Комерційні банки: їх суть, функції та значення в ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Політична економія»

на тему: Комерційні банки: їх суть, функції та значення в ринковій економіці

Студентки ІІ курсу групи Ф-20

Спеціальності «Фінанси, банківська справа та страхування»

Анни Мельник

Київ 2021

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи комерційного банку

1.1 Історичні етапи виникнення та розвитку комерційного банку

1.2 Сутність, функції та види комерційних банків

1.3 Нормативно-правове регулювання діяльності комерційних банків в Україні

Розділ 2. Комерційні банки як складова частина банківської системи України

2.1 Оцінка розвитку банківської системи України

2.2 Аналіз діяльності комерційних банків України

2.3 Дослідження сучасного стану умов забезпечення ефективності діяльності комерційних банків України

Розділ 3. Проблеми функціонування та перспективи розвитку діяльності комерційних банків України в сучасних умовах

Висновки

Список використаної літератури

Анотація

Ключові слова: комерційний банк, банківська система, Національний банк України, ринкова економіка.

Об'єктом роботи є банківська система України.

Мета роботи: дослідити діяльність комерційних банків в ринковій економіці, дати визначення банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати структуру банківської системи, яка виконує головні функції економіки, дати оцінку їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки в Україні і показати перспективи розвитку.

Об'єкт дослідження: комерційний банк.

У роботі досліджено операції комерційних банків, їх функції, значення в економіці країни, а також проблеми їх розвитку і удосконалення. Основною теоретичною базою, яка була використана при дослідженні діяльності банків стали: «Банківська енциклопедія» під редакцією А.М. Мороза; Мороз А.М. «Основи банківської справи», Аржевітін С.М. «Перші 10 років банківської справи в Україні», Савлу М.І. «Вступ до банківської справи». Результати дослідження викладені у трьох розділах.

комерційний банк економіка

Вступ

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, які базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Банківська система України сьогодні - один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. Водночас усебічне розкриття їхніх потенційних можливостей і реалізації функції фінансового посередництва на ринку значною мірою визначається особливостями структурної організації банківської системи країни, яка забезпечує складний механізм практичної реалізації взаємозв'язків і взаємовідносин між банківськими установами.

Актуальність даної теми полягає в тому, що вона дозволяє розібратися з проблемою розвитку комерційних банків як складової фінансової банківської системи України та її значення в ринковій економіці. Адже саме через фінансову систему здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить провідна роль таких фінансових інститутів у суспільстві як комерційні банки.

Мета роботи -- дослідити діяльність комерційних банків в ринковій економіці, дати визначення банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати структуру банківської системи, дати оцінку їх впливу на формування ринкової економіки в Україні і показати перспективи розвитку.

Об'єктом дослідження є комерційні банки, а предметом - операції, які вони виконують, їх функції, значення в економіці країни.

Основною теоретичною базою, яка була використана при дослідженні діяльності банків стали: «Банківська енциклопедія» під редакцією А.М. Мороза; Мороз А.М. «Основи банківської справи», Аржевітін С.М. «Перші 10 років банківської справи в Україні», Савлук М.І. «Вступ до банківської справи», законодавча база України, фахова літеатура та наукові статті.

Для досягнення мети поставлено ряд завдань:

- розглянути історичні аспекти виникнення комерційних банків;

- визначити суть та функції комерційного банку в цілому;

- дослідити сутність банківської системи України та характер її діяльності;

- проаналізувати діяльність комерційних банків в Україні;

- на основі виконаних завдань зробити аналіз, для виявлення проблем вдосконалення діяльності комерційних банків України.

Питаннями пов'язаними з доступом іноземного капіталу до діяльності українських банків та економіки вцілому займалися такі вчені: О. Береславської, Т. Вахненко, В. Гаркавенко, А. Гальчинського, З. Луцишин, С. Михайличенка, О. Пересади, В. Шевчука. Дослідженнями банківської системи вцілому займались такі вчені: О. Білоуса, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, А. Мороза, В. Новицького, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А. Філіпенка.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів (з підрозділами) теоретичної частини, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретичні основи комерційного банку

1.1 Історичні етапи виникнення та розвитку комерційного банку

В історії немає вірогідних фактів про те, коли саме виникли банки та як саме вони працювали. Появу банку, як окремої інституції товарного господарства пов'язують з виникненням спеціальних установ, які могли регулювати грошові відносини та кредитні операції. Припускають, що утворення банків припадає на період розвитку мануфактурного виробництва. Як вважають інші автори, виникнення банків відносять до більш раннього часу, а саме виникнення та розвиток античного і феодального господарств, тому, що тоді виникла потреба в установах, які могли б регулювати здійснення платежів. Отже, враховуючи твердження різних істориків, утворення банківських організацій становить близько дві тисячі років [22].

Як свідчить історія, перші банківські операції здійснювали як окремі особи так і певні установи, які працювали при церквах. У святилищах вони накопичували значну кількість коштів, які там же і зберігали. Храми були надійним місцем для схову цінностей, тому що крадії з повагою ставились до святих місць і не грабували їх. У процесі розвитку перші банкіри зрозуміли, що грошові ресурси можна використовувати з користю, і отримувати з них прибуток. Вони почали отримувати значний прибуток від того, що віддавали у тимчасове користування кошти під певний відсоток(інколи він сягав 36 % річних). Під заставу залишали кораблі, дорогоцінне каміння, будинки, різні товари, а в деяких випадках - рабів. Разом із кредитними операціями давніх банків поступово набували розвитку й розрахунки по обслуговуванню вкладників. Вони проводились за допомогою «трансферту» (перенесення коштів з однієї таблиці в іншу). У кожного вкладника була своя таблиця, яка підписувалась його іменем. Кошти з таблиці одного вкладника переносилися на таблицю іншого, створюючи найпростіші форми безготівкових розрахунків. Для здійснення даної операції клієнт надавав усне розпорядження для перерахування коштів, і лише згодом з'явились письмові доручення, що значно полегшило та прискорило роботу установи. З часом, розвиток банківських установ привернув увагу людей, які працювали в даній сфері. Банки почали виступати у ролі посередників в торгових угодах. Щоб полегшити свою роботу, банки випускали квитки, які були на рівні з грошима [5].

Усе це, є свідченням про те, що перші банки утворились ще задовго до виникнення мануфактурного капіталізму. Але все ж це не є вірогідним підтвердженням, бо наявність кредитора і постачальника є лише передумовою зародження банку. Виходячи з цього, банком називається розвиток кредитної справи, який поєднує у собі кредитні, грошові та розрахункові операції. Сьогодні банк виконує значно більше функцій (здійснення фінансування, посередницькі угоди, страхові операції, купівля - продаж цінних паперів).

У XVII-XVIII ст. європейські банки здійснювали ряд банківських операцій: приймання вкладів, здійснення платежів, вексельні операції. Саме в цей момент банки почали ділитися на різні типи: центральні (емісійні), комерційні (універсальні), розрахункові, ощадні, інвестиційні. Діяльність банків потрібно було контролювати, тому в XVII ст. дозвіл на випуск національних грошей надавалась лише одному банку - емісійному (до цього усі значні комерції виконував комерційний банк). До кінця XIX ст. у Великобританії остаточно сформувалась банківська система, яка надалі посприяла розвитку банківської системи в Європі. Головним принципом роботи стала вузька спеціалізація банків: депозитні банки отримували внески й видавали короткострокові кредити; облік векселів здійснювали облікові будинки; торгові банки розміщували іноземні позики й кредитували торгівлю; колоніальні банки здійснювали свої операції в британських колоніях [3].

Комерційні банки є найстарішими установами серед фінансового посередництва. Попередниками сучасних банків слід вважати банки, що виникли близько 400 років тому. Перші банки мали суттєві відмінності від сучасних, адже банківська діяльність у вигляді окремих операцій існувала ще в Середні віки [18].

З часом, після значних перетворень та змін банківська справа змінилась на краще, міняльні контори та лихварство вдосконалились до банківських установ. Надалі в розвитку банківська система почала поширюватись, цьому посприяв розвиток товарно-грошових відносин, розвиток ринкової економіки та різного роду посередництва між різними сферами виробництва. З'являється така потреба, як розподіл та контроль грошового обігу. Попередниками банківських установ були міняльні контори, а банкірів - лихварі. На основі міняльних контор виникли банки. Вони одразу стали функціонувати як фінансові посередники: з однієї сторони вони залучали кошти, а з іншої - надавали позики. Тобто банки стали вступати депозитно - кредитним інститутами.

У Франції більшого поширення набули комерційні банки. Перший банк Франції був заснований у 1800 р. за наказом Наполеона I, який повинен був контролювати грошовий обіг. У Німеччини формування банків почалося у XVIII ст.. Перший акціонерний банк був створений в 1848 р. в Пруссії, найбільшій державі Німеччини. У США після Війни за незалежність (1775-1783 рр.) Конгресом був заснований Перший банк США й утверджений випуск національної валюти - долара. У 1816 р. був заснований Другий банк США. Після того як другий банк закрили у 1836 р., кількість комерційних банків зросла, що призвело до банківської кризи, яка у 1847 р. поширилась на Західну півкулю і стала першою світовою банківською кризою [3]

Здійснення перших банківських операцій та використовування широких форм кредитування в Україні почалось з першої половини XIX сторіччя. Основним банківським центром, що здійснював операції пов'язані з розвитком ярмаркової торгівлі, стало місто Бердичів. Основні банківські операції бердичівські банкіри здійснювали на Контрактовому ярмарку у Києві. Поступово банківські установи ставали невіддільною частиною економічної діяльності України. До періоду реформ 1861 р. вони виконували підтримку поміщицьких господарств [22].

Напередодні революції 1917-1921 рр. на території України було створено мережу кредитно-банківських установ. Вони охоплювали всі галузі аграрно-індустріальної економіки регіону. Кредитно-банківська система кількісно і якісно сформувалася до середини 1920-х років. Як і раніше, майже ввесь кредитний капітал сконцентрувався в сфері промислової, сільськогосподарської, споживчої справи. В Україні та в СРСР банки обслуговували в основному державний сектор. Вільна торгівля та ціни, відновлення певних економічних зв'язків, дозвіл на створення приватних акціонерних організацій призвело створення нових банківських організацій. Інфляція та масова недостатність грошей в економіці зробили гроші вигідним та спекулятивним товаром, що в свою чергу посприяло збільшенню кількості банків [22].

Згодом, ситуація що склалась в банківській сфері, призвела до економічної кризи, що спричинило руйнівні процеси в господарському комплексі країни.

В умовах розвитку даний стан економічної сфери є незадовільним, тому що гальмує розвиток соціальної інфраструктури, та розвиток загалом. В Україні створення комерційних банків припадає на 1989 р. 20 червня 1990 р. в Україні було зареєстровано 25 банків, з них 17 комерційних [22]. Комерційний банк це фінансово-кредитний інститут акціонерного типу, який виконує базові функції та операції для фізичних і юридичних осіб з метою привласнення прибутків [21].

Банківські установи розміщувались нерівномірно й керували обмеженими капіталами. Розміри статутних капіталів кооперативних банків становили від 0,5 до 3,5 млн. карбованців, акціонерних -- від 5 до 15 млн. карбованців. Значна кількість банків знаходилася в Києві, у Західній та Південно-Східній Україні, у Криму. Банкіри добре розуміли, що лише об'єднавши рушійні сили, вони призведуть до реалізації та становлення належного місця банку в суспільстві. Тому з допомогою 11 банків України у червні 1990 р. було засновано Асоціацію українських банків (АУБ). Її членами є близько 70 % чинних банків країни. Члени АУБ територіально охоплюють всю Україну [22].

Чергові з'їзди АУБ відбуваються щорічно не пізніше першого липня поточного року. Позачергові скликаються в разі необхідності на вимогу не менше 1/3 членів Асоціації або 2/3 членів Ради. У період між з'їздами Асоціацією керує Рада. Виконання рішень з'їздів та Ради АУБ, а також поточне управління Асоціацією здійснює виконавча дирекція на чолі з президентом. За весь час роботи АУБ було зроблено чимало роботи, яка спрямована на вирішення питань регулювання та контролю банківської діяльності. Але головним досягненням діяльності Асоціації є активний банківська система України. Асоціація утворилася тоді, коли ще не було Національного банку України. Саме завдяки їй комерційні банки знаходили підтримку в спільних діях. З повним правом можна стверджувати, що історія розвитку Асоціації є важливим елементом історії розвитку банківської системи України [22].

Розвиток банків у незалежній Україні поділяють на декілька етапів.

Перший етап створення українських комерційних банків припадає на реформування банківської системи СРСР. На цьому етапі усі українські банки реєструвались в Москві.

Після проголошення незалежності України у 1991 р почався другий етап. У ньому всі комерційні банки перереєстровувались відповідно до нового чинного законодавства. 20 березня 1991 року було прийнято Закон України “Про банки та банківську діяльність”, відповідно до нього була побудована нова українська система яка була дворівнева, що вдало підходило під ринкову економіку України. Її специфіка проявлялась в чіткому розмежуванні діяльності Національного банку України та комерційних банків. З початку створення законодавчої бази проявлялись певні недоліки: низькі вимоги щодо обсягу статутного капіталу та професійні якості керівництва банків.

Третій етап в розвитку банківської системи називають періодом “нової хвилі”. Більшість банків створювались як приватні банки підприємств або приватних осіб і могли розвиватися безперешкодно. В цей період на фоні жорсткої інфляції з ознаками гіперінфляції та значних скорочень обсягів виробництва і ВВП, в Україні утворюється велика кількість дрібних комерційних банків. Починаючи з 1993 року в Україні було створено близько 100 дрібних, типових для того періоду, комерційних банків.

Ввесь досвід, що Україна отримала протягом трьох років розвитку банківської системи використала на четвертому етапі розвитку. Для цього етапу характерні радикальні економічні реформи побудовані на основі монетарних методів управління економікою. На протязі 1994-1996 років Національний банк України встановив та ввів в практику єдині правила діяльності банків. Також була вдало проведена банківська реформа у вересні 1996 року, що стало першою ознакою вдалих реформ у країні. Другою ознакою стала зацікавленість економікою України зі сторони міжнародних фінансових організацій. Підтвердженням цьому стали показники за період з 1964- 1996 років: в Україні було зареєстровано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземних капіталів. Також на цьому етапі майже в чотири рази зросли іноземні інвестиції в українську економіку.

Розглянуті вище та інші чинники разом із жорсткими регулятивними обмеженнями, що були накладені Національним банком України на діяльність комерційних банків, визначили основним завданням п'ятого етапу не інтенсифікацію розвитку банківських установ та максимізацію дохідності їх діяльності, а забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності банківської системи загалом.

З метою реформування банківської системи в Україні 7 грудня 2000 р. Верховною Радою України була прийнята нова редакція Закону України "Про банки та банківську діяльність", яким уточнено створення та функціонування дворівневої банківської системи України.

Згідно з цим законом, перший рівень представлений Національним банком України з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також розрахунково-касовими центрами в містах і районах. Він є центральним банком та несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом.

Другий рівень банківської системи представлений іншими банками (державними і недержавними). Відповідно до внесених до чинного банківського законодавства змін, із кінця 2006 р. банки в Україні можуть створюватися лише у формі акціонерних товариств і кооперативних банків.

Нині в Україні функціонує значна кількість банків. Разом із тим більшість із них належить до середніх і малих банків.

Отже, під час виникнення та розвитку банки здобули значний ряд переваг. Вони вдосконалювались та спектр їхніх функцій розширювався, що спряло розвитку економіки у всьому світі. Розвиток товарно-грошового обігу у всіх галузях господарства зумовлювало зростання банківського капіталу. Банки як збирачі капіталу почали обслуговувати весь процес виробництва і отримали можливість впливати на нього. Сьогодні банки відіграють важливу роль в економіці країни.

1.2 Сутність, функції та види комерційних банків

Комерційні банки є важливою складовою банківської системи. Вони відносяться до другого рівня банківської системи, є багатофункціональними установами, які здійснюють головний спектр кредитних і фінансових операцій, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності клієнтів, концентрують основну частку кредитних ресурсів і виконують широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для фізичних і юридичних осіб.

Банки - це юридичні особи, яким надаються унікальне право на підставі ліцензії Національного банку Україні виконувати у сукупності такі операції: залучати у вклади грошові кошти фізичних і юридичних осіб, розміщувати зазначені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкривати і вести банківські рахунки фізичних та юридичних осіб. [23].

Комерційні банки - це багатопрофільні кредитні інститути, які здійснюють фінансові операції та послуги, пов'язані з обслуговуванням клієнтів у всіх секторах економіки.

В Україні банки можуть створюватись в формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банка. Юридичні та фізичні особи виступають у ролі засновників або учасників комерційного банку. Щоб захистити інтереси вкладників та забезпечити певну фінансову стійкість банку законодавство встановлює мінімальний розмір вкладу статутного капіталу. Також банку необхідно створити резервний фонд, кошти в якому необхідні для погашення непередбачених збитків, які виникли внаслідок діяльності банку.

Комерційні банки є юридичними особами тому, що економічно самостійні й абсолютно незалежні від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, які пов'язані з оперативною діяльності. Правами банків, як юридичних осіб є такі: участь у господарських відносинах, організаційна єдністю, самостійна відповідальність, а також обов'язкове зазначення в статуті банку того, що він є юридичною особою.

Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників банку у грошовій формі. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків. Статутний розмір банку визначають його засновники. Він не може бути меншим за розмір, що встановлений Національним банком України.

Метою здійснення банківської діяльності є отримання прибутку. Для цього банк проводить касове та обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом надання банківської діяльності. За свою діяльність банки отримують винагороду, яка і формує прибуток банку.

Банки стимулюють накопичення капіталу, активно втручаючись в сфери господарського життя, беручи участь у функціонуванні капіталу та виконуючи контроль над ними.

Комерційні банки не мають права здійснювати діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі та страхування. Законодавство забороняє комерційним банкам мати у своїй власності нерухомість. Також законом передбачено створення комерційними банками спілок, асоціацій та угрупувань для покращення своєї діяльності та захисту інтересів.

Комерційні банки, будучи юридичними особами і здійснюючи господарську діяльність, як правило, не повинні виконувати адміністративні повноваження. Однак, згідно з правилами Національного банку України, на комерційні банки покладається обов'язок перевіряти дотримання підприємствами, організаціями порядку ведення касових операцій, а також контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, здійснюваних через уповноважені банки.

У сучасних умовах функціонує велика кількість банків. Залежно від того або іншого критерію їх можна класифікувати за різними критеріями.

За функціональною спеціалізацією розрізняють банки реконструкції та розвитку, інвестиційні, ощадні, іпотечні, трастові, емісійні, зовнішньоторгові.

За формою власності комерційні банки поділяються на: державні, кооперативні, приватні, змішані.

За приналежністю статутного фонду й способу його формування -- пайові та акціонерні банки. Пайові банки утворюються за рахунок пайових внесків засновників (пайовиків) у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Акціонерні банки в Україні створюються закритого або відкритого типу. Акціонерний банк -- це такий вид комерційного банку, що створюється у формі акціонерного товариства. Порядок створення і діяльності акціонерних банків визначається Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу»[1].

За територіальною ознакою розрізняють банки: міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні, що обслуговують декілька регіонів країни.

За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані. Універсальні банки здійснюють широке коло банківських операцій і надають різноманітні послуги, перелік яких намагаються розширяти. Сучасні комерційні банки здатні виконувати понад 200 різних видів банківських операцій і послуг.

Спеціалізовані банки здійснюють деякі банківські операції, які тісно пов'язані з особливостями господарської діяльності підприємств, специфікою виробництва і збуту продукції тощо (промислові, сільськогосподарські, будівельні, торгові, біржові, ощадні та ін.) .

За масштабом діяльності розрізняють крупні, середні та дрібні банки. Однак діюче законодавство не містить конкретних критеріїв щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

За структурною будовою банки поділяються на банки без філій, з філіями та банківські холдингові компанії. За типом діяльності розрізняють оптові та роздрібні.

Оптові банки обслуговують інші банки, а роздрібні обслуговують клієнтів різних категорій. Сфера діяльності банку дозволяє визначити, відповідно, тип діяльності банку. Наприклад, місцеві банки здебільшого є роздробленими . Обслуговувати одночасно як клієнтів, так і інші банки можуть регіональні та міжрегіональні. Транснаціональні банки, або як їх ще називають грошові центри, здебільшого здійснюють оптові операції, а також обслуговують великих клієнтів, які мають високий кредитний рейтинг.

Відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про іноземні інвестиції» на території України можуть діяти банки, статутний фонд який сформований за рахунок українських юридичних і фізичних осіб; банки за участю іноземного капіталу (спільні банки); іноземні банки, статутний фонд яких формується за рахунок коштів нерезидентів -- іноземних юридичних і фізичних осіб.

Отже, для ефективного функціонування і розвитку банківської системи необхідна подальша структуризація і спеціалізація комерційних банків, розвиток різних видів банківських установ, що сприятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових послуг і забезпечить вдосконалення кредитно-фінансового механізму в країні.

До інших операцій комерційних банків належать: операції з векселями, факторингові, лізингові, фондові, валютні, фінансування капітальних вкладень, міжбанківські.

Контроль за банківською діяльністю - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення регулярного спостереження і періодичних перевірок фінансово-господарської діяльності, організації роботи банку та його підрозділів.

Головні цілі банківського контролю:

- захист акціонерів і вкладників кожного конкретного банку від некомпетентного управління та зловживань;

- підтримання стабільності на фінансовому ринку через попередження "системного ризику".

Основні функції банку:

– надання кредиту та забезпечення потреб у ліквідності інших суб'єктів ринку;

– обслуговування комерційних угод та керування системою платежі;

– трансформація ризиків, ринків та капіталів.

Банки відіграють важливу роль в механізмі монетарного регулювання економіки.

Однією із важливих функцій є трансформаційна. Банки трансформують не тільки обсяги та терміни грошових вкладень, а й ризики, що можуть виникнути під час цієї трансформації. Використовуючи великі обсяги короткострокових та невеликих за розмірами депозитів, банки здійснюють інвестування їх у довгострокові і нерідко значні за розміром позички. При виконанні даної функції банки беруть на себе ризик, який пов'язаний з можливістю непогашення позик, зміною відсоткових ставок чи валютного курсу.

Сьогодні сучасні комерційні банки здатні виконувати понад 100 операцій. Під час здійснення різного роду операцій визначаються та утверджуються різних видів стратегії. Так, виконуючи одні операції основним є контроль витрат, при здійсненні інших - творчий підхід або використання висококваліфікованих кадрів.

Складними і більш прибутковими є послуги з управління активами, інвестиціями великих проектів. Клієнти, які бажають отримати послуги такого роду, в першу чергу звертаються до банків з більшим досвідом роботи та висококваліфікованими кадрами.

В випадку надання стандартних банківських послуг успіху досягають банки, які в своїй діяльності мають мінімальні витрати та володіють ефективними комп'ютерними системами.

Загалом, для того щоб бути на ринку зацікавленим серед користувачів, банк має надавати всі основні види банківських послуг, виконувати операції з широким колом клієнтів, а також надавати високу якість обслуговування при низькому рівні витрат.

1.3 Нормативно-правове регулювання діяльності комерційних банків в Україні

Банківський нагляд на сучасному етапі - це моніторинг усіх видів ризиків, притаманних банківській діяльності, з метою зведення до мінімуму насамперед системного ризику, тобто запобігання ланцюговій реакції, за якої крах одного або кількох банків може спричинити кризу всієї банківської системи. Органи банківського нагляду повинні забезпечити належний і надійний контроль за діяльністю банків, щоб вона не виходила за межі правового поля, тобто була врегульована законодавчими й нормативними актами Національного банку України[14].

Метою банківського регулювання є надання стабільності банківській системі.

Правова інфраструктура банківського регулювання в Україні складається з трьох рівнів: законодавство, серія регулятивних правил, роз'яснення та коментарі до нормативно-правових документів.

1. Законодавство - його класифікують на загальне та спеціальне. До загально належать Закони України, які визначають основні принципи діяльності суб'єктів ринку( Закон України «Про господарські товариства», «Про цінні папери фондового ринку», «Про державне регулювання ринку фінансових послуг»);

2. Серії регулятивних правил - регулятивні акти, які стосуються безпосередньо правил здійснення банківських операцій, розробленням яких займаються компетентні наглядові органи. До них відносять Постанови Кабінету Міністрів, Постанови Правління Національного банку України, Укази Президента України;

3. Роз'яснення та коментарі до нормативно-правових документів- нормативно-правові акти, що їх надає наглядовий орган для деталізації своїх дій щодо застосування законодавства або регулятивних правил.

Державне регулювання діяльності банків виконується на двох рівнях: загальному та спеціальному.

Загальне регулювання здійснює Верховна Рада України у формі законів та постанов. Спеціальне регулювання діяльності банків введеться від імені Національного банку України. В такому випадку формою регулювання виступають нормативні та індивідуальні акти.

Метою державного регулювання є безперебійне і надійне функціонування банківської системи, яке повинне забезпечувати сталий розвиток економіки.

Державне регулювання в банківській сфері виконує такі функції:

? організаційна( для досягнення економічної стабільності потрібно створити ряд правил, якими банківські інститути будуть керуватись, здійснюючи свою політику);

? захисна(походить з організаційної і означає, що правила, які встановлюються у банківській діяльності, повинні забезпечувати захист вкладників);

? стабілізаційна(використання різноманітних запобіжних заходів щодо усунення дестабілізаційних елементів у діяльності банківських установ);

? координаційна(функція, що забезпечує узгодження дій у просторі і часі між відповідними службами, відділами, департаментами Національного банку України, що здійснюють регулювання діяльності банків, банківською системою в цілому та зовнішнім середовищем для найбільш швидшого та ефективного досягнення стабільності банківської системи);

? аналітична(передбачає збір інформації, аналіз та оцінку результатів діяльності банківських установ і макроекономічних показників країни, які мають безпосередній вплив на банківський сектор. Це дає можливість вчасно реагувати на дестабілізуючі фактори розвитку банківської системи та вживати відповідних запобіжних заходів);

? методологічна (полягає у розробленні системи понять, методів, принципів, норм, методик, способів і засобів організації діяльності, необхідних при здійсненні банківського регулювання);

? інформаційна(передбачає отримання та надання офіційних відомостей про стан банківської системи для потреб внутрішнього та зовнішнього користування).

При перевірці банків виконуються такі функції:

1) проблеми фінансового стану або ліквідності банківської установи є результатом перевірки;

2) перевірки тримають під контролем виконавчі органи банку.

На практиці ж ефективність застосування періодичних комплексних перевірок діяльності банків викликає сумнів. За умови комплексної перевірки інспектори застосовують різновид аудиторських процедур, на підставі яких надаються обов'язкові для виконання рекомендації. Одночасно, обов'язкові для виконання рекомендації, що є наслідком застосування інших методів та процедур, надають банку внутрішні аудитори, зовнішні аудитори, які працюють за національними стандартами, та зовнішні аудитори, які працюють за міжнародними стандартами.

Крім інспекційних перевірок, Національним банком України здійснюється безвиїзний нагляд шляхом моніторингу діяльності банків, що сягає кількох десятків. Однак перелік показників грошово-кредитної статистики обмежується даними про монетарні агрегати, регулятивні ставки ДПА та ставки банків по кредитах і депозитах, рівень інфляції та абсолютні показники по кредитах та депозитах банків. Але українські банки не мають права на отримання відомостей про середньо - галузеві показники, які є істотними для планування їх діяльності.

Врегулювання присутності в Україні іноземного банківського капіталу є проблемою в галузі ліцензування банківської діяльності.

Основним методом надання іноземними банками фінансових послуг в Україні є заснування комерційної присутності. Коли український дочірній банк іноземного банку обслуговує рахунки та кредитує українські підприємства.

У частині ліцензування діяльності банків потрібно наголосити на ще одній потенційній загрозі. Поки що вітчизняна банківська система має лише один вид повноцінного спеціалізованого банку - ощадні банки. Однак з розвитком фінансової системи, а разом із тим - потреб, у фінансових послугах з'являться працюючі інвестиційні банки, роздрібні банки тощо. Завдання та функції спеціалізованих банків у фінансовій системі є такими різними, що, як доводить іноземний досвід, вони не конкурують. Однак для цілей ліцензування вимоги, що висуваються до спеціалізованих і неспеціалізованих банків, не так вже й істотно відрізняються.

Розділ 2. Комерційні банки як складова частина банківської системи України

2.1 Оцінка розвитку банківської системи України

У будь-якій державі, незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє ключову роль. Недарма банківську систему порівнюють часто із кровоносною системою економіки держави. Адже саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб`єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави.

Інституційний підхід передбачає визначення банківської системи як сукупності банків, які її утворюють. Зокрема, російські вчені-економісти під банківською системою розуміють історично сформовану та законодавчо закріплену систему організації банківської справи в конкретній державі [3, c. 29]. У структуру сучасної банківської системи включають центральний банк, кредитні організації та філії і представництва іноземних банків. Кредитні організації розглядаються як сукупність банків та небанківських кредитних організацій.

Банківська система є одним із найважливіших складників фінансового ринку України, а її стабільність та розвиненість - необхідною умовою розвитку національної економіки.

Банки є інститутами фінансового ринку, що забезпечують процеси акумуляції і перерозподілу вільних фінансових ресурсів, забезпечуючи рух коштів між усіма економічним суб'єктами та підтримку процесів економічного відтворення. Банківська система України протягом останніх декількох років знаходиться у стані системної кризи, яка зумовлена сировинною моделлю розвитку національної економіки, постійним дефіцитом довгострокових банківських ресурсів, диспропорціями банківських балансів та неефективними діями монетарного регулятора, що в кінцевому підсумку призвело до трикратної девальвації гривні, вразливості банків та їхніх клієнтів до валютних шоків [1].

Банківська система України у загальному вигляді представлена на рис. 2.1

Рисунок 2.1- Структура банківської системи України

Говорячи про сучасний стан банківської системи України, необхідно відзначити, що політична та військова нестабільність, значна інфляція та загальна економічна дестабілізація негативно вплинули на банківський сектор та показники діяльності банків, що працюють на території України. Також важливим фактором, що характеризує сучасний стан банківської системи, є активне втручання НБУ у функціонування банківської системи. Не можна дати однозначної оцінки політиці «оздоровлення» банківської системи, яку проводить її головний регулятор. З одного боку, ліквідація неплатоспроможних банків та банків, які порушували українське законодавство, повинна позитивно вплинути на прозорість банківської системи. З іншого боку, надмірне зменшення учасників банківського сектору може призвести до погіршення конкурентного середовища та умов надання банківських продуктів [2].

Динаміку зміни кількості банків за період 2011-2020 рр. ілюструє рисунок 2.1 [3], за даними якого можна зробити висновок, що за останні роки кількість банків суттєво зменшилася.

Рисунок 2.2- Динаміка зміни кількості банків за період 2010-01.08.2021 рр.

На основі даних русинка, можемо зробити висновок, що різке зниження кількості комерційних банків спостерігається у 2016 році, майже в половину і становила 99 проти 181 банку станом на 1 січня 2016року. З 2017 року кількість банків постійно скорочувалася і станом на 1 серпня 2021 року становить 72 банки, у тому числі 38 банків з іноземним капіталом. Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків становила 56%. Банківська система України за підсумками 2020 р. отримала чистий збиток у розмірі 223 млн. грн., що в 41,5 рази менше, ніж минулого року (9,266 млрд. грн.). Платоспроможні банки отримали чистий прибуток у розмірі 1,43 млрд. грн. Доходи банків становили 101,624 млрд. грн., витрати - 101,846 млрд. грн. За підсумками 2020р. платоспроможні банки отримали 1,1 млрд. грн. чистого прибутку після оподаткування, при цьому банківська система працювала прибутково.

Прибуткову діяльність продемонстрували всі групи банків - з іноземним і приватним капіталом, а також державні банки. Найприбутковішими банками стали «Райффайзен Банк Аваль», «Укрексімбанк», «Сітібанк», «ПУМБ» і «Креді Агріколь банк» [5].

Після проведення стрес-тестів НБУ виявилося, що банкам України необхідно збільшення капіталу більш ніж на 100 млрд. грн. Рівень проблемних кредитів у банківській системі перевищив 50%. Банки зіткнулися з курсовою проблемою - вони змушені повертати термінові валютні депозити, тоді як платоспроможність клієнтів за валютними кредитами стрімко знижується. У підсумку банки змушені піднімати ставки по валютних кредитах, йти на міжбанківський ринок або залучати кошти у материнських структур.

Станом на 2020 р. обсяг наданих кредитів за рік скоротився до 512 млрд. грн., у т. ч. кредити фізичним особам становили 81 млрд. грн., а юридичним особам - 431 млрд. грн. За даними НАБУ, обсяг кредитів населенню у структурі ВВП становить 6%, тоді як у розвинених країнах цей показник становить 60%, а в країнах Східної Європи - 40%. Очікується, що ставки за цільовими кредитами будуть на рівні 14%, за нецільовими, де ризики вищі, - близько 20%.

На думку рейтингового агентства Fitch, у 2021 р. банківський сектор України вийде в прибутковість і продовжить зростання. При цьому Fitch відзначає, що рентабельність українських банків більш низька, ніж у сусідніх країнах. Розвиток банківського сектору гальмується високим рівнем показника проблемних кредитів, що становлять зараз 56%. Це близько 113 млрд. грн., або 4,1 млрд. доларів. Високий рівень прострочених боргів може призвести до потреби додаткового збільшення капіталу банків, уважають в агентстві [4].

За даними НБУ, найбільші збитки в минулому році отримали «ПриватБанк» (22,97 млрд. грн.), «Промінвестбанк» (7,67 млрд. грн.) і ВТБ (4,1 млрд. грн.). До п'ятірки по збитку увійшли також «Укрсоцбанк» (3,1 млрд. грн.) і «Форвард» (639 млн. грн.). Також 563 млн. грн. збитку за підсумками минулого року отримав «БТА Банк», 446 млн. - «Кредит Дніпро», 347 млн. - банк «Кліринговий дім», 110 млн. - «Правекс-Банк» і 84 млн. грн. - «Місто Банк». Найбільший обсяг прибутку в 2020 р. отримали «Райффайзен Банк Аваль» (4,47 млрд. грн.), «УкрСиббанк» (1,47 млрд.) і «Креди Агріколь Банк» (1,1 млрд.). Майже 1 млрд. грн. прибутку отримали: «Сітібанк» (1 млрд. грн.), державний «Укрексімбанк» (929 млн.), «ОТП Банк» (918 млн.), «ПУМБ» (786 млн.), «Альфа-Банк» (655 млн.), «Укргазбанк» (624 млн.), «Ощадбанк»(559 млн. грн.).

ТОП-рейтинг українських та іноземних банків: 2020 р. [6]:

1. «Райффайзен Банк Аваль» (Raiffeisen Bank, Австрія).

2. «Креди Агріколь Банк» (Credit Agricole, Франція).

3. «Укрсиббанк» (BNP Paribas Group, Франція).

4. «Ощадбанк» (державний).

5. «Укрексімбанк» (державний).

6. «Кредобанк» (PKO Bank Polskа, Польща).

7. «Сітібанк Україна» (Citigroup, США).

8. «ПроКредит Банк» (ProCredit Bank, Німеччина).

9. «Укргазбанк» (державний).

10. «Альфа-Банк» (ABH Holdings, Люксембург).

11. «Укрсоцбанк» (ABH Holdings, Люксембург).

12. «ОТП Банк» (OTP Bank, Угорщина).

13. «Правекс-банк» (Intesa Sanpaolo, Італія).

14. «ІНГ Банк Україна» (ING Groep, Нідерланди).

15. «ПУМБ» (СКМ Фінанс, Україна).

Системні державні банки за версією НБУ. Основними критеріями системної важливості є загальний розмір активів, зобов'язань, системні взаємозв'язки в банківській системі й обсяг кредитування найважливіших секторів економіки.

Під надійністю банку слід розуміти здатність фінансового інституту чинити опір несприятливим факторам, проте надійність і вірогідність дефолту - поняття різні. Банк, що має високий рівень надійності, може зіткнутися із сильним впливом негативних і малопередбачуваних чинників, які здатні призвести до його банкрутства, тоді як банк із задовільним рейтингом продовжить працювати, оскільки в результаті збігу обставин уникне негативного впливу таких факторів.

Наведемо список 10 найнадійніших банків України за різними аспектами (табл. 2.1) [6]. Також представляє інтерес список банків-партнерів і структура депозитів Моторного (транспортного) страхового бюро України, у резервних фондах якого знаходиться майже 1 млрд. грн. коштів страхових компаній.

Таблиця 2.1 Найнадійніші банки України за різними суб'єктами

10 найнадійніших банків України
Для фізичних осіб	Для юридичних осіб
1. Ощадбанк (державний, гаранується 100% вкладів) 2. Укрексімбанк (державний, гарантується 100% вкладів) 3. Укргазбанк (державний) 4. Райффайзен Банк Аваль (Raiffeisen Bank, Австрія) 5. Креди Агріколь Банк (Credit Agricole, Франція) 6. Укрсиббанк (BNP Paribas Group, Франція) 7. Кредобанк (PKO Bank Polskа, Польща) 8. ПроКредит Банк (ProCredit Bank, Німеччина) 9. ОТП Банк (OTP Bank, Угорщина) 10. Укрсоцбанк (ABH Holdings, Люксембург, РФ)	1. Ощадний (державний) 2. Укрексімбанк (державний) 3. Райффайзен банк Аваль (Raiffeisen Bank, Австрія) 4. Креди Агріколь Банк (Credit Agricole, Франція) 5. Укрсиббанк (BNP Paribas Group, Франція) 6. СІТІбанк Україна (Citigroup, США) 7. Кредобанк (PKO Bank Polskа, Польща) 8.ПроКредит Банк (ProCredit Bank, Німеччина) 9. ПУМБ (СКМ Фінанс, Україна) 10. Альфа-Банк (ABH Holdings, Люксембург, РФ)
Яким довіряють страхові компанії	В яких розміщено депозити МТСБУ
1. Ощадбанк (державний) 2. Укргазбанк (державний) 3. Укрексімбанк (державний) 4. Альфа-Банк (ABH Holdings, Люксембург, РФ) 5. ТАСкомбанк (Сергей Тігіпко, Україна) 6. ІНГ Банк Україна (ING Groep, Нідерланди) 7. Укрсоцбанк (ABH Holdings, Люксембург, РФ) 8. ПриватБанк (державний) 9. Креди Агріколь Банк (Credit Agricole, Франція) 10. ПУМБ (СКМ Фінанс, Україна)	1. Ощадбанк (державний) 2. Укрексімбанк (державний) 3. Укргазбанк (державний) 4. Кредобанк (PKO Bank Polskа, Польща) 5. ОТП Банк (OTP Bank, Угорщина) 6. Укрсиббанк (BNP Paribas Group, Франція) 7. Креди Агріколь Банк (Credit Agricole, Франція) 8. Райффайзен Банк Аваль (Raiffeisen Bank, Австрія) 9. Правекс-банк (Intesa Sanpaolo, Італія) 10. ІНГ Банк Україна (ING Groep, Нідерланди)

Кризи, що супроводжують сучасне банківське співтовариство, неминучі і виникають періодично. Глобальні кризові явища суттєво впливають передусім на макроекономічну стабільність країн, про що наочно свідчить ситуація в Україні, та, як наслідок, значно послаблюють банківську ресурсну базу, що негативно впливає на фінансові результати діяльності банківської системи. Тому важливо з боку НБУ та Верховної Ради України вживати превентивні заходи законодавчо-регулятивного та іншого характеру, спрямовані на стабілізацію роботи банківської системи загалом та окремих банків зокрема [7].

За результатами 2020 р. економічне зростання залишалося слабким, але все ж сприяло відновленню платоспроможності корпоративного сектору та домогосподарств. Наступного року очікується прискорення темпів зростання ВВП до понад 3% завдяки відновленню споживчого та інвестиційного попиту. Інфляція залишається вищою за цільовий рівень НБУ. Національний банк очікує уповільнення ІСЦ наступного року, проте загалом інфляційні ризики на 2021 р. зросли. Це може стримувати середньо - та довгострокове банківське кредитування. Ключовим середньостроковим макроекономічним ризиком є відтермінування програми співпраці із МВФ. Без відновлення кредитування МВФ Україна матиме суттєві труднощі з рефінансуванням понад 20 млрд. боргів в іноземній валюті, термін погашення яких припадає на 2018-2020 рр. [8].

Кількість збиткових банків значно скоротилася, окремі установи все ще мають від'ємний операційний прибуток. Вони мають якомога швидше змінити бізнес-моделі та скоротити операційні витрати, щоб вийти на прибуткову роботу. Достатність капіталу багатьох банків суттєво перевищує мінімальний рівень. Перехід банків на стандарт МСФЗ 9 може призвести до зниження власного капіталу через донарахування резервів. Вплив на регулятивний капітал буде несуттєвим, оскільки він визначається з урахуванням пруденційних резервів (кредитного ризику відповідно до Постанови № 351).

Частка недіючих кредитів сягнула максимального значення 58% у липні та почала повільно знижуватися. Основною ознакою дефолту корпоративних позичальників є наявність прострочки за кредитом більше 90 днів.

Нові споживчі гривневі кредити - лише 5% споживчих витрат населення, приріст кредитів - менше 1% споживчих витрат. Показник проникнення роздрібного кредитування залишається вкрай низьким навіть з урахуванням рівня економічного розвитку. Іпотечні кредити становлять менше 5% нових позик населенню.

Попри високі темпи відновлення обсяги споживчого кредитування сьогодні не створюють системних ризиків. НБУ не бачить необхідності вживати негайних заходів для обмеження споживчого кредитування банками. НБУ буде проводити постійний моніторинг ринку споживчого кредитування, кожного півроку даватиме оцінку ситуації на ринку. За необхідності можуть бути посилені стандарти оцінки кредитного ризику за споживчими кредитами, а також вжито макропруденційних заходів для обмеження темпів зростання. Про такі наміри НБУ повідомить завчасно.

Операційна прибутковість реального сектору зростає протягом останніх двох років. Середня рентабельність за EBITDA підприємств у 2020 р. перевищила 10%. Прибутковість наростила більшість базових галузей. Винятки - металургія, транспорт та легка промисловість. У деяких галузях рентабельність вже зараз вища за докризову. Корпоративне кредитування почало відновлюватися у ІІІ кварталі, поки це здебільшого короткі кредити. Юридичні ризики та слабкий захист кредиторів - головні фактори, що стримують кредитування бізнесу.

Боргове навантаження вже не є критичним для більшості галузей. У зоні ризику - хімічна промисловість та будівництво. Відсоткові платежі не є проблемою для всіх галузей реального сектору, крім будівництва, де операційних прибутків недостатньо для покриття високих відсотків за старими кредитами. Поточні боргові метрики вказують на спроможність компаній більшості галузей залучати нові кредити. Найпривабливіші метрики - у добувній промисловості, енергетиці, транспорті, легкій промисловості.

У другому півріччі 2020р. приплив депозитів населення помітно вповільнився. Натомість прискорився приплив валютних коштів корпорацій, у тому числі держпідприємств. У структурі зобов'язань банків домінують кошти населення та бізнесу, які поступово заміщують зовнішні запозичення. Така структура фондування підвищує ризик ліквідності, адже внутрішні ресурси здебільшого мають короткий термін. Від початку року вклади населення у гривні зросли на 13,0% (в іноземній валюті - зменшилися на 0,7%). Найвищий темп приросту зафіксований у ІІ кварталі й становив +8,0% кв./кв. Відтоді приплив коштів уповільнився: протягом липня-жовтня депозити у гривні скоротилися на 0,02%, а депозити в іноземній валюті зросли на 0,4%. НБУ очікує, що депозити зростатимуть швидше. За весь 2020 р. загальний приріст коштів населення та бізнесу може становити близько 15%. Ключові фактори, від яких залежить тенденція, - зростання доходів домогосподарств і реального сектору та стан валютного ринку.

Банки почали відновлювати кредитування з роздрібного сегменту - споживче кредитування стрімко зростає. Темпи приросту кредитів населенню високі, але сьогодні абсолютні обсяги кредитування не створюють системних ризиків. Вплив небанківського фінансового сектору на роздрібне кредитування та споживання незначний. Якщо поточні темпи зростання споживчого кредитування збережуться, невдовзі ризики можуть помітно зрости. У такому разі НБУ робитиме жорсткішими стандарти оцінки кредитних ризиків та вживатиме макропруденційних заходів, щоб обмежити темпи зростання кредитів.

У 2020 р. «ПриватБанк» був найактивнішим: +47% р/р, цьому сприяло перенесення на баланс кредитів за схемою Р2Р. «ПриватБанк» забезпечив понад половину зростання гривневих кредитів банківської системи, бо займає значну частку ринку та має високі темпи зростання. Головний канал - карткові кредити. Найпізніше долучилися до кредитування населення інші державні банки та установи з іноземним капіталом: +17% та +14% р/р відповідно. Але навіть за відносно помірних темпів зростання іноземні банки забезпечили 22% номінального приросту гривневих кредитів.

Сьогодні банківське та небанківське споживче кредитування не є суттєвим чинником приватного споживання. Приріст портфеля банківських кредитів у гривні забезпечує лише близько 1% загального приватного споживання. Внесок небанківського кредитування набагато менш суттєвий: приріст виданих кредитів мізерний, хоча обсяги видачі значні. Отже, споживче кредитування сьогодні практично не впливає на споживчу інфляцію та поточний рахунок платіжного балансу.