Особливості пенсійного забезпечення осіб із сімейними обов’язками в разі втрати годувальника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківського національного педагогічногоуніверситету імені Г. С. Сковороди

Особливості пенсійного забезпечення осіб із сімейними обов'язками в разі втрати годувальника

Сохань М.Ю. аспірантка кафедри цивільно-правових дисциплін і трудового права імені проф. О. І. Процевського

Анотація

У статті розглянуто деякі питання щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування як основної організаційно-правової форми соціального захисту осіб із сімейними обов'язками, оскільки пенсійне забезпечення посідає одне із центральних місць серед інших соціально-економічних заходів, що здійснює держава за рахунок спеціальних фондів. Зокрема, автором досліджено особливості пенсійного забезпечення осіб із сімейними обов'язками в разі втрати годувальника. Оскільки і до цього часу залишаються невирішеними проблеми теоретичного та практичного змісту щодо пенсійного забезпечення у зв'язку з втратою годувальника. Нині Україна як невід'ємна частина Європи орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально - економічного розвитку, що вимагає досконалого правового регулювання у сфері соціального забезпечення як держави соціальної спрямованості. Зазначено, що пенсія у разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого, які були на його утриманні, за наявності в нього на день смерті страхового стажу, що був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у законодавстві, - незалежно від тривалості страхового стажу. Зроблено висновок, що суб'єктом пенсійного правовідношення у разі втрати годувальника є не сім'я, а окремо взяті непрацездатні члени сім'ї, правосуб'єктність кожного з яких реалізується законним представником в інтересах кожного з них окремо, хоча й в одному просторі та часі. З метою підвищення соціальної захищеності осіб із сімейними обов'язками пропонується вдосконалення пенсійного законодавства за кількома напрямками: уніфікація положень пенсійних законів, у тих випадках, де відмінності не мають під собою об'єктивних підстав; розширення охоплення пенсіями у зв'язку з втратою годувальника за рахунок забезпечення непрацездатних осіб, які перебувають на утриманні годувальника, незалежно від ступеня споріднення з померлим годувальником.

Ключові слова: держава, соціальний захист, пенсійне забезпечення, втрата годувальника, особи з сімейними обов'язками, непрацездатні члени сім'ї, національне законодавство.

Abstract

The article considers some issues regarding mandatory state pension insurance as the main organizational and legal form of social protection of persons with family responsibilities, since pension provision occupies one of the central places among other social and economic measures carried out by the state at the expense of special funds. In particular, the author investigated the features of pension provision for persons with family responsibilities in the event of the loss of a breadwinner. Since the problems of theoretical and practical content regarding pension provision in connection with the loss of a breadwinner remain unresolved until now. Currently, Ukraine, as an integral part of Europe, is oriented towards the model of socio-economic development operating in the leading European countries, which requires perfect legal regulation in the field of social security as a socially oriented state. It is noted that the pension in the event of the loss of a breadwinner is awarded to disabled family members of the deceased who were dependent on him, if he had the insurance experience on the day of his death, which would be necessary for him to award a disability pension, and in the event of the death of a pensioner or persons, specified in the legislation, regardless of the length of the insurance period. It was concluded that the subject of the pension relationship in the event of the loss of a breadwinner is not the family, but individual disabled family members, the legal personality of each of whom is realized by a legal representative in the interests of each of them separately, albeit in the same space and times In order to increase the social security of persons with family responsibilities, it is proposed to improve the pension legislation in several directions: the unification of the provisions of the pension laws, in those cases where the differences do not have an objective basis; expanding the coverage of pensions in connection with the loss of a breadwinner by providing for disabled persons who are dependent on the breadwinner, regardless of the degree of kinship with the deceased breadwinner.

Key words: state, social protection, pension provision, loss of breadwinner, persons with family responsibilities, disabledfamily members, national legislation.

Постановка проблеми

Реалізацію права на соціальний захист осіб із сімейними обов'язками повинна гарантувати система соціального забезпечення, яка включає пенсії у зв'язку з втратою годувальника, страхові виплати у разі смерті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомоги у зв'язку з народженням та виховання дітей, субсидії і компенсації соціально значущих витрат сім'ї, соціальні послуги та медичну допомогу тощо. Формуючи систему соціального забезпечення, держава розробляє відповідні нормативно-правові акти, визначає джерела фінансування соціального забезпечення та механізми їх наповнення, а також створює систему органів і установ для реалізації цілей соціальної політики.

Сьогодні держава вимушена переглянути зміст основних організаційно-правових форм соціального забезпечення, зокрема державне соціального страхування, оскільки незважаючи на наявний потенціал, апробований за кордоном протягом десятиліть, у вітчизняній інтерпретації функціонує вкрай неефективно. Зокрема, залишаються невирішеними проблеми теоретичного та практичного змісту щодо пенсійного забезпечення у зв'язку з втратою годувальника. Реформування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування потребує уніфікації законодавства в цій сфері з метою запобігання колізіям та прогалинам. Оскільки Україна як невід'ємна частина Європи орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку. Прагнення України долучитися до Європейського співтовариства вимагає досконалого правового регулювання у сфері соціального забезпечення як держави соціальної спрямованості [1, с. 86].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вищезазначені обставини та необхідність удосконалення чинного законодавства у цій сфері зумовлюють актуальність вивчення теоретичних та практичних аспектів соціального захисту сімей з дітьми, які були об'єктом дослідження таких відомих вітчизняних учених, як І. Андрієнко, К. Бориченко, I. Вєтухова, В. Дерега, І. Зіноватна, JI. Кулачок, А. Мішин, М. Полупанов, С. Синчук, І. Чеховська, М. Шумило, Л. Шумна, Є. Яригіна, О. Ярошенко та ін. Втім у роботах зазначених науковців досліджувалися лише окремі правові аспекти соціального захисту сімей з дітьми. У зв'язку з цим існує необхідність дослідження загальнообов'язкового державного пенсійного страхування як основної організаційно-правової форми соціального захисту осіб із сімейними обов'язками.

Мета статті розглянути деякі питання щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування як основної організаційно-правової форми соціального захисту осіб із сімейними обов'язками, оскільки пенсійне забезпечення посідає одне із центральних місць серед інших соціально-економічних заходів, що здійснює держава за рахунок спеціальних фондів. Зокрема, розглянути особливості пенсійного забезпечення осіб із сімейними обов'язками в разі втрати годувальника.

Виклад основного матеріалу

У вітчизняному законодавстві виокремлюють наступні види страхового забезпечення, які спрямовані на соціальний захист саме осіб із сімейними обов'язками: страхові відшкодування родині, яка втратила годувальника; пенсії у зв'язку з втратою годувальника; допомога по вагітності та пологах, одноразова допомога жінкам, які стали на облік в медичній установі в ранні строки вагітності, одноразова допомога при народженні дитини, щомісячна допомога на дитину, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку з доглядом за хворим членом сім'ї.

Більш детально зупинимося на питанні пенсій у зв'язку з втратою годувальника, оскільки такі вони є важливою частиною пенсійної системи, забезпечуючи засобами до існування членів сім'ї померлого, які позбавлені можливості заробляти в силу нездатності до праці (за віком або станом здоров'я). При цьому слід зазначити, що згідно із ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її інвалідом або отримують члени її сім'ї. Пенсійному забезпеченню властиве наступне: його мета - задоволення життєвих потреб; досягнення мети пенсійного забезпечення здійснюється за допомогою грошових виплат; воно здійснюється відносно певної категорії громадян, а саме - працівників, що мають право на отримання пенсії; складовим елементом пенсійного забезпечення є гарантії його здійснення, оскільки без достатніх гарантій, його закріплення залишиться лише формальним положенням в нормативно-правовому акті; держава повинна захищати та охороняти права пенсіонерів [2].

Природа і сутність пенсій у зв'язку з втратою годувальника може бути розкрита з урахуванням наступних положень, зокрема вказаний вид забезпечення випливає з потреб члена або членів родини за рахунок годувальника; потреба переростає в необхідність забезпечення за рахунок коштів соціального забезпечення в зв'язку із втратою (безвісно відсутністю) годувальника. пенсійний страхування годувальник

Своєрідність пенсії у зв'язку з втратою годувальника полягає в тому, що деякі умови для її отримання відносяться до членів сім'ї, а інші - до самого годувальника, що дає підстави вважати таку пенсію похідною від пенсії по інвалідності самого годувальника. Оскільки ця пенсія має похідний характер від пенсії по інвалідності, на яку годувальник мав би право в разі визнання його інвалідом, то аналіз юридичних фактів, необхідних для виникнення пенсійних правовідносин у зв'язку з втратою годувальника необхідно починати з фактів, що відносяться саме до годувальника, а не до його сім'ї. Одним із них є факт належності годувальника до числа застрахованих.

Законодавчо визначено різні критерії непрацездатності залежно від специфіки суб'єкта, який претендує на цей вид пенсії, серед яких доцільно назвати віковий і медичний. Так, віковий критерій законодавець визначає колом тих, хто «ще» непрацездатний і тих, хто «вже» непрацездатний. До числа «ще» непрацездатних відносяться всі діти (діти за походженням, діти, брати, сестри, онуки, усиновлені діти, пасинок, пасербиця). Друга вікова межа встановлена для тих, хто «вже» непрацездатний. Такою «межею» закон визнає загальний пенсійний вік, але досягнення якого призначається пенсія за віком на загальних підставах. Медичний же критерій непрацездатності об'єктивується в установленні інвалідності. У такому випадку, право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надано тільки тим особам з інвалідністю з числа членів сім'ї, які втратили годувальника та обмежено придатні до трудової діяльності. У деяких випадках, з метою особливої соціальної значущості певних обставин, законодавець визнає члена сім'ї померлого годувальника умовно непрацездатним з тим, щоб гарантувати йому цей вид пенсії. Це стосується, по-перше, дітей, які навчаються за очною формою; по-друге, це один із батьків, чоловік, дідусь, бабуся померлого годувальника незалежно від віку й працездатності, якщо вони зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, та не працюють.

Як зазначає М. М. Шумило, «особливістю правовідносин у зв'язку з втратою годувальника є те, що незалежно від кількості суб'єктного складу і їх правового статусу, момент виникнення пенсії, як правило, один для всіх. Можуть бути винятки, коли один із суб'єктів не може підтвердити факт чи то утриманства, чи то непрацездатності. У цьому випадку пенсійно -забезпечувальні відносини виникають пізніше. Однак за загальним правилом пенсія виплачується однією частиною на всіх, якщо суб'єктів більше ніж один. Законом також передбачена можливість виділення частки пенсії, проте ця процедурна дія не впливає на момент виникнення пенсійно - забезпечувальних відносин. Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії. Окремо важливо наголосити, що смерть особи (визнання безвісно відсутнього/оголошення померлим) є моментом, що запускає механізм процедурно-організаційних відносин. Підтвердження ж пенсійної правоздатності осіб, які претендують на цей вид пенсії, є моментом виникнення пенсійно-забезпечувальних відносин пенсії у зв'язку із втратою годувальника» [3, с. 429].

Згідно роз'яснень Пенсійного фонду України щодо пенсії у зв'язку з втратою годувальника за особу, зниклу безвісти за особливих обставин пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї, які перебували на утриманні годувальника. До непрацездатних членів сім'ї належать, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку; діти, які не досягли 18 років (діти, які навчаються, та діти-сироти - 23 років) або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; чоловік (дружина), один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. Пенсія призначається незалежно від тривалості страхового стажу особи, зниклої безвісти за особливих обставин [4].

При цьому перелік непрацездатних членів сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Вважаємо, підтримуючи інших дослідників порушеної проблематики, вказаний перелік на сьогоднішній день не відповідає реаліям життя і його необхідно доповнити. Зокрема, Є. Яригіна, пропонуємо ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнити такою нормою: «...а також діти, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, за умови, що вони спільно проживали з померлим, здійснювати за ним догляд, знаходилися на його утриманні, та не мали інших засобів для існування» [5, с. 85].

До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно -технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника). 11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія [6].

Як уже зазначалося, суб'єктами права на пенсію у разі втрати годувальника є непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника. Таким чином, якщо сім'я не є суб'єктом права на цей вид пенсії, тоді й суб'єктом правовідношення з пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника бути не може. Оскільки, суб'єктом пенсійного правовідношення у разі втрати годувальника є не сім'я, а окремо взяті непрацездатні члені сім'ї, правосуб'єктність кожного з яких реалізується законним представником в інтересах кожного з них окремо, хоча і в одному просторі й часі. На цьому, зокрема наголошує й Б. Стичинський, який вважає, що суб'єктом пенсійного правовідношення у зв'язку з втратою годувальника є не сім'я в цілому, а кожний непрацездатний член сім'ї, що був на утриманні, не дивлячись на те, що їх інтереси представляє один із них чи навіть особа, що не входить в коло осіб, забезпечуваних пенсією [7, с. 13]. У свою чергу М. Клемпарський додає, якщо в сім'ї є лише один суб'єкт права на пенсійне забезпечення в зв'язку з втратою годувальника, або якщо один із членів сім'ї бажає виділити власну частку із загального розміру пенсії, то він і буде індивідуальним суб'єктом цих правовідносин [8, с. 119].

Необхідно наголосити, що фізичні особи - суб'єкти пенсійного правовідношення у разі втрати годувальника мають весь комплекс прав та обов'язків, передбачений правом пенсійного забезпечення. Цей комплекс поділяється на дві групи пенсійних прав та обов'язків. Перша - загальні пенсійні права й обов'язки, які надаються всім застрахованим особам. Друга група - ті права й обов'язки, якими особа володіє (виконує) у зв'язку з настанням конкретного страхового випадку, у нашому випадку - втрати годувальника.

Для того, щоб «потенційний» суб'єкт права пенсійного забезпечення перетворився у «реального» суб'єкта правовідношення з пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника, необхідна наявність сукупності конкретних юридичних фактів, з якими пов'язується виникнення, зміна чи припинення правовідношення. Зупинимося на деяких юридичних фактах виникнення пенсійного правовідношення у разі втрати годувальника.

Так, під втратою годувальника чинне пенсійне законодавство розуміє настання одного з трьох юридичних фактів: смерть годувальника, визнання годувальника безвісти відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку. Факт смерті громадян підтверджується свідоцтвом, яке видається органом реєстрації актів громадського стану. Безвісна відсутність - це встановлений у судовому порядку на підставі необхідних перевірених даних факт тривалої відсутності особи за місцем її проживання. Відповідно до п. 1 ст. 43 ЦК України [9] особа може бути визнана безвісти відсутньою, якщо протягом року у місці її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування. Статтею 46 ЦК України передбачаються умови, за яких особа може бути оголошена судом померлою. Повернення особи, яка вважалися відсутньою безвісти або оголошеною померлою, або встановлення місця її перебування є підставою для припинення виплати пенсії у разі втрати годувальника.

Доцільно зупинитися на питаннях, які пов'язані з правом членів сім'ї на пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника. У дітей право на цей вид пенсії виникає у зв'язку зі смертю як батька, так і матері. Батьки (так само як і інший із подружжя) померлого годувальника, які перебували на його утриманні, мають право на цей вид пенсії незалежно від наявності джерел засобів до існування - допомоги повнолітніх працездатних дітей, права на пенсію іншого виду, заробітної плати тощо. Ті батьки, які не перебували на утриманні померлого годувальника, мають право на цей вид пенсії, якщо втратили джерело до існування. Час втрати джерела до існування не має значення, це може мати місце як за життя годувальника, так і після його смерті.

Як уже зазначалося, пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника підлягають непрацездатні члени сім'ї. Правове навантаження змісту непрацездатності у контексті цього виду пенсії має свої особливості, оскільки поняття непрацездатності у випадку пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника охоплює значно ширше коло життєвих випадків порівняно з пенсійним забезпеченням за віком та по інвалідності. Зокрема, такі життєві обставини зумовлені різними за природою чинниками: соціальними - догляд за дитиною до досягнення нею 8-річного віку; вступ дитини померлого годувальника до вищого або професійно -технічного навчального закладу відповідної акредитації; фізіологічними - старість, інвалідність; віковими - неповноліття.

В юридичному складі пенсійних правовідносин у зв'язку з втратою годувальника не менш важливим є факт утриманства. Варто зазначити, що в пенсійному законодавстві не міститься визначення поняття утриманства. Нормами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перелічені умови, за яких особи можуть вважатися членами сім'ї, що були на утриманні померлого годувальника. Аналізуючи положення вищезазначеної статті, можна виокремити два види утриманства: повне утриманство та отримання допомоги, яка була постійним та основним джерелом засобів до існування. Для встановлення факту утриманства необхідно з'ясувати низку різних обставин, зокрема: характер матеріальної допомоги - наскільки постійною вона була; місце такої допомоги серед інших можливих засобів до існування тощо. Матеріальна допомога відповідно до чинного пенсійного законодавства повинна мати постійний характер. Це означає, що допомога, яка надавалася епізодично, нерегулярно або одноразово, до уваги під час встановлення факту утриманства не береться. Матеріальна допомога, що надавалася померлим годувальником, повинна була займати основне місце серед інших можливих джерел засобів до існування. Як бачимо, основне джерело не трактується як єдине, оскільки останнє не виключає наявність інших елементів. Однак основне джерело повинно бути головним, тобто першочерговим серед усіх інших. Інші джерела засобів до існування мають відігравати додаткову, допоміжну роль.

Водночас пенсійне законодавство України надає право на пенсію у разі втрати годувальника дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого/ї батька/матері, чи останні займалися тільки їх вихованням. Тому вважаємо на законодавчому рівні слід надати право на пенсію у разі втрати годувальника вітчиму/мачусі, які займалися вихованням пасинка/падчерки. У такому випадку годувальником повинні визнаватися також той/та вітчим/мачуха, який/яка у силу об'єктивних життєвих обставин тільки виховував/ла пасинка/падчерку, за умови, що у них не було реальної можливості утримувати останніх. До таких обставин можна віднести: інвалідність, ведення домашнього господарства тощо.

Отже, пенсія у разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого, які були на його утриманні, за наявності в нього на день смерті страхового стажу, що був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у законодавстві, - незалежно від тривалості страхового стажу. Тобто особи, які належать до непрацездатних членів сім'ї, можуть бути суб'єктами правовідносин із приводу пенсії у зв'язку з втратою годувальника. І це можливо тільки в тому випадку, якщо померлий мав право на пенсію за наявності відповідних умов або одержував її фактично [10, с. 33]. При цьому пенсія в разі втрати годувальника призначається дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Ця норма

Закону містить як загальні ознаки, які дають змогу визначити поняття «пенсія», так і специфічні, властиві - тільки певному виду пенсій, що випливає з особливих умов їх призначення. Ці умови можна поділити на дві групи: а) ті, що стосуються самого годувальника; б) ті, що стосуються його сім'ї.

Висновки

Підводячи підсумок вищевикладеному було зроблено висновок, що суб'єктом пенсійного правовідношення у разі втрати годувальника є не сім'я, а окремо взяті непрацездатні члені сім'ї, правосуб'єктність кожного з яких реалізується законним представником в інтересах кожного з них окремо, хоча й в одному просторі та часі. З метою підвищення соціальної захищеності осіб із сімейними обов'язками пропонується вдосконалення пенсійного законодавства за кількома напрямками: уніфікація положень пенсійних законів, у тих випадках, де відмінності не мають під собою об'єктивних підстав; розширення охоплення пенсіями у зв'язку з втратою годувальника за рахунок забезпечення непрацездатних осіб, які перебувають на утриманні годувальника, незалежно від ступеня споріднення з померлим годувальником.

Список використаних джерел

1. Зіноватна І. В. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Право та інновації. 2017. № 2(18). С. 86-91.

2. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 49. Ст. 376.

3. Шумило М. М. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні : монографія. Київ : Ніка-Центр, 2016. 680 с.

4. Роз'яснення щодо пенсії у зв'язку з втратою годувальника за особу, зниклу безвісти за особливих обставин.

5. Яригіна Є. П. Соціальне забезпечення сімей з дітьми: міжнародний досвід та українська модель : монографія. Харків : Монолит, 2016. 196 с.

6. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» : затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

7. Стичинський Б. С. Проблеми визначення суб'єктів пенсійних правовідносин. Право України. 1997. №11. С. 12-15.

8. Клемпарський М. М. Правове регулювання пенсійного забезпечення працівників органів внутрішніх справ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05. Харків, 2004. 224 с.

9. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

10. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні. Право України. 2000. № 1. С. 32-34.

Размещено на Allbest.ru