Кімнатна муха

3

Кімнатна муха

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості біології класу Комахи

1.1 Загальна характеристика

1.2 Зовнішня будова

1.3 Внутрішні системи організму комахи

1.4 Статева система та розвиток

1.5 Різноманітність та значення комах

Розділ 2. Характеристика мухи кімнатної як представника ряду Двокрилі

2.1 Ряд Двокрилі

2.2 Кімнатна муха: особливості будови та життєдіяльності

2.3 Значення мухи в природі та для людини

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Вивчаючи клас комах, слід зазначити їх винятково велику роль як у житті людини, так і в природних процесах. У зв'язку з тим що комахи становлять значну частку наземної фауни, вони істотно впливають на рослинний і тваринний світ Землі. Комахи зустрічаються в усіх районах суші, в тому числі в пустелях, високо в горах і в полярних районах.

Існування багатьох комах тісно пов'язане з життям рослин. Під час масового розмноження комахи знищують або пошкоджують рослини на величезних територіях. Проте крім шкоди комахи приносять велику користь рослинництву як запилювачі квіткових рослин. У ході еволюції виробилась чудова взаємна пристосованість між багатьма видами комах і квіткових рослин (наприклад, у рослин є різні пристосування для запилення їх певними видами комах, а у комах довжина і форма хоботка чітко відповідає будові квітки тих рослин, які вони запилюють).

Комахи руйнують відмерлі частини рослин. Багато видів комах та їхні личинки беруть участь у ґрунтоутворювальних процесах, прискорюють утворення перегною. Багато хребетних (риби, земноводні, плазуни, птахи і ссавці) живляться комахами, що перебувають на різних стадіях розвитку.

Мета роботи: проаналізувати біологію та епідеміологічне значення кімнатної мухи.

Завдання роботи:

ѕ розглянути особливості біології класу Комахи;

ѕ дати характеристику мухи кімнатної як представника ряду Двокрилі;

ѕ з`ясувати значення мухи кімнатної в природі та житті людини.

Розділ 1. Особливості біології класу Комахи

1.1 Загальна характеристика

Тіло (довжиною 0.2 мм -- 33 см) з хітинізованим покривами, поділяється на головний і черевний відділи, кожний з яких складається з окремих сегментів (кілець), сегменти голови злиті. На голові розміщені пара членистих вусиків (антени), ротові придатки, органи зору; на грудях -- кінцівки: 3 пари членистих ніг і 1-2 пари крил; на кінці черевця -- статеві і хвостові придатки (церки), іноді жало. Травна система починається ротовою порожниною, в яку входять протоки слинних залоз. Травний відділ з 3 відділів: передньої, середньої і задньої кишки; довжина і об'єм його залежать від роду їжі та її поживності. Органи виділення головним чином мальпігієві судини. Кровоносна система незамкнена, функцію серця виконує спинна судина, функцію крові -- гемолімфа. Нервова система побудована за типом нервового ланцюжка; центральна нервова система включає мозковий ганглій (головний мозок), підглотковий ганглій, сегментарні ганглії черевного ланцюжка. Дихання органи -- трахеї (у вондих зябро-трахеї), що відкриваються назовні дихальцями. Чуттів органи (зору -- фасеткові очі та прості очки, слуху -- тимпанальний апарат, дотику -- чуттєві волоски, нюху -- ямки, волоски, рівноваги -- хордотональний апарат та ін.) досягають великої різноманітності, в основі їх будови лежать т.зв. сенсили, розкидані по різних частинах тіла поодиноко або зібрані у великі скупчення. Більшість видів К. фітофаги, є всеїдні (таргани), хижаки, що поїдають ін. комах, молюсків, червів тощо, копрофаги (гнойовики), кровисисні (комарі, воші, блохи).

Майже всі комахи роздільностатеві. Розвиток з перетворенням (метаморфоз), яке буває повним (коли личинка, що різко відрізняється від дорослої особини, перетворюється на лялечку, з якої виходить доросла комаха), або неповним (личинка, що вийшла з яйця, має вигляд, близький до імаго). Відомо бл. 1.5 млн. видів комах, поширених від Антарктиди до 84° нп. широти. Більшість комах наземні форми, багато видів живе в землі, деякі в прісних водах, окремі -- в морях. В Україні -- близько 25 тис.

Класифікація комах досить складна, існує кілька різних систематик. За однією з них К. поділяються на два підкласи: ектогнатних, або прихованощелепних (Ectognatha). Ектогнатні об'єднують три ряди: безвусикові, ногохвости, двохвістки. Ектогнатних ділять на первиннобезкрилих з 1 рядом -- щетинкохвости та крилатих, куди належать переважна більшість комах з неповним перетворенням: одноденки, бабки, терміти, таргани, богомоли, веснянки, прямокрилі, сіноїди, пухоїди, воші, рівнокрилі, клопи та ін. і комахи з неповним перетворенням: жуки, сітчастокрилі, верблюдки, метелики, перетинчастокрилі, блохи, двокрилі та ін. За іншою систематикою комахи поділяють на 2 підкласи: нижчі або первиннобезкрилі (Apterygota), та вищі комахи, або крилаті (Pterygota). Більшість комах приносять користь як запилювачі рослин; деякі види виробляють речовини (мед, віск, шовк, природні фарби), які використовуються людиною як харчові продукти та сировина для промисловості. Багато комах -- шкідники сільського та лісового господарств, окремі -- переносники збудників хвороб і паразитів людини, тварин або рослин або самі є паразитами. Наука, що вивчає комах, називається ентомологією.

Клас Комахи включає понад 1 млн. видів.

1.2 Зовнішня будова

Тіло комах розділене на три відділи: голову, груди та черевце. Голова утворюється з шести сегментів, що повністю зливаються у дорослої комахи. Перший і третій сегменти не мають придатків, другий несе пару вусиків {антен); на четвертому, п'ятому та шостому сегментах розвиваються парні частини ротового апарату -- верхні щелепи (мандибули), нижні щелепи (максили) і нижня губа. Вусики за будовою і розміром дуже варіюють і є важливою систематичною ознакою. Вони можуть мати ниткоподібну, пластинчасту, булавоподібну та інші форми. Розвиток і форма щелеп і нижньої губи залежать від характеру живлення. Виділяють такі основні типи ротового апарату:

ѕ гризучий (таргани, жуки, мурахи, личинки метеликів);

ѕ гризучо-лижучий (бджоли, джмелі);

ѕ колючо-сисний -- нижня губа утворює довгий хоботок, а щелепи перетворюються на колючі щетини (комарі, попелиці);

ѕ сисний -- хоботок розвивається з нижніх щелеп, а верхні повністю редукуються (метелики);

ѕ лижучий -- утворений нижньою губою (мухи).

У багатьох дорослих комах, які не живляться ротові органи взагалі не розвинені (одноденки).

Комахи здатні рухати головою. Рухи ці в більшості випадків обмежені однією площиною (вертикальною або горизонтальною), і лише богомоли можуть повертати голову в декількох площинах.

Груди складаються з трьох сегментів, які несуть три пари членистих кінцівок. Залежно від способу пересування комахи кінцівки за будовою можуть бути:

ѕ ходильні або бігальні (паличники, багато жуків);

ѕ стприбальні (саранові, коники, блохи);

ѕ риючі (капустянки, жуки-карапузи);

ѕ хапальні (богомоли);

ѕ плавальні (жуки-плавунці).

У більшості комах до другого і третього сегментів грудей прикріплюються органи польоту -- крила. Вони утворюються як вирости покривного епітелію і зміцнюються жилками. У примітивніших видів передні та задні крила однакові за будовою і функцією, яку вони виконують (бабки). У мух і комарів розвивається лише передня пара крил, у віялохвостих -- задня. Нерідко передні крила виконують захисну функцію, перетворюючись на надкрилля (клопи, жуки). Багато видів комах повторно втратили крила (блохи, воші), що пов'язано з особливостями їхньої життєдіяльності. Крила приводяться в рух літальними м'язами, що займають значний обсяг грудного відділу.

Черевце комах утворене різною кількістю сегментів (не більше дванадцяти). Воно майже завжди позбавлене кінцівок.

Покриви

Хітинова кутикула в усіх наземних видів укрита тоненьким шаром воскоподібної речовини, яка перешкоджає випаровуванню води. На тілі комах є численні волоски, що виконують функцію органів дотику або слуху.

1.3 Внутрішні системи організму комахи

Нервова система комах побудована за принципом черевного нервового ланцюжка. Головний мозок досягає великого розвитку, особливо у суспільних комах.

Фасеткові очі комах розташовані на першому сегменті голови. Нерідко є ще декілька простих очок (наприклад у медоносної бджоли). Багато видів мають гарний зір. Так, бджоли можуть розрізняти форму предметів і деякі кольори (червоний, жовтий, зелений, синьо-фіолетовий, ультрафіолетовий). На відміну від людських, очі бджіл чутливі до поляризованого світла. Усі комахи здатні сприймати коливання температури. Терморецептори локалізовані у них в особливих волосках на члениках ніг. У багатьох комах розвинені органи слуху, утворені волосками на ногах і черевці. Дуже добре розвинені органи хімічного чуття і нюху. Смакові рецептори містяться на ротових частинах і на лапках. Комахи чутливі до рівня вологості повітря та магнітних полів.

У ротову порожнину впадають протоки слинних залоз. У личинок метеликів на нижній губі є шовковичні залози, секрет яких швидко застигає на повітрі і використовується для плетіння коконів. Ротова порожнина веде до стравоходу й далі до шлунка. Залозисті клітини кишківника виробляють травні ферменти, склад яких визначається характером їжі комахи.

Дихальна система представлена добре розвинненою мережею повітроносних трубок -- трахей. Трахеї відкриваються на поверхню тіла невеличкими отворами -- дихальцями. Вентиляція трахей у багатьох видів здійснюється рухом черевця. Деякі комахи (жуки водолюби, клоп гладун) що живуть під водою, періодично піднімаються на поверхню і запасають повітря під надкрилами, де воно утримується волосками з незмочуваною поверхнею.

Кровоносна система

Кровоносна система незамкнена. Безбарвна гемолімфа, яка циркулює в порожнині тіла комах, слугує для транспортування поживних речовин, продуктів обміну, гормонів. Рух гемолімфи забезпечується скороченнями спинної судини -- серця.

Система виділення утворена мальпігієвими судинами -- тонкими трубкоподібними виростами кишківника. їхні вільні кінці лежать у порожнині тіла. Розчинні продукти обміну поглинаються клітинами стінок мальпігієвих судин і просвітами проходять у кишку. Пристосуванням для акумуляції води у комах є жирове тіло. Внаслідок окиснення жирової тканини виділяється велика кількість води.

1.4 Статева система та розвиток

Майже всі комахи роздільностатеві. Чоловічі статеві органи у багатьох комах представлені парними сім'яниками, сім'явивідними протоками і копулятивним органом, а жіночі -- двома яєчниками та жіночими статевими шляхами У багатьох видів добре виражений статевий диморфізм: самиці та самиці відрізаються за розмірами, забарвленням, розвитком крил, будовою ротового апарату. У більшою метеликів і жуків запліднення зовнішньо-внутрішнє. У цьому випадку сперматозоїди виводяться в навколишнє середовище й вкриваються захисною оболонкою, що запобігає їхньому висиханню. Самка підбирає їх за допомогою статевих придатків. Часто зустрічається внутрішнє запліднення, коли сім'яна рідина вводиться безпосередньо в статеві шляхи самки. Іноді яйця розвиваються шляхом партеногенезу (попелиці, паличники).

Практично в усіх комах у життєвому циклі присутня личинка -- їм властивий розвиток із перетворенням. У разі розвитку з неповним перетворенням личинка веде такий самий спосіб життя, як і доросла особина -- імаго. У разі розвитку з повним перетворенням личинка виходить з яйця на ранніх етапах розвитку. На стадії лялечки відбувається руйнування личинкових органів і формування органів імаго. Ріст комах супроводжується линянням. Доросла комаха не линяє.

1.5 Різноманітність та значення комах

Комахи освоїли земну поверхню, ґрунт, повітря. Деякі види повторно заселили прісні водойми (клопи-водоміри, деякі їздці), меншість проникла в моря (деякі двокрилі). Розміри комах варіюють у дуже широких межах. Самці тропічного Жука-Геркулеса досягають 15 см, а самки всього 8 см, найбільшим жуком вважається Вусач-титан гігантський -- 17-18 см, деякі види паличників -- до 30 см, а найбільшим з них є Фобетікус Чана, який досягає 357 мм у довжину, а за умови випростаних передніх ніг - усі 567 мм [1]. Розмах крил метелика совки агріппи -- 28 см. Найменші комахи -- до 0,3 мм завдовжки.

До комах з неповним перетворенням належать ряди Таргани, Терміти, Прямокрилі, Воші, Клопи, Богомоли та інші. До комах з повним перетворенням -- ряди Твердокрилі, Лускокрилі, Перетинчастокрилі, Двокрилі, Блохи та інші.

Практичне значення комах дуже велике. Вони є головними запилювачами квіткових рослин. Близько 30 % європейських квіткових рослин (у тому числі важливі сільськогосподарські культури) запилюються комахами. Риючі комахи відіграють значну роль у ґрунтоутворенні. Деякі корисні комахи одомашнені (бджола, тутовий і дубовий шовкопряди). Величезну користь людині приносять хижі комахи, поїдаючи інших комах -- шкідників культурних рослин і лісу.

Комахи-паразити, личинки яких розвиваються у яйцях і личинках інших комах (оси і їздці), скорочують чисельність шкідливих комах. Оскільки більшість інсектицидів не байдужі для людини, свійських тварин і корисних комах, використання хижих і паразитичних комах для боротьби з шкідниками (біологічні способи боротьби) не­обхідно застосовувати набагато ширше.

Медичне і ветеринарне значення комах полягає переважно у тому, що серед них немало паразитів, які завдають прямої шкоди здоров'ю або з ними пов'язане поширення збудників трансмісивних хвороб.

Клас комах ділиться на велику кількість рядів. В основу класифікації покладено характер метаморфозу, будова ротових органів і крил. До комах з неповним перетворенням відносяться ряди прямокрилих (коники, сарана), тарганових, напівтвердокрилих (або клопів), бабок, вошей тощо

Розділ 2. Характеристика мухи кімнатної як представника ряду Двокрилі

2.1 Ряд Двокрилі

Характерною ознакою двокрилих е наявність однієї пари перетинчастих крил. Задні крила перетворені у маленькі булавоподібні придатки -- дзижчальця, що мають значення для координації польоту.

Ротові органи різної будови: у комарів-кровососів колючо-сисного типу, у ґедзів -- ріжучо-лижучого, у більшості мух -- типово-лижучого типу.

Велику групу двокрилих представлено комарами. Ці комахи добре знайомі дітям з ранніх років: комар малярійний, комар звичайний -- кулекс, комар кусака -- аедес. У всіх цих комарів самки у дорослій стадії живляться кров'ю людини та теплокровних тварин, а самці живляться нектаром квітів. Для ссання крові у комарів-кровососів е досконале пристосування -- стилет у витягнутій нижній губі.

Особливо цінні личинки комарів дергунів, або дзвінців. Назву ці комари одержали за те, що тихими літніми вечорами над берегами водойм можна почути тонкий ме­лодійний дзвін. Це дзвін від комариків, що рояться у повітрі то злітаючи вгору, то падаючи вниз. Дзвінці не мають розвинутих ротових органів.

Влітку у відкриті вікна житлових приміщень, дитячих садків інколи залітають комарі-довгоноги: комар-довгоніг шкідливий і комар-довгоніг перев'язаний. У природі їх можна зустріти на мокрій луці, на лісовій галявині, де вони вилітають з-під ніг і, пролетівши кілька метрів, знову ховаються серед трави. Комарі-довгоноги відрізняються струнким тілом і дуже довгими, тонкими і слабкими ногами, які служать їм не тільки для лазання серед рослин, але і своєрідним захистом від ворогів.

Однак серед мух з паразитуючими личинками є і корисні. До них належать тахіни. Це середнього розміру мухи, здебільшого густо вкриті міцними щетинками. Самки тахін відкладають яйця або личинки всередину тіла інших комах, у тому числі в гусінь багатьох шкідливих метеликів, наприклад, соснової совки, соснового шовкопряда. Тому тахін використовують поруч з їздцями для біологічної боротьби проти шкідників.

2.2 Кімнатна муха: особливості будови та життєдіяльності

Царство: Тварини

Тип: Членистоногі

Клас: Комахи

Ряд: Двокрилі

Родина: Справжні мухи

Рід: Муха (Musca)

Вид: Кімнатна муха (Musca domestica)

Musca domestica

Кімнатна муха (Musca domestіca) - комаха родини справжніх мух, розповсюджена синантропний організм, у дикій природі вже практично що не зустрічається. Веде переважно денний спосіб життя.

Довжина тіла дорослої комахи складає 6-8 мм. Фарбування сіра, на верхній стороні грудей чотири чорні подовжні смуги, нижня частина черевця жовтувата. Усе тіло покрите рідкими довгими волосками. Очі великі, фасеточні, темно-червоного кольору. У самок відстань між очима збільшена, самі вони також більш великих розмірів, ніж самці.

Як і у всіх двокрилих, для польоту використовується лише передня пара крил. Задні ж скорочені в розмірах і звуться дзижцяльця, вони необхідні для підтримки рівноваги в повітрі.

Ротовий апарат лижуче-смоктальний, прокусити шкіру і пити кров кімнатні мухи не здатні, на відміну від схожих на них осінніх жигалок. Мухи можуть поглинати лише рідку їжу, для споживання твердої вони попередньо розчиняють неї в слині.

Батьківщина кімнатної мухи є степи Центральної Азії, однак до дійсного часу вона слідом за людиною поширилася на всіх континентах і у всіх природних зонах, як у сільській місцевості, так і в містах.

Самка за раз відкладає 70-120 білих, близько 1,2 мм у довжину яєць. Усього за своє життя муха може відкласти від 600 до 2000 і навіть 9000 яєць у залежності від кліматичних умов. Розвиток яйця займає від 8 до 50 годин. Мухи є комахами з повним перетворенням. Личинки кімнатних мух мають довжину до 13 мм, білого кольору, безногі, з боку ротового отвору загострені, позад усіченої форми. Живуть у випорожненнях, інших гниючих напіврідких середовищах.

Через 3-25 днів і після трьох линянь, личинка відповзає в сухе прохолодне місце і перетворюється в лялечку, утворити пупарий (відстала і затверділа оболонка личинки). Фаза лялечки триває від 3 днів. Дорослі комахи живуть звичайно від двох тижнів до місяця, але можуть доживати і до двох місяців. Через 36 годин після виходу з лялечки вони вже здатні до розмноження.

За рік змінюється від 9 до 20 поколінь кімнатних мух. Зимують як личинки і лялечки, так і дорослі запліднені самки.

Охочіше усього кімнатна муха (Musca domestіca) відкладає свої яйця в гної, що залишається від свиней. Різкий запах приманює самок, і вони улаштовують свій антисанітарний інкубатор. В одному кілограмі свинячого гною можуть вивестися близько 15000 личинок мух, удвічі менше, ніж у кілограмі кінських яблук; ті, на жаль, занадто швидко сохнуть.

Для своїх ясель мухи не ладь вибрати і коров'ячі коржі. Якщо вони, звичайно, не дуже рідкі. Але особливо їм по душі гній теляти, що вигодовуються материнським молоком.

Кімнатних мух на відміну від мурах і термітів не віднести до соціальних комах. Навіть найпростіша з усіх соціальних форм поводження - догляд за потомством - невідома їм. Коли через 3-4 тижні після відкладання яєць (такий термін для наших широт) з лялечок виведуться молоді мухи, їхні батьки давно вже будуть мертві.

Кімнатні мухи живуть на волі навряд чи довше тижня. Мухам, що заповнюють наші квартири і скотарні, лише в рідких щасливих випадках вдається прожити цілий місяць. Вчені з'ясували, що в дикій природі, не так на селянських подвір'ях, половина кімнатних мух розстається з життям уже на протязі перших трьох-шести днів.

Немає в мух і своєї мови. Якщо бджола вміє в ритмі танцю пождати своїм одноплемінницям координати найближчих запасів їжі, то мухам на це і сподіватися чогось.

Їжу кімнатні мухи відшукують іноді по запаху, хоча їхній нюх не набудований на визначені смакові аромати; та й, мабуть, раз у десять слабкіше, ніж нюхів у гнойових мух. Іноді кімнатні мухи здатні побачити свою їжу, але і це буває не завжди, адже їх особливі, складні очі хоч і дивляться на всі, так не дуже-те розглядають. Тому мухи нерідко просто натикаються на що-небудь смачненьке. Так, якщо муха, розсіяно прогулюючи по кухонному столі, випадково наступить на крапельку варення, смакові сенсори, розташовані на її лапах, повідомлять її мозку, що це "Їжа!", а там уже вона негайно пустить у діло свій хоботок.

Цей "стадний інстинкт" годить для боротьби з мухами. Досить на їхній липучці-пастці, помістити декількох мух, як їхні приятелі почнуть потроху злітатися.

2.3 Значення мухи в природі та для людини

Має велике епідеміологічне значення. Поширена повсюдно. Між когітками її лапок знаходяться клейкі, вкриті волосками подушечки, що дозволяють мусі плазувати по стелі та інших вертикальних поверхнях. Ноги також покриті волосками, до яких легко пристає бруд, тому мухи можуть бути механічними переносниками хвороботворних бактерій. На тілі однієї мухи знаходили до 6 млн. бактерій, а в кишечнику - до 28 млн.

Найбільш велика роль мухи в поширенні збудників гострозаразних кишкових хвороб і насамперед черевного тифу, холери, дизентерії, дитячого поносу. Крім того, мухи переносять збудників туберкульозу, дифтерії, яйця гельмінтів і цисти найпростіших. Спалаху епідемій кишкових захворювань приходяться на літній період, коли чисельність мух досягає найбільшої величини.

Органи травлення кімнатної мухи мають таку будову, що вона може ссати рідку їжу і зскрібати сухі речовини. Рясно виділювана слина розмочує тверду їжу. Звичайним місцем відкладання яєць є гниючі речовини, кухонні покидьки, гній, випорожнення людини і т.д.

Кімнатні мухи є переносником хвороб, особливо кишкових інфекцій, а також яєць глистів. Для захисту від них приймаються профілактичні (збереження нечистот, службовців як їжею мухам і їхнім личинкам, так і джерелом патогенних мікроорганізмів, поза приступністю мухам) і винищувальні міри (застосування інсектицидів у місцях розвитку личинок, отруєні принади і липкі стрічки-пастки в місцях, де рясні дорослі комахи). За допомогою сіток і інших пристосувань запобігається влучення мух у житлові приміщення.

Нелітаючі кімнатні мухи - прекрасний живий корм для амфібій, рептилій і членистоногих. Мухи стимулюють апетит у багатьох мешканців тераріумів. Дані мухи є носіями мутації curled (скривлені, закручені крила). Їх ще називають глайдерами планувальними. Кінчики їхніх крил закручені і тому вони не здатні до повноцінного польоту, особливо вертикальному, однак можуть стрибати і планувати як білки-летяги, шорстокрилі, летучі дракончики і мармурові таргани.

Головна проблема при розведенні кімнатних мух полягає в тім, що дорослі комахи не переносять умови підвищеної вологості, необхідні для личинок. Тому, на відміну від плодових мушок дрозофіл, що відмінно розмножуються і живуть на всіх стадіях в одному культуральному середовищі, для кімнатних мух треба роз'єднувати стадії личинок і імаго. Це сильно ускладнює сам процес розведення. Дорослих мух зручно містити в невеликих скляних акваріумах розмірами 20х20х30 см. Зверху акваріум закривають дрібною нейлоновою сіткою. Дорослі мухи прекрасно себе почувають при мінімальній вологості, якщо в них є джерело води. Дорослим мухам також необхідно надати їжу у виді звичайного цукру. Без води і їжі дорослі мухи дуже швидко вмирають. Тривалість життя кімнатних мух складає приблизно 2 тижня. Як у всіх комах, тривалість їхнього життя сильно залежить від температури навколишнього середовища і їхній повний життєвий цикл може тривати від 8 до 20 днів. Звичайна кімнатна температура 23-25°С є для них оптимальної. Годувати личинок можна собачим кормом або рослинними сумішами на основі соєвого борошна.

Висновок

Кімнатна (хатна) муха поширена скрізь. На її голові розміщені фасеткові очі й вусики -- органи нюху, на лапках -- органи смаку. Між кігтиками її лапок знаходиться клейка, вкрита волосками подушечка, що дає змогу мусі повзати по вертикальних площинах, склу, стелі.

На кінцівках також є волоски, до яких легко пристає бруд, тому мухи є механічними переносниками хвороботворних бактерій. На тілі однієї мухи знаходили до 6 млн бактерій, а в кишках -- до 28 млн. Різних видів мікроорганізмів у мух знайдено близько 40. Основна роль в утворенні у мух ротового апарату лижучого типу належить нижній губі, яка має форму хоботка. Живляться мухи рідкою їжею. Муха, сідаючи на продукти, виділяє травні соки, під дією яких їжа розчиняється, після чого вона її всмоктує. Характер живлення мух (як продуктами харчування людини, так і різними покидьками) також сприяє поширенню збудників хвороб.

Мухи поширюють насамперед збудників кишкових захворювань: черевного тифу, дизентерії, холери, а також відіграють значну роль у передаванні туберкульозу, дифтерії, сибірки, деяких захворювань очей. Вони можуть переносити яйця гельмінтів і цисти найпростіших. Спалахи епідемій кишкових захворювань припадають на літній період, коли чисельність мух найбільша.

Звичайним місцем відкладання яєць є продукти, що гниють, залишки їжі, гній, фекалії людини тощо. За один раз муха відкладає до 160 яєць. За сприятливих умов за добу з яєць виходять личинки, які через 1 -- 2 тижні заляльковуються, а ще через 1--2 тижні з лялечки виходить муха. Весь розвиток від яйця до мухи відбувається приблизно впродовж місяця.

Для захисту від мух рекомендується тримати продукти харчування вкритими скляним або сітчастим ковпаком і завішувати вікна марлею. Місця виплоду мух обробляти інсектицидами (речовинами, отруйними для комах). Боротьбу з дорослими мухами ведуть за допомогою механічних (липкі стрічки) і хімічних засобів.

Список використаних джерел

1. Андрианова Н.С. Экология насекомых: Курс лекций. - М., 1970. - 158 с.

2. Жизнь животных: В 6-ти томах. - М., 1985.

3. Зверев И.Д. Книга для чтения по зоологии. -- М.: Просвещение, 1971.

4. Книга для читання по зоології.: Посібник для вчителів. - К., 1985.

5. Мазурмович Б.Н., Коваль В.П. Зоологія безхребетних: Навчально-польова практика. - К.: Вища школа, 1982. - 184 с.

6. Савчук М.П. Зоологія безхребетних. - К., 1965. - 503 с.

7. Согур Л.М. Зоологія. Курс лекцій. - К.: Фітосоціоцентр, 2004. - 308 с.

8. Федорова А.И.. Никольская А.Н. Практикум по экологии и охране окружающей среды: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. - М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2001. - 288 с.

9. Фролова Е.Н., Щербина Т.В., Михина Т.Н. Практикум по зоологии беспозвоночных. - М.: Просвещение, 1985. - 231 с.

10. Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Зоологія. 7 кл. -- К.: Генеза, 1997.

11. Шалапенок Е.С., Запольская Т.И. Руководство к летней учебной практике по зоологии беспозвоночных: Учебное пособие. - Мн.: Высш. шк., 1988. - 304 с.

12. Щербак Г.Й. Зоологія безхребетних. Кн. 1-3. - К.: Либідь, 1995.