Вища водна рослинність західного Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ІМ. М.Г. ХОЛОДНОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

ВИЩА ВОДНА РОСЛИННІСТЬ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ: СИНТАКСОНОМІЯ, АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА, ОХОРОНА

03.00.05 - Ботаніка

Козак Максим Іванович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі геоботаніки Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

ДУБИНА ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України провідний науковий співробітник відділу геоботаніки

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

ПРОТОПОПОВА ВІРА ВІКТОРІВНА

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України

провідний науковий співробітник відділу систематики та флористики судинних рослини кандидат біологічних наук, доцент Фельбаба-Клушина Любов Михайлівна Ужгородський національний університет доцент кафедри ботаніки

Захист відбудеться “_23_” _листопада 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.211.01 Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою: 01601 м. Київ, вул. Терещенківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою: 01025 м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28.

Автореферат розісланий «16» жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат біологічних наук Виноградова О.М.

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 - ботаніка. - Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Київ, 2009.

Робота присвячена з'ясуванню сучасного стану вищої водної флори і рослинності, зокрема її синтаксономії, антропогенної динаміки та охорони.

Здійснено порівняльно-структурний аналіз флори, яка представлена 128 видами вищих судинних рослин. Розглянуті систематична, географічна, біоморфологічна, біологічна, екологічна структури флори та з'ясовано їх особливості, проаналізовано стан антропогенної трансформації водної і повітряно водної рослинності. Визначено основні напрямки та тенденції змін рослинного покриву. Встановлено провідну роль антропогенного гейтогенезу і антропогенного гологенезу у формуванні рослинного покриву в сучасних умовах. Виявлено 18 видів та 32 синтаксони, що потребують охорони. Відмічено незадовільний стан охорони флористичного і фітоценотичного різноманіття. Розроблено стратегічні напрямки оптимізації рослинного покриву.

Ключові слова: Західне Поділля, флора, вища водна рослинність, синтаксономія, зміни рослинності, рідкісні види, рідкісні угруповання, охорона.

Козак М.И. Высшая водная флора и растительность Западного Подолья: синтаксономия, антропогенная динамика, охрана. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 - ботаника. - Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена изучению флоры и растительности, ее современного состояния, закономерностей антропогенной трансформации растительного покрова рек и водоемов ЗП, а так же разработаны стратегии его оптимизации.

В работе осуществлен структурно-сравнительный анализ флоры, которая представлена 128 видами, относящимися к 62 родам, 32 семействам и 2 отделам. Подана систематическая, географическая, биоморфологическая, экологическая структуры флоры.

Анализ структур отражает промежуточное положение высший водной флоры ЗП между средиземноморским и бореальным типами. Спектр и порядок размещения ведущих семейств и родов отражает сходство со вторым типом. Преобладание видов с корневищной структурой подземных побегов, приуроченных к экотопам с нейтральной реакцией субстрата относительно обеспеченного минеральным азотом отражает специфику экотопов территории Западного Подолья.

Составлены классификационная схема растительности, включающея четыре класса, шесть порядков, 13 союзов, 55 ассоциации.

Установлено, что наиболее сильное воздействие на растительный покров в современных условиях оказывают антропогенный гейтогенез (фенисекциальные, рекреационные, эвтрофогенные смены) и антропогенный гологенез (смены вследствие подтопления и осушения рек и водоемов). Основными направлениями смен являются деградации фитоценозов растительности (прежде всего Potametea, Lemnetea) с последующим замещением сообществами высший водной растительности (Phragmitо-Magnocaricetea), уменьшение площадей, занятых сообществами Potametea в центральной и южной части ЗП.

Состояние охраны флористического и фитоценотического разнообразия на территории ЗП является неудовлетворительным. Нами разработаны стратегические направления оптимизации растительного покрова, которые сводятся к расширению сети природно-заповедных территорий, формированию региональной экосети ЗП, разработке системы экологического менеджмента территории рестабилизации нарушенных экотопов.

Ключевые слова: Западное Подолье, флора, растительность, синтаксономия, смены растительности, редкие виды, редкие сообщества, охрана.

Kozak M.I. The higher water flora and vegetation of Western Podillia: syntaxonomy, anthropogenic dynamics and protection. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree of Biological Sciences on speciality 03.00.05 - botany. - M.G. Kholodny Institute of Botany of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2009.

The thesis studies flora and vegetation, its modern state, patterns of anthropogenic transformation of vegetation of rivers and water bodies of Western Podillia and develops strategies for its optimization.

The author has undertaken a structural comparative analysis of flora represented by 128 species related to 62 genera, 32 families and 2 divisions. The systematic geographical, biomorphological and ecological structure of flora has been presented.

The analysis of structures reflects an intermediary position of the higher water flora of Western Podillia between the Mediterranean and Boreal types. The spectrum and the order of allocation of the leading families and genera bears a similarity with the second type. The prevalence of species with the rhizomatous structure of subterranean shoots confined to ecotopes with neutral reaction of the substrate relatively provided with mineral nitrogen reflects the specifics of the Western Podillia ecotopes.

The classificational layout of vegetation has been compiled, which includes 4 classes, 6 orders, 13 unions and 55 associations.

It has been established that the greatest impact on vegetation in modern conditions is produced by the anthropogenic geitogenesis (phenisectial, recreational, eutrophogenic changes) and anthropogenic hologenesis (changes caused by flooding and draining of rivers and water bodies). The changes predominantly take place as a result of degradation of plant phytocenoses (mainly Potametea, Lemnetea) with the subsequent replacement by cenoses of higher water vegetation (Phragmito-Magnocaricetea), decrease of areas populated by the cenoses of Potametea in the central and southern parts of Western Podillia.

The state of protection of floristic and phytocenotic diversity of Western Podillia has been found unsatisfactory. We have developed strategic guidelines for optimization of vegetation which consist in expanding the network of natural reserves, formation of the regional ecological network of Western Podillia, development of the system of ecological management of the territory and rehabilization of disturbed ecotopes.

Key words: Western Podillia, flora, vegetation, syntaxonomy, changes in vegetation, rare species, rare cenoses, protection.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

рослинність флора антропогенний

Актуальність теми. Посилення антропогенного впливу на природні екосистеми зумовлює актуальність дослідження і охорони рослинного покриву, зокрема річок та водойм. Вони відіграють виключно важливу функціональну роль у біосфері, як регуляторні системи, шляхи міграції видів, джерело біоресурсів тощо. Долини річок в Україні залишаються по суті єдиними екосистемами з природною і напівприродною рослинністю на територіях з надмірно трансформованим і фрагментованим рослинним покривом.

Річки Західного Поділля (ЗП) є найбільшими лівими притоками Дністра. Їх географічне положення забезпечує особливу роль, як об'єднуючої ланки між трьома екокоридорами міжнародного і національного рівня - Лісостеповим (Галицько-Слобожанським), Степовим (Буджацько-Старобільським) і Дністровським.

Антропогенний вплив на рослинний покрив долин річок за останні роки значно посилився, що зумовлено змінами гідрологічного режиму, які відбулися під впливом новострених гідроспоруд, збільшенням забруднення води, використанням значних обсягів водних ресурсів для технологічних процесів, розширення масштабів нерегульованої рекреації (Любінська 1990, Федорчук 2005).

Є очевидною необхідність проведення заходів з відновлення і рестабілізації рослинного покриву екосистем річок і водойм та підтримання його на належному рівні функціонування. У зв'язку з цим актуальними стають питання дослідження його сучасного стану, динаміки та розроблення стратегії оптимізації з урахуванням зростаючого антропогенного впливу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана із науково-дослідною тематикою відділу геоботаніки Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного (тема № 0198U002022 держреєстрації «Синтаксономія лісів, лук та плавнів України», тема № 0106U000231 держреєстрації «Синтаксономія болотних, псамофітних та похідних угруповань, складання продромусу рослинності України»), і науково-дослідною тематикою центру дослідження Поділля (тема № 2201020 «Теорія та розробка технології моніторингу та менеджменту екосистем НПП «Подільські Товтри»).

Мета та завдання дослідження. Мета роботи - з'ясувати сучасний стан вищої водної рослинності Західного Поділля, виявити закономірності її антропогенної трансформації та розробити заходи охорони.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

· провести порівняльно-структурний аналіз флори;

· встановити синтаксономічний склад рослинності та розробити її класифікацію;

· визначити основні напрямки і тенденції антропогенних змін рослинності;

· з'ясувати стан охорони флористичного та фітоценотичного різноманіття;

· розробити стратегічні напрямки оптимізації рослинного покриву.

Об'єкт дослідження - вища водна рослинність Західного Поділля.

Предмет дослідження - сучасний стан, зміни та охорона вищої водної рослинності Західного Поділля.

Методи дослідження - польові (рекогносцирувальний, детально-маршрутний, еколого-ценотичного профілювання), камеральні (структурно-порівняльного аналізу флори, класифікації рослинності, встановлення сукцесійних зв'язків в еколого-ценотичних рядах).

Матеріали дослідження. Робота базується на результатах власних досліджень та критичному аналізі й узагальненні літературних даних. Дисертація виконана з дотриманням біотичних вимог, без проведення масових зборів рослин, які могли б спричинити зниження життєвого потенціалу популяцій.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше отримано цілісне уявлення про рослинний покрив річок та водойм ЗП. З'ясовано особливості вищої водної флори. Встановлено синтаксономічний склад та розроблено класифікаційну схему вищої водної рослинності регіону. Вперше здійснено класифікацію змін рослинності, встановлено їх основні напрямки та тенденції. Вперше проаналізовано репрезентативність вищої водної рослинності в природно-заповідних об'єктах та здійснено созологічну оцінку 18 раритетних видів і восьми угруповань. Вперше для регіону розроблено напрямки і заходи з оптимізації вищої водної рослинності.

Практичне значення роботи. На основі отриманих результатів розроблено проектну схему регіональної екомережі ЗП, підготовлено обґрунтування з оптимізації рослинності територій елементів регіональних екомереж Тернопільської і Хмельницької обл. Запропоновано створення двох ландшафтних заказників загальнодержавного та одного ландшафтного - місцевого значення і двох пам'яток природи місцевого значення. Матеріали з науковим обґрунтуванням їх створення передано до Державних управлінь екології та природних ресурсів в Тернопільській і Хмельницькій обл. Матеріали дисертації використані при підготовці монографії «Вища водна рослинність» багатотомного видання «Рослинність України».

Гербарні зразки передані до гербаріїв Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного, НПП «Подільскі Товтри», Наукового гербарію кафедри біології та методики її викладання Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Геоботанічні описи занесено до фітоценотеки відділу геоботаніки Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного.

Отримані наукові матеріали використовуються при викладанні курсів ботаніки і біології рослин, та спецкурсу з фітоценології у Кам'янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка. Вони застосовуються під час проведення польових практик, а також в навчальному процесі при виконанні курсових, дипломних і магістерських робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням автора. Проведено 12 експедиційних досліджень, здійснено 420 повних геоботанічних описи, закладено шість еколого-ценотичних профілів, зібрано 250 гербарних аркушів, складено картосхеми поширення рідкісних видів та угруповань, підготовлено наукове обґрунтування для створення п'яти природоохоронних об'єктів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на засіданні сектору вищих рослин Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України (2008, 2009), засіданнях відділу геоботаніки (2003 - 2006), на звітних щорічних наукових конференціях Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2004 - 2008); на науковій конференції: «Ландшафтне та біологічне різноманіття Хмельниччини: дослідження, збереження та відтворення»: (Кам'янець-Подільський, 2003), конференціях молодих вчених і спеціалістів «Актуальні проблеми ботаніки та екології в Україні» (Канів, 2004), науково-практичній конференції до 100 - річчя від дня народження К.І. Геренчука «Наукова спадщина К.І. Геренчука у контексті природничих досліджень» (Кам'янець-Подільський, 2005), всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю створення Національного природного парку «Подільські Товтри» (Кам'янець-Подільський 2006), конференції «Впровадження цілей охорони біорізноманіття національного природного парку «Подільські Товтри»» (Кам'янець-Подільський, 2007), міжнародній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми ботаніки та екології» (Кам'янець-Подільський, 2008), міжнародній конференції «Навколишнє середовище і здоров'я людини» (Кам'янець-Подільський, 2008).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 16 роботах: одна стаття - Українському ботанічному журналі, дві - збірнику «Наукові записки Тернопільського національно педагогічного університету ім. В. Гнатюка», одна - збірнику Чернівецького національного університету, сім - в збірниках наукових праць аспірантів та викладачів Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка та у п'ятьох тезах доповідей.

Обсяг роботи та її структура. Загальний обсяг дисертації складає 300 сторінки, з них 154 сторінки основного тексту. Роботу ілюструють 17 рисунків та вісім таблиць. Вона складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (285 найменувань, з яких 48 іншомовних) і чотирьох додатків (А. Конспект вищої водної флори Західного Поділля; Б. Фітоценотичні таблиці рослинності; В. Картосхеми поширення рідкісних видів та угруповань; Г. Наукове обґрунтування створення природоохоронних об'єктів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕТРАЦІЇ

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

Західне Поділля розташоване на території двох адміністративних областей Хмельницької, в межах Городоцького, Чемірівецького, Кам`янець-Подільського районів, та Тернопільської-Зборівського, Тернопільського, Козівського, Теребовлянського, Бучацького, Чортківського, Заліщицького, Борівського, та частково Гусятинського (Геренчук 1964). Воно, згідно з фізико-географічним районуванням відноситься до Східноєвропейської рівнини, лісостепової зони Західно-Української провінції, Західно-Подільської області. На північній частині межує з територією малого Полісся, на півдні - Дністровською лісостеповою областю, на заході - із Опольською лісостеповою областю, на сході - з Північно Подільською лісостеповою областю (Геренчук 1964).

За «Геоботанічним районуванням Української РСР» (Барбарич 1977) ЗП охоплює Тернопільський, Теребовлянсько-Копичинський, Бучацько-Борщівський та Тлумацько Заставнівський геоботанічні райони Тернопільського (Західноподільського) геоботанічного округу Подільсько-Середньопридніпровської геоботанічної підпровінції Східноєвропейської геоботанічної провінції Європейсько-Сибірської лісостепової геоботанічної області.

У розділі дається характеристика геоморфологічної та геологічної будови, ґрунтового покриву, кліматичних умов та гідрологічних особливостей ЗП. Район дослідження займає площу близько 14 тис км² і розміщується в лісостеповій зоні, територія якої відзначається за едафічними та кліматичними факторами (Геренчук 1964).

ЕТАПИ ВИВЧЕННЯ ВИЩОЇ ВОДНОЇ ФЛОРИ І РОСЛИННОСТІ ПОДІЛЛЯ

У розділі розглядаються етапи та напрямки досліджень (флористичний, еколого-флористичний, еколого-ценотичний, комплексний) вищої водної флори і рослинності ЗП. Встановлена їх недостатня вивченість. Фрагментарні дослідження вищої водної флори і рослинності ЗП проводились у різні роки (Бессер, 1822; Рогович, 1862; Лентз, 1868; Блоцький, 1881; Пачоський, 1910; Богатський, 1928; Аренкова, 1972; Зелінка 1984; Сорока, 1999; Любінська 2004). Досі було відсутнє цілісне уявлення про рослинний покрив річок і водойм ЗП, не з'ясовані питання його диференціації, динаміки, охорони та збереження.

МАТЕРІАЛ ТА Методика досліджень

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, проведених автором протягом 2003-2008 років. Використовувалися класичні методи геоботанічних досліджень (рекогносцирувальний, детально-маршрутний, еколого-ценотичного профілювання) (Юнатов, 1964; Миркин, 1974). Вивчення рослинності проведено на основі методики Браун-Бланке, оброблення геоботанічних описів здійснено із застосуванням пакету програм FICEN 2 (Косман та інші., 1991; Sirenko, 1996). Розподіл видів за хорологічними особливостями проводилося на основі підходів Н. Мойзеля з співавторами (Meusel et ol., 1965). Фітосоціологічна оцінка видів проводилася з використанням шкали категорій рідкісних, зникаючих, та видів, що потребують охорони, рослинних угруповань, розробленої С.М. Стойком (1982), і доповненої Ю.Р. Шеляг-Сосонком, Я.П. Дідухом та Є.Ф. Молчановим (1985).

флора

У розділі подається порівняльно-структурний аналіз вищої водної флори ЗП, вона розглядається, як конкретна флора (Толмачев, 1974) і відзначаються її особливості.

Систематична структура. Вища водна флора ЗП нараховує 128 видів вищих судинних рослин, які відносяться до 62 родів, 32 родин і 2 відділів. Пропорція флори складає 1:2:4 і є подібною до вищої водної флори Правобережного Лісостепу (Голуб, 2003). Провідними родинами є Cyperaceae (10,1%), Poaceae (7,8%), Ranunculaceae (7,8%), Potamogetonaceae (7,8%), Polygonaceae (5,4%), Juncaceae (4,7%), Apiaceae (3,9%) Sparganiaceae (3,9%), Brassicaceae (3,9%), Lamiaceae (3,1%).

Аналіз флори на родовому рівні показав, що у провідних родинах зосереджена найбільша кількість родів:Poaceae містить 9 (12,1%) родів, Cyperaceae і Apiaceae по 6 (6,0%). Монотипні роди складають більше половини їх загальної кількості - (64,6 %), хоча містять лише 35,3 % видів флори. Систематична структура флори ЗП є типовою для флор Голарктики, її формування відбувалося під переважаючим впливом видів бореального флористичного центру.

Географічна структура. Згідно аналізу зональних типів ареалів у складі вищої водної флори ЗП чисельно переважають види плюризональної (34,3%), бореосубмеридіональної (25,7%) і температно-субмеридіональної (16,4%) хорологічних груп, меншою кількістю представлені види борео-меридіональної - (8,5%) і борео-температної - (8,5%), значно меншою - температно-меридіональної (4,6%), і температно-тропічної (1,5%). Згідно аналізу регіональних типів ареалів переважають види циркумполярної (42,9%) і євразійської (26,5%) хорологічних груп. Менш представлені - євросибірської (10,9%), європейської (10,1%) і космополітної (9,3%). У кліматичному спектрі кількісно переважають види індиферентної (42,1%) і евриокеанічної (42,1%) хорологічних груп. Значно менше видів евриконтинентальної (10,1%), евконтинентально-субконтинентальної і субконтинентальної (2,3%), та евокеанічно-субокеанічної (1,5%) хорологічнихї груп.

Біоморфологічна структура. В спектрі біоморф 74,2% становлять полікарпіки, 25,8% - монокарпіки. Аналіз вищої водної флори ЗП за системою життєвих форм Раункієра показав, що майже половина видів є гемікриптофітами (44,4%), більше третини геофітів (34,5%). Гідрофітів нараховується 14,0% і терофітів 7,1%. У складі флори ЗП більше видів з безрозетковими надземними пагонами (58,1%), менше напіврозеткових (28,2%) і розеткових (13,7%). Дане співвідношення є характерним для флор помірного клімату і відображає пристосування рослин до теплового режиму (Дідух, 1992).

Екологічна структура. В спектрі екогруп кількісно переважає повітряно-водна, яка нараховує 74,2%. У її складі 36,8% від загальної кількості видів низькотравних, 46,4% - середньотравних, 16,8% - високотравних. Справжні водні види складають 25,8%. Серед них прикріплених занурених 33,4% (Callitriche сорhосаrpa, EIodea canadensis, Potamogeton gramineus та ін.), прикріплених з плаваючими листками 24,2% (Nuphar lutea, Nymphaea alba, Nymphoides peltata), вільно-плаваючих у товщі води 24,2% (Lemna trisulca, Zannichellia palustris, Potamogeton crispus, ) і на поверхні 12,1% (Hydrocharis morsus-ranae, Lemna minor, Stratiotes aloides). За характером проходження життєвого циклу протягом вегетації у водному та наземному середовищах кількісно переважають групи видів гідроохтофітів (26,4%), охтогідрофітів (20,8%), аерогідатофітів (15,2%), еугідатофітів (12,0%). Меншою кількостю представлені групи плейстофітів (8,0%), евохтофітів (7,2%), улігінозофітів (5,6%). Це свідчить про переважання екотопів із значним коливанням рівня води протягом вегетації в регіоні. Підтвердженням цьому є також невелика представленість видів (4,8%) життєвий цикл яких пов'язаний з заболоченими місцезростаннями. Аналіз екологічної структури макрофітів за відношенням до кислотного режиму показав, що кількісно переважають нейтрофіли (67,3%) та субацидофіли (29,3%), ацидофілів нараховується (3,4%). За відношенням до трофності чисельно переважають семіевтрофи (50,5%) та евтрофи (24,9%). Менш представлені групи субглікотрофів (14,4%) та мезотрофів (10,2%).

РОСЛИННІСТЬ

У розділі подається територіальна диференціація рослинного покриву водойм регіону зумовлена природними факторами - будовою долин і гідрорежимом річок, а також наявністю, зокрема у північній частині досліджуваної території крупних водосховищ гідроелектростанцій, численних риборозплідних водойм і ставків.

Співвідношення площ повітряно-водної і справжньої вищої водної рослинності для всієї території регіону складає 3:1. В північному напрямку, площі справжньої вищої водної рослинності відносно повітряно-водної збільшуються. Це зумовлено, як вже зазначалось, наявністю у північній частині регіону водосховищ гідроелектростанцій, численних риборозплідних водойм та ставків. На річках із сповільненою течією (Золота Липа, Коропець, Жванчик) спостерігається збільшення площ вищої водної рослинності та інтенсивне накопичення алювію, що в призводять до заростання повітряно-водними видами (Phragmites australis, Typha angustifolia, T. latifolia); зарегулювання стоку, збільшення кількості водойм антропогенного походження та типу (водосховище, риборозплідник, відстійник) їх використання спостерігається зменшення площ вищої водної рослинності класу Potametea та збільшення класу - Lemnetea.

Класифікація та характеристика рослинності. Розроблена класифікаційна схема вищої водної рослинності яка нараховує 55 асоціації, що відносяться до 13 союзів, шести порядків, чотирьох класів. В роботі подається їх синтаксономічна характеристика.

Клас Lemnetea R.Tx.

Порядок Lemnetalia minoris R.Tx. 1955

Союз Lemnion minoris R.Tx. 1955

1. Lemnetum minoris (Oberd. 1957) Th. Mьll. et Gцrs 1960

2. Callitricho-Lemnetum minoris Weber 1969

3. Lemno minoris-Spirodeletum polyrhizae W.Koch 1954 em Mьller et Gors 1960

4. Spirodeletum polyrhizae W. Koch 1954

5. Lemnetum gibbae Mуawaki et J.Tx. 1960

Союз Lemnion trisulcae Den Hartog et Segal 1964

6. Lemnetum trisulcae Soo 1927

Союз Hydrocharition morsus-ranae Rubel 1933

7. Lemno-Hydrocharitetum morsus-ranae Oberd. 1957

8. Hydrocharito-Stratiotetum aloides (Van Langend. 1935) Westhoff. (1942) 1946

9. Hydrocharitetum morsus-ranae Van Langend. 1935

10. Ceratophyllo-Hydrocharitetum Pop 1962

Клас Potametea Klika in Klika et Novak 1941

Порядок Callitricho-Batrachietalia Pass. 1978

Союз Batrachion aquatilis Pass. 1964

11. Ranunculetum aquatilis Gehъ1961

12. Batrachietum circinati Segal 1965

13. Batrachio trichophylli-Callitrichetum cophocarpae Soу (1927) 1960

Порядок Potametalia W.Koch 1926

Союз Ceratophyllion demersi Den Hartog et Segal 1964

14. Ceratophylletum demersi (Soу) Eggler 1933

15. Ceratophylletum submersi Soу 1928

Союз Nymphaeion albae Oberd. 1957

16. Myriophyllo-Nupharetum W. Koch 1926

17. Nymphaeetum albo-luteae Novinski 1930

18. Potameto natantis-Nymphaeetum candidae Hejny in Dykyjova et Kvмt 1978

19. Potametum natantis Oberd. 1977

20. Potameto-Nupharetum Mьller et Gors 1960

21. Nymphoidetum peltatae (All. 1922) Mьller et Cors 1960

22. Hydrocharіto-Nymphoidetum peltatae Slavniи 1956

23. Polygonetum amphibii Soу 1927

Союз Parvopotamion (Vollmar 1947) Den Hartog et Segal 1964

24. Potameto-Zannichellietum palustris (W. Koch. 1926) Soу 1944

25. Zannichellietum palustris Lang 1967

26. Potametum trichoidis Freitag, Markus, Schwippl 1958

27. Ceratophyllo-Potametum crispi Horvatik et Micevski 1960

28. Potametum pectinati Carstensen 1955

Союз Magnopotamion (Vollmar 1947) Den Hartog et Segal 1964

29. Potametum lucentis Hueck 1931

30. Potametum perfoliati (W.Koch 1926) Pass. 1965

31. Elodeetum canadensis Eggler 1933

32. Myriophylletum spicati Soу 1927

33. Myriophylletum verticillati Soу 1927

34. Myriophyllo-Potametum Soу 1934

35. Potametum nodosi Dyachenko 1996

Союз Utricularion vulgaris Pass. 1978

36. Lemno-Utricularietum vulgaris Soу (1928) 1938

Клас Isoлto-Litorelletea Br.-Bl. et. Vlieger 1937

Порядок Litorelletalia W. Koch 1926

Союз Potamion graminei Westhoff et Den Held 1969

37. Potametum graminei Koch 1926

Клас Phragmitо-Magnocaricetea Klika in Klika et Novak 1941

Порядок Nasturtio-Glycerietalia Pignatti 1953 em. Kopecky in Kopecky et Hejny 1965

Союз Glycerio-Sparganion Br.-Bl. et Sissingh in Boer 1942

38. Glycerio-Sparganietum erecti Philippi 1973

39. Sparganietum erecti Roll 1938

40. Glycerietum maximae Hueck 1931

41. Carici acutae-Glycerietum maximae Jilek et Valisek 1964

42. Glycerietum fluitantis Wilzek 1935

43. Sagittario-Sparganietum emersi R.Tx. 1953

Порядок Phragmitetalia W.Koch 1926

Союз Oenanthion aquaticae Hejny 1948 ex Neuhдusl. 1959

44. Glycerio fluitantis-Oenanthetum aquaticae (Eggler 1933) Hejny 1948 em. 1978

45. Eleocharitetum palustris Ubrizsy 1948

46. Butometum umbellati (Konczak 1968) Philippi 1973

47. Butomo-Alismatetum plantaginis-aquaticae Slavniи 1948

48. Iridetum pseudacori Eggler 1933

Союз Phragmition communis W.Koch 1926

49. Phragmitetum communis (Gams 1927) Schmale 1939

50. Typho angustifoliae-Phragmitetum australis Tx. et Preising 1942

51. Typhetum angustifoliae Pignatti 1953

52. Typhetum angustifoliae-latifoliae (Eggler 1933) Schmale1939

53. Typhetum latifoliae G. Lang 1973

54. Scirpetum lacustris Schmale 1939

55. Acoretum calami Eggler 1933

Синтаксономічна різноманітність класів Potameteа, Lemnetea, Isoлto-Litorelletea представлена більше у північній частині ЗП. Частіше зустрічаються і займають території найбільші площі угруповання союзів Magnopotamion, Parvopotamion і Nymphaeion albae. У центральній та південній - зустрічаються частіше угруповання класу Lemnetea.

Угруповання класу Phragmitо-Magnocaricetea зустрічаються в регіоні більш рівномірно. Частіше трапляються і займають найбільші площі угруповання союзів Phragmition communis, Oenanthion aquaticae. Ценози союзу Phragmition communis складають основу рослинного покриву прибережних мілководних ділянок водойм, балок, меліоративних каналів, прируслових частин річок центральної та південної частини ЗП. Північна частина відзначається угрупованнями союзів Oenanthion aquaticae і Glycerio-Sparganion. Вони частіше зустрічаються на прибережних ділянках (річкові долини, заболочені водойми, меліоративні канали).

Асоціації класу Lemnetea широко розповсюджені на території ЗП. Загальне проективне покриття ценозів коливається в межах 80-100%. Флористичний склад нараховує від 25 до 29 видів. В утворенні ценозів провідна роль належить Spirodela polyrrhiza, Lemna minor, L. trisulca, L. gibba, Elodea сanadensis, Hydrocharis morsus-ranae.

Асоціації класу Potametea, як і попереднього відзначаються широким розповсюдженям на території ЗП. Загальне проективне покриття ценозів коливається в межах 50-100%. Флористичний склад нараховує від 55 до 62 видів. В утворенні ценозів провідна роль належить Ceratophyllum demersum, Elodea canadensis, Myriophyllum spicatum, Nuphar lutea, Nymphaea alba, Hydrocharis morsus-ranae, Potamogeton compressus, P. crispus , P. lucens, P. perfoliatus.

Асоціації класу Isoлto-Litorelletea зустрічаються на водоймах ЗП рідко, що зумовлено гідрологічними та геоморфологічними умовами території. Загальне проективне покриття ценозів коливається в межах 80-100%. Флористичний склад нараховує від 9 до 15 видів. В утворенні ценозів провідна роль належить Potamogeton gramineus, P. perfoliatus, Nuphar lutea, Hydrocharis morsus-ranae.

Асоціації класу Phragmitо-Magnocaricetea є характерним для водойм регіону. Загальне проективне покриття коливається в межах 90-100%. Флористичний склад нараховує від 85 до 95 видів. В утворенні ценозів провідна роль належить Phragmites australis, Schoenoplectus lacustris, Sium latifolium, Sparganium erectum, Typha angustifolia, T. latifolia, Acorus calamus, Alisma plantago-aquatica, Carex acutiformis, Eleocharis palustris, Glyceria maxima, Iris pseudacorus, Lycopus europaeus.

Особливості поширення вищої водної рослинності ЗП викликані кліматичними та геоморфологічними умовами території. В результаті чого на руслових ділянках більш - монодомінантні угруповання утворені видами реофілами. На водоймах антропогенного походження більш поширені ценози з домінуванням видів вузької екологічної амплітуди, що спричинено гідрологічними умовами.

Динаміка.

У розділі подається динаміка вищої водної рослинності під якою ми розуміємо послідовні її зміни, викликані внутрішніми та зовнішніми факторами, що частіше не мають зворотного характеру (Миркин, 1974). Вивчення динаміки вищої водної рослинності має значення для з'ясування закономірностей її змін оскільки трансформація річок та водойм і деградація внаслідок антропогенного навантаження (осушення, обводнення, евтрофування, викошування, випасання, рекреація тощо) продовжується.

Зміни вищої водної рослинності ЗП поділяємо на природні, атропогено-природні та антропогенні (Рис 1.). Вони в свою чергу - на катастрофічні (катаклізми) та послідовні (сукцесії).

Катастрофічні зміни це - масштабні (в результаті яких відбуваються різкі зміни рослинного покриву цілого ландшафту) та локальні (в результаті яких відбувається зміни окремих територій).

Сукцесійні зміни поділяємо на алогенні (які спричинені зовнішніми по відношенню до фітоценозів чинниками) та автогенні (які спричинені внутрішніми чинниками). Алогенні - на гейтогенетичні (локальні зміни конкретних фітоценозів) та гологенетичні (зміни фітоценозів цілого ландшафту).

Автогенні об'єднується у дві групи - сингенетичні (відбуваються під впливом взаємовідносин між видами рослинами) та ендоекогенетичні (відбуваються внаслідок змін середовища самими видами рослин).

Природні зміни поділяються на: катастрофічні локальні (гідрогенні), алогенні гологенетичні (еволюційні), гейтогенетичні (орнітогенні) і автогені сингенетичні (гідрообдукційні). Антропогенні зміни - на катастрофічні - масштабні (гідрострукціогенні) та алогенні гологенетичні - (інундаціогенні, сікаціогенні, іхтіогенні) і гейтогенетичні (фенісіціальні, евтрофогенні, рекреаційні). Антропогенно-природні зміни - на автогенні сингенетичні і ендоекогентичні (постфенісекціальні і пострекреаційні).

Встановлено що серед змін найбільш вираженими за масштабами прояву є алогенні та автогенні. Природні зміни характерні для рослинного покриву більшості водойм ЗП.

Природні зміни є визначальними у регіоні. Вони зумовлені динамікою водного режиму, інтенсивністю формування донних відкладів, а також впливом тварин. Загальною тенденцією послідовних екзогенних природних змін є формування поясів рослинності за градієнтом зміни товщі води.

У водоймах із зарегульованим стоком переважають сингенетичні зміни. В інших водоймах вони менш виражені. Їх швидкість і характер проходження залежить від темпів формування донних морфоструктур. Зміни вищої водної рослинності, що відбуваються під впливом зарегулювання річкового стоку, проходять у напрямку формування водних угруповань на місці повітряно-водних. Серед природних змін провідними є гідрогенні.

Під час повені 2008 р. відбулося швидке затоплення долин річок Дністера, Серета (Тернопільська обл. Бучацький, Заліщецький, Борщівський р-н) При цьому відбувається зміна гідрологічного режиму, зокрема проточності. Відбувається зміна фітоценотичного різноманіття водойм, а саме ценози класів Lemnetea і Potameteа деградували повністю. Угруповання Phragmitо-Magnocaricetea також зазнали змін, зокрема у флористичному складі низькорослі види (Eleocharis palustris, Alisma plantago-aquatica, Bolboschoenus maritimus Sparganium erectum) частково або повністю замулювались, що призводить до повного їх руйнування.

Гідрообдукційні зміни (внаслідок заростання водойм і водотоків) є досить характерними для регіону. Вони відбуваються в напрямку заселення товщі та поверхні води представниками вільноплаваючої та вкоріненої водної рослинності (сингенетичні зміни). В подальшому відбуваються ендоекогенетичні зміни які полягають у наступному формуванні поясів водної (фітоценози Lemnetea, Potametea) та повітряно-водної (фітоценози Phragmitetalia, Oenanthetalia aquaticae) рослинності.

Зміни внаслідок розвитку заплави зумовлені комплексом природних факторів, зокрема відкладанням алювію у прируслових частинах річок. Вони відбуваються у напрямку поступового заміщення фітоценозів (Phragmitetalia, Magnocaricetalia) на (Nasturtio-Glycerietalia), а в подальшому з наступною зміною їх ценозами порядку Molinietalia.

Орнітогенні зміни (внаслідок зміни середовища птахами). Відбуваються під впливом діяльності сірої чаплі (Ardea cinerea), лебедя шипуна (Cognus olor), а також лиски (Fulica atra) Проходять в напрямку деградації фітоценозів Phragmitо-Magnocaricetea з подальшим заміщенням угрупованнями синантропної рослинності (Bidentetea tripartiti).

Гідрострукціогенні зміни (внаслідок впливу гідроспоруд) Супроводжуються повною деградацією вихідної рослинності. Після заповнення водойм відбувається заростання мілководних ділянок та формування поясів повітряно-водною рослинністю (Phragmitо-Magnocaricetea) і водною - (Lemnetea, Potameteа). Заростання водойм та водотоків відрізняється від природного значно більшою часткою видів широкої екологічної амплітуди.

Інундаціогенні зміни (внаслідок підтопленням) проходять у напрямку заміщення ценозів Molinio-Arrhenatheretea угрупованнями Phragmitо-Magnocaricetea. Їх початком є заміна видів, що належать до різних екотопів, зокрема угрупованнь класу Molinio-Arrhenatheretea замінюються Caricetum ripariae, Caricetum acutiformis-ripariae, а в подальшому Glycerietum maximae, Sparganietum erecti, Sagittario-Sparganietum emersi і Typhetum angustifoliae-latifoliae, Scirpetum lacustris. Унаслідок ґрунтового підтоплення фітоценози Arrhenatheretalia поступово заміщуються угрупованнями Phragmitetalia.

Сікаціогенні (внаслідок осушенням). Проходять в напрямку заміни угруповань ценозами Phragmitо-Magnocaricetea замінюються діагностичними видами класу Molinio-Arrhenatheretea.

Іхтіогенні зміни пов'язані з розведенням у штучних водоймах білого амура (Ctenopharingodon idella), сазана (Cyprinus carpio). Вони відбуваються у напрямку формування на місці ценозів вищої водної рослинності угруповань утворених EIodea canadensis, Lemnа trisulca, L. minor, Spirodelа polyrhiza. При надмірному їх розведені відбувається повна деградація угруповань утворених видами Phragmites australis, Typha angustifolia, Sparganium emersum.

Фенісіціальні зміни (внаслідок сінокосіння) характерні лише для повітряно-водної рослинності і проходять в напрямку збіднення флористичного складу угруповань. Встановлено що характер змін повітряно-водної рослинності залежить від часу та частоти сінокосіння протягом вегетації. При одноразовому сінокосінні відбувається інтенсивний розвиток видів із вкороченими пагонами і вегетативним типом розмноження (Roripa palustris, Poa palustris, Poa pratensis, Platango major, Trifolium pratense та ін.). При дворазовому - формування монодомінантних угрупованнь із Glyceria maxima Carex acutiformis, C. acuta, Phragmites australis.

Рис 1. Схема змін вищої водної рослинності Західного Поділля

Евтрофогенні зміни (внаслідок евтрофування водойм) відбуваються в напрямку зменшення флористичного складу угруповань та характеризуються появою у ценозах видів, які раніше не зустрічалися, або траплялись рідко, зокрема (Lemna minor, L. trisulca, L. gibba, Spirodela polyrrhiza, Myriophyllum spicatum, Ceratophyllum demersum). При цьому відбуває випадання семіевтрофів (Дідух, 1990) (Nymphoides peltata, Myriophyllum verticillatum, Nuphar lutea, Nymphaea alba, N. candida та ін.). На їх місці формуються фітоценози, з домінуванням Myriophyllum verticillatum, Ceratophyllum demersum, EIodea canadensis, Potamogeton crispus. Посилення антропогенного евтрофування поєднання з активізацією алювіальних процесів на призводить до, прискорення заростання водойм угрупованнями класу Phragmitо-Magnocariceteа.

Рекреаційні зміни як і фенісіціальні більш характерні для повітряно-водної рослинності. Основне рекреаційне навантаження відбувається безпосередньо у місцях наближених до населених пунктів. Його вплив проявляється в основному на стежках, ґрунтових дорогах, зонах відпочинку. При тривалому рекреаційному навантаженні угруповання класу Phragmitо-Magnocaricetea (Nasturtio-Glycerietalia, Magnocaricetalia) заміщуються фітоценозами Bidentetum tripartiti, Lolio-Plantaginetum majoris, Polygonetum avicularis.

Постфенісекціальні зміни у перші роки проходять у напрямку збільшення видового складу угрупованнь Phragmitо-Magnocaricetea. В подальшому при посиленні алювіальних процесів вони замінюються ценозами чагарникової рослинності.

При пострекреаційні змінах відновлення вихідних угруповань не відбувається. На ділянках повного знищення рослинності спостерігаються формування синантропних угруповань класу Bidentetum tripartitі. У флористичному складі цих угруповань велику частку відіграють види широкої екологічної амплітуди.

Прогноз змін рослинного покриву водойм Західного Поділля.

Будівництво гідроспоруд (Камянець-Подільський р-н, Хмельницька обл.), збільшення чисельності та площ риборозплідних водойм і подальше неконтрольоване їх використання в найближчі 10 років зумовить деградацію на цих ділянках вищої водної рослинності та сприятиме збільшенню площ повітряно-водної. На основі проведених досліджень змін рослинного покриву водойм ЗП встановлено, що:

- Відбудеться скорочення площ угруповань Hydrocharito-Stratiotetum aloides, Myriophyllo-Nupharetum, Nymphoidetum peltatae, Potametum lucentis (околиці сіл Плотича, Чистопади, Чернихів Зборівський р-н, Тернопільська обл.).

- Відбудеться зменшення площ рідкісних угруповань вищої водної рослинності, зокрема Potameto natantis-Nymphaeetum candidae, Nymphoidetum peltatae, Potameto-Nupharetum (околиці сіл Плотича, Івачів, Зборівського р-н, Тернопільської обл.).

- Відбудеться збільшення площ угруповань широкої екологічної амплітуди, зокрема Phragmitetum communis, Typhetum angustifoliae, Glycerietum maximae. (околиці сіл Плотича, Чистопади, Чернихів, Івачів Зборівського р-н, Тернопільсої обл. сіл Ріпенці, Суржа, Кугаївці Кам'янець-Подільського р-н, Хмельницької обл.).

СОЗОЛОГІЧНА ЦІННІСТЬ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

Незважаючи на високу щільність ПЗФ в регіоні охорона вищої водної флори і рослинності здійснюється лише у 19: НПП «Подільські Товтри»; РЛП «Дністровський каньйон», 4 заказниках загальнодержавного значення, серед них 2 гідрологічних, 1 ланшафтний і 1 орнітологічний; 7 заказниках місцевого значення, зокрема 3 ботанічних, 3 орнітологічних, 1 гідрологічному; 6 пам'ятках природи з них 4 гідрологічних, 2 ботанічних.

В об'єктах ПЗФ представлена недостатньо репрезентативно, що вимає розроблення невідкладних природоохоронних заходів. В першу чергу це створення нових об'єктів природно-заповідного фонду на території ЗП формування списків видів та угруповань вищої водної рослинності, що потребують охорони, а також розробка менеджменту і механізму його реалізації для мінімізації негативного антропогенного впливу.

Рідкісні види.

Проведена комплексна созологічна оцінка флори (Стойко, 1982). До рідкісних та зникаючих віднесено 18 видів (Alisma lanceolatum, Callitriche verna, Leersia oryzoides, Nymphaea candida та ін.), серед яких 1 занесений до Червоної книги України (1996) (Nymphoides peltata), 10 - до Червоного списку водних макрофітів України (Nymphaea alba, Potamogeton compressus, P. gramineus, Sparganium minimum та ін) (Дубына и др., 1993). 8 видів є регіонально рідкісними (Calla palustris, Stratiotes alloides, Lemna gibba) для Хмельницької та Тернопільської обл.. Ще 28 пропонується включити для регіональної охорони в ЗП.

Рідкісні рослинні угруповання.

На території ЗП виявлено місцезростання 8 рідкісних (Додаток В) синтаксонів, занесених до «Зеленої книги України» що складає 44,4 % їх складу для України (Зелёная книга Украинской СССР). Серед них рідкісні і зникаючі формації, які знаходяться на південній межі свого ареалу (Ceratophylleta submersi, Nymphaeeta candidae, Nuphareta luteae), і типові угруповання (Glycerieta arundinaceae, Nymphaeeta albae, Nymphoideta peltatae) утворені рідкісними та реліктовими видами.

Для охорони рідкісних та зникаючих і типових угруповань (на місцевому, регіональному і державному рівні), які знаходяться під загрозою зникнення в регіоні запропоновано 23 асоціації.

Оптимізація рослинного покриву водойм Західного Поділля.

Запропоновано заходи для забезпечення ефективного відновлення та збереження існуючого фіторізноманіття і підтримання його на належному рівні функціонування.

* Пропонується створити 5 нових природоохоронних об'єктів: 2 заказники державного значення, 1 заказник місцевого значення, 2 пам'ятки природи. Це забезпечить охорону популяцій рідкісних та зникаючих видів Nymphaea alba, N. candida, Nymphoides peltata, Lemna gibba тощо, а також рідкісних і типових рослинних угруповань Potameto-Nupharetum, Nymphaeetum albo-luteae, Ceratophylletum submerse, Myriophyllo-Nupharetum, Acoretum calami, Hydrocharito-Stratiotetum aloides, які досі знаходились за межами природоохоронних об'єктів.

* Передбачається відновити цілісність екосистем долин річок ЗП шляхом формування регіональної екомережі. До її складу увійдуть території рр. Серет, Збруч, Стрипа, Смотрич. Крім цілісності це забезпечить зв'язки між Галицько-Слобожанським та Дністровським екокоридорами міжнародного рівня.

Відновлення біорізноманіття екосистем річок та водойм шляхом формування регіональної екомережі.

Побудова екомережі - це перша активна системна форма охорони природи, головною метою якої є відновлення природної, територіальної і функціональної цілісності екосистем у поєднанні зі збалансованим їх використанням (Розбудова екомережі України, 1999). Формування регіональної екомережі ЗП, до складу якої увійдуть екосистеми річок і водойм. Крім цього вона забезпечить зв'язок між екокоридором Дністровський національного значення та ядрами Подільське і Заліщецьке національного значення. В роботі наведено картосхему і характеристику елементів регіональної мережі.

Pис.6.3 Картосхема екомережі Західного Поділля

Виділено території, які відзначаються багатством та різноманітністю екосистем і є перспективними для формування ключових ділянок Поділля в цілому. Сучасне природокористування в річкових долинах не відповідає функціональному призначенню проектованих екокоридорів. Першочерговими у новоствореній екомережі мають бути заходи із відновлення режимів водоохоронних зон (збереження локалітетів рідкісних та зникаючих видів, рідкісних та типових фітоценозів і ландшафтів, запобігання виснаження під дією антропогенного впливу та забезпечення відтворення фіторесурсів тощо), ренатуралізації рослинного покриву річкових заплав (підсіювання та підсажування видів природної флори, руйнування штучних загат на річках Серет, Збруч тощо), зменшення антропогенного навантаження (відведенням під рекреацію спеціально облаштованих місць, ведення роз'яснювальної роботи серед населення через засоби масової інформації) на водні екосистеми.

Відповідне конструювання перспективної екомережі ЗП крім зазначеного забезпечить територіальну і функціональну цілісність регіону завдяки утворенню зв'язку між різними частинами лісостепової зони та іншими регіональними екомережами України.

ВИСНОВКИ

На основі аналізу і теоретичного узагальнення результатів дослідження вищої водної рослинності Західного Поділля, з'ясовано її сучасний стан, виявлено флористичні, ценотичні та созологічні особливості, встановлено динамічні тенденції і розроблено наукові основи охорони.

1. Особливості диференціації вищої водної рослинності Західного Поділля зумовлені розвиненою гідрологічною мережею та кліматичними і геоморфологічними умовами регіону. Він відзначається річками з неглибокими (північна частина) та глибокими каньйоноподібними схилами (південна) з численними водоймами різними за площами (від 100 м² до 12000 м²) із зарегульованою течією, значними коливаннями рівня води, зумовленими сезонними повенями .

2. Флора судинних макрофітів нараховує 128 видів, які відносяться до 62 родів і 32 родин. Провідними родинами є Cyperaceae (10,1%), Poaceae (7,8%), Ranunculaceae (7,8%), Potamogetonaceae (7,8%), Polygonaceae (5,4%), Juncaceae (4,7%), Apiaceae (3,9%), Sparganiaceae (3,9%), Brassicaceae (3,9%), Lamiaceae (3,1%).

3. Ядро флори складають види плюризональної (34,3%) і бореосубмеридіональної - (25,7%) хорологічних груп. У регіональному відношенні - циркумполярної (42,9%) і євразійської (26,5%). Більшою, порівняно з іншими регіонами чисельністю, відзначаються види індиферентної (42,1%) і евриокеанічної (42,1%) хорологічних груп. За показниками географічної структури досліджувана флора відноситься до групи бореальних флор.

4. У біоморфологічному спектрі чисельно домінують види гідрогеломорфної (тенагофіти, плейстогелофіти), і геломорфної (гідрохтофіти, охтогідрофіти, евохтофіти) груп. Менш представлені види гідроморфної (еугідатофіти, аерогідатофіти, плейстофіти), що свідчить про переважання в регіоні екотопів із значним коливанням рівня води протягом вегетації.

5. Вища водна рослинності регіону представлена 55 асоціаціями, що відносяться до 13 союзів, шести порядків і чотирьох класів. Більшим ценотичним багатством та площами поширення відзначається клас Potametea. Асоціації класу Lemnetea, Potametea Phragmitо-Magnocaricetea розповсюджені широко на території ЗП. Загальне проективне покриття їх коливається в межах 50-100%.

6. Сучасні зміни вищої водної рослинності у регіоні визначаються дією природних (тривалість заплавного режиму, інтенсивність алювіальних процесів, природне зниження рівня води), природно-антропогенних (відновлення гідрологічного режиму) і антропогенних (зарегулювання стоку, посилення евтрофування водойм, відбір великих обсягів води для потреб народного господарства, рекреаційний вплив). Їх спрямованість, якісні і кількісні показники визначаються екологічними умовами водойм та ступенем впливу прямих і опосередкованих антропогенних факторів. Основною тенденцією антропогених змін є деградація угруповань, яка полягає у заміщенні видів вузької екологічної амплітуди на більш широкої.

7. Сингенетичні зміни вищої водної рослинності Західного Поділля є визначальним лише у водоймах із зарегульованим стоком (штучні водосховища, риборозплідні ставки), в інших - їх роль менш значна. Провідними факторами, що впливають на їх швидкість і характер проходження є умови формування донних морфоструктур.

8. Екзогенні зміни є визначальними у регіоні. Природні - зумовлені динамікою водного режиму, інтенсивністю формування донних відкладів, а також впливом тварин. Загальною тенденцією послідовних екзогенних природних змін є формування поясів рослинності за градієнтом товщі води.

9. Антропогенні зміни за масштабами прояву і перетворюючим впливом на структуру угруповань є найбільш вираженими у регіоні. Провідними факторами виступають зміна гідрорежиму, евтрофування, рекреація, менший вплив здійснюють сінокосіння та осушення.

10. Зміни вищої водної рослинності, що відбуваються під впливом зарегулювання річкового стоку, проходять у напрямку формування водних угруповань на місці повітряно-водних, та збільшення участі у останіх гідрогеоморфних і геоморфних видів. Під впливом антропогенного евтрофування - зменшення чисельності стенотопних і збільшення евритопних видів. Рекреації - збільшення видового складу антропохорів на перших стадіях і значне зменшення видів вузької екологічної амплітуди на - останніх.

11. З посиленням кумулятивної дії антропогенних факторів на екосистеми водойм регіону очікується збільшення, зокрема у північній частині площ угруповань Phragmitо-Magnocaricetea і зменшення Potameteа і особливо Isoлto-Litorelletea.

12. На основі созологічної оцінки для індивідуальної охорони запропоновано 18 видів, у т.ч. 1 вид, занесений до „Червоної книги України, 10 видів Червоного списку водних рослин України, 7 видів регіонально рідкісні. На території зростають також 23 угруповання, що знаходяться під загрозою зникнення Nymphoidetum peltatae, Hydrochareto-Nymphoidetum peltatae або швидко скорочують площі поширення у регіоні Nymphaeetum albo-luteae, Myriophyllo-Nupharetum у зв'язку з господарською діяльністю.