13

Зміст

Вступ 3

1. Генна інженерія - новий етап розвитку генетики 4

2. Результати досягнень генної інженерії: за і проти 7

3. Генно модифіковані продукти 10

Висновок 13

Використана література 14

Вступ

Генна інженерія - напрямок досліджень у молекулярній біології й генетиці, кінцевою метою яких є одержання за допомогою лабораторних прийомів організмів з новими, у тому числі й тих, що не зустрічаються в природі, комбінаціями спадкоємних властивостей. В основі генної інженерії лежить обумовлені останніми досягненнями молекулярної біології й генетики можливості цілеспрямованого маніпулювання із фрагментами нуклеїнових кислот. До цих досягнень варто віднести встановлення універсальності генетичного коду, тобто факту, що у всіх живих організмів включення тих самих амінокислот у білкову молекулу кодуються тими самими послідовностями нуклеотидів у ланцюзі ДНК; успіхи генетичної ензимології, що надав у розпорядження дослідника набір ферментів, що дозволяють одержати в ізольованому виді окремі гени або фрагменти нуклеїнової кислоти, здійснювати синтез фрагментів нуклеїнових кислот, об'єднати в єдине ціле отримані фрагменти. Таким чином, зміна спадкоємних властивостей організму за допомогою генної інженерії зводиться до конструювання з різних фрагментів нового генетичного матеріалу, введення цього матеріалу в реципієнтний організм, створення умов для його функціонування й стабільного спадкування.

1. Генна інженерія - новий етап розвитку генетики

Генна інженерія - це комплекс технічних прийомів перенесення в структуру клітини живої істоти деяких видів генетичної інформації, якої попередньо там не було. ДНК, як відомо, - це спадковий матеріал всіх організмів, за винятком деяких вірусів, для яких таким матеріалом є РНК. Послідовно ДНК є носієм генетичної інформації, яка передається з покоління в покоління. В частинці ДНК вирізняємо співдіючі між собою структури, звані генами. Ген (спадковий фактор) - функціонально неподільна одиниця генетичного матеріалу. Сукупність всіх генів даної клітини або організму складає його генотип. Генна інженерія - це штучне створення "бажаних" мутацій та рекомбінацій. По суті, генна інженерія полягає на "вирізанні" з одного генотипу фрагменту ДНК і вставлення його до іншої частинки ДНК іншого організму.

Творцем генетики вважається Г. Мендель, котрий в 1866 р. першим описав основні закони успадковування рис. В 1905 р. В. Батесон своїми дослідженнями підтвердив обсервації Менделя і назвав нову науку генетикою. В 30 роках ХХ ст. має місце розвиток хромосомної теорії спадкування Т. Моргана, а також дослідження над мутаціями генів. Молекулярна генетика доводить до розшифрування генетичного коду.

1956 - повторне відкриття хромосом людини як фундаментальних структур і носіїв генетичного матеріалу. Мендель називав їх елементами, Морган в 1910 році вивчав їхню хімічну структуру).

1965 - здійснення злиття клітин людини з клітинами миші (завдяки "переносу") з переміщенням генів в хромосоми людини. Саме тоді Хотчкін вперше вводив поняття генетичної інженерії.

1967 - початок використання методів генетичного пренатального діагнозу.

1970 - синтез першого штучного гену.

1971 - одержано гібридну (рекомбіновану) ДНК.

1981 - народження перших мишей завдяки клонуванню.

Генна інженерія -- молода технологія, створена для поліпшення характеристик живих організмів шляхом пересадки в них чужого генетичного матеріалу, наприклад ДНК риби в помідор (щоб не підмерзав) чи бактерії в картоплю (щоб жук не їв). Генна інженерія кардинально відрізняється від селекції тим, що її методи дозволяють долати бар'єри між видами, чого не відбувається в природі. В Україні офіційного дозволу на вирощування генетично модифікованих рослин поки що ніким отримано не було. Однак немає ніякої гарантії, що західні продукти, які купуються в нас, наприклад, чіпси, печиво, молочний порошок чи навіть пиво, не містять в собі генно-модифікованих інгредієнтів. Перевіряти чи маркірувати їх поки що ніхто не збирається.

Вторгнення в ДНК для науковців є інструментом, що дозволяє змінювати життя, робити його гнучким до вимог технічного середовища. Генетична інженерія дозволяє поводитися із життям як із технікою.

Справді генну інженерію можна назвати завершальним етапом адаптації до світу машин. Водночас однієї думки про генну інженерію, генетично модифікованих продуктів в науковому світі немає.

Більшість науковців вважає, що випуск генетично модифікованих продуктів у навколишнє середовище можуть спричинити незворотну шкоду біологічному різноманіттю екосистем, а також здоров'ю людей та тварин. Ця група науковців, беручи до уваги обмеженість наших знань про природу ризику від ГМО, закликає уряди ввести 5-річний мораторій на комерційне застосування ГМО, щоб забезпечити необхідний час для більш інтенсивного моніторингу.

Окрім цього зростає розрив між країнами Західної та Східної Європи у рівнях поінформованості про потенційний ризик випуску ГМО. Цим користуються для експорту на Схід цієї небезпечної технології та небажаної продукції.

Проблема поглиблюється й тим, що люди мають мало достовірної інформації про генетично модифіковані продукти.

Поняття "генетично модифіковані продукти" знайоме не кожному, а якщо і знайоме, то ставлення пересічного громадянина до генної інженерії не можна назвати надто добрим.

Насправді, - генетика (genetikos - той, що народжує, плодючий) - наука про спадковість та мінливість живих організмів. Вона вивчає принципи зберігання та реалізації генетичної інформації, розкриває закони індивідуального розвитку організмів та вірусів, виникнення в них нових ознак.

А отже, генна інженерія - це розділ молекулярної біології та генетики, метою якого є створення організмів з новими комбінаціями спадкових властивостей, зокрема, таких, що не поширені в природі. Наприклад, глобальне потепління можна буде перемогти, створивши рослини та тварини, генетично змінені так, щоби протистояти росту температур та посухам.

Окрім, цього вже зараз створено та запатентовано вид курей, в яких відсутній материнський ген, що змушує курей висиджувати яйця, що невигідно для птахофабрик. Отак, вид за видом, змінюючи, життя все більше пристосовується до техносередовища.

Якщо захоплюватися генною інженерією, то не виключено, що скоро навколо будуть лише одні маленькі дива. Все-таки, не просто зрозуміти добре чи то зле, що ми дійшли до генної інженерії.

2. Результати досягнень генної інженерії: за і проти

Результати досягнень генної інженерії:

- можливість ідентифікації патологічних генів, розробка молекул, важливих для людини, що дало можливість використовувати їх на широкому рівні (інсулін, гормони росту, вакцини);

- створення рослин і тварин з особливими ознаками.

Цілі генетичної інженерії можна класифікувати: діагностична, терапевтична, продуктивна, перебудови, експериментальна (деструктивна).

Генна інженерія дає можливість генної терапії. Генна терапія має своїм завданням "розшифрування" людського геному, тобто пізнання повної інформація на тему спадкового оснащення людини. На сьогодні відомо, що багато хвороб має спадкову основу. Щоб їм запобігти або лікувати необхідно пізнати генотип людини. Генна терапія - це введення до людського організму або клітини гену, тобто фрагменту ДНК з метою попередження або лікування патологічних станів. Генетичні маніпуляції є несправедливі, коли редукують людське життя до ролі предмету, коли забувається при цьому, що маємо справу з особою, розумною і вільною.

Генетики жодною мірою не зупиняються на лікуванні, а посилаючись на свободу наукових досліджень, хочуть експериментувати, маючи на меті створення певного типу над-людей, які могли б запанувати над іншими. В такій перспективі генетика легко замінюється в євгеніку зі всіма її негативними наслідками. Не можна замовчувати факт, що ці відкриття можуть бути використані до селекції ембріонів, що полягає на елімінації тих, які мають якісь генетичні хвороби або мають патологічні генетичні риси. Такою була, між іншим, ідеологія гітлеризму. Небезпекою є також "сімейна євгеніка" - коли батьки, зокрема ті, які мають фінанси, старатимуться "покращити" генетичний матеріал своїх майбутніх дітей.

Церква не може залишатися осторонь таких питань, тому дає свої відповіді у документах Церкви таких, як: інструкція "Donum vitae" (1987) та енцикліка "Evangelium vitae" (1995). Немає ще остаточних висловив Magisterium Ecclesiae на тему картування генів чи генної терапії, але в деяких промовах Святіший Отець Іван Павло ІІ неодноразово висловлювався на тему етичних проблем генетики, меж наукових досліджень над людським генотипом. Катехизм Католицької Церкви ще раз пригадує певні принципи та додає деякі уваги що до генетичних досліджень та генної терапії.

Церква схвалює прогрес науки і техніки, підкреслює позитивну сторону цих явищ. Неодноразово виражає подив і пошану щодо зусиль багатьох вчених і дослідників, які пробують відкрити таємницю людського геному. Церква погоджується з думкою Світової Організації Здоров'я про те, що створення карти людського геному може бути великою допомогою в лікуванні, а навіть в передбачуванні певних хвороб (предикативна медицина). Церква прихильно ставиться до цих досліджень за умови, що вони відкривають нові можливості лікування і генної терапії, основані на вшануванні життя і недоторканості суб'єктів, охорони або повернення здоров'я пацієнтам вже народженим, або які щойно мають народитися.

З погляду Церкви, тіло, а передовсім його генетична програма, його генетичний код, в своїй суті є чимось одним з духом і разом творять екзистенційну і суттєву єдність особистості. Це означає, що втручання в тілесну природу людини, а також в її генетичний код, є втручанням в цілісність людської особистості. Це можна виправдати тільки, якщо існує для цього терапевтична основа (це не може бути прояв панування однієї людини над другою). Важливо не тільки зберегти життя, але й шанувати генетичну ідентичність кожного людського індивіда - це головний етичний принцип, який має лежати в основі генетичних втручань.

Чи втручатися в генетичний код людини? - це не лише питання окремих вчених, воно стосується цілого людства. Тому разом з признанням принципу наукової свободи досліджень треба прийняти необхідність етичних орієнтирів для цих досліджень і принцип відповідальності. Бо не все, що є технічно можливим є добрим з точки зору моралі.

Резолюція Європейського Парламенту від 1989 року клонування визнає серйозним порушенням фундаментальних прав людини. Воно суперечить принципу рівності людських істот, бо допускає расову та євгенічну селекцію людського роду, принижує гідність людини і веде до експериментування на людських ембріонах. Отже, клонування є заборонено на юридичному рівні.

Клонування навіть тоді, коли є заплановане як поправлення людського буття, є приниженням людської гідності.. Моральна оцінка цього явища появляється в Інструкції "Donum vitae" (1987), а також в документі Папської Академії "За життя", який називається "Роздуми про клонування" (1997). Кожна людина має право до своєї унікальності та неповторності. Також її тіло та генотип є інтегральним елементом гідності і унікальності, тоді як клонована істота це завжди "копія" когось іншого. Це вело б до загублення власної ідентичності, до відчуття меншовартості.

Клонування - це знак викривленого підходу до свободи наукових досліджень та експериментів. Дехто вбачає в цьому прояв всемогутності науки, але науки без цінностей.

3. Генномодифіковані продукти

Генномодифіковані продукти - це продукти, які отримані за рахунок змін генетичного апарату живих організмів. Всі продукти, які використовуються в сільському господарстві, вони всі отримані за рахунок технологій, які змінюють генетичний апарат. Це є традиційна селекція, а зараз це є методи генетичної інженерії, які цю селекцію значно пришвидшують. Традиційно селекція дає, наприклад, сорт рослин за 10-15 років, а генна інженерія за рік-два.

Головною потребою у генно-модифікованих продуктах є потреба у збільшенні сільськогосподарських продуктів для того, щоб вирішити продовольчу проблему, яка є досить гострою в світі. Традиційними способами це вже важко зробити.

В суспільстві виникло багато непорозумінь та застережень до генно модифікованої продукції через слабку обізнаність з природою цих продуктів. Також це є результат конкурентної боротьби фірм, які отримують продукти сільського господарства традиційними підходами.

Ці продукти є важливими для вирішення продовольчих програм. Вони повинні бути відповідно позначені і люди повинні мати право вибору цих продуктів: купувати їх чи не купувати, вживати чи не вживати.

Відсутність інформації про розповсюдження генетично модифікованих організмів призводить до низького рівня усвідомлення проблеми населенням і навіть урядовими особами.

Можна сказати, що законодавча база в Україні щодо ГМО є не розробленою і серйозно відстає від стандартів ЄС.

На даний час в Україні немає чинного закону, щодо діяльності пов'язаної з генетично модифікованими організмами. Багато законопроектів так і не стали законами. Прорецензувавши останній з них "Про біобезпеку генетично-змінених організмів і продуктів", кандидат юридичних наук Ірина Тустановська і його вважає недосконалим. Основним з недоліків є недостатня участь громадськості. Негативним є і те, що сфера діяльності не розповсюджується на генетично інженерну діяльність в замкнутих системах (наприклад, в лабораторіях щодо високих класів). Недоліком є і те, що інформація про генномодифіковані продукти може бути визнана конфіденційною. Деякі з цих законопроектів враховували стандарти ЄС, але за основу брали Картагенський протокол, прийнятий 30 січня 2000 року у м. Монреаль (Канада). Основним принципом протоколу є принцип застереження: держава може відмовитись від ввезення на її територію ГМО, якщо вважає, що такі організми спричинять небезпеку, не порушуючи при цьому ВТО.

Щодо чинного законодавства України, то у законі "Про захист прав споживачів" є положення про те, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги). І ця інформація повинна містити крім назви товару, ціни, дати виготовлення та ін., ще й позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів.

Пропагуючи генетично модифіковані продукти, нам говорять, що все це - здобутки цивілізації. Генна інженерія дозволяє переносити в рослини (кукурудзу, ріпак, сою, картоплю тощо) гени з бактерій, вірусів, тварин чи інших рослин. Це робиться для наділення їх новими характеристиками: швидким дозріванням, вищою врожайністю, стійкістю до шкідників чи хвороб. Деякі ГМО, на думку спеціалістів, можуть викликати алергії в певних груп людей. Ситуація ускладнюється відсутністю маркування на ГМ-продуктах у більшості країн світу.

Вже зараз чимало людей з острахом дивляться на генетично можифіковане майбутнє, на глобалізаційні процеси. Здається, що наш екологічний годинник вже натякає на фініш.

До списку відомих в СНД фірм, продукція яких може містити генетично модифіковані продукти можна віднести продукцію Сoca Cola, Danone, Heinz, Hipp, VacDonalds, Nestle, Stimorol, Wrigleys.

А також маленька інормація про гарячу пятірку світових корпорацій або генетичних гігантів, серед яких ASTRA ZENECA (масштабна компанія посівних культур), DuPont (фармацептична та агрохімічна компанія), та уже достатньо відома MONSANTO, на долю якої припадає 88% всіх ГМ-культур, вирощених в США в 1998 році. Між іншим в 2000 році остання компанія змінила назву на Фармація.

Відомо, що в продуктах харчової промисловості часто використовуються ферменти, які виробляють геннно модифіковані організми. Нещодавно швейцарський Федеральний інститут технології довів, що саме ці ферменти є головними винуватцями алергій і астми. А також в Йоркській лабораторії харчування було зроблено відкриття про те, що ГМ-соя може мати явний негативний вплив на людину, а саме: викликати хвороби шкіри, шлунку та алергію. Ще одна проблема таких продуктів - це токсичність, яка полягає в сповільненій дії. Відомо, що термін вияву дії токсичного білка може займати близько 30 років. Його перетворення з корисного на хвороботворчий може бути спричинене навіть найменшими змінами амінокислотного складу.

Отож, тільки час розставить крапки над "і" щодо користі та ризику використання ГМО.

Висновок

Нині в наукових колах розгорнулася розгорнулась цікава дискусія. Чи існує можливість прищеплення до людської клітини генів, взятих від талановитого музиканта, вченого або політика? Чи можливе маніпулювання людською спадковістю? Яким має бути ставлення Церкви до експериментів на людині та її генотипі?

Людина досягла вершин науки, а з другого боку створила собі нові пастки. Сьогодні триває боротьба за життя на різних рівнях, однак особливо вона стосується самих початків існування людського індивіда. Сучасна біологія є немислима без генетичної технології, яка має свої успіхи і заслуги. Йдеться передовсім про генетичну терапію. Але дивлячись на користь, яку вона приносить, рідко помічається ризик, який з нею пов'язується. Тому Церква, а також багато дослідників не є прихильниками безкритичного оптимізму. Це відкриття нового "континенту", яким є знання про людський генотип, пропонує нові можливості лікування хвороб, проте може також зміцнити тенденції селекції людських істот.

Використана література

1. Вервес Ю.Г., Кучеренко М.Є., Балан П.Г. "Загальна біологія" - К.: Генеза, 1998.

2. Генна інженерія в ХХІ столітті: перемога чи поразка людства? - К., 2003.

3. Новини генетики. - К., 2002.

4. Слюсарев А.О. "Біологія" - К.: Вища школа, 1999.