Класифікація соціально-правової категорії "страхування"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація соціально-правової категорії «страхування»

Ліна Олегівна Рудакова,

аспірант Національного університету охорони здоров'я

імені П.Л. Шупика*

Резюме

Рудакова Л.О. Класифікація соціально-правової категорії «страхування»

У статті здійснено ґрунтовну характеристику соціально-правової категорії «страхування», сформульовано авторські детермінанти «добровільне страхування» та «обов'язкове страхування». На підставі ґрунтовної класифікації автором сформульовано власну класифікацію страхування як родо-видової категорії соціального медичного страхування працівників сфери охорони здоров'я. Доведено авторські детермінанти «добровільне страхування» та «обов'язкове страхування».

Ключові слова: страхування, соціальне страхування, класифікація, страхові правовідносини, ознаки страхування, добровільне страхування, обов'язкове страхування.

Summary

Lina Rudakova. Classification of social and legal category “insurance”.

In the article the author has made a thorough description of the socio-legal category of “insurance”, formulated the author's deter-minants “voluntary insurance” and “compulsory insurance”. In accordance with the classification features of insurance by its nature and type of contract, the following types are characterized as: life insurance; general or short-term risk insurance; in accordance with the status of the insurer, the following classification types of insurance can be distinguished: state; commercial (traditional) and mutual; on the subject of the contract: personal insurance; property insurance; liability insurance; according to the degree of freedom of expression of the need for insurance protection (voluntary and compulsory); for insurance purposes (social and commercial); by objects of insurance (property, liability and life and pensions); by type of danger (life and pension insurance and insurance other than life and pension insurance); depending on the purpose of insurance: commercial and social, etc. On the basis of a thorough classification, the author

Постановка проблеми

Сучасний стан страхування породжує актуальність цієї тематики. Саме тому він потребує значної уваги з боку наукової спільноти щодо з'ясування сутності поняття «страхування» та проведення ґрунтовної класифікації соціально-правової категорії «страхування».

Актуальні аспекти страхування в цілому аналізували такі вчені, як М.В. Айвазова, С.М. Бервено, Я.М. Буздуган, М.М. Бучкевич, А.В. Василенко, Ю.В. Вороненко, О.П. Коваль, Р.А. Майданик, О.В. Манжосова, В.М. Михальчук, В.Ю. Стеценко, С.Г. Стеценко, О.Г. Стрельченко, А.В. Скороход, С.П. Пилипенко, Я.Ф. Радиш, Г.М. Токарєв, О.К. Толстанов, С.С. Осадець, М.Я. Шимінова, В.П. Янишен, В.Л. Яроцький та інші. Разом із тим їх дослідження були присвячені лише загальним питанням страхування, а проблеми класифікації соціально-правової категорії «страхування» ними не розглядалися.

Метою наукової статті є ґрунтовна класифікація соціально-правової категорії «страхування», результатом якої формулювання власного бачення сучасної моделі класифікації страхування.

Виклад основного матеріалу

соціальний правовий страхування

На сьогодні найбільш поширеною є думка1,2,3,4, що страхування класифікується за історичними, економічними і юридичними ознаками.

Відповідно до класифікаційних ознак страхування за його характером та типом договору виділяють такі види: страхування життя; загальне або короткострокове ризикове страхування.

Так, страхування життя - це довгострокове страхування, де договір укладається на період не менше ніж три роки і покриває ризик, що має двоаспектну форум прояву: дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування чи смерть у період дії договору. Страхувальники вносять страхові платежі щомісячно, щоквартально, щорічно. Страхова сума накопичується самим страхувальником з урахуванням норми доходності, яку нараховує страхова компанія на сплачувані внески5.

Необхідно зазначити, що виникають випадки, коли необхідно проводити страхування кількох різнорідних об'єктів у разі одного і того саме виду небезпек.

Саме тому назріла необхідність у класифікації страхування за родом небезпек. Так, під родом небезпек треба розуміти сукупність спеціальних ризиків, що супроводжують певну діяльність конкретного суб'єкта. У зв'язку з цим доцільно розрізняти страхування ядерних, космічних, морських, кредитних, фінансових ризиків тощо6.

Наступною класифікаційною групою у відповідності статусу страховика можна виокремити такі класифікаційні види страхування: державне; комерційне (традиційне) та взаємне7.

Відповідно, державне страхування є організаційною формою, за якої страховиком виступає держава в особі спеціально уповноважених на це страхових організацій. Державне страхування здійснюється за рахунок бюджетних коштів і поширюється на низку категорій посадових осіб у сфері державної служби8.

В основі комерційного страхування - мета отримання прибутку. Для його реалізації створюються страхові компанії як суб'єкти підприємницької діяльності на умовах, встановлених законодавством України. Взаємне страхування є специфічною некомерційною формою організації страхових операцій, при яких страховий фонд створюють на неприбутковій основі9.

Взаємне страхування - це взаємний обмін ризиками, при якому не мають на меті отримання прибутку. Форма проведення взаємного страхування - товариства взаємного страхування10.

Відповідно до класифікаційної групи страхування за предметом договору можна характеризувати за галуззю, підгалуззю та видом страхування.

Згідно з чинним законодавством у наукових доктринах панує наступна класифікація страхування за предметом договору, а саме: особисте страхування; майнове страхування; страхування відповідальності.

Так, особисте страхування - це галузь страхування, у якій об'єктом страхових відносин є життя, здоров'я та працездатність людини і яке спрямоване на забезпечення захисту сімейних доходів громадян, а також на нагромадження ними коштів для підвищення рівня свого фінансового добробуту. Галузь особистого страхування складається з трьох підгалузей:

1) страхування життя (водночас окрема сфера страхової діяльності);

2) страхування від нещасних випадків (належить до загального страхування);

3) медичне страхування (належить до загального страхування).

1. Страхування життя - це вид страхування, який передбачає захист майнових інтересів застрахованої особи, що пов'язані з її життям та смертю. Страхування життя зазвичай пов'язано з довгостроковими інтересами страхувальника/застрахованої особи в силу того, що життя розглядається як довгий стан і, відповідно, подія смерті є непрогнозованою та віддаленою11.

2. Особливістю страхування від нещасних випадків вважається те, що страховим випадком є не сам нещасний випадок, а його наслідки (втрата життя, здоров'я, працездатності).

Страхування від нещасних випадків може бути: індивідуальним і колективним; добровільним і колективним.

3. Медичне страхування може бути як короткостроковим, так і довгостроковим.

У частині короткострокового медичне страхування не може бути віднесене до страхування від нещасних випадків через відсутність такого принципового моменту, як нещасний випадок, оскільки медичне страхування відшкодовує витрати, що пов'язані з будь-якими захворюваннями. В частині довгострокового страхування не відносять до страхування життя через відсутність накопичувального характеру договору13.

Наступним різновидом страхування за предметом договору є майнове страхування, яке визначають як галузь страхової діяльності, де об'єктом страхування виступають майнові інтереси фізичних та юридичних осіб, що не суперечать чинному законодавству і пов'язані з правом володіння, користування та розпорядження майном.

Майнове страхування поділяється на дві підгалузі: 1) страхування майна фізичних осіб; 2) страхування майна юридичних осіб14.

Страхування відповідальності - це галузь страхової діяльності, де об'єктом страхування виступають майнові інтереси, що пов'язані з відшкодуванням збитків, завданих життю, здоров'ю чи майну третьої фізичної особи, а також майну юридичної особи внаслідок будь-якої дії чи бездіяльності страхувальника. Розвиток галузі страхування відповідальності має важливе значення як для захисту майнових інтересів осіб, винних у заподіяних збитках, так і осіб, яким завдані збитки. Страхування відповідальності відносять до сфери загального страхування, воно має деякі особливості, які не властиві іншим галузям страхового ринку.

По-перше, страхування відповідальності не має підгалузевого поділу, що свідчить про універсальність страхових послуг, які можна поділити на дві групи: страхування відповідальності на транспорті; страхування інших видів відповідальності.

По-друге, в договорі страхування відповідальності наперед невизначеною є третя постраждала особа та невідомий розмір збитків. Тому страхова компанія обмежує свою відповідальність деякою сумою, що називається лімітом граничної відповідальності15.

Страхування також можна класифікувати залежно від мети страхування, яке поділяють на комерційне та соціальне.

Так, комерційне страхування - різновид підприємницької діяльності, спрямованої на здійснення страхового захисту юридичних та фізичних осіб, яку можуть здійснювати як акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю, так і державні страхові організації, метою яких є отримання прибутку. Комерційне страхування здійснюється шляхом купівлі-продажу страхових полісів16.

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування визначається як різновид підприємницької діяльності, оскільки передбачає регулювання суспільних відносин у сфері страхування і спрямовано на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Потрібно звернути увагу на те, що норми законодавства в межах цього закону не врегульовують суспільні відносини у сфері державного соціального страхування.

Іншим різновидом страхування за класифікаційним критерієм мети страхування є соціальне страхування, яке визначають як гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та дитинства, а також охорони здоров'я членів суспільства17.

Застосування соціального страхування має здійснюватися на основі основних підстав:

- якщо у певного кола осіб немає можливості брати участь у суспільно корисній праці і, відповідно, не можуть підтримувати свою життєдіяльність за рахунок своєї заробітної плати;

- якщо певні громадяни, які дієздатними, але, попри це, не можуть реалізувати свою дієздатність.

Вважаємо за доцільне сформулювати основні відмінності між комерційним та соціальним страхуванням:

- обов'язковість страхування передбачає соціальне страхування, в той час як комерційне страхування є в цілому добровільним;

- страховий захист під час соціального страхування формулює держава, а при комерційному визначає сам страхувальник;

- взаємозв'язок, який існує між попитом та рівнем доходу страхувальника під час соціального страхування є опосередкованим, а при комерційному страхуванні існує пряма залежність особистого страхування від рівня доходів тощо.

Іншою класифікаційною групою страхування є класифікація за ступенем свободи волевиявлення суб'єктами потреби в страховому захисті страхування поділяють на дві форми: добровільне та обов'язкове страхування.

Необхідно також зазначити, що ідентичні форми страхування визначає й Закон України «Про страхування».

Так, обов'язкове страхування як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою18.

Під час обов'язкового страхування страхувальник зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальник зобов'язується вносити встановлені страхові внески.

Згідно із Законом України «Про страхування» необхідно визначити наступні види обов'язкового страхування у межах нашого дослідження, а саме: а) медичне страхування; б) особисте (особове) страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків; в) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб тощо19.

Так, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування20.

Видами добровільного страхування у межах нашого дослідження є наступні: 1) страхування життя; 2) страхування від нещасних випадків; 3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); 4) страхування здоров'я на випадок хвороби; 5) страхування медичних витрат та інші види добровільного страхування. Страховики мають право займатись тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії21.

Отже, за об'єктами страхового захисту страхування поділяють на три великі спеціалізовані галузі: 1) особове (особисте) страхування, яке страхує майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи; 2) майнове страхування, яке страхує майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном; 3) страхування відповідальності, яке страхує майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням заподіяної страхувальником шкоди третій (юридичній чи фізичній) особі або її майну22.

Висновок

Із проведеної характеристики страхування добровільного та обов'язково страхування ми помічаємо, що на законодавчому рівні відсутнє власне поняття як добровільного, так і обов'язкового страхування. Відповідно, назріла нагальна потреба у формулюванні даних правових категорій. Так, добровільне страхування - це різновид цивільно-правових відносин між страховиком і страхувальником з метою захисту майнових інтересів фізичних чи юридичних осіб, які реалізовуються на добровільних засадах за відповідних умов, котрі формулює страховик у відповідному договорі. Обов'язкове страхування - це різновид страхових правовідносин, які виникають незалежно від волі та фінансової можливості учасників цих відносин, з метою захисту життя, здоров'я, майна та законних інтересів не лише фізичних чи юридичних осіб як окремих страхувальників, а й суспільства в цілому.

Вважаємо за доцільне сформулювати власну класифікацію страхування як родово-видової категорії соціального медичного страхування працівників сфери охорони здоров'я.

Страхування доцільно класифікувати: 1) за формою страхування: добровільне; обов'язкове; 2) за предметом страхування: страхування життя та здоров'я; страхування майна; страхування відповідальності; 3) за статусом страхувальника: страхування фізичних осіб; страхування юридичних осіб; 4) за статусом страховика: державне страхування; комерційне страхування; взаємне страхування; 5) за терміном страхування: довготривале страхування; короткочасне страхування; 6) залежно від умов страхування: страхування на особистому прийомі; страхування в умовах онлайн режиму; 7) за суб'єктами страхування: комерційне страхування; соціальне страхування; 8) за формою організації: індивідуальне; колективне; корпоративне.

Література

1 Туган-Барановский М.И. Основы политической экономии. Санкт-Петербург: Слово, 1909. С. 225.

2 Страхування: підручник / кер. авт. кол. і наук. ред. д-р екон. наук, проф. С.С. Осадець. Київ: КНЕУ, 2006. С. 123.

3 Василенко А.В. Інвестиційна стратегія страхових компаній : навч. посіб. Київ: КНТЕУ, 2006. С. 46.

4 Гаманкова О.О. Фінанси страхових організацій : навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2007. С. 156.

5 Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18. Ст. 78. URL: http:www.rada.gov.ua

6 Говорушко Т.А. Страхові послуги: підручник. Київ: Центр учбової літератури, 2011. С. 31.

7 Там само.

8 Там само.

9 Там само.

10 Там само.

11 Страхування життя : Матеріали з вільної енциклопедії Вікіпедії. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki

12 Вовчак О.Д. Страхування: навч. посіб. Львів: «Новий світ - 2000». 2004, С. 46.

13 Там само.

14 Там само.

15 Там само.

16 Страхування: підручник / за ред. В.Д. Базилевича. Київ: Знання, 2008. С. 19.

17 Там само. С. 32.

18 Там само. С. 95-97.

19 Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18. Ст. 78. URL: http:www.rada.gov.ua

20 Там само.

21 Там само.

22 Страхування: підручник / за ред. В.Д. Базилевича. Київ: Знання, 2008. С. 101.

Размещено на Allbest.ru