Зміст

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика, морфофункціонування, особливості зорового аналізатора

1.1 Морфологія зорового аналізатора

1.2 Фізіологія зорового аналізатора, вікові особливості розвитку

1.3 Дальтонізм, його причини та наслідки

1.4 Профілактика захворювань органів зору

2.1 Таблиці Рабкіна, їх призначення

2.2 Дослідження дальтонізму серед учнів

Очі виражають наші почуття, наші переживання, наш духовний світ. Блискучі і променисті очі -- найкраща прикраса обличчя. Вони є основним безпосереднім зв'язком з оточуючим світом і здійснюють постійну стимуляцію центральної нервової системи.

Але часто вони відображають і стан нашого здоров'я, оскільки чимало хвороб впливають на зір і блиск очей. Очі втрачають свою красу, якщо під ними з'являються мішки, набряки, які можуть бути наслідком захворювань серцево-судинної системи, гінекологічних недугів, порушень функцій нервової або ендокринної системи, хронічних запорів, а також результатом вікових змін в організмі. Негативний вплив справляє велике нервове виснаження, надмірне втомлення очей, недосипання.

У житті людини зір відіграє головну роль, більше 90 % інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Відчуття світла виникає у результаті впливу електромагнітних хвиль довжиною 380 - 780 нм на рецепторні структури зорового аналізатора, тобто першим етапом у формуванні світловідчуття є трансформація енергії подразника у процес нервового збудження.

Очі піддаються великій кількості зовнішніх впливів: вітру, тютюнового диму, пилу, різкого неонового світла, поганого освітлення, світла телевізійного екрану, професійних шкідливостей тощо. Після такого впливу вони набувають втомленого вигляду, блиск їх зникає, вони червоніють і припухають, з'являються зморщечки і мішечки. Тому при першому прояві втомлюваності необхідно забезпечити відпочинок очам і правильно доглядати за ними [6].

За статистичними даними на 2008 -2009 роки було зареєстровано захворювання зорового аналізатора, а саме відсотковий внесок у структуру первинної інвалідності складає для дорослого населення - 4,9 - 5,2 %, а для працездатного - 4,2 - 4,6 %.

Актуальність дослідження: дальтонізм за звичай виявляється в дитячому віці, і це дає можливість вживаючи лікувальні та профілактичні заходи сприяти зниженню показника захворюваності на дальтонізм в більш старшому віці.

Об'єкт дослідження - школярі ЗОШ № 2 м. Чернігова.

Предмет дослідження - анатомо-фізіологічні особливості зорового органу, причини дальтонізму.

Головною метою нашої роботи є дослідження особливостей кольорового сприймання зорового аналізатору школярів ЗОШ № 2 м. Чернігова, впливу на його функціонування різних факторів.

Завдання нашої роботи полягають у тому, щоб:

1) з`ясувати морфологічні та фізіологічні особливості зорового органу;

2) дослідження особливостей кольорового сприймання у школярів;

3) встановити причини виникнення захворювання на дальтонізм;

4) охарактеризувати профілактичні заходи щодо порушення зору.

Для з`ясування поставлених перед нами завдань ми скористалися в своїй роботі наступними методами: описовий, збір наукової інформації, аналізу та синтезу.

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика, морфофункціонування, особливості зорового аналізатора

Очне яблуко дитини має форму кулі, тоді як у дорослої людини воно злегка витягнуте в передньо-задньому напрямку. Розміщується очне яблуко в очній орбіті черепа. Передня поверхня очного яблука злегка опукла й називається переднім полюсом ока, а задня -- заднім полюсом. Пряма лінія, яка проходить через центр у передньо-задньому напрямку, називається зовнішньою віссю очного яблука. Очне яблуко складається з ядра та трьох оболонок. Ядро складається із заломлюючих середовищ ока: кришталика, склистого тіла і водянистої вологи. Зовнішня оболонка очного яблука -- склера (рис. 1): середня судинна і внутрішня -- сітківка.

Зовнішня оболонка поділяється на більшу частину (задню) -- склеру, та меншу частину (передню) -- рогівку. Склера побудована з щільних, непрозорих, білого кольору колагенових волокон. Товщина склери збільшується в напрямку від заднього полюса до рогівки. На межі між склерою та рогівкою лежить венозна пазуха склери (шльомів канал), через яку відтікає рідина з передньої камери ока. Рогівка займає 1/5--1/6 частину зовнішньої оболонки ока, вона опукла, складається з прозорих сполучнотканинних волокон і багатошарового епітелію. Товщина рогівки в центрі близько 1,0--1,1 мм, по периферії 0,8--0,9 мм. Рогівка складається з п'яти шарів. Вона не має кровоносних судин, живиться дифузно, частково з судин, які лежать на межі склери та рогівки, а також за рахунок водянистої вологи передньої камери ока [22].

Власне судинна оболонка тоненька, складається зі сполучної тканини чорного кольору, який відбиває всі кольори райдуги. Основу її складають тісно переплетені артерії вени, між якими є пухка сполучна тканина з великими пігментними клітинами. Між власне судинною оболонкою та склерою міститься система щілин -- навколосудинний простір. Спереду власне судинна оболонка переходить у потовщене війкове тіло, яке має складну будову. Головну його масу складають війковий м'яз і пухка сполучна тканина з пігментними клітинами. Війковий м'яз має колову форму і в місці її переходу в рогівку тісно прилягає до склери. Від внутрішньої поверхні війкового тіла відходять 70--80 війкових відростків, що утворюють війковий вінець, до якого прикріплюються волокна війкового пояска (зв'язка циннова), що йдуть до кришталика. Кожна війка -- це густе сплетення венозних судин, з якого виділяється рідина -- водяниста волога. Ця рідина заповнює камери очного яблука.

Війковий м'яз складається з меридіональних (поздовжніх), кругових та радіальних волокон. Скорочення війкового м'яза призводить до розслаблення війкового пояска, а це сприяє збільшенню кривизни кришталика.

Райдужка є продовженням війкового тіла, являє собою тонку пластинку з отвором у центрі, який називається -- зіницею, її внутрішній край нерівний -- зубчастий, а зовнішнім вона з'єднується з війковим тілом (рис. 2). Райдужка складається з п'яти шарів. У її сполучнотканинній основі містяться судини, пігмент і гладенькі м'язи. Від кількості та глибини залягання пігменту залежить колір очей людини -- від світло-блакитного до чорного. У альбіносів пігмент відсутній, і крізь рогівку видно кровоносні судини. В товщі райдужки розташовані кругові та радіальні м'язи. Скорочення кругових м'язів звужує зіницю, а радіальних -- розширює її.

Сітківка (рис. 3) -- внутрішня оболонка ока, з'єднується з судинною оболонкою. Вона складається з двох частин. Задня прилягає безпосередньо до власне судинної оболонки й називається зоровою частиною сітківки. В ній містяться фоторецептори -- палички та колбочки. Передня частина сітківки не має фоторецепторів. У задній частині сітківки є місце виходу зорового нерва -- диск зорового нерва, а в ділянці диска є пляма, де зовсім відсутні фоторецептори (так звана сліпа пляма). На віддалі 4--6 см від сліпої плями є округлої форми заглиблення -- жовта пляма -- місце найгострішого зору. Зорова частина сітківки має складну багатошарову мікроскопічну будову. Розрізняють 10 шарів сітківки. Зовнішня частина сітківки -- пігментна, вона пов'язана з судинною оболонкою. Безпосередньо під пігментною частиною лежить шар фоторецептор-них клітин, які являють собою біполярні нейроцити. Своїми відростками вони з'єднуються з пігментною частиною. Відростки біполярних нейроцитів і є світлочутливі рецептори -- палички та колбочки, які сприймають і переробляють світлові відчуття. В центральній частині сітківки зосереджено 6--7 млн. колбочок, вони сприймають усі кольори райдуги. Паличок 120--130 млн., лежать вони на периферії сітківки й забезпечують сутінковий зір.

Внутрішньою поверхнею сітківка прилягає до склистого тіла. Лінія, що з'єднує передній і задній полюси, називається зоровою віссю очного яблука. На задньому полюсі зорова вісь локалізується в середній частині центральної ямки.

Ядро очного яблука складається з кришталика, склистого тіла, водянистої вологи передньої та задньої камер очного яблука [22].

Кришталик -- прозора двоопукла лінза. Задня поверхня його більш опукла, ніж передня. Кришталик утворений прозорою безбарвною речовиною, яка не має ні судин, ні нервів і охоплена з усіх боків безструктурною капсулою. Екваторіальною поверхнею прикріплюється до війкового пояска. Війковий поясок з'єднується з війковим тілом за допомогою тонких сполучнотканинних волокон, які внутрішнім кінцем вплітаються в капсулу кришталика, а зовнішнім -- у війкове тіло. Кришталик виконує важливу функцію заломлення світла. Ця його здатність пов'язана зі зміною кривизни кришталика, що відбувається внаслідок скорочення війкових м'язів. При цьому війковий поясок розслаблюється, опуклість кришталика збільшується, відповідно збільшується його заломлювальна сила. Коли війкові м'язи розслаблюються, війковий поясок натягується, кривизна кришталика зменшується, він стає плоским. Заломлювальна здатність кришталика сприяє тому, що зображення предмета (близько або далеко розміщеного) падає точно на сітківку. Це явище називається акомодацією. Заломлювальна сила кришталика дорівнює 1,43. З віком людини акомодація послаблюється через втрату кришталиком еластичності й здатності змінювати свою форму. Зниження акомодації називається пресбіопією і спостерігається після 40--45 років [26].

Повіки (верхня та нижня) являють собою складки шкіри. Кожна з них має передню і задню поверхні та два краї, які утворюють щілину повік. Передня поверхня повік опукла, в її шкірі локалізується велика кількість сальних і потових залоз. Верхня повіка згори обмежена випуклою бровою, яка покрита невеликими волосками. Зсередини повіки вкриті сполучною оболонкою (кон'юнктивою). При закритих повіках кон'юнктива утворює мішок сполучної оболонки (кон'юнктивний), у якому скупчується невелика кількість слізної рідини. Повіки утворюють рухомий захист очного яблука. Основа повік -- півмісяцева складка зі щільної сполучної тканини з сальними залозами. Вільний край повік покритий волосками -- віями. Між краями повік, у ділянці медіального кута ока, міститься слізне озеро, на дні якого є невелике підвищення, що має назву слізного м'ясця. По краях обох повік у цьому місці е невеликий отвір -- слізна крапка, вона є початком слізного канальця. Слізний апарат ока (рис. 4) складається зі слізної залози, слізного канальця, слізного мішка та носослізної протоки. Слізна залоза розміщена у верхньозовнішньому куті орбіти. Залоза має 10--14 вивідних протоків, які відкриваються у верхнє склепіння. Слізна рідина, омиваючи очне яблуко, надходить до медіального нижнього кута ока, до слізного озера.

Через слізні крапки вона переходить у слізні канальці й потрапляє у слізний мішок, який, звужуючись донизу, переходить у носослізну протоку, що лежить в однойменному кістковому каналі й відкривається в нижній носовий хід під нижньою носовою раковиною.

М'язи очного яблука забезпечують рухливість очного яблука. Розрізняють чотири прямих, два косих м'язи та м'яз-підіймач верхньої повіки: верхній, нижній, бічний та медіальній беруть початок від фіброзного кільця, розташованого в орбіті навколо зорового нерва. Прикріплюються прямі м'язи до екватора очного яблука. Всі м'язи ока рухають очне яблуко відповідно догори, донизу, вбік і всередину. Верхній косий м'яз починається там, де й прямі м'язи, тобто від фіброзного кільця, йде до медіального кута орбіти й перекидається через блокову ямку. Прикріплюється м'яз позад екватора очного яблука на відстані 18 мм від краю рогівки. Скорочуючись, м'яз повертає очне яблуко навколо сагітальної осі [20].

Нижній косий м'яз починається в медіальному відділі орбіти від слізного гребеня верхньої щелепи та підочноямкового краю й прикріплюється до зовнішньої поверхні очного яблука позад екватора. М'яз повертає очне яблуко зіницею догори й назовні.

Кон'юнктива ока -- це слизова оболонка, яка покриває внутрішню поверхню повік і частково очне яблуко.

Кровопостачання очного яблука здійснюється центральною артерією сітківки, що є очною гілкою внутрішньої сонної артерії. Відтікає кров по центральній вені сітківки, яка проходить паралельно з артерією.

1.2Фізіологія зорового аналізатора, вікові особливості розвитку

Нервова регуляція очного яблука здійснюється зоровим нервом і гілками трійчастого нерва, які зв'язані з війковим вузлом. М'язи очного яблука іннервують окоруховий і блоковий нерви.

Оптичний апарат ока Зворотне зменшене зображення предмета і його чіткість, тобто сполучення із сітківкою, забезпечується роботою оптичного, або заломлюючого, апарата ока, що складається з прозорих середовищ роговиці, передньої камери, хрусталика і склоподібного тіла Кожна з названих структур діє як збиральна лінза зі своїми оптичними параметрами Для практичних цілей у клініці немає необхідності у вивченні всіх аспектів фізичної оптики прозорих середовищ ока тому давно розроблені моделі схематичного і скороченого ока, у яких підсумовані показники заломлюючих середовищ і оптичний апарат розглядається як одна лінза, що збирає, або як дві, одна з яких має у своєму розпорядженні динамічну рефракцію Для того, щоб зрозуміти, як же забезпечується чіткість зображення на сітківці, доцільно користуватися округленими середніми цифрами необхідних показників з декількох моделей скороченого ока й усереднених анатомо-оптичних моделей

Залежно від місця заломлення світлових променів у середовищі ока розрізняють три категорії зорового аналізатора: нормальне, короткозоре й далекозоре очне яблуко. У нормальному очному яблуку світлові промені заломлюються так, що їхній фокус падає на сітківку. У короткозорих передньозадній розмір очного яблука більший, ніж у нормального ока [14].

Така вада виправляється двовгнутими лінзами, за допомогою яких зменшується фокусна віддаль, і зображення предмета падає на сітківку. У далекозорого ока, навпаки, передньозадній розмір очного яблука менший, ніж у нормального ока, й промені світла збираються у фокус за сітківкою, коригують зорову вісь за рахунок двоопуклих лінз, які збільшують довжину осі очного яблука, й фокус світла заломлюється на сітківці (рис. 6, 7).

На третьому тижні розвитку ембріона на передньому полюсі нервової трубки закладаються очні пухирі. Наприкінці 4-го тижня розвитку зародка очні пухирі сплющуються й на 5-му тижні розвитку їхні передні стінки прогинаються всередину, утворюючи двошарові келихоподібні утвори, між шарами яких утворюються порожнини у вигляді щілин. З первинних шарів утворюється сітківка. Пізніше з ектодерми, що поряд з очним келихом, утворюється кришталик. Очний келих тонким стеблом з'єднується з мозковим пухирем, із якого утворюється проміжний мозок. Стебло очного келиха спочатку видовжується, потім стінка його прогинається, й утворюється жолобок, краї якого з'єднуються, й жолобок перетворюється на зоровий нерв. Із мезенхіми навколо очного келиха закладається щільна оболонка. Внутрішня поверхня її перетворюється на судинну оболонку, а зовнішня -- на склеру. Пізніше передня стінка склери перетворюється на прозору рогівку.

Дальтонізм, колірна сліпота - спадкова, рідше придбана особливість зору, що виражається в нездатності розрізняти один або кілька кольорів. Названа на честь Джона Дальтона, що вперше описав один з видів колірної сліпоти на підставі власних відчуттів, у 1794 році.

Колірний зір, як і гострота зору, є функцією колбочкового апарата сітківки й в основному залежить від стану макулярної області сітківки і папіломакулярного пучка зорового нерва. Дослідження колірного зору вкрай необхідно для діагностики уродженої і придбаної патології очного дна і профорієнтації підлітків.

Колірний зір у дітей, так і у дорослих, перевіряється за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна. Таблиці побудовані з урахуванням загальноприйнятих видів розладу колірного зору і дозволяють з великою точністю установити його уроджену або придбану патологію вже починаючи з 2-4 років життя дитини.

Уроджені розлади колірного зору зустрічаються в 5-8% осіб чоловічої статі й у 0,05% жіночого. Спостерігаються порушення сприйняття тільки червоного (протанопія) і зеленого (дейтеранопія) кольору. Уроджена сліпота на синій (тританопія) колір практично не зустрічається [26].

Придбані розлади мають загальні риси, що дозволяє відрізнити них від уроджених. У хворих із придбаними розладами колірного зору знижується здатність розрізняти сині і фіолетові тони, а також диференціювати кольору по яскравості і насиченості. Крім того, придбані розлади можуть бути монокулярними, перетерплювати динамікові і відрізняються великою розмаїтістю.

Розлади колірного зору спостерігаються при ряді захворювань очей, при абіотрофії сітківки з поразкою центральної області очного дна, при макулітах, невритах зорового нерва, при атрофії зорового нерва, при застійному диску зорового нерва і деяких інших захворювань.

Можна перевірити колірний зір і "німим" способом. Дитині дають розсипану мозаїку, набори кольорових олівців або нитки "муліне" різного тону, але приблизно однієї яскравості і пропонують розкласти них у стопки по тоні. При порушенні колірного зору в стопках виявляються предмети, близькі не по тоні, а по яскравості.

Найбільш об'єктивне дослідження колірного зору, як правило, у дітей шкільного віку, методом аномалоскопії за допомогою спеціального приладу аномалоскопа [2].

Найпростішим, доступним і швидким орієнтованим способом перевірки колірного зору в дітей першого років життя, що вже знає назви основних тонів, є, наприклад, прохання: "покажи мені червону клітку на плаття (краватці, хустці)" і т.д.

Передача дальтонізму пов'язана з X-хромосомою і практично завжди передається від матері-носія гена до сина, у результаті чого в двадцять разів частіше виявляється в чоловіків, що мають набір полових хромосом XY. У чоловіків дефект у єдиній X-хромосомі не компенсується, тому що "запасної" X-хромосоми немає. Різним ступенем дальтонізму страждають 2-8 % чоловіків, і тільки 4 жінки з 1000. Для прояву дефекту зору в жінки необхідно досить рідке сполучення - наявність мутації в обох X-хромосомах. Прояв дальтонізму цього виду зв'язано з порушенням виробництва одного або декількох світлочутливих пігментів у зорових рецепторах колбочок.

Деякі види дальтонізму варто вважати не "спадкоємним захворюванням", а скоріше - особливістю зору. Відповідно до досліджень британських учених, люди, яким важко розрізняти червоні і зелені кольори, можуть розрізняти безліч інших відтінків. Зокрема, відтінків кольору хакі, що здаються однаковими людям з нормальним зором. Можливо, у минулому така особливість давала її носіям еволюційні переваги, наприклад, допомагала знаходити їжу в сухій траві і листах [7].

Придбаний дальтонізм

Це захворювання, що розвивається тільки на оці, де уражені сітківка або зоровий нерв. Цьому видові дальтонізму властиво прогресуюче погіршення і труднощі в розрізненні синього і жовтого кольорів.

Відомо, що І. Е. Рєпін, будучи в похилому віці, намагався виправити свою картину "Іван Грозний і син його Іван 16 листопаду 1581 року". Однак навколишні знайшли, що через порушення колірного зору Рєпін сильно спотворив колірну гаму власної картини, і роботу довелося перервати.

Види дальтонізму: клінічні прояви і діагностика

Колірна сліпота в синьо-фіолетовій області спектра - тританопія, зустрічається вкрай рідко і практичного значення не має. При тританопіх всі кольори спектра представляються відтінками червоного або зеленого.

Клінічно розрізняють повну і часткову колірну сліпоту.

Рідше всього спостерігається повна відсутність кольорового зору.

Клінічні прояви дальтонізму:

- часткова колірна сліпота

- червоні рецептори порушені - найбільш частий випадок

- дихромія

- протанопія (protanomaly, deuteranomaly)

- синя і жовта ділянка спектра не сприймаються

- дихромія - тританопия (trіtanopіa) - відсутність колірних відчуттів у синьо-фіолетовій області спектра.

- дейтанопія - сліпота на зелений колір

- аномалії по трьох квітам (trіtanomaly)

Діагностика

Характер колірного сприйняття визначається на спеціальних поліхроматичних таблицях Рабкіна. У наборі мається 27 кольорових аркушів - таблиць, зображення на які (звичайно цифри) складається з безлічі кольорових кружків і крапок, що мають однакову яскравість, але трохи різних по кольорі. Людині з частковою або повною колірною сліпотою (дальтонікові), що не розрізняє деякого кольору на малюнку, таблиця здається однорідною. Людина з нормальним кольоросприйманням (нормальний трихромат) здатний розрізнити цифри або геометричні фігури, складені з кружків одного кольору.

Дихромати: розрізняють сліпих на червоний колір (протанопія), у яких сприйманий спектр укорочений з червоного кінця, і сліпих на зелений колір (дейтеранопія). При протанопії червоний колір сприймається більш темним, змішується з темно-зеленим, темно-коричневим, а зелений - з ясно-сірим, ясно-жовтим, ясно-коричневим. При дейтеранопії зелений колір змішується зі світло-жовтогарячим, ясно-рожевим, а червоний - з ясно-зеленим, ясно-коричневим [9].

Професійні обмеження при ослабленні кольоросприймання.

Колірна сліпота може обмежити можливості людини при виконанні тих або інших професійних навичок. Зір лікарів, водіїв, моряків і льотчиків ретельно досліджується, тому що від його правильності залежить життя багатьох людей. Дефект колірного зору вперше залучив до себе увага громадськості в 1875 р., коли у Швеції, біля міста Лагерлунда, відбулася катастрофа поїзда, спричинивши великі жертви. Виявилося, що машиніст не розрізняв червоний колір, а розвиток транспорту саме в той час привело до широкого поширення колірної сигналізації.

Ця катастрофа привела до того, що при прийомі на роботу в транспортну службу стали в обов'язковому порядку оцінювати кольоросприйманням.

1.4 Профілактика захворювань органів зору

Око людини -- дивний дарунок природи. Воно здатне розрізняти найтонші відтінки й дрібні розміри, добре бачити вдень і непогано в сутінках. І це не випадково. Ще первісним людям треба було бути кмітливими на полюванні, а в сутінках у печері при світлі багаття готувати їжу, виготовляти одяг і зброю. Пройшли тисячоліття. Змінювалася людина. Змінювалися і її очі. Вони пристосовувалися до розглядання далеких і близьких предметів, вдень і вночі.

Слід тільки заплющити очі, як ти опинишся в темряві. Будеш чути звуки, відчувати запах, сприймати на дотик предмети. Але ти не будеш бачити.

Деякі вчені кажуть, що 70 % всієї інформації про оточуючий нас світ ми одержуємо за допомогою органа зору, інші вчені називають навіть більшу цифру -- 90 %.

О. М. Горькому під час хвороби довелося кілька днів пробути з пов'язкою на очах. Свій стан він описав так: «Не може бути нічого гіршого, ніж втратити зір, -- це невимовна образа, вона забирає у людини дев'ять десятих світу».

В освоєнні космосу органу зору належить особлива роль. Космонавт О. Леонов зазначав, що в умовах невагомості жоден орган чуттів, крім зору, не дає правильної інформації для сприйняття людиною просторових відносин за межами Землі.

Чому виникає короткозорість? Давно звернули увагу на те, що короткозорість особливо поширена серед людей, яким до водиться за родом своєї роботи тривалий час напружувати зір, розглядати дрібні предмети, низько схилятись над столом (укладачі в друкарні, коректори, креслярі й ін.).

І справа не тільки в перенапрузі очних м'язів. Деякі дослідники вважають, якщо низько схиляєш голову, то підсилюється при плив крові до очного яблука. Переповнене кров'ю, воно збільшується в розмірах, і тоді зображення стає нечітким. Було також помічено, що нерідко в деяких родинах і дідусі, і бабусі, і діти й онуки страждають короткозорістю.

Здавалося б, якщо короткозорість спадкова хвороба, то всі засоби боротьби з нею марні. Але чи це так?

Дослідження генетиків показали, що у спадок хвороба передається найчастіше за принципом так званої нормореакції. Що означає? Якщо дитина, яка має схильність до короткозорості, потрапляє в несприятливі умови, то у неї короткозорість розвинеться швидше, ніж у тієї, у якої такої схильності немає.

Тепер уточнимо, що ж це за несприятливі умови.

По-перше, обстановка, у якій відбувається зорова робота: не достатнє освітлення, згорблена робоча поза, часта зміна відстані від очей до робочої поверхні книги та інше.

По-друге, неповноцінне харчування і негативний вплив географічного середовища, а вони часто взаємозалежні. Встановлено, що на Півночі, де організм менше одержує ультрафіолетових променів, а їжа бідніша на вітаміни, короткозорість більш поширена, ніж у південних районах.

По-третє, тривалі хвороби, особливо інфекційні, викликала послаблення всього організму і, зокрема, розлади зору. Ми назвали досить багато причин, але навіть і цей перелік далеко не повний.

У наші дні короткозорість дуже поширена в усьому світі. За даними вчених-гігієністів, у деяких десятих класах кожен п'ятий, то й четвертий учень страждає на короткозорість. Через це багато молодих людей стикаються з проблемою обмеження у виборі професії. От чому варто задуматися над тим, як попередити короткозорість, зберегти зір. Очам, як і іншим органам, потрібен відпочинок, потрібна гімнастика. Попрацювали очі напружено хвилин 20--25 -- подивися у вікно, вгору, на небо на протязі декількох секунд. Після 45 хвилин роботи над уроками влаштуй собі, як у школі, перерву хвилин на 5--10.

Фахівець з охорони зору дітей професор Е. С. Аветісов зі своїми співробітниками запропонував спеціальну гімнастику для очей. Ці вправи радимо робити всім молодим людям, але особливо вона корисна тим, у кого короткозорість [27].

1. Для зміцнення м'язів повік, поліпшення кровообігу і розслаблення м'язів самого ока. Виконується сидячи. Міцно заплющити очі на 3--5 секунд (повільно порахувати до 5--7), потім відкрити очі на такий же час. Повторити 6--8 разів. Поліпшити кровообіг можна, якщо швидко моргати протягом 1--2 хвилин.

2. Для зниження стомлення і полегшення роботи на близькій відстані (читання, письмо). Особливо корисно при тривалій зоровій роботі. Виконується стоячи. Дивитися перед собою 2-3 секунди, потім, тримаючи вказівний палець правої руки (на рівні середньої лінії обличчя) на відстані 25--30 сантиметрів від очей, перевести погляд на кінець пальця і дивитися на нього протягом 3--5 секунд. Опустити руку. Повторити 10-12 разів.

Для цієї ж мети служить така вправа. Витягнути руку вперед, дивитися на кінець пальця витягнутої руки, яка знаходиться на середній лінії обличчя, повільно наблизити палець, не зводячи з нього очей доти, поки зображення не почне двоїтися. Повторити 6-8 разів [2].

3. Для зміцнення м'язів очей. Виконується стоячи:

а) помістити вказівний палець правої руки на середній лінії обличчя на відстані 25--30 сантиметрів від очей;

б) дивитися двома очима на кінець пальця 3--5 секунд;

в) прикрити лівою долонею ліве око на 3--5 секунд;

г) забрати долоню, дивитися двома очима на кінець пальця 3--5 секунд;

ґ) тримати палець лівої руки на середній лінії обличчя на відстані 25--30 сантиметрів від ока;

д) дивитися обома очима на кінець пальця 3--5 секунд;

е) прикрити правою долонею праве око на 3--5 секунд;

є) прибрати долоню і дивитися двома очима на кінець паль ця 3--5 секунд.

Повторювати 5--6 разів.

4. Ще одна вправа, що виконується стоячи. Відвести руку в правий бік, повільно переміщати палець напівзігнутої руки вліво і, не рухаючи головою, стежити очима за пальцем, потім повільно пересувати палець напівзігнутої руки вправо, стежачи за ним очима. Повторити 10--12 разів.

Звичайно, на уроках усі ці вправи виконувати неможливо. Але Є і більш прості.

1. Після 25--30 хвилин від початку уроку школярам рекомендується швидко поморгати очима протягом 20--30 секунд, потім закрити очі й посидіти спокійно хвилинку, відкинувшись, на спинку парти.

2. Корисно подивитися вдалину, на небо. Недовго, протягом t80-30 секунд.

3. Подивитися прямо вперед. Не повертаючи голови, перевести погляд праворуч і зберегти таке положення, рахуючи про себе до 3. Повторити, переводячи очі вниз, ліворуч і вгору. Не рабувати, що голову повертати не можна. Відпочивши недовго, Повторити той же рух у зворотному напрямку ліворуч, униз, вгору. Вправу слід проробляти хоча б раз на день.

4. Встати на відстані 2 метрів від якого-небудь обраного в кімнаті предмета. Подивитися прямо на нього, порахувати до 5, потім закрити очі й спробувати подумки уявити собі цей предмет, рахуючи знову до 5. Відкрити очі. Вправу слід повторити як мінімум 3 рази.

5. Відкрити очі й закрити їх долонями так, щоб не потрапляло світло. Дихати повільно і спокійно. Зберігаючи таке положення (широко відкривши очі, але в той же час у повній темряві), думати про кращий момент у своєму житті. Через 2-- 3 хвилини забрати руки і відкрити очі. Треба проробити цю вправу хоча б раз на день.

Чи шкідливе змішане світло? Не шкідливе. Навпаки, для очей шкідлива робота в сутінках, при недостатньому природному освітленні. Тому сміливо вмикайте настільну лампу і верхнє Загальне освітлення. Це потрібно для того, щоб не було різкого контрасту між яскраво освітленою поверхнею столу і всією кімнатою, коли очам постійно доводиться пристосовуватися до різного ступеня освітленості.

Квітів у кімнаті може бути багато, але вони не повинні заважати природному освітленню. То ж саме варто сказати і про фіранки -- вони потрібні тільки для того, щоб загородитися від сильних сонячних променів.

«Хто читає на ходу, потрапить завжди в біду». Кожен, напевно, пам'ятає цей дитячий віршик. Справа не тільки в тому, що можна спіткнутися і розбити ніс. При читанні на ходу відстань від очей до книги весь час змінюється, і очам кожного разу до водиться пристосовуватися до нової відстані, а це їх дуже стомлює. От чому не рекомендується читати і в автобусі, який їде по труській дорозі. Відстань від очей до книги повинна бути постійною--25--40 сантиметрів. Як перевірити, чи правильна вона? Не носити ж із собою постійно лінійку? У цьому немає потреби. Нагадаємо: досить поставити руку ліктем на стіл, а кінчиками пальців торкнутися скроні. Такою і повинна бути відстань від очей до робочої поверхні. Для першокласника вона--25 сантиметрів, а для старших школярів -- до 40 і більше. Необхідну відстань важко утримувати при читанні лежачи. От чому (та й з інших причин) не рекомендується читати лежачи.

Здорова, загартована людина рідше хворіє, у неї і м'язи міцніші, і зір кращий. Отже, правильний режим дня, прогулянки на свіжому повітрі, раціональне харчування, вживання їжі, багатої на вітаміни, заняття фізкультурою, загартовування організму зміцнюють і наші органи зору [19].

Ну, а якщо окуляри призначені? Іноді до них буває важко звик нути -- варто почекати кілька днів, і всі неприємні відчуття пройдуть. У міру звикання до окулярів оцінюється і їхня велика користь. Якщо ж неприємні відчуття не зникають, прийдеться знову звернутися до лікаря.

У наш час наявний досить великий асортимент оправ. Увібрати такі окуляри, щоб вони були не тільки лікувальним засобом, а й прикрасою, можна. Сьогодні на зміну окулярам прийшли контактні лінзи і стала можливою операція хірургами-офтальмологами. Але такі операції здійснюються ще в обмежених масштабах, а контактні лінзи не всім підходять, вони можуть викликати сильне подразнення слизової оболонки ока. Крім того, потрібне ретельне обстеження, для того щоб точно визначити показання до операції чи носіння контактних лінз, які надягають ся прямо на склеру [7].

Кожен школяр мріє бути гарним фахівцем, обов'язково гарним. Для багатьох професій зір має першорядне значення. На приклад, для токаря чи кресляра, шофера чи інженера, моряка, льотчика і людей багатьох інших спеціальностей порушення зору неприпустиме. Тому короткозорому школяреві доводиться заздалегідь враховувати цю обставину і подумати, яка професія йому підійде за станом його зору.

Якщо ж зір у нормі, але очі постійно запалюються чи болять, все одно рекомендуємо звернутися до лікаря. Однак, приймають в потрібних кількостях чи ще краще в їжі вітамін А, виняткова необхідність якого для очей широко відома, можна також поліпшити зір. Більше всього вітаміну А міститься в печінці, але щоб вона була дійсно корисною, її варто присмажити (не до готовності) на решітці. Вважається, що дефіцит вітамінів В, С і D є причиною деяких захворювань очей. Досліди підтвердили, що за допомогою вітаміну D у маленьких дітей виліковується короткозорість чи принаймні припиняється її подальший розвиток.

Якщо очі стомлені, накладіть на них компрес, змочивши шматок марлі, вати чи тканини звичайною холодною водою або відваром ромашки.

Щоб уникнути набряків і темних кіл під очима необхідний повноцінний 8-годинний сон на спині чи боці (але не обличчям у подушку) на пласкій подушці чи з валиком під шиєю.

Дуже важливо пити не менше півтора-двох літрів води на добу -- як це не парадоксально, вона виводить з організму шлаки і «зайву» воду, які викликають утворення «мішків» під очима у дорослих.

РОЗДІЛ 2. Матеріали і методи

Дальтонізм визначається на спеціальних поліхроматичних таблицях. Кожна таблиця складається з безлічі кольорових кружків і крапок, однакових по яскравості, але трохи різних за кольором.

Дальтоніку, що не розрізняє присутні в таблиці кольори, таблиця стане однорідною, а людина з нормальним світосприйманням розгляне цифру або геометричну фігуру, складені з кружків одного кольору.

Спочатку показують 2 демонстраційні таблиці (І, ІІ). Якщо дитина розрізняє ці таблиці, то дослідження продовжується, якщо не розрізняє, то дослідження припиняють. Потім показують серію таблиць (ІІІ-XXІІ) загально-діагностичного і диференційно-діагностичного для виявлення уродженої або придбаної патології колірного зору. Дослідження продовжують показом XXІІІ, XXІ і XXV таблиць для виявлення патології сприйняття синьо-фіолетового кольору.

Дослідження колірного зору за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна проводиться при гарному освітленні таблиць. Таблиці розташовують на рівні очей дитини у вертикальній площині. Дослідження проводиться монокулярно, з відстані 0,5-1 м, при гостроті зору більш 0,05. Якщо гострота зору 0,05-0,02, то дитина може розглядати таблиці з більш близької відстані. Діти старшого віку називають цифри і фігури, молодшого - обводять їх пальцем або пензликом.

Таблиці Рабкіна містять 3 таблиці (XXІІІ, XXІ, XXV), що не можуть бути прочитані тільки особами з набутою патологією колірного зору. Тому що тританопія і тританомалія як уроджені форми колірного розладу не зустрічаються, нечитаність цих таблиць говорить про придбану патологію колірного зору. Ступені набутих розладів колірного зору, як і уроджених, позначають буквами А, В, С. Розлад А (найбільш важке) установлюється тоді, коли пацієнт не читає більш 12 таблиць, В (середнє) - коли не читає менш 12 таблиць, С (найменше) - коли не читає 6 таблиць.

Набір таблиць містить дві групи - основну (таблиці 1-27), призначену для диференціальної діагностики форм і ступенів розладів колірного зору, і контрольну (таблиці 28-48) - для уточнення діагнозу у випадках, що іноді спостерігаються, агравації; симуляції і дисимуляції.

Якщо обстежуваний читає таблиці непевно, то дослідження можна повторити.

Було проведено дослідження на дальтонізм серед учнів 8-9 класів ЗОШ № 2 м. Чернігова. В дослідженні приймали участь 120 учнів. Дослідження кольоровості зору серед школярів проводилося за таблицями Рабкіна.

Отже, проведене дослідження виявило серед 120 дітей у 4 учнів спостерігається значне порушення кольоросприймання. В результаті обробки та аналізу медичних даних дітей, у яких було виявлено порушення кольоросприймання, виявили, що патологія зору, а саме, дальтонізм в 1 учня є вродженим захворюванням, у 3 учнів порушення зору є набутою хворобою.

Зоровий аналізатор представлений на периферії складним за структурою первинним утворенням - сітківкою, яка містить світочутливі елементи у вигляді паличок і колбочок. Спеціальний світочутливий апарат забезпечує фокусування на сітківці променів, які потрапляють в око. Всі ці елементи, оточені судинною і білковою оболонками, складають очне яблуко. Значення зорового аналізатора не вичерпується простим розрізненням предметів, їх освітленістю і забарвленням. Завдяки сумісній дії зорового і рухового аналізаторів створюється можливість розрізняти також просторову форму предметів, їх величину і відстань.

Наш сучасний світ насичений новими технологіями та завантажений техногенними забрудненнями створює несприятливі умови для нормального функціонування зорового аналізатора. Можуть виникати різного роду захворювання, які можуть виникати з різних причин та мати різні наслідки. Переважними та найбільш поширеними хворобами є: короткозорість, далекозорість, астизматизм, дальтонізм. Хвороби органів зору виникають у різному віці і з роками можуть прогресувати, а також хворі можуть з віком мати нормальний зір, якщо у ранньому віці були вжиті заходи лікування та профілактики.

Проведене дослідження виявило, що серед 120 обстежених учнів за допомогою таблиць Рабкіна, 4 учнів, які мають значні порушення кольоросприймання, а з них 1 дальтонік.

1. Амосов М.М. Роздуми про здоров'я. - К.: Здоров'я, 1990.

2. Анатомия человека. /Под ред. Сапина М.Р. - М.: Медицина, 1993.

3. Батуев А. С. Введение в физиологию сенсорных систем. - М.: Наука, 1988. - 247с.

4. Владимиров В.В. Диагностика и лечение кожных болезней. - М., 1995. - 328 с.

5. Войтенко В.П. Здоровье здоровых. - К.: Здоров'я, 1991.

6. Воробьева Е.А. Анатомия и физиология. - М.: Медицина, 1988.

7. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия. - М., Медицина,1985.

8. Гласс Д.Ж. Жить до 180 лет. - М.: Физкультура и спорт, 1991.

9. Гальперин С.И. Физиология человека и животных. Висшая школа, 1970 - 656 с.

10. Гуминский А.А. и др. Руководство к лабораторным занятиям по общей и возрастной физиологии. - М.:Просвещение, 1990. - 239 с.

11. Данилова Н.Н., Крылова А.Л. Физиология высшей нервной деятельности. - Ростов на Дону.: Феникс,1999.

12. Доннер К.Тайны анатомии. - М.: Мир, 1988.

13. Заколюжний М.М. та ін. Посібник з анатомії і клінічної термінології. - К.: Здоров'я, 1993.

14. Князева М.А. Ключ к самосозиданию. - М.: Молодая гвардия, 1990.

15. Небылицин В.Д. Основные свойства нервной системы человека. - М., 1966.

16. Нормальна фізіологія. / За ред В.І. Філімонова. - К.: Здоров`я, 1994. - 604 с.

17. Отрощенко П.Г. и др. Хочу быть здоровым. - К.: Либідь, 1991.

18. Самусев Р.П., Семин Ю.М. Анатомия человека. - М.: Медицина, 1990.

19. Сауляк-Савицька М.М. Анатомія людини. - К., 1966.

20. Свиридов О.І. Анатомія людини. /За ред. Бобрика І.І. - К.: Вища школа, 2000.

21. Смирнов В.М. Нейрофизиология и высшая нервная деятельность детей и подростков: Учебное пособие, - М: изд. Центр «Академия», 2000. - 400 с.

22. Хоменко Б.Г. Анатомія людини. - К.: Вища школа, 1991.

23. Хомская Е.Д. Нейропсихология. - М., 1987.

24. Юдин Г.Н. Главное чудо света: анатомия челвека. - М.: Педагогика, 1991.

25. Яновский І.І, Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. Практикум. - К.: Вища школа, 1991. - 174с.

26. Физиология человека и животных: 2 т. / Коган А.Б. и др. - М.: Высшая школа, 1984.- 360 с.