Тип молюски або м'якуни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тип молюски, або м'якуни

молюск черевоногий двостулковий кровоносний

Загальна характеристика. В сучасній фауні налічується близько 130 тис. видів молюсків, переважно мешканців водойм. Вони мають двобічну симетрію (за винятком черевоногих, у яких тіло асиметричне, оскільки має закручену раковину).

Тіло молюсків не сегментоване, лише в ряду нижчих представників виявляються деякі ознаки метамерії. Це вторинно-порожнинні тварини з не метамерним залишковим целомом, представленим у більшості форм навколосерцевою сумкою (перикардієм) і порожниною гонад. Усі проміжки між органами заповнені сполучною тканиною.

Тіло молюсків вкрите властивим лише цим тваринам утвором -- шкірястою мантією, що міститься під черепашкою. Між мантією й тілом знаходиться мантійна порожнина, в якій розміщені зябра, деякі органи чуття і відкриваються отвори задньої кишки, нирок і статевого апарату. На спинній частині тіла, як правило, є черепашка, що може бути суцільною, двостулковою або складатися з кількох пластинок.

Кровоносна система характеризується наявністю серця, що складається з шлуночка і передсердь; вона незамкнена, тобто частину свого шляху кров проходить по системі не сформованих у судини лакун і синусів.

Нервова система характеризується так званим розкидано вузловим типом: формується кілька пар гангліїв, зв'язаних між собою нервовими перемичками.

Тип Молюски об'єднує 7 класів. Ознайомимося з особливостями їхньої будови й життєдіяльності на прикладі класів Черевоногі, Двостулкові і Головоногі.

Клас Черевоногі

Черевоногі, або слимаки, -- це найчисленніший клас. Більшість видів живе в морях і океанах, деякі пристосувались до життя в прісних водоймах і на суші. Типовим представником є ставковик звичайний.

Ставковик звичайний, або великий (мал. 1), досягає 7 см завдовжки. Живе в ставках, невеликих озерах і тихих затоках річок. У безвітряні сонячні дні ці молюски жваво повзають по побережній рослинності або по дну.

Черепашка ставковика суцільна, спірально закручена, має довжину 4--7 см і 4--5 обертів. З одного боку вона закінчується гострою вершиною, а з другого має отвір, або устя, через яке назовні висовуються голова і нога молюска. На голові є двоє чутливих щупалець, два ока і рот.

Ставковик -- один з найненажерливіших мешканців прісних водойм. Він поїдає не лише рослини й дрібних тварин на них, а й трупи. У роті в нього є м'язовий язик, вкритий твердими зубчиками. їжа з ротового отвору надходить у глотку, стравохід, шлунок і кишку, яка випинається петлеподібно і закінчується анальним отвором біля краю мантії, на правому боці тіла.

У ставковика звичайного, на відміну від інших раніше розглянутих тварин, з'являється травна залоза, або печінка, розміщена поряд із шлунком. У ній виробляється травний сік.

Хоча ставковий живе у воді, дихає він атмосферним киснем. Тому він періодично (7--9 разів на годину) підіймається на поверхню води і відкриває дихальний отвір, що знаходиться з правого боку біля краю черепашки. Крізь отвір повітря надходить у легеню, яка утворена мантією. Стінки легені (кишеня мантії) густо обплетені кровоносними судинами, тут і відбувається газообмін.

а б

Мал. 1. Ставковик звичайний:

а -- зовнішній вигляд; б -- схема внутрішньої будови: 1 -- око; 2 -- голова; 3 -- щупальце; 4 -- тулуб; 5 -- черепашка; 6 -- печінка; 7 -- серце; 8 -- легеня; 9 -- анальний отвір; 10 -- стравохід; -- нервові вузли; 12 -- язик; 13 -- нервові галуження; 14 -- шлунок

Поряд з легенею є м'язове серце. Воно складається 3 передсердя і шлуночка, стінки яких скорочуються 20--30 разів за хвилину. Кровоносна система молюска незамкнена, кров безбарвна, тече не лише по судинах, а й у паренхімі між тканинами та органами.

Видільна система представлена однією ниркою, що складається з видозмінених метанефридіїв.

Нервова система побудована з кількох пар з'єднаних між собою нервових вузлів. Від них до всіх органів молюска відходять нерви.

Ставковики -- гермафродити. Яйця, вкриті слизом, прикріплюються до підводних рослин. Розвиток у ставковика великого прямий. З яйця виходить маленький молюск, схожий на дорослого.

Багато видів черевоногих молюсків є проміжними хазяїнами для деяких сисунів, що має значення в медицині та ветеринарії. Деякі черевоногі молюски (слимаки), що живуть на суходолі, є шкідниками сільського господарства. Виноградного слимака в деяких країнах використовують у їжу.

Клас Двостулкові

Другою за чисельністю групою є двостулкові молюски. Більша частина їх живе в морях, однак окремі види пристосувались до життя в прісних водоймах (беззубка, або жабурниця, перлівниця тощо).

Черепашка молюсків цього класу складається з двох симетричних стулок, сполучених на спинному боці особливою зв'язкою. Закривають черепашку м'язи-замикачі. Характеристику класу розглянемо на типовому представнику -- беззубці.

Беззубка, або жабурниця (мал. 2), живе на дні водойм, до половини зариваючись у мулистий ґрунт. Черепашка її Досягає 10 см завдовжки. Передній кінець тварини заокруглений, а задній дещо загострений. За допомогою ноги беззубка може повільно повзати по дну (від 20 до 30 см за годину). Якщо беззубку потурбувати, вона швидко втягує ногу і за допомогою двох м'язів закриває черепашку. Черепашка беззубки, як і черепашка ставковика, складається з вапняку. Зовнішня частина вкрита рогоподібною речовиною коричнювато-зеленого кольору, а внутрішня -- перламутровим шаром. У беззубки він дуже тонкий, а у морської перлової сойки та прісноводної перлівниці -- значно товщий.

У спинній частині черепашки знаходиться тулуб молюска, від якого відходить нога. Стулки черепашки і складки мантії в задній частині не прилягають щільно одна до одної. В цьому місці утворюються два отвори, або сифони. Через ввідний (нижній) сифон у мантійну порожнину безперервно надходить вода завдяки руху численних війок, що вкривають поверхню тіла, внутрішні боки мантійних складок, зябра та інші органи мантійної порожнини. Через вивідний (верхній) сифон з мантійної порожнини виводяться з водою неперетравлені рештки їжі та продукти обміну.

Мал. 2. Анатомія беззубки (схема):

1 -- нога; 2 -- ротові лопаті; Я, ІЗ, 19 -- нервові вузли; 4 -- рот; 5 -- м'язи-замикачі; 6 -- шлунок; 7 -- печінка; 8 -- кишка; 9 -- серце; 10-- перикардій; 11 -- нирка; 12 -- анальний отвір: 14 -- вивідний сифон; 15 -- ввідний сифон; 16 -- зябра; 17 -- мантія; 18 -- статева залоза

Живлення беззубки. Разом з водою в мантійну порожнину через ввідний сифон надходять бактерії, водорості, найпростіші та дрібні залишки рослин і тварин. Більші часточки їжі не можуть потрапити в мантійну порожнину, оскільки їх не пропускають решітчасті зяброві пластинки, вкриті війчастим епітелієм. Течія води підносить цю їжу до рота беззубки, який оточений двома лопатями і розміщений у мантійній порожнині на передньому кінці тіла, біля основи ноги. З рота через короткий стравохід їжа надходить у шлунок, в який відкривається протока печінки, довгу середню кишку, що утворює кілька петель, і коротку пряму, або задню, кишку, яка відкривається в мантійну порожнину.

Органи дихання беззубки представлені зябрами, які пронизані численними кровоносними судинами. До них з води, що омиває зябра, надходить кисень, а у воду виділяється вуглекислий газ.

Серце беззубки складається з двох передсердь і одного шлуночка. Кровоносна система незамкнена.

Видільна система представлена двома нирками, протоки яких відкриваються в мантійну порожнину.

Нервова система беззубки представлена трьома парами нервових вузлів. Одна пара (головні ганглії) розміщена по боках рота біля закінчення лопатей, друга -- під задньою кишкою біля заднього м'яза-замикача, а третя -- в нозі. Нервові вузли сполучені між собою нервовими перемичками. У зв'язку з малою рухливістю і пасивним живленням нервова система двостулкових молюсків (порівняно з черевоногими) дещо спрощена, а органи чуття розвинені слабко. Біля основи зябер є пара органів хімічного чуття (осфадіїв), а біля ноги -- два статоцисти (органи рівноваги). На ротових лопатях та краях мантії багато дотикових клітин. Головних щупалець, а часто й органів зору, немає.

Беззубки -- роздільностатеві тварини. За зовнішнім виглядом самці не відрізняються від самок. Статеві залози парні, розміщені у верхній частині ноги. Самці викидають сперматозоони у воду. З водою сперматозоони проникають у мантійну порожнину самок, де запліднюють яйця. З них розвиваються личинки із зубчастими стулками. Через вивідний сифон личинки викидаються у воду і прикріплюються до тіла риби, де розвиваються впродовж 1 -- 2 місяців. На цьому місці у риб виникає пухлина. Після дозрівання беззубка розриває шкіру риби і потрапляє на дно. Завдяки паразитичному способу життя на ранніх стадіях свого розвитку малорухливі беззубки можуть потрапляти в нові (часто дуже віддалені) місця життя.

Морські двостулкові молюски -- це типові донні тварини, що можуть зариватися в пісок. Часто вони утворюють на дні великі скупчення (мідієві, устричні та ін. "плантації"). Маса найбільших із двостулкових може досягати 250 кг, а довжина їх черепашки -- 1,5 м і більше.

Деякі двостулкові молюски (наприклад, корабельний черв'як) можуть точити дерево і камінь, завдаючи великої шкоди дерев'яним корпусам кораблів і береговим спорудам портів.

Багато двостулкових молюсків має практичне значення. З них добувають перли, перламутр; в їжу використовують устриці, мідії, морські гребінці тощо.

Клас Головоногі

Сучасні головоногі живуть виключно в океанах і морях з високою солоністю. У морях України вони не зустрічаються. Головоногі побудовані складніше від представників інших класів. За рівнем розвитку поведінки та органів чуття їм немає рівних серед безхребетних тварин. У головоногих є складний головний мозок, захищений своєрідною хрящовою оболонкою -- "черепом". У неволі вони швидко починають впізнавати людину, яка піклується про них, здатні до складної поведінки. Більшість сучасних головоногих молюсків не мають зовнішньої черепашки (вона є лише у наутілуса). Тулуб укритий мантією, по його боках можуть бути плавці. Під мантією на спинному боці містяться залишки черепашки. Голова відділена від тулуба (кальмари, каракатиці) або зрощена з ним (восьминоги). На голові розміщені щупальця з присосками, які оточують рот.

Біля основи голови розміщена лійка -- мускулиста трубка, одним кінцем спрямована до мантійної порожнини. Це основний орган реактивного руху головоногих.

Усі головоногі -- хижаки, вони ловлять здобич щупальцями й розривають її на дрібні шматки хітиновим дзьобом.

Людина споживає в їжу м'ясо кальмарів, каракатиць та восьминогів. З вмісту чорнильного мішка каракатиць та кальмарів виробляють фарбу (сепію), а також натуральну китайську туш. Черепашки викопних головоногих молюсків використовують як "керівні копалини". Головоногі молюски є базою живлення для морських тварин, зокрема ластоногих та зубатих китів.

Размещено на Allbest.ru