Сумчасті ссавці: особливості життєдіяльності. Сумчастий або тасманський диявол, як представник сумчастих ссавців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему:

Сумчасті ссавці: особливості життєдіяльності. Сумчастий або тасманський диявол, як представник сумчастих ссавців

1. Загальна характеристика ссавців

У сучасній фауні налічується 4-4,5 тис. видів ссавців, або звірів. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких, особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього розвитку найвищого диференціювання.

Тіло ссавців вкрите шкірою з шерстю або волоссям. Шкіра багата на сальні й потові залози. У багатьох видів є й пахучі залози. Потові залози виділяють піт, завдяки чому здійснюється терморегуляція. Усі ссавці характеризуються наявністю молочних залоз. У них є передротова порожнина, обмежена губами і зубами. На відміну від плазунів, зуби ссавців диференційовані. Є діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від черевної. Орган слуху у зовнішній частині має вушну раковину, а в середньому вусі є три слухові кісточки.

Завдяки прогресивному розвитку центральної нервової системи, теплокровності, наявності волосяного покриву, виношуванню малят у тілі матері та вигодовуванню їх молоком ссавці здобули перемогу в конкуренції з плазунами та іншими хребетними і міцно завоювали не лише суходіл, а й інші середовища існування.

Малята ссавців пізнають свою матір вже з перших днів життя. Потім вони стають досвідченішими. Взаємне переслідування, боротьба, стрибки і біг сприяють не лише тренуванню тварин, а й виробленню прийомів захисту та нападання. У зв'язку зі змінами навколишнього середовища у Ссавців постійно виробляються нові умовні рефлекси, а ті, що не підкріплюються подразниками, гальмуються і можуть зникати. Тому ссавці швидко пристосовуються до нових умов зовнішнього середовища.

Турбота про потомство. Оскільки у багатьох ссавців (хижих, гризунів та ін.) малята народжуються сліпими, а іноді й голими, самки ще до родів будують гніздо або лігво. Після родів самки облизують своїх малят, годують, зігрівають і оберігають їх, стежать за чистотою лігва. Рослиноїдні ссавці народжують малят цілком сформованими, здатними вже через кілька годин іти за матір'ю. У цих тварин турбота про потомство полягає в годуванні його молоком і захисті. Самки всіх ссавців виявляють велику активність, іноді навіть ризикують своїм життям, захищаючи потомство. Самці, як правило, про потомство не турбуються. Пари утворюються зазвичай лише на період розмноження.

Походження ссавців. Ссавці виникли від стародавніх плазунів. Вихідною групою були звірозубі ящери, бічною гілкою - першозвірі. Предками сумчастих і плацентарних стала вимерла група тварин. Стародавнім рядом плацентарних є комахоїдні. Від примітивних комахоїдних виникли гризуни, рукокрилі й давні хижаки, а від останніх - сучасні хижаки, ластоногі, китоподібні та примітивні копитні.

Примати в своєму походженні пов'язані з давніми комахоїдними, які жили на деревах. Прогресивна еволюція сприяла появі людини.

Сучасних ссавців поділяють на два підкласи: Яйцекладні (або Першозвірі) та Живородні (або Справжні звірі). До першого підкласу належить лише один ряд Однопрохідні. Другий підклас об'єднує два інфракласи: Сумчасті (з одним одноіменним рядом) та Плацентарні (який охоплює 17 рядів сучасних і 14 рядів вимерлих ссавців).

Ряд Однопрохідні, або Яйцекладні. В сучасній фауні серед однопрохідних налічується 5 видів: качконоси і чотири види єхидни. Вони живуть в Австралії, на Тасманії та Новій Гвінеї. Зубів у них немає, кишка і сечові органи відкриваються в клоаку; сосків немає, а молочні залози розвинені слабко і малята злизують молоко з шерсті, по якій воно стікає; температура тіла низька і коливається від 24 до 34°С. Першозвірі відкладають яйця, у яких замість шкаралупи - м'яка шкіряста оболонка.

2. Сумчасті ссавці

Більшість представників ряду Сумчасті поширені в Австралії та прилеглих островах; опосуми населяють Америку. Усього відомо близько 250 видів сумчастих. Самки цих тварин зазвичай мають шкірну сумку на череві, де відкриваються протоки молочних залоз. Вагітність сумчастих нетривала - від 8 до 40 днів. За такий період утворюється лише зачаток плаценти. Новонароджене маля дуже мале (від 0,5 до 3 см у різних видів). Більшість часу (до 3 місяців) маля проводить у сумці, утримуючись на набряклому соску молочної залози (кенгуру).

Молоко впорскується в стравохід скороченням м'яза, що стискує молочну залозу. Коли маля починає самостійно пересуватися, воно ще довгий час продовжує годуватися молоком і тримається поблизу матері. Представником сумчастих є Сумчастий або Тасманський Диявол.

· Сумчастий або Тасманський Диявол

Сумчастий Диявол (Sarcophilus laniarius) - представник родини хижих сумчастих. Його чорний колір забарвлення, велика паща з гострими зубами, зловіщі крики уночі та злий норов дали підставу першим європейським поселенцям дати назву цьому коренастому хижаку «диявол». Його наукова назва прекладається з грецької як «любитель плоті».

Філогенетичний аналіз показав його близьку схожість із кволом, та менш близьку - з зникнувшим видом сумчастого вовку - тілацином.

Зовнішній вигляд Тасманського диявола

Тасманський диявол - найкрупніший із сучасних видів сумчастих хижаків. Це коренаста та приземиста тварина розміром із невелику собаку, проте важкою будовою тіла та чорним кольором шерсті більше нагадує мініатюрного ведмедя. Довжина тіла - 50-80 см, хвосту - 23-30 см. Розміри тіла залежать від віку та місця проживання, харчування. Крупні самці важать до 12 кг та ростом у плечах до 30 см.

Тулуб у Тасманського диявола незграбне та масивне. Кінцівки сильні та вкорочені; предні лапи трохи довші, ніж задні, що не є характерним для сумчастих. Голова непропорційно велика із притупленою мордою. Вуха невеликі, рожеві. Шерсть коротка та чорного кольору; на шиї звичайно білі як півмісяц плями. Хвыст короткий та товстий; у ньому у сумчастих дияволів відкладаються запаси жиру; у хворого та голодного диявола хвіст тонкий. Хвіст покривають довгі волосини, що часом витираються і хвіст стає зовсім голим. Перший палець на задніх кінцівках відсутній; великі кігті.

Череп масивний із дуже потужними щелепами, які мають масивні та дуже гострі зуби. Корінні зуби як у гієни, пристосовані до пережовування та перероблювання кісток. Одним укусом сумчастий диявол здатний прокусити жертві хребет чи череп. Сумка самок має вигляд підково образної складки шкіри, що відкривається назад; сосків - 4.

Розповсюдження

У наш час тасманський диявол живе тільки на о. Тасманія. Хоча раніше він населяв і материкову Австралію. Із материка він зник приблизно 600 років назад (за 400 років до появи у Австралії перших європейців) - можливо, витіснений та винищений собаками дінго, завезеними аборигенами.

У Тасманії європейські переселенці також безжалісно винищували сумчастих дияволів, бо вони розоряли курятники. У результаті по мірі освоєння тасманські дияволи відступали усе далі до лісів та гір Тасманії та їх численність не уклінно скорочувалась, поки у 1941 р. офіційно не заборонили полювати на цих тварин. Зараз тасманські дияволи мешкають у центральних, західних та північних територіях, які відведені для пасовиськ овець та на територіях національних парків Тасманії.

Спосіб життя та раціон

Сумчасті дияволи зустрічаються практично у всіх видах ландшафту Тасманії, окрім густозаселених та безлісих районах. Найбільш багато численні вони у прибережних саванах та пасовиськ скоту, які постачають їм основну їжу - падаль. Ці тварини активні удень, вночі вони ховаються у кущах, щілинах між каменями, у пустих норах, під стовбурами впавши дерев, де влаштовують гнізда із кори, гілок та листя.

Дуже прожерливий (його добова норма харчу складає 15% від маси тіла); він харчується дрібними та середніми тваринами та птахами, а також комахами, зміями, амфібіями, поживними коренями рослин. Часто полює берегами водойомів на жаб та раків, а на побережжі - дрібних мешканців моря, викинутих на сушу. Проте основний раціон сумчастого диявола складає падаль овець, корів, риб; віддає перевагу гниючій та червивій падалі.

Дияволи не територіально, проте мають певні володіння, які обходять уночі у пошуках їжі. Їх територія складає від 8 до 20км². Вони ведуть постійний самостійний спосіб життя; єдина ситуація, коли дияволи збираються разом - це споживання крупної здобичі. Сумчастий диявол видає багато лякаючих звуків: від злобного ричання до голосного пронизливого, жахливого крику, що і створив йому таку дурну славу. Не дивлячись на злість, навіть дорослі тварини піддаються дресируванню та можуть жити у домашніх умовах.

Сумчастого диявола можна зустріті вдень, коли він приймає сонячні ванни.

Статус популяції

Вивіз тасманського диявола заборонено, останній вивезений диявол помер у Кліфорнії у 2004 р. Зараз переглядяється питання про присвоєння цій тварині статусу «вразливий» у червоній книзі МСОП.

ссавець сумчастий диявол охорона

3. Охорона ссавців на території України

Хоча фауна України багата й різноманітна, однак ссавці потребують захисту. Так, до міжнародної Червоної книги занесена хохуля - релікт третинного періоду, яка живе на сході республіки по Сіверському Дінцю та його притоках, а також по деяких річках, що впадають у Волгу і Урал. За межами нашої країни ці тварини ніде не зустрічаються.

До міжнародної Червоної книги занесений також тюлень-монах, який трапляється в побережних районах Чорного моря між гирлом Дунаю і островом Зміїним. У Чорному морі він зустрічається також біля берегів Туреччини й Румунії. До Червоної книги занесені: деякі види кажанів (вечірниця гігантська, довгокрил звичайний), кіт лісовий, перев'язка, зубр і сліпак піщаний, а також кілька видів кажанів, що живуть переважно в Карпатах і Криму. Потребують охорони хутора, їжак вухатий, сліпак буковинський, тхір степовий та ін.

Використана література

1. Біологія: Навч. посіб. / А.О. Слюсарєв, О.В. Самсонов, В.М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В.О. Мотузного. - 3-є вид., випр. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 622 с.: іл.

2. Мала зоологічна енциклопедія. - К., 1992.

Размещено на Allbest.ru