Інтелектуальна поведінка тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Загальна характеристика інтелектуальної поведінки тварин

2. Маніпуляційна активність як основа вищих пізнавальних здібностей тварин

3. Характерні особливості і форми мислення у людиноподібних мавп

4. Експериментальні методи його вивчення. Біологічна обмеженість інтелекту тварин

Висновок

1. Загальна характеристика інтелектуальної поведінки тварин

"Розвиток наукових ідей і поглядів відбувається діалектично. Протилежні точки зору на один і той же предмет змінюють один одного в процесі розвитку наукового знання, і нова теорія часто є не прямим продовженням попередньої, а її діалектичним запереченням. Вона включає в себе всі позитивні досягнення своєї попередниці, що витримали історичну перевірку, але сама в побудовах і висновках прагне вийти за її межі і захопити нові і більш глибокі шари явищ. - пише в своїй роботі "Передмова до російського видання книги В. Келера" Дослідження інтелекту людиноподібних мавп "[1] видатний психолог Лев Семенович Виготський [2]. інтелектуальний поведінка тварина

Так само діалектично відбувалося розвиток наукових поглядів на інтелект тварин. Ми можемо чітко відзначити і простежити три етапи, які пройшло в своєму розвитку це вчення останнім часом.

Перший етап - ті антропоморфічні теорії, які, обманюючись зовнішньою схожістю поведінки тварин і людини у відомих випадках приписували тварині погляди, думки і наміри людини, переносили на тварину людський образ дій і вважали, що в подібних ситуаціях тварина досягає таких же результатів, що і людина , за допомогою тих же самих психологічних процесів і операцій. У цю пору тварині приписувалося людське мислення в його самих складних формах.

Другий етап - реакцією проти такої точки зору стало об'єктивне наукове дослідження поведінки тварин, яким шляхом ретельних спостережень і експериментів вдалося встановити, що значна частка тих операцій, які колишня теорія схильна була розглядати як розумні дії, належить просто до інстинктивних, вроджених способів діяльності, а інша частина - мабуть розумних способів поведінки - зобов'язана своєю появою способу випадкових проб і помилок. Е. Трондайку - цьому батькові об'єктивної психології - в дослідженні інтелекту тварин вдалося експериментально показати, що тварини, діючи за способом випадкових проб і помилок, виробляли складні форми поведінки, які по вигляду виявлялися подібними з такими ж формами у людини, але по суті були глибоко відмінні від них.

Перш, за словами Торндайка, все дуже охоче говорили про розум тварин і ні хто не говорив про їх дурості. Основною метою нового напрямку стала завдання показати, що тварини, будучи поставлені в ситуацію, схожу з тією, в якій людина зазвичай розмірковує, виявляють саме дурість, нерозумна поведінка, по суті не має нічого спільного з поведінкою роздумуючи людини, і, отже, для пояснення цього поведінки немає ніякої потреби приписувати тваринам розум.

Такий найважливіший підсумок досліджень, що створили, як вже сказано, цілу епоху в нашій науці.

Дослідження Келера, як ряд інших досліджень у цій області, знаменує новий, третій етап у розвитку проблеми. Келер задається тим же самим питанням, що і Торндайк, і хоче дослідити, чи існує у вищих тварин, людиноподібних мавп інтелект у власному значенні слова, тобто той тип поведінки, який здавна вважається специфічним відмінністю людини.

Головне і найважливіше значення роботи Келера, основний висновок, який йому вдалося зробити, полягає в науковому виправданні наївного очікування, що людиноподібна мавпа не тільки відносно деяких морфологічних і фізіологічних ознак варто до людини ближче, ніж до нижчих видів мавп, а й так само і в психологічному відношенні є найближчим родичем людини.

Таким чином, дослідження Келера призводять вперше до фактичного обгрунтування Дарвінізму у психології в найкритичнішому, важливому і важкому пункті. До даних порівняльної анатомії і фізіології вони додають дані порівняльної психології і заповнюють цим раніше не доставали ланка еволюційної ланцюга.

Можна сказати без жодного перебільшення, що цими дослідженнями вперше дано точне фактичне обгрунтування і підтвердження еволюційної теорії в галузі розвитку вищої поведінки людини. Ці дослідження подолали той розрив між поведінкою людини і поведінкою тварини, який створився в теорії завдяки роботам Торндайка.

Вони перекинули міст через безодню, яка розділяла розумне і нерозумна поведінка. Вони показали ту - з точки зору дарвінізму - безсумнівну істину, що зачатки інтелекту, зачатки розумної діяльності людини закладені вже у тваринному світі. "

Розглянемо: умови виникнення та прояви "розумного" поведінки тварин; характерні риси інтелектуального поведінки тварин; на прикладі роботи видатного радянського біолога Северцова О.М. [3]

"Еволюція і психіка".О.М. Северцов пише: "Існують два способи пристосування організмів до змін навколишніх умов:

спадкові зміни організації, спосіб, за допомогою якого досягаються дуже значні кількісно пристосовані зміни будови і функцій тварин; спосіб досить повільний, за допомогою якого тварини можуть пристосуватися тільки до дуже повільно протікають і вельми поступових змін середовища;

спосіб неспадкової функціонального зміни будівлі, за допомогою якого тварини можуть пристосовуватися до незначних, але швидко наступаючим змін оточуючих умов.

І в тому і іншому випадку будова організмів змінюється. Обидва ці способи існують і у тварин і у рослин.

Крім них існують ще два способи пристосування, які зустрічаються тільки у тварин і які ми могли б позначити як способи пристосування за допомогою зміни поведінки тварин без зміни їх організації. Вони є для нас особливо цікавими, і це питання приводить нас до розгляду різних типів психічної діяльності в широкому сенсі цього слова. Ми знаємо три основних типи психічної діяльності у тварин, а саме:

рефлекторну діяльність,

інстинктивну,

діяльність, яку ми умовно позначимо як "діяльність розумного типу".

"Діяльність розумного порядку" є так само доцільною, але на відміну від попередніх типів психічної діяльності не спадкової і не машиноподібною. Спадкової є здатність до діяльності даного типу, але не самі дії, і тварини є спадково дуже різними в цьому відношенні: одні здатні до складним дій "розумного" порядку, інші до вельми елементарним, але самі дії не зумовлені спадково і в індивідуальному житті не є готовими, як рефлекси і інстинкти: для виробництва певної дії потрібна певна вишкіл.

Далі ці дії не є "машиноподібною": за певними роздратуванням можуть слідувати дуже різноманітні дії. Зіставляючи ці три типи пристосувальної діяльності тварин, ми бачимо цілком ясно, що ми можемо розподілити їх за основним подібністю між ними на дві групи: до однієї будуть ставитися рефлекси і інстинкти, які відрізняються один від одного тільки кількісно, до іншої - дії "розумного типу ": перші спадкові (як дії), не вимагають вишколу і машиноподібною, другі не спадкові, вимагають вишколу і загалом не машиноподібною.

Абсолютно ясно, що при порівнянні з пристосувальними змінами будови тварин, інстинкти і рефлекси будуть відповідати спадкових змін будови органів, дії "розумного" типу - функціональних змін органів.

У різних групах тварин переважне значення має або той або інший тип діяльності. Звужуючи наше завдання ми знаходимо, що в типі членистоногі переважне значення набула діяльність типу інстинкту, в типі хордат - психіка "розумного" типу, ми говоримо, звичайно, тільки про переважне значенні, а не про виняткове значення, тому що безсумнівно і у членистоногих психіка "розумного" типу відіграє певну роль".Таким чином в ході багатовікової еволюції психіка тварин придбала якості, які можна віднести до проявів дій" розумного "типу -" інтелектуального поведінки "[4].

2. Маніпуляційна активність як основа вищих пізнавальних здібностей тварин

"Здатність виготовляти і використовувати знаряддя протягом довгого часу розглядалася як чисто людська, - пише в своїй роботі" Шимпанзе в природі: поведінку. "(М., Мир, 1992. С.546-583) англійська дослідниця Гудолл Дж. [5] . - Поява гарматної діяльності у наших прадавніх предків ознаменувало собою вирішальний крок у нашій еволюції: коли мавпоподібну істота вперше почав регулярно виготовляти знаряддя певної "конструкції", воно стало, за визначенням, людиною (Leakey, 1961) з цієї причини гарматна діяльність у тварин завжди привертала увагу дослідників.

Щоб який-небудь предмет можна було порахувати знаряддям, потрібно, щоб його тримали в руці (нозі, у роті) і використовували для досягнення певної найближчої мети (Gooball, 1970). Якщо прийняти це визначення, багато тварин, у т. ч. і деякі комахи увійдуть до числа видів, що використовують знаряддя. Шимпанзе перевершує їх усіх, т.к використовує більше предметів і досягає з їх допомогою більш різноманітних цілей, ніж будь-яке інше істота, крім самої людини. Але просте використання предмету як знаряддя саме по собі ще не настільки вражаюче. Головне ж тут - пізнавальні аспекти гарматної діяльності. Шимпанзе з його розвиненим розумінням відношенням між речами може видозмінювати предмети, роблячи їх придатними для даної мети. І він здатний до деякої міри надавати їм певну "конструкцію". Шимпанзе може прихопити і навіть виготовити предмет, яким пізніше скористається як знаряддям в місці, поки ще прихованому від його очей. Але ще важливіше те, що він може використовувати предмет як знаряддя для рішення зовсім нового завдання.

У таблиці 1 перераховані різні предмети, що використовуються шимпанзе як знаряддя в Гомбе, а так само в інших частинах Африки з зазначенням конкретних ситуацій в яких спостерігалася гарматна діяльність, таких як кормівля, турбота про чистоту тіла, дослідження і залякування.

У таблиці перераховуються приклади гарматної діяльності, що спостерігаються в різних місцях проживання шимпанзе. Слід підкреслити, що це не повний перелік типів такої діяльності, а лише зведення тих форм поведінки, які доводилося спостерігати. Тільки в Гомбе і Махале (група К) шимпанзе, що звикли до людини вивчалися протягом досить тривалого періоду, щоб можна було з деякою упевненістю сказати, що були зареєстровані всі звичайні види дій з гарматами. І все-таки ми маємо вже відомі уявлення про різноманітність предметів, використовуваних як знаряддя, і цілей, для досягнення яких вони застосовуються. Форми гарматної діяльності варіюють у межах від мало ефективного протикання або розчавлювання термітів в їх деревних гніздах до ретельного вибору, підготовки, і вмілого введення відповідного предмета всередину термітника; від умочуванні у воду єдиного листа в незміненому вигляді до вилучення вологи за допомогою "губки" з пожмаканих листя; від розбивання плоду з твердою шкаралупою про нерухому поверхню без застосування знаряддя до того витонченого поведінки, яке демонструє "Лускунчик" з Таї. Предмети можуть бути використані в тому вигляді, як вони є, або модифіковані, щоб краще відповідати своїм значенням. Їх можна підібрати в тому місці, де вони надалі будуть застосовуватися, а можна принести з іншого місця, нерідко з далека, так що шимпанзе, вибираючи знаряддя, не має перед очима кінцевої мети. "

Таблиця 1. Гарматна діяльність диких шимпанзе з вказівкою (де це відомо) середньої довжини гармат, що використовуються в різних місцях.

3. Характерні особливості і форми мислення у людиноподібних мавп

Найбільш доступно і зрозуміло це питання викладено Л.С. Виготським [6]:

"... В. Кьолеру вдалося показати, що людиноподібні мавпи виявляють інтелектуальну поведінку того типу і роду, яка є специфічною відмінністю людини, саме: що вищі мавпи здатні до винаходу і вживанню знарядь. Вживання знарядь - це основа людської праці, - як відомо , визначає глибоку своєрідність пристосування людини до природи, своєрідність, що відрізняє його від інших тварин.

"Як тільки людина стає твариною, виробляють знаряддя, - каже Г. В. Плеханов, - він вступає в нову фазу свого розвитку: його зоологічне розвиток закінчується і починається його історичний життєвий шлях" (1956 т.2 с.153). "Ясно, як день, - каже далі Плеханов, - що застосування знарядь, як би вони не були досконалі, передбачає щодо величезний розвиток розумових здібностей. Багато води витекло перш, ніж наші обезьяночеловеческіе предки досягли такого рівня розвитку" духу ". Яким чином вони досягли цього? Про це нам слід запитати не історію, а зоологію ... як би там не було, але зоологія передає історію homo (людини), вже володіє здібностями винаходити і вживати найбільш примітивні знаряддя "(там же).

В. Келер спостерігав в експериментах і у вільних природних іграх тварин широке застосування знарядь, яке, безсумнівно, стоїть в генетичну спорідненість з тією передумовою історичного розвитку, про яку говорить Плеханов.

В. Келер описує найрізноманітніші застосування палиці, скриньки та інших предметів як знарядь, за допомогою яких шимпанзе впливає на оточуючі його речі, а так само приклади виготовлення знарядь. Наприклад, шимпанзе з'єднує дві або три палиці вставляючи кінець однієї в отвір іншого, щоб вийшло подовжене знаряддя, або відламує гілку для того, щоб скористатися нею як палицею, або рознімає стоїть на антропоїдних станції апарат для чищення чобіт, щоб визволити з нього залізні прути, або викопує з землі наполовину заритий у неї камінь.

Але тільки палиця, як показав Келер, у мавп улюблений і універсальний інструмент, якому вони знаходили саме різноманітне застосування в цій палиці, як в універсальному знарядді історики культури і психології без жодних зусиль побачать прообраз наших найрізноманітніших знарядь. Палицю вживає шимпанзе як жердина для стрибання, палицею користується як вудкою або ложкою, видавлюючи піднімаються на неї мурашку і злизуючи їх потім. Бита для тварини важіль за допомогою якого воно відкриває кришку водойми, палицею як лопатою, шимпанзе копає землю. Палицею як зброєю, загрожує іншому. Палицею скидає ящірку або миша з тіла, доторкається до зарядженої електричної дроту і т.д.

У всіх цих різних способах вживання знарядь ми маємо безсумнівні зачатки, зародкові сліди, психологічні передумови, з яких розвинулася трудова діяльність людини Енгельс, приписує праці вирішальну роль в процесі олюднення мавпи, говорить, що "праця створила саму людину" (Маркс К., Енгельс Ф., т.20 с.486). з великою ретельністю Енгельс тому намагається простежити передумови, які могли призвести до виникнення трудової діяльності. Він вказує на розділення функцій рук і ніг. "Цим, - говорить він, - був зроблений вирішальний крок для переходу від мавпи до людини" (там же). У повній згоді з Дарвіном, який також стверджував, що людина ніколи не досяг би свого панівного становища в світі без вживання рук, цих знарядь, що володіють дивовижною властивістю, Енгельс бачить рішучий крок у звільненні руки від функцій пересування. Так само в повній згоді з Дарвіном Енгельс вважає, що нашим предком була "найбільш надзвичайно високорозвинена порода людиноподібних мавп" (там же).
У дослідах Келера ми маємо експериментальний доказ того, що і перехід до вживання знарядь був дійсно підготовлений ще в зоологічний період розвитку наших предків.

4. Експериментальні методи його вивчення. Біологічна обмеженість інтелекту тварин

У роботі З.А. Зоріної [7] "Елементарне мислення птахів і ссавців: експериментальний підхід" викладено оригінальний підхід до класифікації та вивченню проявів мислення або розумової діяльності. Пропонується наступна класифікація:

Рішення за рахунок екстреного уловлювання закономірності, що лежить в основі завдання. Критерій - поява правильної відповіді при першій же пробі. Слід підкреслити, що мова йде про завдання, які можуть бути вирішені логічним шляхом на основі уявного аналізу умов і за природою своєю не вимагають попередніх проб і помилок.

Рішення за рахунок екстреної реорганізації раніше засвоєних незалежних навичок.

Рішення на основі виявлення загального алгоритму після багаторазового пред'явлення серії однотипних завдань (формування установки на навчання тощо).

Рішення на основі узагальнення і абстрагування. Мірою розумової діяльності служать в даному випадку ступінь абстрагованості формованих понять і здатність до символізації.

Рішення на основі операцій логічного висновку.

Заучування послідовностей стимулів на основі ієрархічної реорганізації внутрішніх уявлень.

Для виявлення та підтвердження викладених вище груп якостей пропонуються різні експериментальні методи (розташовані згідно з вищевикладеної класифікацією):

а) завдання на екстраполяцію напрямки руху харчового подразника, який зникає з поля зору - перший із запропонованих, найбільш розроблений і відомий у літературі тест на розумова діяльність (Крушинський, 1986). Для її вирішення тварина повинна представляти траєкторії руху годівниці з кормом і порожній після їх зникнення з поля зору і на основі їх зіставлення вирішити, з якого боку треба обійти відокремлює від корму непрозору перешкоду, щоб отримати корм. Досліди, проведені на великій кількості видів хребетних, показали, що з ссавців краще всього цю задачу вирішують хижі, а з птахів - Вранова, тоді як гризуни і голуби з нею практично не справляються (Крушинський, 1986) б) завдання на оперування емпіричної розмірністю фігур пов'язана з оцінкою просторових форм предметів. У цьому завданні голодному тварині або птиці пропонують приманку, яку потім ховають під непрозорий екран. Під його прикриттям приманку поміщають в об'ємну фігуру, наприклад, куб, поруч поміщають плоску фігуру, в даному випадку квадрат, які обертаючись навколо власної осі розсуваються в протилежні сторони (Дашевський, 1977, Крушинський, 1986). Для успішного вирішення цього завдання необхідно уявляти, що принада, що стала невидимою, не зникає, а може бути поміщена в іншу об'ємну фігуру і разом з нею переміщатися в просторі. Виявилося, що голуби взагалі не вирішують це завдання. Хижі ссавці вибирають фігури навмання як при першому так і при повторних пред'явлення завдання. Мавпи справляються із завданням практично без помилок, у більшості досліджених особин дельфінів так само переважають правильні рішення (Крушинський, 1986).

б) у запропонованому тесті (Зоріна та ін, 1991) потрібна екстрена оцінка величини підкріплення у новій для птиці ситуації. Попереднє тренування полягає у виробленні у ворон і голубів серії незалежних ізольованих піщедобивательное умовних рефлексів, де годівниці кожного кольору відповідає певна кількість одиниць дискретного підкріплення. Далі годівниці пред'являли парами в різних, рідко повторюються комбінаціях, - ситуація нова для птиці - і перевіряли, яку годівницю вони будуть вибирати. Для вирішення цього завдання необхідно подумки зіставити раніше отриману інформацію про кількість одиниць підкріплення, пов'язаного з кожною з різнокольорових годівниць, і на основі цього зіставлення здійснити нову реакцію - вибір за принципом "більше, ніж". Виявилося, що птахи обох видів в середньому достовірно частіше вибирають стимул, раніше пов'язаний з великою кількістю підкріплення.

в) основою послужили досліди Г. Харлоу (Harlow, 1958). Тварина навчають вибирати один з пари предметів. Після досягнення певного критерію йому пропонують наступну пару, за своїми ознаками ніяк не пов'язану з першою. Потім вводять третю пару і т.д. Після рішення 100-150 таких завдань тварина вже при другому пред'явленні нової пари діє не навмання, а вибирає той же предмет, що і в першій пробі, якщо рН супроводжувався підкріпленням, або інший, якщо в першій парі підкріплення не було отримано. Здатність до формування установки на навчання досить різна у різних приматів і певною мірою корелює з рівнем розвитку їх мозку, а також екологією їх видів.

г) показано, що тварини можуть формувати поняття про подібність / відмінність, парності / непарність стимулів, симетрії, новизні, просторових характеристиках і т.д.

д) у цю групу входять тести на здатність побудови аналогій (елементи індукції) і до транзитивному висновку (елементи дедукції), а так само деякі елементарні логічні завдання, що моделюють різні ситуації добування корму, в тому числі і в природних умовах.

е) вивчення цієї форми стало прямим наслідком "мовних" експериментів (Premack, 1986; Terrace, 1985).

Висновок

1. У здатності мислення давня мудрість знайшла відмітна ознака людської природи. У мисленні батько церкви Августин і після нього Декарт бачили єдино міцну основу для буття особистості, що перебуває в сумнівах. Ми ж скажемо: мислю - значить існую, але так само світ існує так, як ми його встановлюємо і визначаємо.

Відмітна властивість людської природи, і при тому властивість, що визначає і встановлює буття світу, - ось що для психологів людське мислення.

2. Щоб зрозуміти інтелект людини необхідно зрозуміти, як він виник і розвивався.

Примітки

[1] Виготський Л.С. Передмова до російського видання книги Келера. / / Зібрання творів. М., Педагогіка, 1982. Т.1. с. 210-237

[2] Виготський Лев Семенович (1896 - 1934) - видатний психолог, професор Психологічного інституту при Московському університеті. Розробляючи центральну в його творчості проблему виникнення і розвитку вищих психічних функцій, виділив три лінії - еволюційну, історичну і онтогенетическую - у розвитку поведінки і психіки людини. Високо оцінивши дані, отримані В. Келером при вивченні інтелекту шимпанзе, Л.С. Виготський проаналізував їх зі своїх позицій у зв'язку з проблемою походження людського розуму. Найбільш повно еволюційний аспект проблеми представлений в його роботах: «Етюди з історії поведінки (мавпа, примітив, дитина)» (у співавт. З А. Р. Лурія) (М., 1930,1933), «Передмова до російського видання книги У . Келера «Дослідження інтелекту людиноподібних мавп» (М., 1930)

[3] Северцов Олексій Миколайович (1866-1936) - біолог, академік, професор Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, засновник Інституту еволюційної морфології АН СРСР, нині носить його ім'я. Один з видатних теоретиків еволюційного вчення. Досліджуючи спільні закономірності та напрями еволюційного процесу, О.М. Северцов звернув особливу увагу на поведінку та психіку тварин як чинник, що забезпечує їх виживання в умовах швидко відбуваються змін середовища. Його перу належать фундаментальні праці з теорії еволюції, у тому числі «Головні напрямки еволюційного процесу» (М., 1925, 1934, 1967), а також невелика але особливо цінна для психологів робота «Еволюція і психіка» (М., 1922).

[4] При цьому необхідно чітко розмежовувати «інтелектуальне» поведінку тварин та інтелект людини.

[5] Лавік-Гудолл Джейн - англійська дослідниця, натураліст, етолог. Її ім'я отримало широку популярність завдяки багаторічним самовідданою спостереженнями за поведінкою диких тварин, таких як шимпанзе, гієни, гиенових собаки та ін в національних парках і резерватах Східної Африки. Привчивши до свого присутності тварин і супроводжуючи їх протягом тривалого часу, вона змогла отримати достовірні дані про найрізноманітніші сторони життєдіяльності, розвитку поведінки в онтогенезі, внутрішньогрупових відносинах конкретних, індивідуально впізнаваних особин в природних для них умовах проживання. Її остання за часом фундаментальна робота «Шимпанзе у природі: поведінку» (М., 1992) містить не тільки систематизовані власні дані про поведінку цих тварин у природі, але й узагальнює результати досліджень поведінки і психіки шимпанзе як у природних умовах, так і в неволі , виконаних іншими авторами.

[6] Виготський Л.С. Передмова до російського видання книги Келера. / / Зібрання творів. М., Педагогіка, 1982. Т.1. с. 210-237.

[7] Зоріна Зоя Олександрівна - фізіолог, доктор біологічних наук, завідуюча лабораторією фізіології та генетики поведінки кафедри вищої нервової діяльності біологічного факультету МДУ ім М.В. Ломоносова, учениця і послідовниць Л.В. Крушинський, автора концепції про елементарної розумової діяльності тварин. Область наукових інтересів З.А. Зоріної - етологія і розумова діяльність тварин. Основні об'єкти її досліджень - птахи в першу чергу Вранова. Вона автор понад 90 публікацій, присвячених розумової діяльності, навчання, груповому, дослідному і ігровому поведінці птахів, а так само навчального посібника для студентів «Введення в етологія і генетику поведінки» (у співавт.) (М., 1982).

Размещено на Allbest.ru