімераза (1мл/1000 U) - 0,1 мкл; DNA 50-100 ng - 2,0 мкл.

Для проведення ПЦР використали ампліфікатор фірми «Eppendorf» (Німе- ччина). Електрофорез проводили в 2 % агарозному гелі з використанням 1х Тве-буферу, зони ДНК типували в ультрафіолетовому світлі після фарбування гелю бромистим етідієм.

Для ПЦР-ампліфікації поліморфізму гену соматотропного гормону (GH), фрагменту гену в-лактоглобуліну (BLG), фрагменту гену к-казеїну (CSN3) та лептину (LEP) використали спеціально підібрані праймеры.

Температурний режим для фрагменту гена к-казеїну (CSN3) включав поча- ткову денатурацію 2 хв. при t+95°С з такими 35 циклами: денатурація - 30 с при 95°С, відпал праймерів - 30 с при 61°С та синтез - 1 хв. при 72°С. Завершував реакцію кінцевий синтез - 5 хв. при 72°С. При використанні рестриктази Hind III виявляли два алельних варіанти А та В. У носіїв генотипу АА сайт рест- рикції для цієї рестриктази відсутній, в той час як присутній нерестриктний продукт ампліфікації розміром 273 п.н. і складався він з ділянки 4 екзону й 4 інтрону гену [16]. У тварин з генотипом ВВ після рестрикції виявляється два фрагменти довжиною 182 і 91 п.н. [12].

Умови ПЦР для фрагменту гену в-лактоглобуліну (BLG) включали початкову денатурацію 95°С - 2 хв., наступні 40 циклів: 95°С - 30 с, 58°С - 30 с, 72°С - 1 хв. і кінцевий синтез - 72°С - 5 хв. Ділянка ампліфікації, довжиною 247 п.н. складалась із фрагмента 4-го екзону й 4-го інтрону [18]. Після обробки рестриктазою Hae III генотип АА має один сайт рестрикції й у результаті на фореграмі продуктів ампліфікації виявляються два фрагменти довжиною 148 і 99 п.н., а в носіїв генотипу ВВ є присутнім другий сайт рестрикції, що призводить до формування трьох фрагментів рестрикції довжиною 99 і двох фрагментів з довжиною 74 п.н. [7].

Умови ПЦР для гену соматотропного гормону (GH) включали початкову денатурацію 95°С - 2 хв., наступні 35 циклів: 95°С - 20 с, 62°С - 20 с, 72°С - 40 с, і кінцевий синтез - 72°С - 5 хв. У цих умовах ампліфікувався фрагмент 5- го екзону GH довжиною в 223 п.н. [13]. При використанні рестриктази Alu I у цій ділянці виявлено два алельні варіанти, позначені як L (лейцин у позиції 127) і V (валін у цій же позиції). У носіїв LL після рестрикції виявляються два фраг- менти довжиною 171, 52 п.н., а в VV сайт рестрикції відсутній і виявляється не- рестриктний фрагмент довжиною в 223 п.н.

Умови ПЛР для гену лептину (LEP) містили в собі початкову денатурацію 95°С - 2 хв., наступних 35 циклів: 95°С - 20 с, 62°С - 20 с, 72°С 40 с, і кінцевий синтез 72°С - 5 хв. Аналіз поліморфізму за локусом LEP проводили шляхом оцінки довжин рестрикційних фрагментів, одержуваних після обробки продукту ампліфікації (1830 п.н.) рестриктазою Sau3AI.

За допомогою електрофорезу в агарозному гелі розподіляли продукти рестрикції, фарбували бромистим етідієм та здійснювали візуалізацію результатів під УФ променями при довжині хвилі 380 нм. Визначали розміри рестриктів за допомогою маркера молекулярної ваги 0,1-kb DNA Ladder (Gibco BRL).

Результати досліджень. Результати аналізу розподілу алелей по 4-х досліджених структурних генах представлені в таблиці 1.

Встановлено, що по розподілу алелей і генотипів структурних генів, за якими виявляються відмінності між породами великої рогатої худоби молочного й подвійного напрямку продуктивності [1], виявлені загально-породні характеристики і не істотні відмінності між генеалогічним лініями УЧРМ породи, що відрізняються за жирно-, білковомолочністю і величиною надою.

Таблиця 1. Розподіл генотипів, алельних варіантів по локусах CSN3, GH, LEP та BLG у корів української чорно-рябої молочної породи

Примітка: (n)* - кількість генотипованих тварин к-казеїн (CSN3) - один з деяких відомих генів, що пов'язаний з ознаками сиропридатності молока. Його важлива функціональна роль полягає в захисті міцел молока від преципітації іонами кальцію, у формуванні оболонки навколо міцел, упереджаючи їхню агрегацію. При гідролізі к-казеїну відбувається коагуляція молока, утворення осаду казеїну й формування згустку, що використо- вується в сироварінні

Продукт ампліфікації гена CNS3 із зазначеними в розділі «матеріали і ме- тоди дослідження» праймерами включає ділянку 4-го екзону й 4-го інтрону ге- ну. Після рестрикції цього фрагменту рестриктазою Hind III виявляються два алельні варіанти А та В. Варіант В гену CSN3 характеризується наявністю двох крапкових мутацій, у положеннях 136 і 148, що викликають амінокислотні за- міни Тир на Ізо та Ала на Асп [16]. Присутність алельного варіанта В локусу CSN3 істотно поліпшує якість твердих сирів. ВВ-генотип спричиняє на 5-10% більший вихід сиру, ніж АА генотип [12]. Виявляється тісний зв'язок між полі- морфізмом молочного білка й сичуговим осадженням молока. Осадження мо- лока від корів з генотипом CNS3 АА під впливом сичугового ферменту триває довше, ніж осадження молока від корів з генотипом АВ і особливо із ВВ- генотипом. Присутність алелю В у локусі к-казеїну - економічно важлива для сировиробництва селекційна ознака у великої рогатої худоби, що має спеціалі- зацію в молочному напрямку продуктивності. Спрямоване формування стад ко- ровами, які є носіями цього алелю з метою забезпечення сировиробництва, мо- гла б сприяти більш повному використанню генетичного потенціалу тварин. Це особливо важливо у зв'язку з тим, що в молочних порід великої рогатої худоби, зокрема у голштинської і отриманими з її використанням як поліпшуючої поро- ди, виявляється низька частота зустрічальності алельного варіанту CNS3 В [3].

У наших дослідженнях (табл. 1) низька частота зустрічальності алелю CNS3 В спостерігалася в лініях Валіанта, Елевейшна, Ханновера РЕД та Старбака, причому у представниць Аннас Адема - взагалі відсутня. У дослідних групах Валіанта та Старбака особин-гетерозигот за вивченим локусом будо по- рівняно більше (34,6…38,1%) за аналогів інших груп - 27,8…30,0%, відповідно. Отримані дані свідчать про те, що алелі локусу CNS3 включалися в міжгрупову диференціацію розглянутих ліній худоби, але без кардинально різних характе- ристик.

в-лактоглобулін (ВLG) - білок, який, на відміну від казеїнів, не осаджується сичуговим ферментом, не входить до структури міцел і є сироватковим біл- ком. Біологічна функція ВLG, як передбачається, пов'язана із транспортом віта- міну А. Цю гіпотезу підтверджує відкриття рецепторів для комплексу ВLG і ре- тинолу в кишечнику новонароджених телят, що сприяє засвоєнню ліпідів. Ген ВLG має розмір 4662 п.н. і складається з 7 екзонів і 6 інтронів.

Щодо локусу BLG, то ділянка ампліфікації довжиною 247 п.н. включала фрагменти 4-го екзону й 4-го інтрону. Алель BLG А несе один сайт рестрикції для рестриктази Hae III, який призводить до формування двох фрагментів рест- рикції 148 і 99 п.н., а BLG В у ділянці довжиною в 148 п.н. має додатковий дру- гий сайт рестрикції Hae III і після рестрикції спостерігається формування трьох фрагментів: одного довжиною 99 і двох фрагментів з довжиною 74 п.н. Варіант BLG В відрізняється від А наявністю двох крапкових мутацій, що призводять до амінокислотних замін Асп > Глу й Вал > Ала в положенні 64 і 118, відповідно

Експресію варіанту B зв'язують із високим вмістом у молоці казеїнових бі- лків, більшим відсотком жиру й кращими параметрами казеїнового коагуляту. Варіант А контролює високий вміст сиворовоткових білків і сумарний вміст білків молока. У молоці корів з генотипом АВ спостерігається наявність обох алельних форм BLG з перевагою форми А [7].

У наших дослідженнях частота зустрічальності варіанта BLG А виявилася істотно вище в особин лінії Анас Адема (66,7 %), хоча це може бути ефектом вибірки (табл. 1). Худоба ліній Ханновера РЕД та Старбака за локусом BLG мали близький відсоток гетерозигот (відповідно 50,0 % і 52,4 %), проте в дослідних групах Валіанта та Старбака частота алелі BLG В мала близькі значення - 0,577 та 0,500. Варто зазначити, що розподіл генотипів за дослідженим локусом у тварин лінії Старбака відповідав характеристиці «ідеальної популяції» - 25:50:25, а от гетерозигот АВ серед тварин лінії Аннас Адема не зафіксовано, проте особин-гомозигот більше за геторозиготні генотипи встановлено в пред- ставників лінії Валіанта.

Молекулярною особливістю гену гормону росту (GH) є те, шо він склада- ється з п'яти екзонів і чотирьох інтронів, загалом це більше 2 т.п.н. У великої рогатої худоби ген гормону росту локалізовано в 19 хромосомі. У цього виду було ідентифіковано окремі мутації в гені гормону росту [17]. Надано характе- ристику основних алельних варіантів цього гена в європейської великої рогатої худоби, що виникли завдяки нуклеотидним замінам у різних районах гену.

Особлива увага приділяється нуклеотидній заміні в 5 екзоні кодону лейцину (CTG) на кодон валіну (GTG) у положенні 127 поліпептидного ланцюгу, що призводить до появи алельних варіантів А та В. Ці алелі виявляються за допомогою рестриктази Alu I [20] і позначаються як алель L (лейцин) і V (валін). GH є системним регулятором фундаментальних біохімічних процесів, що лежить в основі загального обміну в усіх тварин. У ссавців описано його лактогенну ак- тивність. Відомо, що введення екзогенного GH стимулює ріст і розвиток молочної залози й збільшує вихід молока в корів на 10-40 % [8, 18]. Виявлено також, що при цьому знижується рівень жиру й збільшується кількість м'язової ткани- ни в туші. Тому не дивно, що GH викликає такий великий інтерес як маркер ряду характеристик продуктивності тварин. Особлива увага приділяється полі- морфізму алелів L і V, оскільки було показано, що молоко корів з генотипом LL містить більший відсоток жиру й білка, ніж у тварин з генотипом VV [8, 18].

У наших дослідженнях було виявлено, що дійсно, українська чорно-ряба молочна худоба, як дочірня до голштинської порода, має вищу зустрічальність алелю GH V, особливо в лініях Елевейшна, Аннас Адема, Ханновера РЕД і Старбака (табл. 1). Ці спостереження відповідають літературним даним, але і свід- чать одночасно про те, що в лініях відбувається і звуження відмінності за час- тотами гена, як це характерно аналогам дослідної групи Валіанта (L - 0,442; V - 0,558), тобто відбуваються внутрішньолінійні ізоляційні зміни у ції новій породі молочної худоби. Характерною осбливістю для всієї української чорно-рябої молочної породи нами встановлено абсолютну відсутність генотипів LL сома- тотропіну, причому незалежно від лінійної належності, а також переважаюча зустрічальність гетерозигот, що відповідає так званій «балансовій моделі» структури популяції [5]. Можливо, це один із прикладів молекулярного рівня, що підтверджує таку тривалу вікову стійкість до високого продукування молока голандської, далі голштинської, чорно-рябої і зараз - української чорно-рябої молочної породи.

Гормональний білок - лептин регулює жирові відкладення в організмі, а також впливає на багато інших фізіологічних процесів, наприклад стимуляцію статевого дозрівання, метаболізм глюкози, літогенез, ліполіз і термоліз [15].

Дослідники знайшли понад 20 поліморфних сайтів, з яких тільки шість знаходяться в екзонах, і лише два з них призводять до амінокислотних замін.

Ученими встановлено зв'язок поліморфізму сайтів рестрикції з «оплатою» корму в тварин [4, 6]. Проте в наших дослідженнях УЧРМ худоба усіх генеалогічних ліній характеризувалася явною перевагою за частотою алелі С з вищими значенями в ровесниць ліній Старабака. Тварини ж ліній Валіанта, Елевейшна та Ханновера РЕД мали майжу тотожну в межах груп досліджень частоту особин гомо- та гетерозиготних генотипів СС й СТ. А от повна відсутність корів з генотипом ТТ за геном лептину встановлена лише в ровесниць з ліній Елевей- шна та Аннас Адема.

Висновки

Отримані дані дозволяють зробити висновки:

1. Порівняльний аналіз поліморфізму чотирьох структурних генів свідчить про те, що усередині української чорно-рябої молочної породи відмінності за лінійною належністю худоби асоційовані з усіма дослідженими генами.

2. Українська чорно-ряба молочна порода має низьку зустрічальність алелі В гену CNS3, а тому молоко від цих тварин не є бажаним за ознаками сиропридатності.

3. Вивчені генеалогічні лінії УЧРМ породи, з огдяду на характеристику частоти алельних варіантів гену G, мають різу потенцію щодо росту організму тварин цих ліній, кількість створюваного ними молока та його насиченість молочним жиром, в чому також проявляється диференціація породи з урахуванням її лінійної структури.

4. В окремих лініях УЧРМ породи відсутні представники з гомозиготними (ген LEP ТТ - лінії Елевейшна та Аннас Адема, ген CNS3 ВВ лінія Аннас Адема) чи гетерозиготним генотипами (ген CNS3 АВ - лінія Аннас Адема, ген BLG AB - лінія Аннас Адема) і абсолютно не встановлено гомозигот для дослі- дженої породи усіх лінй за геном GH LL, що може бути ефектом провадженої селекції.

5. Отримані дані дозволяють вважати, що в одні і ті ж самі характеристики молочної продуктивності поліморфізм різних структурних генів може вно- сити неоднаковий вклад при міжлінійних порівняннях, а також забезпечувати специфічні концентрації алелів і генотипів.

селекційний рогатий молочний генетичний

Література

1. Генетичний компонент біорізноманіття великої рогатої худоби / Т.Т. Глазко, М.В. Зубець, А.В. Кушнір та ін. -- К. : КВИЦ, 2005. -- 200 с.

2. Глазко В.І. Біохімічна генетика овець / В.І. Глазко. -- СОАН. -- Ин-т цитол. і генет. --1985 -- 168 с.

3. Журавель Є.В. Розподіл аллельных і генотипових частот за локусом каппа-казеина в різних порід великої рогатої худоби / Є.В. Журавель, В.І. Глазко // С.-г. біологія. -- 1998. -- № 6. -- С. 87--92.

4. Методичні рекомендації щодо використання методу полімеразної ланцюгової реакції в скотарстві / Р. В. Облап, Н. Б. Новак, М. Д. Мельничук та ін. -- Біла Церква, 2010. -- 66 с.

5. Трофименко О.Л. Генетика популяцій : навчальний посібник / О.Л. Трофименко, М.І. Гиль -- Миколаїв, 2003. -- 226 с.

6. Харченко П.Н. ДНК-технологии в развитии агробиологии / П.Н. Харченко, В.И. Глазко. -- М. : Воскресенье, 2006. -- 480 с. : ил.

7. An association of growth hormone, K-casein, в-lactoglobulin, leptin and Pit-1 loci polymorphism with growth rate and carcass traits in beef cattle / L. Zwierzchowski, J. Oprzadek, E. Dymnicki, P. Dzierzbick Animal Science Papers and Reports -- 2001. -- V.19. -- P. 65--78.

8. Comparison of selected gene polymorphisms in Polish Red and Polish Black - and - White cattle / M. Klauzinska, L. Zwierzchowski, E. Siadkowska et. al. // Animal Science Papers and Reports. -- 2000. -- V. 18. -- № 2. -- P. 107--116.

9. Comparative PRNP genotyping of U.S. cattle sires for potential association with BSE / C.M. Seabury, J.E. Womack, J. Piedrahita, J.N. Derr // Mamm Genome. -- 2004. -- V. 15. -- N. 10. -- P. 828---833.

10. Dekkers J.C.M. Commercial application of marker- and gene-assisted selection in livestock : Strategies and lessons / J.C.M. Dekkers // J. Anim. Sci. -- V. 82 (E. Suppl.). -- 2004. -- P. 313--E328.

11. Di Stasio L. Lack of association of GHl and Poulfl gene variants with meat production traits in Piemontese cattle / L. Di Stasio, S. Saratore, A. Alberta // Animal Genetics. -- 2002. -- V. 33. -- P. 61--64.

12. Eggena F.R. Die Untersuchung von Kasein genen mittels DNA-Analyse / F.R. Eggena // ETH Lan-dwirtschaft Schweb Band. -- 1992. -- P. 231--235.

13. Growth hormone and insulin-like growth factor I concentrations in bulls of various growth hor- mone genotypes / P. Schlee, R. Graml, E. Schallenberger et al. Theor. Appl. Genet. --1994. -- V. 88. -- P.497--500.

14. Harris H. Handbook of enzyme electrophoresis in human genetics / H. Harris, D.A. Hopkinson. -- Amsterdam: North-Holland Publ. Comp., 1976. -- 680 p.

15. Houseknecht K.L. The biology of leptin - a review / K.L. Houseknecht, C.A. Baile, R.L. Matteri, M. E. Spurlok // Journal of Animal Science. -- 1998. -- Vol. 76. -- p. 1405--1420.

16. Kaminski S. Kappa-casein genotyping of Polish Black-and-White x Holstein-Friesian bulls by po- lymerase chain reaction / S. Kaminski, L. Figiel // Genetica Polonica. -- 1993. --V. 34. -- P. 65--72.

17. Lagziela A. DNA sequence of SSCP haplotypes at the bovine growth hormone (bGH) gene /

A. Lagziela, M. Soller // Animal Genetics -- 1999. -- V. 30. -- P. 362--365.

18. Medrano J.F. Polymerase chain reaction amplification of bovine в-lactoglobulin genomic se- quences and identification of genetic variants by RFLP analysis / J.F. Medrano, E. Aquilar-Cordova // Animal Biotechnology. -- 1990. -- № 1. -- P. 73--77.

19. Togashi K. Overview of genetic evaluation in dairy cattle / K. Togashi, C.Y. Lin, K. Yokouchi // Animal Science Journal. -- 2004. -- V.75. -- P. 275--284.

20. Variants of somatotropin in cattle: gene frequencies in major dairy breeds and associated milk production / M.C. Lucy, S.D. Hauser, P.J. Eppard et. al. // Domestic Animal Endocrinology -- 1993. -- V. 10 -- P. 325--333.

Размещено на Allbest.ru