Будова рослин. Царство грибів та лишайників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тканини рослинного організму

Тканини -- стійкі комплекси клітин, схожі за походженням, будовою та пристосовані до виконання однієї або декількох однакових функцій. Твірні тканини (меристеми) складаються з дрібних молодих клітин, здатних до багаторазового поділу. У результаті диференціації клітин меристем утворюються інші тканини. Покривні тканини забезпечують захист від негативного впливу навколишнього середовища і регуляцію процесів обміну із зовнішнім середовищем. Епідерма -- покривна тканина, що складається з одного шару живих клітин, головна функція якої -- регуляція газообміну і транспірація. Вона часто вкрита щільним нальотом -- кутикулою, яка залежно від вологості змінює свою проникність для рідин і газів. Перидерма -- багатошарова покривна тканина, що складається з клітин із потовщеними восковими стінками, які перешкоджають проникненню або втраті води. Кірка -- тканина, що захищає рослини від механічних ушкоджень, різкої зміни температур, поїдання тваринами.

Механічні тканини виконують функцію скелета. Особливістю будови клітин є міцна потовщена оболонка. Механічні тканини поділяються на два типи -- коленхіму і склеренхіму. Провідні тканини забезпечують обмін продуктами метаболізму між надземними і підземними частинами рослини, а також здійснюють взаємозв'язок між усіма частинами рослини. Флоема забезпечує низхідний потік речовин від листків до коріння. Ксилема здійснює транспорт води і розчинених у ній речовин від коренів до надземних частин рослини.

Асиміляційні тканини здійснюють фотосинтез. Вони складаються з однорідних паренхімних клітин, іноді носять назву хлоренхіма. Запасаючі тканини накопичують запасні речовини. Всисні тканини забезпечують споживання води рослинним організмом. Найважливіша -- ризодерма, покривна поверхня молодого коріння. Видільні тканини секретують різні речовини. Це можуть бути продукти життєдіяльності, отрути для захисту від поїдання, ферменти, речовини-приманки.

Органи рослин

Органи рослин поділяють на вегетативні та генеративні. До вегетативних органів відносять корінь, стебло, листок і бруньку, до генеративних -- квітку. Пагін є основним надземним органом вищих рослин. Він складається з осьової частини -- стебла, і розташованих на ньому листків і бруньок. Ділянка стебла, від якого відходить один або декілька листків, називається вузлом, ділянка стебла між двома сусідніми вузлами -- міжвузлям.

Брунька

Брунька є зачатковим пагоном. Вегетативні бруньки складаються із зачаткового стебла та зачаткових листків, з них виростає стебло з листям і бруньками. Генеративні бруньки складаються із зачатка суцвіття без зелених асимілюючих листків або поодинокої квітки -- бутона. Вегетативно-генеративні бруньки містять зачатки суцвіття (квітки) і листків.

Наростання пагона забезпечується верхівковими бруньками, розташованими на верхівці пагона. Галуження або утворення суцвіть відбувається за рахунок пазушних бруньок, які розташовані над вузлами в пазухах листків.

Додаткові бруньки -- бруньки, що утворюються на дорослих частинах пагона (стеблі, листках, додаткових коренях). Додаткові бруньки виконують велику роль у вегетативному розмноженні рослин. Сплячі бруньки -- бруньки, що на деякий час впадають у стан спокою, а потім утворюють нові річні пагони. За рахунок роботи цих бруньок наростання стебла поновлюється після перерви. Сплячі бруньки перебувають довгий час (роки, іноді все життя рослини) у стані спокою. Стимулом для їх проростання є значне пошкодження або втрата частини рослини.

Стебло

Центральна частина стебла деревних рослин зайнята деревиною, далі йде тонкий прошарок твірної тканини -- камбію, ззовні розташовується кора.

Головна маса деревини становить омертвілі клітини: судини та трахеїди, що виконують провідну функцію, і різні види склеренхімних клітин. Також до складу деревини входять паренхімні клітини, їх особливо багато в центральній частині, де вони утворюють серцевину. Співвідношення клітин визначає фізико-механічні та хімічні властивості деревини.

Камбій являє собою тонкий прошарок бічної меристеми, у результаті поділу і диференціації клітин якої відбувається наростання стебла в товщину. Свою роботу камбій здійснює протягом вегетативного періоду, а взимку його діяльність припиняється. Річні кільця на зрізі стовбура показують приріст за кожний вегетаційний період.

Кора складається з двох відділів -- кірки і лубу. Луб прилягає до камбію, складається з ситоподібних елементів, паренхімних клітин і луб'яних волокон, які є механічною тканиною і виконують опорну функцію. Кірка розташована ззовні, утворюється в результаті багаторазового закладання прошарків перидерми й виконує захисну функцію.

Транспорт води та розчинених у ній речовин від коренів до листків здійснюється провідними елементами деревини, а транспорт продуктів асиміляції від листків до коренів -- провідними елементами лубу.

Корінь

Корінь -- осьовий вегетативний орган рослини, що виконує функцію поглинання води з ґрунту та фіксацію рослини, здатний невизначено довго рости в довжину завдяки діяльності апікальної меристеми. Основною відмінністю кореня від пагона є те, що на корені ніколи не утворюються листки.

Кінчик кореня прикритий захисним утворенням -- кореневим чохликом. Він складається із живих клітин, які постійно злущуються і продукують слиз, що зволожує ґрунт і полегшує рух кореня. Під чохликом розташовується зона поділу, товщина якої, як правило, не перевищує 1 мм. У цій зоні розташовуються майже всі здатні до поділу клітини апікальної меристеми та інші клітини і тканини, що дедалі утворюються.

Далі розташована зона розтягування. Поділ клітин у цій зоні майже припинений, вони дуже розтягуються в поздовжньому напрямі за рахунок збільшення вакуолей. На поверхні клітин у зоні поглинання утворюється безліч кореневих волосків, які є виростами клітин, проникають у ґрунт і виконують функцію поглинання води. Тканина, на поверхні клітинок якої є волоски, називається ризодермою.

Далі розпочинається зона проведення, позбавлена кореневих волосків. Вона вкрита щільною твірною тканиною, яка захищає корінь, -- екзодермою. На поперечному зрізі кореня розрізняють два шари -- кору і стелу (осьовий або центральний циліндр). Внутрішній шар кори називається ендодермою. Оболонки клітин ендодерми непроникні для розчинів, тому вода та розчинені в ній речовини можуть пройти в стелу тільки по протопластах. Зовнішній шар кори -- екзодерма -- являє собою шар клітин, розташованих між ризодермою та ендодермою. Вона виконує провідну функцію, а після відмирання ризодерми перетворюється на захисну покривну тканину. Стела складається з твірної тканини, розташованої ззовні від провідних елементів флоеми, та ксилеми.

Головний корінь утворюється із зародкового корінця і є продовженням стебла. Бічні корені виникають на головному (бічному, додатковому) вище за зону поглинання, забезпечують галуження кореневої системи, збільшують поглинаючу поверхню і міцність фіксації рослини в ґрунті. Додаткові корені дуже різноманітні.

Кореневі системи поділяють на дві основні групи -- стрижневу і мичкувату. Стрижнева коренева система характеризується добре розвиненим і помітним головним коренем. Мичкувата коренева система представлена численними додатковими корінцями, головний корінь недорозвинений або відсутній.

Листок

Листок -- бічний вегетативний орган рослини, що здійснює функції живлення, дихання і транспірації. Листки закладаються у вигляді зовнішніх горбиків твірної тканини верхівкової меристеми бруньки.

Основна частина листка називається листковою пластинкою. Частина листка, зчленована із стеблом, називається основою листка, стеблоподібний перехід між листковою пластинкою і основою -- черешком. Листки, що мають черешок, називаються черешковими, що не мають черешка, -- сидячими. Іноді основа розростається, охоплюючи весь вузол і утворюючи трубку -- піхву листка. На основі листка можуть утворюватися парні бічні вирости -- прилистки, їх форма, розміри і функції різні у різних рослин.

Якщо листок має одну пластинку, його називають простим, якщо на одному черешку утворюється декілька відокремлених пластинок -- складним. Листкова пластинка може бути цільною або розчленованою.

При дихотомічному жилкуванні кожна жилка розбивається на дві рівноцінні між собою, ті у свою чергу також на дві і т. д. Сітчасте жилкування характеризується наявністю головної центральної жилки, яка є продовженням провідного пучка стебла, а також жилок другого, третього і т. д. порядків. Таким чином формується густа мережа жилок, що розходяться по всьому листку. Якщо центральна жилка одна і вздовж неї в боки відходять жилки другого порядку, то жилкування називають перистим. Якщо з вершини провідного пучка в різні боки виходять декілька жилок, то таке жилкування називають пальчастим.

Паралельне і дугове жилкування характерніші для однодольних рослин, але зрідка зустрічаються у дводольних. Листки по-різному розміщуються на стеблі. За чергового розміщення в кожному вузлі знаходиться тільки один листок. За супротивного розміщення у вузлі знаходяться два листки. За мутовчастого розміщення у вузлі утворюється декілька листків -- мутовка.

Головною, основною тканиною листка є мезофіл, у клітинах якого міститься велика кількість хлоропластів і відбувається фотосинтез. Клітини мезофілу мають, як правило, округлу або злегка видовжену форму, оболонки цих клітин дуже тонкі й незадерев'янілі.

Шар клітин, розташованих біля верхньої поверхні листка, утворює стовпчасту хлоренхіму. Її клітини мають видовжену форму й розташовані дуже щільно, розміщуються перпендикулярно до поверхні листка для полегшення проникнення сонячного проміння в глиб мезофілу.

Шар клітин, розташованих біля нижнього боку листка, називається губчастою хлоренхімою. Її клітини мають округлу форму, розташовані нещільно, а міжклітинний простір розвинений сильно. Це необхідно для поліпшення аерації мезофілу. Епідерма -- покривна тканина поверхні листка. Її будова залежить від умов перебування і виражається в товщині клітинних оболонок і кутикули, наявності різних типів трихом, кількості і розташуванні продихів. Провідні тканини ксилема і флоема об'єднані в закриті провідні пучки, які спільно з клітинами, що оточують їх, утворюють жилки.

Арматурні тканини представлені в листку склеренхімою і коленхімою. Особливо багато механічних клітин навколо провідних пучків і біля епідерми. Газообмін відбувається крізь продихи. Вони складаються з отвору в епідермі -- продихової щілини, і двох замикаючих клітин бобоподібної форми. Замикаючі клітини містять хлоропласти. Вдень на світлі в них відбувається фотосинтез і в протопластах підвищується вміст органічних речовин. За законами осмосу клітини починають активно втягувати в себе воду і розбухають. При цьому продихова щілина відкривається й повітря проникає в міжклітинний простір, забезпечуючи клітини мезофілу вуглекислим газом, а вода випаровується, створюючи тягу в провідній системі рослини. Вночі фотосинтез припиняється, концентрація розчинених у протопласті речовин поступово знижується, замикаючі клітини втрачають воду, і щілина поволі закривається. У разі нестачі води в замикаючих клітинах падає тургор і продихи закриваються, зменшуючи транспірацію. За надлишку вологи клітини розбухають, щілина відкривається і надлишок води починає випаровуватися.

Квітка

Квітка -- генеративний орган покритонасінних рослин. Осьовою частиною квітки є квітколоже, на якому розташована решта компонентів квітки -- оцвітина, тичинки, маточки. Міжвузля під квіткою називається квітконіжкою. Квітки, що не мають квітконіжки, називають сидячими.

Оцвітина -- це листочки, що оточують тичинки і маточки. Листочки оцвітини виконують дві основні функції: захищають тичинки і маточки квітки, що не розкрилася, і приваблюють запилювачів. Оцвітина буває простою і подвійною. Подвійна оцвітина складається з чашечки і віночка. Чашечка утворює зовнішнє коло оцвітини. Листочки чашечки -- чашолистки -- зазвичай мають невеликі розміри й зелене забарвлення. Чашечка буває вільнолистою (чашолистки вільні) і зрослолистою (чашолистки зростаються, утворюючи трубку із зубцями). У деяких рослин чашечка зредукована або видозмінена (парашутик кульбаби). Віночок -- внутрішня частина подвійної оцвітини, його листочки називаються пелюстками. Вони, як правило, добре розвинені і мають яскраве забарвлення.

Сукупність тичинок квітки називається андроцеєм. Число тичинок може коливатися від однієї до декількох сотень, вони можуть зростатися або бути вільними, відрізнятися довжиною або бути однаковими. Тичинка продукує пилок, усередині якого утворюються спермії. Складається тичинка з тичинкової нитки й пиляка. Пиляки складаються з двох половинок, усередині кожної з яких утворюються порошинки.

Гінецей -- сукупність плодолистиків у квітці, що утворюють одну або декілька маточок. У маточці розрізняють зав'язь -- нижню розширену частину, що містить насіннєві зачатки, приймочку -- верхівку, що вловлює пилок, і стовпчик -- перехід від зав'язі до приймочки.

Залежно від положення відносно решти частин квітки зав'язь буває верхньою або нижньою. Верхня зав'язь розташовується на квітколожі вільно, усі інші частини квітки розташовані нижче. Нижня зав'язь розташована під оцвітиною і тичинками.

Переважна більшість рослин має двостатеві квіти. Проте існують види, в яких одні особини утворюють тільки чоловічі квітки, а інші -- тільки жіночі. Такі рослини називають дводомними. Рослини, в яких є двостатеві квітки або ж різностатеві квітки розташовані на одному організмі, називають однодомними.

Суцвіття -- спеціалізована для утворення квіток частина пагона.

Залежно від ступеня галуження суцвіття поділяють на прості та складні. У простих суцвіть галуження не перевищує двох порядків, тобто на головній осі квітки розташовуються поодиноко. У складних суцвіть галуження може досягати трьох, чотирьох і більше порядків. До простих суцвіть відносять китицю, щиток, колос, початок, зонтик, головку, кошик. До складних суцвіть відносять подвійну китицю, складний зонтик і складний колос. У цих суцвіть на головній осі розташовуються прості суцвіття.

Плід

Плід є утворенням, характерним тільки для покритонасінних рослин. Залежно від будови оплодня плоди поділяють на сухі та соковиті.

Ягода -- соковитий плід, що містить багато насіння; оплодень соковитий, м'який, тверді покриви насіння утворені покривами насіннєвого зачатка (аґрус, томат, картопля). Кістянка -- соковитий плід, що містить одну насінину; шкірка, м'якоть і тверда кісточка утворені шарами оплодня (вишня, слива, персик, абрикоса). Багато кістянка -- соковитий плід, утворений зрощеними кістянками, розташованими на загальному квітколожі (малина й ожина). Яблуко -- соковитий багато насіннєвий плід; соковита частина утворюється при зростанні оплодня і квітколожа, що обростає його (яблуко, груша, айва). Горіх -- сухий одно насіннєвий плід із здерев'янілою оцвітиною. Зернівка -- сухий одно насіннєвий плід; тонкий оплодень дуже щільно прилягає до насінної шкірки, отже, плід не розкривається (злаки). Сім'янка -- сухий одно насіннєвий плід з тонким твердим оплоднем (соняшник). Біб -- сухий багато насіннєвий плід; насіння прикріплене до стулок зав'язі зсередини (горох). На відміну від боба, у стручка насіння розташовується на перегородці між стулками (капуста). Гарбузина -- м'ясистий багато насіннєвий плід (патисон, кабачок, гарбуз). Коробочка -- сухий багато насіннєвий плід (тюльпан, мак, дурман, чистотіл).

Нижчі спорові рослини -- водорості

Водорості -- нижчі спорові рослини з фототрофним типом живлення. Водорості можуть бути одноклітинними, колоніальними і багатоклітинними. Особливістю багатоклітинних водоростей є відсутність диференціації тіла на тканини й органи. Тіло водоростей називається талом, або слань. Водорості живуть у водному середовищі. Деякі живуть у ґрунті або повітряному середовищі, проте всі вони потребують достатньої кількості води (наприклад, роса, туман, бризки).

Відділ Зелені водорості

Зелені водорості відзначаються величезною різноманітністю розмірів і форм. Велика частина представників у вегетативному стані є гаплобіонтами. Існують в основному в прісних водоймищах, проте зустрічаються і в солоних водах, ґрунті та повітряному середовищі.

Відділ Бурі водорості

Бурі водорості є найбільш високоорганізованим відділом нижчих рослин. Слань багатоклітинна, розміри варіюють від частки міліметра до 50 метрів. У більш складно організованих видів спостерігається диференціація клітин у зв'язку з функціями, які вони виконують, і утворення тканин (ламінарія, фукус). Прикріплення до субстрату здійснюється ризоїдами. Майже виключно морські рослини, живуть навіть у північних морях, на глибинах до 200 м.

Відділ Червоні водорості

Червоні водорості -- численна і різноманітна група, що характеризується наявністю пігментів, які виконують функцію оптичних сенсибілізаторів. Завдяки цьому червоні водорості здатні уловлювати незначну кількість світла і заселяти глибини, недоступні представникам інших відділів. Майже всі червоні водорості багатоклітинні, мають форму ниток, розгалужених ниток, кущиків.

Вищі спорові рослини

Для вищих рослин характерні диференціація тіла на корінь, стебло і листки, а також існування відокремлених тканин. Вищим рослинам властива правильна зміна поколінь (гаметофіт і спорофіт) у циклі їх розвитку.

Відділ Мохоподібні

Мохи -- група вищих спорових рослин, що налічує близько 23 тис. видів. Основна відмінність мохоподібних полягає в тому, що в циклі чергування поколінь домінуючим є гаплоїдний гаметофіт, а не диплоїдний спорофіт. Через це здатність мохів пристосовуватися до зміни умов життя виявилася набагато меншою, ніж у рослин з домінуючим диплоїдним поколінням.

Багаторічний гаметофіт мохів має пластинчасту або листкостеблову будову. Розміри його коливаються від декількох міліметрів до декількох десятків сантиметрів. Прикріплення до субстрату здійснюється нитковидними виростами -- ризоїдами. Розповсюджені у всіх кліматичних зонах, на всіх материках; у тундрі і на високогір'ї є домінуючою групою рослин.

Відділ Плауноподібні

Представники цього відділу є найдавнішими наземними рослинами, налічують близько 400 видів. Це багаторічні, трав'янисті, зазвичай вічнозелені рослини. Домінуюче покоління -- диплоїдний спорофіт. Галуження стебла дихотомічне. Розрізняють два види листків: трофофіли -- що виконують асиміляційну функцію, і спорофіли, на яких розташовані спорангії. Підземна частина представлена кореневищем з додатковими коренями. Зустрічаються як рівноспорові види -- з їхніх спор проростають дводомні гаметофіти, які утворюють яйцеклітини і сперматозоїди, -- так і різноспорові, що утворюють один тип гамет. Гаметофіт називається заростком. У рівноспорових гаметофіт розміром 2--20 мм дозріває під землею 1--15 років, живиться сапротрофно. У різноспорових гаметофіт розвивається декілька тижнів за рахунок поживних речовин, що містяться в спорі.

Відділ Хвощоподібні (членисті)

Представлені сучасними трав'янистими та вимерлими дерев'янистими формами, налічують близько 30 видів. Переважно вологолюбні лугові рослини помірних широт, довжина стебла може досягати декількох метрів. Особливістю хвощоподібних є члениста будова паростків і мутовчасте розташування листків. Переважна більшість -- рівно спорові. Підземна частина представлена кореневищем з розташованими на ньому додатковими коренями. Домінуюче покоління -- диплоїдний спорофіт. За несприятливих умов розмножуються вегетативно.

Відділ Папоротеподібні

Велика і надзвичайно різноманітна група спорових рослин, яка налічує понад 10 тис. видів. Поширені в усьому світі. Домінуюче покоління -- диплоїдний спорофіт. Вимерлі деревовидні форми досягали 25 м у висоту. Щитник чоловічий має укорочене стебло, яке являє собою вертикально розташоване кореневище, на верхівці якого розташовується пучок листків. Ці листки є видозміненими паростками. На нижньому боці листка розташовуються групи спорангіїв, прикриті брунькоподібними покривальцями, -- соруси. Під час дозрівання спор спорангії розкриваються. Із мейоспор, що висіялися, проростають гаплоїдні двостатеві гаметофіти. Процес запліднення нерозривно пов'язаний із водою. У результаті запліднення утворюється диплоїдна зигота, яка дає початок новому спорофіту. Спочатку розвиток і живлення спорофіта відбувається за рахунок асимілюючого гаметофіта.

Насінні рослини

Насінні рослини мають ряд пристосувань і особливостей розвитку, які виникли в ході еволюції і дозволили їм зайняти панівне положення в царстві рослин -- внутрішнє запліднення, розвиток зародка усередині насінного зачатка і наявність насінини.

Відділ голонасінні

вегетативний голонасінний лишайник рослина

Голонасінні рослини представлені вічнозеленими, зрідка листопадними, дерев'янистими, рідше чагарниковими формами, трав'янистих форм немає. Близько 660 видів. Домінуюче покоління -- диплоїдний спорофіт. Коренева система стрижнева, головний корінь утворюється із зачаткового корінця зародка, провідні тканини розвинені краще, ніж у спорових рослин. Різноспорові. Мікро- і мегаспорофіли розвиваються окремо один від одного на спеціальних пагонах -- мікро- і мегастробілах. Для здійснення статевого процесу насінним рослинам, на відміну від спорових, не потрібна вода. Мегаспори не залишають спорангіїв, розвиток гаметофітів і запліднення відбуваються в спорангіях. Мегаспорангій насінних оточений захисною оболонкою -- інтегументом, і називається насіннєвим зачатком або сім'ябрунькою. Відділ включає чотири класи -- Саговники, Гнетові, Гінкгові та Хвойні.

Відділ покритонасінні (квіткові)

Основними відмітними особливостями покритонасінних є наявність квітки плоду і подвійне запліднення. Відділ складається з двох класів -- Дводольні й Однодольні. Клас Дводольні включає близько 180 тис. видів. До них належать дерева, чагарники, трави. Зародок дводольних має дві сім'ядолі (у чистяка, чубарки і деяких зонтичних -- одна, у дегенерії -- три). Листки з перистим жилкуванням, рідше пальчастим або дуговим. Провідні пучки як правило відкриті, розташовані в одне коло. Зародковий корінець перетворюється на головний корінь стрижневої системи, у багатьох трав коренева система мичкувата. Квітки п'ятичленні, рідше чотири- або тричленні. До класу Дводольні належать сімейства Розові, Бобові, Пасльонові, Складноцвіті, Хрестоцвіті.

Клас Однодольні включає близько 60 тис. видів. Представлений в основному травами, рідко зустрічаються вторинно-деревні форми (пальми). Жилкування паралельне, рідше -- дугове, перисте або пальчасте. Провідні пучки закриті, можуть розташовуватися в декілька кіл. Зародковий корінець відмирає, замінюючись мичкуватою системою додаткових корінців. До класу Однодольні належать сімейства Злакові, Лілійні, Цибульні.

Гриби

Царство Гриби налічує близько 100 тис. видів. Мають ряд ознак, характерних для тварин: живлення гетеротрофне, клітинна оболонка містить хітин, основна запасна речовина -- глікоген, у результаті метаболізму утворюється сечовина. При цьому гриби здатні до необмеженого росту, нерухомі й живляться шляхом всмоктування, що є характерним для рослин. Вегетативне тіло гриба називається міцелієм, або грибницею, воно складається з тонких розгалужених ниток -- гіфів, яким притаманний верхівковий ріст. Розмножуються статевим, нестатевим і вегетативним способами.

Багато грибів, особливо шапкових, здатні вступати в симбіоз з коренями рослин, утворюючи мікоризу. При цьому гриб одержує від рослини поживні речовини, а рослина від гриба -- біологічно активні речовини, які стимулюють його ріст; також за допомогою грибних гіфів рослина збільшує поглинання води з ґрунту.

Лишайники

Лишайники представлені більш ніж 20 тис. видів. В основі організації лишайників лежить помірний паразитизм гриба на водорості. Гриб і водорость вступають у тісний, довготривалий зв'язок і формують особливі морфологічні форми й шляхи метаболізму. Гриб є облігатним помірним паразитом. Він формує особливі гіфи -- гаусторії, які проникають у клітини водоростей і служать для обміну речовинами. Гриб поступово з'їдає вміст водорості, залишаючи при цьому резерв, оскільки знищення всієї водорості призведе до його загибелі. У свою чергу водорость бере в гриба воду та мінеральні речовини.

Слані лишайників бувають трьох морфологічних типів: накипні -- у вигляді шкірочки, що щільно зрослася з субстратом; листуваті -- у вигляді листоподібної пластинки, горизонтально розташованої на субстраті; кущисті -- у вигляді прямостоячого або звисаючого кущика (сферефорус круглий, рочела фукоїдна, уснея довгошия, кладонія оленяча). Розрізняють гомеомерні та гетеромерні слані. У гомеомерній слані водорості дифузно розкидані по всій її товщі, а в гетеромерній утворюють відокремлений шар. Розмножуються лишайники статевим, нестатевим і вегетативним способами.

Размещено на Allbest.ru