Відгук поверхневого потенціалу клітин крові на ліганди деяких компонентів мембранних сигнальних систем під впливом бета-випромінювання
Особливості відгуків поверхневого потенціалу плазматичної мембрани клітин крові на фоні ефективних доз бета-випромінювання на модифікатори. Стисла характеристика впливу форсколіну та хінакрину на перекисне окиснення ліпідів і стан глутатіонової системи.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.08.2012 |
| Размер файла | 41,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ БІООРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ ТА НАФТОХІМІЇ
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Відгук поверхневого потенціалу клітин крові на ліганди деяких компонентів мембранних сигнальних систем під впливом в-випромінювання
02.00.10. - біоорганічна хімія
Гавій Валентина Миколаївна
Київ - 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України.
Науковий керівник: доктор медичних наук Жирнов Віктор Валентинович, Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, завідувач відділу сигнальних систем клітини.
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Войціцький Володимир Михайлович, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра біохімії; кандидат біологічних наук Прокопенко Володимир Володимирович Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України науковий співробітник відділу медико-біологічних досліджень.
Провідна установа: Інститут біохімії ім. О.В. Паладіна НАН України відділ біохімії сенсорних та регуляторних систем
Захист відбудеться 13 лютого 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.220.01 в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, 02094, Київ-94, вул. Мурманська, 1
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, 02094, Київ-94, вул. Мурманська, 1
Автореферат розісланий 12 січня 2004 року.
доза випромінювання кров форсколін ліпіди
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Д.М. Федоряк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вивчення впливу малих доз іонізуючої радіації на функціональний стан клітин має важливе значення у зв'язку з техногенним підвищенням радіаційного фону та забрудненням навколишнього середовища радіонуклідами. Підвищення радіаційного навантаження хоча і не являє прямої загрози життю людини, але впливає на адаптивні та функціональні можливості організму. Епідеміологічні дослідження показали, що підвищення рівня радіоактивного випромінювання збільшує вірогідність онкологічного ризику у людей та тварин, а також частоту загострення хронічних захворювань у віддалені строки [Masse R., 2000]. Клітинні функції, реалізація яких потребує сполучення різноманітних молекулярних процесів, що знаходяться під контролем сигнальних систем, є високо чутливими до іонізуючої радіації [Bhattacharya R., 2001], яка може змінювати їх відгук до ендогенних нейрогуморальних регуляторів та фармпрепаратів, що реалізують свою дію через мембранні сигнальні каскади. Відомо, що близько 60% усіх доступних фармпрепаратів реалізують свою дію через різні ланки мембранних сигнальних систем, які обробляють зовнішню інформацію [Wilson S. et al., 1998]. Вплив підвищеного радіаційного навантаження (малих доз) на специфічну активність ендогенних нейрогуморальних регуляторів та фармпрепаратів сигнального типу дії мало вивчений, хоча і проводяться інтенсивні дослідження, що стосуються взаємодії іонізуючого випромінювання з препаратами, які використовуються при онкотерапії [Hallahan D., 1999; Nutting C., 2002; Dent P. et al., 2003]. Зрозуміло, що постійне втручання іонізуючої радіації в процеси передачі клітинної інформації повинно, так чи інакше, позначатися на функціональному стані клітин. Показано, що при низьких потужностях доз (10-100 мкГр / г) та поглинених дозах 10-100 мкГр -випромінювання (14С) змінює відгуки лейкоцитів (реакцію розеткоутворення, фагоцитоз та хемокінез лейкоцитів) на модифікатори активності аденілатциклазної та поліфосфоінозитидної сигнальних систем [Zhirnov V. et al., 2000]. Це, з одного боку, дозволяє припустити, що радіаційнозалежна патологія, яка розвивається під дією малих доз (потужностей доз), може бути результатом напруження сигнальних систем внаслідок хронічного впливу іонізуючого випромінювання на сигнальну трансдукцію, а, з іншого, вказує на необхідність вивчення особливостей регуляції клітинних функцій у визначеному діапазоні доз радіації. Тому дослідження впливу малих доз іонізуючої радіації на функціональний стан мембранних сигнальних систем клітини є актуальним як з наукової, так і практичної точки зору.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України (тема 2.1.10.5-99 «Вивчення ролі оксигеназного метаболізму ейкозаноїдів і процесів вільнорадикального окиснення ліпідів у відгуку імунокомпетентних клітин до малих доз радіації» та тема 2.1.10-02 «Вивчення ролі адренорецепторів у відгуку поверхневого потенціалу еритроцитів до надмалих доз іонізуючого випромінювання»).
Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягала у встановленні особливостей відгуку поверхневого потенціалу (ПП) клітин крові на дію модуляторів аденілатциклазної (АЦ) сигнальної системи та ейкозаноїдного метаболізму на фоні малих доз іонізуючого випромінювання.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:
- визначення ефективної дози в-випромінювання (14С та 90Sr) щодо електрофоретичної рухливості (ЕФР)клітин крові;
- вивчення відгуків поверхневого потенціалу плазматичної мембрани клітин крові на фоні ефективних доз в-випромінювання на модифікатори:
- сприймаючої ланки АЦ системи (адрено- і А1-аденозинових рецепторів);
- провідної ланки аденілатциклазної системи;
- перетворюючої ланки і вторинного месенджера аденілатциклазної системи;
- ейкозаноїдного метаболізму (фосфоліпази А2, цикло- та ліпоксигеназ);
- дослідження впливу форсколіну та хінакрину на перекисне окиснення ліпідів та стан глутатіонової системи.
Об'єкт дослідження - еритроцити, поліморфноядерні лейкоцити цільної крові здорових людей та спленоцити щурів.
Предмет дослідження - відгук поверхневого потенціалу клітин на дію модуляторів аденілатциклазної сигнальної системи та ейкозаноїдного метаболізму на фоні малих доз іонізуючого випромінювання.
Методи дослідження - методи виділення клітин, метод клітинного електрофорезу, біохімічні методи, методи математичної обробки результатів.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено різну спрямованість відгуку поверхневого потенціалу на агоністи та антагоніст в-адренорецепторів та реакцію поверхневого потенціалу на ефективну дозу іонізуючої радіації (90Sr, 1,2 мкКі/л, поглинена доза 5 мкГр ), яка співпадає по спрямованості та величині з дією агоністів в-адренорецепторів, що зменшують поверхневий потенціал. Показано, що іонізуюча радіація (ІР) нівелює дію пропранололу - антагоніста в- адренорецепторів, та не впливає на відгук поверхневого потенціалу клітин крові на ізопреналін - неселективного агоніста в-адренорецепторів, та дибутирил-цАМФ - проникаючого аналога месенджера аденілатциклазного каскаду. Також показано, що ІР не змінює дію форсколіну на ЕФР клітин крові - специфічного стимулятора аденілатциклази. Інгібування фосфоліпази А2 ефективними дозами хінакрину знижує ПП клітин і цей ефект не модифікується в-випромінюванням. Іонізуюче випромінювання змінює ЕФР клітин крові до інгібіторів цикло- та ліпоксигенази. Досліджено, що у всьому діапазоні поглинених доз іонізуюче випромінювання не впливає на рівень вторинних продуктів переокиснення ліпідів, відновленого глутатіону, активність глутатіонредуктази та глутатіонтрансферази, але змінює дію сигнальних модифікаторів на ферменти.
Таким чином, встановлено, що на фоні опромінювання може значно змінюватися чутливість поверхневого потенціалу клітин до дії лігандів різних ланок сигнальних каскадів.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи можуть послугувати основою для розробки нових підходів фармакопрофілактики та фармакотерапії радіаційнозалежної патології, яка розвивається при довготривалому впливі малих доз іонізуючого випромінювання. Також одержані дані свідчать про необхідність проведення спеціального скринінгу ефективності фармпрепаратів сигнальної дії перед застосуванням у людей з підвищеним рівнем радіаційного навантаження.
Особистий внесок здобувача. Дисертантка самостійно виконала експериментальну частину роботи, проводила обробку, аналіз та узагальнення отриманих результатів. Постановка завдань, обговорення результатів та формування висновків відбувалося спільно з науковим керівником. Результати робіт, що опубліковані у співавторстві та увійшли до дисертації, одержані особисто дисертанткою.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи були представлені на II Національному з`їзді фармакологів України «Фармакологія 2001 - крок у майбутнє» (Дніпропетровськ, жовтень 2001 р.), Українській конференції молодих вчених, присвяченій пам`яті академіка В.В. Фролькіса, (Київ, січень 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні екологічні проблеми Українського Полісся та суміжних територій» (Ніжин, вересень 2002 р.), VIII Українському біохімічному з`їзді (Чернівці, жовтень 2002 р.), Міжнародній конференції «Антропогенно-змінене середовище України: ризики для здоров`я населення та екологічних систем» (Київ, березень 2003 р.), III З`їзді з радіаційних досліджень (Київ, травень 2003 р.), VІ Конференції Міжнародного Чорнобильського центру (Славутич, вересень 2003 р.), ХХVІ International Workshop on Modeling of Developing systems: Analysis and management of ecological, technogenic & telecommunication risks (Kiev, September 2003), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні інформаційні технології в управлінні та професійній підготовці операторів складних систем» (Кіровоград, грудень 2003 р), ХVІ, ХVІІ та ХVІІІ наукових конференціях з біоорганічної хімії та нафтохімії (Київ, березень 2001-2003 рр.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 статті у наукових фахових виданнях та тези 7 доповідей.
Структура та об`єм роботи. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, експериментальної частини, викладу отриманих результатів та їх обговорення, висновків та списку літератури (186 найменувань). Дисертаційна робота має 119 сторінок друкованого тексту і проілюстрована 23 таблицями та 28 малюнками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Визначення ефективних поглинених доз -випромінювання. Для вивчення впливу малих доз іонізуючої радіації на дію хімічних біорегуляторів на ЕФР клітин крові попередньо встановлювалась ефективна доза радіації. Виявлено, що ефективними дозами в-випромінювання (14С і 90Sr), що знижують поверхневий потенціал еритроцитів та лейкоцитів є дози 1 мкГр для 14С та 0,5 мкГр для 90Sr.
Наведені дані вказують на високу чутливість функції зрілих клітин крові до -випромінювання, що може бути використано для вивчення епігеномних механізмів біологічної дії малих доз іонізуючої радіації, які на сьогодні пов'язують в основному з геномними процесами.
Вплив модифікаторів сприймаючої ланки аденілатциклазної системи на ЕФР еритроцитів на фоні дії малих доз в-випромінювання. Дослідження впливу ендогенного агоніста адренорецепторів - адреналіну, на ПП еритроцитів показали, що в діапазоні концентрацій 1·10-8 - 1·10-11 М препарат не змінює значення ЕФР еритроцитів відносно контрольної величини (рис. 1).
При збільшенні концентрації адреналіну від 1·10-7 до 1·10-4 М ПП клітин зменшується з 90 до 70% вихідного значення (р 0,05). Дослідження спільної дії адреналіну і ІР виявили, що ІР зменшує ефект адреналіну у високих концентраціях. Можливо, така відповідь у діапазоні високих концентрацій пов'язана з окисненням адреналіну в результаті опромінення в тому випадку, коли окиснені продукти збільшують ЕФР.
У зв'язку з тим, що адреналін є неспецифічним агоністом адренорецепторів, було вивчено вплив неселективного агоніста в-адренорецепторів - ізопреналіну (рис. 2). Даний препарат у досліджених концентраціях знижував ПП клітин. Виявлено, що по направленості та ефективності дії на еритроцити, ізопреналін аналогічний адреналіну в межах ефективних концентрацій. Іонізуюче випромінювання практично не впливає на дію даного препарату на ЕФР еритроцитів в діапазоні його ефективних концентрацій.
Дослідження впливу пропранололу (рис. 3), антагоніста в-адренорецепторів, на поверхневий потенціал еритроцитів показали, що пропранолол у діапазоні 1?10-5 і 1?10-4 М прискорює електрофоретичну рухливість еритроцитів приблизно на 50% відносно контролю. У менших концентраціях пропранолол не змінює величини ЕФР клітин. Ефективна доза іонізуючої радіації зменшує дію пропранололу при концентрації 1?10-4 М на 18%, а при 1?10-5 М відміняє його ефект. При нижчих концентраціях препарату проявляється ефект лише іонізуючої радіації.
Різна направленість відгуку ЕФР на дію агоністів та антагоніста в-адренорецепторів, і реакція ЕФР на іонізуючу радіацію, яка співпадає по спрямованості та величині з дією агоністів в-адренорецепторів, що пригнічують ЕФР, може свідчити про те, що вплив іонізуючого випромінювання у діапазоні 0,5-5 мкГр здійснюється через сигнальні ланки, пов'язані з в-адренорецепторами.
У наступній серії експериментів вивчено вплив блокатора 2-адренорецепторів - йохимбіну на відгук поверхневого потенціалу еритроцитів крові людини на фоні дії малих доз іонізуючого випромінювання. На рис. 4 показано, що йохимбін, який підвищує рівень цАМФ у клітинах шляхом інгібування 2-адренорецепторів, в діапазоні концентрацій 110-4-110-7 М викликає зниження ЕФР еритроцитів. На фоні опромінювання при концентраціях йохимбіну 110-5-110-6 М спостерігається тенденція до зниження пригнічуючої дії йохимбіну на ЕФР еритроцитів, яка при концентрації препарату 110-7 М проявляється у знятті ефекту ліганду. При мінімальній концентрації на фоні радіації йохимбін не впливає на ЕФР еритроцитів, але знімає інгібуючу дію ІР.
Дослідження впливу антагоніста А1-аденозинових рецепторів - теофіліну, на відгук поверхневого потенціалу еритроцитів крові людини виявили (рис. 5), що препарат у концентраціях 1·10-6-1·10-4 М діє аналогічно випромінюванню, тобто знижує ЕФР еритроцитів у середньому на 20%. При сумісній дії спостерігається парадоксальна реакція: достовірне зниження ефективності відгуку ЕФР еритроцитів на теофілін (10-6 М) на фоні іонізуючої радіації, яке зберігається і при більш високих концентраціях препарату. У недіючому діапазоні концентрацій теофіліну проявляється ефект іонізуючого випромінювання.
Таким чином, приймаючи до уваги, що іонізуюча радіація нівелює дію пропранололу - типового антагоніста -адренорецепторів, та не впливає на відгук поверхневого потенціалу клітин крові на ізопреналін - агоніст -адренорецепторів та не відміняє дії теофіліну - антагоніста А1-аденозинових рецепторів, та їх повна кореляція з направленістю аденілатциклазної активності, яка реалізує ефекти цих рецепторів, свідчить про вклад аденілатциклазної системи у формуванні відгуку клітин крові на малі дози іонізуючої радіації. Зниження в ряді випадків ефективності антагоністів рецепторів на фоні іонізуючої радіації вказує на включення в їх механізми дії інших сигнальних систем.
Вплив модифікаторів провідної ланки аденілатциклазної системи на поверхневий потенціал еритроцитів на фоні дії малих доз іонізуючої радіації. Встановлено, що коклюшний токсин (КТ) в концентраціях 5·10-8-1·10-10 М пригнічує ЕФР еритроцитів (рис. 6). Найбільшу ефективність проявляє препарат у концентрації 5·10-8 М. ЕФР еритроцитів при такій концентрації зменшується на 40%. Але при концентраціях більших за 5·10-10 М КТ значно знижував життєздатність клітин. Тому у подальших дослідженнях використовувалась тільки найменша ефективна концентрація - 1·10-10 М, при якій життєздатність еритроцитів, оцінена тестом на проникнення у клітини барвника, не відрізнялась від контролю. Дослідження по спільній дії коклюшного токсину та іонізуючого випромінювання на поверхневий потенціал еритроцитів клітин крові виявили, що КТ діє синергічно з випромінюванням.
Чутливі до коклюшного токсину G-білки проводять сигнали, які модифікують активність мембранних сигнальних систем та іонних каналів. Тому, приймаючи до уваги характер відгуків ЕФР еритроцитів до інших модуляторів аденілатциклазного каскаду, можливо припустити, що виявлений синергізм при сумісній дії КТ і ІР пов'язаний з задіяністю також поліфосфоінозитидного каскаду та/або іонних каналів.
Вплив модифікаторів перетворюючої ланки та вторинного месенджера аденілатциклазної системи на поверхневий потенціал еритроцитів на фоні дії малих доз іонізуючої радіації. Дослідження впливу специфічного стимулятора аденілатциклази - форсколіну, на ЕФР еритроцитів виявили (рис 7), що цей препарат у діапазоні концентрацій 10-6-10-4 М знижує поверхневий потенціал еритроцитів крові у середньому на 22,6%, що кількісно співпадає з ефектом ІР. У більш низьких концентраціях форсколін не викликає змін величини ЕФР клітин.
При дослідженні спільної дії іонізуючої радіації та ефективних концентрацій форсколіну на ЕФР еритроцитів виявлено, що в-випромінювання достовірно не впливає на ефект дії модифікатора, хоча виявляється виражена тенденція до синергізму. У недіючому діапазоні концентрацій форсколіну проявляється лише ефект іонізуючого випромінювання.
Дослідження впливу дибутирил-цАМФ, проникаючого через клітинну мембрану аналога месенджера АЦ каскаду, на ЕФР еритроцитів показали (рис. 8), що дибутирил-цАМФ у концентраціях 1·10-4-1·10-6 М пригнічує ЕФР еритроцитів у середньому на 30%. Опромінення клітин не впливає на ефект препарату в діапазоні ефективних концентрацій. У нижчих концентраціях дибутирил-цАМФ не викликає достовірних змін величини ЕФР клітин крові і проявляється тільки ефект ІР. Одержані дані підтверджують зв'язок між зниженням ЕФР еритроцитів та підвищенням рівня цАМФ у еритроцитах.
Вплив модифікаторів ейкозаноїдного метаболізму на поверхневий потенціал еритроцитів на фоні дії малих доз іонізуючої радіації. Дані про вплив -випромінювання на ЕФР еритроцитів при інгібуванні активності фосфоліпази А2 (ФЛА2), ліпоксигенази (ЛОГ) та циклооксигенази (ЦОГ) (хінакрином, BW-755с та аспірином відповідно) наведені в табл. 1.
Хінакрин - інгібітор фосфоліпази А2, в концентраціях від 10 до 100 мкМ пригнічує ЕФР еритроцитів. Іонізуюча радіація практично не впливає на відгук ЕФР еритроцитів до хінакрину.
Інгібітор ЦОГ - аспірин в концентраціях від 10 до 100мкМ викликає пригнічення ЕФР еритроцитів. Іонізуюча радіація практично не впливає на відгук ЕФР еритроцитів до аспірину, крім концентрації 100 мкМ, при якій спостерігається посилення дії препарату.
Дослідження впливу інгібітора цикло- та ліпоксигенази - BW-755c, на ЕФР еритроцитів показали (табл. 1), що препарат у всіх досліджуваних концентраціях пригнічує ЕФР еритроцитів.
Таблиця 1 - Вплив -випромінювання (100 мкГр) на відгук ЕФР еритроцитів на хінакрин, аспірин та BW-755с (примітка: * - наявність достовірних відмінностей від відповідного контролю, р < 0,05; - значення ЕФР у відповідному контролі (без інгібіторів та радіонукліда); † - значення ЕФР при дії лише -випромінювання (без інгібіторів))
|
Електрофоретична рухливість, мкм·см ·с-1·В-1 |
|||||
|
Умови дослідів |
Концентрація інгібіторів, М |
||||
|
10-4 |
10-5 |
10-6 |
10-7 |
||
|
Хіна крин (1,1780,074) |
0,923 0,043* |
0,916 0,071* |
1,111 0,048 |
1,111 0,036 |
|
|
Хінакрин + 14С (1,1780,074) (0,9320,040)† |
0,945 0,060* |
0,948 0,054* |
0,996 0,064 |
1,045 0,079 |
|
|
Аспірин (1,0800,033) |
0,778 ± 0,068* |
0,790 ± 0,029* |
0,972 ± 0,052 |
1,017 ± 0,022 |
|
|
Аспірин+14С (1,0800,033) (0,8240,025)† |
0,626 ± 0,063* |
0,898 ± 0,070* |
0,906 ± 0,061* |
1,141 ±0,059 |
|
|
BW-755с (1,0800,033) |
0,866 ± 0,039* |
0,762 ± 0,065* |
0,796 ± 0,069* |
0,874 ± 0,102 |
|
|
BW + 14С (1,0800,033) (0,8400,030)† |
0,984 ± 0,06 |
0,784 ± 0,070* |
1,042 ± 0,080 |
1,010 ± 0,057 |
Іонізуюче випромінювання практично повністю знімає ефект дії препарату, крім концентрації 10 мкМ, при якій відгук зберігається.
Дані про вплив перекису водню - відомого неспецифічного активатора Са2+-незалежної цитозольної ФЛА2, на ЕФР показують (табл. 2), що у діапазоні концентрації від 1?10-4 до 1?10-10 М препарат стимулює ЕФР еритроцитів, крім концентрації 1·10-5 М, де значення ЕФР знаходиться на рівні контрольної величини. При сумісній дії з іонізуючим випромінюванням перекис водню в області концентрації від 1?10-4 до 1?10-5 М знімає пригнічення ЕФР еритроцитів, викликане радіацією. При концентраціях 1?10-6 до 1?10-7 М перекис водню не впливає на дію радіації, а при зниженні концентрації у діапазоні від 1?10-8 до 1?10-9 М знову відміняє пригнічення ЕФР еритроцитів, викликане радіацією. При подальшому зменшенні рівня перекису водню до 1?10-10 М відмічається пригнічення ЕФР еритроцитів на рівні значення, викликаного однією радіацією. Наведені дані вказують на складний характер дії перекису водню на ЕФР еритроцитів. Дійсно, при концентраціях 10-100 мкМ (ефективні щодо ФЛА2) його дія опосередкується розвитком оксидативного стресу, що і призводить до стимуляції вивільнення арахідонової кислоти внаслідок підвищення доступності субстрату, тоді як при нижчих концентраціях - іншими механізмами.
Таблиця 2 - Вплив -випромінювання (100 мГр) на відгук ЕФР еритроцитів до перекису водню (примітки: значення ЕФР: у контролі (фон) 1,08 ± 0,04; за дії лише іонізуючої радіації - 0,86 ± 0,03; * - наявність достовірних відмінностей від відповідного контролю, р < 0,05)
|
Статистичні показники |
Електрофоретична рухливість, мкм·см ·с-1·В-1 |
|||||||
|
Концентрація перекису водню, М |
||||||||
|
10-4 |
10-5 |
10-6 |
10-7 |
10-8 |
10-9 |
10-10 |
||
|
Перекис водню |
1,25 ± 0,04* |
1,12 ± 0,05 |
1,25 ± 0,05* |
1,30 ± 0,04* |
1,28 ± 0,03* |
1,28 ± 0,03* |
1,37 ± 0,03* |
|
|
Перекис водню + 14С |
1,01 ± 0,04 |
1,12 ± 0,04 |
0,90 ± 0,05* |
0,79 ± 0,05* |
1,06 ± 0,06 |
1,09 ± 0,07 |
0,83 ± 0,04* |
Таким чином, в-випромінювання змінює відгук ЕФР клітин до інгібітора цикло- та ліпоксигенази - BW-755с та не впливає на відгук ЕФР еритроцитів до інгібітора активності фосфоліпази А2 - хінакрину. Відміна дії перекису водню у концентраціях ефективних щодо ФЛА2 вказує, що цей фермент може бути однією з мішеней дії в-випромінювання. Одержані дані свідчать про багатовпливовий характер модифікації ейкозаноїдного метаболізму малими дозами іонізуючого випромінювання.
Вплив модифікаторів сприймаючої ланки аденілатциклазної системи на ЕФР лейкоцитів на фоні дії малих доз в-випромінювання. Відгуки поверхневого потенціалу до модифікаторів сприймаючої ланки АЦ системи (в-адрено- і А1-аденозинових рецепторів) на фоні дії малих доз аналогічні для обох досліджених типів клітин крові.
На відміну від еритроцитів, іонізуюче випромінювання не змінює відгук поверхневого потенціалу лейкоцитів на антагоніст 2-адренорецепторів - йохимбін в діапазоні концентрацій 1·10-7-1·10-5 М (рис. 9). Як і у випадку з еритроцитами, спостерігається не адитивний відгук, не дивлячись на однонаправлену дію обох факторів на цей показник, а, навпаки, достовірне збільшення ЕФР лейкоцитів йохимбіном на фоні опромінення, але, на відміну від еритроцитів, при інших концентраціях - мінімальній та максимальній.
Інверсія відгуку ЕФР лейкоцитів при мінімальній концентрації йохимбіну може вказувати або на присутність у цих клітинах 2-адренорецепторів, які зв'язані через Gi-білки з компонентами поліфосфоінозитидного каскаду, або іонними каналами, або на присутність високоафінного мінорного пулу цих рецепторів, які зв'язані з Gs-білками.
Таким чином, концентраційні відмінності, які спостерігаються у ефектах йохимбіну на ЕФР клітин на фоні ІР, можуть бути обумовлені включенням у відгук різних сигнальних шляхів. Відгук ЕФР лейкоцитів на теофілін і його спільна дія з іонізуючим випромінюванням не відрізнялись від таких у еритроцитів.
Вплив модифікатора провідної ланки аденілатциклазної системи на поверхневий потенціал лейкоцитів на фоні дії малих доз іонізуючої радіації. При модифікації структурних компонентів мембрани - ГТФ-звґязуючих білків коклюшним токсином встановлено, що КТ на фоні опромінювання не дає, на відміну від еритроцитів, синергічного відгуку при його дії разом з іонізуючим випромінюванням (рис. 10).
Одержані дані дозволяють припустити, що у відгуках ПП лейкоцитів до малих доз в-випромінювання задіяні саме КТ-чутливі G-білки.
Вплив модифікатора перетворюючої ланки та вторинного месенджера аденілатциклазної системи на поверхневий потенціал лейкоцитів на фоні дії малих доз іонізуючої радіації. Вивчення впливу форсколіну - активатора аденілатциклази та проникаючого аналога месенджера АЦ каскаду - дибутирил-цАМФ, показали, що дія цих модуляторів на фоні дії малих доз іонізуючої радіації на ПП лейкоцитів не відрізняється від їх дії на еритроцити. Одержані дані також свідчать про взаємозв'язок ефектів малих доз в-випромінювання в мікрогреєвому діапазоні на ПП лейкоцитів з активністю аденілатциклазної сигнальної системи.
Вплив модифікаторів ейкозаноїдного метаболізму на поверхневий потенціал лейкоцитів на фоні дії малих доз іонізуючої радіації. Дані про вплив -випромінювання на ЕФР лейкоцитів при інгібуванні активності фосфоліпази А2 (ФЛА2), ліпоксигенази (ЛОГ) та циклооксигенази (ЦОГ) (хінакрином, BW-755с та аспірином) наведені в табл. 3 та табл. 4.
Хінакрин у концентраціях від 0,1 до 100 мкМ пригнічує ЕФР лейкоцитів, демонструючи плато в діапазоні 1-100 мкМ. При дослідженні спільної дії хінакрину та іонізуючого випромінювання виявлено, що ІР не впливає на відгук ЕФР клітин до препарату.
Аспірин, інгібітор циклооксигенази, при концентраціях 10-100 мкМ викликає пригнічення ЕФР лейкоцитів, яке незначно підсилюється іонізуючим випромінюванням. В недіючих концентраціях аспірин не тільки відміняє ефект опромінення, але й демонструє збільшення ЕФР вище контрольного рівня при мінімальній концентрації (табл. 4).
Таблиця 3 - Вплив -випромінювання (100 мкГр) на відгук ЕФР лейкоцитів до хіна крину (примітка: * - наявність достовірних відмінностей від контролю, р < 0,05, n=5; - значення ЕФР у відповідному контролі (без хінакрину та радіонукліда); † - значення ЕФР при дії лише -випромінювання (без хінакрину))
|
Умови дослідів |
Електрофоретична рухливість, мкм·см·с-1·В-1 |
||||
|
Концентрація інгібіторів, М |
|||||
|
10-4 |
10-5 |
10-6 |
10-7 |
||
|
Хіна крин (0,8570,039) |
0,572 0,068* |
0,628 0,025* |
0,578 0,052* |
0,689 0,039* |
|
|
Хінакрин+14С (0,8780,077) (0,6210,044)† |
0,621 0,056* |
0,578 0,086* |
0,589 0,051* |
0,714 0,096 |
Таблиця 4 - Вплив -випромінювання (100 мкГр) на відгук ЕФР лейкоцитів до аспірину та BW-755с (примітка: * - наявність достовірних відмінностей від контролю, р < 0,05, n=5; - значення ЕФР у відповідному контролі (без інгібіторів та радіонукліда); † - значення ЕФР при дії лише -випромінювання (без інгібіторів))
|
Умови дослідів |
Електрофоретична рухливість, мкм·см·с-1·В-1 |
||||
|
Концентрація інгібіторів, М |
|||||
|
10-4 |
10-5 |
10-6 |
10-7 |
||
|
Аспірин (0,738 0,051) |
0,473 ±0,042* |
0,545 ± 0,078* |
0,643 ± 0,043 |
0,728 ± 0,041 |
|
|
Аспірин+14С (0,693 0,030) (0,5110,021)† |
0,423 ± 0,049* |
0,453 ± 0,074* |
0,656 ± 0,107 |
0,843 ± 0,046* |
|
|
BW-755с (0,6880,028) |
0,478 0,046* |
0,543 0,072* |
0,558 0,033* |
0,665 0,045 |
|
|
BW755с + 14С (0,7770,054) (0,5740,033)† |
0,582 0,030* |
0,538 0,064* |
0,595 0,090* |
0,747 0,067 |
На відміну від аспірину, BW-775c - інгібітор ЛОГ та ЦОГ, при мінімальній концентрації відміняє ефект ІР. Більш того, ІР не тільки не підсилює зниження ЕФР, викликане BW-775c у максимальній концентрації, а навпаки, знімає ефект препарату, і проявляється тільки дія ІР.
Перекис водню - активатор фосфоліпази А2 у всьому діапазоні концентрацій від 1?10-4 М до 1?10-10 стимулює ЕФР лейкоцитів відносно фонового значення (табл.5).
Таблиця 5 - Вплив -випромінювання (100 мкГр) на відгук лейкоцитів до перекису водню (примітки: * - наявність достовірних відмін від контролю; р < 0,05; n = 5; значення ЕФР: у контролі - 0,76 ± 0,05; за дії одного опромінення - 0,59 ± 0,02*)
|
Статистичні показники |
Електрофоретична рухливість, мкм·см ·с-1·В-1 |
|||||||
|
Концентрація перекису водню, М |
||||||||
|
10-4 |
10-5 |
10-6 |
10-7 |
10-8 |
10-9 |
10-10 |
||
|
Перекис водню |
0,96 ± 0,03* |
0,91 ± 0,02* |
1,17 ± 0,04* |
1,16 ± 0,04* |
1,2 ± 0,03* |
1,34 ± 0,03* |
1,55 ± 0,03* |
|
|
Перекис водню + 14С |
0,55 ± 0,03* |
0,63 ± 0,05 |
0,57 ± 0,03* |
0,40 ± 0,01* |
0,45 ± 0,02* |
0,48 ± 0,05* |
0,65 ± 0,03 |
Іонізуюча радіація повністю відміняє дію перекису водню у діапазоні концентрацій 1·10-4-1·10-6 М, і проявляється дія лише радіації. Але при подальшому зниженні концентрації перекису водню до 10-9 М відмічається навіть парадоксальне зниження ЕФР лейкоцитів. Й тільки при зниженні рівня перекису водню до 10-10 М знову проявляється ефект однієї радіації. Це може вказувати на те, що фосфоліпаза А2 знаходиться у пригніченому стані.
Отже, -випромінювання змінює відгук ЕФР лейкоцитів до інгібіторів цикло- та ліпоксигенази, але не фосфоліпази А2.
Отримані дані вказують на модифікацію іонізуючим випромінюванням ейкозаноїдного метаболізму. Хоча цей ефект може бути пов'язаний як з прямою дією іонізуючої радіації на цикло- та ліпоксигеназу, так і опосередковуватись мембранними сигнальними системами клітини.
Вплив форсколіну та хінакрину на перекисне окислення ліпідів та стан глутатіонової системи на фоні дії малих доз іонізуючої радіації. При вивченні впливу хінакрину, форсколіну та різних доз радіоактивності (210-6 - 210-4 Гр) на рівень вторинних продуктів переокиснення ліпідів і відновленого глутатіону у лімфоцитах не виявлено змін. У серії з хінакрином концентрація глутатіону підвищувалась на 15-20% при інкубації клітин з препаратом незалежно від поглиненої дози випромінювання. Форсколін у таких же умовах не змінює рівень глутатіону у клітинах.
При вивченні впливу хінакрину, форсколіну і різних доз радіоактивності на рівень вторинних продуктів переокиснення ліпідів у лімфоцитах не виявлено змін. Рівень ТБК-активних продуктів у контролі становив 0.246 0.012 (n = 6), а при опроміненні різними дозами коливалось в межах від 0.244 0.012 (р 0,05, n = 6) до 0.2480.013 (р 0,05, n = 6) нмоль/мг білку. Хінакрин і форсколін також не впливали на цей показник.
Активність глутатіонредуктази не змінюється під впливом форсколіну та радіації відносно контрольних величин. Хінакрин інгібує активність ферменту приблизно на 25% відносно контролю, але цей ефект не проявляється на фоні експозиції клітин з радіонуклідом. Навпаки, на фоні максимальної концентрації радіонукліду форсколін діє як інгібітор глутатіонредуктази.
Дослідження впливу іонізуючої радіації на активність глутатіонтрансферази лімфоцитів не виявило змін у цьому показнику, значення якого у контролі становило 20.7 1.6 (n=6), а при опроміненні різними дозам коливалось в межах від 20.4 2.1 (р 0,05, n = 6) до 23.5 2.0 (р 0,05, n = 6) нмоль/хв/мг білку. Хінакрин і форсколін також не впливали на активність цього ферменту у лімфоцитах.
Таким чином, у всьому діапазоні поглинених доз іонізуюче випромінювання не впливає на досліджені біохімічні показники клітинного гомеостазу, але змінює дію модифікаторів.
ВИСНОВКИ
В дисертації представлено нове вирішення наукової задачі та ряд теоретичних узагальнень відносно з'ясування особливостей відгуку поверхневого потенціалу (ПП) еритроцитів та лейкоцитів на модифікатори аденілатциклазної сигнальної системи та ейкозаноїдного метаболізму за дії радіації в малих дозах.
Встановлено, що ефективними дозами в-випромінювання (14С та 90Sr), що знижують ПП еритроцитів і лейкоцитів, є дози 1 мкГр та 0,5 мкГр відповідно.
Виявлено, що відгук ПП еритроцитів та лейкоцитів на модифікатори сенсорної ланки АЦ системи (2-адрено і А1-аденозинових рецепторів) змінюється ефективною дозою в-випромінювання залежно від типу клітин. Реакція ПП на радіацію співпадає за спрямованістю з дією стимуляторів АЦ каскаду, що знижують ПП клітин крові. Відгук ПП клітин до ефективної концентрації коклюшного токсину, який виключає проведення сигналу через Gi-білки, не дає синергічного відгуку при його дії разом з іонізуючим випромінюванням у лейкоцитів і дія КТ синергічна з дією іонізуючої радіації у еритроцитів.
Показано, що стимуляція перетворюючої ланки АЦ системи ефективними концентраціями форсколіну зменшує ПП обох типів клітин. Іонізуюче випромінювання не впливає на ефект дії модифікатора.
Встановлено, що дибутирил-цАМФ, проникаючий аналог вторинного месенджера АЦ каскаду цАМФ, знижує ПП клітин, тобто діє аналогічно іншим стимуляторам аденілатциклазної системи. Крім того, в-випромінювання не змінює відгук ПП лейкоцитів та еритроцитів на препарат.
Інгібування фосфоліпази А2 ефективними дозами хінакрину знижує ПП клітин та цей ефект не модифікується в-випромінюванням. Стимуляція активності Са2+-незалежної ізоформи цього ферменту перекисом водню викликає підвищення ПП клітин у широкому діапазоні концентрацій 1·10-10-1·10-4 М, а іонізуюче випромінювання знімає ефект дії цього модифікатора. У всьому діапазоні поглинених доз іонізуюче випромінювання не впливає на рівень вторинних продуктів переокиснення ліпідів, відновленого глутатіону, активність глутатіонредуктази та глутатіонтрансферази, але змінює дію сигнальних модифікаторів на ферменти.
Зґясовано, що в реалізації дії малих доз в-випромінювання в мікрогреєвому діапазоні на ПП еритроцитів та лейкоцитів можуть приймати участь аденілатциклазна сигнальна системи клітини та ейкозаноїдний метаболізм. Ефект таких доз не опосередковується через оксидативний стрес, на що вказують результати, одержані з перекисом водню, і відсутність змін у процесах переокиснення ліпідів безпосередньо після опромінення клітин.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Жирнов В.В., Калашникова Л.Е., Гавий В.Н. Влияние ионизирующего излучения в сверхмалой дозе на поверхностный потенциал эритроцитов // Укр. біохім. журн. - 2002. - Т. 74, № 5. - С.35-37.
2. Жирнов В.В., Гавий В.Н., Калашникова Л.Е. Действие малых доз ионизирующего излучения на поверхностный потенциал клеток крови на фоне модификаторов аденилатциклазного каскада. Возможные токсикологические аспекты // Современные проблемы токсикологии. - 2002. - № 4. - С.50-54.
3. Жирнов В.В, Метелиця Л.О., Чарочкіна Л.Л., Могилевич С.Є., Гавій В.М. Вплив форсколіну та хінакрину на функції лейкоцитів за дії радіації в низьких дозах // Укр. біохім. журн. - 2003. - Т. 75, №.1 - С.54-58.
4. Жирнов В.В., Гавий В.Н., Казимиров А.С. Влияние -излучения низкой мощности на поверхностный потенциал клеток крови человека in vitro // Доповіді Національної академії наук України. - 2003. - № 11. - С.157-161.
5. Жирнов В.В., Гавий В.Н., Казимиров А.С. Радиационные эффекты малых доз в-излучения на поверхностный потенциал клеток крови человека in vitro // Екологічний вісник, спец. вип. - 2003. - С.146-153.
6. Жирнов В.В., Калашнікова Л.Є., Гавій В.М. Вплив малих доз іонізуючого випромінювання на електрофоретичну рухливість еритроцитів на фоні дії обзидану // Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні екологічні проблеми Українського Полісся та суміжних територій (до 15-річчя аварії на ЧАЕС)». Тези доповідей. - Ніжин, 2001. - С.38-39.
7. Жирнов В.В., Калашнікова Л.Є., Гавій В.М. Вплив іонізуючого випромінювання у низьких дозах на поверхневий потенціал і антиоксидантну систему еритроцитів на фоні дії модифікаторів адренорецепторів / Мат. VIII Українського біохімічного з'їзду, 1-3 жовтня 2002 р., м. Чернівці // Укр. біохім. журн. - 2002. - T. 74, № 4б (додаток 2). - С.222.
8. Жирнов В.В., Калашнікова Л.Є., Гавій В.М. Вплив малих доз іонізуючого випромінювання на електрофоретичну рухливість еритроцитів на фоні дії адреналіну // ІІІ Українська конференція молодих вчених, присвячена пам'яті академіка В.В. Фролькіса. Тези доповідей. - Київ, 2002. - С.64-65
9. Жирнов В.В., Гавий В.Н., Калашникова Л.Е. Влияния в-излучения на ответ поверхностного потенциала нейтрофилов человека к ингибиторам эйкозаноидного метаболизма // ІІІ Зґїзд з радіаційних досліджень (радіобіологія і радіоекологія). - Київ, 2003. - С.34.
10. Жирнов В.В., Калашнікова Л.Є., Гавій В.М. Модифікація адреналіном поверхневого потенціалу еритроцитів та нейтрофілів крові людини in vitro // ІІ Національний з'їзд фармакологів України «Фармакологія 2001 - крок у майбутнє». Тези доповідей. - Дніпропетровськ, 2001. - С.87.
11. Жирнов В.В., Гавий В.Н., Казимиров А.С. Влияние -излучения на ответ поверхностного потенциала эритроцитов человека к ингибиторам эйкозаноидного метаболизма // ХХVІ International Workshop on Modeling of Developing systems: Analysis and management of ecological, technogenic & telecommunication risks. - Kiev. - 2003. - С.53-57.
Гавій В.М. Відгук поверхневого потенціалу клітин крові на ліганди деяких компонентів мембранних сигнальних систем під впливом в-випромінювання. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 02.00.10. - біоорганічна хімія. - Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена з'ясуванню особливостей відгуку поверхневого потенціалу еритроцитів та лейкоцитів на ліганди компонентів аденілатциклазної системи та ейкозаноїдного метаболізму на фоні дії малих доз іонізуючого випромінювання. Встановлено, що ефективною дозою в-випромінювання для 14С та 90Sr, що знижують поверхневий потенціал клітин, є 1 мкГр для 14С та 0,5 мкГр для 90Sr. Виявлено, що в реалізації дії малих доз в-випромінювання в мікрогреєвому діапазоні на ПП еритроцитів і лейкоцитів можуть приймати участь аденілатциклазна сигнальна система клітини та ейкозаноїдний метаболізм. Іонізуюче випромінювання in vitro не змінює відгуку поверхневого потенціалу лейкоцитів на антагоніст 2-адренорецепторів - йохимбін в діапазоні концентрацій 1·10-7-1·10-5 М, але модифікує дію йохимбіну на поверхневий потенціал еритроцитів, що може бути обумовлено включенням у відгук різних сигнальних систем.
Відгук ЕФР до BW-755 - інгібітора цикло- та ліпоксигенази, знижувався опроміненням у випадку з лейкоцитами, тоді як на еритроцитах іонізуюче випромінення практично повністю знімало ефект дії препарату, крім концентрації 10 мкМ, при якій відгук зберігався. Відгук ЕФР до хінакрину - інгібітора фосфоліпази А2 не залежить від опромінення для обох типів клітин. Водночас іонізуюче випромінювання знімає ефект перекису водню - активатора фосфоліпази А2.
Ключові слова: еритроцити, лейкоцити, поверхневий потенціал, аденілатциклаза, в-адренорецептори, фосфоліпаза А2, ейкозаноїдний метаболізм, ліпоксигеназа, циклооксигеназа, малі дози іонізуючої радіації.
Гавий В.Н. Отклик поверхностного потенциала клеток крови к лигандам некоторых компонентов мембранных сигнальных систем под воздействием в-излучения. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 02.00.10. - биоорганическая химия. - Институт биоорганической химии и нефтехимии НАН Украины, Киев, 2003.
Диссертация посвящена выяснению особенностей отклика поверхностного потенциала клеток крови к лигандам компонентов аденилатциклазной системы и эйкозаноидного метаболизма под действием малых доз ионизирующего излучения. Установлено, что эффективной дозой в-излучения для 14С и 90Sr, понижающей поверхностный потенциал, является доза 1 мкГр для 14С и 0,5 мкГр для 90Sr. Выяснено, что в реализации действия малых доз ионизирующего излучения на ПП клеток крови могут принимать участие аденилатциклазная система и эйкозаноидный метаболизм.. Ионизирующая радиация нивелирует действие пропранолола - типичного антагониста -адренорецепторов, и не влияет на отклик поверхностного потенциала клеток крови к изопреналину - агонисту -адренорецепторов. Ионизирующее излучение не изменяет отклик поверхностного потенциала лейкоцитов к антагонисту 2-адренорецепторов - йохимбину в диапазоне концентрацій 1·10-7-1·10-5 М, но модифицирует действие йохимбина на поверхностный потенциал эритроцитов, что может быть обусловлено включением в ответ других сигнальных систем. -Излучение не изменяет действие теофиллина - антагониста А1-аденозиновых рецепторов, на ПП как эритроцитов, так и лейкоцитов. При модификации структурных компонентов мембраны - Gi-белков, коклюшным токсином, было установлено, что КТ действует на поверхностный потенциал эритроцитов синергично с ионизирующим излучением. При изучении влияния КТ на лейкоциты синергизм с ионизирующей радиацией не наблюдался. Малые дозы -излучения не изменяют отклик ПП лейкоцитов к дибутирил-цАМФ в диапазоне эффективных концентраций для обоих типов клеток. Ответ ПП на BW-755с - ингибитора цикло- и липоксигеназы снижался облучением в случае с лейкоцитами, тогда как на эритроцитах ионизирующее излучение практически полностью снимает эффект действия данного препарата, кроме концентрации 10 мкМ, где отклик сохраняется. Отклик ПП к хинакрину - ингибитору фосфолипазы А2, не зависит от облучения для обоих типов клеток. Одновременно ионизирующее излучение снимает эффект перекиси водорода - активатора фосфолипазы А2.. Концентрация глутатиона, вторинных продуктов переокисления липидов, активность глутатионредуктазы и глутатионтрансферазы в лимфоцитах не изменяется во всем диапазоне радиоактивных доз.
Ключевые слова: эритроциты, лейкоциты, аденилатциклаза, в-адренорецепторы, фосфолипаза А2, эйкозаноидный метаболизм, липоксигеназа, циклооксигеназа, малые дозы ионизирующей радиации.
Gaviy V.M. The response of the surface potential of blood cells to ligands of some components of membrane signal systems under the influence irradiation. -Manuscript.
Thesis for candidate's degree in chemical sciences on speciality 02.00.10. - bioorganic chemistry. - Institute of Bioorganic Chemistry and Petrochemistry of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.
The thesis is devoted to clearing up particularities of the responses of human erythrocyte and leucocyte surface potentials to ligands of components of adenylate cyclase system and of eicosanoid metabolism under influence of small ionizing radiation doses. Efficient doses of ionizing radiation in cellular incubation medium 10 Gy for 14C and 0,5 Gy reducing the surface potential of the cells have been established. It is sown, that action of such radiation doses on the surface potential of erythrocytes and leucocytes may be mediated by cellular adenylate cyclase system and eicosanoids metabolism. Radiation does not change the response of surface potential of leukocytes to antagonist of б2-adrenoreceptors - yohimbine in a range 1·10-7-1·10-5 M, but modifies influence of yohimbine on surface potential of erythrocytes that may be determined by involving other signal systems.
The inhibitor of cyclo-and lipoxygenases, BW-755c, decreased the electrophoretic mobility response of leucocytes. The ionizing radiation practically completely abolishes the effect of BW-755c on erythrocytes except for concentration of 10 M where this response was maintained. The responses of both cellullar species to phospholipase A2 inhibitor, qinacrine, does not depend on the irradiation. Simultaneously radiation removes effect of peroxide of hydrogen - the activator of phospholipase А2.
Key words: erythrocytes, leucocytes, the surface potential, adenylate cyclase, в- adrenoreceptors, phospholipase А2, metabolism of eicosanoids, lipoxygenase, cyclooxygenase, small doses of ionizing radiation.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Процеси утворення іонів з нейтральних атомів або молекул. Альфа-випромінювання, бета-випромінювання, гамма-випромінювання. Джерела зовнішнього опромінення. Внутрішнє опромінення людини. Ступінь впливу іонізуючих випромінювань на живий організм.
презентация [228,4 K], добавлен 28.10.2013Потенціал дії клітин. Особливості фази швидкої деполяризації, реполяризации, слідових потенціалів. Дослідження впливу входу натрію на внутрішньоклітинну концентрацію. Безперервне та сальтаторне розповсюдження нервового імпульсу. Фіксація потенціалу.
реферат [452,1 K], добавлен 19.06.2010Внутрішнє середовище та його особливості. Функції, кількість і склад крові, її ферментні елементи. Групи крові, резус-фактор, резус-конфлікт і групова несумісність. Переливання крові та використання крові з лікувальної метою, розвиток донорства.
реферат [33,5 K], добавлен 29.11.2009Сутність та фізичні основи явища випромінювання. Влив різних видів випромінювання на прокаріотів. Ультразвукові хвилі та їх вплив на різні мікроорганізми. Природа осмотичного тиску, дія гідростатичного тиску, особливості впливу цього фактора на бактерії.
презентация [403,1 K], добавлен 16.05.2015Загальна характеристика гемоглобінової системи в крові риб та її роль в підтриманні гомеостазу організму. Стан системи гемоглобіну (крові) за дії екстремальних факторів довкілля, температури, кислотних дощів. Токсикологічна характеристика інсектицидів.
дипломная работа [358,7 K], добавлен 16.09.2010Фізіологічні та біологічні характеристики крові. Кількість крові у тварин. Значення депонованої крові, механізми перерозподілу крові між депонованої і циркулюючої. Еритроцити як дихальні пігменти, які здійснюють перенесення кисню і діоксиду вуглецю.
реферат [15,5 K], добавлен 12.11.2010Основні процеси, за допомогою якого окремі клітини прокаріотів і еукаріотів штучно вирощуються в контрольованих умовах. Здатність перещеплених клітин до нескінченного розмноженню. Культивування клітин поза організмом. Основні види культур клітин.
презентация [1,3 M], добавлен 16.10.2015Основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів. Основні типи клітин. Будова, розмноження клітин та утворення білка. Колоніальні та багатоклітинні організми. Заміщення відмерлих та пошкоджених тканин організму. Способи поділу клітин.
презентация [5,6 M], добавлен 18.12.2011Вивчення механізмів зміни, розмноження та реплікації генетичної інформації. Особливості організації, будови та функції клітин. Забезпечення редуплікації ДНК, синтезу РНК і білка. Характеристика еукаріотів та прокаріотів. Кінцеві продукти обміну речовин.
реферат [1,0 M], добавлен 19.10.2017Типи клітинної організації. Структурно-функціональна організація еукаріотичної клітини. Вплив антропогенних чинників на довкілля. Будова типових клітин багатоклітинного організму. Ракція клітин на зовнішні впливи. Подразливість та збудливість клітин.
курсовая работа [4,0 M], добавлен 02.12.2012
