Фізіологічні і психологічні особливості людей

Дослідники давно намагалися об'єднати людей за спільними ознаками в окремі групи -- типи конституції (від лат. constitutio -- будова тіла). Класифікації базувалися на різних принципах: морфологічних, функціональних, біохімічних, нейрореактивних, гормональних тощо.

Конституція людини - сукупність функціональних і морфологічних особливостей організму, що склалися на основі спадкових і придбаних властивостей і визначаючих реактивність організму на різні дії. Будова і функціональні особливості організму у різних людей в якійсь мірі можуть бути схожими, що дозволяє говорити про типи конституції людини. Частіше конституція людини визначається по статурі - сукупності зовнішніх ознак: зростання, вага, ступінь розвитку мускулатури і підшкірного жирового шару, пропорційність окремих розмірів тіла, які встановлюються антропометричними вимірюваннями.

Серед фахівців немає єдиної думки про людську конституцію і умовно виділено декілька підходів. Так, з погляду російського антрополога В.В. Бунака, слід розрізняти два види конституції: санітарну і функціональну. При цьому в першій враховуються структурно-механічні властивості організму, визначувані в першу чергу взаємовідношенням трьох розмірів: довжини тіла, обхвату грудей і ваги тіла. Під функціональною конституцією розуміються ті особливості статури, які безпосередньо пов'язані із специфічними, головним чином, біохімічними, особливостями життєдіяльності організму, і перш за все з вуглеводно-жировим і водно-сольовим обміном. При такому розумінні функціональної конституції передбачається, що основними її характеристиками є ступені розвитку мускулатури і жировідкладення.

Функціональна конституція. Представлена концепція розроблена відносно недавно. Але і без такої могутньої теоретичної опори, багато хто конституціонологи будували свої схеми на основі не тільки зовнішніх ознак людини, але і його функціональних (фізіологічних) характеристик. По таких показниках, як вміст холестерину в крові, активність різних рецепторів, функції гіпофіза і щитовидної залози, рівні гормонів, можна розрізняти людей не гірше, ніж по рисах обличчя, а про здоров'я і можливі ризики захворювань ці ознаки говорять набагато більше.

Деякі автори намагалися побудувати свої конституціональні схеми на основі роботи залоз внутрішньої секреції. Прикладами можуть служити незалежні роботи Н.А. Белова і італійського дослідника Н. Пенде. В них була зроблена спроба зв'язати діяльність різних ендокринних залоз із зовнішнім виглядом людини, його психічними, емоційними і особовими якостями.

Втім, взаємозв'язок всіх цих ознак зовсім не пряма. Н. Пенде узяв за основу досліджень типологію свого вчителя Г. Виола (Пенде Н., 1930). Йому вдалося виділити як мінімум 8 типів статури, по яких можна б було визначати рівень ендокринної секреції (і навпаки). Але навіть в крайніх варіантах норми, на великій кількості людей одержати прямої відповідності, наприклад, гіперактивності якої-небудь ендокринної залози з різкою вираженістю морфологічного конституціонального типу не вдається. Тільки в патологічних випадках такий зв'язок стає очевидним, загальновідомим прикладом чого може служити, наприклад, базедова хвороба. Складність побудови функціональних схем конституції обумовлена крайньою неоднорідністю функціональних ознак. Наприклад, в схемі 1927 р., розробленої М.В. Черноруцьким для виділення астенічного типу використовуються такі ознаки, як краплинна форма серця, подовжені великі легені, низьке положення діафрагми, короткий кишечник, а також знижений артеріальний тиск, знижена всмоктуюча здатність кишечника, підвищений обмін речовин, низький зміст холестерину і сечової кислоти в крові, гіперфункція гіпофіза і щитовидної залози і гіпофункція надниркових і статевих залоз (Бунак В.В., 1941). Для характеристики гіперстеничного типа М.В. Черноруцкий привернув ще і такі ознаки, як великі розміри шлунку, схильність до ожиріння, високий зміст еритроцитів і гемоглобіну в крові. Видно, що морфологічні, хоча і невидимі зовні ознаки змішані тут з функціональними. Останні ж мають абсолютно різні рівні. Так, рівень обміну речовин, артеріальний тиск і функція гіпофіза - як вони в реальності пов'язані один з одним? Чи можна об'єднувати їх в одній схемі тільки на підставі того, що вони функціональні, а не морфологічні?

Повернемося до концепції Е.Н. Хрісанфової. Прагнучи уникнути подібної хаотичності, вона досліджувала рівні активності статевих гормонів у підлітків. Статеві гормони діляться на чоловічі - андрогени і жіночі - естроген. І ті, і інші є і у чоловіків, і у жінок, але в різних співвідношеннях. Активність андрогенів і естрогену для зручності умовно можна розділити на три градації - слабка активність, проміжна і сильна. Всього існує дев'ять можливих поєднань і, як показали дослідження, всі вони зустрічаються в реальності. Проте, частота зустрічається різних варіантів далеко не однакова. Так, найбільш звичайний випадок з середньою активністю обох гормонів, причому і у чоловіків, і у жінок. Такі люди складають від 40 до 50% всієї популяції. Решта варіантів нечисленна: рідше за все зустрічаються жінки з сильною активністю андрогенів і слабкої - естрогену.

Особливою властивістю біохімічних ознак, на відміну від морфологічних, є значна тимчасова мінливість. Морфологічні ознаки міняються в часі відносно поволі. Фізіологічні ж ознаки міняються не з роками, а протягом доби, годинника і навіть хвилин. Як же оперувати такими мінливими характеристиками?

Як з'ясувалося в результаті тривалих досліджень індивідуальної мінливості фізіологічних ознак, вона далеко не хаотична і звичайно має циклічну форму. Найбільш вивчені добові ритми секреції біохімічних ознак - тестостерону, інсуліну, соматотропіну, кортізолу і інших гормонів. У кожної людини добова активність гормонів вельми стабільна, але може відрізнятися від характеру активності у іншої людини. Наприклад, тестостерон чоловіків може мати три основні варіанти добової секреції. У більшості чоловіків виявляється максимум секреції тестостерона в уранішній і вечірній годинник. Більш рідкісним варіантом є монотонна секреція з невеликими коливаннями рівня. Найбільш рідко зустрічаються значні коливання, що відбуваються по якомусь дуже індивідуальному типу. Були виділені і типи співвідношень фракцій естрогену у жінок.

Істотно, що, не дивлячись на величезну міжіндивідуальну мінливість біохімічних показників, індивідуальний тип секреції кожної людини і її рівень залишаються дивно постійним. Таким чином, навіть дуже варіабельні фізіологічні ознаки піддаються конституціональній типологізаціі. Але поки що, незважаючи на теоретичну і практичну підготовленість, така робота не проведена.

Нарешті, важливою властивістю фізіологічних ознак є їх тісний зв'язок із здоров'ям людей. Завдяки їм можлива надійна діагностика багатьох захворювань і ризиків захворювань, виявлення потенціалу здоров'я людини.

Біохімічні ознаки асоційовані з психофізіологічними процесами. Так, підвищений вміст тестостерону приводить до запальності і агресивності, естрогену - до миролюбності і емоційності, ендорфинів - до відчуття щастя і т.п. Але, якщо психіка пов'язана з біохімією, а біохімія - із статурою, може, статура пов'язана з психікою?

У світовій літературі вкрай мало даних по фізіологічних особливостях окремих типів конституції. Вважається, що у чоловіків найвищий рівень окислювальних процесів властивий грудному і грудно-мускульному типам, якщо використовувати схему і термінологію В.В. Бунака, низький рівень - черевному і черевно-мускульному. У жінок найвищий рівень окислювальних процесів спостерігається у астенічного і атлетичного типів статури, низький - у мезопластичного і еуріпластичного. Швидкість кровотоку і тривалість затримки дихання у чоловіків і жінок в різних конституціональних групах приблизно однакові, тобто не пов'язані з типом статури.

При вивченні гормональних чинників формоутворення було встановлено, що в жіночих групах всі фракції естрагенів характеризуються більш високими показниками у представників пікноморфного варіанту в порівнянні з астеноморфним. Останньому типу, мабуть, в цілому властивий знижений рівень екскреції статевих стероидів. Так, у хлопців грудного типу в середньому майже удвічі менший показник екскреції загальних 17-кетостероїдів в порівнянні з їх однолітками, що відносяться до мускульного типу. Дівчатка дігестивного типу в пубертатний період знаходять випередження темпу розвитку по вагових ознаках статевої формули в порівнянні з астеноморфним варіантом, тобто їм властивий гіпергонадизм.

Тиск систоли у чоловіків, рівно як і вміст холестерину в сироватці, у представників черевного типу значно вище, ніж у грудного і мускульного, причому це співвідношення спостерігається у представників різних етнотерриториальних груп.

Конституції і психологічні особливості. Проблема співвідношення психологічних характеристик і особливостей статури найбільш детально розроблена Кречмером і Шелдоном. Розуміючи під характером суму можливих реакцій людини, у тому числі прояву волі, афекту, а також включаючи в нього інтелект і враховуючи два типи темпераменту: циклотимічний і шизотимічний, Кречмер поставив у відповідність особливості пікнічної конституції з циклотимією, а особливості астенічної конституції - з шизотимією. У здорової людини пікнічного статури виявляються риси хворого на маніакально-депресивний психоз (циклотимия). Навпаки, у здорової людини астенічної статури шизотемічний характер, що виражається в стриманості, скритності, неконтактності інтровертованості, що відповідає рисам хворого на шизофренію. При цьому, на думку Кречмера, зв'язки особливостей конституції з психікою в крайньому ступені виявляються лише у хворих, у здорових індивідів цей зв'язок прихований.

Висновок

За сучасними поглядами, типи конституції людини -- це типи груп людей, які мають комплекс більш-менш однакових спадкових і набутих протягом індивідуального життя ознак (морфологічних, фізіологічних, біохімічних, психічних), які зумовлюють особливості життєдіяльності та реактивності організму.

Тісно пов'язані з вивченням типів конституції людини дослідження, які дають змогу на підставі деяких антропометричних даних з'ясувати кількісне співвідношення основних компонентів (жирова, м'язова і кісткова тканини) тіла людини, тобто її соматотип. На базі сучасних досліджень побудовано значну кількість типологічних схем, створено нові типи конституції. При цьому встановлено кореляційну залежність між основними компонентами тіла, розроблено методи визначення тих компонентів, які є причиною зміни маси тіла під впливом різних чинників: ступеня й характеру фізичної активності, складу й кількості їжі, тривалості перебування в екстремальних умовах (наприклад, у космосі) тощо. Типи конституції мають також певну кліматогеографічну залежність. Подальше вивчення конституціональної типології потребує популяційно-генетичного підходу.

Тіло людини і його окремі органи в нормі, тобто коли немає порушень життєдіяльності організму, мають значну мінливість. Від цієї нормальної мінливості треба відрізняти вади розвитку (аномалії) та різні патологічні стани, які супроводжуються, як правило, різкими, а іноді й несумісними з життям організму порушеннями. Важливе значення в розвитку вад мають спадковість, а також гострі та хронічні отруєння вагітної жінки (праця в умовах шкідливого виробництва).

Використана література

1. Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С. Збірник нормативних

документів з безпеки життєдіяльності. Київ - 2000

2. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини - Львів, Афіша, 2000

3. Дубицький А.Е. Медицина катастроф М. 1994

4. Лозниця В.С. Психологія та педагогіка - Київ, ЕксОб, 2000

5. Співак В.Л. Біологія - Харків. Весна. 2010