Особливості коали

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості коали

Коала (Phascolarctos cinereus) - це кумедна австралійська тваринка, що своїм виглядом нагадує іграшкового ведмедика. Багато хто його навіть називає „Ведмедик Коала”, але ця назва не правильна, оскільки коала не має нічого спільного з ведмедями. Коала безперечно є найцікавішою та улюбленою сумчастою твариною жителів Австралії. Слово „Коала” прийшло зі словника аборигенів (племен Нового Південного Вельсу), воно означає „не п'є”. Це дивовижно, але коала справді може отримувати вологу із евкаліптового листя і тому не має потреби у питті. У протилежному випадку, для повільного коали було б занадто важко, якщо не неможливо, діставатися із лісу до джерел прісної води.

Історія

Перша згадка про коалу міститься у звіті невідомого автора про подорожі у Блакитні гори у 1798 р. Автор звіту пише, що у Блакитних горах є тварина, що має назву кулавайн, що нагадує зовні південноамериканського лінивця. Для науки коала був відкритий у 1802 році флотським офіцером Баралльє, який вперше здобув шкіру коали, а потім і живу тварину. Приблизьно протягом пів-століття коалу знаходили лише у межах Нового Вельсу. У 1855 році натураліст У. Бландовські зустрів його також у штаті Вікторія, а у 1923 році О. Томас знайшов його у південно-східній частині Квінсленда. Колись коали населяли Південну Австралію, але потім був тут повністю винищений або вимер. У Західній Австралії коала також не зберігся, хоча четвертинні залишки свідчать про те, що він водився і тут. У Квінсленді у викопному стані знаходили залишки гігантського коали (Koalemus), який важив пів-тонни, тобто у 28 разів більше, ніж сучасний коала. Однак цей гігант аж ніяк не попередник виду, що живе зараз. Ч. Баррет поетично ототожнює с цим Koalemus того коалу, який, за переказами племені турравах, був відважним водієм пірог, що привезли у Австралію предків цього племені. Важко повірити що 100 років тому коала був на межі зникнення. Люди майже повністю знищили цих милих тварин заради цінного хутра. В наш час коала знаходиться під надійним захистом, і з року в рік іх популяція збільшується. Коала не настільки звична для Австралії тварина як кенгуру, і їх не так часто можна побачити у дикій природі. Але існують місця, де коали водяться в достатку, наприклад Otway National Park у штаті Вікторія, або Острів Кенгуру у Південній Австралії.

Загальні відомості

У коали дуже дивна зовнішність: пухнаста шкіра, маленькі очі, завжди насторожені вуха, смішний приплюснутий та зігнутий ніс. Хутро у коали попільно-сіре або сіро-буре, інколи руде або червонувате на спині, інколи срібне, більш світле на череві. Голова, велика та широка, має приплюснуте обличчя, маленькі, далеко розставлені очі та великі вуха, вільний край яких вкритий довгим хутром. Коротке та широке тіло закінчується рудиментарним хвостом. Пазури у коали сильні та гострі, особливо на двох пальцях, що розташовані одни напроти одного. Вони здатні витримувати вагу коали, коли той встромлює їх у стовбур дерева. Великий палец у коали без нігтя. Довжина тіла становить 60--82 см; вага від 5 до 16 кг. Рухи у коали дуже повільні; він не здатний до порятунків втечею, оскільки дуже флегматичний. Коала зазвичай мовчазний, але у випадку небезпеки може подавати голос. Зляканий або поранений коала кричить та „плаче” ніби дитина. Спосіб життя у коал переважно нічний. Вдень коала спить або годинами сидить абсолютно нерухомо, лише дивлячись очима в різні сторони. Переважну частину доби коали проводять у стані сну - сплять 20-21 годину. Коали чудово приручуються, але брати в руки їх потрібно обережно, оскільки можна поранитись гострими пазурами. У неволі коали дуже прив'язуються до людей, які за ними доглядають, і часто ведуть себе як розбещені діти: „плачуть”, коли залишаються самотні, та заспокоюються, коли їх гладять. Якщо до них занадто чіпляються, коали захищаються пазурами та зубами.

Спосіб життя та харчування

Харчування коали досить специфічне: доросла тварина харчується виключно листями евкаліпта, внаслідок чого у них дуже розвинена сліпа кишка, що може сягати довжиною понад 2,4 метра. Дитинча коали спочатку обмежується молоком матері. Деяких коал в неволі годували і коров'ячим молоком. Зазвичай коала віддає перевагу свіжим паросткам евкаліптів. Листя він подрібнює та пережовує, накопичуючи отриману масу в защічних мішках. Він харчується листями лише певних видів евкаліптів. В Новому Південному Вельсі він поїдає зазвичай листя блакитного та сірого евкаліптів, що відрізняються більшим вмістом евкаліптового масла. У штаті Вікторія це в основному евкаліпт „манна”. Улюблену їжу коал різних районів Австралії складає 12-18 видів евкаліптів. За день дорослій коалі необхідно близько 1,1 кг листя евкаліптів. Навіть голодуючи, коала не шукає іншу їжу для заміни евкаліптів. Харчування евкаліптами тим більш дивовижно, що в них інколи утримується небезпечна отрута - синильна кислота. Наприклад, у паростках цукрового евкаліпту утримується досить цього яду, щоб вбити дорослого барана або отруїти велику рогату худобу. Не виключено, що уїдливість коал у виборі листя різних видів евкаліптів пов'язана саме з тим, що вони вміють розпізнавати цю отруту або оцінювати його дозу, велика вона чи безпечна. Самки коали живуть самотньо та майже не виходять за межі своєї території. На волі ділянки коал часто перекривають одна одну. Самці коал не територіальні, проте вони ще менше соціальні - при зустічі вони часто нападають один на одного. Особливо це буває в період шлюбних ігор. Коала може розмножуватися лише одни раз на два роки. Самці менш численіші і мають звичано „гарем” з декількох постійних самок (до п'яти на одного самця). Сумка коали відкривається назад та має одну пару сосків. Вагітність продовжується 30-35 днів. Як правило у коал народжується одне дитинча, двійні дуже рідкісні. При народженні дитинчата коали мають довжину всього 15-18 мм та массу близько 5,5 г. Молоді коали повністю перестають харчуватися материнським молоком лише після 6 місяців. У цьому віці у них вже дуже добре розвинуте хутро, і вони досягають довжини 18 см. Дитинча відвикає від молока матері поступово, отримуючи від неї дивну їжу - особливі випорожнення, не схожі на звичайні екскременти, що складаються з своєрідної каші з напівперетравленого листя евкаліпту. Цю кашу мати регулярно виділяє протягом місяця. У цей період маленький коала росте дуже швидко. У віці 7-8 місяців він остаточно залишає материнську сумку і переселяється на спину матері. Мати терпляче носить його і оберігає, притискаючи до себе, коли він спить або у випадку холодної погоди. Дитинча дуже полюблює спати у обіймах матері, а якщо її немає, любить щоб його гладила людина. Лише у віці одного року дитина остаточно залишає матір. Статевозрілим коала стає у віці 4 років. У середньому коала живе 12-13 років, хоча відомі окремі випадки, коли вони доживали і до 18 років.

Проблеми коал

Коали досить часто хворіють. Цистит, кон'юктивіт, синусит - звичайні захворювання коал. Синусит часто призводить до запалення легень, особливо холодною зимою. Епізоотії ускладнених синуситів призводять до загибелі багатьох коал. Особливо великі епізоотії були у 1887-1889 та 1900-1903 роках. В природі у коал не має ворогів, крім людини. Хижі тварини відмовлюються від м'яса коал через надмірну просоченість евкаліптовим маслом. До приходу людей коали були розповсюджені на більшій частині тереторії Австралії. Аборигени, що з'явилися пізніше, зрідка полювали на них. Внаслідок полювань, засух, частих пожеж, епізоотії та інших причин коали повністю зникли з Західної, а потім і із Південної Австралії ще до з'яви на континенті європейців. До моменту прибуття білих переселенців ореол коал обмежувався східними штатами (Вікторія, Новий Південний Вельс, Квінсленд), однак білі виявили його не зразу і довгий час майже не спричиняли коалам шкоди. У кінці минулого століття мільйони коал гинули від офтальмії, синуситу або періостатиту черепа. Знищення евкаліптових лісів також скоротило число цих тварин у першій половині XX століття. Однак основна причина його зникнення - полювання на них заради шкірок, що особливо процвітали у першій четверті цього століття. Густе хутро коал приваблювали мисливців, а вбивати цих беззахисних тварин було легко. Перших обмежень полювань - введення так званих „відкритих сезонів” - було недостатньо, щоб зупинити знущання над беззахисними коалами. Їхня кількість швидко скорочувалася. У 1927 році, під тиском суспільства, було тимчасово відмінено „відкриті сезони” по відношенню до коал. Але було занадто пізно: ця тварина, здавалося, була приречена на повне вимирання. У дикій природі зустрічалося так мало коал, що вилов уцілілих тварин та іх утримання в неволі, був, мабуть, надійним шляхом іх врятування. Лише у 1953-1954 роках положення стало постійно поліпшуватись. Коали стали з'являтися у містах свого давнього проживання - східних штатах. Нажаль у теперішній час у зв'язку з зниженням кількості евкаліптових дерев внаслідок вирубки та пожеж, чисельність коал у природі знову значно знизилася. Завдяки специфічному характеру харчування коали водяться лише у Австралії.

коала харчування

Наукова класифікація

· Домен:Ядерні (Eukaryota)

· Царство:Тварини (Metazoa)

· Тип:Хордові (Chordata)

· Інфратип:Хребетні (Vertebrata)

· Клас:Ссавці (Mammalia)

· Інфраклас:Сумчасті (Metatheria)

· Ряд:Дворезцові (Diprotodontia)

· Підряд:Вомбатоподібні (Vombatiformes)

· Родина:Коалові (Phascolarctidae)

· Рід:Коала (Phascolarctos)

· Вид: P. cinereus

Размещено на Allbest