Характеристика типу молюски

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Характеристика типу молюски

Молюмски або м'якуним (Mollusca)

Sepioteuthis sepioidea

Біологічна класифікація

Домен: Еукаріоти (Eukaryota)

Царство: Тварини (Animalia)

Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)

Тип Двобічно-симетричні (Bilateralia)

Підтип Первиннороті (Protostomia)

Тип:Mollusca

Ш Класи

Ш Безпанцирні (Solenogastres)

Ш Панцирні (Polyplacophora)

Ш Моноплакофори (Monoplacophora)

Ш Черевоногі (Gastropoda)

Ш Двостулкові (Bivalvia)

Ш Лопатоногі (Scaphopoda)

Ш Головоногі (Cephalopoda)

Ш Ямкохвості (Caudofoveata)

Молюмски або м'якуним (Mollusca) -- тип двобічно-симетричних тварин. Вони переважно водні, рідше наземні вільноживучі, лише деякі з них пристосувалися до паразитичного способу життя. Тип налічує близько 130 тисяч сучасних і близько 50 тисяч вимерлих видів. В Україні за різними класифікаціями нараховують близько 500--650 видів молюсків.

Загальні дані

Розміри молюсків коливаються від 0,5 мм (деякі черевоногі) до 15 метрів (гігантський кальмар Architeuthis dux (Steenstrup, 1875) -- дорослі особини цього виду неодноразово виловлювали риболовецькі кораблі та знаходили викинуті на берег залишки). Молюски мають вторинну порожнину тіла (целом), яка представлена у них навколосерцевою порожниною (перикардій) та порожниною статевих залоз (гонад). Молюски -- двобічно-симетричні тварини, проте частина з них (клас Gastropoda) вторинно втратила таку симетрію внаслідок зміщення ряду органів (торсійний процес). Тіло молюсків не сегментоване (лише в деяких групах проявляються ознаки метамерії), складається, як правило, з трьох відділів -- голови, тулуба та ноги. Голова може бути частково чи повністю редукованою. На голові містяться рот, щупальця та очі. Нога -- це мускулистий потовщений виріст черевної стінки тіла, що у більшості випадків виконує локомоторну функцію (рух). Тулуб міститися над ногою.

Покрив. Вважається, що у гіпотетичного предка молюсків покрив був представлений так званим протоперінотумом: кутикулою з арагонітовими спікулами. Подібна будова покриву характерна для представників класів Caudofoveata і Solenogastres. Проте у всіх класів молюсків, окрім Caudofoveata, з'являється війкова плазуюча поверхня -- нога (за цією ознакою вони об'єднуються в групу Adenopoda). У Solenogastres нога представлена гальмівною борозною. Polyplacophora також володіють кутикулярними покривом, але тільки на латеральних поверхнях, що називаються перинатальними складками. Дорсальна ж поверхня прикрита вісьмома пластинками черепашки.

Мінерально-органічна черепашка є характерною ознакою молюсків, яка в типових випадках вкриває все тіло молюска і виконує захисну функцію. Черепашка може бути суцільною чи складатися з кількох частин. У деяких груп черепашка повністю чи частково редукована. Як правило, черепашка молюсків складається з трьох шарів: зовнішній, конхіоліновий (периостракум), який складається з органічної речовини -- конхіоліну; середній, призматичний (остракум), до складу якого входить вуглекислий кальцій у вигляді призматичних кристалів, розташованих перпендикулярно до поверхні черепашки; внутрішній, перламутровий (гіпостракум), що складається із тонких пластинчатих кристалів вуглекислого кальцію, розташованих паралельно до поверхні черепашки. Черепашка утворюється завдяки секреторній діяльності епітелію краю мантії.

В групі Conchifera (що включає класи Gastropoda, Головоногі, Двостулкові, Scaphopoda і Monoplacophora) кутикулярний покрив відсутній, а черепашка складається з однієї пластинки. Під черепашкою лежить мантія -- складка шкіри, яка вільно звисає по боках тулуба і огортає його основу. Між тулубом і мантією залишається мантійна порожнина, в якій місяться органи дихання -- зябра або легеня, слинні залози, органи хімічного чуття.

Травна система. Травна система м'якунів -- замкнутого типу. Вона складається з пельки, стравоходу, шлунку, середньої і задньої кишки (ректум). Задня кишка відкривається анальним отвором в мантійну порожнину. Для більшості молюсків характерна наявність в пельці спеціального апарату для подрібнення їжі -- радули. Типи живлення: фільтратори, рослиноїдні і хижаки.

Видільна система. Органи виділення молюсків -- нирки. Внутрішнім кінцем кожна нирка відкривається в навколосерцеву сумку, зовнішнім -- у мантійну порожнину, куди виводяться кінцеві продукти обміну речовин.

Кровоносна система. Кровоносна система м'якунів незамкнута (за винятком головоногих). До неї входить трикамерне серце (у головоногих три серця) і судини. Серце складається зі шлуночка і одного або двох передсердь. Кровоносні судини виливають кров в простір між клітинами органів. Потім кров знову збирається в судини і поступає в зябра або легені.

Дихальна система. Більшість водних (рапани, мурекси) дихають зябрами, а наземні (виноградний равлик) і деякі водні (великий і малий ставковики) легенями . Повітря проникає через дихальний отвір у легеню, там відбувається насичення крові киснем і звільнення її від вуглекислого газу. У молюсків кров синього забарвлення. Це зумовлює високий рівень міді в крові.

Нервова система. Нервова система черевоногих молюсків складається з нервових вузлів, сполучених між собою, і нервів.

Органи чуття. Органи чуття у молюсків розвинені слабко. Є очі органи дотику (щупальці), хімічного чуття та рівноваги.

Статева система. Усі легеневі - гермафродити, частина зябродишних - роздільностатеві. Запліднення перехресне, розвиток з метаморфозом.

Клас Безпанцирні, Соленогастри або Борозенчасточереві (Aplacophora або Solenogastres) - виключно морські молюски, які зовсім не мають черепашки. Це бентосні організми, що живуть серед гідроїдних чи коралових поліпів, деякі з них зариваються у мул. Трапляються на різних глибинах - від літоралі до глибин у 9000 м. Усього відомо близько 300 видів. В Чорному та Азовському морях не представлені.

За зовнішнім виглядом дуже відрізняються від інших молюсків, тому довгий час цих тварин відносили до червів. Безпанцерні - це переважно дрібні червоподібні організми, від 0,3 до 3 см завдовжки, найбільші з них досягають 30 см.

Клас Панцирні або Хітони (Polyplacophora або Loricata) -- виключно морські молюски, які живуть переважно на літоралі. Усього відомо близько 1000 видів, з яких у Чорному морі є три види. Довжина тіла складає 0,4 см -- 35 см. Хітони мають ряд особливостей у організації, що яскраво відмежовує їх від інших класів молюсків. Черепашка хітонів складається з восьми метамерно розташованих пластинок. У них відсутня зовнішня складка мантії та черепашкова залоза, яка в інших груп молюсків секретує черепашку. Кожна пластинка черепашки формується шляхом злиття вапнякових луск на поверхні тіла. У хітонів на голові повністю відсутні щупальця, очі та статоцисти (органи рівноваги).

Деякі види хитонів використовують у їжу.

Клас Моноплакофори (Monoplacophora) - виключно морські молюски, які живуть на значній глибині. Тривалий час моноплакофори були відомі лише у викопному стані, їхні черепашки знаходили у морських відкладеннях кембрія, силура та девона (описано близько 200 видів). І тільки у 1952 році датська зоологічна експедиція в райноні Перуано-Чилійської западини добули з глибини 3570 метрів кілька екземплярів сучасних представників цього класу. Зараз відомо близько 20 видів сучасних моноплакофор. В Чорному та Азовському морях не представлені. Моноплакофори мають черепашку у вигляді ковпачка. Це дрібні молюски, довжиною в кілька сантиметрів.

Черевоногі (Gastropoda) -- найбільший і найуспішніший клас молюсків, з 60,000-75,000 відомими видами, охоплюючий равликів і слимаків, також як і значну кількість інших морських і прісноводих видів.?

Черевоногі (Gastropoda)

Cypraea chinensis

Біологічна класифікація

Домен:Еукаріоти (Eukaryota)

Царство:Тварини (Metazoa)

Тип:Молюски (Mollusca)

Клас:Черевоногі (Gastropoda)

Підкласи

Ш Eogastropoda

Ш Orthogastropoda

Кровоносна система у черевоногих не замкнена.

Дихають черевоногі легенями (наземні види) та зябрами (підводні)

Особливості будови та процесів життєдіяльності черевоногих молюсків. У черевоногих добре розвинені всі три відділи тіла: голова, тулуб і нога. На голові є одна чи дві пари щупалець. Тулуб оточений суцільною зазвичай спірально закрученою черепашкою. Через її отвір - устя - у разі небезпеки втягуються голова і нога. Устя багатьох водяних видів (наприклад, рапани) закривається міцною кришечкою з рогоподібної речовини. Ця кришечка слугує для захисту від ворогів. У деяких черевоногих, наприклад у голих слизунів, черепашка відсутня або вкрита шкірою. Ноги мас пласку підошву, пристосовану для повзання.

Переважна більшість черевоногих живиться клітинами бактерій чи водоростей, зішкрябуючи їх з підводних предметів за допомогою щелепи та тертки. Наземні види споживають тканини живих рослин або їхніх відмерлих частин. Є й хижі види. У деяких хижих морських видів, що живляться іншими молюсками, до складу слини входить сірчана кислота, що розчиняє черепашку жертви, або отрута, яка її паралізує.

Ми вже згадували, що наземні, а також деякі прісноводні види дихають атмосферним повітрям за допомогою легені. У морських і деяких прісноводних видів органи дихання - це зябра.

Органи чуттів у черевоногих молюсків розвинені добре. Крім пари очей та органів дотику - щупалець, є також органи нюху, смаку й хімічного чуття. У нозі розташовані органи рівноваги.

Розмноження та розвиток. Серед черевоногих є як гермафродити, так і роздільностатеві види. Запліднення здебільшого внутрішнє. З відкладених яєць у наземних і прісноводних видів виходять маленькі особини, загалом подібні до дорослих. Тобто розвиток у цих тварин прямий. У більшості морських видів розвиток непрямий. З яєць виходять личинки, які ведуть планктонний спосіб життя, сприяючи розселенню виду.

Роль черевоногих молюсків у природі та житті людини. Черевоногі молюски - важлива складова водних і наземних угруповань організмів. Деякі види споживає в їжу людина (наприклад, виноградного слимака, рапану, трубача, літорину).

Рапана випадково потрапила у Чорне море 1947 р. з Японського на днищах кораблів. Тепер цей хижак активно знищує устриць і мідій.

Черепашки молюсків (особливо мешканців тропічних морів, наприклад конусів чи мурексів) використовують як сувеніри, з них виготовляють ґудзики та прикраси.

Рослиноїдні види черевоногих обмежують чисельність водної рослинності, запобігаючи заростанню водойм. Наземні ґрунтові молюски збагачують ґрунт органічними та мінеральними речовинами.

Проте наземні черевоногі молюски (наприклад, голі слизуни) можуть ушкоджувати зернові та овочеві куль¬тури, плодові тіла їстівних грибів. Ба¬гато видів є проміжними хазяями па¬разитичних червів (малий ставковик - проміжний хазяїн печінкового сисуна, бітинія - котячого сисуна).

Слинні залози тропічного молюска з роду Конус виробляють смертельну для людини отруту.

Травна система представлена ротовим отвором, шлунком, анальним отвором.

Видільна система (ускладнення) нирки.

Нервова ситсема складається з нервових вузлів, сполучених між собою, та нервів.

Серед молюсків є роздільностатеві та гермафродити. Відкладають яйця (можливі живородні форми). Розвиток може бути як прямий, так і непрямий.

Деякі види: рапана, виноградний слимак, голий слизун, котушка рогова, ставковик великий.

Найбільшим у світі черевоногим молюском є Syrinx aruanus.

Двостулкові.

Підкласи:

Ш Anomalodesmata

Ш Heteroconchia

Ш Palaeoheterodonta

Ш Protobranchia

Ш Pteriomorphia

(Bivalvia L, синоніми: Bivalva, Lamellibranchia, Pelecypoda) -- клас молюсків, найбільш характерні особливості будови яких -- наявність мушлі з двох стулок, розташованих обабіч тіла, а також практично повна редукція голови і всіх пов'язаних з нею утворень, включно із радулою. Складки мантії утворюють на задньому кінці тіла ввідний та вивідний сифони, за допомогою яких двостулкові організовують циркуляцію води в мантійній порожнині. Двостулкові -- виключно водна група, живуть як у солоних, так і в прісних водоймах, зустрічаються переважно на глибині до 100 метрів. Личинки планктонні або паразитичні, після метаморфози осідають на дно. Молоді молюски можуть після осідання прикріплюватися нерухомо до поверхні твердих предметів або грунту, або ритися у м'яких грунтах. Деякі види здатні швидко пересуватися, ляскаючи стулками мушлі (морський гребінець). Вони дихають зябрами, споживаючи розчинений у воді кисень. Людина використовує деякі види двостулкових в їжу, як джерело матеріалу для прикрас (перламутр і перли), як сувеніри або навіть як засіб оплати. Подеколи двостулкових застосовують для очищення води. До класу двостулкових належить від 7500 до 10000 сучасних і близько 20000 викопних видів.

Характерні представники класу: беззубка (Anodonta), перлівниця (Unio), морський гребінець (Pecten), устриці (Ostreidae), мідія (Mytilus), корабельний черв'як (Teredo), річкова скойка, дрейсена, серцевидка, кульки.

Двостулкові молюски -- природні біофільтратори води. Молюсків деяких видів (мідії, устриці, кальмари) людина споживає в їжу. З молюсків добувають перлини, перламутр, фарби. Але деякі молюски можуть завдавати шкоди. Так, голі слизуни шкодять городнім культурам. Корабельний черв (двостулкові) пошкоджує дерев'яні днища кораблів, підводні споруди. Чимало прісноводних молюсків, зокрема ставковик, є проміжними хазяями сисунів. Переважна більшість двостулкових видів роздільностатеві, проте відомі й гермафродити.

Є лише два відділи тіла: тулуб та нога. Тіло вкрите двостулковою черепашкою. Живляться за допомогою фільтрації. Вода з частками їжі потрапляє до мантійної порожнини - через отвори, сифони. Органи виділення - нирки. Серце складається з двох передсердь та шлуночка. Нервова система розкидано-вузлового типу. Органи чуттів розвинені слабко.

Клас Лопатоногі (Scaphopoda) - нечисельна група виключно морських бентосних молюсків, що живуть від літоралі до глибин у 7000 м. Усього відомо близько 300 сучасних видів і 700 викопних. У Чорному морі - один вид (Dentalium novemcostatum). Лопатоногі - переважно дрібні молюски, від 3 мм до 15 см. Мають суцільну вузьку трубчасту черепашку відкриту на обох кінцях. Черепашка дещо зігнута і за формою вона нагадує слоновий бивень. Вона складається з двох шарів - призматичного (остракум) і перламутрового (гіпостракум). Конхіоліновий шар (периостракум) не розвинений, тому черепашка здебільшого буває білою. Голова лопатоногих несе рот і два пучки численних довгих, тонких, потовщених на кінцях щупалець, які слугують для збирання їжі та як органи дотику.

Лопатоногі роздільностатеві. Ембріональний розвиток проходить у типовій для молюсків формі - з яйця виходить личинка трохофора.

Головоногі (Cephalopoda)

Восьминіг

Підкласи

Ш Coleoidea

Ш Nautiloidea

Головоногі (Cephalopoda) -- клас високоорганізованих морських молюсків. Мають відносно високорозвинений мозок. Раковини або відсутні зовсім, або рудиментарні. Довжина тіла з щупальцями складає від 1 см до 5 м (у гігантських кальмарів -- до 18 м). Широко поширені у всіх морях з високою солоністю, тому у значно опріснених Чорному та Азовському морях не трапляються. Мешкають у товщі води і на дні. Хижаки. Слугують їжею багатьом рибам і морським ссавцям. Деякі їстівні і є об'єктом промислу. До головоногих відносяться каракатиці, наутілуси, восьминоги і кальмари, до вимерлих -- амоніти, белемніти й ін. Клас об'єднує близько 600 найбільш високорозвинених водних організмів.

Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності

молюски головоногі

Усі головоногі - це хижаки середніх або великих розмірів (від 1 см до 1 км). Їхнє тіло складається з тулуба і великої голови, нога перетворилася на щупальця, що оточують рот. У більшості з них є вісім однакових щупалець (наприклад, у восьминогів) або вісім коротших і пара довших (ловильних) щупалець (кальмари, каракатиці тощо). На щупальцях є присоски для утримання здобичі. Тільки у тропічних видів з роду наутилус багато щупалець (від 60 до 100) без присосків.

Характерна риса головоногих - здатність плавати за допомогою реактивного руху. Через щілину, розташовану знизу, на межі голови та тулуба, вода надходить до мантійної порожнини. Згодом, при скороченні м'язів мантії, вода з силою викидається через особливий трубчастий утвір - лійку - видозмінену частину ноги. Це спричиняє, реактивну тягу, внаслідок чого молюск отримує поштовх і рухається заднім кінцем уперед. Потім мантійна щілина відкривається, і мантія знову заповнюється водою.

Черепашки у більшості видів немає, у каракатиці вона має вигляд пластинки, розташованої під шкірою. Лише наутилуси, що мешкають у тропічних морях у поверхневих шарах води, мають багатокамерну черепашку до 25 см у діаметрі. Камери заповнені газом, що надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об'єм газів у камеpax, може або занурюватися на глибину до 500-700 м, або спливати у поверхневі шари води.

Шкіра багатьох головоногих здатна миттєво змінювати забарвлення під впливом нервових імпульсів. Воно буває захисним, під колір навколишнього середовища, або загрозливим, яке контрастує з навколишнім середовищем, у разі нападу інших організмів.

Для захисту у головоногих слугує й чорнильна залоза. Її секрет накопичується в особливому резервуарі, протока якого відкривається у задню кишку. За небезпеки молюски виділяють назовні чорну рідину, яка не розчиняється у воді й утворює чорну пляму. Під її прикриттям молюск тікає від ворогів.

У шкірі глибоководних головоногих є також особливі світні органи, за допомогою яких тварини спілкуються між собою, відлякують ворогів чи приваблюють здобич.

Головоногі - хижаки, що живляться ракоподібними, молюсками, рибою тощо. Рот оточений двома роговими щелепами - верхньою та нижньою, що нагадують дзьоб папуги. Крім того, є і тертка. За допомогою цих органів молюски дроблять панцири ракоподібних, черепашки молюсків, подрібнюють їжу. Слина, крім травних соків, може містити ще й отруту, яка швидко паралізує або вбиває здобич.

У головоногих молюсків більшість нервових вузлів розташована в головному відділі та утворює головний мозок складної будови. Ззовні він захищений своєрідним «черепом» із хряща. Очі в більшості головоногих за складністю будови нагадують очі людини. Вони можуть сприймати колір, форму та розміри предметів. Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуттів головоногих визначають і складні форми їхньої поведінки.

Розмноження і розвиток. Це роздільностатеві тварини, яким притаманне зовнішнє запліднення та прямий розвиток. Для восьминогів характерне піклування про нащадків. Самка захищає яйця, очищує їх від бруду і нічого не їсть протягом кількох місяців, аж поки не вилупляться молоді особини.

Головоногі мають високорозвинену здатність до регенерації. Вони, зокрема, швидко відновлюють втрачені щупальця.

Роль головоногих молюсків у природі та житті людини

Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема ластоногі і зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. Із вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу - сепію, а також натуральну китайську туш.

Черепашки викопних головоногих молюсків використовують як «керівні копалини». У кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих утворюється особлива речовина - амбра, яку застосовують у парфумерній промисловості для надання стійкості запаху парфумам.

Список використаної літератури

1. Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. Том 3. -- К.: Либідь, 1997. ISBN 5-325-00662-2

2. Стаття з Російськомовної Вікіпедії.

3. В.П. Попович, Т.О. Сало Біологія у таблицях і схемах, 7-9кл., 2007. ISBN 978-966-431-540-8

Размещено на Allbest.ru