Ймовірно, жоден спостерігач, який знайомився з білобрюхим стрижем, що живе на волі, не може заперечувати глибокого враження, яке цей птах робить на всяку нову людину. Враження це в сильному ступені збільшується пишністю і красою природи тих місць, де живуть ці горді і сильні мешканці повітря.

Траплялося бачити білобрюхих стрижів в такій високій місцевості, яку собі можна представити: на вершині гори Монсеррат в Каталонії. Ця гора височіє на 1500 м над навколишньою рівниною, складається з багатьох тисяч скелястих конусів, які нагромаджені один на одного і закінчуються такими, що стоять один біля іншого величезними обелісками. Між ними знаходяться глибокі ущелини, що утворюють страшні прірви, а навкруги тягнеться широка багата рівнина. На півночі видніються снігові вершини Піренеїв, які блищать і виблискують при вечірньому освітленні; на сході погляд бачить темно-блакитне Середземне море, де вдалині піднімаються Балеарські острови, напівзакриті легким туманом; у усі інші сторони очам видаються лише розірвані гірські ущелини і ланцюги височин. На одному з тільки що названих обелісків білобрюхі стрижі влаштували собі гніздище і дозволили чорним стрижам влаштуватися тут поблизу.

Гнізда стрижів знаходяться на верхівці скелі, високо над стіною ущелини, що прямовисно спускається.

Коли бачиш стрижа, що високо літає над собою, то політ його мимоволі порівнюєш з польотом сокола : він довго парить, не рухаючи крилами. Потім слідує декілька швидких ударів крилами, між якими він несподівано падає вниз, прямовисно або спускаючись дугою. Стрижі знаходяться в постійному русі до вечірніх сутінків, а потім міняють своє місцеперебування і зайняття. Увечері над усіма обробленими місцевостями, які розташовані не дуже далеко від моря, особливо над виноградниками і плодовими садами, стрижі літають тихо, плавно і низько, точно ластівки; кожен птах тримається окремо і не заграє з товаришами, а займається ловом комах. Особливо старанно займаються вони цією справою при заході сонця, що доводить перевагу до нічних комах.

В цьому відношенні білобрюхий стриж різко відрізняється від чорного, який саме увечері найчастіше збирається великими і галасливими зграями.

Вкрай цікаво не лише перше враження, але і спостереження над щоденним життям і рухами білобрюхого стрижа. Гіртаннер описує, що околиці старої вежі, або гірському ланцюгу незвичайно пожвавлюються цими птахами, які, хоча й живуть суспільствами, але дуже дикі, люблять сваритися і знаходяться в постійному русі. Навіть впродовж цілої ночі в поглибленнях, що служать для пристанку гнізд стрижів, постійно чуються шум і сварки, так що важко уявити собі, коли ці птахи користуються нічним спокоєм для сну; уранці ж, коли зійде сонце, шум ще посилюється. Тільки сутінки слабо освітять темні щілини скель, як жителі їх вже прокидаються і готуються до відльоту. Вони насилу повзуть до отвору печери або щілини, притискаючи груди до землі і старанно допомагаючи собі крилами, але як тільки добредуть до виходу, то усі труднощі здолані. Розпустивши свої невтомні крила, вони кидаються в глибину з різким криком, який часу від часу переходить в гучну трель, і цілі зграї цих таємничих створінь носяться над ще сплячим містом або темною ущелиною.[11].

Зграя стрижів піднімається в повітрі до такої висоти, що робиться непомітною для неозброєного ока, немов несподівано зникає з тієї місцевості, де знаходяться гнізда. Але ось птахи стали знову помітні: високо над нашими головами біліють їх сніжно-білі черевця і блискучі крила, немов би снігові пластівці при сонячному світлі. Раптом вони з'являються біля своїх гніздищ на скелі і крутяться там, граючи і переганяючи один одного. Таким чином проводять стрижі увесь ранок, але при хорошій погоді головна мета їх польоту, звичайно, полягає в лові комах. Коли настає полуденний жар, зграї стрижів ховаються в щілини і вдаються до спокою, оскільки сильну жару вони погано переносять і цей час більш охоче за усе проводять у своїх прохолодних притулках. Стрижі, очевидно, тоді сплять, принаймні вони не видають ніякого звуку і пожвавлюються знову тільки увечері.

У похмуру і дощовиту погоду галасливі стрижі більш охоче за усе сиділи б удома, але добування їжі примушує їх здійснювати польоти. В цьому випадку стрижі літають мовчки, поодинці, старанно переслідуючи комах над лугами або пролітаючи над струмком, де легко схопити бабок; тоді гордого жителя гірських ущелин майже не можна упізнати, так мовчазно літає він по долині, щоб нашвидку вгамувати свій голод. Коли в Альпах настає холодна погода або вибухає гроза, стриж показується в долині. Після довгої посухи стрижі дуже раді теплому дощу; вони п'ють і купаються на льоту, крутяться над своїми гніздищами і всіляко обертаються в повітрі, щоб дощ змив з них докучливих паразитів; стрижі, що навіть сидять на яйцях, не можуть відмовити собі в цьому задоволенні.

Подібне безтурботне життя триває до тих пір, поки не закінчилася кладка яєць, насиджування яких знищує безмежну свободу стрижів. Але коли пташенята вилупилися, уся діяльність батьків спрямована на добування для них необхідної їжі. Птахи невтомно носяться по повітрю, широко розкривши свою пащу, і кидаються на всяку комаху, яка їм попадається на шляхи. Скоро багато дрібних комах приліплюються до липкого піднебіння птаха, так що у роті утворюється велика грудка. Тоді стриж летить до гнізда і запихає їжу глибоко в пащі голодних пташенят. Годування дитинчат триває від 7 до 8 тижнів, оскільки пташенята вилітають, лише коли можуть без попередніх літальних вправ прямо кинутися в глибину і відразу носитися по повітрю. Яйця насиджуються поперемінно обома батьками, і пташенята вилуплюються через три тижні після того, як покладено останнє яйце. Вони при народженні вже цілком покриті сірим пухом, як молоді хижі птахи. Зростання пташенят посувається досить повільно, ймовірно, внаслідок не легкого добування їм достатньої кількості їжі. Пташенята залишають гніздо набагато раніше за перший виліт; вони привішуються до стін поглиблення або печери, де розташовано гніздо, і залишаються в цьому положенні годинами; тут їх годують батьки. Вилітають вони з гнізда лише у кінці, рідко в середині травня і дуже скоро досягають такої ж спритності польоту, як і дорослі. Це для них так необхідно, оскільки наближається час відльоту на південь.[6]

Білобрюхий стриж під захистом недосяжності своїх гніздищ і внаслідок дуже високого і швидкого польоту живе звичайно в цілковитій безпеці. Їхні зграї страждають лише від холоду і голоду. Як і чорні стрижі, білобрюхі сильно б'ються між собою, і один супротивник так сильно вчіплюється кігтями в іншого, що обоє часто падають на землю, де звичайно і гинуть.

У Швейцарії ніхто не переслідує стрижів, якщо тільки вони не потрібні для природничо-історичних цілей; у Італії ж і Греції ще досі, як за часів Геснера, стрижів ловлять на вудку на льоту.

Окрім подібної, якщо можна так виразитися, хлоп'ячого полювання, білобрюхий стриж гине іноді в кігтях деяких соколів. На острові Капрі сапсан(Falco peregrinus) живе в найближчому сусідстві із стрижами, і Болле думає, що навряд чи він переслідує їх; проте швидко літаючий хижак напевно їх ловить, що підтверджується багатьма спостереженнями. Крім того, стрижа турбують ще всілякі паразити, від яких він страждає головним чином під час насиджування яєць.

Вище ми вже згадували про найближчого родича білобрюхого стрижа чорного стрижа (Apus apus), який досягає 18 см довжини при 40 см розмаху крил; довжина крила 17 см, хвоста 8 см Оперення у нього одноманітного димчастий-темно-бурого кольору із зеленуватим металевим відтінком, який усього помітніше на нижньому криючому пір'ї шиї і на плечах. Підборіддя і горло прикрашені закругленою білою плямою; очі темно-бурого кольору, дзьоб чорний, ноги ясно-бурі. Обидві статі по оперенню один від одного не відрізняються, а пташенята дещо світліші, і пір'я у них має дуже вузькі брудно-білі облямівки на кінцях.

Чорний стриж з початку травня до серпня літає з гучним криком по вулицях міст середньої Європи і крутиться там біля верхівок старих дзвіниць. Птах цей має велику область поширення, практично в усіх країнах Європи, від вежі Дронтгеймского собору до веж будівель в місті Малазі. Інші спостерігачі бачили її у більшій частині північної і середньої Азії. У деяких частинах Персії цей стриж зустрічається як звичайний літній птах і у великій кількості гніздиться у відомих місцях, наприклад, в околицях Шираза. Взимку він живе в Африці і південній Індії, причому пролітає через усю Африку з півночі до півдня.

Чорний стриж спочатку був, ймовірно, виключно мешканцем скель, але з часом він звик до будівель людини і тепер живе всюди в містах і селах. Спочатку він селився тільки на високих старих будівлях, особливо на вежах, але коли в цих місцях не стало доставати западин і щілин, птах був змушений шукати для гнізд природні і штучні поглиблення в деревах і таким чином зробився мешканцем лісів. Стриж належить до числа тих, зовсім не нечисленних птахів, кількість яких в середній Європі постійно збільшується, і тому у багатьох місцях він тепер страждає від недоліку місць для гніздування. Там, де він може знайти зручні для проживання скелі, гніздиться він охоче і піднімається на горах до висоти близько 2000 м над поверхнею моря.[10].

Чорного стрижа упізнає навіть людина, мало знайома з природничими науками. Його рухи, політ і звички різко відрізняються від польоту ластівок. Як і його родичі, це вкрай живий, неспокійний птах, який постійно знаходиться в русі. Повітря слід вважати його царством, там він проводить, можна сказати, усе своє життя. З самого початку ранішньої зорі до вечірніх сутінків він літає по повітрю великими кругами, більшою частиною дуже високо, і спускається ближче до землі тільки увечері і в дощову погоду.

Ніякий інший птах, що живе в Німеччині, не перевершує у польоті чорного стрижа. Птах цей чудовий як по силі і спритності польоту, так і по невтомності. Хоча стриж не може так красиво і швидко обертатися на льоту, як ластівки, зате він носиться по повітрю з дивовижною швидкістю. Іноді стриж несподівано розпускає крила і парить, майже не рухаючи ними. Політ цей здається таким величним і дивовижним, що при цьому забуваєш усі не зовсім приємні якості цього птаха і милуєшся невтомним літуном. Він приймає під час польоту всілякі положення: однаково вправно піднімається вгору і вниз, обертається, легко описує круті і дуже пологі дуги, то майже торкається води своїм пір'ям, то в одну мить зникає на неймовірній висоті.

Стриж співати не вміє, а тільки кричить; голос у нього різкий, гучний і може бути переданий складами "спі-спі" або "крі-крі". При якому-небудь збудженні крик його лунає так часто і голосно, що може набриднути, а коли численна зграя носиться по вулицях, то вони інший раз шумлять самим немилосердним чином. Під час сну у своїх гніздищах щебечуть як дорослі, так і пташенята.

Чорний стриж живиться дуже дрібними комахами, але якими, важко дізнатися, оскільки у убитого птаха можна знайти лише напівперетравлену або принаймні сильно роздавлену їжу. В усякому разі, можна сміливо стверджувати, що комахи, якими живляться стрижі, здебільшого літають дуже високо і лише в абсолютно ясну погоду. Цим можна пояснити пізній приліт стрижів і те, що вони з'являються і мешкають в різних місцевостях в різний час. Нам відомо, що стриж, як і його родичі, ловить всякого роду літаючих комах, наприклад ґедзів, жуків, маленьких метеликів, комарів, мошок і бабок; залишки цих комах знаходять у виплюнутих ними згустках. Купається він, ймовірно, тільки на повітрі, під час дощу, оскільки ніколи не поринає у воду, як це роблять ластівки. Його невтомну діяльність слід приписати виключно постійному голоду, проте в крайньому випадку він може напрочуд довго поститися.[20].

Усі види стрижів мають мало ворогів. За ним ганяється хіба що чеглик (Falco subbuteo), оскільки іншим хижим птахам важко упіймати так швидкокрилого і ніколи не сідаючого на відкритих місцях птаха. Під час його зимових мандрівок йому погрожують інші види соколів. До дитинчат іноді забираються різні повзучі гризуни, але, ймовірно, у тому випадку, коли гніздо знаходиться в шпаківнях або дуплах дерев. На півдні Європи цей корисний птах піддається самим незаслуженим переслідуванням. Сави говорить, що м'ясо молодих стрижів там вважається дуже смачним, і тому гнізда у багатьох місцях розшукуються. Щоб добути собі ці ласощі, жителі часто влаштовують для стрижів місця гніздування на високих вежах і стінах, притому так, щоб люди могли легко добиратися до гнізд зсередини. Перед тим, як пташенята вилетять, їх виймають з гнізд, залишаючи в кожному тільки по одному, а потім смажать і з'їдають.

У Східній Азії широко поширений білопоясний стриж. По розмірам він не відрізняється від чорного стрижа, але відразу пізнається по наявності білої перев'язі в області надхвістя. Він загалом мовчазніше за чорного стрижа, але під час ігор і при переслідуванні самиць може бути так само шумний, як і чорний стриж. На схід він поширений до Камчатки і Японських островів, на південь до Янцзицзяна і північних частин Монгольської Народної Республіки. Крім того, він гніздиться в Гімалаях. Гніздиться в культурному ландшафті і в горах, де є поселення людини, іноді вище за пояс тайги. Гнізда влаштовує на високих будівлях і на різного роду кручах, скелях і обривах. Гніздо будує з сухих стеблинок рослин, соломинок і т. д. У кладці 2-3 яйця. Зимувати цей стриж відлітає в Індокитай, на острови Індонезії і в Австралію. Линька відбувається на зимівлях.[13].

Кайенский стриж(Panyptilla cayennensis), як і усі представники роду Panyptilla, будує абсолютно своєрідне, незвичайне для вже відомих нам стрижів гніздо. Він склеює слиною із зібраного в повітрі рослинного пуху тонкостінну трубку завдовжки до півметра або дещо більше з округлим отвором внизу. Трубка підвішується до виступу скелі або до потужної гілки дерева(інші стрижі цього роду можуть підвішувати гніздові трубки і до карнизів будинків). У верхній частині трубки поміщається гніздова камера -- своєрідна кишенька, прикріплена до однієї сторони гнізда. Наявність в трубці декількох кишеньок свідчить про те, що гніздо заселялося вже декілька років. Кладка з 3 яєць буває у березні -- квітні.

Кайенский стриж -- маленький птах, приблизно 12 см довжини, оксамитово-чорного кольору з білим кільцем, що охоплює шию, білим горлом, білими грудьми і двома білими плямочками по краях надхвістя. Хвіст вирізаний сильніше, ніж у наших стрижів.

Поширений цей стриж в Америці від Нікарагуа до Еквадору, у Бразилії і на острові Тринідад.[1].

Пальмовий стриж (Cypsiurus parvus; див. додаток А мал..2.2.4.) -- невеликий стриж, довжина його близько 10 см, колір оперення у нього швидше сірий, чим чорний. Він широко поширений в тропічній зоні східної півкулі : в Африці і Південній Азії. Усі стрижі цього роду влаштовують гнізда на пальмовому листі, на їх нижній(внутрішньою) стороні. Наловивши в повітрі рослинний пух і дрібні пір'їнки, стриж робить з цього матеріалу невелику плоску подушечку і приклеює її слиною до нижньої сторони листа пальми, найчастіше кокосової. Потім до цієї подушечки приклеює 1 або 2 невеликі яєчка, довгою віссю перпендикулярно поверхні листа. Буває, що вітер перекрутить лист, і тоді гніздо виявляється відкритим сонцю, вітру, дощу.

Висиджуючий птах чіпко тримається пальчиками за гніздову платформу, і оскільки лист пальми звисає донизу, то птах увесь час знаходиться у вертикальному положенні. Пташенята вилуплюються з яєць, як і у усіх стрижів, голими, але дуже скоро покриваються захисним пухом. Вони, як і батьки до цього, міцно прикріпляються до гнізда, причому обернені грудьми до листа і головою вгору, і знаходяться в такому положенні, поки не оперяться повністю.

Оскільки ареал кокосової пальми сильно розширений людиною, то і пов'язаний з нею гніздуванням пальмовий стриж теж збільшив свій ареал. Таким чином, і цей стриж у багатьох місцях виявився сусідом людини, наприклад в Північному Таїланді, де кокосові пальми належать виключно культурному ландшафту.

На Філіппінських островах стрижі гніздяться і в селищах. Там, де сільські жителі покривають дахи будинків пальмовими гілками, цей стриж гніздиться на дахах, а в деяких провінціях Бірми, де пальми рідкісні, він влаштовує гнізда, окрім сільських будівель, також і в тунелях.

Пічний голкохвіст (Chaetura pelagica; див. додаток А мал..2.2.5. ) належить до роду голкохвостих стрижів (Chaetura), у яких дуже своєрідно влаштоване рульове пір'я : воно жорстке, і вершини їх стержнів видаються за межі опахала у вигляді гострих голок, що і дало назву цим птахам. Обріз хвоста прямої, плесно неоперене, на відміну від звичайних стрижів, вперед спрямовані тільки три пальці, а один палець спрямований назад.

Пічний голкохвіст -- невеликий птах, приблизно 10 см довжини. Колір оперення темно-бурий, але горло і черево білі, розділені широкою темно-бурою смугою на грудях.

Цей птах мешканець Північної Америки, де гніздиться від Саскачевана і Манітоби (Канада) на півночі до Міссісіпі і Центральної Флориди на півдні. Зимує пічний голкохвіст в Південній Америці у верхів'ях Амазонки і в Північно-східному Перу.

Пічний голкохвіст може бути визнаний рекордсменом за швидкістю польоту: він може пролетіти за годину близько 170 км. Правда, під час сезонних перельотів він, мабуть, не летить з такою швидкістю, оскільки простір між гніздовою областю і областю зимівель пролітає за довші терміни. На осінньому перельоті ці птахи бувають особливо помітні, оскільки збираються в тисячні зграї, з настанням сутінків нагромаджуються біля фабричних труб старих будівель, в'ються над ними, і, як тільки стемніє, уся ця маса птахів з гучним щебетанням зникає в трубі на усю ніч. У цих трубах пічних голкохвостів у великій кількості виловлюють для кільцювання.[14].

Гнізда свої пічний голкохвіст раніше влаштовував в порожнечах деревних стволів, але нині він гніздиться майже виключно в димарях печей, камінів і т. д. Звідси і назва птаха. Гніздо споруджується з гілочок, які птах ламає лапками і склеює у вигляді гніздової чашки, прикріплюючи її до стінки димаря.

Сіра салангана (Callocalia vestita; див. додаток А мал..2.2.6.) -- невелика тьмяна сірувато-бура пташка -- належить до великого роду(близько 20 видів) саланган (Callocalia), широко поширеному в Південно-східній Азії, по островах Індонезії і по західних островах Тихого океану, у Полінезії.

Саланганами називають стрижів, які вже декілька століть тому були відомі своїми їстівними гніздами, але з якими і понині натуралісти ще дуже мало знайомі. Їх ознаками можна вважати дуже малу величину, короткий, сильно гачкуватою дзьоб і слабкі ноги з оберненим назад четвертим пальцем; крила досить довгі, друге крутеневе перо найбільше, хвіст середньої величини, на кінці тупої або злегка вирізаний. Оперення досить жорстке і забарвлено дуже просто.

Сіра салангана гніздиться на півостровах Малакка і Індокитай і на острові Калімантан. Політ у цього птаха, втім як і у усіх саланган, слабкіший, ніж у інших стрижів, і дещо нагадує політ ластівок. Нерідко ці птахи літають, збираючи корм, дуже низько над землею.

Салангани будують гнізда в печерах, нерідко у берегових, відкритих у бік моря. Буває, що печери дуже глибокі і усередині них панує повний морок. Але це не доставляє утруднень птахам, оскільки салангани можуть орієнтуватися в темряві за допомогою ехолокації. Потрапивши в темряву, вони видають серію звуків і по відображенню їх від стін і інших предметів в печері дуже вправно орієнтуються. Цікаво, що ті види саланган, які гніздяться у відкритих для світла печерах (наприклад, С. esculenta), до ехолокації не здатні.

Згори гнізда відкриті, а скеля, на якій вони прикріплені, утворює задню стінку гнізда. Саме гніздо надзвичайно тонке, але його верхній, вільний край розширюється ззаду, там, де торкається до скелі, і утворює з обох боків крилоподібні придатки різної товщини, які, з'єднуючись з каменем широкою плоскою основою, утворюють головну опору для гнізда. Останнє, при тонкості стінок, складається з прозорої, білуватої або коричневої клеєподібної речовини, в якій можна ясно розрізнити поперечне штрихування навіть після поверхневого спостереження. Поперечні смужки йдуть хвилеподібно, більш менш в одному напрямі, і явно утворилися від поступового нашарування речовини гнізда. Тільки по них можна судити про поступове наростання гнізда.[10].

У це гніздо без всякої підстилки птах кладе два, іноді три білих, блискучих, довгастих, загострених яйця. У довжину вони досягають 20 мм, завширшки 14 мм.

Сірі салангани селяться великими колоніями і клеять гнізда виключно із слини. Хоча гніздо зовсім невелике і слинні залози птаха функціонують в цей час дуже енергійно, проте на спорудження такого гнізда у птаха йде приблизно 40 днів. Деякі види саланган полегшують положення тим, що використовують для облаштування гнізда також дрібні шматочки кори, частки лишайників, маленькі обривки рослинних волокон і т. д., але сіра салангана будує «чисте» гніздо тільки із слини.

За останнє століття в країнах Південної Азії і на островах Індонезії сильно розвинувся промисел по здобичі гнізд саланган, які відомі під ім'ям «Ластівкових гнізд». Промисел придбав форму широкого торгового бізнесу. «Ластівкових гнізд» з'їдається в ресторанах на сотні тисяч доларів. За смаковими якостями гнізда саланган порівнюють іноді з ікрою осетрових риб («чорна ікра»). Йдуть ці гнізда головним чином на виготовлення делікатесних супів і консоме.

Якщо у салангани узято гніздо, вона негайно будує друге, може побудувати і третє. Але подальші гнізда бувають значно забруднені різного роду домішками. Понад усе цінуються перші гнізда, і особливо ті, які знаходяться у вапняних печерах. Забруднені гнізда вирушають на очищення, з них робиться багатий протеїном желатин, який готується у вигляді стружок. У китайських торговців він дістав назву «Зуб дракона».

Здобич гнізд саланган дуже важка, але вона прибуткова. У вдалий день збирач гнізд на Калімантані заробляє до 10 доларів. Це можливо завдяки тому, що салангани гніздяться великими колоніями в сотні тисяч і більше пар. У одній з печер Саравака(острів Калімантан) відомі, наприклад, близько 2 мільйонів гнізд великої салангани (С. maxima).[3].

Висновки

У даній роботі ми ознайомилися і теоретично обґрунтували біологію ластівок та стрижів. Зокрема акцентували увагу на середовищі проживання цих птахів, вивчали їхнє харчування, будівництво гнізд, соціальні відносини зграй, кладка яєць і методи їх висиджування , вигодовування пташенят, сезонні міграції .

То ж було з'ясовано , що вище згадані птахи мають дуже великий ареал і присутні на всіх континентах планети , окрім Антарктида .Вони мають дуже багато різновидів . Саме це й надає їм можливість охопити величезні території, такі різні за кліматом та географічними характеристиками.

Охарактеризували біологічні особливості ластівок і стрижів . Зробили порівняльний аналіз між ними і дійшли до висновку , що вони є зовні дуже схожими , мають приблизно однаковий ареал проживання , харчуються комахами в повітрі, будують гнізда за схожою методикою (окрім салаган), подібно один-до-одного вигодовують пташенят, мають сварливу поведінку. Але ластівки і стрижі не є родичами . Стрижі належать до родини серпокрильців і є споріднені з колібрі , а ластівки належать до ряду горобцеподібних родини ластівкових. Сриж більшу частину життя приводить в повітрі, має не приємний стригучий крик, на відміну від ластівки , яка має мелодійний спів.

Список використаних джерел

1. Численность и размещение гнездящихся околоводных птиц в водно-болотных угодьях Азово-Черноморского региона Украины / Сиохин В.Д., Черничко И.И., Андрющенко Ю.А. и др. Мелитополь - Киев, 2000 а. - 476 с.

2. Черничко Р.Н. Зависимость успешности размножения береговой ласточки от некоторых характеристик колоний. // Современные проблемы изучения колониальности у птиц. Мат. 2-го совещания по теоретич. аспектам колониальности у птиц. - Симферополь-Мелитополь. - 1990 а. - С. 109-112

3. Черничко Р.Н. Особенности демографии Riparia riparia (Passeriformes, Hirundinidae) на юге Украины. // Вестн. зоол. - 1998 а. - №3 - С. 96-101.

4. Черничко Р.Н. Метрические характеристики береговой ласточки на юге Украины.// Бранта. . - 1998 б - Вып. 1. - С. 126-129

5. Черничко Р.Н. Территориальные связи береговой ласточки на юге Украины // Бранта. . - 1998 в. - Вып. 1- с. 52-67

6. Черничко Р.Н., Черничко И.И., Гаврись Г.Г., Гармаш Б.А., Клестов Л.Н., Митяй И.С., Осипова М.А., Попенко В.М., Рева П.П., Стригунов В.И., Хоменко С.В. Размещение и численность береговой ласточки на некоторых территориях степной и лесостепной зон Украины // Беркут. -- 1996. -- Т.5, Вып.1. -- С. 44-52.

7. Черничко И.И., Юрчук Р.Н. Колониальность и пространственно-этологическая структура популяции у береговой ласточки // Теоретические аспекты колониальности у птиц. - М. - 1985. - С. 161-164.

8. Юрчук Р.Н. К вопросу о территориальных связях береговой ласточки в северо-западном Причерноморье // Труды 1-го съезда Всесоюзного орнитологического общества, 9 Всесоюзной орнитологической конференции. Часть 2. - Л-д. - 1986. - С. 359-360.

9. Черничко Р.Н. Качественная и количественная характеристика колоний береговой ласточки на юге Украины // Всесоюзное совещание по проблемам кадастра и учета животного мира: Тезисы докладов. Часть 3. - Уфа: Башкирское книжное изд-во. - 1989. - С. 242-244.

10. Черничко Р.Н., Березовский В.В. Особенности питания береговой ласточки на юге Украины // Материалы Всесоюзн. совещ. зоологов педвузов. Ч.2. \ Махачкала. - 1990 б.- С. 245-246

11. Черничко И.И., Черничко Р.Н., Митяй И.С. Проблемная группа как одна из форм привлечения студентов к научно-исследовательской работе // Материалы всесоюзного совещания зоологов педвузов. Ч.3. - Махачкала. - 1990 в. - С.136-138

12. Черничко Р.Н. Биоценотические связи и практическое значение береговой ласточки на юге Украины. // Материалы 10-й всесоюзной орнитологической конференции. Витебск. - 1991.-- С. 286-287.

13. Черничко Р.Н. Современное состояние береговой ласточки (Riparia riparia) на Сиваше // Птицы Азово-Черноморского региона на рубеже тысячелетий. Материалы научн. Конф. Азово-Черноморск. раб группы. - Одесса. - 2000 б.- С. 63.

14. Фесенко Г.В. , Бокотей А.А. « Анотований список українських наукових назв птахів фауни України (з характеристикою статусу видів)

15. Жизнь животных. -- М.: Государственное издательство географической литературы. А. Брем. 1958.

16. Птицы Советского Союза, под ред. Г. П. Дементьева и Н. А. Гладкова, т. 1, М., 1951.

17. Галушин В.М., Дроздов Н.Н., Ильичёв В.Д., Константинов В.М, Курочкин Е.Н., Полозов С.А., Потапов Р.Л., Флинт В.Е., Фомин В.Е. Фауна Мира: Птицы: Справочник. -- М: Агропромиздат, 1991. -- С. 180--181. -- 311 с. -- ISBN 5-10-001229-3

18. Галушин В.М., Дроздов Н.Н., Ильичёв В.Д., Константинов В.М, Курочкин Е.Н., Полозов С.А., Потапов Р.Л., Флинт В.Е., Фомин В.Е. Фауна Мира: Птицы: Справочник. -- М: Агропромиздат, 1991. -- С. 110--131.

Размещено на Allbest.ru