Патогенні мікроорганізми

За даними ВООЗ Україна посіла місце лідера у Східній Європі за кількістю зареєстрованих носіїв вірусу імунодефіциту (ВІЛ) та темпами поширення інфекції.

РОЗДІЛ 2.МОНІТОРИНГ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА СМЕРТНОСТІ ВІД ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ СЕРЕД ОСІБ РІЗНИХ ВІКОВИХ І СТАТЕВИХ ГРУП

Туберкульоз залишається найгострішою проблемою сучасного суспільства і на сьогодні визнаний Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я як хвороба, що потребує розробки та впровадження активних та невідкладних дій щодо запобігання розповсюдження у світі. Особливо ця проблема постає перед країнами, що розвиваються [1]. Туберкульоз - це хвороба, що вражає осіб різних вікових груп - дітей, підлітків, дорослу групу населення, жінок і, особливо, чоловіків. За останні часи відмічається збільшення в світі захворюваності туберкульозом і серед осіб літнього і старечого віку. Визнаним є той факт, що пік смертності від туберкульозу є найбільшим серед осіб працездатного віку, особливо чоловіків.

Наприкінці XX сторіччя у структурі населення постійно росте питома вага людей літнього віку - процес, що відомий у демографії під назвою постаріння населення, а це, у свою чергу, ставить перед органами влади й охорони здоров'я нові задачі з урахуванням цього явища, оскільки туберкульоз є провідним серед причин смерті від інфекційної патології [18].

Наведені положення обумовлюють актуальність вивчення проблеми туберкульозу в Україні як у цілому, так і серед осіб різних вікових груп, зокрема, у порівняльному аспекті серед працездатного і непрацездатного населення.

Метою роботи є проведення моніторингу епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні за останні 11 років (1990-2000 рр.), визначення кількості осіб різних вікових та статевих груп у структурі загальної захворюваності і захворюваності туберкульозом органів дихання в динаміці, порівняльний аналіз захворюваності і смертності за віковими декадами.

Таблиця 1. Основні статистичні показники з туберкульозу в Україні за період 1990-2000 рр.

Як видно з таблиці 1, захворюваність усіма формами туберкульозу в Україні в 2000 році складає 60,1 на 100 тисяч населення. Це найвища захворюваність за останні 10 років. Ріст цього показника в порівнянні з 1995 роком склав 44,5 %, а в порівнянні з 1990 роком - майже в 2 рази, або на 87,8 %. Захворюваність легеневим туберкульозом за останні роки коливалась більш значуще, ніж захворюваність як туберкульозом в цілому, так і позалегеневим туберкульозом. Так, захворюваність легеневим туберкульозом у 2000 році складала 56,4 на 100 тисяч населення, що більше ніж у 1990 і 1995 роках відповідно на 101,4 % і 45,7 %. Захворюваність туберкульозом позалегеневих локалізацій за визначені роки в Україні була значно нижчою і складала 3,3, 2,9 і 3,5 на 100 тисяч населення відповідно в 1990, 1995 і 2000 рр. Коливання цього показника теж відрізняються від динаміки легеневого туберкульозу. Так, за 1990-1995 р. відзначено зниження захворюваності на 12,1 %, а з 1995 року - збільшення на 20,7 %, в результаті чого за весь період його величина змінилася дуже незначно - на 6,06 %. Імовірно, ріст захворюваності позалегеневим туберкульозом з 1995 року свідчить про підвищення уваги до діагностики цієї патології.

Приріст смертності від туберкульозу за 1990-2000 р. склав 175,3 % (від 8,1 на 100 тисяч населення в 1990 р. до 22,3 на 100 тисяч у 2000 р.). Найвищий приріст був у 1990-1995 р. - на 74,1 %, а з 1995 року - зростання було повільніше - на 58,2 %. Трохи нижчі темпи росту смертності від туберкульозу з 1995 року пов'язані з великою увагою лікарів-фтизіатрів до необхідності своєчасної діагностики і проведення якісного лікування, однак відсутність фінансової підтримки не припиняє приріст смертності. Приведені дані можуть бути основою для прогнозування динаміки смертності надалі: при аналогічних умовах існування фтизіатричної служби буде зростати смертність. Це дасть негативний вплив на чисельність населення в Україні, оскільки туберкульоз є провідим серед причин смерті від інфекційної патології.

Визначення долі туберкульозу органів дихання в структурі захворюваності в цілому (87,5 % від усієї захворюваності в 1990 р. та 93,5 % - у 2000 р.), і той факт, що внесок цієї патології зростає, наступний аналіз буде проведено з туберкульозу органів дихання.

У таблиці 2 представлена кількість нових випадків туберкульозу в Україні за 1990-2000 р. В абсолютних числах кількість нових випадків туберкульозу у 1990 році складала 16465, а в 2000 р. - уже 29753, що відповідає збільшенню на 80,7 %. Число нових випадків туберкульозу органів дихання в 1990 р. і 2000 р. дорівнювало відповідно 14728 і 27939 (приріст склав 89,7 %). Характерним як для загального числа захворілих, так і для захворілих туберкульозом органів дихання, є більш значимий приріст числа нових випадків за період 1995-2000 р.: відповідно для усіх випадків - на 38,8 %, а для випадків туберкульозу органів дихання - на 40,1 % (за період 1990-1995 р. ці цифри складали відповідно 30,3 і 35,4 %). Число нових випадків туберкульозу органів дихання з бактеріовиділенням у 1990 році склало 6701 (45,5 % від усіх нових випадків туберкульозу органів дихання), а в 2000 р. - 10738 (38,4 % від усіх нових випадків туберкульозу органів дихання), що свідчить про зниження долі бактеріовиділювачів серед нових випадків захворювання. У цілому в 1990-2000 р. число нових випадків туберкульозу з бактеріовиділенням збільшилося на 60,2 %, однак найбільший приріст відзначався з 1990 р. по 1995 р. (на 34,1 %), що в 1,7 рази вище приросту за 1995-2000 р. Це, імовірно, може бути відображенням негативних тенденцій у фтизіатричній службі України - реструктуризація служби,погіршення фінансування, зниження якості мікробіологічної діагностики. Абсолютне число нових випадків фіброзно-кавернозного туберкульозу складало відповідно в 1990 р. і 2000 р. 163 і 787, тобто в 2000 р. ця цифра була в 4,8 рази вищою.

Таблиця 2. Кількість нових випадків туберкульозу в Україні за період 1990-2000 рр.

Для вивчення кількості нових випадків захворювання серед осіб різної статі, нами проведено аналіз нових випадків захворювання туберкульозом серед чоловіків і жінок за останні 11 років (1990-2000 рр.) (таблиця 3). В структурі захворюваності 71-73 % займають нові випадки туберкульозу серед чоловіків, що у 2,3-2,7 рази (за різні роки) перевищувало кількість нових випадків серед жінок. Подібна тенденція спостерігається і при співвідношенні захворюваності туберкульозом органів дихання і бактеріальною формою захворювання. Аналіз рівня фіброзно-кавернозного туберкульозу продемонстрував зниження кількості осіб жіночої статі в структурі цієї патології, що, в свою чергу, може свідчити про більш тяжкі клінічні форми туберкульозу серед чоловіків.

Таблиця 3. Кількість нових випадків туберкульозу в Україні серед осіб чоловічої і жіночої статі (за період 1990-2000 рр.)

Таким чином, підсумовуючи отримані дані, слід зазначити той факт, що, якщо в 1990 році щодня занедужувало активним туберкульозом 45,1 чоловік, туберкульозом органів дихання - 40,3 чоловік, з бактеріовиділенням і фіброзно-кавернозним туберкульозом - відповідно 18,4 і 0,45 чоловік, то в 1995 році ці цифри дорівнювали 58,8, 54,6, 24,6 і 0,89 чоловік щоденно, а в 2000 році - 81,6, 76,5, 29,4 і 2,2 чоловік за цими категоріями занедужували щодня. Це свідчить, на жаль, про погіршення епідеміологічної ситуації з туберкульозом в Україні. Основну частину в структурі захворюваності туберкульозом займають нові випадки серед чоловіків (співвідношення кількості нових випадків серед чоловіків і жінок дорівнює 2,7:1), і серед осіб чоловічої статі з року в рік збільшується кількість занедбаних, фіброзно-кавернозних форм.

Кількість нових випадків туберкульозу в Україні за період 1990-2000 р. з розподілом за віковими групами представлено в таблиці 4. Серед усіх нових випадків захворювання основна частка випадала в 1990, 1995 і 2000 р. на вікову групу 0-59 років: 13434, 18161 і 24795 випадків, що склало 81,6 %, 84,4 % і 83,3 % відповідно від усіх нових випадків захворювання. Серед нових випадків захворювань туберкульозом органів дихання також основна частина належить віковій групі від 0 до 59 років: 12115, 17027 і 23447 випадків відповідно (82,3, 85,2 і 83,9 % від усіх нових випадків туберкульозом органів дихання).

Найбільша частина осіб з бактеріовиділенням припадає на групу від 0 до 59 років: відповідно в 1990, 1995 і 2000 рр. - 5293 випадки (79 % від усіх нових випадків з бактеріовиділенням), 7762 (86,4 % від усіх нових випадків з бактеріовиділенням) і 9072 випадки (84,5 % від усіх нових випадків з бактеріовиділенням). Аналіз нових випадків фіброзно-кавернозного туберкульозу свідчить про те, що, як і в попередніх випадках, основна частина належить віковій групі 0-59 років.

Серед осіб 0-59 років (таблиця 4) основна частина нових випадків хвороби припадає на 15-59 років, що свідчить про те, що туберкульоз уражає значно частіше осіб працездатного віку. Однак аналіз серед осіб 60 років і старше демонструє той факт, що постійно 15-18 % нових випадків випадає на цю вікову групу.

Таблиця 4. Кількість нових випадків туберкульозу в Україні за період 1990-2000 р.(розподіл за віковими групами)

Таким чином, якщо щодня в 1990 році занедужувало в групі осіб від 0 до 14 років - 1,4 чоловік, у віці 15-59 - 35,4, а в групі 60 років і старше - 8,3, то в 2000 р. ці цифри складали, відповідно віковим групам, 2,2, 65,8 і 13,6 чоловік щодня, а у працездатному віці ця цифра збільшилася майже в 2 рази.

Нами проведений аналіз структури нових випадків захворювання туберкульозом у кожній віковій групі і порівняльний аналіз структури в 1990, 1995 і 2000 р. (таблиця 4). Основну увагу звертає на себе значний зріст нових випадків фіброзно-кавернозного туберкульозу серед осіб працездатного віку (у порівнянні з 1990 р. у 2000 р. число нових випадків у групі 0-59 років збільшилося в 5,0 разів, тоді як серед осіб 60 років і старше - тільки в 2,3 рази). Це у свою чергу свідчить про те, що росте кількість занедбаних випадків у структурі захворюваності і, як наслідок, потребує великих матеріальних витрат на лікування і диспансеризацію таких хворих.

Порівняльний аналіз показників захворюваності і смертності за 1997-1999 р. у різних вікових групах (таблиця 5) демонструє найбільші цифри по захворюваності в групах осіб від 20-24 до 50-59 років, що значно перевищує середньостатистичний показник в Україні (у середньому в 1,6 рази), а смертності - у групах від 30-39 до 50-59 років (рівні перевищують середньостатистичний показник в Україні в середньому в 2,2 рази).

Таблиця 5. Захворюваність і смертність від туберкульозу в Україніза період 1997-1999 рр.(розподіл за віковими групами)

Отримані дані підтверджують значимість туберкульозу в структурі захворюваності і смертності серед осіб найбільш працездатної частини населення України, що вимагає істотного втручання для контролю за туберкульозом саме в цій віковій групі. Однак стабільність захворюваності і смертності серед осіб 60 років і старше, при загальному постарінні населення, є основою для удосконалювання профілактичних і лікувальних заходів у старшій віковій групі.

На сьогодні в Україні проблемі туберкульозу приділяється значна увага на державному рівні, що призвело до розробки найбільш вагомих документів - розроблена та прийнята Національна програма боротьби з туберкульозом на 2002-2005 рр., затверджений Закон щодо боротьби з туберкульозом в Україні [4, 5]. Це є вагомим фактором проведення якісних, своєчасних та ефективних дій щодо припинення прогресування захворювання на туберкульоз в Україні та запобіганню поглиблення епідемічної ситуації.

Таким чином, проведений аналіз основних статистичних показників з туберкульозу в Україні за останні 11 років свідчить про значний зріст захворюваності і смертності, особливо серед осіб найбільш працездатного віку, однак стабільно високою залишається частка осіб старшої вікової групи в структурі захворюваності, що особливо важливо при загальному постарінні населення..

Таким чином, вищенаведене свідчить про необхідність створення системи проспективного спостереження за ситуацією з туберкульозом в Україні, оскільки зараз, за часів епідемії захворювання, потрібно розробляти та впроваджувати сучасні комплексні технології щодо невідкладного контролю за ситуацією. Це надасть можливість розробляти та впроваджувати комплекс невідкладних дій контролю туберкульозу, стабілізувати епідеміологічні показники та призупинити прогресування епідемії.

ВИСНОВКИ

Вивченням патогенних мікроорганізмів та розробкою методів боротьби з ними займається санітарна мікробіологія.

Патогенні мікроорганізми - це мікроорганізми, які здатні викликати отруєння та різні інфекційні захворювання людини. До патогенних мікроорганізмів належать багато представників бактерій, грибів, мікоплазм, рикетсій, вірусів і найпростіших та ін.

Патогенність є видовою ознакою мікроорганізмів, яка характеризує їх здатність спричиняти інфекційне захворювання. Вона визначається вірулентністю, агресивністю і токсиногенністю.

Повітря, вода, грунт, бацилоносії, тварини або рослини, скупчення нечистот, антисанітарний стан навколишнього середовища в цілому, або його окремих складових, можуть стати причиною виникнення окремих чи масових захворювань, які викликаються певними видами патогенних мікроорганізмів.

Найпоширеніша класифікація бактерій за формою і здатністю утворювати угруповання, а також за забарвленням за Грамом.

Віруси є другою групою найпоширеніших збудників захворювань людини. Залежно від типу нуклеїнової кислоти розрізняють ДНК-геномні і РНК-геномні віруси.

Збудниками небезпечних хвороб людини можуть бути також нижчі гриби-паразити.

До найпростіших тварин, що спричинюють інфекційні захворювання, належать дизентерійна амеба, кокцидії, споровики.

Найбільшого поширення на території України набули такі інфекційні захворювання: дизентерія, кір, гострі кишкові захворювання, лептоспіроз, кліщовий енцефаліт, туберкульоз та СНІД.

Характерними особливостями інфекційних хвороб є: заразність, стадійність розвитку, специфічні реакції організму.

Джерелами інфекційних захворювань є хвороботворні мікроорганізми, переносниками яких є кліщі, комарі, інші тварини, люди.

Усі інфекційні хвороби поділяються на 4 групи:

12.1 повітряно-крапельні, або інфекції дихальних шляхів (грип, дифтерія, туберкульоз, кір, скарлатина, вітряна віспа, цереброспинальний менінгіт, орнітоз та інші);

12.2 кишкові інфекції, або водно-харчові (сальмонельоз, дизентерія, ботулізм, холера, черевний тиф та інші).

12.3 кров'яні інфекції, або трансмісивні (кліщовий тиф, вошивий тиф, лептоспіроз, кліщовий енцефаліт та інші).

12.4 контактні інфекції (венеричні захворювання, СНІД, сказ, правець, короста, стригучий лишай, грибкові захворювання та інше).

13. В Україні спостерігається значне збільшення частоти випадків захворювання на туберкульоз,особливо серед людей працездатого віку.

14. Основну частину в структурі захворюваності на туберкульоз займають випадки у осіб чоловічої статі.

15. Туберкульоз - провідний фактор смерті серед людей працездатного віку.

Список використаної літератури

Білай В.Й. Мікроби проти мікробів. К. - 1958. - 40 с.

Білай В.Й. Мікроорганізми - друзі й вороги людини. К.: Наукова думка. - 1982. - 152 с.

Билай В.И., Гвоздяк Р.И., Скрипаль И.Г., Краев В.Г., Эланская И.А., Зирка Т.И., Мурас В.А. Микроорганизмы - возбудители болезней растений. К.: Наукова думка. - 1988. - 552 с.

Букринская А.Г. Вирусология. М.: Медицина. 1986. - 234 с.

Бухар М.И. Популярно о микробиологии М.:Знание. - 1989. - 64 с.

Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології. К.: Вища школа. - 1987. - 230 с.

Гайченко В.А., Коваль Г.М. Основи безпеки життєдіяльності людини. Київ. - 2004. - 236 с.

Дроботько В.Г Мікроби, їх корисна і шкідлива роль. К., - 1947. - 29 с.

Дяченко С.С., Синяк К.М., Дяченко Н.С. Патогенные вирусы человека.- К.: Здоров'я. 1980. - 112 с.

Занимательная микробиология. М.: Знание. - 1967. - 192 с.

Кирхенштейн А.М. Вопросы общей и медицинской микробиологии. Рига. - 1981. - 190 с.

Красильников А.П. Микробиологический словар. Справочник. Минск, -1986. - 244 с.

Лункевич В.В. Невидимые враги и друзья людей. М.: Сельхозиздат. - 1948. - 95 с.

Мікробіологія: Посібник у трьох частинах. Частина перша “Загальна медична мікробіологія” / Дейнека С.Є., Патратій В.К., Сидорчук І.Й. та ін. - Чернівці: Медик, 2007. - 237 с.

Мікробіологія: Посібник у трьох частинах. Частина третя “Медична вірусологія” / Патратій В.К., Дейнека С.Є., Сокол А.М. та ін. - Чернівці: Медик, 2008. - 164 с.

Постовіт В.А. Інфекційні хвороби. Санкт-Петербург. - 1997. - 358 с.

Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія.- Київ: Вища школа. - 1992. - 326 с.

Рингач Н.О. Статево-вікові особливості смертності населення працездатного віку в Україні // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 1999. - №2. - С. 162-165

Румянцев С.И. Микробы, эволюция, иммунитет. Л.:Наука. - 1984. - 176 с.

Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования /Под ред.О.М.Биргера/ - М.: Медицина. 1982. - 140 с.

Ткачук В.Г. Хапко В.Г. Медико-соціальні основи здоров'я. Київ. - 1999.

Фролов А.Ф., Шевченко Л.Ф., Широбоков В.П. Практическая вирусология. - К.: Здоров'я, 1989. - 168 с.

Цимбал Н.М., Берегова О.Д. Основи долікарської допомоги. Практикум з валеології. Тернопіль: Богдан. - 1999. - 126 с.

Щербак Г.Й., Царичкова Д.Б., Вервес Ю.Г. Зоологія безхребетних. -- К.: -Либідь, 1996. -- Кн. 2. -- С. 291--298.