Фітовіруси та методи їх моніторингу. Радіостійкість фітовірусів

Значною перевагою останніх двох методів є те, що за іх застосування об'єкт дослідження не руйнується.

4. ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З ВІРУСНИМИ ХВОРОБАМИ РОСЛИН

Знешкоджування вірусних фітопатогенних інфекцій сприяє значному підвищенню продуктивності праці і є одним з найефективніших заходів підвищення врожайності сільськогосподарських рослин.

Вибір заходів боротьби з вірусними хворобами залежить від виду хвороби. Крім того, вони мають бути складовою частиною агротехніки певних культур.

У цьому розділі описано заходи боротьби, розроблені для вірусних хвороб, що уражують певні культури. Проте їх можна застосовувати з урахуванням специфіки інших культур практично на будь-яких рослинах.

ВІРУСНІ ХВОРОБИ ЗЛАКІВ

Оскільки більшість найшкідливіших вірусних хвороб злаків поширюється комахами, зокрема попелицями, найефективнішими заходами боротьби з ними є такі, що обмежують чисельність перенощиків. Методика здійснення цих заходів може правити за приклад проведення боротьби з іншими вірусними хворобами, які поширюються в природі біологічно попелицями.

Найпростішим агротехнічним заходом, передусім, є варіювання строків сівби злакових культур. Висівання озимини в оптимальні строки зменшує кількість уражених вірусами рослин порівняно з ранньою сівбою. Ярі культури навпаки, менше заселяються попелицями при ранніх строках сівби. Сходи озимини ранніх посівів (початок серпня) значною мірою ще заселяються попелицями, тоді як за пізніших строків висівання активна діяльність комах щодо сходів практично припиняється, і сходи виявляються майже або цілком не заселеними комахами.

Отже найефективнішими заходами боротьби з вірусними хворобами злаків є такі: висівання озимини в точно оптимальні для цього району строки; висівання ярих колосових культур найраніше; впровадження засобів, що забезпечують появу сходів потрібної густоти.

Також істотним, але принципово відмінним методом боротьби, є впровадження заходів, спрямованих на усунення джерел вірусної інфекції. Найефективнішими серед них є:

систематичне знищення падалиці колосових культур на полях, узбіччях доріг, у місцях складання соломи тощо;

очищення полів, що ідуть під озимину, і суміжних з ними від бур'янів, особливо злакових, які є джерелом інфекції;

висівання під час ранньої сівби бобово-злакових сумішей як злакового компоненту озимого жита -- культури відносно стійкої до вірусних хвороб;

систематичне лущення стерні і своєчасна оранка.

Під час лущення стерні знищується заражена падалиця, сходи злакових бур'янів, і гине значна частина перенощиків.

Якщо виникає необхідність пересівати колосові внаслідок ураження їх вірусними хворобами, неприпустимо засівати поля злаковими, оскільки це створює сприятливі умови для виникнення нових вогнищ вірусної інфекції.

ВІРУСНІ ХВОРОБИ РОСЛИН В УМОВАХ ЗАКРИТОГО ГРУНТУ

У боротьбі з більшістю вірусних хвороб у теплицях і парниках найефективнішими є профілактичні заходи, а саме:

Сівба витриманим протягом 2--3 років насінням. Цей захід ґрунтується на тому, що під час зберігання під дією інгібіторів відбувається знешкодження внутрішньої інфекції.

Протруювання насіння 1-процентним розчином марганцевокислого калію протягом 5--ЗО хв. і промивання насіння водою. Можна також застосовувати з цією метою 2--3-процентний розчин соляної кислоти.

Використання грунту з-під лісних насаджень. В разі використання грунту з парників, теплиць або з-під польових культур, його стерилізують парою (2--3 атм протягом 40 хв. або хімічними речовинами.

4. Зміна культур. Наприклад, один рік у певних теплицях вирощують огірки, а на наступний рік -- помідори.

5. Вибраковування і знищення хворих рослин. Враховуючи інкубаційний період найважливіших збудників стику і мозаїки, рекомендують вибракування рослин проводити в такій послідовності: перед пікіруванням розсади, через 10--12 днів після пікірування, перед висаджуванням розсади, через 10--12 днів після її висадження. Оскільки інкубаційний період зазвичай менше 10--12 днів, то ця схема придатна і для інших збудників у цих умовах

6. Уникати під час догляду за рослинами частих послідовних контактів між рослинами. Це має бути правилом для всіх, хто працює в теплиці, і для тих, хто заходить до теплиці. Взагалі ж краще заборонити вхід до теплиць стороннім або вимагати від них одягати під час входу до теплиці спецодяг (поліетиленові чохли на ноги і халати)

5. Радіостійкість фітовірусів

Розрізняють три основних типи негативного ефекту опромінення: інактивація вірусної частинки (летальний ефект); зміна властивостей культури вірусу щодо її вірулентності без генетичних наслідків (нелетальний ефект); нелетальний мутагенний ефект.

Інактивація вірусів, яку характеризують залежністю виживаності від дози опромінення, в умовах дії радіації здійснюється за експоненціальною кривою, що свідчить про одно ударну інактивацію. Проте характер інактивації вірусів істотно залежить від умов опромінення, які визначають співвідношення між прямою та непрямою дією дією радіації. За опромінення в концентрованому бульйоні, коли вільні продукти радіолізу води, що виникають, перехоплюються і не досягають вірусних частинок, переважає пряма дія радіації; за опромінення в буфері або в воді переважає непряма дія радіації.

Мішенню є нуклеїнові кислота вірусу, але онднониткові розриви не завжди виявляються летальними. Механізм променевої інактивації вірусів досі пагано вивчено, тому перевіряються різні гіпотези про відновлення нуклеїнової кислоти в клітині-хазяїні, про наявність критичних мішеней у НК, які за об'ємом менші, ніж уся молекула.

Нелетальні не спадкові зміни вірусів, що виникають під впливом опромінення, проявляються в затримці латентного періоду в першому внутрішньоклітиннмоу циклі розмноження вірусу.

Ушкоджені опроміненням віруси відновлюються залученням до репарації систем клітини-хазяїна. Відповідно до здатності бактеріофага відновлюватись за допомогою клітини-хазяїна розрізняють hcr+ hcr- -форми. Така реактивація вірусів від ушкоджень, індукованих дією гамма-радіацією, є менш виразною, ніж від ушкоджень, що виникають внаслідок дії ультрафіолетового випромінювання.

Унаслідок опромінення вірусів іщ ладу виходить не весь геном, і частина функцій зберігається, зокрема, опромінені вібріони здатні адсорбуватися клітинами. Через те, що в клітину потрапляє не один, а багато опромінених, а отже ін активованих вібріонів, унаслідок множинної дії проявляються феномени множинної і перехресної ре активації. Вважають, що ін активовані частини геном одного вібріону можуть замінятися гомологічними повноцінними частинками.

Щодо фітовірусів, то їх порівняна радіостійкість залежить від депо, в яких вони акумулюються і, не в останню чергу від радіостійкості самої рослини.

З огляду не те, що стійкість рослини до дії іонізуючого випромінення значно менша, ніж стійкість вірусної частинки, після загибелі рослини-хазяїна ушкоджені віруси потрапляють у ґрунтові депо (для вірусів, що передаються безпосередньо через грунт), де їх опромінення продовжується.

Отже, віруси набагато радіостійкіші завдяки простоті своєї будови і невеликій кількості мішеней для влучання радіоактивних частинок.

Висновки

Представники царства Vira поширені на усій території нашої планети.

Згідно з сучасною класифікацією іх поділено на три порядки 64 родини і 233 роди, у т.ч 24 „плаваючі” роди вірусів тварин, рослин та мікроорганізмів.

Життєвий цикл вірусів складається з внутрішньо- та позаклітинної фази.

Віруси мають здатність розмножуватись лише у клітині.

Віруси мають значно спрощену будову.

Основними шляхами передачі вірусів рослин є :

· передача з комахами (персиситентно, неперсистентно, механічною інокуляцією)

· механічною інокуляцією

· зараження віріонами безпосередньо з ґрунтового банку

· зараження через грунтові бактерії і аскоміцетів

· прививання хворої частини рослини до здорової

Фітовіруси розповсюджені в агроценозах України і мають високу шкодочинність.

Сівозміна є одним з найбільш простих і ефективних засобів боротьби з вірусними інфекціями рослин.

Основними методами моніторингу вірусних інфекцій є імунохімічний, молекулярно-генетичний, метод спектрального аналізу, візуалізація віріонів за допомогою атомної мікроскопії.

Додаток 1

Таблиця 2. Коротка характеристика найпоширеніших в Україні фітовірусів. (2, 4, 5, 6)

Размещено на Allbest.ru