Роль статевого відбору у становленні людини

11

План

Вступ

1. Поняття «статевого відбіру» та його роль в еволюції

2. Основні положення вчення про статевий відбір Дарина

Висновок

Перелік використаної літератури

Вступ

Здавна задумувалися люди над тим, як вони з'явилися на Землі. Мисливські племена вважали, що люди походять від тварин. Кожне плем'я мало свого предка: лева, ведмедя або вовка... Ці тварини вважалися священими. Полювати на них суворо заборонялося. Згідно світогляду давніх вавілонян, людину створив з глини бог Бел. Греки вважали творцем людей царя богів -- Зевса. Давньогрецькі філософи намагалися пояснити появу людей па Землі більш земними причинами. Анаксімандр (610--546 pp. до н. е.) пояснював походження тварин і людей дією Сонця на мул і воду. Анаксагор (500--428 pp. до н. е.) вважав, що люди походять від риб. В середні віки вважали, що людину створив з глини Бог «по своєму образу і подобію». Шведський учений Карл Лінной (1707--1778), хоч і вірив у божественне походження людини, проте в своїй систематиці об'єднав людину з людиноподібними мавпами. Профессор Московського університету Карл Францовнч Рульє (1814--1858) доводив, що спочатку на Землі з'явилися морські організми, які переселилися на береги водойм. Пізніше вони стали жити на суші. Людина, на його думку, походить від тварин. Французький дослідник Жорж Бюффон (1707--1788) підкреслював анатомічну подібність людини і тварини, Французький вчений Жан-Батіст Ламарк (1744--1829) у книжці «Філософія зоології», яка вийшла у 1809 p., також відстоював думку, що людина була нащадком людиноподібних мавп.

У 1838 році Дарвін ознайомився з роботою Томаса Мальтуса «Про народонаселення». І вже тоді в нього виникла ідея про походження видів шляхом природного відбору. У 1859 році Дарвін опублікував працю «Походження видів шляхом природного відбору, чи Збереження сприятливих порід у боротьбі за життя», де назвав головні фактори еволюції органічного світу, показав природне походження рослин і тварин від більш ранніх видів. Головною рушійною силою еволюції він назвав природний відбір, ввів основне поняття своєї теорії еволюції -- «боротьба за існування».

Теорію еволюції визнали більшість учених ще за життя Дарвіна, тоді як його теорія природного відбору як головне пояснення еволюції стала загальновизнаною лише у 1930-х роках. Хоча ще в 1856 році був розкопаний перший неандертальський череп, і ці останки ранньої людини сприяли прийняттю еволюціонізму. Також варто віддати належне давньогрецьким філософам Демокриту й атомістам, котрим уже була знайома концепція еволюції. Дарвінівські ж ідеї сформували підвалини всеохопної «синтетичної теорії» еволюції і складають основу сучасної біології.

1871 року з'являється ще одна важлива праця Дарвіна -- «Походження людини і статевий відбір», у якій Дарвін висунув гіпотезу походження людини від мавпоподібних предків. А в ХХ столітті, з появою психоаналізу, народилася «здогадка», буцімто вся історія зі статевим відбором була лише наслідком боязкого ставлення Чарльза Дарвіна до жінок: недарма ж він одружився зі своєю кузиною -- не треба було знайомитися, «надувати щоки» і страждати. Що тут скажеш -- шляхи геніальної думки незбагненні...

Учення Чарльза Дарвіна стало можливим завдяки суспільно-економічним передумовам. Перша половина XIX століття стала тим часом, коли в країнах Західної Європи почав дуже швидко розвиватися капіталізм. Особливо помітним це було в Англії. Капіталізм дав імпульс розвиткові науки, промисловості, техніки. Промисловість збільшила попит на сировину. А населення швидко зростаючих міст почало споживати більше продуктів харчування. Усе це природним чином сприяло розвиткові сільського господарства.

Друга причина виникнення вчення Дарвіна -- нові відкриття в області природничих наук. Виник опис систематичних груп живих організмів, що дало можливість подумати про ймовірність їхнього споріднення.

За допомогою порівняння у тварин був встановлений єдиний план будови тіла й багатьох органів. Учені вирішили порівняти і ранні стадії розвитку зародків і дійшли висновку, що вони разюче схожі. Потім почали вивчати викопні рослини й тварин. Тоді ж була виявлена послідовна зміна низькоорганізованих форм життя більш високоорганізованими.

З'явилися численні цікаві матеріали із заморських експедицій. Одночасно виникали нові породи тварин і сорти рослин, створення яких йшло врозріз із метафізичними уявленнями про природу. Потрібен був учений, який зміг би зробити висновки з матеріалу, що з'явився, пов'язати ідеї в одне ціле за допомогою суворої логіки. Це вдалося зробити саме Дарвіну.

Дарвін вважав, що такі риси, як хвостові пір'я у павичів і райських птахів, були результатом відбору за статевим перевагами, які самки надавали самців з достатньою вираженістю даних якостей. Він вважав, що статевий відбір приймає дві основні форми. Перша включає в себе змагання самець-самець за володіння самкою, а друга - вибір самкою статевого партнера за певними характеристиками (більш детальну дискусію про статевому відборі див у главі. Дарвін був упевнений, що в еволюції людини відігравали роль обидва ці чинника. Чоловіки в цілому більше і сильніше жінок внаслідок суперництва самець-самець, хоча статевої диморфізм у наших вимерлих предків був виражений значно сильніше.

1. Поняття «статевого відбіру» та його роль в еволюції

Статевий відбір --приватний випадок природного відбору, що полягає у виникненні та розвитку рис, які допомагають організмам, найчастіше тваринам, отримати можливість успішно спаровуватися з представниками протилежної статі. В результаті гени, що допомагають цій можливості, відбираються та починають домінувати у популяції

Зазвичай процеси, що ведуть до статевого відбору, поділяють на «бій між самцями» (у дуже рідкісних випадках між самками), «вибір пари» самкою та «статевий конфлікт». В окремих випадках відбувається «прихований вибір самкою», коли самка вирішує, чи дозволити спермі запліднити яйцеклітину, не показуючи це самцю. Риси, що відбираються в результаті бою між самцями включають утворення рогів та подібних структур, що часто називаються «зброєю». Риси, що відбираються в результаті відбору самкою називаються «орнаментом», найчастіше вони включають яскраве забарвлення або деякі характерні елементи морфології.

Приромдний відбімр (або добір) -- процес, завдяки якому сприятливі спадкові характеристики стають більш загальними в наступних поколіннях популяції організмів, що розмножуються, а несприятливі спадкові характеристики стають менш загальними. Природний відбір діє на фенотип, або зовнішні характеристики організму, так що індивідууми із сприятливими фенотипами вирогідніше виживуть і розмножаться, ніж індивідууми з менш сприятливими фенотипами. Якщо цей фенотип має генетичну основу, тоді генотип, пов'язаний із сприятливим фенотипом, стане більш поширеним в наступному поколінні. Через якийсь час, цей процес може привести до адаптації організмів до певної екологічної ніші і, кінець кінцем, може привести до виникнення нових видів.

Еволюція це термін, який позначає сукупність усіх змін у популяції організмів протягом поколінь. Якщо ці зміни виявляться корисними, нащадок матиме більші шанси витривати та продовжити свій рід, роблячи зміни більш поширенішими наступної генерації. Таким чином відбувається накопичення змін із плином часу, що призводить до загальних змін у популяції.

Еволюція відбувається завдяки змінам у генах, "програмі", за якою формується організм. При розмноженні, невеликі випадкові зміни в генах роблять живий організм відмінним від своїх батьків. Іноді вони допомагають йому вижити. Тоді корисні гени можуть бути передані нащадкові вже цієї істоти.

Природний відбір, один з процесів що керує еволюцією, є результатом відмінностей в шансах на відтворення між особинами популяції. Це обов'язково випливає з наступних фактів:

· Природна, спадкова варіація існує в межах груп і серед видів

· Організми надродючі (кількість нащадків перевищує межу гарантованого виживання)

· Організми в відмінні за здатністю вижити і відтворитися

· У будь-якому поколінні, ті, що відтворюються успішно обов'язково передають свої спадкові гени до наступного покоління, коли ж невдалі відтворювачі цього не роблять.

2. Основні положення вчення про статевий відбір Дарвіна

Рушійними силами еволюції Дарвін вважав спадкову мінливість і природний добір. Він уперше поставив в центрі уваги еволюційної теорії не окремі особини, а види і внутрішньовидові угрупування, в протилежність аргонізмоцентричному підходу ранніх трансформістів (властивому і Ламарку). Дарвін зібрав численні докази мінливості організмів і в природі, і в умовах одомашнення. Він виділив дві основні форми мінливості: невизначену і визначену, зраджуючи основне значення в еволюції невизначеної мінливості. Пізніше було з'ясовано, що певна мінливість (модифікації) неспадкова. В умовах одомашнення на основі спадкової мінливості організмів шляхом штучного відбору людина створила численні породи домашніх тварин і сорти культурних рослин. Аналогічно Дарвін прийшов до висновку, що і в природних умовах діє чинник, що направляє еволюцію організмів, - природний відбір. Дарвін показав, що в природі організмам будь-якого виду властива постійна боротьба за існування, що складається з їх взаємодій з чинниками зовнішньої середи (абіотичними і біотичними) і внутрішньовидової конкуренції. Боротьба за існування звичайно приводить до загибелі значного числа особин в кожному поколінні будь-якого виду і до вибіркової участі особнів в розмноженні. Неминучим результатом спадкової мінливості організмів і боротьби за існування є природний добір - переважне виживання і участь в розмноженні найбільш пристосованих особнів кожного виду. Слідствами природного відбору є видоутворення, що супроводиться закріпленням адаптації, дивергенція і прогресивна еволюція.

Пристосованість організмів до навколишнього середовища носить відносний характер. Окремий випадок природного добору - статевий відбір, що забезпечує розвиток ознак, пов'язаних з функцією розмноження. Дарвінізм уперше дав наукове, логічно послідовне і матеріалістичне розв'язання найважливіших проблем еволюційного вчення і підірвав позиції метафізичних і ідеалістичних уявлень в біології - креаціонізму, віталізму та інших. Після опублікування теорії Дарвіна еволюційні ідеї набули широкого поширення. Однак класичний дарвінізм залишив невирішеним ряд важливих питань (суть спадковості, механізми виникнення спадкової і неспадкової мінливості і їх еволюційна роль, суть і структура біологічного вигляду). На початку 20 ст. вважали, що еволюцію можна пояснити мутаціями без участі природного відбору. Це дало початок новій науці - генетиці, менделізм і мутаційна теорія, спочатку були сприйняті як вчення, що цілком замінюють дарвінізм. Синтез дарвінізму і генетики стався в 20-30-х роках 20 ст. Склалася так звана синтетична теорія еволюції, що концентрує увагу в основному на процесах мікроеволюції і видоутворення. Новітній етап розвитку дарвінізму характеризується використанням даних молекулярної біології для більш глибокого розуміння механізмів спадкової мінливості, практичні застосування основних його положень до проблем антропогенної зміни біосфери і управління живими природними ресурсами.

Теорія Дарвіна не є досконалою, як і всі інші теорії виникнення життя і людини на землі. Ця теорія базується в основному на викопних залишках. Але насправді досі ще не було знайдено жодного вагомого викопного залишку, жодної « перехідної ланки» від мавпи до людини . Впродовж історії прихильники еволюції видавали бажане за дійсне, тобто вигадували неіснуючи «перехідні ланки». Ось у приклади з пилтаунською людиною у 1912 році. Приблизно впродовж 40 років більшість прихильників еволюції признавало її справжність, але у 1953 році підробка була розкрита. Завдяки сучасним методам дослідження виявили, що людські і мавпячі кістки були складені разом і підвергнуті штучному старінню. В іншому випадку мавпоподібна «ланка» була намальована і подана до друку. Пізніше виявилось, що «доведення» складалося лише з одного зуба, що належав вимерлому виду свиней.

Одним із найбільш ранніх савців вважається маленька гризуноподібна істота, що жила біля 70 млн. років тому, так званий «крисоподібний примат». Після періода близько 40 млн. років родословна продовжується залишками, що були знайдені в Египті, египтотеком (жив біля 30 млн. років тому). Потім, після гигантського пробілу, було представлено інша людиноподібна істота. Про неї казали, що вона жила приблизно 14 млн. років тому, і називали її рамопітеком. Її викопні залишки були знайдені в Індії, десь біля полутора століття тому. По цім залишкам було відображено мавпоподібну, двуногу, прямоходійну істоту. Хоча цими викопними залишками були лише залишки верхньої та нижньої щелепи плюс декілька зубів. Але потім було виявлено, що рамопітек дуже схожий на представників сучасних людиноподібних мавп.

Дарвін навів багато фактів походження людини від тварин: данні порівняльної анатомії і фізіології людини і тварин показали подібність людини до тварин, як у загальному плані, так і у окремих деталях. При порівнянні скелету і м`язів таких тварин як кінь, собаки і мавпи були знайдені ті самі кістки і м`язи, що відрізнялися від людських лише за розмірами та деякими деталями. Дивовижна подібність і внутрішніх органів - серця, легенів, органів травлення, а також ембріонального розвитку. Дуже велика подібність людиноподібних мавп до людини за біохімічними показниками. Так, у шимпанзе, як і у людини є 4 групи крові і людську кров відповідної групи можна переливати шимпанзе. У людини є рудиментарні органи, які не пов`язані з виконанням якихось суттєвих функцій. В той самий час ці органи виконують важливі функції в організмах тварин. В своєму розвитку ембріон людини проходить ті ж самі етапи ,що і ембріон тварини.

Одним з найважливіших факторів розвитку людини є її оточуюче середовище, тобто суспільство. Без суспільства людина не могла б розвиватися. Еволюція пояснює багато чого в поведінці людини. Наприклад, здібність до вивчання мов у людини є вродженою. Все, починаючи від можливості осягати світ до здібності вибирати партнера. Схильність до насильства і вбивств теж є природженою, так само як і бажання вести війни (відомо, що мавпи іноді утворюють угрупування проти своїх сусідів). Схильність до насильства з одного боку пояснюється бажанням мати партнера, як у тварин менш привабливі і сильні особи проявляють свою силу у насильстві над особами жіночої статі.

Суттєвою морфофізіологічною відміною людини від мавпи є об`єм головного мозку. У людини він в середньому становить 1400-1600 см 3 , а у мавпи близько 600 см 3. Поверхня півкуль переднього мозку у людини - 1250 см , а у людиноподібних мавп - менше в 3,5- 4 рази. Найважливішою якісною особливістю людини як біологічного виду є її здатність до праці. Але постає питання, чому саме людина, а не якась інша істота досягла вершини еволюції? Чому саме людський мозок, а не чийсь інший розвивався?

Видатний біолог і письменник - фантаст І. Єфремов каже, що для того щоб розвивався мозок потрібно:

- Могутні органи почуттів - перш за все зір, зір двоокий, стереоскопічний, такий, що може охопити простір, точно фіксувати предмети, що в ньому знаходяться , дати точну уяву про їх форму і місце розташування.

- Голова має міститися на передньому кінці тіла, що першим стикається з оточенням і несе на собі органи почуттів.

- Органи почуттів мають знаходитись максимально близько до мозку для економії в передачі подразнення.

- Мисляча істота має добре рухатись, мати складні кінцівки, здатні виконувати роботу.

- Мозок може розвиватися тоді, коли голова не є знаряддям, не обтягнута рогами, тощо.

Розміри не можуть бути дуже маленькими, бо нема місця для розвитку могутнього мозку, нема достатнього запасу енергії, не можуть бути дуже великими, бо порушаться оптимальні умови розмірності і стійкості організму, необхідні для втримання ваги мозку. Кінцівки мають мати таку будову, щоб забезпечувати свободу рухів, здатність тримати, користування та виготовлення знарядь. Отже функції кінцівок мають бути розділеними - одні для переміщення, інші для хапання.

Висновок

Дарвінізм уперше дав наукове, логічно послідовне і матеріалістичне розв'язання найважливіших проблем еволюційного вчення і підірвав позиції метафізичних і ідеалістичних уявлень в біології - креаціонізму, віталізму та інших. Після опублікування теорії Дарвіна еволюційні ідеї набули широкого поширення. Однак класичний дарвінізм залишив невирішеним ряд важливих питань (суть спадковості, механізми виникнення спадкової і неспадкової мінливості і їх еволюційна роль, суть і структура біологічного вигляду). На початку 20 ст. вважали, що еволюцію можна пояснити мутаціями без участі природного відбору. Це дало початок новій науці - генетиці, менделізм і мутаційна теорія, спочатку були сприйняті як вчення, що цілком замінюють дарвінізм. Синтез дарвінізму і генетики стався в 20-30-х роках 20 ст. Склалася так звана синтетична теорія еволюції, що концентрує увагу в основному на процесах мікроеволюції і видоутворення. Новітній етап розвитку дарвінізму характеризується використанням даних молекулярної біології для більш глибокого розуміння механізмів спадкової мінливості, практичні застосування основних його положень до проблем антропогенної зміни біосфери і управління живими природними ресурсами. Слід зазначити, що в теорії Дарвіна, слідствами природного відбору є видоутворення, що супроводиться закріпленням адаптації, дивергенція і прогресивна еволюція. Пристосованість організмів до навколишнього середовища носить відносний характер. Окремий випадок природного добору - статевий відбір, що забезпечує розвиток ознак, пов'язаних з функцією розмноження, є надзвичайно важливим у становленні людини.

Перелік використаної літератури

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К.: Генеза, 1996. - 368 с.

2. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. - К.: Наукова думка, 1997. - 412 с.

3. Словарь-справочник по экологии / К.М. Сытник, А.В. Брайон, А.В. Городецкий и др. - К.: Наукова думка, 1994. - 666 с.

4. Чеховська Т., Щербаков Р. - Ошеломляющее разнообразие жизни. - М.,1990 р.

5. В.П. Пішака, Ю.І. Бажора - Підручник: Медична біологія - Львів, 2005 р.

6. Ткачук В.Г., Хапко В.Е. Підручник: Анатомия и эволюция нервной системы. - К., 2003 р.